Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Практика залучення іноземних інвестицій в економіку України та напрямки підвищення їх ефективності

КурсоваДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Іноземні інвестиції — це цінності, що іноземні інвестори вкладають в об'єкти інвестиційної діяльності в Україні з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту. Іноземними інвесторами є суб'єкти, які проводять інвестиційну діяльність на території України. Це фізичні особи, які не проживають постійно в Україні, юридичні особи — нерезиденти, іноземні держави, міжнародні урядові… Читати ще >

Практика залучення іноземних інвестицій в економіку України та напрямки підвищення їх ефективності (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Теоретичні основи залучення іноземних інвестицій в економіку України
  • 1.1 Іноземні інвестиції: сутність поняття, форми та види
  • 1.2 Механізм залучення іноземного капіталу в економіку України
  • 1.3 Нормативна база залучення іноземних інвестицій підприємствами України
  • Розділ 2. Аналіз процесів іноземного інвестування на фінансовому ринку України
  • 2.1 Аналіз інвестиційного клімату України
  • 2.2 Дослідження сучасного стану залучення іноземних інвестицій в економіку України
  • 2.3 Проблеми залучення іноземних інвестицій в економіку України
  • Розділ 3. Практика залучення іноземних інвестицій в економіку україни та напрямки підвищення їх ефективності
  • 3.1 Приклади іноземного інвестування на фінансовому ринку України
  • 3.2 Підвищення ефективності процесів використання іноземних інвестицій
  • Висновки
  • Список використаних джерел
  • Вступ
  • Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що у сучасному динамічному світі інвестиції відіграють важливу роль. Їм можна відвести роль ядра економіки, рушійної сили національного виробництва. Проте внутрішніх ресурсів України для забезпечення фінансами національного господарства в належному обсязі не вистачає. У такій ситуації гостро постає питання залучення інвестицій з інших джерел, у т.ч. числі з-закордону. Економіка України має значний ресурсний потенціал, в який чимало інвесторів можуть і хочуть вкладати свої кошти. Нестабільність, суперечливість та непрозорість законодавства не дозволяють повністю використати наявний інвестиційний потенціал. У сукупності із значним рівнем зношеності основних виробничих фондів (до 76,7%), проблема залучення іноземних коштів стає ще гострішою.
  • В Україні інвестиції є одним із найважливіших засобів забезпечення виходу країни з кризи, досягнення реальних структурних зрушень в економіці, технологічного переозброєння, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікрота макрорівнях, оновлення застарілих основних виробничих фондів. Тому вирішення питань ефективного залучення та використання іноземних інвестицій в Україні є вкрай актуальним.
  • Різноманітні аспекти іноземного інвестування розглядалися у працях таких знаних зарубіжних учених, як Е. Берлоу, О. Вільямсон, Д. Гофман, Дж. Даннінг, Дж. Мур, М. Портер, П. Фішер, С. Хаймер, У. Шарп та ін. Питання залучення іноземних інвестицій в Україну, зокрема, проблемних аспектів цього процесу знайшли відображення у дослідженнях багатьох вітчизняних вчених: О. Барановського, Я. Бережного, І.Бланка, В. Гейця, А. Гриньова, Б. Данилишина, Я. Жаліла, О. Мозгового, С. Мочерного, І. Ніколайко, О. Онопрієнко, В. Петрушевської, О. Федорук та ін.
  • Однак, незважаючи на велику кількість досліджень, проведених як іноземними, так і національними вченими, питання про вплив іноземних інвестицій й про їхню ефективність для приймаючої економіки продовжує залишатися відкритим.
  • Метою роботи є аналіз залучених іноземних інвестицій в Україні з погляду ефективності їхнього використання й впливу на економіку країни в цілому.
  • Відповідно до зазначеної мети поставлені наступні основні завдання:
  • — розглянути сутність та значення іноземних інвестицій в умовах глобалізації;
  • — проаналізувати вплив іноземних інвестицій на розвиток економіки України;
  • — здійснити аналіз інвестиційного клімату України;
  • — провести дослідження сучасного стану залучення іноземних інвестицій;
  • — здійснити оцінку ефективності іноземного інвестування національної економіки в географічному та галузевому аспекті;
  • — виділити основні проблеми залучення та використання іноземних інвестицій в Україні;
  • — запропонувати пропозиції і рекомендації щодо оптимізації процесів іноземного інвестування у вітчизняну економіку;
  • — розглянути напрями удосконалення механізму залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України в умовах глобалізації.
  • Об'єктом дослідження є залучення і накопичені обсяги іноземних інвестицій в Україні.
  • Предмет дослідження — ефективність іноземних інвестицій з погляду приймаючої країни.
  • Методологія дослідження базується на принципах системного аналізу ефективності прямих іноземних інвестицій, з використанням таких методів дослідження як спостереження, порівняння, синтез, аналіз.
  • Інформаційною базою дослідження послужили статистичні матеріали, документи й публікації міжнародних економічних організацій: ООН і регіональних комісій, ОЕСР, МВФ, СОТ, ВБ, ЄБРР і ін., міністерств і відомств України, а також ряду спеціалізованих закордонних інформаційно-аналітичних агентств.

іноземний інвестиція фінансовий економіка

Розділ 1. Теоретичні основи залучення іноземних інвестицій в економіку України

1.1 Іноземні інвестиції: сутність поняття, форми та види

Зростаюча глобалізація світової економіки визначає важливість дослідження формування правил і процедур вільного руху іноземних капіталовкладень. В умовах тісного взаємозв'язку між прямими іноземними інвестиціями та міжнародною торгівлею лібералізація останньої буде неповною, якщо не супроводжуватиметься лібералізацією руху інвестицій.

Серед широкого кола питань, що розглядаються світовою економічною наукою, залучення прямих іноземних інвестицій і їх вплив на формування загального простору на сьогодні є одними з найбільш актуальних. Необхідність подальшого дослідження і аналізу сучасних аспектів залучення прямих іноземних інвестицій у країни із різним рівнем економічного розвитку обумовлена наявністю тенденцій інтернаціоналізації і глобалізації світогосподарських процесів, а також появою нових об'єктів інвестування — країн з перехідними економіками [27, c. 32].

Міжнародні інвестиції є важливим чинником формування і функціонування економіки будь-якої країни: вони є одним із найбільш ефективних способів виробничого включення національних економік до світового господарства і міжнародного розподілу праці. Експорт капіталу є ефективним засобом розширення сфери застосування тієї частини капіталу, яка залишається в країні.

Прямі іноземні інвестиції - це капіталовкладення, що здійснюються у високоефективні іноземні проекти, що спрямовані на створення, розширення чи модернізацію виробництва, розробку інтелектуального продукту або вкладення в «людський капітал», результатом використання яких є як матеріальний, так і нематеріальний прибуток (дохід, дивіденди) [28, c. 241].

Як у зарубіжній, так і у вітчизняній літературі існує немало визначень іноземних інвестицій. Так, на думку західноєвропейських вчених до іноземних інвестицій належать реальні інвестиції від отриманих доходів підприємства. Вони здійснюються, головним чином, з метою впливати на оперативну (поточну) господарську діяльність закордонного інвестиційного об'єкту.

Герзанич В.М. розглядає прямі іноземні інвестиції як вкладення капіталу з метою придбання довгострокового економічного інтересу в країні-реципієнті капіталу, яке забезпечує контроль прямого іноземного інвестора над об'єктом розміщення капіталу. Тобто, іноземні інвестиції практично повністю пов’язані з вивозом приватного підприємницького капіталу, не враховуючи при цьому відносно невеликі за обсягом закордонні інвестиційні фірми, які належать державі.

На думку Павленка І.І., іноземні інвестиції - це цінності, що іноземні інвестори вкладають в об'єкти інвестиційної діяльності в Україні з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту. Іноземними інвесторами є суб'єкти, які проводять інвестиційну діяльність на території України. Це фізичні особи, які не проживають постійно в Україні, юридичні особи — нерезиденти, іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації та ін. Іноземні інвестиції за складом інвестиційних ресурсів можуть здійснюватися у вигляді: іноземної валюти, валюти України (при реінвестиціях), рухомого і нерухомого майна, майнових прав, корпоративних прав, цінних паперів, грошових вимог і прав на вимоги виконання договірних зобов’язань (гарантованих банками), прав інтелектуальної власності, прав на здійснення господарської діяльності (на користування надрами та природними ресурсами) та інших цінностей. Загальною вимогою до видів інвестицій є оцінювання у ВКВ, підтверджене країною-інвестором або міжнародними торговельними угодами.

За класифікацією ООН, прямі іноземні інвестиції (FDI — foreign direct investments) — це інвестиції, що включають управлінський контроль над національним господарюючим суб'єктом з боку господарюючого суб'єкта іншої національності. Іноземні інвестиції передбачають встановлення довгострокових відносин, що свідчать про глибоку зацікавленість інвестора в закордонному суб'єкті, в який вкладено інвестицію. Причому щодо суті вкладення коштів існують два різновиди прямих інвестицій ТНК:

1. Так звані прямі інвестиції «зеленої зони» (greenfield FDI), що утворюють нові дочірні компанії (філії). Таке поняття як будівництво підприємства «під ключ» загалом, відображає суть такого виду інвестицій. За останні роки він становить менше ніж 20% від всього обсягу прямих іноземних інвестицій. Оплата таких інвестицій здійснюється переважно «живими» грошима [28, c. 243].

2. Трансграничні злиття і поглинання (cross-border mergers and acquisitions M&A) — зміна управління активами і діяльністю компанії, що приєднується внаслідок інвестиції. У випадку трансграничного злиття поєднуються активи та операції двох фірм для створення нової компанії. Функції управління активами й операціями передаються від колишньої національної компанії до іншої (закордонної) компанії, причому перша компанія стає дочірньою компанією/філією компанії, що зробила поглинання. Обидві ці компанії можуть бути як приватними, так і державними (приватизацію за участю закордонного інвестора трактують як трансграничне злиття і поглинання).

