Створення моделі і технології виготовлення прикрас з натурального волосся для весільної зачіски

КУРСОВА РОБОТА

На тему: «Створення моделі і технології виготовлення прикрас з натурального волосся для весільної зачіски»

Зміст

• Вступ
• 1. Творча частина
• 1.1 Напрямок моди
• 1.2 Характеристика історичної епохи
• 1.3 Вибір та обґрунтування ескізу постижорного виробу, що проектується
• 2. Конструкторська частина
• 2.1 Розробка конструкції постіжорного виробу
• 2.2 Складання технічного паспорту на модель
• 3. Технологічна частина
• 3.1 Характеристика обладнання, що застосовується
• 3.2 Основна сировина та матеріали
• 3.3 Обробка волосся та матеріалу
• 3.3.1 Обробка волосся
• 3.3.2 Обробка матеріалів
• 3.4 Технологія виготовлення постижорного виробу
• 3.5 Заключні роботи з оформлення постижорного виробу
• 4. Догляд за постижорними виробами
• 5. Висновок
• 6. Література

Вступ

Пастижерну справу люди знали ще за багато років до нашої ери. Найбільш бурхливий ріст це мистецтво одержало в XVIII-XIX ст., коли мода на перуки поширилася в більшості країн Європи. По багатству обробки й за формою перуки в ті часи навіть судили про положення в суспільстві його власника. Майстерність виготовлення перук бути відомо деяким і передавалося в спадщину від батька до сина як таємна таємниця й найбільша цінність.

У цей час виготовленням таких виробів, як перуки й шиньйони, працівники перукарень не займаються.

За останні роки обсяг виробництва пастижорних виробів по замовленнях населення в нашій країні значно виріс і перетворився в самостійний вид побутових послуг. Пастижорні вироби виготовляють із різних матеріалів і для різних цілей, тому догляд за ними неоднаковий.

Цей вид обслуговування населення займає багато часу в перукарів і по своїй специфіці й складності вимагає кваліфікованого підходу.

Красу жінок оспівували й оспівують поети у своїх віршах, художники за всіх часів намагаються запам’ятати жіночу красу на папері й полотнах картин. Ідеали жіночої краси міняються в часі, але єдине, що, мабуть, залишається незмінним, — це бажання самої жінки бути гарної, незважаючи на час й обставини. Як же створити свій неповторний імідж, що допоможе почувати себе впевнено, домагатися поставлених цілей, скоряти серця чоловіків?

Загальновідомо — і ми не будемо сперечатися, що зачіска — одна з найголовніших складового іміджу жінки. Мабуть, перше, що спадає на думку, коли хочеться підняти собі настрій, — зробити нову гарну стрижку або зачіску. Скільки разів протягом життя жінка вирішує майже гамлетівське питання: «Стригтися або не стригтися?» Якщо ви вирішили змінити свою зовнішність, потрібно сісти до дзеркала, уважно до себе придивитися й вирішити, що вам потрібно: підстригтися, пофарбувати волосся, зробити хімічну завивку або просто зробити гарну зачіску.

Не часто можна зустріти жінку, повністю задоволену тим, що дала їй природа.

От лише одна основна складова іміджу жінки, які ви можете освоїти й використати, щоб зробити свій образ неповторним і чарівним.

1. Творча частина

Даний образ ми будемо створювати виходячи з того, що дівчина повинна бути витончений, ніжної, романтичної. А головне в ній повинне бути щось загадкове, якась ізюминка. Тому що ми будемо створювати образ нареченої, те й стиль роботи повинен бути відповідної. Повинне бути всі гармонічним під біле плаття й загальний настрой свята. На сьогоднішній день під образ нареченої можна підібрати деякі варіації на тему весілля, але еталон залишається непорушним. Класика — біле плаття, фата, гарна зачіска. От про зачіску й піде мова в даній роботі.

1.1 Напрямок моди

Мода нового тисячоріччя — яка вона? Змішання фактур і квітів, образів і стилів… Кожний у наступаючому тисячоріччі може створити свою власну. Скуйовджене янголятко або невимушений хіппі, безтурботне дитинство або щось футуристичне.

У моді зараз немає ніяких обмежень, популярне сполучення матеріалів, що не сполучають, і відтінків, — як у волоссі, так й в одязі. І не потрібно цього боятися! Головне, усе підбирати грамотно, щоб зовнішня оболонка гармоніювала з вашим внутрішнім миром. Я вважаю, що стиль — це стан душі: наскільки ви зумієте себе піднести, настільки це буде виглядати красиво, цікаво й ефектно. Можна надягти зовсім неуявний костюм, і якщо ви зможете себе в ньому вдало піднести, це буде дуже здорово! Зараз у моді різні відтінки: яскраво-руді, червонясто-коричневі, бордові. Що ж стосується стрижок, те це довгі волосся, прямі й завиті, також актуальні зачіски «а-ля вісімдесяті», коли верхня тім'яна зона стрижеться досить коротко, а інші волосся залишаються довгими. Популярні й зовсім короткі стрижки, з виголеними ділянками, з фарбуванням у приглушені болотно-зеленуваті відтінки. Можна зробити й таке фарбування, що відмінно підійде екстравагантним людям: бордовий різко переходить у жовтий, потім у червоний, а потім у чорний. Це виглядає дуже ефектно й сучасно!

1.2 Характеристика історичної епохи

Джерела перукарського мистецтва йдуть у глибоку стародавність. Відомо, що вже за 2−3 тисячі років до нової ери нашим предкам було властиво прикрашати свою зовнішність зачіскою. Проходили століття, поступово людина вносила в створювані їм предмети, у тому числі в зачіску, своє подання про красу, що відбиває і його індивідуальний смак, і загальний естетичний ідеал, властивій конкретній епосі. Але одяг і зачіска виявляються також утилітарними й соціальними. У різних народів сформувався свій стиль і певні традиції, пов’язані із природними умовами країни й положенням людини в суспільстві.

Вивчення історії перукарського мистецтва представляє не тільки пізнавальний інтерес, але й практичну цінність, тому що деякі деталі можна використати й у цей час.

Цікаву форму зачісок створили в Древньому Єгипті. Для виконання такої складної зачіски були потрібні послуги спеціально навчених рабів. Єгиптяни офарблювали свої волосся хною, прикрашали зачіски декоративними елементами.

Модним кольором волосся у Древній Греції вважався білявий. У класичний період повсякденна зачіска складалася з коротко обстриженого волосся, повної від скроні до скроні недовгої бороди й вусів. Деякі чепуруни носили довгі волосся, завиті в локони й підхоплені золотим обручем. В урочистих випадках укладали волосся треба чолом у вигляді гарного банта, так називаною цикадою.

