Аналіз діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Керамбуд»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Кафедра обліку та аналізу ЗВІТ про проходження виробничої практики Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРАМБУД»

Львів — 2013

Зміст Вступ Розділ 1. Характеристика підприємства та його бухгалтерської служби Розділ 2. Порядок оформлення та використання облікової документації

2.1 Документування операцій з обліку основних засобів

2.2 Документування операцій з обліку виробничих запасів

2.3 Документування операцій з обліку розрахунків з оплати праці

2.4 Документування операцій з обліку розрахунків та звітність за соціальним страхуванням

2.5 Узагальнення облікової інформації про витрати діяльності основного та допоміжного виробництв

2.6 Документування операцій з обліку готової продукції, робіт та послуг

2.7 Документування операцій з обліку нематеріальних активів Розділ 3. Узагальнення облікової інформації за травень 2013 року Розділ 4. Аналіз господарської діяльності підприємства

4.1 Аналіз необоротних активів підприємства

4.2 Аналіз трудових ресурсів підприємства

4.3 Аналіз використання матеріальних ресурсів підприємства

4.4 Аналіз виробництва і реалізації продукції

4.5 Аналіз фінансового стану підприємства

4.6 Аналіз фінансових результатів підприємства Висновки Список використаних джерел

Вступ Мета виробничої практики полягає у закріпленні теоретичних знань з фінансового обліку та надбанні навиків практичної роботи з оформленнння первинних документів, узагальненні облікової інформації та заповненні балансу підприємства.

Звіт з виробничої практики включає такі частини:

Перша — характеристика ТзОВ «Керамбуд» та його служба. У цьому розділі подана історія розвитку підприємства, його спеціалізація. Детально описана організаційна структура підприємства, наведені основні економічні показники підприємства за 2011;2012 рр. та бухгалтерська служба.

Друга частина вміщає процес оформлення та використання первинних документів за напрямками облікової діяльності, з яких розглянуто сім напрямків. Для додаткового вивчення обрано облік нематеріальних активів. Зокрема наведений перелік первинних документів, які на підприємстві використовують для оформлення операцій із введення в господарський оборот і використання окремих придбаних (створених) об'єктів права інтелектуальної власності.

У третій частині досліджений процес узагальнення облікової інформації та заповнений баланс ТзОВ «Керамбуд» за травень 2013 р. Подано також шафову відомість, використовуючи зведену бухгалтерську інформацію за бухгалтерськими рахунками.

Аналіз господарської діяльності підприємства розкрито у четвертій частині звіту. У ній здійснено аналіз ресурсів та їх використання, досліджено динаміку, склад та структуру виробництва продукції та витрат підприємства, оцінено фінансовий стан і фінансові результати цегельного заводу. При аналізі враховувався вид діяльності підприємства, його розмір та подані джерела інформації. Після кожного підрозділу сформовані обґрунтовані висновки, надані пропозиції щодо підвищення ефективності використання чи зниження даних напрямів.

Розділ 1. Характеристика підприємства та його бухгалтерської служби

обліковий документація фінансовий страхування

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамбуд» зареєстроване в органах державної влади 28 червня 2002р за адресою: Львівська область Городоцький район с. Галичани вул. Цвітна, 34 про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію за № 363 577 та ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності за № 31 829 585.

Виробничі цехи підприємства розміщені у власних приміщеннях за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Галичани, вул. Цвітна, 34.

Формою власності Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамбуд» є власність міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав з госпрозрахунковою формою фінансування.

Це завод з виробництва цегли, побудований і обладнаний за західними зразками і західними технологіями.

Підприємство «Керамбуд» має дозвіл на наступні види діяльності:

виробництво формованої і обпаленої глиняної цегли (26.40.1);

загальне будівництво будівель (45.21.1);

діяльність автомобілного вантажного транспорту (60.24.1).

Підприємство має статутний фонд у розмірі 34 500 000,00 грн. (тридцять чотири мільйони п’ятсот тисяч ривень 00 копійок).

Вищим органом управління підприємства є Збори Учасників Товариства. Вони складаються з учасників або їх представників.

Підприємство є юридичною особою, яке володіє, користується на власний розсуд належними йому основними фондами, цінними паперами та іншим майном, має самостійний баланс, власні і основні оборотні засоби, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, круглу печатку із своїм найменуванням, відповідні штампи, фірмові бланки із своєю назвою та інші реквізити. А також відокремлене майно, право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та немайнові права, нести обов’язки, виступати в суді, арбітражному чи третейському суді в якості позивача, відповідача, третьої особи та має інші ознаки юридичної особи.

Підприємство створюється для здійснення діяльності в сфері експортно-імпортних операцій. Предметом діяльності є:

виробництво та реалізація будматеріалів, стінових матеріалів, цегли, кахелю, столярних виробів для будівництва;

проектування будівництва, будівництво, реконструкція, капремонт на всій території України з повним комплексом будівельних, ремонтно-будівельних, монтажних та пуско-налагоджувальних робіт;

надання транспортних послуг: внутрішні перевезення пасажирів та вантажів і ін.

Однією з особливостей, що є основною вимогою до функціонування даного підприємства, є чітко поставлені норми і стандарти щодо якості виготовленої продукції.

Згідно основних положень статуту ТзОВ «Керамбуд» створене на підставі Законів України «Про режим іноземного інвестування», «Про власність», «Про підприємства в Україні», «Про підприємництво», інших законодавчих актів України.

Засновником підприємства є підприємство «ІНБУД» (Варшава, Польща).

Підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність згідно з чинним законодавством України. Має право використовувати кошти в конвертованій валюті, отриманій від експорту та імпорту товарів, послуг, необхідних для зміцнення матеріально-технічної бази, згідно з чинним законодавством України. На території України, використовує національну валюту України. А також одержувати валютні кредити та інвестиції від своїх закордонних партнерів та інвесторів. При цьому валюта використовується ним самостійно згідно з чинним законодавством.

Майно підприємства складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Підприємство є власником майна переданого йому засновником у власність, продукції набутої підприємством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна набутого на підставах не заборонених законом.

Майно підприємства формується за рахунок:

майна і грошових коштів, переданих підприємству засновником;

доходів, одержаних в результаті господарської діяльності;

доходів від цінних паперів та корпоративних прав;

кредитів банків та інших фінансово-кредитних установ;

безвідплатних внесків організацій та громадян;

асигнувань державного та місцевого бюджетів;

інших надходжень, не заборонених законом.

Господарська діяльність підприємства здійснюється на основі укладених угод, договорів. Підприємство вільне у виборі предмету договору, визначенні зобов’язань його учасників.

ТзОВ «КЕРАМБУД» здійснює свою діяльність на принципах: господарського розрахунку, самоокупності та самофінансування. Самостійно планує свою діяльність, визначає перспективи розвитку та пріоритетні напрямки.

Для здійснення діяльності, підприємство має права, які передбачені статутом (див. Додаток 1).

Прибуток підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку підприємства сплачуються проценти по кредитах банків, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток залишається у повному розпорядженні підприємства. Напрями використання прибутку визначаються засновником підприємства.

Трудова діяльність на підприємстві здійснюється на основі укладених трудових договорів, контрактів, в інших формах, передбачених чинним законодавством України.

Підприємство забезпечує громадянину, праця якого використовується, умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого в країні мінімального рівня, а також інші соціальні, економічні гарантії, включаючи соціальне.

Діяльність підприємства припиняється шляхом реорганізації або ліквідації. Рішення про припинення діяльності підприємства приймається виключно засновником або іншим органом у випадках, передбачених діючим законодавством.

На певному етапі функціонування у підприємства можуть виникнути певні складнощі у вирішенні економічних чи юридичних питань. Тому для надання консультацій і рекомендацій з різних питань, таких як: стягнення податків, бухгалтерський облік, зміна економічної нормативно-правової бази. Робота з документами та юридичне обслуговування здійснює аудиторcька фірма.

На ТзОВ «Керамбуд» застосована чітко сформована лінійно-функціональна організаційна структура (див. рис. 1), побудована за принципом коли першому (лінійному) керівнику у виробленні конкретних питань і підготовці відповідних рішень, програм, планів допомагає спеціальний апарат, який складається з функціональних підрозділів (відділів, груп, бюро). Структура управління лінійно-функціонального типу зберігає принцип єдиноначальства. Це пояснюється тим, що лінійний керівник встановлює черговість у вирішення комплексу задач, визначаючи тим самим головну задачу на даному етапі, а також час і конкретних виконавців. Діяльність функціональних керівників при цьому зводиться до пошуків раціональних варіантів рішення задач, до вмілого доведення своїх рекомендацій до лінійного керівника, який на цій основі зможе забезпечити ефективне управління. Таким чином, з’являється можливість залучення до управління виробництвом висококваліфікованих спеціалістів і забезпечення найкращих умов керівникам для рішення більш важливих, глобальних проблем. Все це дозволило апарату управління лінійно-функціонального типу залишатись до теперішнього часу основною організаційною формою управління.

Однак, з розвитком виробництва і кооперації праці в управлінні, з появою нових проблем, які потребують більш творчого підходу, стали виявлятися і недоліки такої структури: відсутність гнучкості і динамічності, що утруднює досягнення поставленої мети, постійна необхідність в погодженні рішень, що приймаються, що викликаються рішенням виробничих задач, обумовлених новими цілями функціонування і потребуючих певних знань. Це призводить до уповільнення строків реалізації цілей і росту управлінських витрат. Отже, при рішенні проблемних задач лінійно-функціональна структура стає малоефективною. Проте роль функціональних органів залежить від масштабів господарської діяльності та структури управління фірмою в цілому. При лінійно-функціональній структурі управління має переваги — лінійна організація, але чим вищий рівень управління, тим більшу роль відіграє функціональне управління. Якщо в межах управління дільницею його роль невелика, то в масштабі управління підприємством роль функціональних органів зростає. Функціональні служби здійснюють всю технічну підготовку виробництва, готують варіанти рішення питань, пов’язаних з керівництвом процесом виробництва, звільняють лінійних керівників від планування, фінансових розрахунків тощо. Саме такий тип організаційної структури було сформовано від початку існування підприємства, зважаючи на те, що засновники чітко визначили масштаби діяльності і відповідний функціональний розподіл праці. Результати роботи кожної функціональної служби оцінюються відповідними показниками. І відповідно для кожного функціонального підрозділу на підприємстві складаються окремі виробничі плани до виконання. Відповідно будується і система матеріального стимулювання, яка орієнтується здебільшого на досягнення високих показників виконання усіх підрозділів.

Перевагами такої організаційної структури є:

— більш глибоке пророблення рішень по функціональних напрямках;

— висока компетентність фахівців, що відповідають за виконання функцій;

— ефективний централізований контроль за досягненням результатів у відповідних сферах діяльності;

— вивільнення лінійних менеджерів від частини задач, розв’язуваних функціональними керівниками.

Вивчаючи і аналізуючи зміни у організаційній структурі управління за весь період роботи підприємства можна зробити висновок, що вони здебільшого мали несуттєвий адаптивний характер. Зокрема відбулося об'єднання конструкторського і експериментального відділів, і формування у ньому чіткої матричної моделі оргструктури, при якій важливе значення набуває інтеграція комплексу робіт, направлених на досягнення поставлених цілей. Основним принципом тут є не вдосконалення окремих підрозділів з точки зору ієрархії підлеглості, а покращення їх взаємодії, що забезпечує ефективне рішення тої чи іншої проблеми. Ця вимога виконується в матричній структурі оскільки паралельно з функціональними підрозділами створюються спеціальні органи (проектні групи) для рішення конкретних виробничих задач. Також розподілення господарського відділу (який мав місце на початку роботи підприємства) у склад інших підрозділів, що на практиці полегшило функціональне управління підрозділами. Ці зміни були зроблені внаслідок неефективної роботи вищевказаних підрозділів як окремих одиниць. Жодних змін у апараті управління не відбувалося.