На наш погляд, точнішим визначенням прямих іноземних інвестицій є розуміння їх як інвестицій в підприємства, розміщених в одній країні, але які «ефективно контролюються» резидентами іншої.

Отже, іноземні інвестиції - це характерна особливість також й міжнародного бізнесу, оскільки сюди звичайно відносяться, як вже було зазначено раніше, володіння філіями та відділення материнських компаній за кордоном.

Дослідження сутності та значення прямих іноземних інвестицій для розвитку економік країн в умовах глобалізації дозволило виділити найбільш суттєві ознаки інвестицій [16, c. 39]:

— потенційна здатність приносити прибуток; перетворення частини накопиченого капіталу в альтернативні види активів економічного суб'єкту;

— цілеспрямований характер вкладання капіталу в матеріальні і нематеріальні об'єкти;

— наявність ризику вкладання капіталу та ін.

Прямі іноземні інвестиції здійснюються у багатьох формах [16, c. 35]:

1. Придбання неконтрольних пакетів акцій у фірмах країн-одержувачів через пряму купівлю акцій на місцевому фондовому ринку. Цей спосіб інвестування часто використовується в процесі приватизації підприємств і обміну акцій на борги як приватних, так і державних підприємств.

2. Ліцензійні угоди з фірмами країн-одержувачів. Цей тип угод дає іноземному учаснику можливість виходу на ринок з мінімальним ризиком. Іноземні інвестори можуть також купувати акції місцевих фірм, з якими вони вступають у ліцензійні угоди.

3. Спільні підприємства. Створюються та управляються спільно іноземними інвесторами та місцевими партнерами, у ролі яких виступають найчастіше приватні підприємства, але інколи і державні підприємства, і навіть урядові органи. Спільні підприємства дають інвесторам більшу присутність на місцевому ринку з меншим ризиком, ніж пряма купівля місцевої фірми або створення свого дочірнього підприємства.

4. Контрольні пакети акцій у фірмах країни-одержувача, отримані купівлею акцій, приватизацією, обміном акцій на борги та іншими методами. Така форма інвестування приносить великі вигоди місцевим фірмам, стимулює економіку країни в цілому та прискорює її інтеграцію у світову економіку.

5. Створення в країнах-одержувачах своїх власних дочірніх підприємств. Застосовується на ринках, які мають найбільший потенціал для отримання прибутків.

На рис. 1.1 наведемо графічно види прямих іноземних інвестицій в Україні.

Рис. 1.1. Види іноземних інвестицій в Україні [22, c. 76]

Іноземні інвестори часто використовують зони вільної торгівлі як плацдарм для виходу на ринки третіх країн. Тому інвестування в зони вільної торгівлі виходить з таких факторів [22, c. 77]:

а) географічне розміщення — близькість до головних ринків як в країні прикладання капіталу, так і за кордоном;

б) доступність ринку, тобто наявність угод про режим найбільшого сприяння в торгівлі або право безмитного ввезення окремих товарів, що виробляються в зонах вільної торгівлі, до третіх країн;

в) можливість вільного пересування товарів, тобто розміщення зон вільної торгівлі неподалік портів, аеропортів, інших транспортних об'єктів або наявність у цих зонах різних митних органів, що прискорює процедури експорту та імпорту і зменшує транспортні витрати;

г) наявність розвиненої інфраструктури (внутрішній та міжнародний зв’язок, електроенергія, переробка промислових відходів), що може бути вирішальним фактором для інвесторів.

Рис. 1.2 графічно відображає основні форми здійснення іноземних інвестицій в Україні [22, c. 78].

Рис. 1.2. Форми здійснення іноземних інвестицій в Україні [22, c. 78]

Отже, як видно з проведеного дослідження, іноземні інвестиції виступають важливою умовою здійснення структурної перебудови національної економіки, забезпечення технічного прогресу, збільшення показників господарської діяльності підприємства. Іноземні інвестиції мають велике значення для економіки країни, тому що вони забезпечують ефективну інтеграцію національної економіки у світову завдяки виробничій і науково-технічній кооперації, є джерелом капіталовкладень у формі сучасних засобів виробництва, збільшують продуктивність праці, залучають вітчизняних підприємств до використання передового досвіду, сприяють розширенню інновацій, підвищують добробут населення країни.

1.2 Механізм залучення іноземного капіталу в економіку України

Доцільність залучення інвестицій для економіки України очевидна — вона диктується тим, що її реструктуризація вимагає значних інвестицій, що за рахунок власних джерел покривати неможливо, тому в економіку України залучаються кредити Міжнародних фінансових організацій та Світового банку, окремих держав і приватних фірм, проводиться розширення практики спільних з іноземним капіталом підприємств, залучається іноземний капітал в будівництво важливих для країни об'єктів, поліпшення виробничої і соціальної інфраструктури. Усе це приводить до необхідності створення в країні привабливих умов для іноземних інвесторів та формування ефективного механізму залучення іноземного капіталу.

Особливості формування механізму залучення іноземних інвестиційних ресурсів визначаються необхідністю [23]:

— задоволення потреб в інвестиційних ресурсах за рахунок залучення іноземних інвестицій. В умовах низького рівня оплати праці в Україні приплив іноземних інвестицій призводить до створення нових робочих місць із заробітною платою вище середньої по країні;

— кращого задоволення потреб внутрішнього ринку. Виробництво продукції підприємствами за участю іноземних інвестицій може бути дешевим, якіснішим і забезпечується широким сервісним обслуговуванням на відмінну від продукції вітчизняних товаровиробників;

— залучення техніки і технологій, які сприяють індустріалізації і конкурентоспроможності країни-реципієнта.

Міжнародні інвестиційні процеси порівняно з внутрішніми інвестиційними процесами мають більш складну мотиваційно-функціональну і географічну структури.

Відповідно більш складною є і сфера міжнародного перерозподілу інвестиційних ресурсів, в якій тісно переплітаються і взаємодіють внутрішні та міжнародні інвестиційні джерела.

Аналіз результатів дії факторів впливу на привабливість української економіки для іноземних інвесторів (рис. 1.3) свідчить, що вплив факторів, які стримують залучення іноземних інвесторів, перевищує вплив позитивних факторів. Значною мірою це пояснює нестабільність інвестиційного процесу в країні.

Рис. 1.3. Фактори, що впливають на обсяг іноземних інвестицій в економіку України [23, c. 235]

У світовій практиці застосовується декілька механізмів залучення іноземних інвестицій. Будь-який із механізмів міжнародного інвестиційного співробітництва в Україні, за умови високого рівня його ефективності, надає країні та її суб'єктам господарювання ряд поточних і перспективних переваг. Світовий досвід залучення іноземних інвестицій є придатним для умов України. Як свідчить практика функціонування спільних підприємств в Україні, іноземні партнери намагаються вкладати свої кошти в ті сфери економіки, де потрібні мінімальні вкладення, відбувається їх швидка окупність, може бути досягнута висока норма прибутку і більш-менш гарантована валютна виручках.

Одним із найбільш розповсюджених механізмів залучення прямих інвестицій в Україну є створення спільних підприємств (СП), у діяльності яких проявляються процеси кооперації, об'єднання знань, зусиль, засобів та набутого досвіду. Однією із цілей діяльності спільних підприємств є імпортозаміщення. Воно використовує вітчизняну сировину і переважно західне обладнання та комплектуючі, у яких персонал виготовляє готову продукцію для реалізації більшої її частини на внутрішньому ринку.

Також виділяють організацію венчурних підприємств як один із механізмів залучення іноземних інвестицій. Венчурна фірма — це дрібна чи середня інвестиційна фірма, зайнята науковими дослідженнями, інженерними розробками і їхнім кредитуванням. Уловлюючи і фінансуючи нові ідеї, венчурна фірма допомагає крупним компаніям розробляти новітні напрямки науково-технічного прогресу.

Виділяють внутрішні «венчури» — малі фірми, які займаються розвитком передових технологій, що включаються в сферу діяльності великих корпорацій шляхом надання їм фінансових засобів, консультацій, експериментальної бази і т. д. Операції, проведені такими фірмами, характеризуються підвищеним ступенем ризику.

Важливим механізмом залучення іноземних інвестицій є лізинг. Під лізингом вважається довгострокова оренда машин, обладнання і устаткування при збереженні права власності на них за орендодавцем. Лізинг не вимагає від підприємства великих витрат власних або залучених засобів. Спеціалізована лізингова компанія не надає підприємству кредит, а сама фінансує і здобуває для нього устаткування. Це устаткування передається підприємству в тимчасове користування [23, c. 236].

В економічній літературі виділяють фінансовий, операційний та імпортний лізинг. На нашу думку, для сучасного етапу розвитку економіки України варто розглядати лізинг як самостійний вид підприємницької діяльності спрямованої на інвестування тимчасово вільних чи залучених фінансових ресурсів.

Особливою формою міжнародного економічного співробітництва є концесія, яка також може розглядатися як механізм залучення іноземних інвестицій. Концесія являє собою договір на здачу в експлуатацію на визначених умовах землі, природних ресурсів, підприємств і інших господарських об'єктів, що належать державі. Концесійні договори укладаються на тривалі терміни, що є особливо сприятливим з точки зору розвитку виробничого сектора економіки країни. Плата за користування концесією розраховується у вигляді відсотка на капітал, що вкладається у майно його власників, а також ренти. Конкретний розмір платні визначається в ході переговорів сторін, виходячи з міжнародної практики концесійного співробітництва та використовуваних ставок.

На території вільних економічних зон запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб. Метою створення ВЕЗ є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Створення вільних економічних зон, вільних міст та інших подібних районів стало одним з основних механізмів залучення іноземного капіталу у більшості країн світу.

Одним із важливих механізмів залучення прямих іноземних інвестицій є відкриття підприємств — філій транснаціональних компаній. Транснаціональні корпорації (ТНК), на думку експертів ООН, є «двигунами світової економіки». Саме так була названа одна з доповідей по транснаціональних корпораціях. На сьогоднішній день ТНК є такими ж рівноправними суб'єктами міжнародних економічних відносин, як і власне держави, а деякі найбільші ТНК, навіть, значно сильніші в економічному плані, ніж декілька держав світу.

