Моделювання та розробка комп"ютерної системи аналізу і управління на підприємстві надання послуг

ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО ТА МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ»

На правах рукопису САЛИГА Костянтин Сергійович УДК 658:338.5

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ Спеціальність 08.06.01 — Економіка, організація і управління підприємствами Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Науковий керівник ;

Крисанов Дмитро Федосович, доктор економічних наук, професор Запоріжжя — 2005

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Економічний зміст і показники ефективності господарської діяльності підприємств

1.2. Закордоний досвід використання методів оцінки економічної ефективності господарської діяльності підприємств

1.3. Передумови дослідження економічної ефективності діяльності промислових підприємств Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. УДОСКОНАЛЕННЯ РЕСУРСНОГО І ЗАТРАТНОГО ПІДХОДІВ ДО ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

2.1. Формування принципів узагальнювальної оцінки ефективності роботи підприємств

2.2 Методичні аспекти вимірювання результатів і витрат господарської діяльності промислових підприємств

2.3. Удосконалення ресурсного підходу до оцінки ефективності господарської діяльності підприємств

2.4. Удосконалення затратного підходу до оцінки ефективності діяльності підприємств

2.5. Удосконалення методів визначення економічної ефективності доданої вартості, виробленої на промислових підприємствах Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. ЗАСТОСУВАННЯ РЕСУРСНОГО Й ЗАТРАТНОГО ПІДХОДІВ ДО ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

3.1. Соціально-економічне регулювання заробітної плати на промислових підприємствах

3.2. Розрахунок величини грошової маси в обороті підприємства

3.3. Прогнозування фінансового стану підприємств на основі розрахунку потоку коштів Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ

ВСТУП Актуальність теми. Сучасна економічна наука і практика господарювання висунули низку проблем, однією з яких є комплексна оцінка й аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства. Оцінка діяльності підприємства створює передумови для виявлення та реалізації внутрішньогосподарських резервів підвищення ефективності виробництва, сприяє досягненню кращих кінцевих результатів, ухваленню позитивних господарських рішень.

Система показників ефективності діяльності господарюючих суб'єктів, посідає центральне місце в управлінні ними. Від удосконалення цих показників залежить орієнтація підприємств на кінцеві результати виробництва.

Істотний внесок у розвиток теорії та практики оцінки ефективності виробництва і господарської діяльності підприємства зробили такі вчені: А. Ф. Аксененко, О.І. Амоша, З. В. Атлас, А. В. Бачурин, Т. Г. Бень, Б. М. Болотин, І.П. Булєєв, О. Д. Василик, Б.В. Губін, І.Я. Кац, Н.Й. Коніщева, З.П. Коровіна, В.Н. Лексін, О.Л. Лордкипанідзе, П. Я. Октябрський, Р.М. Пєтухов, Р.С. Сайфулін, В.К. Ситнік, В.С. Сінавіна, Б.М. Смєхов, А. В. Турило, А. Д. Шеремет, Л. Г. Червова, М. Г. Чумаченко та інші.

У цей час проблема формування системи оціночних показників ефективності діяльності підприємства, що відповідають ринковим умовам господарювання, є не до кінця вирішеною.

В економічній літературі основну увагу приділено питанням оцінки економічної ефективності окремих факторів виробництва. Однак управління ефективністю діяльності підприємств можливо лише тоді, коли в господарському процесі враховані всі ресурси. У зв’язку із цим визначення економічної ефективності роботи господарюючих суб'єктів, має самостійне значення.

У науковій літературі використовуються ресурсний і затратний підходи до розрахунку економічних показників ефективності виробництва. При цьому порушуються принципи, що мають бути покладеними в основу побудови. Економічна наука дотепер не має економіко-математичної моделі, у якій був би наведений взаємозв'язок основних часткових показників ефективності господарської діяльності.

Регулювання співвідношення заробітної плати і продуктивності праці - категорій, пов’язаних з ефективністю діяльності підприємств — здійснюється без урахування фінансових можливостей підприємства. Розмір потоку коштів, що перебувають в обороті підприємства, визначають без урахування структури фінансових ресурсів, видів діяльності: операційної, інвестиційної, фінансової.

Аналіз економічної літератури свідчить, що автори приділяли основну увагу створенню методичних положень з визначення економічної ефективності виробництва окремого виду продукції. Економічні аспекти оцінки ефективності господарської діяльності підприємства в цілому не досить досліджені. Їх розробка сприятиме створенню інформаційного забезпечення з метою ухвалення обґрунтованих господарських рішень. У зв’язку із цим тема представленої роботи, що присвячена проблемі оцінки ефективності діяльності підприємства, є актуальною.

Об'єктивна необхідність подальшого розвитку методичного і практичного аспектів проблеми оцінки економічної ефективності господарської діяльності підприємства зумовила вибір мети дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницьких робіт Гуманітарного університету «Запорізький інститут державного та муніципального управління» за темою «Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур — системи ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування» (номер державної реєстрації 0102U003197). При виконанні цього дослідження автором запропоновані ресурсний та затратний підходи оцінки ефективності господарської діяльності промислових підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка методичних та практичних положень оцінювання ефективності господарської діяльності промислових підприємств, реалізація яких буде сприяти обґрунтуванню управлінських рішень на промислових підприємствах. Відповідно до мети в дослідженнях були вирішені такі завдання:

— узагальнено результати вітчизняних та зарубіжних досліджень з визначення економічної ефективності господарської діяльності підприємств;

— обґрунтувано принципи оцінки ефективності діяльності підприємств;

— удосконалено ресурсний і затратний підходи до оцінки ефективності діяльності підприємств з урахуванням причинно-наслідкової залежності часткових показників;

— виконано соціально-економічне обґрунтування розміру заробітної плати з урахуванням фінансового стану підприємств;

— обґрунтувано величину грошової маси в обороті підприємств для здійснення операційної діяльності;

— виконано прогноз фінансового стану підприємства на основі розрахунку потоку коштів.

