Теоретико-методичні засади обліку дебіторської заборгованості за товари (роботи, послуги)

Економічний зміст та класифікація дебіторської заборгованості за товари (роботи, послуги)

Взаємовідносини між підприємствами, організаціями, установами та населенням, що обумовлені дією ринку, носять характер грошових розрахунків. Ці взаємовідносини засновані на використанні грошей в залежності від їх функцій як коштів обертання і платежу. При цьому підприємства являються постачальниками для одних та покупцями для інших.

За економічним змістом розрахунки поділяються на дві основні групи:

• — за товарними операціями (розрахунки між підприємствами і господарськими організаціями за реалізовану продукцію, виконані роботи і придбанні матеріальні цінності та послуги);
• — за нетоварними операціями (платежі до бюджету, тобто податок на прибуток тощо, сплата страхових платежів, отримання бюджетних асигнувань, розрахунки за претензіями, недостачами і розкраданнях, інших).

У процесі фінансово-господарської діяльності у підприємства постійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами. Відвантажуючи виготовлену продукцію, підприємство, як правило, не отримує оплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця. Таким чином, протягом певного періоду від моменту відвантаження продукції(надання послуг, виконання робіт) до моменту надходження платежу засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.

Також дебіторська заборгованість виникає при перерахуванні грошей за майбутні поставки цінностей і послуги, перерахування платежу зразу за кілька місяців (орендна плата тощо.), а також в зв’язку з заборгованістю окремих осіб по нестачах і розкраданням.

Під дебіторською заборгованістю розуміють заборгованість організацій, фізичних осіб даної організації (наприклад, заборгованість покупців за придбану продукцію, підзвітних осіб за видані їм під звіт грошові суми). Організації та особи, що є боржниками даної організації, називаються дебіторами.

В бухгалтерському балансі дебіторську заборгованість відображають по її видам. Облік дебіторської заборгованості при розрахунках з покупцями ведеться по ціні реалізації продукції.

В деяких випадках (по спеціальним завданням чи при виникненні сумніву в можливості утримання боргу) необхідно визначити реальність дебіторської заборгованості. Остання може бути реальною, сумнівною і безнадійною.

Для визначення реальності боргу необхідні підтвердження дебітора, дані про існування боржника, документальне обґрунтування боргу і дані про його тривалість.

Сумнівний дебіторська заборгованість — поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Безнадійна дебіторська заборгованість — поточна дебіторська заборгованість щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності [1].

Безнадійна дебіторська заборгованість — це не тільки результат невмілого управління реалізацією продукції (робіт, послуг), а і прорахунків виробничих і фінансових менеджерів підприємства. Її зростання стимульоване непродуманою політикою державної підтримки неефективних підприємств. Так, з боку підприємств і держави неодноразово впроваджувались різноманітні схеми проведення взаєморозрахунків, прощення боргів, що являє собою викорінювання наслідків, але не причин утворення безнадійної дебіторської заборгованості, оскільки реструктуризація самих неефективних підприємств не проводилася і не стимулювалася.

Підприємства безсилі ефективно працювати самостійно з безнадійними боржниками доти, поки не буде можливості обміну боргів на майно боржника, що, в свою чергу, пов’язано з двома дуже складними проблемами: приватизацією і оцінкою майна. Ці проблеми, можливо, вирішить чіткий механізм банкрутства підприємства[2, с. 195].

Дебіторська заборгованість, з точки зору її реальності, може бути проаналізована тільки шляхом використання первинних документів і даних аналітичного бухгалтерського обліку.

Дебіторська заборгованість призводить до позапланового перерозподілу засобів між підприємствами.

Згідно з П (С)БО 10 дебіторська заборгованість — це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Під дебіторами слід розуміти юридичних та фізичних осіб, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. [3, c. 462].

З метою складання фінансової звітності дебіторська заборгованість класифікується за такими ознаками:

• — зв'язком з нормальним операційним циклом (нормальний операційний цикл — проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг);
• — терміном погашення;
• — об'єктами, щодо яких виникли зобов’язання дебіторів;
• — своєчасністю оплати боржником дебіторської заборгованості.

За першими двома ознаками виділяють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість (табл. 1.1).

Довгострокова дебіторська заборгованість-сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу. Поточною дебіторською заборгованістю вважається також сума дебіторської заборгованості, яка продовжується більш як один рік, але очікується, що вона буде погашена в ході нормального операційного циклу підприємства [1].

Рисунок 1.1 — Класифікація дебіторської заборгованості.

Якщо такі випадки мають місце, необхідно, щоб підприємство розкривало для кожного активу, що поєднує суми, очікувані до отримання як до, так і після 12 місяців від дати балансу, суму, що підлягає одержанню після 12 місяців від дати балансу[4, с.377].

Дебіторська заборгованість за об'єктами, щодо яких виникають зобов’язання дебіторів, класифікується як:

• 1) дебіторська заборгованість, пов’язана з нормальною діяльністю підприємства з реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.
• 2) дебіторська заборгованість, що не пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, а виникає внаслідок здійснення інших операцій.

Дебіторську заборгованість, пов’язану з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, поділяють на:

• — дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги.
• — векселі, одержані в забезпечення дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги.

Поточна дебіторська заборгованість, пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, представлена в Балансі у складі оборотних активів окремими статтями зазначених різновидів.

Дебіторську заборгованість, не пов’язану з реалізацією продукції, робіт, послуг, складають:

• 1) дебіторська заборгованість за виданими авансами;
• 2) дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом;
• 3) дебіторська заборгованість з нарахованих доходів;
• 4) дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків.

Зазначені види поточної дебіторської заборгованості (в тому числі поточної частини довгострокової заборгованості), що не пов’язані з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, відображуються у Балансі як окремі статті.

Довгострокова дебіторська заборгованість представлена:

• — заборгованістю за майно, що передано у фінансову оренду;
• — заборгованістю, забезпеченою довгостроковими векселями;
• — іншою довгостроковою заборгованістю.

Залежно від своєчасності оплати дебіторську заборгованість поділяють на:

• а) дебіторську заборгованість, термін оплати якої не настав (нормальна);
• б) дебіторську заборгованість, не оплачену в термін (прострочена);
• в) дебіторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності (безнадійна).