Творче використання соціально-педагогічної спадщини Януша Корчака в роботі з дітьми та молоддю в сучасних умовах в Україні

Людиновимірність сучасної педагогічної науки, що ґрунтується на процесах гуманізації та гуманітаризації, є проявом реалізації гуманістичної парадигми. Її сутнісними ознаками є визнання людини найвищою цінністю, переосмислення людиною взаємовідносин зі світом і самою собою. Розвиток вітчизняної соціально-педагогічної науки в руслі людиноцентризму йде поруч із науковим пошуком та практичною реалізацією передових педагогічних ідей, у тому числі із застосуванням новаторства педагогів минулого, що залишаються актуальними і сьогодні. Саме таким був Януш Корчак (Генрік Ґольдшміт). Представлені на початку ХХ століття його педагогічні ідеї, система соціального виховання, соціально-педагогічна практика, втілені в двох дитячих будинках — Будинку Сиріт та Нашому Домі, літературна та науково-педагогічна спадщина, по-новому переосмислені в наш час, можуть стати багатим та значимим джерелом для професійного становлення майбутнього соціального педагога сьогодні, підвищення його професійної компетентності та особистісного самовдосконалення.

Серед сучасних педагогів-дослідників соціально-педагогічний вектор творчості польського педагога вивчали вітчизняні науковці Т. Кущ та В. Мушинський (проблеми психологічних особливостей соціальної адаптації дітей, які виховуються поза родиною), В. Тихолоз, Р. Новгородський, О. Чоботько (питання соціалізації дітей у педагогічній спадщині Януша Корчака та, особливо, стосовно дітей, позбавлених батьківського піклування), В. Шпак (ідеї реабілітаційної педагогіки), Н. Пясецька, Е. Вільчковський, котрі досліджували проблеми збереження здоров’я та формування валеологічної культури дітей. корчак педагогічний соціальний людиноцентризм В контексті нашого дослідження значної уваги заслуговують наукові розвідки вчених близького зарубіжжя — Н. Ушакової та Р. Валеєвої - стосовно соціальної інтеграції та соціалізуючого впливу на дитину системи самоврядування в Будинку Сиріт. Значне зацікавлення викликає вивчення особливостей реалізації авторської системи виховання педагога дослідникамибіографами Я. Корчака, а саме Й. Ольчак-Ронікер, А. Левіним.

Мета статті полягає у розкритті шляхів творчого використання педагогічної спадщини Януша Корчака в соціально-педагогічній роботі з дітьми та молоддю в Україні.

Педагогічна спадщина видатного польського педагога Януша Корчака є невичерпним джерелом соціально-педагогічного знання та технологій роботи з дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування, дітьми та молоддю, що потрапили у складні життєві обставини.

Протягом 30 років Януш Корчак працював у Будинку Сиріт та Нашому домі, де втілював авторську систему виховання, реалізовував свої новаторські ідеї. Цікавою і сьогодні залишається його система самоврядування, яка стала базою для забезпечення соціально-правового захисту дитини в сиротинці. Сукупність усіх діючих в обох інтернатах правозахисних та регулюючих інституцій була відповіддю Я. Корчака на ситуацію безправності та залежності дитини від дорослого. Розроблена ним система прав та кодифікація норм, що регулювали співжиття в Будинку Сиріт, залишаються і сьогодні унікальним явищем.

Особливу увагу привертають умови дитячих будинків, створені Я. Корчаком, які забезпечували успішну соціалізацію дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Унікальність створеного виховуючого середовища проявлялася в низці запроваджених педагогом засобів: система чергувань, дошка оголошень, поштова скринька, нотаріальна книга, парі та ін. Вперше було засновано дитячу газету. Як і всі інновації в сиротинці газета мала не лише виховуюче (виліковуюче) значення, а й забезпечувала самореалізацію дітей, заохочувала творчість та виступала згуртовуючим фактором. Адже, як переконував педагог, основний виховний вплив забезпечують середовище і колектив.

