Обґрунтування проведення робіт вирощування сої по інтенсивній технології в ПП «Лан» Глухівського району з розробкою операційно-технологічної карти посіву с

Міністерство аграрної політики України Глухівський коледж Сумського НАУ

«До захисту допущений»

Заступник директора з навчальної роботи

_________

«____» ____________2010 р.

Пояснювальна записка до дипломного проекту

31ДП. 0.196-НЧ. ПЗ

ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОВЕДЕННЯ РОБІТ ВИРОЩУВАННЯ СОЇ ПО ІНТЕНСИВНІЙ ТЕХНОЛОГІЇ В ПП «ЛАН» ГЛУХІВСЬКОГО РАЙОНУ З РОЗРОБКОЮ ОПЕРАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КАРТИ ПОСІВУ СОЇ

ЗМІСТ Вступ

1. Виробничо-господарська характеристика ПП «Лан»

1.1 Загальна характеристика товариства

1.2 Характеристика ґрунтів і кліматичні зони

1.3 Наявність земельних угідь і структура посівних площ

1.4 Аналіз забезпечення товариства технікою

1.5 Основні техніко-економічні показники використання МТП

1.6 Аналіз наявності технології і організації вирощування сої

2. Розрахунково-конструкторський розділ

2.1 Існуючі технології вирощування сої

2.2 Проектування вдосконаленої технології вирощування сої

2.3 Вибір енергетичних засобів і сільськогосподарських машин для проведення механізованих робіт

2.4 Порядок складання технологічної карти на вирощування сої і розрахунок по карті

2.5 Розрахунок потреби в паливно — мастильних матеріалах

2.6 Опис пристрою для балансування коліс

2.7 Розрахунок деталей пристрою на міцність

3. Організаційно-експлуатаційний розділ

3.1 Організація праці при виконанні механізованих робіт

4.Технологічний розділ

4.1 Агротехнічні вимоги до посіву сої за інтенсивною технологією

4.2 Вибір, обґрунтування і розрахунок складу агрегату для посіву сої

4.3 Підготовка агрегату до роботи

4.4 Підготовка поля

4.5 Організація роботи агрегату в загонці

4.6 Розрахунок техніко-економічних показників роботи агрегату

4.7 Організація контролю і оцінки якості роботи

4.8 Складання операційно-технологічної карти посіву сої

5. Економічний розділ

5.1 Розрахунок собівартості посіву сої

5.2 Розрахунок економічної ефективності від впровадження нової технології чи системи машин

5.3 Розрахунок вартості виготовлення пристрою для балансування коліс

6. Енергозбереження

6.1 Особливості збереження енергії в сільському господарстві

6.2 Економіко-організаційні принципи ефективного енергоспоживання

6.3 Резерви зменшення енергоємності в рослинництві

7. Охорона праці

7.1 Загальні положення охорони праці в рослинництві

7.2 Розробка інструкції з охорони праці на механізованому вирощуванні сої

7.3 Санітарно-гігієнічні вимоги до проведення ремонтних робіт

7.4 Протипожежні вимоги під час виконання операції

8. Охорона природи

8.1 Значення природоохоронних заходів у сільському господарстві

8.2 Охорона ґрунтів від ерозії

8.3 Охорона ґрунтів від забруднення міндобривами і пестицидами

8.4 Заходи щодо збереження зернової маси Висновки Література

Вступ За останні роки широкого впровадження у виробництво набули інтенсивні технології вирощування та розширяються посівні площі зернових культур, наприклад сої.

Інтенсивні технології вирощування базуються на досягненнях сучасної агротехнічної науки; застосуванні в комплексі оптимальних доз гербіцидів і пестицидів для хімічного захисту рослин від хвороб і бур’янів; використанні набору різних за швидкостиглістю високопродуктивних і надійних визріваючих сортів і гібридів рослин; застосуванні мінімальних і оптимальних доз органічних і мінеральних добрив.

Соя — одна з цінних продовольчих, кормових і лікарських рослин. У насінні сої міститься в середньому 40% білка, до 28% жиру і до 7% клітковини. Із сої виготовляють понад 400 дуже цінних продуктів. Собівартість тонни перетравного білка соєвого шроту в 12−16 разів нижча, ніж хлібних злаків.

Посівні площі під соєю у світі — більше 60 млн. га (5% орних земель), при середній врожайності — 20 ц/га.

Посівна площа під соєю збільшується, але врожайність перебуває на рівні нижчому за світовий. У структурі посівних площ України соя займає лише 0,3%, що також значно менше світового рівня.

В Україні є необхідні грунтово-кліматичні умови для вирощування вітчизняних високопродуктивних сортів сої з потенціалом урожайності 3,5−4,5 т/га, які не поступаються сортам зарубіжним.

Розрахунки і передовий досвід свідчать, що вирощувати сою в господарствах доцільно на площі не менше 150−200 га. Це дає можливість впровадити інтенсивну технологію, ефективно застосовувати сучасні комплекси машин (коефіцієнт використання — більше 0,7), а отже, одержувати високі врожаї.

Виробництво сталих урожаїв сої базується на високій культурі землеробства і використанні сучасних комплексів машин за відповідними технологічними лініями: приготування і внесення добрив; основного, передпосівного обробітку ґрунту та сівби; комплексної боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами; збирання та післязбиральної обробки врожаю.

Розробка та впровадження інтенсивних технологій вирощування, такої цінної культурі як соя, є актуальним і перспективним завданням аграрного сектору. Тому і була вибрана тема дипломного проекту «Обґрунтування проведення робіт вирощування сої по інтенсивній технології в ПП „Лан“ Глухівського району з розробкою операційно-технологічної карти посіву сої».

1. Виробничо-господарська характеристика ПП «Лан»

1.1 Загальна характеристика товариства Приватне підприємство «Лан» створено в 2003 році в результаті реформування тов. «Сопич». ПП «Лан» не є правонаступником тов. «Сопич». Підприємство розташоване у східної частини Українського лісостепу. Свою господарську діяльність господарство здійснює на території села Сопич та Потапівка. Центральний офіс знаходиться в селі Сопич. Відстань від центрального офісу до обласного центру міста Суми 200 км., до району міста Глухів 50 км. До складу підприємства входять рільничо-тракторна бригада, автогараж, свинарська ферма, пилорама та млин по переробці зерна. Господарство складається з однієї виробничої діяльності, яка займається тільки вирощуванням зерна, парк тракторів й машин для механізації та інші споруди для забезпечення виробничого циклу. Пункт здачі зерна знаходиться в містах Суми, Глухів та Кролевець.

