Визначення питомої ваги твердої фази ґрунту
Пористість визначають, як частку від одиниці або у відсотках, приймаючи весь об'єм досліджуваного взірця ґрунту за 100%. На практиці для більшої зручності користуються не абсолютним значенням пористості, а так званим коефіцієнтом. Об'єм за парафінованого зразка ґрунту визначають зануренням у мірний циліндр з водою, внаслідок чого рівень води у ньому піднімається. По різниці рівнів води визначають… Читати ще >
Визначення питомої ваги твердої фази ґрунту (реферат, курсова, диплом, контрольна)
КОНТРОЛЬНА РОБОТА з дисципліни:
" Ґрунтознавство" .
Визначення питомої ваги твердої фази ґрунту
Зміст.
1.Визначення питомої ваги твердої фази ґрунту З.
2.Хід роботи 4−5.
3.Визначення об'ємної ваги ґрунту 5.
4.Циліндричний метод 6.
5.Метод парафінування 7.
6.Визначення загальної пористості ґрунту 8−9.
7.Хід роботи 9.
8.Висновок 10.
9.Список використаної літератури 11.
Спосіб І. Циліндричний метод.
Хід роботи.
1. У ґрунт з непорушною структурою врізати металевий циліндр 10 см і об'ємом 1 дм .
2. Відкопати ґрунт навколо циліндра, обережно відрізати його знизу і вийняти циліндр.
3. Обережно обрізати ґрунт, що виступає з циліндра, в рівень з його краями.
4. Циліндр треба закрити кришкою так, щоб ґрунт не висипався з нього. Після цього циліндр з ґрунтом треба зважити.
5. Зважити порожній циліндр разом з кришкою.
6. З ґрунту, що досліджується, взяти зразок для визначення вологості.
7. Знаючи вагу порожнього циліндра і вагу його із ґрунтом розрахувати вагу взятого об'єму ґрунту.
8. Знаючи вологість ґрунту, обчислити вагу абсолютно сухого ґрунту.
9. Обчислити об'ємну вагу ґрунту за формулою В=Р1:V де.
Р — вага абсолютно сухого ґрунту
V — об'єм циліндра.
D — об'ємна маса ґрунту.
Спосіб ІІ. Метод парафінування.
1. З ґрунту непорушної структури визначають у вигляді кулі чи іншої форми розміром 5на5 і зважують і зважують на технічній вазі.
2. Готують розтоплений парафін.
3. Шматок ґрунту то однією то іншою стороною занурюють у парафін з метою створення парафінової плівки на поверхні ґрунту. Після утворення 5-Ю шарів парафіну ґрунт з парафіновою плівкою охолоджують і зважують.
4. По різниці між вагою ґрунту з парафіном та вагою ґрунту до парафінування визначають вагу парафіну. Для знаходження об'єму, зайнятого парафіном (W), треба вагу парафіну розділити на питому вагу (Р), що = 0,89.
5. об'єм за парафінованого зразка ґрунту визначають зануренням у мірний циліндр з водою, внаслідок чого рівень води у ньому піднімається. По різниці рівнів води визначають об'єм за парафінованого зразка ґрунту (Wгр+Wпар).
6. Віднімаємо від знайденої величини об'єму ґрунту з парафіном об'єм парафіну і знаходимо об'єм ґрунту (Wгр). Wгр =(Wгр+Wпар)-Wпар.
7. Шляхом ділення ваги зразка ґрунту на об'єм ґрунту визначають об'ємну вагу його (У) при даній вологості. Vгр=m:Wгр (г/cм).
8. Щоб привести об'ємну вагу ґрунту з непорушеною будовою на об'ємну вагу абсолютно сухого ґрунту треба отриману об'ємну вагу помножити на коефіцієнт вологості Кв. Кв=100:100+А де А-вологість зразка ґрунту.
III. Визначення загальної пористості ґрунту. Теоретичні відомості.
Пористість ґрунту — це загальний сумарний об'єм ґрунтових пор, заповнених водою або повітрям.
Пористість виражається у відсотках до загального об'єму ґрунту, тому для її обчислення треба мати, як об'ємну так і питому вагу ґрунту.
Пористість відображає щільність упаковки частинок у породі і характеризується відношенням об'єму всіх порожнин (V) до всього об'єму породи (V) n=Vn/V=l-m=l-p2=(P-P)/P2.
Пористість визначають, як частку від одиниці або у відсотках, приймаючи весь об'єм досліджуваного взірця ґрунту за 100%.На практиці для більшої зручності користуються не абсолютним значенням пористості, а також званим коефіцієнтом пористості (е) e=n/m=n/l (l-n).
Пористість визначають, як частку від одиниці або у відсотках, приймаючи весь об'єм досліджуваного взірця ґрунту за 100%. На практиці для більшої зручності користуються не абсолютним значенням пористості, а так званим коефіцієнтом.
Наявність в ґрунті пор визначає такі важливі властивості ґрунту, як вода і повітропроникність. По ґрунтових порах відбувається пересування ґрунтових розчинів, в ґрунтових порах живуть мікроорганізми.
Характер ґрунтових пор неоднаковий. Поряд з великими некапілярними порами в ґрунті є дрібні капілярні пори. По некапілярних порах в ґрунті відбувається в основному газообмін. Вони найчастіше заповнені повітрям. Вода по таких порах рухається тільки під дією сили тяжіння в напрямку зверху вниз.
Капілярні пори заповнені, як повітрям так і водою. Рух води в них відбувається в любому напрямку під дією переважно капілярних сил.
У зв’язку з цим розрізняють 3 види пористості:
1.Загальну.
2.Некапілярну.
3.Капілярну.
Загальна пористість ґрунтів коливається у межах 30−35% і навіть 60%. З агрономічної точки зору бажано, щоб на частку некапілярних пор припадало приблизної 1/3 сумарного об'єму пор і 2/3 на частку капілярних. При цьому забезпечується близький до оптимального, відповідний режим ґрунту.
Хід роботи Розраховують загальну пористість ґрунту за формулою P=(d-d0):d*100% де Р — пористість d0 — об'ємна вага питома вага твердої фази. Знаючи загальну пористість шпунтую і його вологість можна обрахувати пористість аерації. (Раер.) — забезпеченість ґрунту, повітрям, що виражає в об'ємних відсотках за формулою: Paep.=(P-An)d0. де Р — загальна пористість ґрунту (%) А-польова вологість ґрунту (%) do — об'ємна вага (гр./см).
Висновок: На даній роботі я ознайомилась з методикою та визначенням об'ємної ваги і питомої ваги твердої фази ґрунту, його пористість, дізналась про рух води по капілярних порах. Освоїла циліндричний метод визначення об'ємної ваги ґрунту і метод парафінування. Було досить цікаво і я буду використовувати при першій же можливості.
Список використаної літератури:
1.Ґрунтознавство І.І. Назаренко, С. М. Польчина.
2.Лекції з ґрунтознавства.