До найважливіших характеристик організаційної структури управління будь-якого підприємства можна віднести: кількість ланок; ієрархічність (число ступнів або рівнів); чіткість розмежування функцій, повноважень і відповідальності по вертикалі і горизонталі в системі управління. До числа характеристик якості структури управління відносять її надійність, організованість (що визначається за рівнем ритмічності праці та іншим показникам), її оперативність (швидкість прийняття та реалізації рішень) та інші. Загальний аналіз вище перелічених критеріїв оргструктури щодо ТзОВ «Керамбуд» показує, що загалом на підприємстві створений оптимальний розподіл виконуваних функцій по рівнях, невелика кількість ступенів управління, діє чітке розмежування повноважень і відповідальностей по вертикалі і горизонталі усієї структури управління. Якісно структура ТзОВ «Керамбуд» є надійною і оперативною.

Другим принципом, що дозволяє забезпечити адаптивність оргструктури, є дотримання належного рівня кваліфікації працівників апарату управління.

Не втратила актуальності і така якість оргструктури, як оперативність, яка може бути забезпечена при дотриманні таких трьох правил побудови оргструктур, як додержання принципу єдності розпорядливості, додержання оптимальної кількості рівнів управління та оптимальних норм управління.

Звісно можна виділити і деякі недоліки відносно даних характеристик (детальніше про них буде наводитись у другому розділі даної роботи) відсутність певних підрозділів і недосконалість інших.

В нових умовах функціонування організацій дуже важливо, щоб оргструктура мала певну стійкість, щоб зовнішні і внутрішні негативні фактори не могли впливати на ті процеси, що проходять в апараті управління організацій, така якість оргструктур забезпечується додержанням належного рівня організаційного регламентування, який потребує наявності положень про підрозділи та посадових інструкцій по кожній структурній одиниці, кожному бюро, відділу, службі, що налічуються в апараті управління. Таке забезпечення організаційного регламентування у ТзОВ «Керамбуд» налагоджувалося з початку заснування підприємства і вдосконалювалось на протязі усього його існування, від початку цього року відбувся черговий перегляд і внесення змін до усіх посадових інструкцій згідно адаптивних вимог існування підприємства і законодавства.

Немале значення має і додержання пропорційності в оргструктурі. Для забезпечення такої якості перш ніж формувати організаційну структуру необхідно визначити не тільки склад функцій, але і обсяг робіт по кожній із них. Такий підхід дає можливість забезпечити пропорційність організаційних одиниць відносно системи функцій. Крім того, в умовах самостійного вирішення питань формування та реорганізації структур слід пам’ятати про необхідність затримання певних співвідношень між чисельністю працівників апарату управління та чисельністю робітників, що займаються безпосередньо виробничим процесом. Доцільними можна визнати стабільні пропорції між цими показниками, або такі, що змінюються в бік зменшення питомої ваги чисельності працюючих на підприємстві. У ТзОВ «Керамбуд» можна побачити чітку пропорційність апарату управління щодо основної маси керованої підсистеми, тут використаний традиційний принцип побудови оргструктури. Де основна маса виробничого персоналу чітко розподілена між бригадними керівниками, а вони в свою чергу, підпорядковані основним функціональним керівникам.

Традиційна структура передбачає жорстке ділення управлінської діяльності по функціям, підрозділам і посадам. Вона заснована на широкому застосуванні регламентуючих документів і передбачає суворе затримання ієрархічної субординації в відносинах «начальник-підлеглий», найважливіше значення приділяється повноваженням і відповідальності посад, а не кваліфікації і досвіду персоналу. Однією з рекомендацій щодо побудови такої традиційної структури у ТзОВ «Керамбуд»" є можливий перехід на органічну модель структури засновану на зміні цілей, задач, доручених окремим робітникам в залежності від оцінюючої обставини. Для неї характерна система повноважень і відповідальності, окреслена загалом; мережева і горизонтальна (а не суворо ієрархічна) структура контролю, влади і комунікацій; прагнення до особистих погоджень задач підприємництва і шляхів їх виконання, а не складання інструкцій, керівництв, наказів; пріоритет кваліфікації і досвіду в організаційно — виробничій діяльності і т.д.

Управлінський склад підприємства складається із двох основних ланок, що централізовано здійснюють управління і злагоджену роботу усіх функціональних підрозділів ТзОВ «Керамбуд». Це є Голова Товариства та директор підприємства. Голова Товариства вважається найвищим керівним органом підприємства і обирається Зборами Учасників на три роки.

Рис. 1. Схема лінійно-функціональної організаційної структури управління Відповідальним за фінансово-господарську діяльність підприємства є: директор, заступник директора та головній бухгалтер.

Штатний розклад підприємства розроблений, виходячи з задач підприємства та об'ємів діяльності. Структура підприємства та управління його підрозділами зображена на рис. 2.

Рис. 2. Організаційно-управлінська структура ТзОВ «КЕРАМБУД»

Дана структура бухгалтерської служби на підприємстві була продиктована задачами і об`ємом виконуваної роботи на даному підприємстві, чисельністю працівників підприємства та ступенем автоматизації та механізації праці бухгалтерів.

Директорпідприємства: визначає, формулює, планує, здійснює і координує всі види діяльності підприємства; організує роботу і ефективну взаємодію виробничих одиниць, цехів та інших структурних підрозділів підприємства, направляє їх діяльність на досягнення високих темпів розвитку і удосконалення виробництва та продукції; здійснює заходи щодо соціального захисту колективу підприємства, забезпечення і збереження зайнятості працівників; представляє підприємство в органах державної влади та у взаємовідносинах з партнерами і багато іншого.

Головний бухгалтер забезпечує веденнябухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних. Організовує роботубухгалтерської служби, контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Вимагає відпідрозділів, служб та працівників забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання до облікупервинних документів.

Заступник головного бухгалтера підпорядковується безпосередньо головному бухгалтерові. Заступник головного бухгалтера зобов’язаний: забезпечувати правильний та своєчасний облік основних засобів і відображення в звітах операцій пов’язаних з їх рухом; забезпечувати правильний та своєчасний облік товарно-матеріальних цінностей; забезпечувати достовірність даних про рух і залишки основних засобів, ТМЦ та МШП, здачу звіту про інвестиції, звітів про основні засоби підприємства; складати звіти по рух товару за місяць та вести рахунки; регулярно надавати безпосередньому керівникові звіт про пророблену роботу за період; підтримувати робоче місце і техніку, яку застосовує для виконання своїх обов’язків в чистоті і працездатному стані; постійно працювати над підвищенням свого освітнього та професійного рівня, бути дисциплінованим, чітко виконувати доручення, проявляти ініціативу та мобілізувати себе на виконання поставлених задач; виконувати всі інші вказівки безпосереднього керівника та керівництва підприємства, що стосуються його роботи.

Бухгалтер-керівник операційних робітників, контролер законності і правильності здійснення операцій, організатор технології цихоперацій напідприємстві. Технічною роботою він не займається, а виконує лише контрольні функції, тобто перевіряє і підписує документиз деяких операцій, де помилки можуть спричинитись до втрат коштів, або де потрібний контроль за збереженням фінансової дисципліни.

Заступник директора з економіки керує процесами планування, фінансово-кредитною діяльністю, організацією оплати та матеріального стимулювання праці, відповідає за розробку економічної стратегії, впровадження прогресивних економічних ідей.

Підзвітний директору підприємства є секретар, який приймає кореспонденцію, веде діловодство, приймає документи і особисті заяви на підпис директору, а також складає листи запити та інші документи за його дорученням, друкує службові матеріали, організовує прийом відвідувачів, копіює документи на персональному ксероксі, формує справи, відповідно до номенклатури, забезпечує їх зберігання і в установлені терміни здає до архіву.

Референт з основної діяльності бере участь у впровадженні системи взаємозв'язків, застосовує і підтримує її відповідно до встановлених вимог і порядку, які забезпечують координацію внутрішньої управлінської діяльності між керівником підприємства і керівниками структурних підрозділів та іншими працівниками, а також систему взаємовідносин керівника підприємства з представниками інших підприємств, партнерами, клієнтами.Організовує робочий час керівника підприємства, вносить зміни та доповнення до програми і розкладу його роботи. Складає щомісячно графік звітів керівників структурних підрозділів про результати господарської діяльності. Доводить до відома всіх зацікавлених служб, сторонніх організацій та окремих осіб зміст протоколів і прийнятих рішень, здійснює контроль за їх виконанням. Складає замовлення на необхідне обладнання, матеріали та послуги.

Начальник юридичного відділу: забезпечує додержання законності в діяльності підприємства і захист його правових інтересів; здійснює правову експертизу проектів наказів, інструкцій, положень, стандартів та інших актів правового характеру, що готуються на підприємстві, а також у разі потреби бере участь у підготуванні цих документів; здійснює контроль за додержанням на підприємстві встановленого чинним законодавством порядку сертифікації продукції, приймання товарів і продукції за кількістю та якістю; бере участь у розгляді матеріалів про стан дебіторської заборгованості з метою виявлення боргів, що потребують примусового стягнення, забезпечує підготовку висновків по пропозиціях щодо списання безнадійної заборгованості; знає і виконує вимоги нормативних актів про охорону праці та навколишнього середовища, дотримується норм, методів і прийомів безпечного виконання робіт.

Інженер з метрології виконує роботу з метрологічного забезпечення розроблення, виробництва, випробувань і експлуатації продукції, що випускається підприємством, спрямоване і неухильне підвищення її якості. Бере участь у підготовці проектів перспективних і річних планів упровадження нової вимірювальної техніки, пропозицій до галузевих планів метрологічного забезпечення виробництва і до планів організаційно-технічних заходів з удосконалення метрологічного забезпечення, засобів і методів вимірювання, підготовці і реалізації заходів з підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, її відповідності вимогам міжнародних стандартів.

Юрисконсульт бере участь у розробленні умов та укладанні господарських, колективних договорів і контролює їх виконання, а також у розробленні і реалізації заходів із зміцнення трудової дисципліни на підприємстві; забезпечує необхідну інформацію про чинне законодавство; надає інформацію працівникам підприємства про сучасне чинне законодавство; надає допомогу в оформленні документів і актів правового характеру; ознайомлює посадових осіб підприємства з нормативними актами, які стосуються їх діяльності.

Основні показники роботи підприємства виражені в балансі підприємства Ф-1 та звіті про фінансові результати Ф-2 (див. Додаток 2,3). На основі звітних даних наводимо табл. 1.1., де розраховані основні показники фінансового стану підприємства.

Таблиця 1.1. Динаміка основних економічних показників ТзОВ «КЕРАМБУД» за 2011;2012 рр.

Отже, в 2012 році середньорічний виробіток на одного працюючого виріс на 33,03 тис. грн, що склало 22,15%, а середньорічна заробітна плата на одного працюючого зросла на 1,73 тис. грн, тобто на 9,20%. Виходячи з наведених даних можна зробити висновок, що темпи росту продуктивності праці в звітному році випереджав ріст середньорічної заробітної плати. Отож бачимо, що колектив підприємства у звітному році виконав намічені організаційно-технічні заходи по підвищенню продуктивності праці і економному використанні фонду оплати праці.

Розділ 2. Порядок оформлення та використання облікової документації

2.1 Документування операцій з обліку основних засобів

На підприємстві облік основних засобів здійснюють централізовано. Важливим чинником належної організації є вибір первинних документів. Акт приймання-передачі основних засобів, форма № ОЗ-1 (Додаток 4) застосовується для урахування введення об'єктів в експлуатацію, за винятком тих випадків, коли введення об'єктів на дію повинен перетворитися на відповідність чинним законодавством оформлятися в особливому порядку, для оформлення, внутрішнього переміщення основних засобів вже з структурного підрозділу організації у інше, для оформлення передачі основних засобів зі складу в експлуатацію, і навіть із складу основних засобів під час передачі, продажу іншій организації.