1.2 Характеристика ґрунтів і кліматичні зони Приватне підприємство «Лан» розташоване в лісостеповій природо-кліматичній зоні України. Клімат помірний, теплий, добре зволожений. Найбільш холодний місяць — січень, коли середня температура складає мінус 8,2°С. Весняний період починається, коли дата стійкого переходу середньодобових температур складає +10°С. Літо тепле, не дощове з найбільш теплими місяцями червнем, коли максимальна температура сягає +38,5°С і липнем з середньодобовою температурою +18…19°С. Рослинність зони характеризується листяними лісами з трав’яним покровом і трав’яною рослинністю лучних степів. Зональний тип ґрунтів — сірі лісові опідзолені ґрунти. Поширені також дерново-підзолисті, опідзолені і вилугувані чорноземи. Сірі опідзолені ґрунти утворюються під листяними лісами з трав’яним покровом під дією підзолистого і дернового процесів ґрунтоутворення. Підзолистий процес на території господарства виражений менше, ніж у інших зонах, а для дернового процесу створюються кращі умови. Сірі опідзолені ґрунти на відміну від дерново-підзолистих мають більш виражений гумусний горизонт глибиною 15… З5 см. За ступенем підзолисті, вмістом гумусу і товщиною гумусного горизонту сірі лісові ґрунти поділяються на світло-сірі, сірі та темно-сірі.

Основним напрямком підвищення родючості ґрунтів є поглиблення орного шару, систематичне застосування органічних і мінеральних добрив, травосіяння і боротьба з ерозією.

1.3 Наявність земельних угідь і структура посівних площ За приватним підприємством «Лан» на 2010 рік закріплено 294 га землі, яка придатна для вирощування сільськогосподарських культур. Для виконання намічених планів господарства та реалізації вирощеної продукції важливе значення має наявність земельних угідь і структура посівних площ (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1

Структура земельних угідь товариства

Усі культури вирощуються за інтенсивною технологію, що дає можливість збільшити врожайність культур. Якщо правильно і доцільно використовувати всю землю, то можна одержати великий прибуток у сільському господарстві.

Прогнозована структура посівних площ на 2010 р представлений в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Структура посівних площ на 2010 р

1.4 Аналіз забезпечення товариства технікою Ефективне використання машини у сільському господарстві значною мірою залежать від оптимальної структури і кількісного складу МТП, для нашого досліджуваного товариства склад МТП представлений в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Склад МТП товариства

Ефективність використання техніки залежать від забезпеченості кадрами, їхньої кваліфікації, організації роботи. У господарстві будують машинно-тракторні двори, які є техніко-побутовими комплексами інженерних і виробничих споруд, призначених для ремонту та технічного обслуговування машин.

Ремонтно-обслуговуюча база господарства призначена для запобігання відмов, усунення несправностей та підтримання техніки в робочому стані. Ремонтно-обслуговуюча база знаходиться на території ПП «Лан» в селі Сопич.

Таблиця 1.4

Періодичність ТО

1.5 Основні техніко-економічні показники використання МТП Основними показниками використання МТП у сільському господарстві є виробіток всієї кількості умовних еталонних гектарів всіма тракторами, собівартість одного умовного гектара, собівартість одного тонно-кілометра витрати палива на один умовний гектар, щільність механізованих робіт, коефіцієнт змінності, коефіцієнт технічної готовності, витрати палива на один трактор за рік.

Для підвищення ефективності використання техніки потрібно організувати:

— групову роботу машинно-тракторних агрегатів, яка дає змогу раціонально забезпечити виробниче й технічне обслуговування їх, скоротити потребу в транспортних засобах, сприяє взаємодопомозі під час усунення технічних несправностей;

— двозмінну роботу агрегатів, що зменшує сезонне навантаження машин, скорочує строки виконання польових робіт, зменшує витрати коштів на центнер продукції;

— спеціалізовані ланки технічного обслуговування машинно-тракторного парку на чолі з майстром-наладчиком.

У таблиці 1.5 показано економічні показники використання МТП.

Таблиця 1.5

Основні показники використання МТП

1.6 Аналіз наявності технології і організації вирощування сої

На сьогоднішній день товариство не вирощує таку цінну культуру як соя, але так як дана культура має велике господарське значення, то ми і пропонуємо її вирощувати в товаристві. Так як це цінна продовольча й кормова культура, що, як і інші бобові культури, сприяє підвищенню родючості ґрунту, збагачуючи його азотом (залишає на кожному гектарі 50−70 кг азоту), і є добрим попередником для багатьох культур. У зерні сої міститься 35−45% білка, 20−25 — олії, 25−27% — вуглеводів, а також багато незамінних амінокислот та вітамінів.

Багаторічний досвід вирощування сої за інтенсивною технологією свідчить, що грунтово-кліматичні умови господарства сприяють вирощуванню високопродуктивних сортів з потенціалом урожайності 3,5−4,5 т з гектара.

2. Розрахунково-конструкторський розділ

2.1 Існуючі технології вирощування сої

Однією з важливих задач рослинництва є підвищення ефективності виробництва сої, яка за вмістом білку (до 55%) і масла (до 27%) в насінні переважає інші зернобобові культури. В Україні є необхідні грунтово-кліматичні умови для вирощування вітчизняних високопродуктивних сортів сої з потенціалом урожайності 3,5−4,5 т/га, які не поступаються сортам зарубіжним.

Розрахунки і передовий досвід свідчать, що вирощувати сою в господарствах доцільно на площі не менше 150−200 га. Це дає можливість впровадити інтенсивну технологію, ефективно застосовувати сучасні комплекси машин (коефіцієнт використання більше 0.7), а отже, одержувати високі врожаї.

Виробництво сталих врожаїв сої базується на високій культурі землеробства і використанні сучасних комплексів машин по відповідних технологічних лініях: приготування і внесення добрив, основного, передпосівного обробітку ґрунту та сівби, комплексної боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами, збирання та післязбиральної обробки врожаю.

Найвищі врожаї сої одержують при вирощуванні після зернових колосових культур, кукурудзи на силос, зелений корм, картоплі і однорічних кормових культур [2, 3]. Сама соя як бобова культура залишає в ґрунті 60−80 кг/га азоту і є добрим попередником для зернових, кормових, технічних і овочевих культур.

Існуюча технологія вирощування сої базується на високій культурі землеробства й використанні сучасних комплексів машин.