Усі перераховані вище механізми залучення іноземних інвестицій можуть активно використовуватися в практиці. Проте особлива увага уряду повинна спрямовуватися на визначення пріоритетності застосування тих механізмів, що найбільшою мірою сприятимуть розвитку галузей та регіонів, які потребують значних надходжень і визначають розвиток економіки загалом.

1.3 Нормативна база залучення іноземних інвестицій підприємствами України

На сьогодні базовим законодавчим актом, який визначає особливості питань іноземного інвестування, є Закон України «Про режим іноземного інвестування» [2], Закон України «Про інвестиційну діяльність"[1]. Зокрема, у Законі України «Про інвестиційну діяльність» № 5492−17 зі змінами і доповненнями від 20.01.2015 р. визначено, що іноземні інвестиції за своїм сутнісним змістом є вкладенням коштів іноземним інвестором у різні об'єкти з метою одержання прибутку. Водночас, іноземним інвестором є іноземні юридичні особи, фізичні особи (громадяни з постійним місцем проживання за межами України), іноземні держави, міжнародні урядові і неурядові організації тощо.

У відповідності до норми чинного законодавства іноземними є вкладення коштів або інших цінностей, які здійснені іноземним інвестором. Тоді за регіональною ознакою доцільніше поділяти інвестиції на зовнішні та внутрішні.

Усі форми іноземного інвестування можна поєднати у дві групи: прямі та портфельні інвестиції. Відповідно до першої групи потрібно зарахувати ті форми вкладень, які забезпечуватимуть контроль за діяльністю підприємства. Це, наприклад, можуть бути створення нових підприємств, придбання прав користування землею тощо. У іноземній практиці прямими вважаються інвестиції, що забезпечують володінням їх власником не менш ніж 25% статутного капіталу акціонерного товариства (за визначенням МВФ). За американським законодавством прямою вважається інвестиція, що забезпечує володіння не менше 10% статутного капіталу підприємства. У країнах Європейського Союзу ця частка коливається в межах 20−25%, а у Канаді, Австралії і Новій Зеландії становить до 50%.

Законом України «Про режим іноземного інвестування» для іноземних інвесторів в Україні встановлено національний режим, тобто надані рівні умови діяльності із вітчизняними інвесторами. Іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції в Україну у вигляді будь-яких цінностей, зокрема конвертованої валюти, будь-якого рухомого або нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав, акцій, облігацій, інших цінних паперів, прав інтелектуальної власності, включаючи авторські права, права на винаходи, ноу-хау, тощо.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України. При цьому, іноземні інвестори самі визначають найбільш прийнятну для них форму здійснення інвестицій: шляхом створення юридичної особи, що повністю належить іноземному інвестору, чи за їх частковою участю, або на підставі договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність, укладених з українськими підприємствами.

Спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Цей Закон не поширюється на правовідносини, визначені Законом України «Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні».

Законом України від 17.02.2000р. № 1457 «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» було встановлено, що на території України до суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Указом Президента України від 7.07.98 р. № 748 «Про деякі питання іноземного інвестування» врегульовані питання здійснення іноземних інвестицій у формі придбання державних боргових зобов`язань, що надасть можливість забезпечити захист іноземних інвестицій, вкладених в цінні папери, та підвищить інвестиційний рейтинг України.

Законом України від 15 липня 1999 року № 977 «Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності» визначено, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів), або їх вивезені за межі митної території України.

Відповідно до статті 19 вищезазначеного Закону підприємства з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації своєї продукції (робіт або послуг). Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва відповідно до порядку встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року № 1061 «Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями».

Законом України «Про угоди про розподіл продукції» створені сприятливі стабільні умови для інвестування пошуку, розвідки та видобування корисних копалин в Україні. Законом України «Про концесії» визначено поняття та правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального майна, а також умови і порядок її здійснення з метою підвищення ефективності використання державного і комунального майна.

Основними новаціями Податкового кодексу, що стосуються інвестиційної діяльності, є [4]:

— стимулювання переходу України на інноваційну модель розвитку, зокрема шляхом поетапного зниження ставки податку на прибуток з 25 до 16 відсотків (2011 р. — 23 відсотки, 2012 р. — 21 відсотків, 2013 р. — 19 відсотків, 2014 р. — 16 відсотків);

— тимчасове (до 1 січня 2020 року) звільнення від оподаткування прибутку виробників біопалива на виробництво електричної та теплової енергії, а також прибутку підприємств з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ;

— строком на 10 років з 1 січня 2011 року звільняється від оподаткування прибуток, отриманий від надання готельних послуг у готелях категорій «п'ять зірок», «чотири зірки» та «три зірки», у тому числі новозбудованих чи реконструйованих, або в яких проведено капітальний ремонт чи реставрація існуючих будівель і споруд, а також підприємств галузей легкої промисловості (крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині), прибуток від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії, прибуток підприємств суднобудівної та літакобудівної промисловості;

— розширена класифікація основних засобів у податковому обліку, передбачено 16 груп основних фондів замість 4 груп у діючому законодавстві;

— врегульовано питання оподаткування операцій з фінансового лізингу, що дозволить надати нових стимулів цій формі інвестування;

— створюються передумови інвестиційної привабливості країни шляхом зменшення ставки податку на додану вартість до 17 відсотків;

— запровадження «автоматичного» відшкодування податку на додану вартість сумлінним платникам податків та Єдиного реєстру податкових накладних та впроваджено відповідальність держави за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість таким платникам.

Для підвищення захисту іноземних інвестицій Законом України від 16.03.2000 № 1547 ратифікована Вашингтонська Конвенція 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами.

Для сприяння іноземним інвесторам у питаннях взаємодії з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування утворено Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України.

Протягом 2014 року більшість реформаторських зусиль у галузі було спрямовано на дерегуляцію. Кількість центральних органів виконавчої влади, що здійснюють нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, було скорочено до 28, а кількість дозвільних документів скорочено з 143 до 84. Також були зроблені крокі у напрямку адаптації українських стандартів до європейських. Прийнято Закон «Про стандартизацію», українську систему метрології було гармонізовано з вимогами Європейського Союзу, зокрема розмежовано регуляторні, контрольні та господарські функції. Разом з тим, більшість цих заходів лише незначно поліпшили існуючу систему.

Отже, в Україні створене розвинене правове поле для інвестування, національне законодавство передбачає необхідні гарантії діяльності для інвесторів. Проте, регуляторна система України неузгоджена і містить суперечливі регуляторні норми, податкова система складна, митниця працює неефективно, рівень конкуренції на внутрішньому ринку низький. Все це створює несприятливі умови для ведення бізнесу, багато в чому, зумовлює корупцію, стимулює ухилення від оподаткування та стримує інвестиції.

Розділ 2. Аналіз процесів іноземного інвестування на фінансовому ринку України

2.1 Аналіз інвестиційного клімату України

Інвестиційний клімат — це узагальнена характеристика сукупності соціальних, економічних, організаційних, правових, політичних, соціокультурних передумов, що зумовлює привабливість і доцільність інвестування в ту або іншу господарську систему (економіку країни, регіону, корпорації). Інвестиційний клімат можна розділити на:

— потенціал народного господарства — сукупність об'єктів народного господарства, привабливі підприємства, наявність значних природних ресурсів з можливістю подальшої розробки, наявна інфраструктура та енергоресурси;

— українські бізнес реалії очима іноземців — доступ до основних джерел інформації про стан народного господарства, нормативно-правова база, менталітет робочої сили, участь провідних світових ТНК у національній економіці.

Про ресурсний потенціал економіки України можна навести безліч інформації. Особливо варто відзначити земельні, лiсовi та водні ресурси; багаті надра та ґрунти. Більш як 60% сільськогосподарських угідь представлені високоякісними родючими чорноземами. У бiльшостi регіонів України достатня кiлькiсть опадів, сонячної енергії, сприятлива температура, що дає змогу провадити господарську діяльність з обмеженими затратами у будь-яких галузях економіки. Людські ресурси є однією з ключових конкурентних переваг економіки України. Країна має один з найсприятливіших серед держав світу показників щільності населення (станом на 1 січня 2015 року густота населення становила 75,5 осіб на 1км2).

Як зазначалося, основні фонди України дуже зношені. Станом на кінець 2014 р. ступінь їх зношеності становить 74,7%, у т.ч. в промисловості - 57,3%, сільському господарстві - 34,6%, будiвництвi — 55,1%, на транспорті та зв’язку катастрофічні 96%. Ці показники неухильно зростають, а коефіцієнт оновлення основних фондів становить лише 3%. За останні десять років середній термін служби основних засобів збільшився в 3,5 раза, у виробничій сфері - у 4,5 раза. Проте, для інвесторів значний рівень зношеності основних фондів не є негативним чинником. Це більше позитивний чинник, оскільки навіть незначне технічне переоснащення за рахунок інвестора одразу дає відчутний результат на працюючому, налагодженому, збалансованому виробництві. Тому не випадково придбання техніки, обладнання, будівництво цехів, фінансова діяльність є найпоширеніші форми інвестування.

Своєрідним барометром ділової репутації, конкурентоспроможності, а відповідно і інвестиційного клімату держави є ряд індексів, а саме: GlobalCompetitiveness Index, World Competitiveness Yearbook, The Doing Business, Heritage Foundation.

