Слуховий аналізатор і дія шуму на людину

Реферат на тему:

" Слуховий аналізатор і дія шуму на людину"

Слух — здатність організму сприймати та розрізняти звукові коливання за допомогою слухового аналізатора. Людське вухо здатне сприймати звуки з частотами від 16 до 20 000 Гц.

Сприймальною частиною звукового аналізатора є вухо (рис. 1). Воно поділяється на три відділи: зовнішнє, середнє і внутрішнє.

Звукові хвилі з навколишнього середовища надходять до зовнішнього слухового проходу і надають коливного руху барабанній перетинці, далі через ланку слухових кісточок передаються в порожнину равлика внутрішнього вуха. Коливання волокон равлика передаються, розташованим в них, клітинам кортієвого органа. Внаслідок цього виникає нервовий імпульс, котрий передається до відповідного відділу кори великих півкуль головного мозку, де виникає відповідна слухова уява.

Шум — неприємний або небажаний звук чи сукупність звуків, що заважають сприйняттю корисних звукових сигналів, порушують тишу, чинять шкідливу або подразливу дію на організм людини, знижують його працездатність.

Джерелами шумів є тіла, що вібрують: станки, двигуни, ручні механізовані інструменти, обладнання, що використовується у, ви­робничих процесах. Шум складається з багатьох коливань, серед яких не завжди можна визначити основну частоту, а лише перева­гу частот тієї чи іншої ділянки.

Чутливість вуха людини неоднакова до звуків різних частот. Людина значно краще чує високі тони, ніж низькі. Найменш чутли­ве вухо до частоти, нижчої 50 Гц. Для отримання слухового відчут­тя необхідний мінімум енергії звукових коливань, який визначає поріг слуху. Поріг розміщується найбільш низько в межах 400−500 Гц. Посилення інтенсивності звуку від порога — суб'єктивне відчут­тя (гучність — непропорційна до зростання звукової енергії). Фізіо­логічне відчуття зростання гучності виникає, коли змінюється сила звуку в певну кількість разів. Так, підсилення звуку в 10 разів сприймається як збільшення чутливості у 2 рази. Одиницею вимі­рювання інтенсивності звуку є Бел. Але прийнято користуватися не белом, а однією десятою його частиною — децибелом (дБ). Уся шкала від порога чутливості до больового відчуття складає 13 бел чи 130 децибел (дБ). Шуми поділяються на низькочастотні - мен­ше 350 Гц, серєдньочастотні - від 350−800 Гц, високочастотніпонад 800 Гц.

Джерелами високочастотного шуму є пневматичне і ручне клепання (110−115 дБ), обрубка металічних деталей (115−120 дБ), млини для подрібнення цементу (108 дБ), ткацькі станки (104 дБ) тощо. Середньочастотного — токарні станки, пневмотранспортери (95−105 дБ), транспортні шуми (85 дБ), низькочастотного — парові двигуни (90 дБ).

Проявом впливу шуму на організм є порушення слухової та інших функцій організму. Дія шуму на організм викликає на по­чаткових стадіях запаморочення, яке проходить з плином часу. Організм поступово пристосовується до нових умов праці. Трива­лий вплив шуму, особливо високочастотного, призводить до знач­ного зниження слуху, а іноді й до повної глухоти. Необхідно відзна­чити тимчасове зниження слуху, яке наступає під час праці в шум­них цехах. Потім слух відновлюється.

У швидкості розвитку глухоти, тобто стійкого порушення слу­ху, має значення, окрім Інтенсивності й спектрального складу, інди­відуальна чутливість людей. Значно раніше, ніж порушується фун­кція органа слуху, проходять негативні зміни в центральній нер­вовій системі, особливо у вегетативній.

Відзначено, що щум на організм людини має місцеву і загальну дію. При цьому прискорюються пульс, дихання, підвищується артері­альний тиск, змінюються рухова та секреторна функції шлунка й інших органів. Негативно впливає шум і на нервову систему, викли­каючи головний біль, безсоння, послаблення пам’яті, сповільнення психічних реакцій, що призводить до порушень працездатності.

Як правило, шум нас дратує: заважає працювати, відпочивати, думати. Негативна дія шуму на життєдіяльність людини відома давно. З того часу, як існують війни, масові бойові вигуки однієї з ворогуючих сторін, барабанний бій викликали у протилежної сторони стресові явища, бажання втек­ти, врятуватись. Зараз вчені пояснюють, що гучні звуки, шум, стрілянина з гар­мат, гуркіт танків і літаків і навіть музика на рок-концертах сприймаються не тільки слуховими органами, а й шкірою, серцем, органами дихання. Вони збуджу­ють людину, є причиною виділення в її кров великої кількості гормонів (наприклад, адреналіну), тим самим сприяють виникненню почуття страху і небезпеки. Звичайно після концертів рок-музики слухачі часто сильно збуджуються, стають нервовими, агресивними, улаштовують бійки і погроми в залах. Встановлено, що молодь витримує шум більш інтенсивний, ніж люди віком більше 30−40 років. Проте згодом, як свідчить статистика, усі молоді люди, що надмірно захоплювалися гучною музикою мали ушкод­ження органів слуху, хвору нервову систему та інші захворювання.

Але шум може впливати і позитивно. Такий вплив на людину чи­нить, наприклад, шелест листя дерев, помірний стукіт дощових крапель, рокіт морського прибою. Позитивний вплив спокійної приємної му­зики відомий з давніх часів. Тому різноманітні оздоровчі процедури супроводжуються спокійною симфонічною або блюзовою музикою.

Нерідко шум несе важливу інформацію. Автомобіліст уважно при­слухається до звуків, які видає мотор, шасі, інші частини автомобіля, що рухається, бо будь-який сторонній шум може попередити аварію. Також за допомогою шуму, спричиненого рухом кораблів та підводних човнів, їх виявляють і пеленгують. Шум відіграє велику роль в акус­тиці, радіотехніці, радіоастрономії і навіть медицині.

Джерела шуму

Усі види — Промислові, транспорту, об'єкти.

Будівельні - машини.

Музичні. Групи людейінструменти і окремі люди.

Шумове забруднення навколишнього середовища увесь час зростає. Особливо це стосується великих міст. Опитування жителів міст дове­ло, що шум турбує більше 50% опитаних. Причому, в останні десятиліття рівень шуму зріс у 10−15 разів.

Шум — один з видів звуку, який називають «небажаним» звуком. Як відомо з фізики, процес поширення коливального руху в середо­вищі називається звуковою хвилею, а область середовища, в якій поши­рюються звукові хвилі - звуковим полем. Розрізняють такі види шуму:

* ударний (штампування, кування);

* механічний (тертя, биття);

* аеродинамічний (в апаратах і трубопроводах при великих швидкос­тях руху повітря).

Основними фізичними характеристиками звуку є: * частота /(Гц),.

* звуковий тиск Р (Па), * інтенсивність або сила звуку / (Вт/м2),.

* звукова потужність 1О (Вт). Швидкість поширення звукових хвиль в атмосфері при 20 °C становить 344 м/с. Як було сказано раніше у розді­лі 2, органи слуху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частот від 16 до 20 000 Гц. Але деякі із звуків не сприймаються органами слуху людини: коливання з частотою нижче 16 Гц — інфразвуки, з частотою вище 20 000 Гц — ультразвуки.

* Мінімальна інтенсивність звуку, яку людина відчуває, називається порогом чутливості.

У різних людей він різний і тому умовно за поріг чутливості беруть зву­ковий тиск, який дорівнює 2*10−5 Н/м2 (ньютон на метр квадратний) при стандартній частоті 1000 Гц. При цій частоті поріг чутливості І0 = 1012 Вт/м2, а відповідний йому тиск Ро = 2*10−5 Па. Максимальна інтенсивність звуку, при якій вухо починає відчувати болючі відчуття, називається порогом болісного відчуття, дорівнює 102 Вт/м2, а відповідний їй звуко­вий тиск Р = 2*102 Па.

Зміни інтенсивності звуку і звукового тиску, які чує людина, величезні і станов­лять відповідно 1014 і 107 разів, тому оперувати такими великими числами незручно. Для оцінки шуму прийнято вимірювати його інтенсивність і звуковий тиск не абсо­лютними фізичними величинами, а логарифмами відношень цих величин до умовного нульового рівня, що відповідає порогові чутливості стандартного тону частотою 1000 Гц. Ці логарифми відношень називають рівнями інтенсивності і звукового тиску і виражають в белах (Б). Одиниця виміру «бел» названа на честь винахідника теле­фону А. Белла (1847−1922 pp.). Оскільки орган слуху людини спроможний розрізняти.

*зміни рівня інтенсивності звуку на 0,1 Б, то для практичного використання зручні­шою є одиниця в 10 разів менша — децибел (дБ).

Треба пам’ятати, що бел — це логарифм відношення двох однойменних фізичних вели­чин, і тоді не буде виникати помилок при порівнянні різноманітних звуків за ЇХ інтенсив­ністю (рівнем). Наприклад, якщо тихий шелест листя оцінюється в 1 дБ, а голосна розмова в 6,5 дБ, то звідси не випливає, що промова перевищує за гучністю шелест листя у 6,5разів. Відповідно до Бела одержуємо, що промова «голосніша» за шелест листя у 316 000 разів (106,5/101 = 105,5 = 316 000). Останнє є наочною ілюстрацією закону Вебера — Фетера.

Використання логарифмічної шкали для вимірювання шуму дозволяє вкладати великий діапазон значень — Іі Р в порівняно невеликий інтервал розмірів від 0 до 140 дБ.

У табл. 1 наведено різноманітні «виробники шуму».

Таблиця 1.

Зменшення рівня шуму поліпшує самопочуття людини і підвищує продуктивність праці. З шумом необхідно боротися як на виробництві, так і в побуті. Уміння дотримуватися тиші - показник культури люди­ни і її доброзичливого ставлення до навколишніх. Тиша потрібна лю­дям так само, як сонце і свіже повітря.

Для боротьби з виробничим шумом слід використовувати такі заходи:

— Ізоляція джерел шуму у виробничих приміщеннях шляхом створення перегородок (дерев'яних, цегляних) з перенесенням пульта управління за перегородку, якщо можливо, треба встановити біля них звукоізольовані кабіни для обслуговуючого персоналу;

— встановлення агрегатів, робота яких супроводжується шу­мом або вібрацією (молоти, штампувальні автомати і ін.) на вібро-ізолюючі матеріали чи на спеціальний фундамент;

— заміна технологічних процесів, які супроводжуються шумом, безшумними;

— розміщення цехів з шумними технологічними процесами на певній відстані від жилих приміщень і обсадити їх зеленими насад­женнями. Стіни цехів повинні бути потовщеними, а з внутрішнього боку — облицьовані спеціальними акустичними плитами;

— використання індивідуальних засобів захисту органа слуху (заглушки, вкладиші, навушники, шоломи);

• -.дотримання допустимих рівнів шуму.

Список використаної літератури:

1. 1.Джигирей В. С. Безпека життєдіяльності. — Львів, 2000.

2. 2.Загальна гігієна з основами екології: Підручник / Кондратюк В. А., Сергета В. М., Бойчук Б. Р. та ін. — Тернопіль, 2003.

3. 3.Загальна гігієна: Посібник / За ред. Даценко. — Львів, 2001.