Газета була важливим структурним елементом корчаківської системи виховання, без якої Я. Корчак не уявляв собі виховної діяльності. В статті «Про шкільну газету» («О gazetce szkolnej») він подає поради, як організувати роботу над випуском, кому довірити відповідальні завдання, як розподілити різні види робіт, щоб вони були посильними для дітей, адже наголошує на її особливому виховному значенні, оскільки робота «вчить сумлінного виконання добровільно взятих на себе зобов’язань, вчить планувати працю, яка опирається на можливості різних людей, вчить сміливості у висловленні своїх переконань, вчить аргументовано дискутувати, а не сваритися, впроваджує ясність там, де існує плітка та обмовляння, робить сміливими несміливих, втирає носа занадто самовпевненим, регулює і керує думкою, є сумлінням громади» [5, с. 107]. Я. Корчак планував заснувати і видавати загальнодоступну газету для дітей та молоді. Доктор приділяв велику увагу виданню газети Будинку Сиріт. Він уважав, що систематичне документування повсякденних і святкових подій, складання планів, осмислення досягнень — усе це створює спадкоємність між минулим і майбутнім, зміцнює почуття спільноти між вихованцями, педагогами та персоналом. Він не уявляв собі виховної інституції без власного видання. Саме тому 8 серпня 1913 року народився «Tygodnik Dom Sierot». Часопис виходив у єдиному примірнику. На жаль, жодне з оригінальних номерів не вціліло. Ми знаємо тільки, що газету читали на щотижневому зібранні дітей і персоналу в суботу вранці. Вона мала форму зшитка, куди вписували рапорти й повідомлення, дитячі статті й тексти, скарги, коментарі, подяки. 4 жовтня 1913 року вийшов перший номер тижневика, що мав трохи задовгу назву: «Z blizka i z daleka. Ilustrowane pismo dla mtodziezy z dodatkiem dla dzieci pt. «W stoncu» («З близька і здалеку. Ілюстроване видання для молоді з додатком для дітей під назвою «В променях сонця»). Газету друкували менш ніж рік — до серпня 2014 року, коли почалася Перша світова війна. Завдяки тому вціліла безцінна інформація про початки Будинку Сиріт» [2, с. 178].

Пізніше, в 1926 році з`являється «Maty Przeglqd». Газета була способом взаємодії з дорослими, можливістю спілкування, вислуховування дітей. Випуск дитячої газети «Малий огляд» («Maty Przeglqd») став відправною точкою для створення розгалуженої суспільної структури, своєрідної соціальної мережі для дітей та молоді. Ця мережа забезпечувала як залучення дітей до певного виду діяльності, творчої активності, які заохочувалися матеріальними та культурноестетичними засобами. Досвід випуску дитячої газети є цінним сьогодні для практики роботи соціальних педагогів як технологія згуртування колективу, що сприяє формуванню взаємовідносин в середині дитячої спільноти, розвитку комунікативних навиків, прояву дитячої активності, лідерських якостей, самоактуалізації здібностей і реалізації інтересів дитини.

Технологізація соціально-педагогічної роботи з дітьми сприяла профілактиці та захисту від негативного впливу середовища, формуванню морально-етичних цінностей, компенсації втраченої або спотвореної батьківської любові. Важливо в цьому контексті зробити наголос на системі опіки старших дітей, тих, що деякий час уже прожили в умовах сиротинця та адаптувалися, над новоприбулими дітьми. Така форма взаємодії досягала ще однієї виховної мети — налагодження щирих стосунків, чим усувався брак уваги з боку рідних, близьких чи батьків. До інновацій можна також додати гласність колективного життя, що стосувалося діяльності органів самоврядування та реабілітаційної роботи.

Характерними принципами соціально-педагогічної діяльності Я. Корчака в дитячих будинках були комплексність та системність. Для нього було важливо не лише виховати дитину, а й виростити її здоровою і щасливою. З цією метою вся система роботи була побудована так, що її окремі елементи взаємодоповнювали один одного та взаємодіяли злагоджено, як один механізм.

