Поняття необоротних активів та матеріальних запасів банку та їх класифікація і оцінка

Методичні засади формування в обліку інформації регулюються Інструкцією з бухгалтерського обліку основних засобів та нематеріальних активів банків України № 480 від 20.12.2005 р.

До складу необоротних активів банку належать:

• 1. Основні засоби — це матеріальні активи, які банк утримує з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, здавання в лізинг іншим особам або для здійснення адміністративних та інших функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше 1 року. Вони класифікуються: земельні ділянки; інвестиційна нерухомість; будинки, споруди та передавальні пристрої; транспортні засоби; інструменти, прилади та інвентар; інші основні засоби.
• 2. Інші необоротні матеріальні активи — активи, що використовуються понад 1 рік. Вартісний критерій віднесення до ІНМА встановлюється банками самостійно. Вони класифікуються: бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (не титульні) споруди; інші необоротні матеріальні активи.
• 3. Незавершені капітальні інвестиції.
• 4. Нематеріальні активи — це актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується банком з метою використання у своїй діяльності понад 1 рік в адміністративних цілях або надання в лізинг іншим особам. До їх складу включають: права на користування майном; права на комерційні позначення; авторські та суміжні права; незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи; інші нематеріальні активи.
• 5. Необоротні активи як утримувані для продажу — це активи, балансова вартість яких відшкодовуватиметься шляхом операцій продажу, а не поточного використання.

Об'єкт необоротних активів слід визнавати активом за таких умов:

• — Існує ймовірність одержання певного доходу, пов’язаного з його експлуатацією;
• — Його вартість можна достовірно визначити.

Оцінка необоротних активів:

Первісна вартість — історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісна вартість ОЗ придбаних за плату включає:

суми, сплачені згідно з договором постачальнику (продавцю);

суми, сплачені організаціям за здійснення робіт за договорами будівельного підряду та іншими договорами;

суми, сплачені організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з придбанням (створенням) основних засобів;

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснені у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

сплачені мито, податки та інші платежі, пов’язані з придбанням (створенням) основних засобів, що не відшкодовуються підприємству;

винагороди, сплачені посередницькій організації, через яку було придбано об'єкт основних засобів;

витрати з страхування ризиків, пов’язаних із доставкою основних засобів;

витрати на установку, монтаж, настройку та налагодження основних засобів;

інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням (створенням) основних засобів та приведенням їх у робочий стан.

Справедлива вартість — сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Переоцінена вартість — вартість ОЗ після їх переоцінки.

Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від ліквідації ОЗ після закінчення строку їх використання, за вирахуванням витрат, пов’язаних з їх ліквідацією.

Вартість, що амортизується — первісна або переоцінена вартість ОЗ за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Витрати на поліпшення основних засобів та вдосконалення нематеріальних активів обліковуються за рахунками обліку капітальних інвестицій. При цьому первісна вартість ОЗ збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо).

Водночас з такими витратами, банки несуть витрати у зв’язку з підтриманням ОЗ у придатному для використання стані (поточний ремонт), що відображається у складі витрат звітного періоду і накопичуються протягом року на рахунку 7420 «Витрати на утримання власних ОЗ та НА».

Припинення визнання балансової вартості відбувається у випадку вибуття ОЗ або коли банк не очікує отримання майбутніх економічних вигод від його використання або вибуття.

Фінансовий результат від вибуття ОЗ та НА визначається як різниця між надходженням коштів за активи (з вирахуванням непрямих податків) та їх залишковою вартістю. Сума залишкової вартості об'єкта, що перевищує суму виручки від реалізації відображається за Дт рахунку 7490 «Негативний результат від вибуття НА та ОЗ», а сума виручки від реалізації, що перевищує залишкову вартість — за Кт рахунку 6490 «Позитивний результат від продажу НА та ОЗ».

При ліквідації банком основних засобів відбувається зменшення первісної (переоціненої) вартості ОЗ та величини їх зносу.

Після первісного визнання ОЗ їх подальший облік може здійснюватися за однією з двох моделей:

• — За собівартістю = первісна вартість за врахуванням накопиченої амортизації та збитків від зменшення корисності;
• — За переоціненою вартістю = справедлива вартість за вирахуванням накопиченої амортизації та збитків від зменшення корисності.

Запаси — це активи, які утримуються для забезпечення безперервної роботи банку, надання послуг. Запас МЦ банку складаються з господарських матеріалів та МШП, що використовуються не більше, ніж 1 рік.

Собівартість запасів включає витрати на придбання, переробку та інші витрати, що виникли під час доставки запасів та приведення їх у теперішній стан.

МЦ банку оцінюються за постійною системою обліку з використанням одного із методів:

• — Вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
• — Середньозваженої собівартості;
• — Ідентифікованої вартості відповідної оцінки запасів.

Для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з методів, який закріплюється обліковою політикою.