Грецькі жінки носили довге волосся й знали кілька типів зачісок, але класичною зачіскою можна вважати так званий грецький вузол — коримбос. При цій зачісці довгі волосся розчісували на прямий проділ, завивали хвилями й досить низько спускали їх на чоло, тому що, по естетичних поняттях того часу, чоло повинно бути невисоким. Далі волосся спускали уздовж щік, а позаду піднімали й на потилиці укладали у вузол, скріплюючи шпильками й вузькими стрічечками. Часто волосся укладали в сітку, сплетену із золотих шнурів, або надягали витончену прикрасу — стефану. Стефани мали різноманітну форму й завжди були багато прикрашені.

Чоловіча зачіска в різні періоди римської історії була різною. Волосся могли бути й завиті в локони, і розчесані гладко, із чубчиком треба чолом.

Звичайно римляни голили особу. Однак у моді минулого й невеликі завиті борідки.

Дуже різноманітні й складні були зачіски римських патриціанок. У деякі періоди носили гладко причесані волосся, розділені на прямий проділ: іноді завивали волосся в довгі локони, іноді носили «грецькі» зачіски. Але істинно римськими були високі зачіски з локонів, укріплені на каркасі. Каркас зміцнював треба чолом і за формою нагадував російський кокошник. На нього кріпилися акуратними рядами локони. Інші волосся, заплетені в косу, укладалися на потилиці у вигляді кошичка. Модними вважалися біляві й русяві волосся.

Історія культури феодального суспільства ділиться на два основних періоди: раннє «9−12» століття й пізніше «13−15 століття». Величезну роль у житті людей починає грати церква, тому й розвиток перукарського мистецтва залежало від регламентації церкви, що прагнула втихомирити «гріховну людську плоть».

У період раннього розвитку середньовіччя чоловіча зачіска була примітивною: волосся підстрижені до мочки вух, а попереду чубчик. В 11 столітті носили довгі волосся, розпущені по плечах.

Дівчини носили або довгі коси, або розпущені волосся, підхоплені навколо голови обручем, а замужні жінки приховували волосся під головним убором. Найчастіше таким убором служила кругла хустка з білої тканини з отвором для особи.

В 15 столітті величезне значення придбали головні убори, зокрема чіпці, а зачіска, навпаки втратила своє значення. Модним уважалося відкривати чоло й скроні, а також потилиця, щоб показати красу довгої шиї. Для цього волосся треба чолом і потилицею підголювали.

Епоха Відродження, або Ренесанс, була найважливішим етапом в історії перукарського мистецтва. У цей час в Італії в чоловіків уважалося модною зачіскою двох основних типів: волосся або гладко зачесані назад, або носили зачіску із чубчиком. Особу гладко голили.

У жінок особливо гарними вважалися золоті волосся. Гарним уважалося високе чоло. Зачіска могла бути дуже складної й вишуканої. Вона складалася з комбінацій кіс, локонів, прикрашених перловим намистом, вуалями, стрічками. Іноді молоді дівчини носили розпущені волосся.

В Іспанії в чоловіків у моді була коротка стрижка, а також борода й вуси. Іспанки носили просту й строгу зачіску, найчастіше так називане бандо: розчесані на прямий проділ волосся спускалися уздовж щік, а позаду складалися в шиньйон. Волосся красиво уквітчували, обручами, коштовностями. У Франції в зачісках з’явилися самобутні риси, що відбивають смаки складних націй. Особливий вплив на чоловічі зачіски зробив останній король 16 сторіччя Генріх 4. У моду ввійшли зачесані назад волосся, закручені назад вуси й маленька гостра борідка. Оскільки король рано почав сивіти, у моду ввійшла пудра для волосся, але пудрили в цей час тільки скроні.

У першій половині 16 століття зачіска в жінок мала вигляд двох напівкруглих валиків, покладених треба чолом, і звичайно прикрашалася намистом або невеликим вигнутим у формі зачіски чепчиком з вуаллю. У кінці 16 століття форма жіночої зачіски істотно міняється. З’являється зачіска двох типів. Волосся або завивали рядами хвиль і зачісували назад, або піднімали високо нагору, де закріплювали на дротовому каркасі. Іноді дами носили перуки.

На чоловічі й жіночі зачіски англійців дуже вплинула зовнішня пишність двору королеви Єлизавети. Волосся чоловіків коротко стригли, але їхні костюми були прикрашені вишивкою, бордюром, дорогоцінними каменями й мереживами. Жінки носили складні зачіски, прикрашаючи їхніми чіпцями й головними пов’язками. Іноді носили перуки.

В 17 столітті Франція стає законодавицею в області мод і зачісок. Остаточно складається стиль бароко, що найбільше повно виражає смаки аристократії цього часу. Зачіски епохи бароко були цілком підлеглі етикету двору й відрізнялися пишністю, манірністю, величезною кількістю прикрас і складною технікою виконання.

На початку 17 століття зачіска в чоловіків складалася з довгих волосся, розпущених по плечах. Дворяни відпускали маленьку борідку й невеликі вуса в краю губ. Пізніше ввійшли в моду перуки. Пишна зачіска складалася з маси довгих, завитих у локони волосся, причому модними кольорами волосся уважався білявий. Ця перука нагадувала левину гриву.

Жіноча зачіска протягом другої половини 17 століття мінялася незліченну кількість разів. З короткочасних мод можна виділити кілька типів зачісок. В 60-х роках зачіска ще зберігала деяку природність. Волосся розчісували на прямий проділ і пишно збивали над скронями, скріплюючи позаду на шиї, а завиті кінці волосся спускали у вигляді двох довгих локонів на плечі. З 70-х рр зачіска стала нагадувати за формою чоловіча перука. Локони укладали рядами так високо, що іноді зачіска піднімалася треба чолом на 50−60 сантиметрів. Іноді дами цього часу носили гладку зачіску з вузлом, сколеним на потилиці, так званий вузол смиренності.

З 90-х років у моду ввійшла зачіска фантанж. Вона складалася з комбінації локонів, покладених на голові рядами й для твердості змазаних білком, і вигнутого в різні фантастичні форми дротового каркаса, прикрашеного складеним у складки газом, мереживом, квітами й стрічками. Якщо буде потреба зачіска доповнювалася штучними волоссями.

