Судово-бухгалтерська експертиза

План

Вступ

1. Класифікація судових експертиз

2. Додаткова й повторна судово-бухгалтерська експертиза

3. Завдання судово-бухгалтерської експертизи

4. Порядок призначення експертизи

5. Висновок судово-бухгалтерської експертизи Висновок Список використаних джерел

Вступ

судова бухгалтерська повторна експертиза Спеціальні знання з бухгалтерського обліку, фінансів, економіки застосовувалися під час розгляду справ у судах ще на початку ХХ століття. Облік виник у Давньому Єгипті, Вавілоні, Єрусалімі, коли царський контролер (експерт) підтверджував достовірність звіту пожертвувань, складеного головним жрецем. В епоху Відродження книги подвійної бухгалтерії Луки Пачолі використовувались у судах для перевірки достовірності даних обліку. В Англії судово-бухгалтерська експертиза з’явилась, коли почали запроваджувати посади контролерів-аудиторів. На всіх стадіях розвитку теоретики бачили в експертизі інструмент, необхідний для провадження слідства і суду (французький процесуаліст Баньє), а експерта вважали науковим свідком (англо-американські процесуалісти). 1921 року в Петрограді при Північно-західній торговельній палаті було створено відділ обліково-фінансових експертиз, який у дальшому був реорганізований в інститут відповідальних бухгалтерів, а 1923 року при Московському відділенні Російського технічного товариства для проведення експертиз за завданнями судів у складі відділу обліку господарської діяльності було організовано бюро бухгалтерської експертизи і консультацій. Такі самі зміни відбувались у цій системі і в Україні.

У дальшому робота щодо організації бухгалтерської експертизи вдосконалювалась, створювалися відповідні підрозділи. Зокрема, 1925 року при Народному комісаріаті робітничо-селянської інспекції СРСР, насамперед з числа спеціалістів, що працювали в державних організаціях, було створено Інститут державних бухгалтерів-експертів. Право надання експертних висновків на вимогу державних органів з усіх питань обліку і звітності належало тільки бухгалтерам-експертам цього Інституту. Однак така прерогатива не поширювалась на проведення ними експертиз для слідчих та судових органів.

1. Класифікація судових експертиз

Експертиза — це спеціальна процесуальна дія особи, що провадить дізнання, слідчого і суду, змістом якої є дослідження експертом певних обставин справи і речових доказів з застосуванням, відповідно до визначеного законом порядку, спеціальних знань для встановлення фактів, що мають доказове значення, і дачі висновку по справі. Вона призначається у випадках, коли для розв’язання певних питань під час провадження у справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання (ст. 75 КПК України, ст. 57 ЦПК України, ст. 41 ГПК України). Такі експертизи дістали назву судових, оскільки виконуються за призначенням судових органів, органів попереднього слідства чи прокуратури. Випадки, коли призначення експертизи у кримінальних справах є обов’язковим, перелічені в ст. 76 КПК України.

Чинне законодавство містить багато нормативно-правових актів, які так чи інакше стосуються питань проведення експертиз усіх видів. Експертизи є одним зі способів дослідження, за допомогою яких з’ясовуються об'єктивні обставини здійснення тих чи інших дій у конкретних справах.

В експертних установах України проводяться види експертиз (класифікація за галузями знань), які передбачені Інструкцією про призначення та проведення судової експертизи, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5.

Класифікація судових експертиз за організаційними, процесуальними ознаками та за видами така:

Первинною є експертиза, під час проведення якої об'єкт досліджується вперше. Проведення первинної експертизи передбачає виконання всіх потрібних заходів для підготовки та прийняття рішень щодо об'єкта експертизи. Первинна експертиза є основним видом експертизи.

Основною є експертиза, яка повністю вирішує всі завдання, поставлені перед нею відносно справи, що розслідується.

Повторна експертиза призначається в разі порушення встановлених вимог і правил під час проведення первинної експертизи на вимогу замовника експертизи за наявності його обгрунтованих претензій до висновку первинної експертизи, а саме: коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов’язані з його недостатньою обґрунтованістю, або з тим, що висновки експертизи суперечать іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав звинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові (експертам).