Основним обробітком ґрунту під сою є нульова технологія. За два-три тижні до сівби насіння протруюють Максимом ХL 035 FS, т. к. с. (1,0 л/т), а в день сівби обробляють соєвим Ризоторфіном (200 г/т). Спосіб сівби широкорядний із міжряддям для низькорослих і скоростиглих сортів 45 см, для середньоранніх і середньостиглих — 60 см, для високорослих і пізньостиглих сортів — 70 см. Глибина загортання насіння за достатньої вологості ґрунту — 3−4 см.

Норма висіву насіння для ранньостиглих сортів — 600−700 тис. шт., для середньостиглих — 500−600 тис. і пізньостиглих — 400−500 тис. шт. схожих насінин на гектар.

Усі технологічні операції з догляду за посівами сої здійснюють якісно і в оптимальні строки.

Культивацію здійснюють на глибину 5−6 см — першу за появи першого трійчастого листка, другу — перед змиканням рядків з обов’язковим підживленням добривами. Перше підживлення проводять у фазі бутонізації: N15P7 кг/га діючої речовини мінеральних добрив. Друге, позакореневе, — у фазі утворення зелених бобів сої: N10P10К10 з додаванням мікроелементів сірки та молібдену для підвищення вмісту білка в бобах.

Для боротьби з бур’янами застосовують ґрунтові (Дуал Голд 960 ЕС, к.е., і Гезагард 500 FW, к.с.) та страхові гербіциди (Базагран, в.р., Фюзілад Форте 150 ЕС, к.е.). Проти шкідників (тютюновий трипс, павутинний кліщ, бобова вогнівка, саранові) застосовують інсектициди та акарициди, рекомендовані «Переліком пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

Проводять збиральні роботи зернозбиральними комбайнами, коли починає опадати листя, буріють боби, а вологість зерна сягає 14−16%. Жниварку комбайна використовують тільки з плаваючим брусом, що забезпечує скошування на висоті 5−6 см, а молотильно-сепарувальні органи регулюють на оптимальні режими роботи з мінімальними втратами зерна.

2.2 Проектування вдосконаленої технології вирощування сої

Технологія виробництва — це послідовний перелік операцій, необхідних для виробництва продукції із зазначенням умов і засобів їх виконання.

Найефективнішим способом підвищенням врожаїв, перш за все є введення нових інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарської продукції. Ці технології передбачають максимальне врахування біологічних особливостей і умов вирощування високопродуктивних культур, найбільш повну механізацію всіх процесів і проведення робіт відповідно до агротехнічних вимог, розміщення посівів по кращих попередниках в системі сівозміни, старанну підготовку ґрунту, науково обґрунтовані норми добрив.

Для одержання високих врожаїв сої нам необхідно:

— визначитись та вибрати: попередники, систему обробітку ґрунту, добрива,

— підготувати насіння,

— провести комплекс посівних заходів,

— провести комплекс робіт по догляду за посівами,

— провести захист рослин,

— виконати всі збиральні операції.

Попередники

Попередники сої можливо розділити на три групи:

— найкращі — озимі та ярі зернові культури із загортанням рослинних решток 5 т/га + N60 + післяжнивні посіви;

— добрі — кукурудза на силос, кукурудза на зерно; задовільні — цукрові й кормові Буряки;

— несприятливі — гречка, просо, ріпак.

Обробіток ґрунту

У сучасних технологіях серед технологічних прийомів вирощування сої провідне місце має належати основному та передпосівному обробіткам ґрунту. Для інтенсивного розвитку кореневої системи після всіх попередників рекомендується розпушувати грунт чизелем ПЧ-2,5 на глибину 20−22 см. Якщо попередник сої — зернові колосові, тоді можна обмежитись обробітком дисковою бороною БДТ-3 на глибину 8−10 см. Для передпосівного обробітку на глибину 3−4 см використовують комбіновані агрегати: РВК-3,6 «Європак», ЛК-4 та УСМК-5,4 в комплекті з лапами-бритвами, котками і шлейфами та інші, які забезпечують ущільнення верхнього шару ґрунту і створюють його дрібногрудкувату структуру.

Основою системи обробітку ґрунту під сою є дискування БДТ-3 на глибину 8−10 см або розпушування ґрунту чизелем ПЧ-2,5 на глибину 20−22 см.

Поля з багаторічними бур’янами (осот, березка, пирій) орють після проведення комплексу лущінь і появи розеток коренепаросткових бур’янів або шилець пирію на глибину 28−30 см плугами ПЛН-3−35, ПНЯ-3−35 чи оборотними.

Добрива

Рекомендується позакореневий спосіб внесення макроі мікроелементів: він сприяє швидкому їх проникненню в тканини рослин, є екологічно безпечним. Дослідами, проведеними різними вченими, встановлено, що позакореневе внесення Р20 у фазі утворення бобів дало прибавку врожаю 2,8 ц/га, а вміст сирого протеїну, при цьому, підвищується на 1,34%. Позакореневе внесення комплексонатів цинку та молібдену в дозах по 1,3 л/га дало середню прибавку насіння 2,9 ц/га.

В свою чергу застосування регуляторів росту забезпечує максимальну продуктивність культури. Обробка насіння сої біостимулятором росту Емістим С у дозі 5 см3/т + Етоній, 5 г/т, + Нікель, 2,5 г/т, зменшувала зрідженість рослин на 1,7, водночас збільшуючи кількість бобів на рослині на 11,8%.

Підготовка насіння, сорти

Для сівби відбирають очищене, відкаліброване, якісне насіння з високою схожістю. Щоб захистити рослини від ураження хворобами на початкових фазах росту, насіння обов’язково обробляють бактеріальними препаратами поліфункціональної дії (поліштамовою формою фосфонітрагіну).

Обробка насіння перед сівбою штамами мікроорганізмів 634Б з одночасним внесенням у грунт бактеріального добрива ризоторфіну разом із N10P10K10 нітрофоски сприяла збільшенню урожайності на 2,6−3,1 ц/га.

В умовах Західного Лісостепу сорти культури доцільно обирати так: на півночі та в центрі висіяти ранньостиглі сорти з вегетаційним періодом близько 110 днів: Юг-30, Чернятка, Краса Поділля, Мар’яна, Подолянка, Соєр 2−95, Фаетон, Київська-98 та Устя. В центрі — ранньостиглі та середньостиглі сорти з вегетаційним періодом близько 120 днів: Іванка, Чернівецька 9, Київська 91, Київська 27. На півдні— середньо-ранньостиглі сорти з вегетаційним періодом 115−130 днів: Подільська 1, Чернівецька 8, Агат. Середня продуктивність цих сортів — 1,8−2,3 т/га, а потенційна — 2,5−3,5 т/га.