За період з 2008 по 2014 рік Україна поступова переміщалась до кінця списків, що не може не турбувати (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Індекси конкурентоспроможності для України, за період 2008;2014 року [13]

Показник

Рік

Індекс глобальної конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index) (GCI)

48 з 125

57 з 131

62 з 134

61 з 133

63 з 133

64 з 133

64 з 133

Всесвітній індекс конкурентоспроможності (World Competitiveness Yearbook IMD)

46 з 55

46 з 55

54 з 55

54 з 56

57 з 59

57 з 59

56 з 59

Індекс ведення бізнесу (The Doing Business)

124 з 155

118 з 179

139 з 178

145 з 183

147 з 183

149 з 183

152 з 183

Індекс економічної свободи (Heritage Foundation)

99 з 157

125 з 161

133 з 157

152 з 179

162 з 179

163 з 179

161 з 179

Дані індекси дають чіткий сигнал, що інвестиційний клімат в Україні не є комфортним для суб'єктів підприємницької діяльності, особливо в короткостроковій та середньостроковій перспективі, в наслідок відсутності практичних кроків, які б забезпечували економічну свободу та захист інтересів всіх учасників бізнес-процесів при чітких, всім зрозумілих, передбачуваних та неупереджених правил ведення бізнесу.

Особливу увагу привертає на себе той факт після кризи 2008;2009 років, не зважаючи на від'ємну динаміку світової економіки, Україна змогла покращити свої позиції, про що свідчить Індекс ведення бізнесу (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Місце України у рейтингу The Doing Business у 2010;2014 рр. [13]

Складові індексу

Рік

Зміна 2014 до 2013

Складність ведення бізнесу, загальна оцінка

+15

За субіндексами:

— започаткування бізнесу

+66

— реєстрація власності

+19

— сплата податків

+18

— підключення до мережі електропостачання

;

;

+4

— виконання зобов’язань по контракту

+2

— банкрутство

+1

— отримання кредиту

— дозвільна система у будівництві

— 1

— зовнішня торгівля

— 1

— захист прав інвесторів

— 3

Основні позитивні зрушення відбулись за рахунок зменшення строків започаткування бізнесу, реєстрації власності, сплати податків. За даними Всесвітнього банку, у рейтингу The Doing Business-2014, Україна зайняла 112 місце, це той рекорд який вона досягла за всі роки своєї незалежності, але так і не змогла увійти у сотню. Якщо розглядати значення цього індексу у загальному підсумку, можемо констатувати позитивну динаміку, але практично більшість законодавчих змін які було запропоновано і враховано при розрахунку даного показника не працюють або не мають суттєвого практичного значення.

Особливу насторогу визиває той факт, що за одним з ключових субіндексів для інвестора — захист прав інвесторів — Україна за даними The Doing Business-2013 спустилась на 3 пункти, а за даними The Doing Business-2014 вже на 11 пунктів та зайняла 128 позицію. Не зважаючи на те, що в Україні діють закони «Про акціонерні товариства» та «Про захист економічної конкуренції», які покликані захищати право власності та конкурентні позиції кожного інвестора, високій рівень корупції у судовій системі, вибіркове законодавство та недобросовісна конкуренція, знижують активність внутрішнього та зовнішнього інвестора.

Відповідно до даних ЄБА індекс інвестиційної привабливості України у 2008;2014 рр. був наступним:

Рис. 2.1. Індекс інвестиційної привабливості України ЄБА [15]

Отже, індекс інвестиційної привабливості України, що розраховується європейкою бізнес асоціацією, за підсумками четвертого кварталу 2014 року становив 2,5, що є найнижчим показником за минулий рік.

Як наголошується, в першому кварталі цей показник становив 2,72, у другому — 2,74, у третьому — 2,65. При цьому в асоціації нагадують, що найнижчого значення за всю історію проведення дослідження показник досяг у четвертому кварталі 2013 року — 1,81.

Динаміку поточного інвестиційного клімату в Україні ілюструє рис. 2.2.

Рис. 2.2. Динаміка поточного інвестиційного клімату в Україні в 2008;2014 рр. [15]

Варто відзначити, що правова та економічна нестабільність, а також адміністративний тиск і корупція в органах місцевої влади на тлі проведення АТО та агресії з боку Російської Федерації, безумовно, викликають занепокоєння інвесторів і впливають на стратегічне планування бізнес-діяльності на 2015 рік.

Спостерігається непропорційний розподіл обсягів залучення інвестицій у регіони України. До восьми регіонів: Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Київської, Львівської, Одеської, Запорізької областей, Автономної Республіки Крим та до м. Київ надходить найбільше всього інвестицій — 87,5 відсотка всіх залучених прямих іноземних інвестицій. Це саме ті регіони, які на сьогодні вже є економічно розвинутими та найбільш привабливими для іноземних інвесторів. Таке спрямування прямих іноземних інвестицій та капітальних інвестицій в регіональному розрізі не сприяє рівномірному соціально-економічному розвитку регіонів та посилює подальше збільшення розриву у їх розвитку. Динаміка індексу за регіонами представлена на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Динаміка індексу за регіонами в 2008;2014 рр. [15]

Отже, Україна залишається привабливою для інвестицій, водночас вона не знаходиться осторонь світових процесів, є достатньо інтегрованою у світове господарство і порушення макростабільності на зовнішніх ринках має свій відголос в Україні. За підсумками рейтингу Світового банку «Doing Business-2014» Україна піднялася на 28 позицій порівняно з «Doing Business-2013» та посідає 112-е місце. Україну визнано країною, що досягла найкращих результатів щодо покращення регуляторного середовища серед усіх країн світу у 2012/2013 році. Ряд позитивних кроків у цьому напрямі вже здійснено. З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць», який визначає особливості оподаткування ввізним митом суб'єктів господарювання, які реалізують інвестиційні проекти у пріоритетних галузях економіки, зокрема, звільнення від сплати податку на прибуток до 2017 року та звільнення від сплати ввізного мита.

Залученню іноземних інвестицій сприятимуть положення Митного кодексу, який набув чинності з 01.06.2012 року. Так, згідно із статтею 251, митне оформлення товарів, що ввозяться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, здійснюється в першочерговому порядку. Згідно з частиною другою статті 287, товари, що ввозяться на митну територію України на строк не менше трьох років з метою інвестування, звільняються від сплати ввізного мита.

Таким чином, надходження прямих інвестицій для потреб розвитку національної економіки є важливим індикатором міжнародної привабливості держави, ознакою якості інвестиційного клімату та ключовим показником конкурентоспроможності на міжнародному ринку капіталу. Разом з тим іноземні інвестиції індиферентні до проблем національної економіки та в разі неналежного національного моніторингу і контролю можуть містити певні загрози для національної економіки.

2.2 Дослідження сучасного стану залучення іноземних інвестицій в економіку України

Реальна економічна ситуація в Україні значно ускладнює інвестиційну діяльність. Будь-який інвестор постійно діє, виходячи із співвідношення між отриманням розміру можливого прибутку та ризиком. На відміну від учасників процесу прямої купівлі - продажу товару, інвестор має намір вкласти свій капітал з розрахунком на майбутній результат і повинен бути впевнений у надійності операцій, які планує [31, c. 88].

Протягом останніх кількох років ми спостерігаємо покращення ситуації із залученням іноземних інвестицій в економіку України, проте обсяги залучених інвестицій наразі не відповідають тому рівню, якого реально потребує наша економіка. За інформацією Держстату, на 1 січня 2015 р. обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в економіку України з початку інвестування, становив 45,916 млрд. дол., що з розрахунку на душу населення становить 0,946 тис. дол. (табл. 2.3 та рис. 2.4).

Таблиця 2.3 Прямі інвестиції (акціонерний капітал), (млн.дол. США)1 [8]

Станом на 01.01

Прямі іноземні інвестиції в Україну

Прямі інвестиції з України

39 175,7

6 204,0

43 836,8

6 846,3

48 991,4

6 878,9

53 679,3

6 462,6

45 916,0

6 352,2

1 Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя

За інформацією Держстату, зниження обсягу інвестицій переважно зумовлене курсовою різницею, за рахунок чого акціонерний капітал знизився на 12,247 млрд. дол., тоді як відплив акціонерного капіталу за рік був незначним і становив 1,167 млрд. дол. за одночасного надходження 2,452 млрд. дол. нових інвестицій.

Рис. 2.4. Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну, млн. дол. США [8]

Основні потоки іноземних інвестицій в економіку України у 2015 р. були направлені з країн ЄС — 40 051,9 млн. дол. США інвестицій, що становить 78,9% загального обсягу акціонерного капіталу; із країн СНД — 4142,1 млн. дол. США (7,8%), з інших країн світу — 4914,1 млн. дол. США (13,3%). На кінець 2014 р. основними інвесторами України є такі країни, як Кіпр — 13,711 млрд. дол., Німеччина — 5,721 млрд. дол., Нідерланди — 5,111 млрд. дол., Російська Федерація — 2,42 442 млрд. дол., Австрія — 2,526 млрд. дол., Велика Британія — 2,145 млрд. дол., Британські Віргінські Острови — 1,997 млрд. дол., Франція — 1,615 млрд. дол., Швейцарія — 1,391 млрд. дол., Італія — 0,9991 млрд. дол., Беліз — 0,642 млрд. дол., США — 0,862 млрд. дол., Польща — 0,831 млрд. дол., інші країни — 5,639 млрд. дол. (табл. 2.4).

Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал) з країн світу в економіці України у 2014 році ілюструє табл. 2.4.

Таблиця 2.4 Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал) з країн світу в економіці України у 2014 році [8]

Країни

Обсяги прямих інвестицій на 31.12.2014 (млн. дол. США)

У % до підсумку

Усього

45 916,0

100,0

у тому числі

Кіпр

13 710,6

29,9

Німеччина

5720,5

12,5

Нідерланди

5111,5

11,1

Російська Федерація

2724,3

5,9

Австрія

2526,4

5,5

Велика Британія

2145,5

4,7

Вiрґiнськi Острови (Брит.)

1997,7

4,4

Франція

1614,7

3,5

Швейцарія

1390,6

3,0

Італія

999,1

2,2

США

862,3

1,9

Польща

831,2

1,8

Беліз

642,4

1,4

Інші країни

5639,2

12,2

Аналізуючи ПІІ за видами діяльності, треба зазначити, що інвестиції спрямовуються у вже розвинені сфери економічної діяльності (табл. 2.5).

Таблиця 2.5 Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну за видами економічної діяльності (млн. дол. США) [8]

Показники

2009 р.

2010 р.

2011 р.