Додаткова експертиза проводиться в разі суттєвої зміни попередніх обставин виконання проектів на час проведення експертизи, етапів робіт та на вимогу замовника експертизи. За змістом ст. 75 КПК чи ст. 61 ЦПК додаткова експертиза призначається після розгляду судом (слідчим) висновку первинної експертизи, коли з’ясується, що усунути неповноту або неясність висновку через допит експерта неможливо.

Отже, за організаційними ознаками судові експертизи поділяють на:

· первинні;

· повторні;

· основні;

· додаткові.

За процесуальними ознаками судові експертизи поділяються на:

· однопредметні;

· комісійні;

· комплексні.

Крім того, судову експертизу класифікують:

· за місцем проведення:

· експертизи, які проводяться в експертних установах;

· експертизи, які проводяться в неекспертних установах.

Законодавство України дозволяє залучати до здійснення експертиз експертів-фахівців, котрі володіють спеціальними знаннями, для вирішення конкретних питань, що виникають у ході судової справи.

Різноманітність вирішуваних питань найчастіше не дозволяє одержати на них відповіді в рамках експертних установ. Використання досягнень науково-технічного прогресу значно розширює за сучасних умов можливості науково-дослідних інститутів у проведенні нових видів експертиз.

Підставою для проведення експертиз в експертних установах є передбачений законом процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (постанова слідчого, визначення суду). Організаційне, матеріально-технічне забезпечення виконання експертиз, контроль за своєчасним їхнім проведенням і за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів з питань експертизи покладаються на керівника експертної установи; за термінами проведення.

Cтроки проведення експертиз установлюються керівником експертної установи (її структурного підрозділу) в межах:

· 10 днів — за матеріалами з невеликою кількістю об'єктів і нескладним характером дослідження;

· 1-го місяця — за матеріалами з великою кількістю об'єктів чи зі складним характером дослідження.

Якщо експертиза не може бути виконана у зазначені строки, більший термін установлюється за домовленістю з органом чи особою, що призначили експертизу, після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів. Попереднє вивчення не має перевищувати 5 днів.

Строк проведення експертизи починається з робочого дня, наступного за днем надходження матеріалів до експертної установи, і закінчується у день направлення їх особі або органу, які призначили експертизу. У строк проведення експертизи не включається термін виконання клопотань експерта, пов’язаних з витребуванням додаткових матеріалів або усуненням інших недоліків, допущених особою або органом, які призначили експертизу. Судово-бухгалтерська експертиза є одним із найбільш поширених видів судових експертиз. Необхідність у судово-бухгалтерській експертизі виникає під час розслідування і судового розгляду цивільних справ про привласнення, посадові (службові) злочини, а також відносно цивільних справ, коли необхідно про-аналізувати дані про фінансово-господарські операції, що відображені у бухгалтерському обліку. У процесі проведення експертиз цього виду аналізується виробнича і фінансово-господарська діяльність підприємств із різними формами власності, які допустили збитки, втрати, привласнення товарно-матеріальних цінностей, безгосподарність, і визначаються суми матеріальної відповідальності за заподіяну шкоду.

Правила проведення такого виду судової експертизи, як судово-бухгалтерська, викладені в Інструкції про порядок проведення судово-бухгалтерських експертиз у ЗУ «Про судову бухгалтерську експертизу» ухвалений 1994 р.

У чинному в Україні законодавстві вживається поняття «судово-бухгалтерська експертиза», проте визначення цього поняття не дається. Виходячи з наведеного вище законодавчого поняття судової експертизи (ст. 1 Закону України «Про судову експерти-зу») та її критеріїв, закріплених в інших нормативних документах, пропонуємо таке визначення.

Судово-бухгалтерська експертиза — це дослідження фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, яке в межах чинного законодавства здійснюється особою, котра володіє спеціальними знаннями в галузі бухгалтерського обліку (експертом-бухгалтером), з метою подання висновку стосовно кола питань, поставлених органами дізнання, попереднього слідства чи суду. Таким чином, судово-бухгалтерська експертиза — це процесуальна дія.

Судово-бухгалтерська експертиза характеризується:

· процесуально-правовим змістом;

· економічним змістом.