Об'єктом дослідження в роботі є процесс управління господарською діяльністю промислових підприємств.

Предметом дослідження є методи оцінки економічної ефективності господарської діяльності промислових підприємств.

Методи дослідження. Методологічну та теоретичну основу дослідження становили теоретичні положення та розробки провідних вітчизняних і зарубіжних учених і фахівців з питань управління фінансовими ресурсами підприємства, оцінка ефективності діяльності підприємств.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі акти Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України. Джерелом аналітичної інформації були матеріали первинного обліку та статистичної звітності промислових підприємств, офіційні статистичні дані України.

У роботі використано такі методи та прийоми дослідження: теоретичного узагальнення — для визначення теоретичних основ та існуючих підходів оцінки економічної ефективності господарської діяльності промислових підприємств; системного і статистичного аналізу — для розрахунку показників економічної ефективності діяльності підприємств як цілісної системи; математичних моделей взаємозв'язку часткових показників економічної ефективності використання окремих ресурсів; порівняння — для зіставлення показників діяльності підприємств звітного періоду з даними попередніх років.

Наукова новизна отриманих результатів дисертаційного дослідження, що виносяться на захист, полягає в такому:

уперше:

— розроблено математичні моделі причинно-наслідкового зв’язку часткових показників ефективності господарської діяльності, що базуються на принципі самооплатності виробництва. Ці моделі враховують усі фактори виробництва, дають змогу на науковій основі управляти частковими показниками ефективності виробництва;

— запропоновано модель соціально-економічного обґрунтування оплати праці, яка, на відміну від існуючих, враховує систему показників стану підприємства;

удосконалено:

— ресурсний і затратний підходи до оцінювання економічної ефективності господарської діяльності підприємств з урахуванням її основоположних принципів, що дозволило створити інформаційну базу оцінки на основі використання показників можливої взаємодії й відповідності результатів і витрат діяльності підприємства;

— метод розрахунку фінансових ресурсів, необхідних для здійснення операційної діяльності підприємств шляхом урахування також коштів, джерелом яких є прибуток, страховий, компенсаційний та інвестиційний залишки, що дозволяє обгрунтувати загальний розмір грошової маси в обороті підприємства;

дістали подальшого розвитку:

— методичні принципи оцінювання економічної ефективності господарської діяльності підприємства, які, на відміну від прийнятих, основані на врахуванні причинно-наслідкового взаємозв'язку часткових показників ефективності, що дає змогу підвищити наукову обґрунтованість управлінських рішень;

— метод прогнозування фінансового стану підприємства на основі використання результатів трендового аналізу його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, що дозволяє визначити характер фінансової стійкості підприємства.

Практичне значення отриманих результатів. Запропоновані в роботі науково-методичні положення з оцінки ефективності господарської діяльності на підставі використання ресурсного та затратного підходів дають можливість впровадити їх на промислових підприємствах, що підтверджено відповідними документами.

Методи оцінки економічної ефективності господарської діяльності підприємства, метод економічного обґрунтування співвідношення продуктивності праці та заробітної плати, метод розрахунку грошової маси в обороті підприємства, оцінки фінансового стану підприємства з використанням потоку грошових коштів використані у практичній роботі ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» (довідка № 3Д/236 від 26.01.2005).

Положення щодо соціально-економічного обґрунтування фонду оплати праці на наступний період, обґрунтування потреби у фінансових ресурсах, аналізу грошових потоків акціонерного товариства взяти на використання для інформаційного забезпечення ухвалення управлінських рішень на ВАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури» (довідка № 188 від 10.02.2005).

Фінансове управління ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (ВАТ «ЗАлК»), використавши у роботі, схвалило розробки для прогнозування фінансового стану на базі розрахунку потоку грошових коштів в операційній, інвестиційній та фінансовій діяльності (довідка № 26−15УКФУ-51 від 03.02.2005).

Результати дослідження використовуються також у навчальному процесі при підготовці спеціалістів за напрямками «Економіка та підприємництво» у Гуманітарному університеті «Запорізький інститут державного та муніципального управління» в лекційних курсах та практичних заняттнях з дисципліни «Економіка підприємства», «Фінанси підприємства» (довідка № 428 від 01.03.2005).

Особистий внесок здобувача. Особистим внеском здобувача є наукові положення, висновки та рекомендації з оцінки економічної ефективності господарської діяльності підприємств. Дисертаційне дослідження є особистою науковою працею. Усі результати отримані безпосередньо здобувачем і відображені в опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Отримані результати наукових досліджень були викладені у доповідях та обговорювались на науково-практичній конференції «Фінансово-економічне регулювання розвитку України та регіонів» (Запоріжжя, 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми фінансово-господарського контролю» (Кривий Ріг, 2005 р.); XIII Міжвузівській науковій конференції «Наука і вища освіта» (Запоріжжя, 2005 р.); науково-практичній конференції «Дні науки — 2005» (Дніпропетровськ, 2005 р.). Х науково-технічній конференції аспірантів і викладачів ЗДІА (Запоріжжя, 2005р.).

Публікації. Основні ідеї, положення та результати дисертаційної роботи опубліковані в 11 наукових працях загальним обсягом 5,4 д.а. Серед них: 1 колективна монографія, 9 статей у фахових виданнях, 1 — в матеріалах конференцій, з я ких автору належить 5,2 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 164 сторінках комп’ютерного тексту. Робота містить 34 таблиці на 30 сторінках, 6 рисунків на 4 сторінках, список використаних джерел із 146 найменувань на 12 сторінках, 10 додатків на 10 сторінках.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Економічний зміст і показники ефективності господарської діяльності підприємств

Оцінка ефективності діяльності підприємства є завершальним етапом фінансового й управлінського аналізу.

Аналіз загальної ефективності господарської діяльності є прерогативою вищої ланки керівництва підприємства. Ефективність (успішність) окремих управлінських рішень, пов’язаних з визначенням ціни продукції, вибору ціни покупок, заміни устаткування тощо, має пройти оцінку з погляду загального успіху підприємства, його довгострокової життєздатності в умовах ринку.

У ринковій економіці бухгалтерський облік поділяється на дві категорії: фінансовий облік та управлінський облік. Фінансовий облік вирішує проблеми відносин підприємства з державою й іншими зовнішніми користувачами інформації про діяльність підприємства. Фінансовий облік і звітність регламентують міжнародні та національні стандарти.

Управлінський облік не регламентований державою, його організацію й методи визначає керівник підприємства, у ньому на перший план виступають управлінські завдання, що потребують для свого вирішення не тільки знань бухгалтерії, обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, а й техніко-економічного планування, статистики, аналізу економічної ефективності господарської діяльності, сучасної обчислювальної техніки. Управлінський облік організує внутрішньогосподарські зв’язки на підприємстві, тому його вважають внутрішнім, на відміну від фінансового — зовнішнього.

Схематичний зміст аналізу господарської діяльності наведено на рис. 1.1.

Як видно із схеми, складеної А. Д. Шереметом [133], комплексна оцінка економічної ефективності господарської діяльності є складовою частиною управлінського та фінансового аналізу. У цій роботі основну увагу буде приділено саме цій складовій загального аналізу ефективності діяльності підприємства.

Ринкову економіку відрізняють дві особливості: повна економічна відокремленість, самостійність і відповідальність підприємств як суб'єктів ринку; невизначеність господарської кон’юнктури як наслідок вільного встановлення підприємством господарських зв’язків з партнерами і вільних цін і тарифів на продукцію. У цих умовах центральним завданням управління є мінімізація ризику підприємницької діяльності на основі оцінки кожного ухваленого господарського рішення з погляду можливості отримання економічної вигоди. Це створює об'єктивні передумови для підвищення ролі методів аналізу економічної ефективності діяльності підприємства, потребує модернізації методики цього аналізу, удосконалення методів управління економічною ефективністю діяльності підприємства.

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств у підготовці та ухваленні управлінських рішень. Ефективність цих рішень багато в чому залежить від об'єктивного, своєчасного і всебічної оцінки ефективності використання окремих видів ресурсів, сукупного їх використання. Оцінка ефективності використання окремих видів продукції і всієї номенклатури виробів і послуг, насамперед, становить інтерес для керівництва підприємства, що бажає знати про результативність своєї діяльності, щоб розробити заходи щодо її поліпшення.

Як метод дослідження оцінка економічної ефективності полягає в розчленовуванні цілого на складові. Протилежне поняття — синтез, який є методом вивчення предмета в цілісності, єдності і взаємозв'язку його частин. Зв’язок категорій «аналіз — синтез» має особливе значення при дослідженні економічної ефективності функціонування не тільки підприємств, а й народного господарства в цілому.

Мета оцінки економічної ефективності господарської діяльності підприємства — інформаційне забезпечення ухвалення рішень, на які впливають фактичні чи прогнозні (планові) дані про ефективність використання ресурсів. Йдеться про одержання невеликої кількості ключових параметрів, що об'єктивно і всебічно будуть характеризувати ефективність використання окремих видів чи всіх ресурсів.

Оцінка економічної ефективності зумовлена завданнями з управління підприємством у трьох сферах — операційній (основній, виробничій), інвестиційній, фінансовій, котрі об'єднані рухом фінансових ресурсів. Такий розподіл є традиційним для країн з розвинутою економікою й узаконений в Україні Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух коштів». Тому оцінка економічної ефективності, на наш погляд, має полягати в інформаційному забезпеченні ухвалення обґрунтованих господарських рішень за такими напрямками:

1) діяльність підприємства в цілому — оцінка ефективності витрат за усіма видами діяльності;

2) операційна діяльність — оцінка віддачі окремих видів ресурсів (продуктивності праці, фондовіддачі, матеріаловіддачі, витратовіддачі), управління їх ефективним використанням на різних рівнях управління;

3) інвестиційна діяльність — обґрунтування, вибір і реалізація інвестиційних проектів;

4) фінансова діяльність — оцінка ефективності використання власного і позикового капіталу.

Економічну ефективність подають через різні вартісні й натуральні показники, що характеризують кінцеві та проміжні результати і витрати виробництва окремого виду продукції (послуги, роботи) чи всієї номенклатури продукції. Економічна ефективність охоплює різні рівні управління: робоче місце, ділянку, цех, структурний підрозділ, підприємство в цілому, об'єднання підприємств, регіон, народне господарство. Економічна ефективність може бути абсолютною (загальною) чи порівняльною. Абсолютна характеризує ефективність діяльності підприємства за певний проміжок часу (місяць, рік). Порівняльна ефективність основана на порівнянні варіантів абсолютної ефективності й виборі кращого з них.

Ресурси, ефективність використання яких визначають, можуть бути споживаними й застосованими. Залежно від цього застосовують ресурсний підхід до визначення показників ефективності, якщо результати представлені за один оборот ресурсів, а також затратний підхід, якщо результати й витрати враховують за той самий період. Якщо результати представлені за період, а витрати — у вигляді ресурсів, такий підхід будемо називати змішаним.

Економічна ефективність може охоплювати певні стадії: стадію виробництва продукції і стадію її використання (експлуатації) (табл. 1.1).

Господарська діяльність підприємства характеризується невеликою кількістю показників. Процес виробництва здійснюється при взаємодії трьох факторів: засобів праці, предметів праці та персоналу. Ефективність діяльності відображає міру використання кожного з факторів і всіх факторів одночасно за певний проміжок часу. Таким чином, загальний підхід до оцінки ефективності діяльності являє собою досягнення мети господарської діяльності підприємства з найменшими витратами праці.

Економічна ефективність є складною категорією економічної науки. Складність виявляється в тому, що існують різні трактування вимірювання результатів і витрат виробництва. Поклавши в основу вимірювання ефективності певні правильні принципи, дослідники порушують їх. Відбувається підміна результатів виробництва витратами. Враховують не всі результати чи витрати діяльності при розрахунку узагальнювального показника. Результати діяльності не відповідають витратам на її здійснення.

Таблиця 1.1

Запропонована класифікація видів економічної ефективності

Істотний внесок у розвиток теорії та практики оцінки ефективності виробництва й діяльності на рівнях народного господарства і підприємства зробили А. Ф. Аксененко, З. В. Атлас, А.В. Бачурін, А.Х. Бенуні, Т. Г. Бень, Б.М. Болотін, О. Д. Василик, Г. В. Губін, Е.П. Дунаєв, А.І. Касьянов, І.Я. Кац, З.П. Коровіна, В. П. Красовський, В.Н. Лексін, В.В. Леонтьєв, О.Л. Лордкипанідзе, Є.В. Мазаков, П. А. Малишев, В.А. Мєдвєдєв, В. В. Новожилов, П. Я. Октябрський, А. М. Омаров, Р.М. Пєтухов, В.С. Сінавіна, Г. Форбріг, Т. С. Хачатуров, М. Г. Чумаченко [3; 8; 13; 14; 15; 22; 26; 31, 37; 53; 54; 61; 65; 68; 69; 73; 74; 78; 77; 86; 89; 90; 93; 111; 119; 120; 128] та інші вчені.

У чому полягають розбіжності між оцінкою економічної ефективності господарської діяльності підприємства та його фінансовим аналізом? І те, й інше — складові частини повного, всебічного аналізу господарської діяльності. Фінансовий аналіз може бути зовнішнім і внутрішнім. Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу — надання інформації різним зовнішнім користувачам про прибутковість підприємства, його платоспроможність, фінансову незалежність, фінансову стійкість на основі звітності, що публікується. Його мета — установити можливість вигідного вкладення коштів, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати. Внутрішній аналіз здійснюють служби підприємства. Його мета — установити планомірне надходження коштів і розмістити власні і позикові кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, одержання максимуму прибутку і виключити банкрутство.

Оцінка економічної ефективності діяльності підприємства передбачає оцінку рівня й динаміки абсолютної (загальної) ефективності і використовується для внутрішнього аналізу. Основними завданнями оцінки ефективності є: обґрунтування господарських рішень; вибір найкращого варіанта господарського рішення; виявлення та мобілізація резервів підвищення ефективності господарської діяльності. Система показників ефективності діяльності включає: узагальнювальні показники діяльності; показники ефективності використання персоналу; показники ефективності використання основних і оборотних коштів, нематеріальних активів; показники ефективності використання фінансових ресурсів.

У нашому розумінні термін «оцінка економічної ефективності» передбачає не тільки вимірювання чи визначення ефективності, а й порівняння показника з нормативом. Оцінка є елементом аналізу після того, як ефективність об'єкта уже визначено. Поняття «обґрунтування» охоплює і пов’язує в єдине ціле етапи «оцінки» і «вибору». Обґрунтувати — означає підтвердити вибір доказами — результатами оцінки. Вибрати — це, виходить, узяти потрібне, те, чому віддають перевагу з наявного. З декількох наявних господарських рішень вибирають одне, тому що визнають його раціональним, тобто розумно обґрунтованим, доцільним.

Таким чином, відбувається чітке розмежування сутності і змісту оцінки економічної ефективності діяльності, фінансового аналізу й аналізу господарської діяльності (економічного аналізу). Однак деякі автори в методиках допускають змішування оцінки ефективності при здійсненні аналізу фінансового стану підприємства, оцінки ділової активності підприємства [7; 56; 58; 62−64; 67; 78; 82; 83; 85; 110].

Аналізу господарської діяльності приділяють важливу увагу у підвищенні ефективності виробництва. З його допомогою виробляють стратегію й тактику розвитку підприємства, ухвалюють господарські рішення, виявляють резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюють результати діяльності підприємства.

Великий внесок у розвиток методології комплексного аналізу господарської діяльності зробили такі вчені-економісти, як М.І. Баканов, А. Д. Шеремет, С. Б. Барнгольц, В.Ф. Палій, І.І. Поклад, П.І. Савичев, І.І. Каракоз, Е. В. Долгополов, М.Ф. Дячків, А.Ш. Маргуліс, А.І. Мурах, В.І. Самборський, Н.В. Дембінський, Г. М. Тацій, М. Г. Чумаченко, В.І. Стражев, С.Г. Овсянніков, Н. А. Русак, Л.І. Кравченко, Б.І. Майданчик, Р.С. Сайфулін, О. Ф. Аксененко, Г. В. Савицька, М. Я. Коробов, І.П. Житня та інші [3; 10; 11; 28; 33; 36; 42; 51; 95; 109; 125; 126; 135−137; 142; 143].

Економічна ефективність пронизує всі сфери практичної діяльності людини, усі стадії суспільного виробництва, є основою побудови кількісних критеріїв цінності ухвалених рішень.

У цей час найбільш повне і послідовне дослідження економічної ефективності господарської діяльності (розкриття предмета аналізу) наведене в теорії комплексного економічного аналізу. Аналізу ефективності присвячені всі розділи поточного, перспективного й оперативного аналізу. Оцінюється досягнута ефективність господарської діяльності, виявляються фактори її зміни, невикористані можливості й резерви підвищення.

Ефективність господарської діяльності виміряюють одним з двох способів, що відображають результативність роботи підприємства стосовно або величини авансованих ресурсів, або величини їх споживання (витрат) у процесі виробництва. Ці показники характеризують рівень ділової активності підприємства:

;

.

У результаті господарської діяльності підприємство може випускати один вид продукції чи номенклатуру виробів, робити послуги, виконувати певні роботи. У системі економічних показників одні характеризують ефективність виробництва окремого виду продукції (вертикальна ознака управління), інші - усіх видів продукції, які випускаються, чи послуг, що надаються (горизонтальна ознака управління), тобто ефективність господарської діяльності підприємства. Розрізняють узагальнювальні та часткові показники ефективності виробництва. Перші характеризують ефективність використання сукупних витрат праці, другі - окремих видів витрат праці.

Відношення результатів праці до витрат живої праці відображає підсистему показників продуктивності чи вироблення живої праці. Відношення результатів праці до витрат минулої праці (витрат виробництва, акціонерного капіталу, вартості виробничих фондів), що включають основну частину повних витрат праці, становить підсистему показників, що характеризують ефективність минулої праці (фондовіддачу, матеріаловіддачу, оборотність оборотних коштів). Нарешті, відношення результатів праці до повних витрат товаровиробника є підсистемою показників, що характеризують ефективність виробництва конкретної продукції. Достоїнства й недоліки методів вимірювання кожного з показників ефективності зумовлені суперечливими сторонами показників, що виражають результати виробництва.

Найважливішим показником ефективності виробництва є продуктивність живої праці. Продуктивність праці виражається кількістю продукції (в натуральному чи вартісному вигляді), виробленої за одиницю часу. Підвищення продуктивності праці означає, що на одиницю споживної вартості витрачено менше, ніж раніше, живої праці. Найбільш наочно характеризує продуктивність живої праці показник, що дорівнює відношенню обсягу продукції, яка випускається, у натуральному виразі з урахуванням показників якості, до витрат живої праці. На показник вироблення живої праці, розрахований у вартісному вигляді за чистою чи умовно чистою продукцією, значний вплив справляють ціни.

Показники продуктивності, фондовіддачі (фондоємності), матеріаловіддачі (матеріалоємності), рівня рентабельності необхідно розрізняти залежно від того, належать вони до випуску одного виду продукції чи всієї номенклатури виробів. Так, основні засоби в ряді випадків важко віднести на випуск конкретного виду продукції. Серед них наявні основні засоби загального призначення. Оборотні кошти такому розподілу взагалі не підлягають, тому оборотність оборотних коштів визначають стосовно всієї продукції.

Фондовіддача являє собою відношення річного обсягу випуску товарної (валової) продукції до середньорічної балансової вартості основних виробничих фондів. На підприємствах з різним рівнем матеріалоємності продукції фондовіддачу обчислюють за обсягами чистої продукції, у видобувних галузях промисловості - за натуральними й вартісними обсягами виробництва.

Фондоємність кількісно дорівнює величині, оберненій до фондовіддачі і характеризує вартість основних виробничих фондів, що припадають на одиницю річного обсягу виробленої продукції у вартісному чи натуральному вираженні.

Матеріаловіддачу визначають відношенням обсягу продукції, що випускається, у вартісному чи натуральному вираженні до матеріальних витрат (сировини, матеріалів, палива, енергії).

Матеріалоємність продукції - показник, що характеризує розмір матеріальних витрат на одиницю продукції у вартісному чи натуральному вираженні.

У показниках «продуктивність праці», «фондовіддача», «матеріаловіддача», «коефіцієнт оборотності» загальний результат — обсяг продукції, що випускається — співвідноситься з одним з факторів виробництва. Перелічені показники можуть бути по-різному спрямованими. Кожний з них характеризує ефективність витрат живої чи минулої праці.

Співвідношення між динамікою продукції та результатів (витрат) визначає характер економічного зростання. Економічне зростання виробництва може бути досягнуте як екстенсивним, так й інтенсивним способом. Перевищення темпів зростання продукції над темпами зростання ресурсів чи витрат свідчить про переважно інтенсивне економічне зростання.

Для оцінки ефективності господарської діяльності переважно використовують показники рентабельності - прибутковості капіталу, ресурсів чи продукції. Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті виявляється, насамперед, у швидкості обороту його коштів. Рентабельність підприємства відображає рівень прибутковості його діяльності. Аналіз ділової активності й рентабельності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних фінансових коефіцієнтів оборотності та рентабельності, що є відносними показниками фінансових результатів діяльності підприємства.

Коефіцієнти рентабельності

1.Рентабельність продажів:

де V_p — виторг від реалізації продукції (робіт, послуг);

П — валовий прибуток.

2. Рентабельність усього капіталу фірми:

де В_ср — середній за період підсумок нетто, а в якості П можуть виступати як валовий прибуток, так і чистий прибуток.

3. Рентабельність виробництва:

де С_о, С_об — середня за період величина основних засобів та оборотних коштів.

4. Рентабельність власного капіталу:

де К_вк — середня за період величина власних джерел капіталу підприємства за балансом.

5. Рентабельність перманентного капіталу:

де К_дк — середня за період величина довгострокових кредитів і позик.

6. Рентабельність продукції:

де В — витрати виробництва (собівартість реалізованої продукції).

7. Рентабельність праці:

де Ч — середньорічна чисельність персоналу.

Показники ділової активності

1. Продуктивність праці:

де V_р — виторг від реалізації продукції.

2. Фондовіддача основних засобів:

де О_о — середня за період вартість основних засобів.

3. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів:

де С_об — середньорічний остаток оборотних коштів.

4. Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів:

де С_м — матеріальні оборотні кошти.

5. Коефіцієнт загальної оборотності капіталу:

де С_к — середній за період підсумок балансу.

6. Матеріаловіддача:

де В_м — матеріальні витрати.

7. Амортизаціовіддача:

де В_а — амортизаційні відрахування.

8. Витратовіддача:

де В — витрати на виробництво.

У статистичній звітності, що надається по Україні в цілому та по її регіонах [95; 112; 115], серед показників економічної ефективності присутні: валовий внутрішній продукт у розрахунку на одну особу та рентабельність операційної діяльності (табл. 1.2, 1.3). Інші показники економічної ефективності треба розраховувати самостійно.

У дисертації з використанням статистичних даних здійснено розрахунки показників економічної ефективності промислового виробництва по Україні та Запорізькій області (додатки З, К).

Основні дані, необхідні для розрахунку показників економічної ефективності підприємств України (табл. 1.4), наведені в додатку З. Аналіз свідчить, що якби як обсяг виробництва був взятий зростаючий випуск товарів та послуг (табл. 1.2), то всі показники табл. 1.4 мали б тенденцію до зростання. Оскільки обсяг реалізованої продукції зростає, а потім знижується, показники повторюють цю залежність. Тільки валова додана вартість та податки у розрахунку на одного працюючого зростають.

Наведені у табл. 1.2, 1.3, додатку З дані характеризують значне підесення розвитку народного господарства України. Так, валовий внутрішній продукт у розрахунку на одну особу у 2003 році зріс у 1,55 раза порівняно з 2000 роком, випуск товарів і послуг збільшився у 1,8 раза, на 1,6% зросла рентабельність операційних витрат, валова додана вартість у промисловості збільшилась у 2003 році в 1,3 раза порівняно з 2001 роком, прибуток збільшився на 585 млн грн. Але є й негативні сторони. Так, виторг від реалізації у 2003 році зменшився порівняно з 2000 роком на 12,5 млн грн, середньорічна кількість найманих працівників зменшилась у промисловості на 325 тис. чол.

Для підвищення ефективності виробництва за рахунок певних факторів необхідно знати справжній рівень показників економічної ефективності виробництва на підприємствах.

Як свідчать дані табл. 1.4, показники економічної ефективності промислових підприємств України у 2003 році порівняно з 2001 роком погіршились. Продуктивність праці знизилась майже у 1,4 раза, коефіцієнт оборотності оборотних коштів — у 1,3 раза, ефективність валової доданої вартості - у 1,7 раза.

Показники економічної діяльності підприємств Запорізької області за 2000;2003 роки різноспрямовані: рентабельність випуску продукції знизилась з 5,6 до 1,6% (у промисловості - 8,2 до 2,5%), коефіцієнт оборотності оборотних коштів також знизився у 2002 році порівнянно з 2001 роком (по області був 1,84, став 1,69; у промисловості був 1,76, став 1,65). Продуктивність праці (випуск продукції в розрахунку на 1 особу) підвищилась з 26 710 до 37 186 грн/рікчол. (у промисловості зросла з 60 012 до 102 448 грн) (додаток К; табл. 1.5).

Таблиця 1.2

Випуск товарів та послуг і валовий внутрішній продукт

Таблиця 1.3

Рентабельність операційних витрат підприємств України [95]

Таблиця 1.4

Показники економічної ефективності діяльності підприємств України, розраховані в дисертації

Таким чином, для підвищення ефективності діяльності підприємств потрібно: покращити використання основних й оборотних коштів; підвищити прибутковість випуску товарів, підвищити продуктивність праці.

Нами проведено дослідження основних показників ефективності діяльності деяких промислових підприємств з погляду співвідношення результатів і витрат виробництва (табл. 1.6). Вихідні дані для розрахунку показників економічної ефективності наведено в додатку Л.

Найбільшими за обсягом реалізації серед аналізованих є ВАТ «Маркохім» та ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (ВАТ «ЗАлК») — 562 805,6 та 858 556,0 тис. грн відповідно. Вони мають також високий прибуток (51 883,2 та 129 150,0 тис. грн), високі показники ефективності та фондовіддачі - 3,93 та 1,36 грн/грн; продуктивність праці - 300,48 та 130,83 тис. грн/рік•чол.; рентабельність праці - 27,7 та 19,7 тис. грн/рік•чол. Але кращі показники економічної ефективності має ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»: при меншому обсязі реалізації (155 598,3 тис. грн) тут більш висока продуктивність праці (320,82 тис. грн/рік•чол.), матеріаловіддача (2,63 грн/грн), витратовіддача (2,63 грн/грн), рентабельність продажів (21%), рентабельність виробництва (57%), рентабельність праці (69,1 тис. грн/рік•чол.) (табл. 1.6).

Виконані в дисертації розрахунки показників економічної ефективності господарської діяльності промислових підприємств свідчать, що для аналізу використовується система часткових показників. Вони характеризують ефективність використання окремого ресурсу, окремого виду витрат виробництва. Жоден з них не може бути узагальнювальним. Одна з цілей цієї роботи — побудувати з урахуванням пропозицій, наявних в економічній літературі, узагальнювальний показник, виявити взаємозв'язок між частковими показниками економічної ефективності.

Таблиця 1.5

Показники економічної ефективності діяльності підприємств Запорізької області, розраховані в дисертації

Таблиця 1.6

Основні показники економічної ефективності промислових підприємств у 2003 р.

1.2. Закордонний досвід використання методів оцінки економічної ефективності господарської діяльності підприємств

Для цілей оцінки управління діяльністю підприємства наука і практика виробили спеціальні інструменти, названі економічними показниками. Економічні показники моделюють економічні явища. Вони призначені для вимірювання й оцінки сутності економічних характеристик, економічної ефективності діяльності підприємства, його ділової активності.

Ефективність може використовуватися з різних сторін. В економічній літературі США рекомендується використовувати поняття «ефективність (економічність) роботи організації», «продуктивність праці», «економічна ефективність у виробництві», «економічна ефективність у розподілі». Ці показники є узагальнювальними.

Під ефективністю (економічністю) роботи організації в широкому значенні розуміють обсяг випуску, поділений на обсяг споживаних ресурсів.

М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі використовують два узагальнювальних показники ефективності як відношення кількості одиниць на виході до кількості одиниць на вході. Перший — відносна ефективність (продуктивність праці) як міра того, як розпоряджаються на підприємстві конкретними ресурсами для своєчасного досягнення цілей, виражених через кількість і якість. Другий показник — ефективність виробництва (ефективність операцій), визначається ринковою вартістю продукції, поділеною на сумарні витрати ресурсів організації (загальну величину витрат організації).

Розкриваючи грошовий зміст ресурсів підприємства (матеріалів, праці, капіталу, енергії й інформації) К. Р. Макконнел і С. Л. Брю, а також Е. Дж. Долан, Д. Линдсей, С. Ейлон, Р. Піндайк [35; 76; 93; 136] зазначають, що необхідно розрізняти зовнішні (явні) та внутрішні (неявні) витрати на виробництво продукції. Повні витрати (вмінені витрати, економічні витрати), крім витрат на виробництво (бухгалтерських витрат) включають нормальний прибуток як мінімальну величину, при одержанні якої є сенс займатися підприємницькою діяльністю. Прибуток, одержуваний за виключенням із загального виторгу витрат на виробництво (зовнішніх, тобто бухгалтерських, витрат) називають бухгалтерським. Економічний прибуток (наднормальний прибуток) дорівнює різниці між загальним виторгом і повними витратами товаровиробника (застосованими витратами чи економічними витратами).

Не відкидаючи загального підходу до оцінки ефективності як ходу виробництва з мінімальними витратами — ключового розуміння при ухваленні рішення про те, як робити, Е. Дж. Долан і Д. Линдсей використовують також поняття економічної ефективності у виробництві й розподілі.

Категорія ефективності у виробництві передбачає запобігання втратам з погляду підприємця і трактується як «ситуація, у якій при наявному рівні знань і даній кількості продуктивних ресурсів неможливо зробити більшу кількість одного товару, не жертвуючи при цьому можливістю зробити певну кількість іншого товару».

Ефективність у розподілі розглядається як «ситуація, у якій неможливо шляхом перерозподілу наявних кількостей благ задовольнити бажання однієї людини, не завдаюси цим збитку задоволенню бажань іншої людини».

Якщо ефективність у виробництві розглядається з погляду вигідності для вкладника ресурсів, то ефективність у розподілі - з погляду справедливого і вигідного розподілу між споживачами певної кількості продукту. Обидва аспекти ефективності в цьому разі не стосуються економічної ефективності виробництва конкретного товару, виконання визначеної роботи чи послуги.

Автори повертаються до категорії економічної ефективності виробництва товару, використовуючи поняття «порівняльна перевага».

Принцип порівняльної переваги у виробництві товару характеризує здатність виконувати роботу чи випускати товар з відносно меншою альтернативною вартістюі. Остання виступає як вартість виробництва товару чи послуг, вимірювана з погляду втраченої можливості займатися найкращим з доступних альтернативних видів діяльності. Порівняльна перевага застосовується в будь-якому масштабі: на рівені підприємства, регіону чи країни.

Проаналізуємо методи вимірювання одного з узагальнювальних показників, використовуваних на підприємствах США — продуктивності праці. Цей термін є, по суті, синонімом терміна «ефективність виробництва» [22; 44; 60; 140].

Основною вихідною формулою для розрахунку продуктивності праці в американській теорії є залежність:

Продуктивність праці (ПП) = ,

що на практиці виражається різноманітним набором показників. Показники продуктивності праці поділяють на натуральні та вартісні. Вартісні, у свою чергу, — на показники продуктивності праці з вимірюванням продукції за повною вартістю і за її частиною, та показники продуктивності праці з включенням у знаменник поточних витрат чи застосовуваних ресурсів.

Логічно вони є наслідком багатофакторної моделі:

.

Теоретично кількість таких показників дорівнює кількості ресурсів, але на практиці застосовують три основних:

;

;

.

Для всіх трьох показників як обсяг продукції може виступати: продукція, що зроблена по повній вартості чи по чистій вартості; продаж в у поточних чи постійних цінах; натуральні види продукції; надані послуги за вартістю чи за натурою; сукупний випуск товарів і послуг.

Для часткового показника продуктивності праці найбільш поширеними є такі форми: випуск на одну відпрацьовану чи оплачену годину (за ставками поточного чи базового періоду); випуск на одного зайнятого (з обліком і без частково зайнятих).

Як розрахунок, так і використання показника матеріаловіддачі не має помітних відмінностей від використання аналогічного показника у вітчизняній практиці. Зазвичай його застосовують у таких формах: випуск на один долар матеріальних витрат; випуск на один долар у постійних цінах.

Але найчастіше його використовують як показник матеріаловіддачі одного з основних видів матеріальних витрат, насамперед, таких, таких як енерговіддача, тобто випуск продукції на одиницю витраченої енергії (у натуральному чи вартісному вираженні).

Для капіталовіддачі застосовують три основні форми: випуск на один долар, внесений до основного капіталу; випуск на один долар амортизації; випуск на одну машино-годину.

Крім узагальнювальних, на підприємствах США використовуються часткові показники, основані на аналізі звітів про доходи й витрати балансового звіту підприємства. Ці показники характеризують ділову активність підприємства.

Насамперед, це коефіцієнти ліквідності; відношення між капіталом (підсумок балансу) й основним капіталом, капіталом і всіма борговими зобов’язаннями підприємства; термін кредитування кредитів, коефіцієнт оборотності товарів, коефіцієнт оборотності капіталу, співвідношення між сумою продажів і постійних статей.

Коефіцієнти ліквідності (платоспроможності)

1. Коефіцієнт здатності компанії заплатити готівкою в цей момент часу (n_сп):

.

Справи в компанії йдуть добре, якщо n_сп > 1.

2. Коефіцієнт здатності компанії n_кр заплатити за короткостроковими борговими зобов’язаннями:

Якщо графік виплати й одержання боргів не дотримується чи складенй невдало, то показник може бути несприятливим.

3. Найважливішим показником ліквідності вважають коефіцієнт ліквідності оборотного капіталу. Він дорівнює відношенню всіх статей оборотного капіталу до короткострокових боргових зобов’язань:

.

Третій показник означає, що фірма має потенційні можливості погасити кожен долар по короткострокових і середньострокових боргових зобов’язаннях 1,69 долара із своїх поточних активних статей. В американській практиці вважається сприятливим, якщо коефіцієнт дорівнює чи перевищує 2,0. Якщо він дорівнює 3 чи 4, це вважається ненормальним і свідчить про занадто великі розміри оборотного капіталу.

4. Показник рентабельності власного капіталу:

.

Показник вважається гарним, якщо дорівнює 12%.

5. Чиста рентабельність обороту:

.

Цей показник використовуються для оцінки ефективності випуску виробів фірми для порівняння її загальної ділової активності з іншими фірмами галузі. У США вважається гарним показник, який дорівнює 4%. По суті, він виражає прибутковість продукції.

6. Доход на одну акцію:

.

Власники акцій та інвестори розглядають цей показник як індикатор фінансової стійкості своїх інвестицій. Якщо він протягом тривалого часу не зростає, це свідчить про занепад бізнесу.

Для аналізу фінансово-господарської діяльності також використовують інші показники.

7. Рентабельність усіх вкладених коштів:

.

8. Валова рентабельність обороту:

.

9. Оборотність капіталу:

.

10. Оборотність основного капіталу:

.

11. Інтенсивність використання сировини й матеріалів (матеріалоємність):

.

12. Інтенсивність витрат на утримання персоналу (зарплатоємність):

.

13. Оборотність дебіторської заборгованості:

.

14. Тривалість одного обороту капіталу:

.

15. Оборотність власного капіталу:

.

16. Показники амортизації:

1) Рівень покриття капітальних вкладень за рахунок амортизаційних відрахувань (%):

.

2) Середній відсоток амортизації основного капіталу в звітному періоді (середня норма амортизації):

.

3) Тривалість амортизаційного періоду:

.

Більшість коефіцієнтів не має нормативних значень. Завданя тих, хто виконує аналіз господарської діяльності - стежити за їх значенням, порівнювати їх у різні періоди роботи фірми з їх значеннями в інших фірмах і галузях.

Структура капіталу. Структуру капіталу багато в чому визначає профіль підприємства. У роботі промислового підприємства основний капітал буде перевищувати оборотний капітал. Необхідно стежити за структурними пропорціями капіталу, тому що від них залежить мобільність фінансового управління, аналізувати їх динаміку та взаємозв'язок з іншими показниками, особливо з тими, що відображають рентабельність.