2012 р.

2013 р.

2014 р.

Сільське господарство та мисливство

557,1

803,2

871,4

833,7

813,4

800,7

Добувна промисловість

1059,5

1001,8

1128,1

1207,7

1492,4

1548,4

Переробна промисловість

7740,8

12 488,1

13 956,8

14 078,7

Виробництво та розподілення електроенергії, газу, води

137,5

126,7

346,8

689,5

1539,7

Будівництво

1619,2

2052,9

2212,9

2339,2

2992,7

974,1

Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів

3056,4

3718,4

4224,6

4764,5

5193,5

Діяльність транспорту та зв’язку

1276,9

1506,3

1711,2

2931,9

3015,7

Фінансова діяльність

4793,9

7154,8

8968,4

15 059,5

16 318,5

16 105,6

Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг, надання послуг підприємцям

2250,6

3570,7

4754,1

5721,5

9058,5

Державне управління

0,4

0,5

0,5

0,1

Освіта

18,1

13,3

13,8

16,8

9,1

Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги

203,4

123,8

120,8

131,2

134,4

129,7

Інші види економічної діяльності

712,6

960,1

1054,7

1085,6

1211,2

Серед видів економічної діяльності України максимально інвестиції зросли на підприємствах промисловості, де зосереджено 17 166,7 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій, що становить 31,5% їх загального обсягу, зокрема переробної - 14 078,7 млн. дол. США (82% іноземних інвестицій, вкладених у промисловість), добувної - 1548,4 млн. дол. США (9%), у виробництво та розподіл електроенергії, газу та води — 1539,7 млн. дол. США (9%).

У підприємства металургійного виробництва залучено 6157,0 млн. дол. США прямих інвестицій, у підприємства з виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів — 3039,9 млн. дол. США, у підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості - 1325,8 млн. дол. США, у підприємства машинобудування — 1154,7 млн. дол. США, у підприємства з виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції - 1053,9 млн. дол. США. Однак необхідно зазначити, що частка ПІІ у промисловість у загальній структурі останніми роками має тенденцію до зниження. Водночас, для іноземних інвесторів привабливішими є види діяльності з більш високим рівнем рентабельності. Так, за 2014 р. у фінансових установах акумульовано 16 105,6 млн. дол. США (29,6% від загального обсягу) прямих інвестицій, в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям — 9058,5 млн. дол. США (16,6%), у підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку — 6003,0 млн. дол. США (11,0%).

Основними регіонами, в які спрямовувалась переважна більшість інвестицій у 2014 р., є промислово розвиненими областями (табл. 2.6).

Таблиця 2.6 Прямі іноземні інвестиції у регіонах України за 2014 рік, млн. грн.

Освоєно (використано) капітальних інвестицій

млн. грн.

у % до

загального обсягу

відповідного періоду попереднього року

Україна

135 476,8

100,0

77,0

Вінницька

3842,0

2,8

76,5

Волинська

2136,4

1,6

97,2

Дніпропетровська

12 861,0

9,5

84,7

Донецька1

9496,1

7,0

50,8

Житомирська

1709,8

1,3

80,8

Закарпатська

1764,4

1,3

95,0

Запорізька

4602,1

3,4

90,0

Iвано-Франківська

4284,4

3,2

126,9

Київська

10 485,7

7,7

70,6

Кіровоградська

1931,0

1,4

80,9

Луганська1

3949,0

2,9

48,8

Львівська

5857,0

4,3

94,3

Миколаївська

2349,8

1,7

60,2

Одеська

5107,4

3,8

55,3

Полтавська

6001,7

4,4

87,2

Рівненська

1559,1

1,1

68,1

Сумська

1716,5

1,3

86,8

Тернопільська

1602,2

1,2

81,8

Харківська

4705,8

3,5

76,7

Херсонська

1339,2

1,0

91,4

Хмельницька

2548,3

1,9

110,0

Черкаська

1846,3

1,4

81,9

Чернівецька

986,4

0,7

70,2

Чернігівська

1637,1

1,2

78,9

м. Київ

41 158,1

30,4

84,9

Найбільший обсяг іноземних інвестицій надходить до восьми регіонів: Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Київської, Львівської, Одеської, Запорізької областей, Автономної Республіки Крим та до Києва. Це саме ті регіони, які на сьогодні вже є економічно розвиненими та найбільш привабливими для іноземних інвесторів.

Таке спрямування прямих іноземних інвестицій і капітальних інвестицій в регіональному розрізі не сприяє рівномірному соціально-економічному розвитку регіонів та посилює подальше збільшення розриву у їх розвитку.

Головним джерелом фінансування капітальних інвестицій, як і раніше, залишаються власні кошти підприємств та організацій, за рахунок яких у січні-вересні 2013 року освоєно 63,9 відсотка капіталовкладень. Частка кредитів банків та інших позик у загальних обсягах капіталовкладень становила 15,7 відсотків, рис. 2.5.

За рахунок державного та місцевих бюджетів освоєно відповідно 2,2 відсотка та 2,5 відсотка капітальних інвестицій. Частка коштів населення на індивідуальне житлове будівництво становила 8,1 відсотка усіх капіталовкладень, а на будівництво власних квартир — 2,5 відсотка. Така структура джерел фінансування капітальних інвестицій, зокрема домінування в ній внесків за рахунок власних коштів підприємств, ставить в залежність розвиток підприємств та їх інвестиційну активність від їх прибутковості

Рис. 2.5. Джерела фінансування капітальних інвестицій [8]

Отже, Україна залишається привабливою для інвестицій, водночас вона не знаходиться осторонь світових процесів, є достатньо інтегрованою у світове господарство і порушення макростабільності на зовнішніх ринках має свій відголос в Україні.

Підсумовуючи проведений аналіз розміщення прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) за 2012 рік, варто відзначити наступне:

— акціонерний капітал з ЄС продовжує витісняти з української економіки капітал інших країн світу та забезпечує загальні показники приросту надходження акціонерних капіталів до України;

— в структурі галузей національного господарства іноземні інвестиції себе найкраще почувають у промисловості, а саме в галузі виробництва та розподілення електроенергії, газу та води, залишаються значними у фінансовій діяльності та операціях з нерухомим майном, орендою та інжинірингом. В той час, як величезний економічний потенціал галузей сільського господарства та будівництва залишається для іноземних інвесторів неконкурентоспроможним у порівнянні з іншими більш дохідними галузями;

— територіальна структура розміщення іноземних капіталів, яка тяжіє до столиці, не сприяє розгортанню нових виробничих потужностей на периферії.

2.3 Проблеми залучення іноземних інвестицій в економіку України

Україна на сьогоднішній день не має достатніх внутрішніх фінансових ресурсів для розв’язання багатьох економічних і соціальних проблем. Саме тому виникає необхідність залучення іноземного капіталу в економіку України. На основі проведенного аналізу, визначимо фактори, від яких залежить надходження прямих іноземних інвестицій в Україну. Фактори, що впливають на іноземні інвестиції, можна підрозділити на дві групи, виділивши позитивні і негативні чи переваги і недоліки інвестицій для закордонних інвесторів (табл. 2.7).

Таблиця 2.7 Фактори, що впливають на прямі іноземні інвестиції в Україні [6]

Переваги для прямих іноземних інвестицій

Перешкоди для іноземних інвесторів

Географічне положення в Європі

Негативний міжнародний рейтинг України

Велике населення

Відсутність політичної відповідальності держави

Сприятливі природні умови

Немає стабільності в законодавстві

Нерозвинена виробнича і соціальна інфраструктури

Бюрократичний апарат з низьким рівнем доходів

Високий рівень утворення населення

Відсутність ініціативи ухвалення рішення

Рівень кваліфікації робочої сили, у тому числі інженерно-технічних працівників

Тривалий термін розгляду документів для реєстрації спільних підприємств

Низький рівень заробітної плати

Низькі темпи приватизації

Соціальна незахищеність працівників

Відсутність державних гарантій для іноземних інвестицій, що могли б захистити в суді

Низький рівень конкуренції в країні

Складна і дорога процедура одержання в'їзних віз і прикордонний контроль

Труднощі при одержанні дозволу на трудову діяльність

Податкова система, робота податкової інспекції (великі податки і збори; суб'єктивна інтерпретація діючих законів)

Порушення домовленостей про зустрічі з представниками державних чи структур підприємств України

Нерозвинений внутрішній фінансовий ринок

Недостатньо розвинуті і дорогі послуги інфраструктури

Як видно з таблиці 2.1, «недоліки» перевищують «переваги», це обумовлено нестабільністю інвестиційного процесу в країні, що залежить від багатьох суб'єктивних факторів.

Однією із головних причин, які стримують іноземних інвесторів є нестабільність політичної ситуації в Україні, яка спостерігається в коливанні політичного курсу держави. Особливо цей фактор важливий для ТНК з Німеччини, США, Великобританії, які не тільки ведуть свою господарську діяльність, але певним чином відображають політичну позицію найвпливовіших країн.

Ще однією проблемою є невідповідність іноземних інвестицій в Україну потребам модернізації економіки, розвитку експорту наукоємної продукції з високим вмістом доданої вартості, що призводить до таких загроз економічній безпеці держави як закріплення сировинної спеціалізації української економіки на світовому ринку, занепаду галузей, які забезпечують виробництво кінцевої продукції.

На жаль, сучасний стан фондового ринку є однією із найістотніших перешкод залученню зарубіжних інвестицій. Нерозвиненість вітчизняного фондового ринку робить Україну непривабливою для залучення капіталів для довгострокового розвитку.

Не повною мірою для залучення закордонного капіталу використовуються можливості створених в Україні спеціальних економічних зон, практично не вирішуються питання щодо створення технологічних парків та підприємницьких зон, які для своєї діяльності залучали б не тільки іноземні інвестиції, а й новітні технології, сучасний управлінський та інший досвід, сприяли б інтенсифікації та диверсифікації економічного розвитку з орієнтуванням на внутрішні та зовнішні ринки [26, c. 278].