Процесуально-правовий зміст експертизи полягає у визначенні її як процесу, керованого системою правил, закріплених законодавчо. Із процесуально-правового погляду судово-бухгалтерська експертиза нічим не відрізняється від інших судових експертиз.

Економічний зміст судово-бухгалтерської експертизи полягає у реалізації системи знань у галузі бухгалтерського обліку, фінансів, аудиту, ревізії, економічного аналізу тощо. Перелічені особливості, пов’язані із застосуванням спеціальних знань, виокремлюють судово-бухгалтерську експертизу в самостійний вид судових експертиз.

Судово-бухгалтерська експертиза проводиться в межах кримінально-процесуального, цивільно-процесуального і господарсько-процесуального законодавства особою, яка володіє спеціальними знаннями в галузі бухгалтерського обліку, з метою встановлення фактичних даних, що мають значення для справи.

2. Додаткова й повторна судово-бухгалтерська експертиза

Додаткова судово-бухгалтерська експертиза призначається у випадках, коли:

а) даний висновок недостатньо ясний чи неповний;

б) перед експертом-бухгалтером, слідчим і судом поставлені нові питання;

в) обвинувачуваний дає пояснення, що має істотне значення для справи.

Додаткова експертиза призначається постановою слідчого або ухвалою (постановою) суду, у якій вказуються додаткові питання. Постанова пред’являється обвинувачуваному. Додаткова експертиза доручається тому ж чи іншому експерту.

Додаткова експертиза призначається в разі суттєвої зміни попередніх обставин виконання проектів на час проведення експертизи на вимогу замовника експертизи. Відповідно до ст. 75 КПК чи ст. 61 ЦПК експертиза призначається після розгляду судом (слідчим) висновку первинної судової експертизи, коли з’ясовується, щоб усунути неповноту або неясність висновку через допит експерта неможливо. Неясність висновку полягає у тому, що за ним не можна точно встановити, чи є висновок експерта категоричним чи вірогідним. Якщо експерт досліджував не всі надані в його розпорядження об'єкти і документи, а тільки частину з них, чи відповів не на всі поставлені перед ним питання, то така експертиза є неповною. Таким чином, додаткова експертиза, в основному, призначається для роз’яснення, уточнення і конкретизації результатів первинної експертизи. І тому в більшості випадків вона доручається експерту, що проводив основну експертизу і вже добре знайомому з конкретними обставинами справи. Однак для проведення додаткової експертизи може бути призначений і інший експерт.

В постанові (ухвалі) про призначення додаткової експертизи необхідно обов’язково вказати, які обставини обумовили необхідність розширення експертного дослідження.

При цьому слід мати на увазі, що у випадках, коли виникає необхідність проведення дослідження нових об'єктів або інших обставин справи призначається нова експертиза, що не є додатковою.

Повторна експертиза призначається у випадку необґрунтованості висновку чи сумнівів у його правильності. При проведенні повторної експертизи обвинувачуваний користується правами, наданими йому законом при призначенні і проведенні експертизи.

Повторний висновок експерта-бухгалтера необхідно, якщо первісний висновок суперечить документам і матеріалам справи, якщо обвинувачуваний опорочив висновок експерта-бухгалтера, якщо первісний висновок складений особою, кваліфікація чи ділові якості якого ставляться під сумнів слідчим чи судом, а також якщо по закінченню роботи експерта-бухгалтера у слідчого з’являються нові матеріали, що суперечать тим, що спочатку були досліджені і покладені в основу висновку Повторний висновок потрібно, якщо експерт-бухгалтер порушив свої процесуальні права чи вийшов за межі своєї компетенції.

Виконання повторної судово-бухгалтерської експертизи доручається іншому експерту чи іншим експертам. При призначенні повторної судово-бухгалтерської експертизи слідчий (суд) виносить постанову, яка пред’являється обвинувачуваному. У постанові слідчий (суд) обґрунтовує свою незгоду з первісним висновком експерта-бухгал-тера, посилаючись на обставини справи і конкретні матеріали, і після цього формулює питання, по яких повинно бути наданий висновок.

Якщо слідчий не згодний з висновком першого експерта-бухгалтера і не вважає потрібним призначати повторну експертизу, він викладає мотиви своєї незгоди в обвинувальному висновку чи в постанові про припинення справи. Суд мотивує свою незгоду з висновком експерта-бухгалтера в рішенні чи в ухвалі (ст. 62 ЦПК).