У першій половині 18 століття з’являється стиль рококо, що як би завершує розвиток стилю барокко. Рококо — декоративний стиль, що носить риси крихкості, витонченості, деякої манірності й чуттєвості. Ці риси були присутні й у чоловічі й у жіночих зачісках.

Чоловічі зачіски рококо були невеликими по обсязі. Волосся завивалися в локони, а іноді гладко зачісували назад. Позад них зав’язували чорною стрічкою або ховали в чорний мішечок. Звичайно волосся пудрили. У моду ввійшли білі пудрені перуки.

Жіноча зачіска також була невеликий і складалася з локонів піднятих нагору, сколених на потилиці й прикрашених стрічками, пучками пір'я, квітами, нитками перли. Волосся звичайно пудрилися. В 70-х роках 18 століття зачіски стають особливо складними. На виготовлення модної зачіски — «куафюри» — ішло по кілька годин. Жінки намагалися зберегти неї в недоторканності на кілька днів. Зачіски робили в такий спосіб. Волосся розчісували, на верхівку ставили легкий каркас, на який піднімали й кріпили волосся, далі їх завивали, пудрили й, нарешті, приступали до прикраси. Для цього використали стрічки, квіти, мережива. Іноді на голову водружався цілий кошик із плодами або навіть макет корабля зі снастями й вітрилами. Іноді на голові була маса коштовностей, які перевершували вагу самої голови.

Французька революція 1789 року принесла із собою нові плини, які відбилися й на зачісках. Натхненні ідеями Волі, Рівності, Братерства, ідеологи Французької революції звернулися до образів античного світу, черпаючи в древні ідеї демократії, строгість вдач й естетичні ідеали. Друга половина 18 століття — це період класицизму як провідного стильового напрямку. У чоловіків волосся коротко обстрижені й пудра вийшла із уживання. Жіночі зачіски мали різноманітні форми, але дуже спростилися, зробилися нижче, волосся перестали пудрити й завивали в локони.

Із приходом до влади Наполеона І з’явився стиль ампір, що в архітектурі й інтер'єрах по зовнішніх ознаках нагадує класицизм, але тепер художників й архітекторів надихають не суворі й витончені лінії грецьких храмів, а великовагові й пишні форми римської архітектури. Волосся чоловіків стригли й завивали в тугі локони, а обличчя голили, але на щоках від скроні залишали вузькі полозки волосся, називані «фаворитом», У жінок зачіски мінялися дуже часто, Носили й грецький вузол, і зачіски з різних комбінацій локонів. Після скинення Наполеона в мистецтві 20−30-х років народжується новий стильовий напрямок — романтизм. У зачісках панує стильовий напрямок, що носить німецьку назву — «бідермайер». Цей стиль став синонімом бюргерського благополуччя й затишку й був ведучим до 40-років. У Франції майже ідентичний стиль звався «стилю ЛУІ ПИЛИПА».

Чоловіки носили короткі, завиті в локони волосся, піднімали їх треба чолом у вигляді кока.

В 40-х роках волосся подовжилися, доходили до вух. Іноді їх круто завивали. В 50-і роки були модні досить довгі волосся, розчесані на косий проділ, часто завиті в локони. В 60-і роки в моду ввійшли порівняно коротка стрижка, бакенбарди й вуси. До кінця століття волосся стали коротко стригти.

Жіночі зачіски 30-х років являли собою цілий твір мистецтва. Волосся розчісували на бічний проділ, укорочені з боків пасма завивали у великі локони й укладали над скронями. Довгі пасма волосся позаду піднімали наверх і на тімені укладали в різні шиньйони. В 40-і роки новим кумиром вищого світла стала «світська левиця» — модниця з волоссям рудих кольорів. В 50-і роки зачіска складалася з пишного шиньйону, а іноді розчесані на прямий проділ волосся укладали позаду в спеціальну сітку. В 60-і роки волосся піднімали треба чолом у вигляді двох валиків, а на плечі й спину спускали довгі локони.

В 70−80-х роках зачіска майже не міняється за формою. Вона складається з довгих спущених на спину локонів, а над скронями звичайно зачісували високо нагору.

У Росії в області моди орієнтувалися на Францію. Багато салонів належали французьким майстрам. Модні журнали виписувалися з Парижа, де проходили навіть конкурси майстрів-перукарів. В 1860 році російські майстри Аганов й Андрєєв посіли перше місце в конкурсі. А в 1888—1890 роках Іван Андрєєв одержав за зачіски ряд нагород і Почесний диплом заслуженого професора перукарського мистецтва.

Характер зачісок 1890−1900;х років знову змінюється, у зв’язку зі змінами, що відбулися в суспільному житті кінця сторіччя. Мода стає ще більш інтернаціональної, з’являється діловий стиль, що виражається в простоті й раціональності зачісок.

З винаходом хімічної завивки відбувся дійсний переворот у перукарському мистецтві. Цей метод завивки волосся не тільки з успіхом конкурував з усіма іншими способами, але й поступово витиснув їх. Завдяки хімічній завивці можна одержати гарні результати при обробці волосся із всілякою властивістю й будовою.

З винаходом кінематографа на форму зачісок великий вплив робить мистецтво кіно. У свій час у моду ввійшли зачіски героїнь фільмів Грети Гарбо, Марлен Дитріх. У Росії орієнтувалися на зачіски акторок Людмили Целіковськой, Любові Орловой, Лариси Ладиніної.

В 50−60-і роки акторка Брижіт Бардо вводить нові зачіски «кінний хвіст» й «Бабетта».

В 1971 році відомий майстер Видаль Сессун показав нові стрижки, які виконувалися тільки ножицями. В 70-ті роки з’являються панки, які виражають протест проти суспільства не тільки своїм поводженням, одягом, але й зачіскою. Художники-модельєри облагородили стиль панків створивши стрижки «їжак», «каскад».

Моду 80-х років відрізняють зачіски з довгих волосся вільного силуету, що струменіють локони як на довгих, так і на коротких волоссі. Переважають нові теплі природні кольори волосів — каштановий, рудий, коричневий і блондин. Новинка цього періоду перловий блондин, сполучення попелястих волосів із більше світлими волоссям на кінцях.

Використовують навіть такий ефект для врочистих випадків — на кінці волосся наносять золоту або срібну фарбу, що легко змивається водою. У цей час для чоловічих зачісок характерний спортивно-елегантний стиль. На скронях і потилиці волосся стрижуться дуже коротко, весь обсяг волосів зосереджений у верхній частині голови. Намічається тенденція в моді для чоловіків — поява невеликих бакенбардів і бороди.