Україна, володіючи містким ринком збуту, великим науково-технічним потенціалом, природними ресурсами, кваліфікованою і дешевою робочою силою, вигідним транспортно-географічним розташуванням держави може бути одним з основних об'єктів залучення міжнародних інвестицій.

Значною проблемою для збільшення інвестицій є також відсутність державної концепції структурної перебудови економіки і, зокрема, інвестиційної програми із чітким визначенням галузевих та кількісних потреб в інвестиційних ресурсах. Бо саме інвестиційна активність є одним з найважливіших результатів будь-яких перетворень у галузі економіки. Звертає на себе увагу і той факт, що за явної нестачі іноземних інвестицій в Україні щорічно відбувається їхній відтік за кордон, а також зворотний рух, тобто інвестування Україною інших країн.

Оскільки серед вітчизняних недоліків іноземного інвестування більшість дослідників та експертів виділяють недосконалість законодавчої бази, проблеми залучення іноземних інвестицій в нашу країну з точки зору одержання короткострокових і довгострокових ефектів для інвесторів та національної економіки доцільно розглядати згідно з етапами формування нормативно-правової бази іноземного інвестування в Україну (табл. 2.8).

Таблиця 2.8 Основні недоліки та проблеми залучення іноземних інвестицій в Україну [6]

Етап розвитку іноземного інвестування

Проблеми іноземного інвестування в Україні з точки зору одержання

довгострокових ефектів

короткострокових ефектів

Перший (1991;1992 рр.)

Максимальне усунення держави від регулювання інвестиційної діяльності. Зловживання реальних та «псевдо-інвесторів» податковими та дозвільними пільгами, зокрема, у спеціальних (вільних) економічних зонах.

Стихійне використання інструментів заохочення іноземних інвестицій. Нечіткість або відсутність нормативно-правових актів з регулювання багатьох сфер господарської, соціальної, адміністративної та іншої діяльності.

Другий (1993;1996 рр.)

Істотне погіршення інвестиційного клімату.

Часткова делібералізація умов інвестування (скасування раніше визначених законодавством пільгових умов) та погіршення внаслідок цього інвестиційного клімату. Необхідність державної реєстрації інвестицій. Встановлення мінімального розміру інвестицій.

Третій (1997;1999 рр.)

Визнання порушення Україною принципу незворотності закону у часі (стосовно скасування пільг інвесторам на попередньому етапі).

Практично не було.

Четвертий (2000;2008 рр.)

Суперечливий характер більшості прийнятих у цей період нормативно-правових актів (головним чином, Цивільного й Господарського кодексів), що призвело до необхідності внесення до них подальших змін і доповнень.

Скасування пільг, закріплених попереднім законодавством про іноземні інвестиції. Закріплення національного режиму для валютного та податкового регулювання по відношенню до іноземних інвесторів. Неврегульованість корпоративних відносин в Україні.

Скасування з 2005 р. пільг, що діяли для іноземних інвесторів в рамках спеціальних (вільних) економічних зон та територій пріоритетного розвитку, що призвело до згортання інвестиційних проектів у СЕЗ, збитків у інвесторів і послаблення позитивного впливу іноземного інвестування на соціально-економічний розвиток регіонів. Згортання або призупинення багатьох інвестиційних проектів внаслідок світової фінансово-економічної кризи.

П’ятий (2009 р.-до цього часу)

Зниження інвестиційної привабливості України на тлі глобальної фінансової нестабільності та ускладнення організаційно-правових умов ведення бізнесу. Звільнення майнових інвестицій від сплати ввізного мита. Звільнення від податку на прибуток інвестицій, що надходять на територію України як внесок до статутного капіталу українського підприємства. Економічна й політична нестабільність у країні.

Застосування тимчасових інструментів впливу на іноземне інвестування, спрямованих на виведення національної економіки з кризового стану за рахунок посилення вимог до учасників інвестиційної діяльності (реєстрація інвестицій та валютне регулювання). Неможливість, згідно з чинним податковим законодавством, включати деякі види витрат до податкового обліку. Позбавлення новостворених підприємств права на податковий кредит на початку діяльності. Нерівнозначний підхід до застосування ПДВ для окремих галузей.

Недосконалість умов і порядку реєстрації інвестицій, зокрема, за рахунок внесення у цей процес постійних численних змін. Реєстрація інвестицій, і як наслідок, надання підприємствам відповідних пільг, здійснюються тільки після їх реального внесення та підтвердження цього факту уповноваженим органом. Не закріплено відповідальність за конкретними виконавцями при реалізація інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна». Відсутність достатнього обсягу фінансування для створення та розвитку мережі дозвільних центрів та активного інформування підприємців про можливості користування цими послугами.

Розглядаючи проблеми й недоліки залучення іноземних інвестицій на сучасному етапі розвитку, слід відмітити, що несприятливий інвестиційний клімат та недосконале законодавство і дотепер є головуючими. Основними недоліками нормативно-правового забезпечення іноземного інвестування в Україні на сучасному етапі розвитку, як і раніше, можна визначити:

— велику кількість законодавчих актів (більше 100), яка до того ж постійно збільшується, та внесення до них постійних змін та доповнень (наприклад, з метою регулювання здійснення національних проектів та реалізації інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна»);

— суперечливість тлумачення деяких положень нормативних документів (так, у Закон України «Про режим іноземного інвестування» так і не було внесено змін щодо роз’яснення формулювання «згідно з чинним законодавством»);

— недосконалість податкового законодавства у частині обліку витрат;

— значні розбіжності у нормотворчості регіональних органів державної влади (зокрема, стосовно умов (термінів, оплати, переліку необхідних документів) реєстрації та перереєстації іноземних інвестицій);

— відсутність дієвих механізмів державно-приватного партнерства (LGG) при здійсненні інвестиційних проектів.

Отже, як ми бачимо, існує безліч проблем, які гальмують приплив іноземних інвестицій в економіку нашої держави. Саме тому на сьогоднішній день стратегічною задачею повинно бути якомога швидше усунення перешкод, які стримують приплив іноземних інвестицій, створення якомога сприятливіших умов для залучення їх в нашу державу, аби сприяти розвитку країни в цілому. Оскільки, виходячи із реалій сьогодення, іноземні інвестиції є сьогодні тим ресурсом, який, у всякому разі в найближчій перспективі, може найбільш вагомо сприяти підвищенню ефективності функціонування українських підприємств, а відтак і розвиткові відповідних територій і міст, поліпшенню соціального захисту громадян.

Негативний вплив на залучення іноземних інвестицій в економіку України має, крім того, недостатня розробленість законів і нормативних актів, що регулюють відносини між державою і закордонними інвесторами, а також їхніми українськими партнерами, неготовність української економіки і суб'єктів господарювання поглинути значні обсяги іноземного капіталу.

Таким чином, основними передумовами для збільшення припливу іноземних інвестицій є посилення політичної, економічної і соціальної стабільності у країні, й вихід з економічної кризи, удосконалення і розвиток форм залучення іноземного капіталу (в особливості створення спільних підприємств) можуть істотно стимулювати приплив цього капіталу.

Розділ 3. Практика залучення іноземних інвестицій в економіку України та напрямки підвищення їх ефективності

3.1 Приклади іноземного інвестування на фінансовому ринку України

Проведене дослідження засвідчило, що важливим інвестором національної економіки є країни Європейського союзу. Основним форматом інвестиційного співробітництва між Україною та ЄС є взаємодія нашої держави з Європейським інвестиційним банком (ЄІБ).

Пріоритетними сферами кредитної діяльності ЄІБ в Україні є модернізація транспортної та енергетичної інфраструктури, підвищення рівня енергоефективності економіки України, зміцнення рівня захисту навколишнього середовища, реформування системи освіти, а також кредитна підтримка приватного ділового сектору України.

Основні сфери співробітництва та проекти в кожній із сфер розглянемо нижче.

Енергетика. У сфері електроенергетики Європейський інвестиційний банк опрацьовує питання укладення у 4 кварталі 2012 р. кредитної угоди з Україною на загальну суму 200 млн. євро для фінансування модернізації Дніпровського каскаду ГЕС. У цьому ж контексті Банком проводиться перегляд чинного проекту з фінансування розширення потужностей Каховської ГЕС (сума кредиту становить 175 млн. євро). Проводиться моніторинг ЄІБ стану реалізації чинної кредитної угоди щодо будівництва високовольтних ліній електропередач (ВЛЕП) (750кВ ВЛЕП Рівне-Київ і 750кВ ВЛЕП Запоріжжя-Каховська ГЕС). ЄІБ також готовий розглянути пропозиції української сторони щодо фінансування будівництва нових ВЛЕП, зокрема ВЛЕП 330кВ Луцьк-Тернопіль). 21 вересня 2012 р. у Брюсселі була підписана Угода між ЄІБ та Міненерговугілля України про кредитне фінансування на суму 150 млн. євро програми модернізації Дніпровського гідроенергетичного каскаду.

ЄІБ готовий надавати підтримку Україні в модернізації її газотранспортної системи (ГТС) відповідно до положень Заключної заяви Міжнародної інвестиційної конференції щодо модернізації ГТС України, яка відбулась у березні 2009 року у Брюсселі, та згідно з положеннями листа про наміри з цієї проблематики, підписаного з НАК «Нафтогаз України» у вересні 2011 року. У цьому контексті, ЄІБ опрацьовує звернення української сторони щодо надання кредиту для фінансування невідкладного ремонту газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород за умови надання Плану дій щодо реформування НАК «Нафтогаз України» відповідно до положень згаданої Заключної заяви.

Транспорт. Модернізація транспортної інфраструктури є одним з пріоритетів діяльності ЄІБ в Україні. Відбір потенційних інвестиційних проектів у сфері транспортної інфраструктури проводиться ЄІБ та українською стороною відповідно до пріоритетів транспортного співробітництва між ЄС та країнами-учасницями ініціативи ЄС «Східне партнерство». Узгодження цих пріоритетів відбувається в рамках роботи Транспортної панелі «Східного партнерства». На сьогодні, пріоритетними напрямками співпраці країн ЄС та країн-учасниць «Східного партнерства» визначено залізничну та автомобільну транспортну інфраструктуру.