3. Завдання судово-бухгалтерської експертизи

Бухгалтерська експертиза вирішує питання діагностичного та профілактичного характеру, коло яких досить широке. Залежно від завдань, які мають розв’язуватися, ці питання в літературі поділяються на кілька груп.

А. Виявлення облікових невідповідностей, механізм їх утворення, його вплив на показники фінансово-господарської діяльності, відхилення від правил ведення обліку та звітності.

1. Чи наявні розходження в обліку даних про доходи і видатки майнових цінностей? Зокрема:

а) чи відповідають записи в системі рахунків бухгалтерського обліку про витрати, що зроблені на навантаження та розвантаження заготовленої сировини, даним, що вказані в первинних документах? Чи не спричинило це відхилення завищення або заниження суми виробничих витрат?

б) чи відповідають дані синтетичного обліку і звітності первинним документам з оприбуткування готової продукції підсумковим показникам випуску продукції? На яку суму допущено перекручення показників звітності про випуск продукції в первинних і підсумкових документах?

в) до якого періоду належать виявлені розбіжності облікових даних?

2. З якими господарськими операціями пов’язано завищення чи заниження суми виробничих видатків і витрат?

3. Якою є сума нестачі за даний період? Який розмір лишків товарів певних найменувань, що утворилися за даний період?

4. Чи обгрунтовано застосовані норми природних втрат? Чи обгрунтовано проведена переоцінка товару?

5. Яку суму з виплаченої за певний період заробітної плати становить заробітна плата, нарахована на завищені (згідно з висновком будівельної експертизи) обсяги робіт? На яку суму завищено списання матеріалів за певний період (норми витрат на продукцію визначаються технологічною експертизою)? Відповіді на ці запитання даються з урахуванням висновків технологічної експертизи.

Б. З’ясування обставин, за яких у бухгалтерських документах були відображені операції прийняття, зберігання, реалізації товарно-матеріальних цінностей, надходження і витрати грошових коштів.

1. Чи відповідає вимогам чинного законодавства відображення в бухгалтерському обліку надходження і списання даної сировини або товарів за конкретний період?

2. На яку суму і за якими операціями здійснено документально невиправдане оприбуткування або списання цінностей даного виду? Коли і на яку суму списані конкретні цінності за неточно складеними документами або взагалі без документів? Якою є сума невиправдано виданих грошових коштів?

3. Чи мали місце безтоварні операції під час закупівель і реалізації бюджетним підприємством (установою, організацією) матеріальних цінностей?

В. Визначення відповідності порядку обліку вимогам спеціальних правил, обставин, що ускладнюють об'єктивне ведення бухгалтерської звітності.

1. Чи оформлені звітні документи господарської операції з дотриманням усіх передбачених правил? Яким нормативним актам вони суперечать?

2. Чи правильно складалися бухгалтерські проведення та інші бухгалтерські записи?

3. Які вимоги правил обліку не були виконані за прийманняздавання товарно-матеріальних цінностей?

4. Які відхилення від правил були допущені під час складання розрахункових і платіжних відомостей, калькуляцій та інших документів?

5. Чи дотримувалась відповідна методика ведення бухгалтерського обліку в даних господарських операціях?

6. Чи відповідає постановка обліку й звітності на даному підприємстві вимогам стандартів? Чи забезпечує вона точний і своєчасний контроль за рухом матеріальних цінностей і грошових коштів?

Таким чином, судово-бухгалтерська експертиза призначається на стадіях розгляду справ, що перебувають у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду і порушуються за наслідками контролю, який виявив конфліктні ситуації, що стали предметом судового розгляду у випадках:

· якщо результати (висновки) ревізії суперечать матеріалам справи і усунення цих суперечностей потребує висновку експерта;

· наявності суперечностей у висновках первинної і повторної документальної ревізії;

· наявності суперечностей, які виникають щодо правильності визначення сум податків, обов’язкових платежів, недоїмки, пені податковими службами;

· провадження справ про банкрутство для визначення фінансового стану боржника;

· застосування ревізором ДКРСУ чи ревізором-інспектором ДПСУ сумнівних методів визначення матеріальної шкоди;

· коли експерт іншої спеціальності не може зробити обгрунтованого висновку без додаткового дослідження матеріалів справи експертом-бухгалтером;

· у разі обгрунтованого клопотання звинуваченого про призначення експертизи.