Сівба

У виробничих умовах велике значення має спосіб сівби. Останніми роками виведено нові низькорослі скоростиглі сорти сої, придатні для звичайного рядкового способу висіву з шириною міжрядь 15 см.

Найкращі способи сівби сої це — широкорядний із міжряддям 30 см, звичайний рядковий — 15 та вузькорядний — 7,5 см. Сою можна сіяти різними сівалками: зерно-трав'яними (СЗТ-3,6), зерновими (СЗУ-3,6, СЗ-3,6, СЗА-3,6, СН-16). Глибина загортання насіння залежить від типу ґрунту, якості його підготовки, наявності вологи тощо. На легких ґрунтах насіння загортають на глибину 3−4 см, на важких — 1,5−2,0 см. За достатньої кількості вологи в ґрунті і в оптимальний строк сівби найкращою є глибина загортання насіння 2,0−3,0 см.

При визначенні норми висіву враховують такі фактори, як рекомендовану для зони густоту стояння; прогноз погоди та розвитку шкодочинних об'єктів (особливо бур’янів); окультуреність поля; організаційно-господарські моменти. Рекомендують за достатнього освоєння технології вирощування сої на високих агрофонах мати на період сходів таку густоту: для скоростиглих сортів — 900 тис. шт./га; для ранньостиглих — 700−800 тис. шт./га; для середньостиглих — 700 тис. шт./га.

Догляд за посівами

Для одержання дружних сходів і ефективнішої дії ґрунтових гербіцидів потрібне післяпосівне прикочування котками ЗККШ-6 або ЗККН-2,8. Під час догляду за посівами треба проводити боронування райборінками до появи сходів та після цього впоперек рослин або по діагоналі. Боронування посівів проводять у фазі появи проростків бур’янів та одне додаткове боронування посівів — у фазі одного справжнього листка сої.

Захист сої від бур’янів

На початку вегетації, до змикання листя в рядках, соя слабко конкурує з бур’янами. Пізніше посіви з нормальним розвитком листкового апарату самі успішно пригнічують бур’яни. Для зменшення негативного впливу бур’янів на сою боротися з ними потрібно протягом 25−30 днів після появи сходів культури.

На полях із високою потенційною засміченістю орного шару насінням однорічних бур’янів доцільно використовувати грунтові гербіциди: Стомп 330, к.е., — 6,0 л/га; Трефлан 480, к.е., — 5; Трофі 90, к.е., — 2,0; Харнес, к.е., — 3,0; Харнес новий, к.е., — 3,0; Фронтьєр 900, к.е., — 1,7; Фронтьєр оптима, к.е., — 1,4 л/га.

Збирання врожаю

Сою на насіння збирають у фазі повної стиглості, яка характеризується в більшості сортів повним опаданням листків, підсиханням та побурінням усіх стебел і бобів. Насіння на цей час підсихає і відстає від стінок бобів, його вологість не перевищує 20%. Збирають сою прямим способом зерновими комбайнами з переобладнаною жаткою для забезпечення мінімальної висоти зрізу.

За вологості насіння понад 12% для зменшення його дроблення частоту обертів барабана знижують до 500−600 об./хв.

Обмолочене комбайном насіння негайно очищають від соломи та інших домішок і за потреби досушують до вологості 14%.

Первинне очищення проводять на машинах ОВП-20А, ОВС-25. Встановлюють верхні решета з круглими отворами діаметром 7,5−8 мм, а нижні — 5−6 або продовгуватими отворами завширшки 4−4,5 мм.

2.3 Вибір енергетичних засобів і сільськогосподарських машин для проведення механізованих робіт Вибір типів і марок машин доцільно починати з енергетичних засобів (тракторів), а потім підбирати відповідні їм сільськогосподарські машини. При виборі типів марок тракторів необхідно враховувати:

1. Природнокліматичні умови, тип ґрунту і рельєф місцевості.

2. Сільськогосподарські культури які вирощують на підприємстві.

3. Розміри полів, їх конфігурацію.

4. Характер виконаних виробничих операцій.

5. Враховувати наявний склад машинно-тракторного парку.

Використовуючи нормативні дані про наявність машинно-тракторного парку на підприємстві, ми пропонуємо склад комплексів машин для виробництва сої, обґрунтований за критеріями мінімуму приведених витрат і затрат робочого часу, наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Склад комплексів машин для вирощування та збирання сої

2.4 Порядок складання технологічної карти на вирощування сої і розрахунок по карті

Основою планування механізованих робіт по виробництву сільськогосподарської продукції є технологічна карта вирощування і збирання.

Технологічна карта — технічний проект отримання урожаю з детальною вказівкою переліку заходів.

Технологічні карти включають послідовний перелік робіт, агротехнічні вимоги, нормативи і терміни проведення робіт, склад агрегатів, зразкові норми вироблення і витрати палива, кількість агрегатів, необхідних для виконання певного об'єму роботи, технічно економічні показники.

На основі технологічних карт обчислюють ліміти прямих витрат праці і матеріально-грошових коштів по культурах, складають робочі плани по періодах робіт, графіки технічних доглядів і ремонту техніки. Технічні карти є первинними документами при розробці госпрозрахункових завдань виробничим бригадам і механізованим ланкам, при складанні виробничо-фінансових планів підприємств.

В кожній технологічній карті можна умовно виділити п’ять частин:

— У вступній частині вказано попередник, оброблювана культура, площа посіву, врожайність, валовий збір основної і побічної продукції, норма висіву насіння.

— Технологічна частина включає перелік і об'єми робіт по обробітку культури, якісні характеристики і терміни виконання робіт.

— Технічна частина визначає склад машинно-тракторних агрегатів, кількість робітників для їх обслуговування.

— Розрахункова частина дає уявлення про витрати праці і матеріальних засобів по видах робіт і по культурі в цілому, а також про потребу в робочій силі і техніці.

— В заключній частині розраховується собівартість по культурі(по прямих витратах).

Розрахунок технологічної карти на вирощування сої

Графи технологічної карти заповнюють наступним чином (розрахунок приводимо за операцією лущення):

У графу 1 «шифр операції», проставляють порядковий номер і номер закріплюється за операцією, під якою вона буде проходити для наступних розрахунків.

— проставляємо 1

У графу 2 записують роботи, які визначені технологічними картами. Операції записують в хронологічній послідовності виконання.