У сфері автомобільного транспорту співробітництво з ЄІБ здійснює Державне Агентство автомобільних доріг України «Укравтодор» в рамках інвестиційного проекту «Європейські дороги України І» із залученням кредитних коштів на суму 200 млн. євро. У 2012 р. започатковано наступний інвестиційний проект «Європейські дороги України II» на загальну суму 450 млн. євро (інформація про проекти міститься у додатку І). ЄІБ з Укравтодор також опрацьовують доцільність фінансування інвестицій в модернізацію системи безпеки дорожнього руху України.

У сфері розвитку інфраструктури залізничного транспорту здійснюється інтенсивний діалог ЄІБ з ДП «Укразалізниця». Предметом діалогу є відбір потенційних інвестиційних проектів у сфері електрифікації перспективних залізничних маршрутів колій. У цьому контексті за сприяння ЄІБ досягнуто домовленості про надання гранту Європейської Комісії в рамках Трастового фонду технічної допомоги ініціативи «Східне партнерство» для фінансування проведення техніко-економічного обгрунтування зазначених проектів.

У сфері повітряного транспорту, Правлінням ЄІБ схвалено надання кредиту УКРАЕРОРУХУ у розмірі 56,8 млн. євро для модернізації української інфраструктури управління авіарухом, підписання відповідної кредитної угоди має відбутися до кінця 2012 року.

У сфері муніципального транспорту ЄІБ провів відповідну оцінку та передав на затвердження українській стороні проект кредитної угоди на суму 152 млн. євро на фінансування розширення Дніпропетровського метрополітену. Зазначений проект фінансується ЄІБ спільно з ЄБРР. Кредитні кошти зазначених фінансових інституцій будуть доповнені грантом Трастового фонду технічної допомоги ініціативи «Східне партнерство» в розмірі 200,000 євро для підготовки техніко-економічного обгрунтування та маркетингової концепції роботи метрополітену.

Муніципальна інфраструктура. ЄІБ зацікавлений надавати фінансову підтримку проектам у сфері модернізації та розвитку сфери муніципального господарства. Перший пілотний інвестиційний проект у цій сфері на суму 15,54 млн. євро щодо модернізації системи водопостачання та водовідведення в Миколаєві був схвалений у 2012 р. урядом України. Додаткове фінансування проекту здійснюється за рахунок грантів в рамках міжнародної ініціативи у сфері енергозбереженя Е5Р. Виділення першого траншу кредитних коштів має відбутися в другій половині 2012 року.

З метою налагодження системного співробітництва у цій сфері між ЄІБ та Урядом України опрацьовується укладення Меморандуму про взаєморозуміння між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та комунального господарства України та ЄІБ. За попередніми оцінками ЄІБ, обсяг кредитних коштів, які можуть бути виділені під проекти у цій сфері, може скласти 800 млн. євро. Пріоритетами фінансування можуть стати проекти в сферах водопостачання та водовідводу, опалення та енергозбереження в громадських будівлях та утилізації твердих відходів.

Захист навколишнього середовища. Іншим напрямком діяльності ЄІБ в Україні є фінансування проектів у сфері захисту навколишнього середовища. Діалог щодо визначення пріоритетних сфер та потенційних проектів ведеться з Міністерством екології та природних ресурсів України. До вересня 2012 р. Мінприроди України має надати ЄІБ інформацію щодо відповідних пріоритетів української сторони та потенційних інвестиційних проектів.

Інвестиції в регіон дельти Дунаю. Беручи до уваги велике міжнародне значення підтримання на належному рівні природоохоронних заходів у регіоні дельти Дунаю, розвитку міжнародного економічного співробітництва та модернізації транспортної інфраструктури в цьому регіоні, ЄІБ готовий надавати фінансову підтримку реалізації відповідних інвестиційних проектів у регіонах України, які входять в дельту Дунаю (придунайські райони Одеської області).

На сьогодні ЄІБ проводить оцінку низки інвестиційних проектів на зазначених територіях, представлених Мінінфраструктури України спільно з «Укравтодором» та ДП «Укрзалізниця». Серед запропонованих проектів — модернізація автомобільної магістралі Одеса-Рені та залізничної вітки Рені-Одеса-Ізмаїл.

В процесі дослідження особливостей реалізації в Україні міжнародних інвестиційних проектів варто звернути увагу на проекти, які реалізуються за підтримки Північної екологічної фінансової корпорації НЕФКО. Обсяг капіталу Інвестиційного фонду НЕФКО складає 113,4 млн. євро, що надає можливість НЕФКО виступати партнером, позикодавцем або гарантом відносно економічно рентабельних проектів. При цьому для отримання фінансування проекти повинні відповідати встановленим критеріям в частині позитивного впливу на навколишнє середовище. Пріоритет надається проектам, що несуть екологічний ефект не тільки у країні проекту, але і у Північних країнах, що, перш за все, означає скорочення обсягу скидання забруднюючих стоків у водойми й акваторію прикордонних морів, а також скорочення шкідливих викидів і, зокрема, викидів парникових газів в атмосферу.

По лінії НЕФКО в рамках Фонду агропромислових ініціатив профінансовано майже двадцять сільськогосподарських проектів в країнах Балтії і в Росії. Недавно успішний проект у цій галузі був реалізований і на Україні, де НЕФКО співробітничає з українською компанією «Галичина Захід», яка в 2001 році придбала нині модернізоване свинарське господарство.

Фінансується даний проект на кошти Інвестиційного фонду (IF) НЕФКО.

Свиноферма розташована неподалік від села Кавське, в 70 км на північний захід від Львова. На даний час у господарстві утримується 50 000 свиней. Кошти НЕФКО пішли на закупівлю і монтаж біогазових установок, які дозволяють отримувати тепло для опалювання і здійснювати вентиляцію фермерських будівель і, таким чином, покращують умови утримання свиней. Крім цього, перехід від спалювання викопного палива на біогаз повинен дати підприємству економію у 670 тис. євро на рік. Проект також несе додатковий позитивний екологічний ефект. Так модернізація свиноферми включає демонтаж старого ізоляційного матеріалу, який містить канцерогенний азбест.

ЄБРР — Європейський банк реконструкції та розвитку.

Програма USELF — фінансування проектів у сфері альтерантивної енергетики (сонячна, вітрова, біомаса, гідроенергія, біогаз).

Проекти: заміщення енергії з традиційних джерел, перевірені технології, зменшення забруднення, життєздатність проектів

Кредит: 1−15 млн евро.

Приклади: Рокитнянський цукровий завод (Київська обл.) — 7,1 млг. євро, будівництво біогазової установки; компанія «Ренджі Томашпіль» — 3,8 млн. євро (загальний пакет — 5,6 млн. євро), будівництво сонячної електростанції у Вінницькій обл.

3.2 Підвищення ефективності процесів використання іноземних інвестицій

Як зазначалось, головними проблемами у залученні іноземних інвестицій на сьогодні є: політична та законодавча нестабільність, відсутність надійних гарантій захисту від змін українського законодавства, значний податковий та адміністративний тиск, високий рівень корумпованості та бюрократизму, значний рівень інфляції в країні та складність реєстраційних, ліцензійних і митних процедур.

Помітним зрушенням для України має стати реалізація завдань, поставлених перед вітчизняною економікою відповідно до Концепції цільової економічної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011;2015 рр. [17], а саме:

— створення умов для переходу до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки, стимулювання залучення приватних інвестицій, удосконалення законодавства, що регулює інвестиційну діяльність, зняття перешкод в інвестуванні;

— удосконалення методології розроблення, оцінювання та відбору інвестиційних проектів, а також визначення принципів та механізмів державного інвестування для реалізації проектів, які потребують державної фінансової підтримки;

— визначення як пріоритетних для надання державної фінансової підтримки інвестиційних проектів, спрямованих на розвиток експортоорієнтованого та імпортозамінного виробництва, високотехнологічної конкурентоспроможної продукції, розвиток інфраструктурних і базових секторів економіки, об'єктів електроенергетики, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії;

— забезпечення розвитку системи прямих державних інвестицій, зокрема на умовах спільного фінансування;

— забезпечення прозорості процесу державної фінансової підтримки інвестиційних проектів, спрямованих на вирішення пріоритетних завдань соціально-економічної політики держави, а також запровадження механізму оцінки результатів державного інвестування;

— здійснення контролю за ефективним використанням бюджетних коштів, наданих для реалізації інвестиційних проектів;

— запровадження державного моніторингу інвестиційної діяльності та визначення функцій і встановлення відповідальності державних органів і установ, уповноважених реалізувати державну політику у цій сфері;

— створення умов для ефективного функціонування інноваційних фінансово-кредитних установ та інвестиційних підприємств;

— створення умов для залучення інвестицій на міжнародних ринках капіталу (консолідація фондових бірж, забезпечення захисту прав споживачів інвестиційних послуг, створення центрального депозитарію цінних паперів, системи клірингу та розрахунків, які забезпечують мінімізацію ризиків під час виконання угод з цінними паперами);

— забезпечення підвищення ефективності та посилення прозорості функціонування механізмів державно-приватного партнерства (концесії, спільна діяльність, угоди про розподіл продукції тощо);

— налагодження на державних підприємствах (окрім казенних) внутрішньогосподарських відносин, які сприятимуть створенню різноманітних організаційних форм господарювання ринкового типу та залученню недержавних інвестицій.

Вважаємо, що запровадження розглянутих програм призведе до притоку іноземного капіталу та успішного розвитку національної економіки.

Пріоритетними шляхами вирішення проблем іноземного інвестування мають бути: покращення інвестиційного клімату шляхом удосконалення загального та спеціального законодавства, що регулює відносини при здійсненні інвестування відповідно до європейських норм; розвиток інвестиційного ринку та інвестиційної інфраструктури, а саме: становлення індустрії прямого інвестування та венчурного капіталу, створення умов для залучення інвестицій на ринках капіталу; запровадження економічного механізму страхування ризиків іноземного інвестування; прискорення здійснення митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; створення та впровадження освітніх програм, що сприятимуть розвитку винахідницької діяльності та формуванню поваги до права інтелектуальної власності.