При оформленні приймання основних засобів акт (накладна) складається в одному примірнику за кожен окремий об'єкт членами приймальній комісії, призначеної розпорядженням (наказом) керівника організації. До складу комісії, зазвичай, включають працівників бухгалтерії і технічних фахівців, здатних оцінити стан основних засобів. Акт (накладна), саме його оформлення з доданою технічною документацією, що належить до даному об'єкту, передається в бухгалтерію організації, підписується головний бухгалтер й затверджується керівником організації, або вповноваженою особою.

При оформленні внутрішнього переміщення основних засобів акт (накладна) виписується у двох примірниках працівником структурного підрозділу підприємства. Перший примірник з розпискою одержувача і здавальника передається в бухгалтерію, другий — структурному підрозділу підприємства.

Вибуття основних засобів, внаслідок продажу, передача стороннім організаціям оформляється актом (накладної), на підставі даних бухгалтерії організації робиться відповідний запис в інвентарній картці обліку основних засобів (форма N ОС-6). Графу 11 заповнюють, якщо амортизація нараховується лінійним способом. У графі 12 «Код», «Норми амортизаційних відрахувань» можна вказати номер групи, до якої включений основний засіб.

Акт підписують усі членів комісії, працівники, які прийняли і здали основний засіб, головний бухгалтер й заповняє керівник організації. Оформлений акт передають у бухгалтерію.

Акт форми ОЗ-1 використовують для оформлення інвентарної картки з обліку основних засобів.

Кожна інвентарний об'єкт заводиться інвентарна картка Для картки передбачено типовий бланк. При невеликій кількості об'єктів основних засобів, здійснюється запис в інвентарній книзі, із зазначенням необхідної інформації про основних засобах з їхньої видам і місцях нахождения.

Інвентарні картки чи інвентарна книга, форма ОЗ-6, заповнюються виходячи з актів (накладних) приймання-передачі основних засобів типової форми ОЗ-1 (Додаток 1), а на підставі даних технічних паспортів, інших документів на придбання, спорудження, дообладнання, пересування та списання об'єктів основних засобів. Зміни об'єкта внаслідок реконструкції, модернізації, ремонту й інше вносять у картку підставі даних акта приймання-здачі відремонтованих. реконструйованих і модернізованих об'єктів. Якщо об'єкт зазнав значних змін, то стара картка замінюється новою. Стару інвентарну картку зберігають як довідковий документ.

Відмітки про вибуття основних засобів під час передачі іншому підприємству чи продажу робляться виходячи з актів форми № ОЗ-1. При ліквідації основних засобів використовують акти на списання форми № ОЗ-3, ОЗ-4 (Додаток 5).

Допускається у вигляді ОЗ-6 (Додаток 6), вести груповий облік однотипних об'єктів. У цьому об'єкти повинен мати один і той ж виробничо-господарське призначення. Однакові технічні характеристики, вартість будівництва і діяти за дію у одному календарному місяці. Що стосується групового обліку картка заповнюється шляхом позиційних записів окремих об'єктів основних засобів. Форма заповнюється у одному примірнику виходячи з документів на зарахування об'єкта, його переміщення, дооборудования, реконструкції, модернізації, на ремонт і списанию. У розділі «Коротка індивідуальна характеристика об'єкта «записуються лише основні якісні ці показники основного об'єкта, пристосування, і приналежності, обмежуючись двома-трьома найважливішими для даного об'єкта якісними показниками, крім дублювання даних наявної у створенні технічної документації. Стислу індивідуальну характеристику у разі групового обліку основних засобів дають кожному об'єкту окремо.

При заповненні картки, у графі 6 вказують термін корисного використання об'єкта основних засобів. У графі 7 «Норма амортизації, % чи кошторисна ставка «вказують норму, через яку на основний засіб нараховуватиметься амортизація протягом усього терміну його експлуатації. У графах 8 і 9 — «Код» («Норми амортизаційних відрахувань», «Рахунки і об'єкта аналітичного обліку (для віднесення амортизації основних засобів)») вказують номер групи, до якої підключено основний засіб (графа 8), і номер рахунка (субрахунка), який буде списуватися, нарахована амортизація (графа 9). Графи 20−24 заповнюють, якщо основний засіб містить дорогоцінні матеріали (метали, каміння), або ставиться прочерк. Графи 25−28 заповнюють, якщо основний засіб буде списаний із балансу організації (наприклад, проданий).

У картці також відображають інформацію про ремонт об'єкта основних засобів. При значній зміні якісних показників основного засобу, у картку заносять нові дані. Якщо це пояснити неможливо, то стару картку заміняють новою. Стару картку зберігають як довідковий документ.

Картку заповнює бухгалтер виходячи з документів оприбуткування об'єкта основних засобів.

У процесі експлуатації кошти, зберігаючи свою початкову фізичну форму, поступово зношуються (фізично, морально), передаючи частинами свою вартість на собівартість знову створеного продукту. З метою накопичення коштів на відновлення зношених об'єктів, вартість зношеної частини основних засобів, як амортизаційних відрахувань, включають у витрати виробництва.

Для нарахування амортизації дане підприємство використовує прямолінійний метод (Додаток 7). Рівномірна (лінійна) амортизація досягається переважно з допомогою прямолінійного списання. У цьому методі вартість об'єкта основних коштів списується рівними частинами протягом усього періоду експлуатації. Перевагою методу прямолінійного списання є простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між дисконтними періодами, що забезпечує порівнянність собівартості продукції із низьким достатком від неї реализации.

Вадою цього методу є те, що не враховує моральний знос основних засобів, відмінність їхньої виробничої потужності, різні роки експлуатації й необхідність збільшення витрат за ремонт останніми роками використання. Тому підприємства можуть застосовувати метод прискореної амортизації основних засобів, щоб у роки експлуатації основних засобів списувалась велика (основна) частина їхньої вартості з щорічним зниженням сум і амортизаційних відрахувань.

Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів визнається активом, і припиняється, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем погашення вартості цього об'єкта, або його списання у зв’язку з припиненням права власності. У період реконструкції, модернізації, добудови і консервації (терміном більше трьох місяців) нарахування амортизації основних засобів призупиняється.

Для нарахування амортизації використовуються розроблені таблиці-форми.

Під час перевезення вантажу на договірних засадах (за плату чи безкоштовно) необхідно оформлювати ТТН (Додаток 8). Вантажовідправник оформлює ТТН на кожну поїздку автомобіля та для кожного вантажоодержувача окремо. Іншими словами, під час перевезення товару в одному авто декільком вантажоодержувачам вантажовідправник повинен виписати ТТН кожному з них. У разі перевезення товару одному вантажоодержувачу декількома авто — ТТН на кожне авто. Якщо ж доставляють товари одному вантажоодержувачу одним авто декількома поїздками — ТТН на кожну поїздку окремо. Вантажовідправник підписує всі екземпляри та за необхідності посвідчує їх печаткою (штампом), після чого:

— І екземпляр ТТН — залишає у себе;

— ІІ, ІІІ та ІV екземпляри — передає водію.

Водій:

— ІІ екземпляр передає вантажоодержувачу;

— ІІІ та ІV екземпляри — перевізнику (до таких належить юрабо фізособа, яка виконує перевезення вантажів автомобільним транспортом на комерційній основі (тобто за плату й цей вид діяльності для нього може бути єдиним чи одним з інших) або для власних потреб).

Перевізник:

— ІІІ екземпляр надсилає замовнику автотранспорту для оплати за перевезення;

— ІV екземпляр залишає у себе.

ТТН заповнюють у п’ять етапів такі особи:

1. Вантажовідправник до прибуття для навантаження автомобіля.

2. Вантажовідправник після прибуття автомобіля та навантаження ТМЦ.

3. Відповідальна особа Перевізника на шляху перевезення вантажу.

4. Вантажоодержувач після прибуття вантажу.

5. Перевізник після розвантаження.

2.2 Документування операцій з обліку виробничих запасів

Усі операції з руху виробничих запасів оформлюються первинними документами. Форми цих документів затверджені наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 р. № 493.

Виробничі запаси, які надходять на підприємство, оприбутковуються матеріально відповідальними особами (завідувачами складами, комірниками та іншими особами) на підставі товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур та інших супроводжувальних документів, і оформляються прибутковим ордером типової форми № М-3 або № М-4 (Додаток 9). Якщо в результаті приймання виробничих запасів будуть встановлені кількісні та якісні розбіжності з даними супроводжувальних документів постачальника, а також при прийманні запасів, що надійшли без документів комісія підприємства складає акт про приймання матеріалів типової форми № М-7. Матеріальний звіт подано в Додатку 10. Для скорочення обсягів роботи дозволяється замість виписування прибуткових ордерів оформляти приймання запасів способом відміток (штамп) відповідальної особи на супроводжувальних документах.

Приймання запасів від власних підрозділів підприємства (невикористання матеріалів, відходів оформляється накладними на внутрішнє переміщення матеріалів, ф. № М-11.

Упровадження запасів у виробництво оформляється лімітно-забірними картами, ф. №М-8 і 9 (Додаток 11), і накладними-вимогами, ф.№М-11. Лімітно-забірні картки призначені для оформлення відпускання матеріалів, які систематично споживаються під час виготовлення продукції, а також для поточного контролю за дотриманням установлених лімітів відпускання запасів на виробничі потреби. Вони також використовуються для оперативного обліку відпускання запасів у межах затвердженого ліміту.

Лімітно-забірні картки виписують у двох примірниках відділом постачання або плановим відділом, один з яких передається цеху-одержувачу, а другий — на склад. У названій картці вказується ліміт (норма) відпускання запасів (на певний період — місяць, квартал), а під час відпускання матеріалів робиться запис про фактичну кількість відпущених матеріалів і визначається залишок ліміту.

Кожного місяця лімітно-забірні картки передаються до бухгалтерії для списання матеріалів на виробництво. Відпускання запасів, їх використання можуть оформлятися й іншими первинними документами: актом-вимогою на заміну (додаткове відпускання) матеріалів, ф. № 10; накладною на відпускання товарно-матеріальних цінностей, ф. № М-20, актом про витрату давальницьких матеріалів, ф. № М-23 тощо. Усі первинні документи на оприбуткування та відпускання запасів матеріально відповідальними особами в установлені строки за реєстром приймання-здачі документів, ф. № М-13, передаються для обробки до бухгалтерії.

На підприємстві ТзОВ «Керамбуд» надходження запасів оформляється прибутковою накладною (Додаток 12) або актом про приймання матеріалів на підставі супровідних документів (накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних рахунків).

Прибуткова накладна застосовується обліку матеріалів, що надійшли від постачальників.

Акт про приймання матеріалів складається при прийманні матеріалів, що прибули без документів, а також при прийманні матеріальних цінностей, що мають кількісні та якісні розбіжності з даними супровідних документів постачальника.

Для оформлення вибуття запасів використовують такі первинні документи:

— накладна, яка є підставою для списання виробничих запасів підприємства, що здійснило їх відпуск;

— лімітно-забірна картка, яка використовуються при виготовленні продукції;

— накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, форма № М-11, яка застосовується для оформлення відпуску матеріалів усередині підприємства.

Згідно наказу «Про облікову політику підприємства» на даному підприємстві використовують журнально-ордерну форму обліку. Записи в накопичувальних регістрах виконують по показниках, необхідних для управління і контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, а також для складання періодичної та річної бухгалтерської звітності. Основними регістрами обліку є журнали-ордери, що ведуться по кредиту синтетичних рахунків і дебету кореспондуючих рахунків. Використовують також регістри аналітичного обліку — відомості, таблиці, книги і картки. Для обліку виробничих запасів використовують журнал-ордер № 5 і відомість № 5. Довіреність, форма № М-2 (Додаток 13) призначена для підтвердження права окремої посадової особи виступати довіреною особою п-ва при отриманні запасів. Акт списання, ф. № З-2, застосовується для списання запасів і складається комісією, призначеною наказом керівника, у двох примірниках. Перший примірник здається до бухгалтерії, а другий — залишається у матеріально відповідальної особи.