Весь життєвий шлях польського педагога — це посвята світу дитинства, яка проявилася спочатку в літературній творчості про дітей та для дітей. Його казки «Король Матіуш Перший» («Krol Macius Pierwszy») та «Король Матіуш на безлюдному острові» («Krol Macius na wyspie bezludnej»), «Кайтусь чарівник» («Kajtus czarodziej»), «Банкрутство малого Джека» («Bankructwo matego dzeka») — популярні твори, перекладені багатьма мовами світу, перевидані у Польщі та далеко за її межами повинні зайняти, на нашу думку, відповідне місце серед творів дитячої літератури, включених до шкільної програми зарубіжної літератури.

Наступний напрям творчої діяльності становлять педагогічні статті Януша Корчака опубліковані протягом 1900;1912рр. в різних виданнях, зокрема: «Мандрівник» («W§ drowiec») (1900 р.): «Діти і виховання» («Dzieci i wychowanie») та «Песимізм дітей» («Pesymizm dzieci») (1901р.). Науково-популярне видання «Педагогічний огляд» («Przeglqd Pedagogiczny») видав такі статті педагога: «Таблиця з клейонки» («Tablica ceratowa») (1900 р.) (розповідь про використання таблиці з навчальною та виховною метою — засобу, якого Корчак запозичив перебуваючи в Швейцарії, який згодом він використає в Будинку Сиріт), «Слово і життя» («Stowo i zycie») (мова йде про важливе значення виховання співчуття (емпатії) з дитинства, залучення дитини до доброчинності).

В контексті проблеми росту і розвитку молодого організму Я. Корчак особливо наголошував на уважності батьків щодо психоемоційного розвитку на тлі фізіологічного дозрівання. «Період дозрівання» («Okres dojrzewania») (1901 р.) — це стаття про батьківську хибу чи нерозуміння значення періоду дозрівання у житті їхньої дитини. «В найважчий, найважливіший, найнебезпечніший період життя», коли підліток потребує особливої уваги, допомоги, підтримки, пояснень і просто розмови, він «довіряє керівництво над собою чужим рукам, і блукає, вагається, бореться і часто пасує». Тому, резюмує Я. Корчак, «період дозрівання з медицини, котра займається його фізичною стороною, повинен перейти до педагогіки, завданням якої повинна бути розробка його духовної сторони» [4, с. 221−222]. Продовженням теми була публікація «Життєписи» («Zyciorysy») (1902 р.), в якій педагог пропонує виховувати молоде покоління на прикладах життя і діяльності видатних постатей. Оскільки для підліткового віку характерним є створення собі кумира, героя, взірця для наслідування, то такий метод виявляється цілком виправданим.

Педагогічні праці видатного педагога, його літературні твори, в яких він піднімає надзвичайно важливі психолого-педагогічні проблеми виховання дітей, взаємодії дітей і дорослих, педагогічного впливу на особистість дитини на засадах глибокої поваги і уваги до кожного вихованця, питання правового захисту, соціалізації дітей-сиріт та підлітків, які виховуються поза родинним колом та багато ін. — мають стати надбанням широкого кола представників педагогічної спільноти, які покликані сьогодні, в умовах загострення в українському суспільстві багатьох соціальних проблем, розв’язувати питання надання допомоги, забезпечення правового захисту й опіки найбільш незахищених категорій дітей і молоді.

Вивчення робіт Я. Корчака, звернення до його біографії, педагогічної діяльності дозволяє зрозуміти: дитинство — не підготовка до життя, а саме життя, воно — абсолютна цінність, від того, чи зуміє людина пережити радість дитинства, залежить значною мірою, якою дорослою вона виросте.