Виходячи з вищезазначеного, на нашу думку, для того, щоб перетворити прямі іноземні інвестиції на позитивний чинник розвитку України, державі необхідно виконати декілька умов:

— оновити систему державного регулювання, яка б була лояльною до інвесторів з одного боку і давала можливість додати значну частину коштів до загального бюджету країни;

— покращити інвестиційний клімат України через подолання наслідків економічної кризи, подолання політичної кризи, значне зменшення хабарництва, покращення бізнес-клімату та стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу;

— змінити правове законодавство у сфері іноземного інвестування, для того, щоб іноземні інвестори почували себе більш комфортніше і не боялися вкладати кошти в Україну;

— підвищити показники суспільного благополуччя громадян України: для інвесторів цей фактор також є важливим. Чим краще соціальне забезпечення, державна допомога та рівень зайнятості, тим більше Україна буде приваблювати іноземних інвесторів.

З метою покращення інвестиційного клімату в Україні та активізації іноземного інвестування вважаємо за доцільне запровадження таких заходів:

— досягнення національної згоди між різноманітними соціальними групами, політичними партіями з приводу вирішення загальнонаціональних проблем виходу України з економічної кризи та політичної нестабільності;

— вирівнювання економічних показників та боротьба з інфляцією;

— розробка чіткої, обґрунтованої державної стратегії залучення іноземних інвестицій;

— розробка та запровадження дієвого механізму надання податкових пільг іноземним інвесторам, які займаються довгостроковими інвестиціями з метою їх приросту;

— впровадження економічного механізму страхування ризиків іноземного інвестування;

— створення інститутів з питань мобілізації інвестиційних ресурсів під ефективні інвестиційні проекти в пріоритетні галузі економіки;

— досягнення рівномірного розподілу обсягів іноземних інвестицій по всій країні шляхом підвищення інвестиційного потенціалу регіонів, не привабливих для іноземних інвесторів;

— сприяння розвитку фондового ринку, пов’язаного з довгостроковими цінними паперами: акціями, зобов’язаннями, інвестиційними паями тощо;

— забезпечення стабільності законодавства у сфері інвестування і оподаткування;

— реформа податкової системи у якості зменшення кількості податків і зменшення деяких ставок;

— забезпечення зваженої політики уряду та НБУ у грошово-кредитній сфері;

— розвиток інфраструктури шляхом будівництва технопарків і т.п.;

— активізація заходів, щодо формування позитивного іміджу України.

Вважаємо, що запровадження розглянутих шляхів підвищення рівня інвестиційної привабливості країни призведе до притоку іноземного капіталу та успішного розвитку національної економіки.

Висновки Таким чином, залучення іноземних інвестицій відіграє провідну роль у розвитку національної економіки. Залучення коштів іноземних інвесторів сприяє активізації інвестиційного процесу, впровадженню нових технологій, використанню передового зарубіжного досвіду, розвитку малого і середнього бізнесу, зростанню інвестиційного потенціалу територій та ін.

Іноземні інвестиції - це цінності, що іноземні інвестори вкладають в об'єкти інвестиційної діяльності в Україні з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту. Іноземними інвесторами є суб'єкти, які проводять інвестиційну діяльність на території України. Це фізичні особи, які не проживають постійно в Україні, юридичні особи — нерезиденти, іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації та ін. Іноземні інвестиції за складом інвестиційних ресурсів можуть здійснюватися у вигляді: іноземної валюти, валюти України (при реінвестиціях), рухомого і нерухомого майна, майнових прав, корпоративних прав, цінних паперів, грошових вимог і прав на вимоги виконання договірних зобов’язань (гарантованих банками), прав інтелектуальної власності, прав на здійснення господарської діяльності (на користування надрами та природними ресурсами) та інших цінностей.

Дослідження проблем іноземного інвестування в Україні, які проводилися науковцями, аналітиками та експертами, показали, що найбільш негативно на процес іноземного інвестування в Україні впливають несприятливий інвестиційний клімат та недосконалість законодавства. Серед інших недоліків системи залучення іноземних інвестицій можна виділити обмеженість (інколи недоступність) та суперечливість інформації про об'єкти інвестицій і процес їх оформлення, відсутність системного підходу до залучення іноземних інвестицій на рівні областей, міст та районів, неврегульованість інтересів інвесторів та національної економіки тощо.

Отже, на даний момент стан інвестиційного клімату в Україні є незадовільним. До змін в Україні, які зможуть підвищити її інвестиційну привабливість та удосконалити інвестиційну діяльність, спрямовану на інноваційний розвиток економіки, варто віднести такі напрями діяльності, які можна назвати пріоритетними у сфері іноземного інвестування:

— удосконалення законодавства, яке забезпечить регулювання інвестиційної діяльності відповідально до європейських норм;

— розвиток інвестиційного ринку та інвестиційної структури;

— реалізація інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна»;

— удосконалення зовнішньоекономічної діяльності;

— створення державних гарантій захисту інвестицій;

— забезпечення політичної та економічної стабільності;

— стабільність та ефективність роботи банківської системи;

— постійний моніторинг та інформування потенційних інвесторів щодо змін в інвестиційному середовищі тощо.

Реалізація вказаних заходів суттєво змінить інвестиційне середовище в нашій країні та стимулюватиме притік іноземних інвестицій, що створить надійне підґрунтя для інноваційного розвитку економіки та підвищення якості життя громадян України.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 № 1560-XII із змінами та доповненнями від 06.11.2014, підстава 1206−18

2. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 № 93/96-ВР із змінами та доповненнями від 11.08.2013, підстава 406−18

3. Закон України «Про підготовку та реалізацію інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна» від 21.10.2010 р., № 2623-VI.

4. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання інвестицій у вітчизняну економіку» від 17.11.2011 р., № 4057-VI.

5. Бондаренко О. О., Нижник К. С. Залучення іноземних інвестицій як джерело економічного зростання / О. О. Бондаренко, К. С. Нижник // Вісник КНУТД 2014 № 3 — с. 88−94

6. Герзанич В. М. Основні недоліки та проблеми залучення іноземних інвестицій в Україні / В. М. Герзанич // «Ефективна економіка».

7. Глуха Г. Я. Прямі іноземні інвестиції у контексті економічного зростання / Г. Я. Глуха // Економічний нобелівський вісник. 2014. № 1 (7) — с. 113−121

8. Державна служба статистики України

9. ЄБА: інвестиційний клімат в Україні не покращується.

10. Затонацька Т. Г. Деякі аспекти імплементації інвестиційної політики нового покоління в Україні / Т. Г. Затонацька // Фінанси України. — 2013. — № 12. — С. 78−88.

11. Інвестиційне співробітництво між Україною та ЄС

12. Інвестиційний клімат в Україні: як кабмін планує його поліпшувати в 2015;2017 рр.

13. Інвестиційний клімат в Україні / Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. — 19 грудня 2013 р.

14. Інвестиційний клімат в Україні. Дані Міністерства закордонних справ України

15. Індекс інвестиційної привабливості України ЄБА у 2014 р.

16. Іщук С.О. Інвестиції в основний капітал та їх вплив на соціально-економічний розвиток регіону / С.О. Іщук // Регіональна економіка. — 2013. — № 1. — С. 35−42.

17. Концепція Державної цільової економічної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011;2015 роки / Верховна Рада України.

18. Концепція розвитку державно-приватного партнерства в Україні на 2013;2018 роки / Верховна Рада України.

19. Кубах Т. Г. Інвестиційний клімат держави: теоретичний та практичний аспект / Т. Г. Кубах // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка».

20. Майорова Т. В. Залучення іноземних інвестицій в умовах глобалізації / Т. В. Майорова // Вісник КЕФ КНЕУ імені В. Гетьмана. — 2011. — № 1. — С. 89−101.

21. Навроцька Н. А. Дуалізм впливу прямих іноземних інвестицій на приймаючі країни / Н. А. Навроцька // Бізнес Інформ. — 2012. — № 1. — С. 67−71.

22. Павленко І.І. Міжнародна торгівля та інвестиції. Навч. посіб. / Павленко І.І., Варяниченко О. В., Навроцька Н. А. — К.: ЦУЛ, 2012. — 256 с.

23. Прокопенко О. В. Механізм залучення іноземних інвестицій в економіку України [Текст] / О. В. Прокопенко, О.В. Кліменко // Механізм регулювання економіки. — 2009. — № 4, Т.2. — С. 233−239.

24. Прядко И. Все на выход. Почему иностранные инвесторы бегут из Украины / И. Прядко // Корреспондент. — 2013. — 22 июля (№ 28).

25. Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал) з країн світу в економіці України

26. Савіцька О.П. Особливості залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України / О.П. Савіцька // Науковий вісник НЛТУ України. — 2014. — Вип. 24.1 — с. 277−283

27. Сазонець І.Л. Інвестування: міжнародний аспект: Навчальний посібник / Сазонець І.Л., Федорова В. А. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 272 с.

28. Стельмащук А. М. Іноземні інвестиції як чинник економічного зростання внутрішнього ринку України / А. М. Стельмащук // Сталий розвиток економіки. — 2011. — № 5(8). — С. 240−247.

29. Стефанків О.М., Данилишин В.І. Інвестиційна привабливість економіки України / О.М. Стефанків, В.І. Данилишин

30. Тесля С. М. Прямі іноземні інвестиції як економічна категорія, суть та значення / Тесля С. М. // Науковий вісник НЛТУ України. — № 19. — 2009. С. — 131 — 138

31. Чернишова Л. О. Особливості залучення та стимулювання іноземного інвестування в Україні / Л. О. Чернишова, В. В. Сазанова // Бізнес Інформ. — 2013. — № 2. — С. 87−90

32. World Development Indicators

33. European Business Association

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою