Основний зміст дисертації

розділ. «Картографо-географічний аналіз стану вивчення лісового господарства України і світу»

У першому розділі «Картографо-географічний аналіз стану вивчення лісового господарства України і світу» досліджується лісове господарство України як об'єкт картографування, історія його розвитку та історичний досвід картографування.

Лісове господарство — це складова суспільного виробництва, яка здійснює вирощування, збереження, використання, відтворення, захист і охорону лісів, а також займається їх обліком, підвищенням продуктивності й поліпшенням корисних функцій. Історія розвитку об'єкта картографування триває кілька сот років і характеризується постійним нарощуванням наукового й технологічного потенціалу з одного боку та поступовим погіршенням екостану лісів з іншого.

Галузеву структуру лісового господарства складають: лісовпорядкування (інвентаризація лісових ресурсів, створення географічного каркасу господарства, визначення господарських заходів), лісоексплуатація (заготівля деревини та недеревної продукції, побічне лісокористування), лісовідтворення (відновлення та розведення лісів), охорона лісів (захист лісу від шкідників і хвороб, протипожежна охорона, збереження біорізноманіття лісів). Окремо виділяються лісові ресурси, які є сировинною базою лісового господарства (лісовий фонд, деревні та недеревні ресурси), крім того виконують екосередовищну, соціальну, господарсько-екологічну функції в суспільстві (що має вираження у поділі лісів на групи та категорії захисності).

Лісове господарство має розгалужену управлінсько-функціональну структуру, до якої включаються підприємства різних типів і різного відомчого підпорядкування. Більше половини лісового фонду знаходиться у віданні підприємств Державного комітету лісового господарства України. Просторова структура об'єкта картографування охоплює всю Україну, вона має кілька ієрархічних рівнів організації - лісництва, лісогосподарські підприємства, обласні лісогосподарські об'єднання. Особливості організації об'єкта мають безпосередній вплив на розробку системи показників картографування лісового господарства та на формування складу тематичних груп карт.

Історичний доробок картографування лісів та лісового господарства складається з окремих карт і атласів лісів та лісового господарства (слід виділити Лісогосподарський статистичний атлас Європейської Росії П. Н. Верехи 1873 року видання та Атлас із лісової статистики Н. Каришева 1885 року, Лісовий і мисливський атлас Чехії 1955 р., Атлас лісів СРСР 1978 р.), карт лісогосподарської тематики у складі комплексних атласів, наукових розробок із атласного картографування лісового господарства (М.А. Цвєтков, В.І. Алексєєв, А. С. Шейнгауз, Є.М. Калашніков, О.І. Шаблій, О.В. Соколов), спеціалізованого внутрішньогалузевого картографування, науково-практичних досліджень щодо впровадження ГІС-технологій до створення спеціалізованих карт лісового господарства (дослідження спеціалістів УкрНДІЛГА). Триває розробка карт лісогосподарської тематики для Національного атласу України.

Ретроспективний аналіз досвіду картографування лісового господарства виявив два основних підходи: лісівничо-виробничий, спрямований на виготовлення карт, картосхем і планів лісовпорядкування для потреб лісогосподарського виробництва, та географічний, що створює карти широкого призначення. З кінця 1990;х років в Україні (в економічно розвинутих країнах — із кінця 1980;х) почав розвиватися новий, геоінформаційний підхід до лісогосподарського картографування. Він покликаний оптимізувати інформаційний обмін між виробниками та споживачами картографічної інформації щодо лісового господарства і створити єдину спеціалізовану геоінформаційну систему лісового господарства, основним призначенням якої є картографічне моделювання і ГІС-аналіз. Поштовхом до його становлення стало впровадження геоінформаційних технологій у практику географічного картоукладання та праці з розробки спеціалізованої ГІС для лісовпорядкування і менеджменту лісового господарства.