— лущення У графу 3 записують «одиницю виміру», проставляють назви одиниць, в яких вимірюється обсяг робіт.

— га У графу 4 записують «обсяг робіт в фізичних одиницях», записують обсяг з технологічних карт. Для згрупування операції в графу проставляють їх суму.

— 100

У графу 5 записують агро вимоги для виконуваної операції.

— 6−8см У графу 6 записують агро строки для виконуваної операції.

— 2. VІІ

У графу 7 записують марку трактора, який найбільш доцільний для виконання даної операції, комбайна, автомашин.

— Т-150К У графу 8 записують марку сільськогосподарської машини, яка забезпечує високу якість виконання даної операції і найбільш раціонально агрегатуються з даною маркою трактора.

— ЛДГ-15

У графу 9 проставляють кількість машин в агрегаті, які забезпечують в даних умовах оптимальне завантаження двигуна трактора.

— 1

У графу 10 записують норму виробітку агрегату

— 52,8

У графу 11 «кількість нормо змін «заповнюється діленням значення «обсяги робіт в фізичних одиницях» на значення «змінної норми виробітку».

— 7,6

Графа 12 «змінна еталонна продуктивність» заповнюють даними або підраховують множенням коефіцієнта переведення фізичних тракторів в еталонні на тривалість зміни (Тзм =7 год.). Коефіцієнти переведення є еталонною годиною продуктивності фізичного трактора.

— 62

Графу 13 «обсяг роботи в еталонних гектарах» заповнюють в результаті множення даних графи 12 на дані графи 11.

— 8,2

Графа14 записуємо витрати праці на весь час роботи

— 26,5

Графа 15, 16 записуємо кількість обслуговуючого персоналу який обслуговує даний агрегат

— 1

Графа 17, 18 «витрата палива на одиницю роботи» заповнюється із «норм виробітку і витрат палива».

— на один. роб. — 2,4

— всього — 240

Після проведених розрахунків формуємо технологічну карту вирощування сої з міжряддям 45 см, на площі 100га (додаток А).

2.5 Розрахунок потреби в паливно-мастильних матеріалах Для проведення різних робіт у сільському господарстві багато витрачається дизельного палива, бензину, а також інших нафтопродуктів. Тому зниження їх втрат має велике значення. Значним резервом економії палива є правильна експлуатація агрегатів, застосування оптимальних режимів роботи, своєчасне, якісне, технічне, екологічне обслуговування машин, правильне виконання регулювань.

Резерви економії відбуваються при скороченні кількості холостих переїздів, зменшенні простоїв з працюючим двигуном, раціональній швидкості руху.

На витрату палива впливає спосіб руху і повороту агрегату, швидкісні навантажувальні режими, технологічні налагодження.

Боротьба за раціональне і ефективне використання нафтопродуктів дає значну економію, коли проводиться цілеспрямовано і з урахуванням всіх факторів.

Річну потребу в паливно — мастильних матеріалах визначають на основі плану механізованих сільськогосподарських робіт. Розрахунок потреби в основному паливі механізованих сільськогосподарських робіт виконується для кожної марки трактора окремо, виходячи з обсягу робіт у фізичних одиницях і норм витрати палива на одиницю роботи. З плану механізованих сільськогосподарських робіт видно, що потреба в умовному паливі для тракторів становить:

— Т-150К — 2347л;

— МТЗ — 80/82 — 1750,8л;

— дон-1500 — 1200л;

— КАМаЗ-5510 — 400л.

Щоб визначити повну витрату основного палива, треба додати витрати на холості переїзди трактора, переміщення сільськогосподарських машин, під час зупинки трактора з працюючим двигуном. Ці витрати становлять 3 — 5% від витрат на виконання операцій. Для розрахунку приймаємо 5%.

Потрібну для роботи машинно-тракторних агрегатів кількість мастильних матеріалів, пускового палива визначаємо у відсотках до витрат основного палива. Дані заносимо в таблицю 4.

Таблиця 2.2

Потреба в паливно-мастильних матеріалах і пусковому паливі.

2.6. Опис пристрою для балансування коліс Балансування будь-яких деталей сільськогосподарської техніки що обертаються є актуальною темою для інженерної служби господарства, оскільки правильна робота всіх органів машин є запорукою підвищення продуктивності їх роботи та ефективності вирощування як сої так і інших культур в цілому.

Розроблений в дипломній роботі пристрій для статистичного балансування коліс сівалок, ручних сівалок та інших коліс сільськогосподарської техніки (рис. 2.1.).

Пристосування призначене для статичного балансування коліс. Підставку розташовують на горизонтальній поверхні (наприклад, стійкого, масивного столу, верстака). Горизонтальність верхнього торця стійки 6 (загартованого диска 5) легко перевірити, поклавши на нього голку — вона не повинна скачуватися. При необхідності цього можна добитися регулюванням настановних гвинтів 7. Голку гвинтом 3 затискають в отворі маточини. Потім встановлюють одну із змінних шайб 4 — залежно від того, яке колесо потрібно відбалансувати. Для нашого випадку приймаємо діаметр шайби d — рівний 98 мм. Зовнішній діаметр D — на 6 мм більше и дорівнює 104 мм. Розміри змінних шайб для інших коліс обов’язково перевіряємо за допомогою штангенциркуля.

Колесо встановлюється на підставку і відпускається. Колесо, швидше за все, дещо нахилиться — рівноважне положення наступить, коли «важке місце» займе своє нижнє положення. Після цього залишається тільки підібрати врівноважуючі грузики і закріпити їх на протилежній стороні обода: урівноважене колесо повинне розташуватися горизонтально.

Рис. 2.1. Пристрій для балансування коліс: 1 — голка; 2 — стопорний гвинт; 3 — ступиця; 4 — змінна шайба; 5 — заколений диск; 6 — стійка; 7 — установчий гвинт; 8 — основа.

2.7 Розрахунок деталей пристрою на міцність Однією з основних деталей пристрою для балансування коліс є стійка. Оскільки вона сприймає основні навантаження підчас роботи пристрою, то потрібно зробити її розрахунок на міцність та пересвідчитись, що вона витримає осьові навантаження.

Перевірку пристрою на міцність проводимо згідно встановлених методик та встановлюємо необхідний запас міцності [ 7 ].

Визначаємо сумарний згинний момент, кНм:

(2.1)

де Tz i Ty — опорні реакції у вертикальній і горизонтальній площині відповідно, кНм.

Визначаємо максимальне напруження згину і кручення, МПа:

(2.2)

де Woc=0.1хd3=4287.5 мм3 (2.3)

d — діаметр, мм.