Не залишив поза увагою автор і батьківську аудиторію. Проблема взаємовідносин батьків і дітей постає сьогодні особливо гостро. Поширюються такі негативні явища, як соціальне сирітство, зменшується емоційно-духовний зв’язок, спілкування зводиться до мінімуму. Діти надають перевагу діалогу з незнайомою людиною в соціальній мережі, аніж з батьками. Ці явища виникають унаслідок батьківського нерозуміння власних дітей. Праці «Як любити дитину» («Jak kochac dziecko»), «Право дитини на повагу» («Prawo dziecka do szacunku»), «Правила життя» («Prawidta zycia»), а також інші твори, наукові та публіцистичні статті, оповідання гумористичного змісту постають не лише літературними творами, а й посібниками, за допомогою яких Я. Корчак привертає увагу дорослих до становища дитини в суспільстві, сім'ї, наголошує на обов’язку дорослого поважати дитину, надає поради і дорослим, і дітям у нелегкій праці зростання.

Проблеми спілкування та взаємовідносин між батьками і дітьми Я. Корчак пов’язує із нерозумінням дорослими (батьками) своїх дітей. Звідси виникають непорозуміння, конфлікти. Тому Я. Корчак пропонує батькам прислухатися до власних дітей, переживати їх проблеми разом з ними, співдіяти. В розумінні педагога сімейне виховання, як і виховання взагалі (соціальна опіка) — це процес тривалий (постійний) та творчий. Соціальні стандарти й шаблони суспільного співжиття виступають додатковими обмеженнями та бар'єрами у вихованні, рівно як і деспотичне нав’язування своєї волі самими батьками. «І батьки, боячись, що їхнє дитя буде мати смішний вигляд, припускаються недоречних помилок. Найбільшою помилкою є приховування вад дитини і недоглядів у її вихованні, дитина до певного часу при гостях за добру винагороду являє собою взірець вихованості, а потім помститься», бо «треба бути чуйним, а ми віддаємо перевагу заборонам» [3, с. 95−99].

Взаємовідносини між дитиною та батьками повинні спиратися на позицію партнерства, в якому обидві сторони — рівні, поважають одне одного, довіряють одне одному. Батьки дають свій досвід, а діти — знання про себе, свої переживання, потреби, інтереси, страхи і т. д. Пізнання один одного — важливе завдання, але й умова налагодження взаємовідносин та формування сімейної атмосфери, оптимального середовища взаєморозуміння й любові. Дорослі часто ігнорують такою порадою, вважаючи її занадто примітивною чи, навпаки, складною до виконання. Примітивність чи простота проявляються в тому, що діти, на думку батьків, не розумні, малі, не здатні мислити правильно. Складною порада здається тим батькам, котрі розуміють її значення та не знають способу реалізації. В цьому випадку Корчак пропонує незмінний принцип дії - педагогічна рефлексія та емпатія — спосіб подивитися на речі, світ і процеси, які в ньому відбуваються з позиції дитини, занурившись в сферу її емоцій.

Ще одним напрямком роботи педагога було виховання вихователів. Я. Корчак цінував «розумного» вихователя, який не прагне до певного, заданого заздалегідь результату і взагалі не має «правильної моделі» людини. Найголовніше — створити умови для природного процесу розвитку, до розкриття індивідуальних здібностей, внутрішнього неповторного потенціалу. Розумний вихователь, на думку Я. Корчака, спрямовує свої зусилля на підтримку внутрішньої тенденції дитини до самоактуалізації. Ключовим у цьому процесі було зміна мислення, погляду на дитинство, дитину, дорослих, їх взаємодію і на самого себе, який є активним учасником процесу формування молодої особистості, за що несе також і відповідальність. Розумний вихователь Я. Корчака — це людина, яка постійно самовдосконалюється, розвивається. І за таким принципом сприяє розвитку своїх вихованців.

Розумний вихователь — це дослідник. Діагностика та спостереження — основні інструменти педагога. Я. Корчак на власному прикладі показував важливість досліджень, їх фіксація та подальший аналіз. Такий метод роботи (документування) застосовувався як у практиці роботи, так і в процесі самовдосконалення. Самоаналіз та внутрішній діалог ставали внутрішніми цензорами та не дозволяли педагогу перетворитись на тирана, доглядача, рутинника.

Програма формування корчаківського «розумного вихователя»:

— свідомий професійний вибір з чітким усвідомленням завдань, які ставляться в процесі роботи, розумінням обсягу обов’язків та відповідальності за можливі наслідки за власні професійні.

дії;

• — постійне самовдосконалення та самоосвіта як в теоретичному, так і в досвідному значенні (спостереження за вихованцями й самоспостереження);
• — формування позиції повної відповідальності за професійні дії та поведінку вихованців;
• — реалізація триєдиного методу виховного впливу: розуміння-терпеливість-прощення з умовою забезпечення можливості активності й творчості дитини;
• — створення педагогічних ситуацій, сприятливих для трансформації зовнішнього виховного впливу у внутрішні переконання та сприяння самовихованню.

До педагога-вихователя ставилися такі професійні вимоги: бути самокритичним, працьовитим, дисциплінованим, толерантним; уміти контролювати свої емоції й почуття; проявляти культуру у спілкуванні та поводженні з дітьми і співпрацівниками й культуру в зовнішньому вигляді; дбати про власний професійний образ та культуру мовлення; виховувати в собі вміння розуміти дітей; аналізувати педагогічну ситуацію, виходячи з норм і правил поведінки взаємообумовлених з дітьми; любити та поважати дітей і колег, бути лагідним, радісним.

А. Левін так означив основні цінності виховної системи Януша Корчака:

• — «Немає таких цінностей, котрі можна переказати чи прищепити дітям ззовні, нав’язуючи їх у формі раз і назавжди визначеної чи усталеної правди. Коли ми намагаємось їх переказати, вони не можуть бути обов’язковими догматами (релігійними чи соціальними).
• — Цінність стає значимою і окреслює життя людини тільки тоді, коли дозріває в ній, поступово і невпинно розвивається.
• — До кожної цінності, якщо вона має бути втілена і визнана людиною, кожен мусить досягати сам, власною працею, терпінням, інколи блукаючи і шукаючи, постійно коригуючи свої настанови і вчинки.
• — Якщо людина приймає таке рішення, працює, здобуває мозолі - тільки тоді стає собою, точніше стає кимось. У протилежному випадку стане маріонеткою, істотою маніпульованою, що підлягає, безвільно, різним стереотипам мислення і поведінки» [6, с. 207−208].

Аналізуючи вищесказане, можемо зробити такі висновки щодо використання педагогічної спадщини Я. Корчака в системі соціально-педагогічної роботи в Україні.

• 1. Соціально-педагогічна діяльність, тобто допомога особам, які її потребують, повинна стати свідомим вибором майбутнього фахівця.
• 2. Життєвий і професійний шлях педагога-вихователя — це, насамперед, постійне самовиховання та самовдосконалення, адже мінливість обставин вимагають швидкого професійного реагування.
• 3. Робота з різними категоріями населення (і особливо з дітьми) у кризових ситуаціях вимагають від педагога необхідних особистісних якостей (емпатія, організованість, доброзичливість, розуміння, терпеливість) поряд із професійними знаннями, вміннями та навичками.
• 4. Професіональне виконання поставлених завдань — це новий досвід, яким необхідно ділитися з молодими фахівцями і який водночас служить інформативною базою для проведення самоаналізу професійної діяльності з метою її вдосконалення. В цьому контексті виникає необхідність у документуванні результатів виконуваної роботи.
• 5. У роботі з дітьми та дітьми-сиротами важливою залишається педагогічна рефлексія. Вміння проникнути в ситуацію з позиції дитини, зануритися в дитячий світ, розуміти потреби, інтереси дітей, їхні прагнення та особливості реагування на навколишній світ та процеси в ньому є запорукою та первинним елементом технології вирішення проблеми, виходу з конфліктної ситуації, налаштування на позитивний клімат міжособистісної взаємодії.
• 6. Пріоритетною складовою професійного характеру педагога повинна стати емпатія, як особистісна якість та професійна риса. Співпереживання та співчуття в процесі міжособистісної взаємодії, співвідчування проблеми, емоційного стану, ситуації на професійному рівні відображає основну мету діяльності працівника соціальної сфери.
• 7. Професійне вміння, яке дозволяє активно залучати клієнта до вирішення особистої проблеми, — соціально-педагогічне мислення педагога. Я. Корчак підкреслював важливість ґрунтовного осмислення події, вчинку, ситуації. Педагог, який має соціально-педагогічне мислення, здатен ефективно будувати власну роботу з дітьми-сиротами в дитячому будинку, здійснюватиме ефективну профілактичну, превенційну та інші види професійної діяльності, бо вміло може поєднувати теорію та практику, передбачати зміни важливі для професії, і бути до них готовими, проявляти компетентність у міжособистісній комунікації [1, с. 115−116].

В контексті підготовки майбутніх професіоналів щодо організації їхніх міжособистісних контактів з дітьми особливу роль відіграє життєвий досвід Я. Корчака, його багаторічне становлення як професіонала, його особлива педагогічна інтуїція та практичний багаторічний здобуток, що займає чільне місце в скарбниці педагогічної й соціально-педагогічної науки і практики.

Збагачення знань сучасних українських педагогів-практиків спадщиною Я. Корчака, яка просякнута ідеями дитиноцентризму (визнання унікальності дитини та дитинства, повага до дитини, її прав, толерантність, рівноправність із дорослими) може здійснюватися також через запровадження у підготовці майбутніх педагогів окремих тем у навчальних дисциплінах «Педагогіка», «Історія педагогіки», «Соціальна педагогіка», «Історія соціальної педагогіки і соціальної роботи», «Технології соціально-педагогічної роботи» та ін., розробку спецкурсів відповідної тематики, написання наукових робіт, проведення студентських конференцій тощо. Така робота забезпечить підвищення якості їхньої фахової підготовки до роботи з дітьми груп ризику у складних соціально-економічних умовах сьогодення.

Соціально-педагогічна діяльність Януша Корчака в сиротинцях Будинок Сиріт та Наш дім становить багатий досвід, який залишається актуальним і сьогодні, адже набутий педагогом у складних умовах суспільно-політичної нестабільності та зовнішньої агресії. Авторські методи, форми і технології роботи, запропоновані в свій час Я. Корчаком, були новаторськими й радикальними, такими, що трансформували ставлення дорослого до дитини, сьогодні ж створюють підвалини для становлення дитини в центр усіх життєвих процесів, що відбуваються навколо неї, активним учасником яких вона повинна бути.

Список використаної літератури

• 1. Мисько В. Використання педагогічної спадщини Януша Корчака у професійній підготовці майбутніх соціальних педагогів / В. Мисько // Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи та корекційної освіти: матеріали регіональної наук.-практ. конф. з нагоди 15-річчя кафедри соціальної педагогіки та корекційної освіти — 2015. — Жовтень. — С. 112−116.
• 2. Ольчак-Ронікер Й. Януш Корчак. Сторінками біографії. [Текст] / Й. Ольчак-Ронікер; пер. з пол. / А. Павлишин. — Київ: Дух і літера, 2012. — 504 с.
• 3. Януш Корчак. Дитя людське: Вибрані твори / упор. С. Петровська, пер. з пол. В. Каденко, О. Ірванець, К. Москалець. — К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2007. — 536 с.
• 4. Korczak J. Dzieta: W 16 t. T. 4. Szkota zycia. Obrazki szpitalne. Artykuty pedagogiczne i medyczne (19 001 912) — W.: Oficyna Wydawnicza Latona, 1998. — 597 s.
• 5. Korczak J. Dziete: W16 t. T. 11 (1). Prawidla zycia. Publicystyka dla dzieci. — W.: INSTYTUT BADAN LITERACKICH PAN, 2003. — 516 s.
• 6. Lewin A. Korczak znany i nieznany. -W.: Wyzsza szkola pedagogiczna, 1999. — 547 s.