2.3 Документування операцій з обліку розрахунків з оплати праці

У наш час методи й засоби обліку робочого часу досить різноманітні — це і жетонна система, і записи в спеціальних картках чи журналах, і використання індивідуальних лічильників часу або штам-часу, і електронні засоби фіксації (датчики) чи спостереження.

Для обліку робочого часу працівників підприємств застосовується Табель обліку використання робочого часу (Додаток 15), який є основним джерелом інформації з цього питання. Типову форму Табеля обліку використання робочого часу №П-5 затверджено наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489.

Табель — це поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу або установи в цілому з відмітками про використання робочого часу протягом облікового періоду. Кожному працівникові надається табельний номер, який зазначається в усіх документах з обліку праці та оплати.

У разі звільнення працівника або переведення в інший цех (відділ) його колишній табельний номер не можна присвоювати іншому працівникові протягом трьох років.

Табель ведеться на обліковий склад працівників усіх категорій, прийнятих на постійну, тимчасову, сезонну роботу, а також учнів, прийнятих на період виробничої практики або канікул з оплатою праці. Вносити до Табеля заново прийнятих працівників і вилучати з нього звільнених треба лише на підставі первинних документів зобліку руху персоналу установи.

Табель складається в одному примірнику за два-три дні до початку розрахункового періоду на підставі Табеля за минулий місяць.

Типова форма №П-5 складається з двох частин.

Перша частина — Табель обліку використання робочого часу. У ньому наведено умовні позначення елементів робочого часу з визначеними літерними тацифровими кодами.

Другач астина — Табель обліку робочого часу, в якому кожному працівникові відводиться рядок, поділений на дві частини:

— уверхнющодня вносять відомості про відпрацьовані години або неявки на роботу;

— унижнійчастиніумовними позначеннями відзначають характеристики відпрацьованих годин (надурочні, нічні, години роботи у вихідні та святкові дні тощо) та причини нез’явлень на роботу — види відпусток, тимчасова непрацездатність, прогули, простої, страйки, переведення на неповний робочий день, інше. Наприклад: нічні години роботи — РН; години роботи працівників, яким встановлено неповний робочий день (тиждень) — РС; основна щорічна відпустка — В; простої — П; масові невиходи на роботу (страйки) — С; тимчасова непрацездатність — ТНтощо.

Якщо працівника направлено у відрядження, в табелі за ці дні не проставляють кількість відпрацьованих годин, а проставляють відповідний код — ВД. Оплачується виконана робота під час відрядження відповідно до частини третьої ст. 121 КЗпП України.

Бухгалтер складає та підписуєВідомість на виплату грошей (Додаток 16). Бухгалтер перевіряє цю відомість на предмет правильності та повноти заповнення реквізитів, після чого передає її на підпис керівнику та головному бухгалтеру для проставляння дозвільного напису про видачу готівки. На титульному листі форми вказується загальна сума виданої і депонованої заробітної плати. При необхідності в колонці «Примітка» вказується номер пред’явленого документа.

При заповненні платіжної відомості після останнього запису необхідно зробити підсумковий рядок для загальної суми по відомості.

У відомості вказуються табельні номери, прізвища, ім'я та по-батькові працівників та суми, які будуть виплачені їм на руки.

На платіжних відомостях повинен бути дозволяючий надпис про виплату грошових засобів, підписаний керівником підприємства і головним бухгалтером із вказанням суми та терміну виплати (як правило, на протязі трьох робочих днів, включаючи день одержання грошей в банку).

Для узгодження порядку здійснення нарахувань на заробітну плату даний Звідний для відрахувань (Додаток 17).

2.4 Документування операцій з обліку розрахунків та звітність за соціальним страхуванням

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхові внески до системи пенсійного забезпечення роботодавці нараховують на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

Страхувальники перераховують нараховані внески до пенсійного фонду одночасно з отриманням коштів у банку на видачу заробітної плати, але не пізніше, ніж через 20 днів після закінчення базового періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу) на суми яких нараховуються страхові внески. Базовим періодом для страхувальників-підприємств є місяць У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася на протязі не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

З виплат працівнику, що пов’язані з втратою заробітку робляться такі ж відрахування, як і на зарплату, а інші виплати сум відшкодувань не оподатковуються. Втрати заробітку розраховуються виходячи з заробітку за 6 останніх місяців роботи, або менший час і не обмежується розміром. Кошти для здійснення страхувальником виплати допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю потерпілого, доплати до середнього заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров’я, при тимчасовому переведенні його на легшу роботу, а також на поховання та пов’язані з цим ритуальні послуги виділяються Фондом на підставі заяви-розрахунку за формою згідно з Додатком 18. Заява-розрахунок складається страхувальником у двох примірниках, один з яких зберігається у страхувальника, а другий — в робочому органі виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням страхувальника. У разі виявлення помилок у розрахунку суми робочим органом виконавчої дирекції Фонду заява-розрахунок повертається страхувальнику із зазначенням строку їх виправлення. При повторному надходженні від страхувальника заяви-розрахунку робочий орган виконавчої дирекції Фонду протягом трьох днів перевіряє виправлені страхувальником помилки та здійснює перерахування коштів страхувальнику. Для здійснення страхувальником виплати допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю потерпілого страхувальник разом із заявою-розрахунком до робочого органу виконавчої дирекції Фонду подає:

— копія листка непрацездатност і(завірена страхувальником або працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу);

— акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, заформою Н-1 (якщо стався нещасний випадок);

— акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), заформою Н-5 (якщо такий складався);

— акт розслідування хронічного професійного захворювання заформою П-4(якщо таке встановлено);

— довідка про середню заробітну плату (доход);

— витяг з табеля обліку робочого часу потерпілого, завірений страхувальником.

Звіти за формами Ф4-ФСС з ТВП (Додаток 19) та Ф14-ФСС з ТВП подаються до органів Фонду в повному обсязі страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття його на облік в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним у Державному реєстрі (для зареєстрованих після 01.01.2011 р.) Звіти подаються на вибір страхувальника одним із способів:

— в електронній формі;

— на паперових носіях;

— надсилаються поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

У разі надсилання звітів поштою страхувальник зобов’язаний здійснити таке відправлення на адресу органу Фонду не пізніше ніж за десять днів до закінчення строку подання звітів, визначеного цим Порядком.

Страхувальник протягом п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсування поштового відправлення зобов’язаний надіслати поштою або надати особисто (на його вибір) органу Фонду другий примірник звіту. Звіти на паперових носіях завіряються підписами керівника, головного бухгалтера (за наявності такої посади у страхувальника) та скріплюються печаткою (за наявності). Паперові звіти подаються в друкованому вигляді або заповнюються українською мовою друкованими літерами без помарок та виправлень кульковою ручкою з синім або чорним чорнилом. У разі незаповнення того чи іншого рядка в звітах через відсутність операції цей рядок прокреслюється.

Звіти формуються у двох примірниках. Один примірник звіту з відміткою органу Фонду про його прийняття зберігається у страхувальника, другий — в органі Фонду. Електронна форма звітів повинна відповідати звітам на паперових носіях.Звіти страхувальника повинні подаватися в повному обсязі. У разі недотримання правил формування та подання звітів, затверджених цим Порядком, звіти не приймаються. У разі ліквідації страхувальника звіти до органу Фонду можуть подаватися правонаступником, якщо правонаступництво підтверджено установчими документами. Якщо останній день строку подання звітів припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, то цим днем строку вважається перший після нього робочий день.

Страхувальники зобов’язані формувати та подавати до органів Фонду звітність щодо коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, не пізніше 20 числа наступного за звітним періодом місяця. Базовим звітним періодом для них є квартал.

Звіти подаються за формами Ф4-ФСС з ТВП та Ф14-ФСС з ТВП. Відповідальна особа органу Фонду, яка приймає звіт від страхувальника, зазначає дату прийняття звіту та обов’язково засвідчує його власним підписом із зазначенням прізвища та ініціалів.

Звіт за формою Ф4-ФСС з ТВП не подається у разі:

— відсутності у страхувальника зобов’язання перед Фондом по субрахунку 652 на початок кожного звітного кварталу та оборотів по субрахунку у звітному кварталі; наявності зобов’язання Фонду перед страхувальником на початок року та відсутності оборотів по субрахунку 652 у звітному кварталі. Звіт за формою Ф14-ФСС з ТВП не подається, якщо у звітному кварталі страхувальник не отримував від Фонду та не видавав найманим працівникам путівок на санаторно-курортне лікування, придбаних за рахунок коштів Фонду;

— у разі якщо страхувальник у звітному періоді змінює місцезнаходження або місце проживання (для фізичних осіб) (за межами територіального обслуговування органу Фонду, в якому він перебував на обліку), звіти за цей звітний період подаються до органу Фонду за новим місцем взяття на облік;

— у разі неподання за даний звітний період страхувальником звіту за формою Ф4-ФСС з ТВП до зведеного звіту включається звіт цього страхувальника за попередній звітний період (при звіті за I квартал — залишки коштів цього страхувальника на початок звітного року).

За несвоєчасне подання або неподання встановленої звітності по коштах Фонду, подання недостовірної звітності щодо використання страхових коштів на посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, накладається штраф в розмірі та порядку, передбаченими чинним законодавством.

Формування звіту за формою Ф4-ФСС з ТВП:

— Звіт за формою Ф4-ФСС з ТВП складається наростаючим підсумком з початку року.

— Звіт складається із головної частини та двох таблиць.

— У головній частині звіту зазначаються: період, за який складено звіт, найменування страхувальника (прізвище та ініціали фізичної особи — страхувальника), реєстраційний номер страхувальника в органі Фонду або його номер у Державному реєстрі (для зареєстрованих після 01.01.2011 р.), код ЄДРПОУ — для юридичних осіб, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), банківські реквізити (МФО, номер поточного рахунку страхувальника, найменування банку), місцезнаходження та телефон.

— У звіті проставляються дані за всіма передбаченими звітом показниками за звітний квартал та наростаючим підсумком з початку звітного року.

— Таблиця «Розрахунки по коштах загальнообов’язкового державного соціального страхування» заповнюється у гривнях з копійками.

У рядку 1 «Зобов'язання страхувальника на початок року» відображається сума зобов’язання страхувальника перед Фондом, яка відповідає сумі зобов’язання страхувальника на кінець звітного періоду, відображеній у звіті за минулий рік. Протягом поточного року дані в рядку 1 залишаються без змін.

Рядок 2 «Зобов'язання страхувальника згідно з актами приймання-передавання» заповнюється у разі, якщо страхувальник змінив місцезнаходження (фізична особа — місце проживання) та має зобов’язання за попереднім місцем обліку.

У рядку 3 «Виправлення помилок минулих років» відображаються суми самостійно донарахованих або зменшених страхувальником (за період до 01.01.2011) страхових внесків та суми зайво нарахованих допомог.

У рядку 4 «Підлягає перерахуванню за результатами перевірок» відображаються суми донарахованих страхових внесків за період діяльності страхувальника до 01.01.2011, пені та штрафів, нарахованих спеціалістами органу Фонду за результатами перевірки страхувальника, за винятком адміністративних стягнень, застосованих до страхувальника відповідно до чинного законодавства, а також суми неправомірно витрачених страхових коштів.

У рядку 5 «Отримано від часткової сплати за путівки» вказується сума, яка була отримана як часткова сплата вартості путівок у звітному періоді (з початку року) в касу страхувальника за основним місцем роботи застрахованої особи.