Наприкінці 80-х початку 90-х років продовжує бути модної зачіска з довгих і коротких волосся. Входять у моду строгі прямі чубчики й легкі чубчики у вигляді бахроми вертикально вартого пасма волосся. На потилиці волосся укладаються пучком, застосовуючи декоративні прикраси, або залишають вільно лежати. Дуже модні довгі скроневі пасма волосся прямі, що в’ються й так далі, а так само короткі стрижки типу «помилкові карі» «шапочка» і типу «бахрома» «шапочка».

Сучасна мода припускає жіночі зачіски самих різних напрямків — діловий, повсякденний, урочисті з декором із брошок, шпильок і так далі. Але головна спрямованість полягає в тім, щоб показати природну красу волосся, підкреслити м’якість і жіночність вигляду.

У чоловічій моді сьогодні присутня повна воля від голеної потилиці й скронь, до довгих волосся типу «карі» і хвіст. Але переважає діловий стиль молодого бізнесмена, стиль мужнього спокою й діловитості. Особливо популярні стрижки «експрес», «комівояжер», «ралі», спортивні стрижки.

У моді завжди існували певні закони, але є одна азбучна істина, який підкоряється сучасна мода. Мода модою, який би вона не була, але зачіску й стиль кожна людина може підібрати індивідуально. Щоб бути гарн і модним щодня, необхідно почувати себе комфортно довгий час, а не тільки в день відвідування перукарні.

1.3 Вибір та обґрунтування ескізу постижорного виробу, що проектується

Майже в кожної вечірньої, весільної, конкурсної, ошатної зачіски використаються клеєні прикраси з волосся. Підготовлені заздалегідь деталі дають можливості набагато прискорити виготовлення складної зачіски, різноманітити модель, досягти ефекту присутності власних довгих волосся, його об'ємності. Ефективним доповненням до постижерних прикрас можуть бути стрази, бісер, бусинки, пір'я, їх закріплюють лаками.

Шпильки роблять найпростішу зачіску привабливої, вони гарні як для ошатної зачіски, так і для щоденної.

Виходячи з теми курсового проекту, я вибрала 4 ескізи постижерних виробів. Із цих чотирьох ескізів я вибрала один з найцікавіших ескізів.

Із чотирьох ескізів три з них виглядають барвистими, сучасними, гарними, але вони складні у виготовленні.

Свій вибір я зупинила на одній з них. Вона яскрава, вишукана й проста у виготовленні.

Вибираючи цю шпильку, я виходила з того, що вона повинна, по-перше, добре смотряться у волоссі, а по-друге, тримати покладену зачіску на волоссі будь-якої довжини.

Для прикраси будь-якої зачіски можна використати різні види шпильок, але вони не повинні суперечити якості й формі зачіски.

Шпильку можна використати не тільки для прикраси зачіски, але й для приховання різних недоліків: порожніх місць в об'ємній структурі зачіски, вихідних точок розворотів пасом, зайвих проділів.

Незвичайні ковзні шпильки незамінні для закріплення кіски або прикрас хвоста, додає вишуканість і закріплює пучок волосся.

2. Конструкторська частина

2.1 Розробка конструкції постіжорного виробу

Що стосується створення даної моделі, то розмір волосся тут повинен бути не менше 15−20 см. Волосся: будь-якої текстури й густоти (краще не сильно кучеряві). Волосся вологе.

Довгим волоссям, також як і коротким, потрібно додати гарну форму, виглядали саме як стильна й сучасна зачіска. Довгі волосся, особливо густі тверді, погано слухаються, вислизають із рук і т.п. Саме тому робота з довгими волоссям вимагає більше тривалого часу, чим здається на перший погляд.

Сильно зволожені чисті волосся ретельно розчесати. Потрібно пам’ятати, що мокрі волосся потрібно розчісувати з особливою обережністю, оскільки вони легше рвуться.

Перед початком стрижки волосся треба розділити проділом, що проходить від вуха до вуха через верхівку, волосся на зони: фронтально-тім'яну й потиличну.

Малюнок 1. — Розподіл довгих волосся на дві зони Всю масу волосся треба підняти нагору й заколоти на верхівці, щоб вони не заважали працювати. Робота починається з окантовки.

Малюнок 2. — Окантовка

Для цього відокремлюють проділом паралельно лінії росту волосся пасмо на всю ширину потилиці. Товщина пасма залежить від густоти волосся і може бути від 1 до 3 см. Треба ретельно розчесати це пасмо. Вона повинна гладко лежати уздовж спини. Потім зрізати волосся по бажаній лінії. Потрібно постаратися, щоб ця горизонтальна лінія була абсолютно рівною. Для цього зручніше почати стригти із центральної частини відчесаного пасма. Потім рухатися в ту або іншу сторону. Дійшовши до кінця завушної області, перейти на іншу сторону й зрізати волосся по напрямку від краю до центра.

Перше підстрижене пасмо є контрольною для всієї стрижки й визначають довжину основної маси волосся. Лінія зрізу являє собою окантовку стрижки.

Стрижка волосся всієї зони триває за схемою будь-якої стрижки каре. Пасма волосся відокремлюються горизонтальними проділами, начісуються на попереднє пасмо й зрізуються на одному з нею рівні. Робота виконується прямими ножицями. Зріз — прямий.

Малюнок 3. — Стрижка волосся фронтальної зони

Наступний етап — стрижка волосся вісочно-бічних зон. Раніше підстрижені волосся можна забрати, щоб вони не заважали працювати.

Волосся цієї зони починають стригти із центральної частини. Потім треба виділити пасмо й відтягнути її вперед по дузі невеликого радіуса. Зрізати волосся по уявлюваній лінії, що проходить на невеликій відстані від імені строго вертикально.

Продовжують стригти всю цю зону, виділяючи пасма в такий же спосіб і зрізуючи їх по тій же вертикальній лінії. Пасма зрізують прийомом пойнтинг.

Потім потрібно плавно перейти до стрижки волосся потиличної й височно-бічної зон.

Рисунок 4. — Стрижка волос потиличної зони

Волосся відтягають під кутом 90°. Рухатися треба по окружності голови методом пасмо на пасмо. Лінія зрізу паралельна контуру голови. Довжина пасом визначається лінією окантовки.

Потім переходять до стрижки чубчика. Виконується вона за звичайною технологією стрижки чубчиків.

Для створення зачіски необхідно придбати інструменти й приналежності.

Найкраще купувати їх у спеціальних магазинах для перукарів, але на якийсь час можна обійтися більше дешевими інструментами.