Проведення судово-бухгалтерської експертизи доручають досвідченим спеціалістам, ученим, які володіють професіональними знаннями, застосовують наукові методи досліджень. Наука виконує пізнавальну, практичну і виховну функції, які використовуються спеціалістами для виявлення правопорушень і здійснення профілактичних заходів для їх попередження (запобігання, недопущення). Названі функції (від лат. functio — призна-чення) застосовує судово-бухгалтерська експертиза. Судово-бухгалтерська експертиза визначає правильність відображення фактів фінансово-господарської діяльності підприємства (фірми), організації, установи в документах бухгалтерського обліку і звітності.

Як важливий інструмент захисту інтересів громадян і юридичних осіб, судово-бухгалтерська експертиза виконує цілу низку найважливіших завдань, які визначені Інструкцією «Про призначення і проведення судових експертиз», затвердженою наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 р. за № 53/5 (ст. 110). Коло питань, які висвітлюються в процесі судово-бухгалтерської експертизи, визначається її завданнями, а саме:

· установлення документального обгрунтування нестачі або наявності лишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також розміру завданих матеріальних збитків за відповідний період часу і місце їх здійснювання;

· установлення правильності документального оформлення операцій з приймання, зберігання, реалізації товарно-матеріальних цінностей і руху грошових коштів;

· визначення і підтвердження розміру матеріальних збитків, завданих посадовими і матеріально відповідальними особами в результаті навмисних корисливих правопорушень;

· установлення відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій вимогам чинних нормативних актів у бухгалтерському обліку і звітності;

· підтвердження виявлених недоліків у організації бухгалтерського обліку, звітності та контролю фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарської діяльності, які сприяли нанесенню матеріальних збитків;

· установлення обгрунтування списання сировини, матеріалів, готової продукції, товарів;

· установлення правильності визначення оподатковуваного прибутку (доходу) підприємств різних форм власності та обчислення розмірів податків;

· установлення причин, які сприяли навмисному зловживанню;

· установлення документального обгрунтування вимог позивача і заперечень відповідача в частині, що стосується вартості позову (зустрічного позову).

Виходячи з поставлених завдань, судово-бухгалтерська експертиза після її проведення дає можливість відповісти на цілу низку запитань, а саме:

· чи підтверджується документально вказана в акті інвентаризації нестача (лишок) товарно-матеріальних цінностей на даному підприємстві за конкретний період?

· в який саме період утворилась нестача і хто був відповідальним за збереження товарно-матеріальних цінностей у цей період?

· розмір матеріальних збитків, завданих у зв’язку з нестачею?

· чи підтверджено документально висновки ревізії в частині, що стосується завищених обсягів і вартості виконаних робіт (наданих послуг)?

· чи підтверджується документально вказане в акті заниження прибутку за визначений період, а якщо підтверджується, то чи правильно обчислена сума додаткових податків?

· чи підтверджується документально вказаний в позовній заяві розмір завданих збитків у зв’язку з невиконанням відповідачем умов угоди?

· які порушення вимог нормативних актів, що регламентують ведення бухгалтерського обліку, звітності і контролю, сприяли заподіянню матеріальних збитків?

· чи обгрунтовано виплачена заробітна плата за певну роботу, якщо ні, то в якій сумі завищена чи занижена?

· чи не завищена в документах фактична наявність товарів понад їх максимально можливий залишок станом на визначену дату?

4. Порядок призначення експертизи

Підготовка до проведення експертизи включає такі основні дії:

а) з’ясування обставин, що підлягають дослідженню, визначення виду судової експертизи і досліджуваних об'єктів;

б) збирання необхідних для дослідження зразків і їх оформлення;

в) визначення експертної установи або конкретного експерта;

г) процесуальне оформлення призначення експертизи: винесення постанови (ухвали) про призначення експертизи, ознайомлення з нею обвинуваченого, а при необхідності й інших осіб, вирішення заявлених в зв’язку з призначенням експертизи клопотань;

д) відправка всіх цих матеріалів до експертної установи або вручення їх конкретному експерту.

Приймаючи рішення про призначення експертизи, слідчий чи суд повинні переконатись, що дані обставини справи або речові докази потребують саме експертного дослідження, визначити мету і конкретні завдання експертизи, з’ясувати, до якої галузі спеціальних знань відноситься її проведення, які методи досліджень можуть бути застосовані. Якщо при вирішенні цих питань виникають утруднення, слідчий і суд можуть залучити для консультації відповідних спеціалістів.

Результати експертизи завжди залежать від якості підготовки досліджуваних об'єктів й інших матеріалів, необхідних для проведення експертизи. Підготовка досліджуваних об'єктів для кожного виду судової експертизи має свої особливості

При визначенні експерта слідчий має з’ясувати, чи компетентна дана особа в проведенні саме тих досліджень, які необхідні для вирішення поставлених перед експертизою питань, і дати відповідні інструкції відносно поводження з досліджуваними об'єктами.

Якщо експертиза призначається в державних експертних установах, то постанова і всі підготовлені матеріали надсилаються керівникові експертної установи. Ознайомившись з постановою про призначення експертизи, він, враховуючи характер експертизи, профіль спеціалізації, знання і досвід співробітників, доручає її проведення конкретній особі або групі осіб, залежно від складності або трудомісткості досліджень.

В цих випадках експерт у вступній частині свого висновку зазначає, що він попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, і стверджує це підписом.

Якщо при визначенні питань для експертизи слідчий зустрічає утруднення, він може звернутись за консультацією до експертної установи або до відповідного спеціаліста, якому потім може бути доручено проведення експертизи.

Постанова про призначення експертизи має бути пред’явлена обвинуваченому, а при необхідності й іншим особам в справі (потерпілому, цивільному позивачу тощо), з тим щоб ці особи могли скористатися своїм правом участі у виборі експерта, у визначенні досліджуваних об'єктів, представленні пояснень і зразків, формулюванні запитань.

Проведення експертизи оформляється висновком експерта. У висновку експерт повинен об'єктивно, повно і послідовно описати процес і результати проведених досліджень, в логічній послідовності обгрунтувати відповіді на поставлені перед експертизою питання.

5. Висновок судово-бухгалтерської експертизи

Висновок експерта складається з трьох частин: вступу, дослідження і заключення.

У вступній частині зазначаються дата його складання, назва експертної установи, прізвище, освіта, спеціальність, вчений ступінь і звання, посада експерта, на якій підставі було проведено експертизу, ким винесено постанову або ухвалу про призначення експертизи, в якій справі (номер справи, прізвище обвинуваченого), хто був присутній при проведенні експертизи, які питання поставлені експертові, перелік матеріалів і об'єктів, надісланих на дослідження. Тут також зазначаються обставини справи в тому обсязі, в якому вони викладені в постанові (ухвалі) про призначення експертизи.

В другій частині висновку дається характеристика досліджуваних об'єктів і матеріалів, що підлягають дослідженню, і описується процес дослідження в тій послідовності, в якій його проводив експерт.

В третій частині, яка є заключною, експерт формулює відповіді на поставлені перед експертизою питання. Висновки експерта повинні обов’язково випливати з проведених досліджень, грунтуватися на достатніх наукових або дослідних положеннях і достовірних фактах, встановлених дослідженням.

Залежно від особливостей та стану досліджуваних об'єктів, якості підготовки експертизи, вивченості в науці і експертній практиці питань, що стосуються дослідження цих об'єктів, а також досконалості застосованих методів, висновки експерта можуть бути категоричними або ймовірними (припустимими).

За процесуальними умовами доказове значення в справі мають лише категоричні висновки експерта, в яких достовірно констатуються встановлені фактичні дані, які є доказами в справі.

Ймовірні висновки грунтуються на припущеннях експерта, зроблених на підставі одержаних при дослідженні результатах. Оскільки ці результати не досить повні і переконливі, навіть для самого експерта, він формулює висновки про них у формі припущення, а не як достовірний факт.

На основі проведеного експертного дослідження матеріалів з матеріальними цінностями експерт-бухгалтер узагальнює результати його здійснення в журналі судово-бухгалтерської експертизи. При цьому фіксується зміст конкретного питання, винесеного на розгляд судово-бухгалтерської експертизи, наприклад, «Підтвердження достовірності інформації нестачі 20 тонн дизпалива», вказують перелік нормативно-правової та фактографічної інформації, що стосується безпосередньо досліджуваного питання, формують зміст недоліків і правопорушень, виявлених ревізією, наприклад, відсутність калібрувальних паспортів на цистерни, несвоєчасність проведення інвентаризації, халатність бухгалтера з обліку паливно-мастильних матеріалів, наводять суму збитків і вказують посадову особу, яка відповідає за розкрадання. Далі наводиться зміст інформації, встановлений власне, судово-бухгалтерською експертизою, зокрема конкретні недоліки і правопорушення, сума збитку, матеріально-відповідальні особи та службові особи, безпосередньо винні або частково винні у скоєні злочину.

На основі записів судово-бухгалтерської експертизи експерт-бухгалтер, використовуючи методичні прийоми аналітичного групування доказі правопорушення при здійсненні операцій з матеріальними цінностями, у спеціальних аналітичних таблицях формує зведений результат експертного дослідження.

На підставі вищенаведених матеріалів експерт-бухгалтер складає узагальнюючий висновок судово-бухгалтер експертизи операцій з товарно матеріальними цінностями, який разом з журналом судово-бухгалтерської експертизи та аналітичними таблицями передається правоохоронному органу, який призначив експертизу. Реалізації результатів експертного дослідження відбувається в суді чи арбітражі на основі висновку експерта-бухгалтера, а також в органах управління на основі щодо профілактики виявлених органів.

При підготовці та проведенні судово-бухгалтерської експертизи операцій з матеріальними цінностями необхідно знати перелік об'єктів такої експертизи, джерела інформації для проведення, з’ясувати методичні прийоми експертного дослідження. Потрібно також засвоїти особливості застосування документальних і розрахунково-аналітичних методичних прийомів експертного дослідження операцій з матеріальними цінностями. Слід ознайомитись зі змістом нормативно-правових актів, що регулюють облік товарно-матеріальних цінностей. При проведенні експертизи операцій з матеріальними цінностями необхідні знання з організацій бухгалтерського обліку сировини, матеріалів, запасних частин, товарів, готової продукції, малоцінних та швидкозношуваних предметів, будівельних матеріалів тощо. Особливу увагу слід звернути на первинні документи і регістри обліку запасів. Треба також враховувати особливості використання в експертному дослідженні операцій з товарно-матеріальними цінностями висновки інших експертів.

Висновок

Згідно вище зазначеному робимо висновок що: перед експертом-бухгалтером поставлені завдання, виконання яких пов’язане з перевіркою додержання порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності, складання балансів, записів у облікових регістрах бухгалтерського обліку тощо. Як бачимо, спектр питань, що розв’язуються в межах судово-бухгалтерської експертизи, досить великий. Перелік матеріалів, що передаються експерту, залежить від завдань, поставлених перед ним слідчим чи судом у конкретній справі. Таким чином, серед основних завдань, що вирішуються судово-бухгалтерськими експертами, виділяють такі: завдання, пов’язані з ідентифікацією об'єктів, діагностичні завдання, завдання, обумовлені експертною профілактикою.

Сучасне тлумачення судово-бухгалтерської експертизи полягає в тому, що в її функції входять економічні дослідження конфліктних ситуацій у господарській діяльності, які стали об'єктами розслідування правоохоронними органами з метою усунення та запобігання їм у майбутньому.

Список використаних джерел

1. Кримінальний кодекс України

2. Кримінально-процесуальний Кодекс України

3. Цивільний кодекс України

4. Закон України «Про судову експертизу» // Відомості Верховної Ради, 1994, № 28.

5. Камлик М.І. Судова бухгалтерія. Підручник.- К.: Атіка, 2000. — 297 с.

6. Судово-експертна діяльність: довідник для суддів (за ред. С.Р.Станік, Л.М. горбу нової, О. Г. Пушенко, Л.М. Головченко).