У рядку 6 «Отримано від Фонду з початку року, у т. ч.:» відображається загальна сума коштів, отриманих від Фонду з початку року.

У рядку 7 «для погашення заборгованості за Фондом станом на 01.01.2011» відображається сума коштів, отриманих від Фонду для погашення заборгованості за Фондом, що мала місце на 01.01.2011.

У рядку 8 «Списано згідно із законодавством» відображаються зобов’язання страхувальника перед Фондом, списані органами Фонду згідно з чинним законодавством, та суми внесків, штрафів, пені та неправомірно витрачених страхових коштів за скасованими у встановленому порядку рішеннями органів Фонду.

У рядку 9 «ВСЬОГО (р. 1 + … + р. 7 — р. 8)» відображається сума даних рядків 1 — 7 за мінусом даних рядка 8.

У рядку 10″ Зобов’язання Фонду на кінець звітного періоду (р. 12 + р. 13 + р. 21 — р. 6), у т. ч.:" наводяться дані про загальну суму зобов’язань по страхових коштах, яка не перерахована Фондом на кінець звітного періоду.

У рядку 11 «непогашена частина заборгованості, що мала місце станом на 01.01.2011» наводяться дані про непогашену на кінець звітного періоду частину заборгованості, яка виникла до 01.01.2011.

У рядку 12 «Зобов'язання Фонду на початок року» відображається сума зобов’язання Фонду перед страхувальником, яка відповідає сумі зобов’язання Фонду на кінець звітного періоду, відображеній у звіті за минулий рік. Протягом поточного року дані в рядку 12 залишаються без змін.

Рядок 13 «Зобов'язання Фонду згідно з актами приймання-передавання» заповнюється у разі, якщо страхувальник змінив місцезнаходження (фізична особа — місце проживання) та залишаються невідшкодовані зобов’язання за Фондом.

У рядку 14 «Перераховано з початку року, у т.ч.: «відображається загальна сума перерахованих на рахунок органу Фонду страхових коштів з початку року з розшифровкою, наведеною у рядках 15 — 20 звіту.

Сума даних рядків 15−20 може не відповідати загальній сумі перерахованих коштів на суму повернутих страхувальником невикористаних страхових коштів.

У рядку 15 «заборгованість минулих років та донараховані внески» відображаються суми перерахованих страхових внесків, донараховані страхувальником самостійно (за період до 01.01.2011) та за результатами перевірок, а також сума заборгованості, яка мала місце на початок року.

У рядку 16 «суми помилок минулих років» відображаються перераховані суми помилок, які самостійно виявлені страхувальником як переплата на допомогу у минулих роках (після 01.01.2011).

У рядку 17 «пені» відображаються суми перерахованої пені, нарахованої спеціалістами органу Фонду за результатами перевірки та нарахованої страхувальником самостійно за період до 01.01.2011.

У рядку 18 «штрафів» відображаються суми перерахованих штрафів, нарахованих спеціалістами органу Фонду за результатами перевірки страхувальника.

У рядку 19 «неправомірно витрачених коштів» відображається перерахована сума неправомірно витрачених страхувальником коштів, виявлених спеціалістами органу Фонду за результатами перевірки.

У рядку 20 «часткову сплату за путівки» відображається перерахована сума часткової сплати за путівки.

У рядку 21 «Витрати з початку року» відображається загальна сума нарахованих страхувальником у звітному періоді витрат за рахунок коштів Фонду на матеріальне забезпечення та часткове фінансування оздоровлення дітей у дитячих закладах оздоровлення.

Розшифровка даних рядка 21 таблиці I за видами витрат надається у таблиці II «Розшифровка витрат за рахунок страхових коштів Фонду» .

Показник рядка 21 таблиці I має дорівнювати показнику рядка 8 таблиці II звіту.

У рядку 22 «ВСЬОГО (р. 12 + р. 13 + р. 14 + р. 21)» відображається загальна сума даних рядків 12, 13, 14 та 21 звіту.

У рядку 23 «Зобов'язання страхувальника на кінець звітного періоду (р. 1 + … + р. 5 — р. 8 — р. 14), у т. ч.:» наводяться дані про загальну суму зобов’язань по страхових коштах, яка не перерахована страхувальником на кінець звітного періоду.

У рядку 24 «непогашена частина заборгованості, що мала місце станом на 01.01.2011» наводяться дані про непогашену на кінець звітного періоду частину заборгованості, яка виникла до 01.01.2011.

У таблиці II «Розшифровка витрат за рахунок страхових коштів» наводиться інформація про витрати, проведені страхувальником на матеріальне забезпечення за їх видами.

Інформація у цій таблиці заповнюється у гривнях з копійками.

Рядок 1 «По тимчасовій непрацездатності (за винятком допомоги по догляду за хворою дитиною або хворим членом сім'ї)»

Вносяться дані про кількість робочих днів, втрачених працівниками внаслідок тимчасової непрацездатності (колонка 3), за винятком днів тимчасової непрацездатності, оплачених за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи — страхувальника, та сума нарахованої допомоги за рахунок коштів Фонду (тобто нарахована, починаючи з шостого календарного дня непрацездатності) у звітному періоді (колонка 4).

Рядок 2 «По тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною або хворим членом сім'ї»

Проставляються дані про кількість робочих днів, втрачених працівниками внаслідок необхідності догляду за хворою дитиною або хворим членом сім'ї (колонка 3), та сума нарахованої допомоги за рахунок коштів Фонду (колонка 4). Рядок 3 «По вагітності та пологах»

Проставляються дані щодо кількості календарних днів відпустки по вагітності та пологах відповідно до листка непрацездатності (колонка 3) та сума нарахованої допомоги по вагітності та пологах, що надається за рахунок коштів Фонду (колонка 4).

У колонках 5 та 6 таблиці «У тому числі пільги по допомогах постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказуються кількість днів, допомога за які виплачена на пільгових умовах відповідно до статей 35, 37, частини першої статті 38 Закону, пункту 16 частини першої статті 20 та пункту 2 частини першої статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон N 796), та суми цих витрат.

Проставляються дані про суми виплаченої допомоги на поховання.

У колонці 3 — дані про кількість виплат, в колонці 4 — дані про загальну суму виплат з початку року. Сума повинна відповідати розмірам, встановленим правлінням Фонду, з урахуванням кількості виплат.

Рядок 5 «ВСЬОГО (р. 1 + р. 2 + р. 3 + р. 4)»

Проставляються підсумовані дані про суми нарахованої суми допомоги за рахунок коштів Фонду: в колонці 4 — сума всього, в колонці 6 — суми допомоги, наданої постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, понад встановлену законодавством межу для виплат на загальних підставах, в колонці 7 — суми заборгованості з виплати допомоги (які виникли до 01.01.2011 р.) на кінець звітного періоду.

Рядок 6 «Часткове фінансування оздоровлення дітей у дитячих закладах оздоровлення (кількість путівок, сума)»

У цьому рядку наводяться дані про витрати на часткове фінансування оздоровлення дітей у дитячих закладах оздоровлення. У колонці 3 проставляються дані про кількість придбаних путівок, у колонці 4 — сума витрат на вказані цілі.

Рядок 7 «Інші витрати (якщо є - додати пояснювальну записку)»

Заповнюється у разі зміни законодавчих актів або при проведенні витрат страхувальником, пов’язаних із соціальним страхуванням, на підставі рішень правління Фонду.

У рядку 8 «РАЗОМ ВИТРАТ (р. 5 + р. 6 + р. 7) (р. 21 табл. I)» проставляється загальна сума витрат страхувальника за рахунок коштів Фонду, проведених у звітному періоді (з початку року).

2.5 Узагальнення облікової інформації про витрати діяльності основного та допоміжного виробництв

Облік витрат виробництва регулює Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», згідно з яким ними визнають або зменшення активів, або збільшення зобов’язань підприємства, якщо вони можуть бути достовірно оцінені. Якщо ж таку діяльність здійснюють спеціалізовані самостійні підприємства (ремонтні, транспортні, тарні чи тароремонтні та ін.), для них таке виробництво — основне, і свої витрати вони обліковують на субрахунку «Основне виробництво». До простих допоміжних виробництв належать електростанції, котельні, компресорні та кисневі станції, автомобільний транспорт, оскільки продукція, роботи і послуги, що вони виробляють, однорідні. До складних допоміжних виробництв належать інструментальні, модельні, ремонтні цехи і майстерні, оскільки продукція, яку вони виробляють, неоднорідна і зумовлює необхідність обліку витрат щодо окремих найменувань виробів, видів продукції, робіт і послуг. У них часто є незавершене виробництво, тому облік витрат і калькуляцію собівартості в них здійснюють за позамовним чи позамовно-нормативним методом. Вартість незавершенного виробництва складних допоміжних виробництв визначають за фактичною собівартістю або розрахунковим шляхом.

Допоміжні - це виробництва, що обслуговують основні галузі, виконуючи окремі роботи, або надаючи різні послуги. Фактична собівартість робіт і послуг допоміжних виробництв в сільському господарстві визначається щомісячно і за цією оцінкою відноситься на споживачів.

Враховуючи значний обсяг послуг, наданих одним допоміжним виробництвом іншому, необхідно дотримуватися такої черговості закриття аналітичних рахунків: газо -, тепло -, електро -, водопостачання, ремонтна майстерня, холодильні установки, вантажний автотранспорт, жива тяглова сила. Для приймання-передачі обсягів природного газу (Додаток 20), тепло-, енерго-, та водопостачання використовують Акт приймання-передачі.

Акт здачі-прийняття (Додаток 21) виконаних робітскладається у двох примірниках. Вказуються реквізити постачальника, отримувача, а також назва виробленого товару та наданих послуг, їх кількість, ціна і сума. Окремо стоять підписи представників двох сторін, які безпосередньо здійснювали приймання-передачу послуг.

Калькуляція — це визначення собівартості одиниці продукції вцілому та в розрізі окремих статей витрат. Калькуляція являє собою розрахунок у грошовому вимірнику результату будь-якого господарського процесу — заготівлі матеріальних ресурсів, виробництва продукції в основному та в допоміжних цехах, реалізації продукції або матеріальних цінностей, визначення втрат від браку тощо. Під калькулюванням розуміють систему економічних розрахунків собівартості одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг). Наприкінці місяця, коли всі виробничі затрати списано на рахунок 23 і внесено інформацію про незавершене виробництво на підставі попередньої калькуляції, уводять Остаточну калькуляцію (Додаток 22). У типовій конфігурації передбачена можливість автоматичного формування остаточних калькуляцій поточного місяця. Для цього потрібно виконати команду Створення остаточних калькуляцій з головного меню.

Метою остаточної калькуляції є коригування попередніх значень затрат відповідно до реальних значень на кінець місяця. Суми реальних затрат розділені пропорційно до сум, зазначених у попередніх калькуляціях.

Під час уведення Остаточної калькуляції буде заповнено реквізит табличної частини Сума остаточна, який визначає остаточні суми затрат за даними бухгалтерського обліку. Для нематеріальних затрат ці суми можна змінювати вручну, однак зміна попередніх сум неможлива. Формування попередніх та остаточних калькуляцій — процес досить складний. Значно полегшує цю роботу бухгалтера помічник Створення остаточних калькуляцій, він дає змогу створити та провести Остаточну калькуляцію, однак робота буде виконана крок за кроком і на кожному етапі супроводжуватиметься детальними поясненнями. Переміщення між вікнами помічника відбувається за допомогою кнопок Далі та Назад. У другому вікні треба обрати фірму та різновид діяльності, для яких будуть створені остаточні калькуляції, та визначити місяць, за який це потрібно зробити. В третьому вікні помічник пропонує перевірити, чи виконано всі підготовчі для формування остаточних калькуляцій. У четвертому вікні відобразиться список створених калькуляцій, які будуть проведені в разі завдання прапорця Провести сформовані калькуляції. Якщо вся послідовність дій виконана чітко, то в останньому вікні треба лише натиснути на кнопку Готово.

Перебіг гарантійного строку починається з моменту Акту виконаних робіт (Додаток 23), що підтверджує факт прийняття виконаних робіт Замовником. Усунення прихованих недоліків, або недоліків які не могли бути помічені Замовником при звичайному прийманні виконаних робіт, і були виявлені після складання Акту виконаних робіт, гарантується Виконавцем протягом 24 місяців від дня підписання Сторонами Акта виконаних робіт. Виконавець не пізніше 12 годин після отримання інформації про виявлені приховані недоліки сповіщає Замовника про дату прибуття свого представника для погодження питань, пов`язаних з їх усуненням силами і за рахунок Виконавця.

Одним із способів перевірки правильності облікових записів у рахунках є оборотно-сальдова відомість (Додаток 24). У теорії та практиці бухгалтерського обліку підоборотно-сальдовоювідомістю розуміють спосіб узагальнення оборотів і залишків рахунків за звітний період, а також засіб взаємозв'язку між балансом і рахунками.

Оборотно-сальдові відомості складаються як за синтетичними, так і за аналітичними рахунками. Однак, між ними існують певні відмінності, зумовлені відмінностями, які існують між цими рахунками. Оборотно-сальдова відомість за синтетичними рахунками будується у вигляді таблиці, яка складається з чотирьох основних стовпців. У першому з них записується назва синтетичного рахунка, в другому — альдо початкове за дебетом та кредитом, в третьому — обороти за дебетом та кредитом, в четвертому-сальдо кінцеве за дебетом та кредитом. У самому нижчому рядку оборотно-сальдової відомості розраховується підсумок. У даній відомості, як і в синтетичних рахунках, застосовується тільки грошовий вимірник. У системі синтетичних рахунків складається одна оборотно-сальдова відомість.

2.6 Документування операцій з обліку готової продукції, робіт та послуг

Первинними документами, котрі підтверджують отримання доходів від реалізації готової продукції(товарів, робіт, послуг) виступають накладні, товаро-транспортні накладні (Додаток 8), акти приймання-передачі виконаних робіт. Саме на їх підставі в бух обліку відображають доход від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг)

На даному підприємстві на кожний вид продукції складають виробничий акт, який використовують для складання нагромаджувальної відомості за місяць. Нагромаджувальна відомість (Додаток 26) потрібна для подальшого обліку готової продукції в бухгалтерії в натуральному і вартісному вираженні, яка заповнюється на підставі документів протягом місяця. Відпуск продукції покупцю оформляється видатковими накладними (Додаток 27), приймально-здавальними актами із зазначенням номера накладної і дати оформлення, номера і дати договору із замовником, назви та реквізитів замовника, одиниць виміру, кількості, оптової ціни і вартості.

Готова продукція відвантажується покупцям згідно існуючим договорам (контрактам). При відвантаженні працівники складу на відібрану та вже упаковану продукцію виписують накладну, у якій ставить підпис представник покупця або інша уповноважена особа. Ця накладна та інші первинні документи (залізничні квитанції та ін.) передаються у бухгалтерію підприємства, де на основі цих документів, як правило, виписується рахунок-фактура (Додаток 28).

Рахунки-фактури на відвантажену продукцію направляються покупцям, а їх копії залишаються у бухгалтерії підприємства — постачальника. У рахунках-фактурах вказуються:

— найменування вантажоодержувача та вантажовідправника, їх адреси;

— номера договорів;

— найменування банка та його реквізити;

— сума;

— найменування залізничної станції.

Дата відвантаження готової продукції та інші необхідні реквізити, передбачені законодавством.

Одночасно (звичайно у чотирьох примірниках) виписується платіжна вимога-доручення банку на отримання коштів від покупців за відвантажену продукцію. Платіжні вимоги-доручення нумеруються у єдиному порядку.

Для вивозу готової продукції з території підприємства представникам вантажоодержувача надаються товарні перепустки на вивіз з території підприємства готової продукції. Перепустки підписують керівник та головний бухгалтер підприємства або уповноважені особи. По кожному рахунку — фактурі реєструється відвантаження готової продукції (робіт, послуг) та робиться помітка про оплату кожного рахунка, що дає можливість своєчасно контролювати отримання грошових коштів.

При відпуску готової продукції покупцю безпосередньо зі складу особа, яка отримує зобов’язань надати доручення щодо права на Ії отримання.

Матеріальний звіт (Додаток 29), М-19, складається МВО і передається до бухгалтерії, відображає рух готової продукції на складі за певний період.

На всі продовольчі товари господарюючий суб'єкт повинен мати товаро-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, приймальні акти, документи, що затверджують відповідність якості товару вимогам нормативних документів. Для імпортних товарів — сертифікати вкладені українською мовою або мовою країни-експедитора. Вони повинні бути завірені печаткою постачальника. Зразок наведено в Додатку 30.

З метою коригування попередніх витрат на виробництво продукції до реальних їх значень формується документ Остаточна калькуляція (Додаток 31), який будується на основі попередньої калькуляції за допомогою розподілу сум реальних затрат пропорційно зазначеним в ній витратам. При цьому в табличній частині документа буде заповнено реквізит Сума остаточна, де містимуться остаточні значення сум витрат за даними бухгалтерського обліку.

2.7 Документування операцій з обліку нематеріальних активів

Надходження та оприбуткування будь-якого об'єкта нематеріальних активів на підприємстві потрібно підтвердити відповідним первинним документом, в якому вказуються докладна характеристика об'єкта, його первісна вартість, строк корисного використання, норма зносу (амортизації), підрозділ, у якому буде використовуватися об'єкт; підписи посадових осіб, що прийняли об'єкт, з доданням документів, у яких описується сам об'єкт нематеріальних активів або порядок його використання.

З метою ведення на підприємствах (в організаціях, установах тощо) обліку та контролю об'єктів права інтелектуальної власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, компонувань (топографій) інтегральних мікросхем і раціоналізаторських пропозицій) Державний комітет статистики України наказом від 10 серпня 2004 р. № 469 затвердив форми первісної облікової документації та інструкцію щодо їх заповнення.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 22 листопада 2004 р. № 732 «Про затвердження типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів» діють такі форми первинних документів з обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів:

— Акт введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА-1);

— Інвентарна картка обліку об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА-2);

— Акт вибуття (ліквідації) об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма №НА-3);

Інвентаризаційний опис об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА-4).

Акт введення, типова форма № НА-1 (Додаток 32) застосовується для оформлення операцій із введення в господарський оборот і використання окремих придбаних (створених) об'єктів права інтелектуальної власності. Акт складається приймальною комісією в одному примірнику при оформленні введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності. Акт заповнюється на основі технічної, науково-технічної та іншої документації (ліцензійний договір, авторський договір, патент тощо). В акті подається характеристика об'єкта права інтелектуальної власності, порядок його використання, особливості і переваги. Акт підписують члени комісії, які його складають, головний бухгалтер і затверджує керівник підприємства.

Інвентарну картку обліку, типова форма № НА-2, (Додаток 33) застосовують для аналітичного обліку об'єктів права інтелектуальної власності. Інвентарна картка ведеться в бухгалтерії на кожний об'єкт чи групу об'єктів права інтелектуальної власності, заповнюється в одному примірнику на підставі акта (типова форма № НА-1).

У Відомості нарахування амортизації. Нематеріальні активи (Додаток 34) враховано вимоги не лише Наказу № 112 (форма В-1), а й розділу 1 Приміток до річної фінансової звітності (форма № 5). Вона поєднує в собі елементи аналітичного й синтетичного регістру з обліку необоротних матеріальних активів і нарахування амортизації (зносу) залежно від обраного методу нарахування амортизації (зносу).

Розділ 3. Узагальнення облікової інформації за травень 2013 року

Шахова оборотна відомість — оборотна відомість, що складається за допомогою шахової форми. На відміну від звичайної оборотної відомості вона містить кореспонденцію рахунків і є складнішою за будовою. Всі рахунки в ній записують двічі в одній і тій же послідовності: по вертикалі й горизонталі, за дебетом і за кредитом. Сума в клітинці шахової оборотної відомості показує, який рахунок дебетується, а який кредитується. Обороти за кожним рахунком деталізуються відповідно до кореспонденції. Це порівняно з простою оборотною відомістю дає ширшу картину змін господарських засобів та процесів, що відбулися. У шаховій оборотній відомості можуть бути наведені залишки (сальдо) на початок і кінець місяця, що істотно поліпшує її обліково-аналітичні можливості.

Шаховий запис — запис господарських операцій в обліковий регістр, при якому сума, записана один раз, буде відображена за дебетом і кредитом відповідних рахунків. Це досягається шляхом побудови бухгалтерських регістрів за шаховим принципом. Шаховий запис широко застосовується при журнально-ордерній формі обліку. Він скорочує кількість записів і дає змогу бачити (в одному місці) два кореспондуючих рахунки за однією господарською операцією. В цьому розумінні запис шаховий має переваги перед лінійним записом.

Принцип заповнення шахової оборотної відомості наступний:

1. В першому рядку і в першій графі зазначаємо назви рахунків.

2. В другому рядку і в другій графі відображаємо суми залишків за відповідними рахунками: за дебетовими — у графі, за кредитовими — у рядку.

3. Відображаємо суми кореспонденцій на перетині відповідних графи і рядка: за дебетовим рахунком, який знаходиться у відповідному рядку і за кредитовим рахунком, який знаходиться у відповідній графі.

4. Відобразивши всі операції, підраховуємо дебетові і кредитові обороти та відповідні кінцеві залишки за кожним рахунком.

На підставі шахової відомості складалися баланс, звіт про фінансові результати та інші звітні форми.

Та поява «1С:Бухгалтерії 8 для України», значно спростила роботу користувачам. Вона надає їм набір стандартних звітів, які дозволяють аналізувати дані по залишках, оборотам рахунків і по проводках в самих різних розрізах. У їх числі оборотно-сальдова відомість, шахова відомість, оборотно-сальдова відомість по рахунку, обороти рахунку, картка рахунку, аналіз рахунку, аналіз субконто, обороти між субконто, зведені проводки, головна книга, діаграма.

Щодо балансу, то щомісячний баланс складається відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку. Баланс (Звіт про фінансовий стан) — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Бухгалтерський баланс будують у вигляді двосторонньої таблиці, яка складається з двох частин — активу і пасиву. В активі балансу відображають дані, які характеризують наявність, розміщення та стан майна, а в пасиві — показники, які характеризують джерела утворення цього майна і його цільове призначення.

Розділ 4. Аналіз господарської діяльності підприємства

4.1 Аналіз необоротних активів підприємства

Аналіз необоротних активів розпочинається з дослідження динаміки їх загального обсягу та окремих видів. Динаміку, склад і структуру необоротних активів подано в табл. 4.1.

Таблиця 4.1. Динаміка, склад і структура необоротних активів ТзОВ «КЕРАМБУД» за 2012 р.

Аналіз динаміки, складу та структури необоротних активів ТзОВ «Керамбуд» за 2012 р. показав, що чималу частку у структурі необоротніх активів займають основні засоби (78,14% та 78,02% у попередньому і звітному періоді відповідно).

Спостерігається тенденція до зменшення частки довгострокових фінансових інвестицій, які обліковуються методом участі в капіталі інших підприємств на 0,14%.

Для того, щоб забезпечити нормальні умови здійснення виробничого процесу та підвищення його ефективності основні засоби мають бути у відповідному технічному стані. Щоб проаналізувати стан основних засобів, дивимось в табл. 4.2.

Таблиця 4.2. Динаміка показників технічного стану основних засобів ТзОВ «КЕРАМБУД» за 2012 р.

Аналіз динаміки показників технічного стану основних засобів ТзОВ «Керамбуд» за 2012 р. показав, що частка первісної вартості збільшилась на 4,55%. Коефіцієнт зносу показав, що суму 0,63 тис. грн. та 0,64 тис. грн. за попередній і звітній періоди відповідно, було перенесено на готову продукцію, тобто спрацювання основних засобів. Коефіцієнт придатності вказує на досить низький відсоток основних засобів, що придатні до експлуатації в процесі здійснення господарської діяльності. З таблиці бачимо, що технічний (якісний) стан основних засобів є негативним, оскільки, величина коефіцієнта зносу є більшою, а коефіцієнта придатності - меншою.

До показників руху основних засобів відносять також і абсолютні показники натходження та вибуття основних засобів за аналізований період, а також коефіцієнти вибуття, оновлення, приросту основних засобів. Аналіз руху основних засобів див. у табл. 4.3.

Аналіз динаміки показників руху основних засобів ТзОВ «Керамбуд» за 2011;2012 рр. показав, що частка річного обсягу надходження основних засобів збільшилась на 91,60%. Коефіцієнт вибуття вказує на те, що частка основних засобів, які вибули у загальній вартості основних засобів за 2011 р. становить 1,01 тис. грн, а у 2012 р. вона рівна нулю.

Таблиця 4.3. Динаміка показників руху основних засобів ТзОВ «КЕРАМБУД» за 2011;2012 рр.

Про інтенсивність оновлення основних засобів свідчить коефіцієнт оновлення, який становить 0,02 тис. грн. та та 0,04 тис грн за попередній і звітній роки відповідно. Звідси бачимо, що показник збільшився на 0,02 тис. грн., що показує на збільшення вартості основних засобів які надійшли за цей період. На обсяг приросту основних засобів вказав коефіцієнт приросту основних засобів, який збільшився на 0,03% за даний період.

Ефективність використання основних засобів оцінюють за системою натуральних і вартісних показників, основними з яких є фондовіддача та фондомісткість. Аналіз ефективності використання основних засобів подано у табл. 4.4.

Таблиця 4.4. Динаміка показників ефективності використання основних засобів ТзОВ «КЕРАМБУД» за 2011;2012 рр.

Аналіз динаміки показників ефективності використання основних засобів ТзОВ «Керамбуд» за 2011;2012 рр. показав, що частка обсягу виробленої продукції за аналізований період знизилась на 3,86%. Показник фондовіддача основних засобів також зменшився з 0,71 грн./грн. до 0,65 грн./грн., за попередній і звітний роки відповідно, що вказує на зменшення обсягу виробленої продукції в розрахунку на грошову одиницю вартості виробничих засобів. Оберненим показником до фондовіддачі - є фондомісткість, яка є також від'ємною і становить 0,07 грн./грн. та 0,03 грн./грн. і характеризує середню вартість виробничих основних засобів, що припадає на одиницю обсягу виробленої продукції.

Резерви зростання ефективності використання необоротних активів може бути забезпечене двома шляхами: інтенсивним та екстенсивним.

Інтенсивний шлях характеризується підвищенням завантаження устаткування та збільшенням рівня використання їх потужності (удосконалення технологій та організації виконання робіт; правильний вибір устаткування; упровадження сучасних технологій).

Екстенсивний шлях полягає у збільшенні тривалості роботи, скороченні цілозмінних і внутрішньозмінних втрат робочого часу, підвищенні коефіцієнта змінності (безперебійне постачання підприємствам сировини, матеріалів, палива, електроенергії; своєчасне усунення намічених диспропорцій у галузі й на підприємствах, усередині окремих цехів, що дасть змогу запобігти перервам у роботі підприємства; усунення причин нерівномірної роботи підприємства, що призводить до невикористання устаткування в цілому, й у часі, тобто до його простоїв).

4.2 Аналіз трудових ресурсів підприємства

Результат процесу виробництва залежить від рівня продуктивності праці, а саме ефективності затрат конкретної праці, яка визначається обсягом продукції, виробленої за одиницю часу або кількістю часу, затраченого на виготовлену одиницю продукції. Існує безліч методів вимірювання продуктивності праці, та найпоширенішим є вартісний метод, на якому грунтується обчислення узагальнювальних показників продуктивності праці як відношення обсягу виробленої продукції до затрат праці. Аналіз показників продуктивності праці поданий у табл. 4.5.

Таблиця 4.5. Динаміка показників продуктивності праці ТзОВ «КЕРАМБУД» за 2011;2012 рр.

Аналіз динаміки показників ефективності продуктивності праці ТзОВ «Керамбуд» за 2011;2012 рр. показав, що кількість працівників за аналізований період збільшилась на 2 особи, а робітників — на 1 особу. Та, незважаючи на це, обсяг виробленої продукції знизився на 3,86%, середньорічний виробіток продукції одним робітником знизився на 7,17% та середньоденний виробіток продукції одним робітником складає 0,15 тис. грн., що є абсолютно приємливим для підприємства.

До збільшення резервів зростання ефективності використання трудових ресурсів призводять внутрішньовиробничі резерви, пов’язані з більш економним використанням знарядь і засобів, предметів праці, робочого часу, підвищенням якості готового продукту (поліпшення споживчих якостей продукції, удосконалення технології виробництва). Загальновиробничі резерви перебувають у нерозривному зв’язку з організацією виробничого процесу на підприємстві в цілому — удосконалення внутрішньозаводської спеціалізації основних і допоміжних виробництв, служб, розширення прямих кооперованих зв’язків, скорочення тривалості виробничого циклу, зменшення обсягів запасів і готової продукції.

4.3 Аналіз використання матеріальних ресурсів підприємства

Найважливішими показниками, які характеризують інтенсивність споживання виробничих запасів підприємства, є коефіцієнт оборотності, коефіцієнт закріплення та тривалість одного обороту. Ці показники використовують також для обчислення окремих видів виробничих запасів. Аналіз оборотності виробничих запасів поданий в табл. 4.6.

Таблиця 4.6. Динаміка оборотності виробничих запасів ТзОВ «КЕРАМБУД» за 2011;2012 рр.

Аналіз динаміки показників оборотності виробничих запасів ТзОВ «Керамбуд» за 2011;2012 рр. показав, що собівартість реалізованої продукції зросла у порівнянні з попереднім періодом на 254 тис. грн. Коефіцієнт оборотності виробничих запасів вказує на зменшення поповнення запасів підприємства на протязі даного періоду. Оберненим показником до швидкості обороту є коефіцієнт закріплення виробничих сапасів, який збільшився на 0.05 вартості матеріальних ресурсів, що припадає на одну гривню собівартості реалізованої продукції (або чистого доходу). Також важливе значення має і показник тривалості обороту виробничих запасів, який зріс на 17 днів і є свідченням ефективного використання виробничих запасів.

Щоб здійснити характеристику ефективності використання сировини та матеріалів застосовується система узагальнюючих та часткових показників, розрахунок який грунтується на показнику матеріальних витрат. Для аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів подана табл. 4.7.

Таблиця 4.7. Динаміка показників ефективності використання матеріальних ресурсів ТзОВ «КЕРАМБУД» за 2011;2012 рр.

Аналіз динаміки показників ефективності використання матеріальних ресурсів ТзОВ «Керамбуд» за 2011;2012 рр. показав, що обсяг виробленої продукції зменшився, у порівнянні з попереднім періодом, на 848 тис. грн., а обсяг матеріальних витрат на виробництво збільшився на 4551,5 тис. грн. Матеріаловіддача становить 1,48 тис. грн та 1,09 тис. грн. у попередньому та звітному роках відповідно, яка характеризує вихід продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів. Матеріаломісткість показала, що 0.24 тис. грн. матеріальних витрат припадає на одну гривню виробленої продукції.

Витрати на матеріали у діяльності даного підприємства займають найбільшу питому вагу в собівартості продукції, що виготовляється. Тому постійне зниження матеріаломісткості - один із показників, що характеризує економічну ефективність виробництва та оптимальне управління використанням ресурсів на підприємстві.

На основі проведеного дослідження були узагальнені можливі резерви, які можуть виникнути на підприємстві в процесі його управління використанням ресурсів, що так чи інакше можуть впливати на рівень матеріаломісткості: удосконалення процесу виробництва (впровадження безвідходної технології та ліквідація втрат від браку) та удосконалення організації виробництва і праці (організація використання матеріальних ресурсів та додержання строків поставок сировини і матеріалів в необхідному асортименті, зменшення втрат при перевезенні та складуванні).

4.4 Аналіз виробництва і реалізації продукції

Аналіз динаміки і структури обсягу виробленої та реалізованої продукції подано в табл. 4.8.

Таблиця 4.8. Динаміка обсягу виробленої та реалізованої продукції ТзОВ «Керамбуд» за 2011;2012 роки

Аналіз динаміки обсягу виробництва і реалізації продукції ТзОВ «Керамбуд» за 2011;2012 роки свідчить про зростання обсягів виробництва і реалізації продукції протягом аналізованого періоду. Темп зростання обсягу виробленої продукції у 2012 році, порівняно з 2011 роком, становить 96,14%, а реалізованої продукції -101,28%.

Основними резервами зростання прибутку від реалізації є: збільшення обсягу реалізації продукції, зниження собівартості реалізованої продукції, поліпшення якості продукції.

Збільшення обсягу реалізації продукції досягається за рахунок: зростання обсягу виробництва продукції, зменшення залишків готової продукції на кінець звітного періоду, підвищення рівня цін.

4.5 Аналіз фінансового стану підприємства

Для аналізу динаміки окремих складових майна і його структури розглядають табл. 4.9.

Таблиця 4.9. Динаміка і структура майна ТзОВ «КЕРАМБУД»

Аналіз динаміки і структури майна ТзОВ «Керамбуд» у 2012 р. показав, що відбулось збільшення майна на кінець періоду (з 42 111 тис. грн. до 46 718 тис. грн.), що можна розцінювати як позитивне явище. Причиною цього є зростання інших оборотних активів. Якщо на початок періоду сума становила 194 тис. грн., то на кінець — 687 тис., грн. Перевищує частка оборотних активів над необоротними активами, що вказує на мобільну структуру активів підприємства та сприяє оборотності оборотних активів.

Зростання основних засобів на 4,55% може свідчити про розширення виробничих можливостей підприємства. Оскільки частка основних засобів у загальній вартості майна становить 4,55% то це свідчить про низькі накладні витрати.

Зростання вартості запасів, яка складає 1761 тис. грн. на початок звітного періоду та 2373 тис. грн. на кінець звітного періоду, вказує на нагромадження виробничих запасів на 612 тис. грн., для подальшого розширення виробництва.

Оцінку динаміки джерел майна підприємства та його його структури див в табл. 4.10.

Зростання ефективності використання майна підприємства дозволяє скоротити потребу в ньому, так як між цими показниками існує зворотній взаємозв'язок.

Таблиця 4.10. Динаміка і структура джерел майна ТзОВ «КЕРАМБУД»

За аналізований період частка власного капіталу зменшується з 57,38 тис. грн. до 51,03 тис. грн., що є свідченням погіршення фінансової стійкості підприємства.

Оскільки в структурі власного капіталу зростає частка нерозподіленого прибутку на 3,59%, то ця тенденція вважається позитивною.

Зростання кредиторської заборгованості на 72,28%, при збільшенні терміну її погашення, свідчить про погіршення платоспроможності підприємства, тому такий аналіз передбачає зіставлення величини дебіторської та кредиторської заборгованостей.

Розрахунок аналізу відносних показників фінансової стійкості підприємства подано в табл. 4.11.

Таблиця 4.11. Динаміка основних відносних показників фінансової стійкості ТзОВ «КЕРАМБУД» за 2012 р.

Аналіз фінансових коефіцієнтів стійкості полягає в порівнянні їх значень з базисними величинами, а також у вивченні їх динаміки. Розглянувши такі основні показники, можна зробити висновок, що:

встановлено, що мінімальне граничне значення коефіцієнта автономії оцінюється нарівні 0,5, а дані ТзОВ «Керамбуд» і підтверджують, отже усі зобов’язання можуть покриватися власними коштами.

Коефіцієнт фінансової залежності є зворотним коефіцієнту автономії. Зростання цього коефіцієнта в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства. В даному випадку його значення перевищує 1, а саме 1,74 та 1,96, то це означає, що власники не повністю фінансують своє підприємство.

Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності становить 0,57 та 0,51 (збільшення допускається від 0,85 до 0,9), отож можна говорити про рівень незалежності підприємства від короткострокових позикових джерел.

Коефіцієнт фінансового ризику (коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу), показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. Так, як оптимальне значення даного коефіцієнта становить 0,7−1, і за даними показників ТзОВ «Керамбуд» — 0,74 та 0,96, що свідчить про відсутність ризику неплатоспроможності підприємства.

Коефіцієнт фінансового левериджу становить 0. Цей показник вказує на залежність підприємства від довгострокового зобов’язання, отож він відсутній.

Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел дорівнює 1, (рекомендований рівень — 0,6), що вказує на збільшення коефіцієнта в динаміці, що є позитивною тенденцією, означаючи, що з позицій довгострокової перспективи підприємство не залежить від зовнішніх інвесторів.

Необхідною умовою ліквідності балансу є виконання перших трьох умов. В даній ситуації, справджується друга нерівність: 936?915, що вказує на те, що швидко реалізовані активи перевищують короткострокові пасиви і організація може бути платоспроможною в недалекому майбутньому з урахуванням своєчасних розрахунків з кредиторами, отримання коштів від продажу продукції в кредит. Також справдилась і третя нерівність: 10 928?0 та 14 882?0. Порушення решти двох — вказує на те, що ліквідність балансу відрізняється від абсолютної. Четверта нерівність має балансуючий характер. Якщо порівняти дані активу і пасиву на початок звітного періоду, то нерівність має вигляд — 29 532 (А?)?24164(П?), що суперечить умовам абсолютної ліквідності, а на кінець звітного періоду 30857(А?)?23838(П?), що свідчить про не дотримання умови фінансової стійкості організації, відсутності власних оборотних коштів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину кредиторської заборгованості підприємство може погасити негайно у короткострокових цінних паперах, а також надходжень по розрахунках з дебіторами. Значення даного показника не повинне опускатися нижче 0,2, а за даними ТзОВ «Керамбуд», воно становить 0,7−0,8, щоє теоретично допустимим значенням коефіцієнта.

Таблиця 4.12. Динаміка відносних показників ліквідності та платоспроможності ТзОВ «КЕРАМБУД» за 2012 р.

Коефіцієнт швидкої ліквідності, або коефіцієнт критичної оцінки показує, наскільки ліквідні кошти підприємства покривають його короткострокову заборгованість. Рекомендоване значення даного показника від 0,7−0,8 до 1,5. В даному випадку значення цього коефіцієнта становить 0,09 та 0,04 що є не прийнятним. Даний показник показує, що частка кредиторської заборгованості не бути погашена за рахунок найбільш ліквідних активів.

Коефіцієнт поточної ліквідності показує, що не достатньо у підприємства коштів, які можуть бути використані їм для погашення своїх короткострокових зобов’язань протягом року. Це основний показник платоспроможності підприємства, який за даних умов становить 0.

У світовій практиці значення цього коефіцієнта повинне знаходитися в діапазоні 1−2. Оскільки значення коефіцієнта поточної ліквідності нижче одиниці, то це говорить про неплатоспроможність підприємства, неліквідність балансу.

Аналіз динаміки показників ділової активності подано в табл. 13.

Таблиця 4.13. Динаміка показників ділової активності ТзОВ «КЕРАМБУД» за 2011;2012 рр.

Здійснюючи аналіз динаміки показників ділової активності ТзОВ «Керамбуд» за 2011;2012 рр. та розрахувавши коефіцієнт оборотності активів бачимо, що при умовах прибуткової діяльності підприємства відбувається незначне зменшення оборотності активів на 0,07. Негативним є зменшення коефіцієнту оборотності основних засобів на 0,05. Спадання оборотності запасів на 0,54 вказує на неефективне і неекономне їх використання. Зменшення коефіцієнта дебіторської заборгованості на 3,81 свідчить про погіршення платіжної дисципліни покупців чи скорочення обсягів продажу продукції з відстроченням платежу за строками або вартістю угод. Негативно оцінюється підвищення середньої тривалості обороту дебіторської заборгованості на 4 дні, що свідчить про наявність вилучення з обороту підприємства коштів. Спадання коефіцієнта кредиторської заборгованості на 0,39 може відображати погіршення платіжної дисципліни підприємства з постачальниками, бюджетами та іншими кредиторами або скорочення закупівель з відстроченням платежу. Середня тривалість обороту кредиторської заборгованості показує середній період (39 днів) повернення боргів підприємствам. Спадання коефіцієнта оборотності власного капіталу в динаміці на 0,06 відображає несприятливу для підприємства тенденцію неефективності використання власного капіталу, зростання ділової активності.

Взагалі всі чинники підвищення ефективності функціонування підприємств зводяться до трьох напрямків:

— управління витратами і ресурсами;

— напрямки розвитку і удосконалення виробництва та іншої діяльності;

— напрями удосконалення системи управпіння підприємством та всіма видами його діяльності.

До першої групи мобілізації чинників можна віднести такі заходи щодо підвищення поточної виробничої діяльності підприємства: зростання продуктивності праці і зменшення зарллатоємності виготовлення продукції (тобто економія витрат живої праці); зниження загальної ресурсомісткості виробництва (зменшення енергоємності, фондомісткості, матеріаломісткості тощо). Все це спонукає підприємство до раціонального використання природно-сировинних ресурсів. Активна мобілізація вказаних факторів передбачає здійснення таких заходів, як: прискорення впровадження результатів науково-технічного та організаційного прогресу в практику діяльності підприємства; удосконалення організаційної та виробничої систем управління, форм і методів організації діяльності, її планування і мотивації; підвищення якості і конкурентоспроможності виготовлюваної продукції; удосконалення і постійне коригування всіх видів діяльності для забезпечення їх вимогам сучасності. Всі визначені напрямки власне представляють другий напрям мобілізації факторів підвищення ефективності господарювання підприємства. Але найважливішого значення набувають чинники, визначені третьою групою, оскільки їх мобілізація передбачає визначення місця реалізації в системі управління діяльністю. Тут доцільно розглядати внутрішні та зовнішні відносно до підприємства фактори. Адже факторами внутрішнього середовища можливо оперувати на рівні підприємства, а от зовнішніми факторами управляти майже неможливо, оскільки вони потребують зазвичай суттєвих структурних зрушень, розгалуження інфраструктури підприємства, залучення інституціональних механізмів для забезпечення належних передумов функціонування підприємства, і взагалі - удосконалення та розробки дієвих державних економічних та соціальних програм розвитку суспільства.

4.6 Аналіз фінансових результатів підприємства

Результати аналізу різних видів прибутків (збитків) підприємства за аналізований період наведено в табл. 4.14.

Таблиця 4.14. Рівень і динаміка фінансових результатів ТзОВ «КЕРАМБУД» за 2011;2012 рр.

Дані аналізу рівня і динаміки фінансових результатів ТзОВ «Керамбуд» за 2012 р. показують, що в звітному періоді підприємство погіршило своє становище. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції зменшилась на 3,8%. Негативним фактором є зменшення прибутку від операційної діяльності на 2092 тис. грн.

Оцінка співвідношення темпів зростання загальних показників господарської діяльності підприємства подана в табл. 4.15.

Таблиця 4.15. Динаміка загальних показників господарської діяльності ТзОВ «КЕРАМБУД» за 2011;2012 рр.

Аналіз загальних показників господарської діяльності ТзОВ «Керамбуд» за 2011;2012 рр. показав, що співвідношення темпів зростання зазначених показників має вигляд:

<<>100%;

де — темп зростання чистого прибутку;

— темп зростання чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

— темп зростання капіталу (активів), інвестованого в діяльність підприємства.

Нерівність >100% (110,63 > 100%) означає, що економічний потенціал підприємства покращується, масштаби діяльності зростають. Нерівність < свідчить, що темпи зростання чистого доходу нижчі за темпи зростання економічного потенціалу. Та нерівність < вказує на те, що темпи зростання чистого прибутку нижчі за темпи зростання чистого доходу та темпи зростання економічного потенціалу.

Показники рентабельності за аналізований період наведено в табл. 4.16.

Таблиця 4.16. Рівень і динаміка показників рентабельності діяльності ТзОВ «КЕРАМБУД» за 2011;2012 рр.

Аналіз рівня і динаміки показників рентабельності діяльності ТзОВ «Керамбуд» за 2012 р. показав, що спад показника операційної рентабельності на 0,10 супроводжує до нефективного використання майнового потенціалу підприємства і показує, скільки гривень операційного прибутку приносить кожна гривня інвестованого в активи підприємства капіталу. Чиста рентабельність активів складає 0 та характеризує рівень чистого збитку. Чиста рентабельність власного капіталу також відсутня, що характеризує збитковість інвестованого в підприємство капіталу з позицій її власників.

Висновки

Маючи можливість проходити практику на ТзОВ «Керамбуд», цегельному заводі, я спостерігла і виконувала бухгалтерську роботу. Ознайомилася з історичною довідкою підприємства, його структурою, структурою бухгалтерії, основними техніко-економічними показниками. На підприємстві я вивчала облік: основних засобів, розрахунків з постачальниками та підрядниками, доходів підприємства, витрат підприємства, розрахунків з оплати праці, розрахунків з бюджетом за податками і платежами.

За всіма розрахунками, які велися в даній роботі зробила такі основні висновки: перш за все скорочення об'ємів виробництва викликане тяжким становищем економіки в Україні. З кожним роком об'єми будівництва в країні скорочуються, що в свою чергу зменшує попит на цеглу. Для запобігання подальшого зменшення показників ефективності, підприємство вводить різноманітні заходи, наприклад була проведена модернізація технічного обладнання.

Тож Товариству я можу запропонувати такі стратегії, як: введення певних знижок постійним споживачам, розробок нових договорів, які б підтримували стабільне постачання продукції на проміжку заданого часу, розширення меж поширення продукції по всій Україні та закордоном, ввести акції, наприклад, кожна п’ята доставка — безкоштовно, впровадження все новіших технологій та надання коштів на підвищення кваліфікації кадрового складу на підприємстві, та ін. Ознайомившись з програмою 1C «Бухгалтерія» я переконалася, що комп’ютеризацією обліку на підприємстві охоплений оперативний облік витрат па виробництві, який полягає в щоденному контролі за витрачанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів у виробництві, і результатами їх використання.

На ТзОВ «Керамбуд» бухгалтерія, охорона праці, техніка безпеки і безпосередньо сама робота підприємства ведеться чітко і досконало, але так як підприємство досить молоде, існують, звичайно, й деякі недоліки, на які я звернула увагу керівнику підприємства та головному бухгалтеру. Мої пропозиції та зауваження були ними приняті до уваги.

Список використаних джерел

1. Кіндрацька Г.І., Білик М.С., Загородній А.Г. Економічний аналіз: Підручник / За ред. проф. А. Г. Загороднього. — 3-тє вид., перероб. І доп. — К.: Знання, 2008. — 487 с.

2. Методичні рекомендації для проходження виробничої практики студентам напряму підготовки «Облік і аудит»: Затверджено на засіданні кафедри обліку та аналізу від ХХХХ 2013 р. №ХХ.

3. Статут ТзОВ «Керамбуд»: Затверджений зборами учасників ТзОВ «Керамбуд» від 17.05.13 р. № 17/05−13.