(2.4)

де Wp=0.2хd3=8575 мм3 (2.5)

Визначаємо коефіцієнт запасу міцності за нормальним напруженням:

(2.6)

за дотичним напруженням:

(2.7)

результуюча:

(2.8)

Оскільки запас міцності по результуючому напруженню 1,5, можемо зробити висновок, що наша стійка може витримати навантаження, які будуть на неї діяти під час роботи [ 7 ] .

3. Організаційно-експлуатаційний розділ

3.1 Організація праці при виконанні механізованих робіт Для ефективного функціонування виробничих процесів у рослинництві важливе значення мають загальні принципи їх організації. Найменший вантажообіг матеріалу і машин, безперервність руху оброблюваного матеріалу; максимальне завантаження машин у всіх ланках процесу.

Безперервність руху оброблювального матеріалу, що дає змогу організувати виробничій процес без проміжних сховищ, зменшити кількість навантажувально-розвантажувальних операцій. Це скорочує затрати праці, коштів, у ряді випадків збільшує рівномірність подачі оброблювального матеріалу на переробку, знижує втрати, підвищує якість продукції, зменшує тривалість усього виробничого циклу.

Узгодження операцій за часом, що означає додержання належних інтервалів часу між ними. Узгодження операцій у просторі передбачає їх відповідність по загінках і площі поля по довжині гонів.

Забезпечення найбільшої продуктивності кожної ланки і кожного агрегату у ланці - це максимальне завантаження машин у всіх ланках виробничого процесу при повному узгодженні їх роботи між собою. Найкраще завантаження агрегатів і ланок досягається, коли вони не залежні між собою за часом і шляхом. Наприклад, при існуючій організації роботи посівного комплексу, момент підходу транспорту, що підвозить насіння до сіялок визначається часом витрат посівного матеріалу, тобто залежно від роботи посівного агрегату. Але при наявності на полі накопичувача насіння, то робота транспорту, що підвозить насіння, здійснюється на відстані між накопичувачем і пунктом.

Принцип ритмічності операцій передбачає організацію виробничого процесу так, щоб на всьому інтервалі часу його здійснення за проміжку часу оброблялась однакова кількість матеріалу. Цей принцип умовно застосовуємо до початкового виробничого процесу, але в ньому не в дається досягти ритмічності. Тому процес слід організовувати так, щоб знизити негативний вплив можливості характеристик оброблюваного матеріалу.

Значення зазначених принципів не постійне, оскільки складові елементи виробничого процесу змінні. Тому технологічний процесів потрібно організувати так, щоб знизити негативний вплив мінливості характеристик оброблюваного матеріалу.

Основним завдання організації робіт на вирощуванні сої та інших культур є прискорення темпів механізації і автоматизації виробничих процесів і поліпшення ефективності сільськогосподарської техніки, а це вимагає наступних рішень:

— завершення комплексної механізації виробничих процесів, впровадження більш ефективних систем для вирощування і збільшення урожайності сільськогосподарських культур;

— значне підвищення ефективності сільськогосподарських машин, яке дає змогу на заданих інтервалах часу виконувати технологічні операції без простоїв з технічних причин і зберігати встановлені показники якості до технічного стану машини;

— підвищення експлуатаційної і ремонтної технології машинно-тракторного парку (МТП), пристосованості до технічного і технологічного обслуговування, діагностування, транспортування і зберігання.

4. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗДІЛ

4.1 Агротехнічні вимоги до посіву сої за інтенсивною технологією Висівають сою тільки кондиційними по схожості й чистоті насіннями. На насінних ділянках посів проводиться насіннями І класу, на загальних посівах — не нижче ІІ класу. За місяць до посіву насіння протруюють 80%-ним порошком, ТМТД по 3−4 кг/т насінь або 65%-ным порошком, фенитурама по 4−6 кг/т по препарату.

Соя — культура пізнього строку сівби. У субтропічній зоні оптимальний строк сівби наступає при стійкім прогріванні верхнього (0_5см) шару ґрунту до 14−16°С. Фенологичним показником цього строку є цвітіння яблуні. У тропічний районах термін сівби залежать головним чином від випадання опадів. Сорти сої з довгим періодом вегетації висівають на початку дощового сезону, а більш скоростиглі - у середині або кінці дощового сезону. При зрошенні сою висівають на початку сухого сезону.

Соя — просапна культура, на насіння її обробляють широкорядним способом (міжряддя від 45 до 100 см, густота стояння рослин від 150 до 500 тис. на 1 га). Своєчасні й дружні сходи одержують при закладенні насінь на глибину від 3 до 5 см.

Основна обробка ґрунту в субтропіках включає лущення стерень і глибоку осінню (зяблеву) оранку. На засмічених ґрунтах проводять 2−3 лущення, глибина яких варіює від 6 до 12 см. Соя добре озивається на глибоку оранку, і її слід проводити на глибину від 23 до 30 см. На ділянках, засмічених бур’янами, ефективна двократна пошарова оранка, перша на глибину 16−18 см, друга — до 30 см. Передпосівна обробка ґрунту включає ранньовесняне боронування для закриття вологи й 2−3 культивації. Першу культивацію проводять на глибину 8−12 см, передпосівну — на глибину закладення насінь.

4.2 Вибір, обґрунтування і розрахунок складу агрегату для посіву сої

Сівба та садіння сільськогосподарських культур — це розміщення насіння заданої культури на необхідній глибині у вологому шарі ґрунту в оптимальні строки з одночасним внесенням добрив і забезпеченням інших умов для його проростання, розвитку сходів.

Передумовою ефективного і високоякісного проведення сівби є правильне комплектування відповідно до існуючих регіональних нормативів, регулювання, підготовка і складання агрегату, раціональна організація використання та своєчасний контроль і якість виконаних робіт.

Для посіву сої найбільш раціонально і доцільно використовувати агрегат в складі трактора — МТЗ-82- та сівалки ССТ-12 В.

Сівалка призначена для точного висіву насіння цукрового і кормового буряка та сої з одночасним внесенням гранульованих мінеральних добрив. Дана машина має систему контролю за технологічним процесом висіву і рівнем висівного матеріалу.

Технічні характеристики.

Робоча швидкість, км/ч: 7,2;

Ширина захвату, м: 5,4;

Ширина міжрядь, мм: 450;

Глибина закладування насіння, мм: 20−60;

Норма висіву насіння, шт./м: 8; 10; 12; 14; 16; 18; 20;

Маса, кг: 1390.

Розрахунок посівного агрегату

1.Відповідно до агротехнічних вимог за діапазоном швидкості руху вибираємо робочу швидкість 7,2км/год

2. Цим вимогам відповідає 3 і 4 передачі трактора: третя передача: vт3 = 10,38км/год., Ргак3=32,3кН; четверта передача: vт4=11,84км/год., Ргак4=30,8кН.

3. Уточнюємо Ргак з урахуванням конкретних умов за формулою:

кН, (4.1)

де Qтр — вага трактора, кн.;

f — коефіцієнт опору кочення,

i — нахил поля, %

Ргак3 = 32,3 -50· (0,07 + 0,03) = 27,3кН;

Ргак4 = 30,8 — 50 · (0,07 + 0,03) = 25,8кН.

4. Визначаємо максимальну ширину захвату агрегату за формулою:

м, (4.2)

де К1 — питомий опір дисків, 1,8кН;

К2 — питомий опір сівалки, 1,4кН К3 — питомий опір борін, 0,55кН;

q1…q4 — відношення ваги до ширини, яке визначаємо за формулою:

(4.3)

де Q — вага, кН.;

Bk — конструктивна ширина захвату, м

q1 = 13,3/5,4 = 2,5кН/м;

q2 = 17,1/5,4 = 3,2кН/м;

q3 = 18,3/5,4 = 3,4кН/м;

Вмах3 = 26/1,8 + 1,4 + 0,55 + 0,03(2,5 + 3,2 + 3,4) = 16,7 м;

Вмах4 = 24,5/1,8 + 1,4 + 0,55 + 0,03 (2,5 + 3,2 + 3,4) = 15,8 м.

5. Визначаємо кількість сільськогосподарських машин в агрегаті за формулою:

шт, (4.4)

П3 = 16,7/5,4 = 3,09шт, приймаємо п6 = 3шт;

П4 = 15,8/5,4 = 2,9шт, приймаємо п7 = 3шт.

6. Робочий тяговий опір агрегата визначаємо за формулою:

(4.5)

Rагр6=Rагр7=32(1,8×5,4+13,3×0,03)+3(1,4×5,4+17,2×0,03)+3(0,55×5,4+18,3×0,03)=35,8кН.

7. Коефіцієнт використання тягового зусилля трактора визначаємо за формулою:

(4.6)

зт.з.3 = 35/27,3= 1,28

зт.з.4 = 25,6 / 25,8 = 1,35

4.3 Підготовка агрегату до роботи Підготовка агрегату до роботи:

1. Сівалку ССТ-12 В рекомендовано агрегатувати з тракторами МТЗ-82 і Т-70С із шириною колії коліс (гусениць), відповідно, 1400 і 1350 мм. Сівалку можна агрегатувати з колісними тракторами МТЗ-82 з шириною колії коліс 1800 мм, змістивши посівні секції на рамі.

2. Для збільшення поздовжньої стійкості агрегату під час розворотів вантажів масою 200 кг закріпити на кронштейнах спереду трактора.

Додатково до вантажів 200 кг спереду трактора за допомогою спеціального кронштейна кріпляться зняті з сівалки складальні одиниці транспортного пристрою (сниця, два стояки та опора) загальною масою 85 кг.

3. Для збільшення вантажопідйомності навісної системи трактора МТЗ-82 і Т-70С переставити розкоси на поздовжніх тягах у додаткові отвори (ближче до приєднувальних шарнірів нижніх тяг).

4. Перевірити тиск у шинах трактора (передніх коліс — 1,7 кг/см2, задніх коліс — 1,6 кг/см2).

5. Закріпити на тяги навісного пристрою рамку. Нижні тяги встановити на зовнішні кінці пальців, надійно зафіксувати їх. Верхню тягу зафіксувати штирем через отвори щік рамки.

6. Навішену рамку автозчіпки встановити так, щоб вона знаходилася в одній площині із замком рами сівалки, для чого підвести трактор до сівалки під прямим кутом і домогтися збігу осей симетрії рамки та замка автозчіпки.

При під'їзді трактора до сівалки рамка має ввійти в середину замка до зіткнення площин, після чого слід увімкнути гідросистему на «підйом».

При з'єднанні рамки із замком зуб собачки має пройти через отвір у стіні замка для забезпечення фіксації його пружинним шплінтом, щоб запобігти роз'єднанню рамки та замка за випадкових дій важеля гідророзподільника під час роботи.

При збігу зуба собачки з пазом відрегулювати планку за допомогою гайок-ексцентриків.

7. Регулюванням верхньої навісної системи трактора встановити сівалку в горизонтальне положення.

Під час повторних навішувань сівалки стежити за тим, щоб довжина верхньої тяги зберігалась однаковою, тому що в противному разі можливе порушення початково встановленої глибини загортання насіння.

8. З'єднати розкоси навісної системи трактора з нижніми тягами через овальні прорізи у вилках.

Встановити довжину розкоса 515 мм, розтяжки затягнути та закріпити контргайками.

9. З'єднати по два рукави високого тиску за допомогою прохідних штуцерів і під'єднати їх півмуфтами запірних пристроїв до гідророзподільника трактора або задніх виводів гідросистеми трактора та через сповільнюючий клапан до гідроциліндра підйому маркерів.

10. Щоб запобігти зачіпанню трикутником навісної системи за кінці гвинтів механізму натягування поводків тукових сошників слід при з'єднанні рамки трактора із замком автозчіпки поводки п’ятої і сьомої секцій встановлювати в нижнє положення за допомогою швидкоз’йомних шплінтів і штирів.

Правила експлуатації та регулювання сівалки ССТ-12 В Для підготовки сівалок ССТ-12 В (Б) до роботи треба насамперед їх відремонтувати, звернувши особливу увагу на стан висівних апаратів.

1. Перевірити ширину міжрядь, на яку розставлені посівні секції сівалки, починаючи від центра рами. При цьому секції мають бути опущені до рівня опорно-приводних коліс сівалки. Ширина міжрядь вимірюється по наральниках насіннєвих сошників. Відхилення від заданої ширини має не перевищувати ±1 см.

2. Перевірити стан наральників сошників і у разі потреби їх замінити. За тривалої роботи наральники вузькоклинових сошників спрацьовуються, а дно борозенки, яку вони утворюють, заокруглюється. Як наслідок, погіршується точність розміщення насінин по довжині рядка.