Всі інструменти й приналежності перукаря можна умовно розділити на основні й додаткові. Серед них розрізняють наступні: для стрижки волосся, для розчісування, для укладання, для хімічної завивки, для фарбування волосся.

Серед основних інструментів можна виділити необхідні - ті, без яких не можна обійтися. У першу чергу здобувають інструменти для стрижки. При стрижці й укладанні будуть потрібні затиски для волосся. Вони бувають двох видів: «крабіки» й «уточки». Буде досить купити по двох кожного виду.

А також потрібно купити пульверизатор або хоча б насадку для пляшки.

Рисунок 5. — Пульверизатор и тримачі для волосся До необхідних інструментів при стрижці волос ставляться: машинка, прямі й філіровочні ножиці.

Малюнок 6. — Прямі й філіровочні ножиці

Ножиці виготовляються з високоякісної легованої сталі. Можуть бути покриті хромом, титаном, позолоттю, мати кольоровий перелив. Дорогі ножиці виконані методом ручного кування й мають дуже високий рівень обробки й заточення робочої поверхні. Деякі фірми випускають ножиці з антиалергенним покриттям.

Ножиці бувають двох видів: прямі - для стрижки волосся і філіровочні, або зубчасті, — для розрідження волосся. Філіровочні ножиці мають зуби на одному або обох полотнах. Крок між ними може бути різним. Ніж рідше крок, тим менша частина волосся буде зрізана.

Бритви бувають небезпечні й безпечні. Небезпечна бритва складається з ручки (футляра) і клинка. У безпечної бритви жалом є вставлена бритва — лезо.

Малюнок 7. — Небезпечна бритва

Філіровочний ніж (безпечна бритва) — лезо, вставлене між двома пластинками із зубами. Він має насадки для різної техніки стрижки волосся.

Рисунок 8. — Філіровочний ніж

Гребінець-бритва — лезо, вставлене між пластинами із зубами, як правило, зроблена із пластмаси й має ручку.

Малюнок 9. — Гребінець-бритва

Електрична машинка для стрижки волосся має комплект змінних ножів з різною товщиною нижньої пластини, що дозволяє зістригати потрібну довжину волосся.

Малюнок 10. — Електрична машинка

Інструменти для розчісування

Потрібно також мати робочий гребінець і гребінець для відомості волосся на немає. Найкраще використати професійні гребінці з натуральних матеріалів і спеціальних пластмас, які виготовляються по особливих технологіях. Ці інструменти відрізняються підвищеною міцністю й стійкістю до впливу тепла й хімічних препаратів. Після штампування або виливка вони обробляються вручну. Гребінець із рідкими широкими зубами використається для розчісування мокрих волосся.

Малюнок 11. — Гребінець для розчісування мокрих волосся

Робочий гребінець (класична) — це комбінований гребінець, одна половина якої має більш рідкі зуби. Дуже важливо правильно неї підібрати, тому що нею користуються під час стрижки практично завжди. Вона не повинна бути дуже довгої, зуби також не повинні бути довгими, а обушок повинен бути тонким, гребінець повинна бути середньої твердості. Перед тим як купити гребінець, треба потримати її в руках по-різному (як при розчісуванні, як при стрижці, при піднятті волосся на гребінці).

Малюнок 12. — Робочий гребінець

Гребінець для відомості волосся на немає - один її кінець має більш короткі зуби. Це потрібно для того, щоб зрізати волосся максимально коротко. Головна вимога до неї - зуби й обушок повинні бути тонкими, а сам гребінець м’якої, тільки не занадто. Під м’яким гребінцем мається на увазі, що вона повинна злегка, без особливих зусиль згинатися поперек, але при цьому обов’язково пружно повертатися до своєї колишньої форми.

Рисунок 13. — Расческа для сведения волос на нет

Лопатка — використається при створенні площадки, ставиться до додаткових інструментів.

Малюнок 14. — Лопатка

Інструменти для укладання

Необхідно мати фен, двосторонній гребінець для укладання й гребінь.

Фен служить для сушіння й укладання волосся. Він повинен бути легенею, потужним, але не занадто гучним. Кнопки перемикання швидкості й температурного режиму повинні розташовуватися зручно для руки.

Професійний фен має товстий довгий шнур й євровилку, потужність такого фена, як правило, від 1600 Вт. Для здоров’я волосся не рекомендуються використати фен потужністю більше 1600 Вт і занадто гаряче повітря.

Гребінець-вилочка для начосу — короткі зуби в неї чергуються з довгими, що полегшує начісування, а вилочка дозволяє піднімати окремі пасма волосся при вирівнюванні зачіски.

Щітка для розчісування волосся, масажу й укладання має кульки на кінцях. Дуже гарна щітка, що має квадратну форму.

Малюнок 15. — Щітка для розчісування, масажу й укладання

Двостороння щітка для укладання волосся феном. Вона має порожній корпус із отворами, що дозволяє повітрю вільно циркулювати крізь пасмо волосся, з однієї сторони в неї більш короткі зуби для укладання коротких зачісок.

Малюнок 16. — Двостороння щітка для укладання

Брашинги — круглі щітки різної товщини бувають двох видів: з натуральною щетиною — для накручування волосся і з металевим порожнім дірчастим корпусом, з якого стирчить коротка щетина, — для розгладження волосся або підняття в корінь під м’яким кутом.

Рисунок 17. — Брашинг для витягування волосся Щітка для пригладжування верхнього шару начесаних волосся має короткі й довгі зуби.

Малюнок 18. — Щітка для пригладжування верхнього шару начесаних волосся

Гребінь — короткий гребінець із широкими товстими зубами й більшими відстанями між ними. Використається для розчісування й для одержання окремих прядки при укладанні.

Малюнок 19. — Гребінь

Бігуді формують локон, що є основою зачіски. Їхній діаметр і довжина можуть бути різними. Виготовляються вони з металу, пластмаси, гуми. Поверхня їх може бути гладкої, шорсткуватої або щетинистої. Гладкі бігуді дозволяють створити локон з дуже рівною поверхнею, але накручувати на них волосся досить важко. Бігуді із щетинистою або шорсткуватою поверхнею фіксують волосся, полегшуючи процес накручування.

Кріпляться бігуді гумкою, шпилькою, є й що самофіксуються бігуді - їхня поверхня покрита мікроскопічними петельками, які захоплюють волосся, прикріплюючи до них бігуді.

Спіральні бігуді використаються для одержання спіральних локонів, а також для перманенту.

Малюнок 20. — Бігуді

Гнучкі бігуді, як і спіральні, виготовляються з матеріалу, стійкого до впливу хімічних препаратів. Гнучкі бігуді легко миються водою. Усередині них перебуває дріт з м’якого металу, що може приймати будь-яку форму.

Всі інструменти необхідно містити в чистоті. Гребінці й щітки треба мити в гарячій мильній воді. Щоб між зубами не залишався бруд, використайте щітку із твердої щетини.

Бігуді після хімічної завивки потрібно мити в теплій мильній воді.

Бритви, ножиці й інші металеві інструменти необхідно дезінфікувати в 70% етиловому спирті, а пластмасові гребінці й щітки — в 0,5% розчині хлораміну, причому так, щоб вони були повністю занурені в розчин.

2.2 Складання технічного паспорту на модель

1. Вимір шпильки я робила в такий спосіб: спочатку я заміряла довжину нарізаних волосся, вона склала 7 см.

2. Потім я вимірювала вагу нарізаних волосся, вийшло 200 р.

3. Після приступилася до виготовлення шпильки. Приклеїла волосся до шпильки, уклала як повинне було бути й приступилася до виміру довжини волосся в шпильці, довжина волосся склала 5 см.

Після закріпила клеєні волосся лаком, прикрасила рожевими квіточками. Виріб — шпилька з волосся готовий.

Маса натурального волосся, необхідна для створення зачіски:

3. Технологічна частина

3.1 Характеристика обладнання, що застосовується

Весільні зачіски не повинні бути складними, фігурними, повинні відрізнятися легкістю й добірністю, сполучатися із платтям. У такі зачіски вводяться модні й оригінальні елементи в невеликій кількості, залишаючи традиційними фасони весільних платтів, які досить мало міняються, здобуваючи оригінальність тільки за рахунок цікавих елементів декору. Весільна зачіска може бути різної за формою, але обов’язково повинна погоджуватися з головним убором. Нареченій не підходить яскравий макіяж. Майстер зобов’язаний пам’ятати, що ошатні зачіски повинні бути акуратними й мати здатність не губити форму протягом усього торжества. У процесі виконання ошатних зачісок може бути використана будь-яка техніка укладання волосся.

Зачіска даної моделі підходить більше молодим дівчинам, ніж жінкам середнього віку. Зачіска виконується з довгих волосся.

По спрямованості ліній зачіски розділяються на п’ять типів. Зачіска моєї моделі ставиться до концентричного (концентрованому) типу, тому що всі лінії спрямовані до верхівки. Використається й поворотний тип (зворотні зачіски), лінії спрямовані від імені до потилиці. Зачіска ставиться до класичного стилю — цей стиль вибирає зачіску просту, але вишукану, продуману до дріб'язків. Цей стиль відрізняється строгістю й завершеністю форми зачіски, обмежується мінімум деталей і декоративної обробки. Лінії зачіски й деталі прості й лаконічні. Класична зачіска є вираженням елегантності, але відрізняється індивідуальністю, шляхетністю, вишуканістю й простотою.

Волосся розділити проділом від вуха до вуха. Потиличне пасмо зібрати у хвіст і закріпити на верхівці гумкою, тасьмою й ін. Хвіст сильно начесати, покласти вперед, розправити. У підстави хвіст додатково скріпити невидимками. Перекинути волосся хвоста назад і сформувати пучок. Обробити спреєм і розгладити верх волосся — вийти дуже гладка поверхня. Підкрутити кінці в жгутик і забрати їх усередину пучка, обколоти шпильками. Перевірити, чи ідеально рівна форма пучка.

Другу частину волосся розділити центральним проділом на дві частини. Розгладити верх й укласти їх ліворуч і праворуч до підстави пучка. На потилиці пасма зміцнити шпильками й невидимками. Обробити зачіску фіксуючим засобом.

Після виконання зачіску прикрасити декоративними квіточками, що додасть їй вишуканість і романтичність.

Для зачіски необхідні наступні інструменти:

· гребінець «хвостик». Це основний робочий гребінець. Нею зручно відокремлювати пасма волосся. Вона буває пластмасова й металева. Краще мати й ту й іншу. Металевий гребінець добре використати для начосу, а при виконанні хімічної завивки й фарбуванні волосся її застосовувати не можна, тому що метал буде вступати в реакцію із препаратами для хімічної завивки й хімічних барвників. Виконуючи стрижки, можна використати як пластмасову, так і металеву.

· Гребінець із довгими рідкими зубами — для розчісування довгих волосся або волосся з порушеною структурою. Її також використають для розчісування волосся після хімічної завивки.

· Звичайні перукарські ножиці. Вони повинні бути виготовлені з високоякісної сталі й дуже гостро заточені. Розташування пальців у їхніх кільцях наступне: в одному кільці великий палець, в іншому — безіменний, це ж кільце може мати посилюючий важіль, на який кладе мізинець.

· Затиски й уточки. Бувають пластмасовими й металевими. Ними заколюють волосся, які заважають при стрижці.

Плойка із гладкою поверхнею й бічним затиском. Використаються для завивки локонів й укладання волосся будь-якої довжини.

3.2 Основна сировина та матеріали

Для того щоб правильно доглядати за волоссям, робити стрижки й зачіски, необхідно мати хоча б пітне подання про будову волосся.

Як відомо, волосся тісно пов’язані зі шкірою й з усім організмом.

Видима частина волосся називається стрижнем, невидима, розташована під шкірою, — коренем.

Малюнок 21. — Будова волосся

Корінь волосся трохи стовщений у порівнянні зі стрижнем і перебуває у волосяному мішку — фолікулі.

Корінь волосся завжди розташовані під деяким кутом до поверхні шкіри. У нижній своїй частині волосяний мішечок, розширюючись, утворить цибулину, що на кінці роздвоюється й охоплює частина шкіри, створюючи сосочок волосся. До нього підходять кровоносні судини й нервові закінчення. Сосочок відіграє основну роль у процесі росту волосся. Над ним розташована паросткова частина. За рахунок розподілу її клітин, які пересуваються нагору, волосся росте. У паростковій частині є також клітини, що роблять пігмент меланін, що визначає цвіт волосся. Випадає волосся разом із цибулиною.

Волосся складається з безлічі нитковидних структур (кератинових мультифибріл), покритих декількома шарами прозорих кератинових лусочок. Мультифибріли складаються з більше м’якого кератину, чим лускатий шар. Структура серцевини волосся ще більш м’яка, губчата, і по ній у волосся проникають вода й різні речовини.

Кутикула (зовнішній шар волосся) складається з відмерлих клітин кератину, які утворять плоскі лусочки, розташовані так, що кожна попередня лусочка частково прикриває наступну. частина, Що Відкривається, лусочок спрямована до кінця волосся.

Кортекс — волокнистий шар, що займає 90% товщини волосся й забезпечує йому еластичність і міцність. Саме в цьому шарі відбуваються всі хімічні й фізичні процеси під час фарбування й хімічної завивки.

Медулла — канал усередині стрижня волосся, що складається з неупорядкованої маси волокон, що зникають до кінця волосся. Між ними перебувають повітряні порожнини.

Малюнок 22. — Будова стрижня волосся

Між лусочками кутикули й між кутикулою й кортексом перебуває ліпідний прошарок, завдяки якій лусочки щільно прилягають друг до друга, що захищає волосся від зовнішніх впливів. Коли волосся здорові й одержують правильний відхід, лусочки зімкнуті щільно, і стрижень волосся являє собою рівну гладку поверхню, волосся блищить.

Після руйнування ліпідного прошарку будь-які механічні впливи можуть привести до того, що лусочки почнуть відламуватися, оголюючи кортекс, або стовбурчитися. У результаті волосся перестануть блищати й будуть погано розчісуватися.

Основні характеристики волосся

Текстура — товщина й твердість волосся. Волосся можуть бути дуже тонкими, тонкими, нормальними, товстими, м’якими, твердими, скляними. Пружність — здатність волосся до розтягання й повернення до первісної довжини. Еластичні волосся можна розтягти на третину їхньої довжини, а потім повернути у свою споконвічну форму Пружність волосся можна збільшити вдвічі, намочивши їхньою холодною водою. Під дією гарячої води пружність й еластичність волосся знижується. Міцність — це здатність волосся пручатися під дією фізичних навантажень.

Гігроскопічність — здатність волосся усмоктувати в себе вологу (до третини своєї ваги). Волосся добре поглинають воду, пару, жири. Під дією вологи волосся на якийсь час змінює свою форму — це властивість використається при накручуванні волосся на бігуді, при холодному укладанні. Пористість — рівень утворення пор у стрижні волосся. Пористість може бути низької, нормальної й надмірної. Крім того, волосся можуть бути нормальні в кореня й зверхпористі на кінцях. Більше пористі волосся більше гігроскопічні. Це варто враховувати при фарбуванні й хімічній завивці. Електростатичність — здатність волосся накопичувати електричний заряд. Ця властивість проявляється при розчісуванні сухих волосся пластмасовим гребінцем.

Волосся ростуть завдяки розподілу кліток, що оточують волосяний сосочек, а також у результаті розподілу кліток цибулини. Ріст волосся відбувається постійно, тому що постійно формуються нові клітки, які дозрівають і просуваються вперед.

За день волосся відростає приблизно на 0,5 мм, за місяць — на 1−1,5 див. Улітку волосся ростуть швидше, ніж узимку, а вдень — швидше, ніж уночі.

Швидкість росту волосся залежить від харчування, стану нервової й ендокринної систем.

Здорове волосся живе в середньому 4−7 років, хоча буває й довше. З віком волосся стають сухіше й тонше.

По голові волосся розподілені не зовсім рівномірно — звичайно на тімені їх буває більше, на скронях — менше.

Ріст волосся — це процес, що включає кілька фаз.

Апагепова фаза — фаза росту — триває 5−6 років. У цей період відбувається активний розподіл кліток у волосяному фолікулі, які просуваються нагору, до фолікулярного отвору. У цій фазі перебуває основна маса волосся.

Катагенова фаза — перехідний період, що триває 2−4 тижня. У цей час корінь волосся не одержує харчування від сосочка, і фолікул починає деградувати.

Телогенова фаза — це фаза повного припинення росту волосся, що завершується його випаданням. Триває вона 3−6 місяців. Волосяний фолікул зморщується, сосочок зменшується. Волосся перестає рости й стає безжиттєвим, але ще залишається у волосяному фолікулі. Потім волосяний фолікул знову активізується, старе волосся витісняється новим і випадає.

Фази росту й відпочинку в сусідніх фолікулах не збігаються, і процес природного заміщення волосся практично невідчутне.

Генетично протягом життя людини запрограмовано близько 25 повних циклів росту волосся. У віці 13−17 років відростають самі довгі волосся, а надалі послу кожного нового циклу вони стають тонше й коротше.

Природні кольори волосся залежать від натурального пігменту меланіну, що містить у собі барвник, і від кількості пухирців повітря.

Меланін виробляється меланоцитами у волосяному фолікулі.

Пігмент волосся буває двох видів: чорно-коричневий — евмеланін і жовто-червоний — феомеланін. Поширюється він нерівномірно: чим ближче до зовнішнього шару волосся, тим менше стає барвників; у кутикулі їх уже майже немає. У темному волоссі пігменту набагато більше, ніж у світлі.

Гранули меланіну подовженої форми надають волоссям темні кольори. Чим їх менше, тим світліше кольори (чорний — коричневий — блондин).

Гранули меланина круглої або овальної форми надають волоссям руді кольори.

Сполучення подовжених гранул з овальним і круглими дає гарний рудо-коричневий відтінок.

При сполученні подовжених молекул і невеликої кількості круглі волосся будуть чорними, але з рудим відтінком.

Неуважні пігменти просочують клітку рівномірно й дають кольори від червоного до жовтого. Червоно-жовтий меланин називається феомеланином.

Кожна людина має настільки неповторну комбінацію натуральних пігментів, що зустріти людей з однаковими кольорами волосся практично неможливо.

Пігмент перебуває у двох станах — зернистому й неуважному.

Зернистий пігмент виділяється на тлі неуважного, тому що має вигляд невеликих гранул й офарблює волосся від рудо-бурого до чорних кольорів.

Неуважний пігмент надає волоссям жовто-червоні тони. Причому волосся ніколи не бувають сині, жовті або червоними, тобто натуральні кольори — це завжди результат змішання.

У темному волоссі пігменту значно більше, ніж у світлих, і він може заповнити навіть всю клітку. У світлому волоссі більше пухирців повітря.

Меланін не розчиняється у воді, але, використовуючи луг або концентровану кислоту, пігмент можна частково змінити або навіть повністю знищити. При цьому треба пам’ятати, що жовто-червоні тони освітлить у багато разів сутужніше, ніж сіро-коричневі.

З роками утворення меланину знижується, волосся губить свою яскравість і сивіють. Але, крім кольорів, волосся гублять й еластичність, що їм також надавав меланін.

Посивіння волосся порозумівається декількома причинами. Насамперед це може бути результат старіння, коли припиняється вироблення кольорових тілець. Жінки звичайно починають сивіти раніше чоловіків.

Передчасне посивіння часто буває спадкоємним і починається, як правило, зі скронь.

Іноді утворення пігменту різко припиняється через раптовий страх або стрес.

Якщо сивіють обмежені ділянки волосся на голові, це, за твердженням лікарів-фахівців, може бути наслідком запалення прилеглих нервів.

Існує ще таке явище, як альбінізм (від лат. albus — білий), — уроджена відсутність пігментації волосся, шкіри, райдужної оболонки око. Але альбінізм може виникнути й внаслідок нашкірних хвороб й отруєння сильними отрутами (наприклад, миш’яком).

Таблиця 1. — Пігменти, що переважають у натуральних волоссях

Для зачіски необхідні наступні інструменти:

· гребінець «хвостик». Це основний робочий гребінець. Нею зручно відокремлювати пасма волосся. Вона буває пластмасова й металева. Краще мати й ту й іншу. Металевий гребінець добре використати для начосу, а при виконанні хімічної завивки й фарбуванні волосся її застосовувати не можна, тому що метал буде вступати в реакцію із препаратами для хімічної завивки й хімічних барвників. Виконуючи стрижки, можна використати як пластмасову, так і металеву.

· Гребінець із довгими рідкими зубами — для розчісування довгих волосся або волосся з порушеною структурою. Її також використають для розчісування волосся після хімічної завивки.

· Звичайні перукарські ножиці. Вони повинні бути виготовлені з високоякісної сталі й дуже гостро заточені. Розташування пальців у їхніх кільцях наступне: в одному кільці великий палець, в іншому — безіменний, це ж кільце може мати посилюючий важіль, на який кладе мізинець.

· Затиски й уточки. Бувають пластмасовими й металевими. Ними заколюють волосся, які заважають при стрижці.

Плойка із гладкою поверхнею й бічним затиском. Використаються для завивки локонів й укладання волосся будь-якої довжини.

3.3 Обробка волосся та матеріалу

3.3.1 Обробка волосся

Завивку довгих волосся використають, щоб одержати тонкі рівномірні завитки по всієї довгі волосся. Починати роботу потрібно з низу потиличної зони. Спочатку відокремлюють вертикально тонкі пасма, які накручують знизу нагору по спіралі (не жгутик) з кінця коклюшки з паперовою прокладкою на кінці. Пасма рівномірно розподіляють по довжині коклюшки. Можна використати 2−3 прокладки, щоб захопити короткі волосся в пасмо й не залишити волоски ненакрученими. Коклюшки треба використати гнучкі, на них легко накручується, створюючи інтенсивну крутість завитків. Діяти треба акуратно, терпляче й ретельно. 1-й ряд коклюшок розташовують у нижній частині потилиці. 2-й ряд — від скронь до центра потиличної зони накручують зустрічно. 3-й ряд — вище, ніж другий. 4-й ряд — ще вище й так далі до верхівки.

Інші операції хімічної завивки потрібно виконувати за типовою методикою.

3.3.2 Обробка матеріалів

Волосся розділити проділом від вуха до вуха. Потиличне пасмо зібрати у хвіст і закріпити на верхівці гумкою, тасьмою й ін. Хвіст сильно начесати, покласти вперед, розправити. У підстави хвіст додатково скріпити невидимками. Перекинути волосся хвоста назад і сформувати пучок. Обробити спреєм і розгладити верх волосся — вийти дуже гладка поверхня. Підкрутити кінці в жгутик і забрати їх усередину пучка, обколоти шпильками. Перевірити, чи ідеально рівна форма пучка.

Другу частину волосся розділити центральним проділом на дві частини. Розгладити верх й укласти їх ліворуч і праворуч до підстави пучка. На потилиці пасма зміцнити шпильками й невидимками. Обробити зачіску фіксуючим засобом.

Після виконання зачіску прикрасити декоративними квіточками, що додасть їй вишуканість і романтичність.

3.4 Технологія виготовлення постижорного виробу

1. Сильно зволожені чисті волосся ретельно розчесати. Потрібно пам’ятати, що мокрі волосся потрібно розчісувати з особливою обережністю, оскільки вони легше рвуться.

Перед початком стрижки волосся треба розділити проділом, що проходить від вуха до вуха через верхівку, волосся на зони: фронтально-тім'яну й потиличну.

2. Всю масу волосся треба підняти нагору й заколоти на верхівці, щоб вони не заважали працювати. Робота починається з окантовки.

3. Стрижка волосся всієї зони триває за схемою будь-якої стрижки карі. Пасма волосся відокремлюються горизонтальними проділами, начісуються на попереднє пасмо й зрізуються на одному з нею рівні. Робота виконується прямими ножицями. Зріз — прямий.

4. Стрижка волосся вісочно-бічних зон. Раніше підстрижені волосся можна забрати, щоб вони не заважали працювати. Волосся цієї зони починають стригти із центральної частини. Потім треба виділити пасмо й відтягнути її вперед по дузі невеликого радіуса. Зрізати волосся по уявлюваній лінії, що проходить на невеликій відстані від імені строго вертикально. Продовжують стригти всю цю зону, виділяючи пасма в такий же спосіб і зрізуючи їх по тій же вертикальній лінії. Пасма зрізують прийомом пойнтинг.

5. Стрижка волосся потиличної й височно-бічної зон

6. Волосся відтягають під кутом 90°. Рухатися треба по окружності голови методом пасмо на пасмо. Лінія зрізу паралельна контуру голови. Довжина пасом визначається лінією окантовки. Потім переходять до стрижки чубчика. Виконується вона за звичайною технологією стрижки чубчиків.

3.5 Заключні роботи з оформлення постижорного виробу

Вологий гель надає волоссям сильну фіксацію з ефектом мокрих блискучих волосся. Його наносять на вологі волосся й надають їм форму.

Гель-фіксатор підійде для тонких волосся, коротких стрижок й укладання пальцями на сухому волоссі. З гелем-фіксатором зачіска здобуває великий обсяг, а волосся — пружність й еластичність.

Крем і помада надають волоссям блиск і прекрасно завершують зачіску. Крем або помаду розтирають на долонях і пригладжують рівну поверхню волосся або проминають кучері.

Піна для формування локонів використається для укладання волосся, що в’ються від природи або внаслідок хімічної завивки. Наноситься піна на вологі волосся. Потім вони сушаться без фена. При цьому пасмі піднімають від кореня й стискають руками, фіксуючи локони.