Ведення пологів при типовому розташуванні плоду

Зміст

Вступ

1. Періоди пологів та особливості. Ведення 1 періоду, ускладнення, та профілактика

3. Ведення 2 періоду, їх профілактика

4. Ведення 3 періоду, ускладнення, профілактика Висновки Використанна література

Вступ

Історія акушерства в Україні розпочинається з часів Київської Русі (X ст.). Як держава Київська Русь розвивалась досить прогресивно і самобутнім шляхом. Було встановлено економічні, культурні зв’язки з Придунайськими державами і Візантією. Медицина тих часів у Київській Русі була на досить високому рівні і ґрунтувалася на візантійській монастирській медицині (храмова медицина). Княгиня Ольга (померла у 969 р.) організувала першу лікарню в монастирі Києво-Печерської лаври, яка збереглася до наших часів. Для подання медичної допомоги, у тому числі й проділям, запрошували лікарів із закордону, широкі маси населення користувалися послугами бабок-повитух.

Новий етап у розвитку родопомочі починається з часів появи на Русі письма. Дочка князя Мстислава Володимировича Євпраксія (1108—1172 р.) написала медичний трактат грецькою мовою «Аліма» (мазь). У ньому підсумовано всі знання того часу в галузі акушерства, узагальнено досвід бабок-повитух щодо ведення вагітності, пологів, післяпологового періоду, а також гігієни жінки, догляду за дитиною.

Але досить успішний розвиток Київської Русі було перервано татаро-монгольським ігом, яке тривало майже 250 років (1237—1480). Подальший розвиток акушерства в Україні тісно пов’язаний із розвитком акушерства в Росії. З’явилися перші лікарі, які одержували освіту за кордоном. Але їх було дуже мало, вони обслуговували лише царський двір та привілейовані верстви населення. Народні маси ж користувалися послугами бабок-повитух.

Разом із тим було вжито заходів для створення загальнодержавної медицини — наприкінці XVI ст. було організовано Аптекарську палату, яку згодом реорганізували в Аптекарський приказ. Під керівництвом Аптекарського приказу перебували лікарі, лікарні, аптеки, земельні ділянки для вирощування лікарських рослин. Було відкрито також першу лікарську школу на ЗО учнів. З’явилася медична література.

Початок системної медичної освіти у Росії було покладено Петром І. Це було потрібно для розвитку в країні економіки, культури, а також для армії. У цей час (XVIII ст.) формується і акушерство як фах. Це збігається з нововведеннями Петра І. Найважливіше із них — відкриття медичних шкіл у Москві, Санкт-Петербурзі та Кронштадті. У 1724 р. створено Академію наук, із стін якої вийшли такі видатні вчені, як М. В. Ломоносов, Крашевніков К., Бер та інші. Відповідно до указів Петра І було відкрито притулки для підкидьок. Виникла потреба у підготовці акушерських кадрів, нарешті, акушерсько-гінекологічні заклади повинні бути обладнані сучасною апаратурою, інструментами, діагностичними засобами.

Перелічені особливості акушерства стосуються всіх видів рододопомоги. Врахування їх, а також достатнє фінансування гарантуватимуть високий рівень акушерської служби. Рододопомога у всіх країнах світу, за визначенням ВООЗ, трактується як соціально-медична галузь, яка потребує допомоги не тільки уряду, а Ії усього суспільства.

1. Періоди пологів та особливості. Ведення 1 періоду, ускладнення, та профілактика

Після додаткового уточнення даних анамнезу, загального і акушерського обстеження ставлять акушерський діагноз. Роділлю укладають у ліжко. При регулярних переймах роділля повинна набути на пів сидячого положення. При цьому вісі плода і матки збігаються, що сприяє вставленню голови в таз.

Акушерка повинні спостерігати за:

а) загальним станом роділлі;

б) серцебиттям плода;

в) характером пологової діяльності;

г) рухом голівки, її відношенням до площини входу в таз;

д) станом навколоплідного міхура;

е) функцією сечового міхура і кишок;

є) знеболювати пологи.

Вислуховування серцебиття плода у період розкриття шийки матки при цілому навколоплідному міхурові проводиться кожні 15—20 хв., а після від ходження вод — через 5—10 хв. Насамперед звертають увагу на частоту, ритм і звучність тонів серця. Саме характер серцебиття є основним критерієм оцінки стану плода. У нормі частота серцебиття плода становить 120—140 за 1 хв., під час переїм — 160 за 1 хв. .Після перейми спостерігається тимчасове зменшення частоти ударів до 100—110 за 1 хв. Це пояснюється зміною плацентарного кровообігу, зумовленою сильним скороченням матки. Через 10—15 с серцебиття вирівнюється. Якщо серцебиття стає частим або частота його зменшується до 110 за 1 хв. і нижче, то це є ознакою загрози гіпоксії. Поява аритмії і приглушення тонів плода вказують на її початок.

Для спостереження за станом плода використовують апаратні методи дослідження за допомогою кардіомоніторів, які об'єктивно реєструють серцебиття, дозволяють записати ЕКГ та визначити скоротливість матки.

Спостереження за загальним станом роділлі включає в себе: виявлення самопочуття (болісність переїм, втома, головний біль, стан зору, загальна поведінка); систематичне дослідження пульсу, вимірювання артеріального тиску. Це допомагає своєчасно виявити токсикоз. Температуру тіла вимірюють 2—3 рази на добу.

Спостерігають за силою, частотою, продовженням і болісністю переїм. Бажано рахувати перейми або (ще ліпше) записувати гістерограму. Треба стежити також за станом матки: її консистенцією, контурами, висотою стояння її дна, розтягненням нижнього сегмента, появою і находженням межового кільця (слабко вираженої борозни).

Розкриття шийки матки. Дно матки на початку пологів лежить посередині між пупком і мечовидним відростком, у кінці періоду розкриття воно піднімається до мечовидного відростка і реберної дуги.

Пальпують нижній сегмент матки, щоб не пропустити його перерозтягнення й розриву. Про ступінь розкриття шийки матки можна судити за деякими зовнішніми ознаками.

Ознака Роговина. У міру розкриття шийки матки дно її дедалі вище піднімається до мечовидного відростка. Так, при розкритті шийки матки на 3 пальці (6 см) між мечовидним відростком і дном матки утворюється проміжок на 2 пальці, при повному розкритті дно матки піднімається до мечовидного відростка.

Ознака Шатца — Унтерберга. Ступінь розкриття шийки матки відповідає відстані між межовим (контракційним) кільцем і лобковим симфізом. При положенні межового кільця на 2 пальці (4 см) вище від лобкового симфізу шийка матки буде відкрита також на 2 пальці (4 см), при висоті кільця на З пальці (6 см) — на 3 пальці (6 см). На кінець періоду розкриття шийки матки межове кільце міститься на 4,5—5 пальців вище від лобкового симфізу.

Висота стояння межового кільця свідчить також і про ступінь розтягнення нижнього сегмента. Різке його пере розтягнення, високе стояння межового кільця (доходить до пупка) і різка болючість матки при переймах можуть вказувати на загрозу розриву матки. Для визначення ступеня розкриття шийки матки, висоти стояння голівки і наявності плодового міхура роблять піхвове дослідження.

Розрив навколоплідного міхура відбувається при повному або близькому до повного розкритті шийки матки. При цьому треба бути особливо уважним, оскільки може випасти пуповина або інша дрібна частина плода. Тому після від ходження вод слід провести піхвове дослідження. Дуже важливо виконувати всі правила асептики й антисептики (миття рук, користування стерильними рукавичками тощо), щоб не занести інфекцію в родові шляхи.

При піхвовому дослідженні визначають стан м’язів тазового дна, піхви (широкі, вузькі, наявність рубців, перегородок), шийки матки (вкорочення, згладжування, розкриття, стан країв зіва, наявність в межах зіва частини плаценти, петлі пуповини, дрібної частини тіла плода). Визначають цілість навколоплідного міхура, його напруження під час перейми і паузи, в’ялість (при слабкості пологової діяльності), плоскість (маловоддя). Потім визначають передлеглу частину, розпізнавальні пункти на ній (шви, тім'ячка), вставлення передлеглої частини — голівки (синклітичне чи асинклітичне), ступінь розгинання голівки (передньоголовне, лобове, лицьове). Досліджують поверхню стінок таза (деформації, екзостози та ін.), діагональну кон’югату. Звертають увагу на характер виділень із піхви (води, кров, гнійна рідина).

При піхвовому дослідженні доповнюють зовнішнє акушерське дослідження, уточнюють діагноз, виявляють особливості механізму пологів, визначають ускладнення їх.

Піхвове дослідження при нормальному перебігу пологів роблять при госпіталізації роділлі і відходжені навколоплідних вод. Додаткове дослідження проводять у разі потреби, але не занадто часто.

Спостереження за функцією сечового міхура і кишок. Переповнення сечового міхура і кишок перешкоджає розвитку пологової діяльності, розкриттю шийки матки і просуванню передлеглої частини плода родовими шляхами. Тому в період розкриття шийки матки роділля повинна самостійно випускати сечу кожні 1—2 год. Якщо сечовиділення затримується понад як на 3—4 год (атонія сечового міхура), то треба сечу випускати катетером.

Важливо також стежити й за спорожненням кишок. Якщо період розкриття триває понад 12—15 год., то треба ставити очисну клізму.

Для профілактики висхідної інфекції протягом періоду розкриття шийки матки, а також після кожного сечовипускання та дефекації зовнішні статеві органи і промежину роділлі треба мити розчином перманганату калію (1:10 000).

З моменту від ходження навколоплідних вод і появи потуг роділлю переводять у пологовий зал, де і проводяться пологи. Це вже період зганяння. При цьому використовують акушерський комплект білизни одноразового використання. Пологи в цей період знеболюють.

2. Ведення 2 періоду, його профілактика

Це надзвичайно відповідальний період. Він має свої особливості. По-перше, організм роділлі перебуває у стані значного напруження. Велике навантаження припадає на серцево-судинну, дихальну, м`язову, нервову, системи. Це може зумовити ряд ускладнень при наявності захворювань цих систем ще до вагітності.

По-друге, внаслідок від ходження вод і появи потуг значно погіршується матково-плацентарний кровообіг що може спричинити гіпоксію плода і навіть його загибель. Все це вимагає від медичного персоналу особливо старанного нагляду за станом роділлі і плода у період зганяння, просування передлеглої частини. Важливо не пропустити показань до оперативного втручання. Нарешті треба бути готовим до прийняття пологів, а у разі, потреби — подати новонародженому відповідну допомогу. Ці особливості й визначають характер ведення II періоду пологів — періоду зганяння.

Загальний стан. Справляються про самопочуття роділлі (наявність головного болю, зниження гостроти зору та ін.), вимірюють артеріальний тиск, рахують пульс.

Пильно стежать за характером пологової діяльності (частота потуг, їхня тривалість), визначають висоту стояння межового кільця, стан нижнього сегмента матки (його стоншення, болючість), спостерігають за просуванням передлеглої частини (голови), визначають її відношення до різних площин малого таза.

Для цього роблять піхвове дослідження.

З метою контролю за просуванням голови у період зганяння використовують метод, Пісішчека (промацування голови при натисканні пальцями на промежину вглиб паралельно до піхви) або прийом Шварценбаха.

Долоню правої руки кладуть так, щоб кінці пальців були між куприком і анальним отвором. Під час паузи (між переймами) натискають на промежину, стараючись промацати голову. Якщо голова своїм найбільшим обводом ще не минула вхід до таза, то її промацати неможливо.

Серцебиття плода в період зганяння слід вислухувати після кожної потуги. Звертають увагу на частоту, ритм і звучність серцевих тонів плода. Серцебиття доцільніше контролювати кардіомонітором.

Велике значення має спостереження за зовнішніми статевими органами і характером виділень із піхви. Набряк зовнішніх статевих органів вказує на стискання тканини родових шляхів. Кров’яні виділення свідчать про їх травму, а саме шийки матки, піхви, або про відшарування плаценти. Домішки меконію до вод є ознакою гіпоксії плода. Гнійні виділення свідчать про розвиток запального процесу.

З моменту врізування голови все повинно бути готовим для прийому пологів.

Приймання родів.

Зовнішні статеві органи обробляють дезинфікуючим розчином (перманганату калію у співвідношенні 1:10 000), а потім обробляють етиловим спиртом або 5% розчином йоду спиртовим. На ноги надягають панчохи, голову пов’язують хусточкою. Під сідницю підкладають стерильну підстилку або пелюшку. У разі потреби міняють сорочку.

Добре, якщо для прийому пологів підготували все ще до початку потуг.

Зліва від ліжка ставлять пересувний столик, на який кладуть стерильні інструменти, стерильний матеріали. тощо. Із інструментів кладуть прямі ножиці для перерізування пуповини, скальпель, три затискачі Кохера для затискання пуповини, зігнуті голки і кетгут для накладання швів, стерильний балончик з гумовим катететорів для відсмоктування слизу із верхніх шляхів дитини.

В окремому біксі повинно бути 2—3 стерильні халаті для лікаря і акушерки, стерильні пелюшки і кілька, індивідуальних пакетів для обробки пуповини. У кожному; пакеті слід мати 2—4 марлеві тасьми або шовкові ниткою для перев’язування пуповини, кілька марлевих серветок дві очні піпетки для профілактики гонобленореї. У маленькому біксі — стерильний перев’язний матеріал.

На столику повинні бути й деякі медикаменти: окситоцин, метилергометрин, 10% розчин кальцію хлорид в ампулах, 40% розчин глюкози в ампулах, в ампулах, 40% розчин глюкози в ампулах, апарат для штучної вентиляції легень. Все це потрібне для невідкладної допомоги роділлі й новонародженому. Користуються ще й індивідуальним пакетом для приймання пологів.

Поряд із ліжком ставлять емальований лоток для приймання новонародженого, в якому є дві гумові грілки, наповнені теплою водою (37,5 °С), прогумована подушка з киснем. Тут же має бути повивальний столик, де будуть здійснювати новонародженому перший туалет.

Приготувавши все для приймання пологів, уважно спостерігають за перебігом періоду зганяння.

Роділля лягає на спину. Головний кінець ліжка трохи піднімають, під голову кладуть подушку. Виймають з-під ніг матрац, і під крижі підкладають валик (для поліпшення доступу до зовнішніх статевих органів). Роділля згинає ноги в колінних і кульшових суглобах так, щоб ступні міцно впиралися в ного-тримачі. До кожного кінця ліжка з обох боків припасовані спеціальні кільця («віжки»), які роділля утримує руками.

Роділля повинна правильно натужуватися. Під час кожної потуги глибоко вдихувати, закривати рота і не випускати повітря. У цей час слід нагнути голову, притиснути підборіддя до грудей і сильно натужуватись. Тільки тоді потуги будуть ефективними.

Дуже важливо стежити за характером потуг, самопочуттям роділлі, характером виділень із піхви, просуванням передлеглої частини плода, вислуховувати серцебиття та ін. Слід пам’ятати, що голова не повинна бути в одному положенні понад 4 год., а період зганяння тривати понад 2 год.

Готуючись до приймання дитини, акушерка миється так, як до великої порожнинної операції. Надягає на чистий халат довгий клейончастий фартух, миє руки за одним із способів. Надягає стерильний халат. Після цього повторно обробляє роділлі зовнішні статеві органи, внутрішні поверхні стегон, промежину і ділянку анального отвору 5% розчином йоду спиртовим.

Під сідницю роділлі підкладають стерильну підстилку або пелюшку, анальний отвір закривають марлевою серветкою. Повторно обробивши руки 70% етиловим спиртом, акушерка надягає гумові стерильні рукавички. З моменту прорізування голови акушерка подає акушерську допомогу.

Акушерська допомога при головному передлежанні зводиться до захисту промежини від розривів, обережного виведення голови та плечей плода. Захищають промежину із початку прорізування голови.

Роділля лежить на спині з піднятим тазом і зігнутими в кульшових і колінних суглобах, відповідно розставленими ногами. Акушерка стає праворуч від роділлі і обережно регулює просування голови. Для цього під час потуг 4 пальцями лівої руки утримують голову в стані згинання доти, доки не з’явиться потиличний горб. Це роблять так, щоб не травмувати голову пальцями. У той же час пальцями правої руки, розташованими по боках піхвового кільця, намагаються ослабити напруження тканин промежини в ділянці задньої спайки. Це роблять обережно — ніби стягують тканини промежини і великих статевих губ з голови вниз.

Після народження тім'яних горбів починають виводити голову.

Виведення голови. Голову виводять, коли немає потуг і тиск на промежину слабшає. При цьому ризик травми голови менший.

Роділлі забороняють натужуватись. Просять її руки покласти на груди, глибоко дихати і голосно рахують слабнуть. Як тільки потуги припинились, роділля повинна сама потужитись, а акушерок в цей час лівою рукою обережно зсовує тканини піхвового кільця з тім'яних горбів, потім захоплює голову плода в ділянці скронь усією лівою рукою і поступово ЇЇ розгинає відповідно до механізму пологів. У цей час правою рукою вона зсуває з голови плода тканини промежини.

Внаслідок розгинання голови з-за промежини народжуються лоб, потім Виведення голови плода лице і підборіддя. Найчастіше голова плода повернута потилицею наперед, а личком — назад (при передньому передлежанні). Якщо голова народжується в задньому передлежанні, то потилиця повернута назад, а лице — наперед. Іноді при народженні голови виявляють, що навколо шиї плода обкручена пуповина. Тоді її негайно підтягують і знімають через голову. Якщо ж пуповина дуже натягнута, її перерізують між двома затискачами Кохера.

Звільнення плечового пояса. При потугах народжена голова внаслідок внутрішнього повороту плечей повертається лицем до правого або лівого стегна матері (залежно від позиції плода).

Оскільки при прорізуванні плечей може статися розрив промежини, то треба допомагати при їхньому виведенні.

Для цього акушерка захоплює голову плода обома руками так, щоб долоні лежали на скронях, вухах і щоках, але при цьому треба стежити, щоб не стискувались судини й нерви на шиї плода.

Після цього обережно відхиляє голову донизу і підводить переднє плече під нижній край лобкового симфізу, а потім піднімає її вгору, завдяки чому народжується заднє плече. Потім акушерка знову відтягує голову плода вниз і виводить переднє плече. Після чого народжуються тулуб і ноги.

Новонародженого кладуть на спеціальний емальований лоток, який ставлять між ногами роділлі. Щоб уникнути переохолодження дитини, на дно лотка кладуть дві грілки з теплою водою (37,5 °С) і накривають стерильною пелюшкою. Дитину теж накривають теплою пелюшкою або зігрівають лампою.

У разі появи ризику кровотечі з початку III періоду пологів (після народження дитини) проводять її профілактику за допомогою поступового внутрішньовенного введення 0,02% розчину метилергометрину на 20 мл 40% розчину глюкози (мала профілактика) або крапельного на 250 мл 5% розчину глюкози (велика профілактика). Якщо немає метилергометрину, використовують окситоцин.

До чинників ризику кровотечі належать: багатопліддя, багатоводдя, великий плід, велика кількість абортів у анамнезі, кровотеча в послідовий період при попередні: пологах, імуноконфліктна вагітність, тяжкі форми пізнього гестозу, ревматизм та ін.

Внутрішньовенне введення метилергометрину сприяє відшаруванню і народженню посліду, скороченню матки.

Здоровий новонароджений має рожевий колір шкіри, глибоко дихає, енергійно рухає кінцівками й голосно кричить.

Акушерка знімає рукавички, протирає руки 70% етиловим спиртом, після чого починає перший туалет новонародженого.

Окремі автори не рекомендують подавати акушерську допомогу при головному передлежанні плода. Цим, за їхніми даними, плід менше травмується. Але це питання дискусійне і потребує детального вивчення. Акушерська допомога під час пологів не відмінена. Проте її треба подавати вміло, обережно, без будь-якого насильства.

3. Ведення 3 періоду, ускладнення. профілактика

Послідовий період охоплює час від народження плода до народження посліду. В цей період відокремлюється й народжується плацента (з оболонками послід). У разі нормального перебігу й правильного ведення пологів послідовий період триває 20—ЗО хв. і супроводжується крововтратою 250—350 мл. Але при порушеннях відшарування і зганяння плаценти може статися значна кровотеча, небезпечна для жінки. Отже, після народження плода забороняється передчасно втручатися в процес відокремлення плаценти.

Роділлю прикривають простирадлом до колін, щоб було видно зовнішні статеві органи й можна було спостерігати за крововтратою. Це дуже важлива деталь ведення послідового періоду, що дає можливість своєчасно запобігти патологічній крововтраті. Щоб мати уяву про крововтрату, під сідниці підкладають ниркоподібний тазик або лоток з поміткою 350 мл (або періодично виливають кров у посудину такої ж ємкості). Якщо крововтрата перевищила 350—400 мл, то слід негайно приступити до виділення посліду з порожнини матки. При цьому треба знати ознаки відокремлення плаценти й методи виділення посліду із порожнини матки. Важливо пам’ятати, що в послідовий період потрібно пильно стежити за станом сечового міхура і не допускати його переповнення сечею. Це гальмує перейми і порушує процеси відшарування та зганяння посліду.

Ознаки відокремлення плаценти від стінок матки

1.Ознака Шредера. Зміна форми й висоти стояння дна матки. Після народження дитини матка набуває круглої форми й лежить нижче від пупка, а після відшарування плаценти витягується за довжиною. Дно її піднімається вище від пупка і відхиляється вправо від серединної лінії.

2. Ознака Альфельда. Лігатура, накладена на пуповину біля статевої щілини, при відшаруванні плаценти опускається на 10—12 см (вірогідна ознака у 90—92% випадків).

3. Ознака Чукалова — Кюстнера. При натисканні ребром руки над лобковим симфізом при відокремленій плаценті пуповина не втягується.

4. Ознака Довженка. Під час глибоких вдиху і видиху у разі відшарування плаценти пуповина не втягується і не опускається.

Висота стояння дна і форма матки у послідовий період

5. Ознака Штрасмана. При легенькому ударі через черевну стінку по дну матки при відшарованій плаценті гідростатичні удари в пуповині

не відчуваються.

6. Ознака Клейна. Якщо роділля натужилась і пуповина при цьому не опускається, а при вдисі не втягується, то плацента відшарувалась (вірогідність досягає 100% випадків).

7. Ознака Мікуліча. Коли відокремлена плацента опускається в піхву, виникає (не завжди) позив до потуг.

Слід зазначити, що про відокремлення плаценти судять не за однією, а за сукупністю ознак, шляхів самостійно, здебільшого протягом ЗО хв. після народження плода. Інколи відшарована плацента і оболонки виділяються через 0,5—1 год. після зганяння плода, і ще рідше — після 1 год. Якщо народження посліду затримується довше як на 0,5 год., перевіряють, чи є ознаки відокремлення посліду. Коли послід не відокремився, кровотечі немає і стан роділлі добрий, то чекають до 1,5 год. і тільки після цього його виділяють. Якщо ж при перевірці через ЗО хв. ознаки відокремлення плаценти позитивні, то відразу вживають заходів щодо її виділення. Насамперед спорожнюють сечовий міхур і пропонують роділлі потужитись. Під дією черевного преса відокремлена плацента легко народжується. Якщо цей найпростіший спосіб виявляється неефективним, то вдаються до виділення посліду зовнішніми прийомами.

До цього треба роділлю підготувати, тобто провести катетеризацію сечового міхура (переповнений сечовий міхур рефлекторно розтягує матку), легкий зовнішній масаж матки; вивести матку на середину живота. Після цього виділяють послід одним із пропонованих способів.

Спосіб Д. А. Абуладзе. Передню стінку живота беруть руками в складку і пропонують жінці потужитись. При цьому тиск на матку збільшується і плацента народжується. Цей спосіб фізіологічний і досить ефективний від роділлі, лікар (акушерка) правою рукою через черевну стінку захоплює дно матки і тисне в напрямку до входу в малий таз. При цьому наркоз не застосовують.

Спосіб Г. Г. Гетера. Двома кулаками натискають на матку по її кутах. При цьому підвищуються тиск і тонус матки. Спосіб травматичний, треба бути дуже обережним.

Звичайно послід народжується відразу цілком матки, долонею повернута до плаценти, а тильна — до стінки матки. Відокремлену плаценту захоплюють рукою і виводять назовні, потягуючи при цьому за кінець пуповини. Потім обстежують порожнину матки роблять легкий масаж матки на кулаці, стимулюючи скорочення матки.

Після виділення посліду із порожнини матки треба ретельно оглянути плаценту і оболонки, щоб переконатись у їх цілості. Лише після цього руку виймають із порожнини матки. На нижню стінку живота; кладуть гумовий міхур із льодом на 15—20 хв. У разі потреби призначають препарати, що скорочують матку (метилергометрин, окситоцин), та антибіотики, вимірюють кількість втраченої крові.

Перевіряють, чи цілі плацента й оболонки. Для цього плаценту розкладають на столику або на доланнях особливу увагу звертають на краї плаценти. Звичайно вони гладенькі. Потім ревізують оболонки. При цьому плаценту перевертають плодовою поверхнею вгору, а материнською вниз. Краї розриву оболонок беруть пальцями, розправляють їх так, щоб відтворити яйцеву камеру, в якій був плід разом із водами. Звертають увагу на цілість водної і ворсистої оболонок, дивляться, чи немає між ними обірваних судин, які відходять від плаценти. Якщо їх виявили, це свідчить про те, що частинки плаценти залишились у порожнині матки. Важливо пам’ятати, що чим ближче до краю плаценти місце розриву оболонок, тим нижче вона була прикріплена до стінок матки.

Визначення цілості плаценти має дуже велике значення, оскільки затримка частинок плаценти загрожує кровотечею. У післяпологовий період можуть розвинутись ендометрит та сепсис. Крім того, у разі токсикозу залишені частинки плаценти і оболонок підтримують стан токсикозу (еклампсії) в післяпологовий період. Для перевірки цілості плаценти використовують спеціальні проби: повітряну, молочну, плавальну, ошпарювальну за Щербаком тощо, але вони не надійні.

Після народження плаценту зважують і визначають її діаметр. Середня маса посліду становить 500 — 600 г, діаметр — близько 18 см. Всі дані про плаценту заносять у історію пологів, а потім її спалюють або закопують у землю у відведених місцях. Останнім часом плаценту заморожують для приготування лікарських препаратів.

Після народження плаценти проводять туалет зовнішніх статевих органів (обробляють їх дезинфікуючим розчином, висушують стерильним рушником) і старанно оглядають.

Для огляду родових шляхів акушерка на пересувному столику, вкритому стерильною клейонкою і пелюшкою, розгортає пакет із набором спеціальних інструментів. У нього входять широке довге пластинчасте дзеркало, великий підйомник, 3 аборцанги, 2 корнцанги і 2 затискувачі Кохера. Стерильним корнцангом акушерка перекладає на столик інструменти, а також стерильні марлеві і ватні кульки. При наявності розривів шийки матки, слизової оболонки піхви, промежини, епізіотомії акушерка розгортає набір для зашивання тканин. У ньому мають бути: голкотримач, 2 ножиці (прямі й зігнуті), 4 пінцети (2 хірургічні — довгий і короткий і 2 анатомічні), шприц місткістю 20 мл і голки для нього, швацькі голки, кетгут, шовк.

За допомогою дзеркал оглядають родові шляхи, особливо уважно шийку матки, слизову оболонку піхви, промежину, позаяк часто спостерігаються розриви, особливо у первородящих, а також після акушерських операцій (накладання щипців, екстракція плода за тазовий кінець та ін.). Розриви шийки матки, стінок піхви і промежини старанно зашивають, оскільки вони є «вхідними воротами» для інфекції. Крім того, розриви промежини в майбутньому можуть зумовити опущення і випадання внутрішніх статевих органів. Розриви шийки матки сприяють виникненню ендоцервіциту, ерозії та передракових захворювань шийки матки.

За породіллею спостерігають у пологовому залі не менше як 2 год., (ранній післяпологовий період). Звертають увагу на загальний стан породіллі, стежать за пульсом, станом матки, виділеннями з неї. В нормі породіллю переводять у післяпологове відділення разом із історією пологів. З цього моменту починається післяпологовий період. Слід наголосити, що у післяпологовій палаті породілля повинна бути під неухильним наглядом. Через 1—2 год. протягом доби контролюють її стан, поза як можлива внутрішньо маткова кровотеча або гематома під слизовою оболонкою піхви. Важливо цю патологію своєчасно виявити.

В історії пологів записують: дату і час народження дитини, її стать, масу тіла, зріст; жива чи мертва; в якому передлежанні народжена; вказують оцінку стану дитини за шкалою Ангара через 1 і 5 хв. після пологів; ускладнення під час пологів; чи було оперативне втручання; об'єм крововтрати, тривалість пологів тощо. Обов’язково повинен бути встановлений акушерський діагноз. Всі ці дані дуже важливі для ведення післяпологового періоду.

Висновки

Після виписування породіллі із пологового будинку за станом її здоров’я спостерігають працівники жіночої консультації, а за новонародженим — дитячої поліклініки. Бажано, щоб породілля відвідала жіночу консультацію через 7—10 діб після виписування із стаціонару, а повторно — через 1 міс (якщо немає показань до частішого відвідування). При обстеженні породіль у жіночій консультації треба враховувати перебіг вагітності, особливості пологів. Найчастішим ускладненням у післяпологовий період є підвищення температури тіла, її можуть зумовити метро ендометрит унаслідок затримки залишків плаценти, оболонок, згустків крові і виділень, а інколи — екстрагені генітатальні захворювання, загострення хронічних інфекцій. Для всебічного обстеження і лікування породіллю треба направити в акушерський стаціонар (гінекологічне відділення), щоб запобігти генералізації інфекції. На диспансерному обліку породілля перебуває до 42 тижнів після пологів.

Породілля має знати, що вона може повторно завагітніти і в період годування дитини груддю, тому треба користуватись протизаплідними засобами.

Дані обстеження породіллі заносять до індивідуальної картки вагітної і породіллі. Санітарно-освітня робота — дуже важлива ланка діяльності жіночої консультації. Вона виконується в плановому порядку разом із лікарями, акушерами. Форми різноманітні — індивідуальні та групові бесіди, лекції; виставки, добре оформлені вітрини, бюлетені. В практиці діяльності робочої консультації останнім часом великого поширення набули школи матерів і батьків.

Санітарно-освітню роботу з питань планування сім'ї бажано налагодити в районних, фабрично-заводських клубах, гуртожитках, старших класах середніх шкіл, технікумах, вузах, Палацах одруження. Великого значення набуває санітарно-освітня робота з питань статевого виховання, про шкідливість аборту і протизаплідні засоби.

Використана література

1. Акушерство П. Г. Жученко, В.І. Тарасюк Київ «Здоров'я» 1995рік.

2.Здоров'я матері і дитини енциклопедія Київ видавництво «Українська енциклопедія «імені М. П. Бажана. 1994 р.