3. Перевірити зазор між висівним диском і кришками висівних апаратів у такій послідовності:

— відкрити кришку бункера та перевірити величину зазору між диском і кришкою візуально або за допомогою щупа завтовшки 1 мм;

— у разі потреби обертанням гайок-баранчиків кришки встановити зазор між кришкою і диском до 1 мм;

— прокрутити апарат обертанням рукою приводної зірочки: обертання має бути плавним, без заїдань.

Перевірку зазорів варто робити після кожної заміни дисків.

4. Перевірити зазор між відбивачем та роликом висівного апарата. Його величина має становити від 0,1 до 0,6 мм.

5. Перевірити відповідність висівних дисків, що встановлені на сівалці, фракції насіння, яке висіватиметься.

До сівалки додаються два комплекти дворядних і два однорядних дисків із позначенням на них розміру фракції. Кожний із комплектів розрахований для роботи з насінням тільки тієї фракції, розмір якої зазначено на дисках.

Комірки на висівних дисках мають бути чистими та без окислень. У разі потреби їх прочистити. Для насіння фракції 3,5—4,5 мм діаметр комірок становить 5,1 мм, глибина — 2,7 мм, а для фракції 4,5—5,5 мм, відповідно, 6,1 мм і 3,4 мм.

Сівба насіння з підвищеною вологістю або сумішшю насіння різних фракцій забороняється.

Висівні апарати розраховані на висів тільки насіння вологістю не більше 14,5%.

Насіння не повинно містити сторонніх предметів (камінців, дрібних металевих предметів тощо), тому що їх потрапляння у висівні апарати призводить до поломок.

6. Установити механізм передач на потрібну норму висіву насіння згідно з таблицею 2 норм висіву та схемою механізму передач.

Регулювання норми висіву здійснюється зміною кількості рядів отворів (заміною дисків) та зміною швидкості їх обертання (перестановкою приводного ланцюга коробки передач на відповідні зірочки). Під час визначення норми висіву слід враховувати схожість насіння.

7. Установити норму висіву мінеральних добрив.

Потрібна норма висіву мінеральних добрив досягається вибором відповідної частоти обертання висівного механізму згідно з таблицею.

8. У разі потреби відрегулювати натягування пружин для створення додаткового зусилля притискування насіннєвих сошників до ґрунту.

9. Установити глибину загортання насіння обертанням регулювального гвинта. Переміщення втулок на одну поділку шкали відповідає зміні глибини загортання насіння на 1 см.

10. Установити глибину загортання мінеральних добрив та відрегулювати натягування пружин підвісок тукових сошників. Нижній отвір штиря відповідає мінімальному заглибленню тукового сошника.

11. Установити потрібну активність грудковідводів за допомогою овальних пазів. Верхній стан грудковідводів відповідає мінімальній активності.

12. Залежно від глибини загортання насіння та стану грунту відрегулювати тиск загортачів на грунт перестановкою пружин у пазах секторів. Верхній паз сектора відповідає мінімальному тиску загортача на грунт.

Для отримання потрібної висоти гребеня в зоні рядка відрегулювати активність загортачів зміною кута атаки крил загортачів у пазах сектора.

13. Конструкція маркерів дає можливість водити агрегат по центру трактора або по візирній лінії. Візирна лінія наноситься на капот трактора на відстані 130 мм праворуч від осьової лінії трактора або на такій самій відстані встановлюються дві віхи, з'єднані шпагатом.

Для запобігання підрізанню в стикових міжряддях за міжрядних обробітків рекомендується виліт маркерів збільшити на 50 мм.

Відрегулювати кут атаки дисків маркерів для забезпечення достатньої видимості маркерних ліній.

Відрегулювати вильоти маркерів згідно формул:

для правого маркера:, м, (4.7)

для лівого маркера:, м, (4.8)

де Вм — конструктивна ширина захвату агрегату, м;

А — відстань між серединами напрямляючих гусениць, м;

m — ширина стикових міжрядь, м

lпр = (5,4 + 1,4 + 0,07)/2 =3,44 м;

lл = (5,4 — 1,35 + 0,07)/2 = 3,41 м.

14. Завантажити бункери насінням та прокрутити висівні диски для заповнення отворів насінням обертанням опорно-приводних коліс від руки. Завантажити бункери туковисівних апаратів добривами. Перед завантаженням добрива слід просіяти через сито з чарунками розміром не більше 7×7 мм. Вологість добрив має перевищувати 8—10%. Змішувати різні види добрив слід безпосередньо перед завантаженням у бункер.

15. Під час роботи слід дотримуватися прямолінійності руху агрегату, а допущені викривлення виправляти під час дальших проходів. Варто дотримуватися сталості швидкості руху агрегату.

16. Повороти агрегату та подачу назад здійснювати тільки за піднятої сівалки.

Під час роботи агрегату слід контролювати: наявність насіння та добрив у бункерах; роботу механізмів; правильність визначення глибини загортання насіння та рівномірність висіву; вчасність змащування сівалки; роботу насіннєі туковисівних апаратів; болтові та шплінтові з'єднання.

17. Слід вчасно очищати сошники від землі та рослинних решток чистиком, який додається до сівалки.

Щоб запобігти забиванню вікон насіннєвих сошників землею, потрібне опускання сівалки в робочий стан слід здійснювати тільки під час руху трактора вперед. За випадкового опускання сівалки під час зупинки трактора або зміщенні агрегату назад за опущеної сівалки треба обов’язково знову підняти сівалку та перевірити, чи не забиті вікна насіннєвих сошників землею.

18. По закінченні роботи наприкінці зміни слід очищати бункери висівних апаратів від насіння (через бокові кришки апаратів) та бункери туковисівних апаратів від добрив.

19. Транспортування сівалки дорогами загального призначення здійснювати тільки в транспортному положенні з використанням транспортного пристрою. Посівні секції перед транспортуванням сівалки треба підняти у верхнє (транспортне) положення і зафіксувати за допомогою спеціальних пристроїв.

При переводі сівалки в робочий стан посівні секції слід розфіксувати та опустити.

4.4 Підготовка поля Перевіряємо стан поля, а також під'їзні дороги, забираємо перешкоди, які заважають працювати машинам.

Відмічають вішками лінію першого проходу. Вішки ставлять через кожні 50…80 м так, щоб обов’язково було видно не менше трьох з них. Висота вішок — 2,5…3 м. відстань від краю поля до лінії першого проходу агрегату повинна бути рівна половині ширини захвату сівалки.

Якщо за межами поля відсутній вільний виїзд для розвороту агрегату, то відмічають поворотні смуги. Ширину поворотної смуги залежно від способу руху агрегату і виду його повороту визначаємо за формулою: