Проект комплексної механізації цеху по приготуванню кормів для відгодівлі ВРХ ТОВ АФ «Маяк» Вовчанського району Харківської області

Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. Петра Василенка

Факультет Механіко-технологічний

Кафедра МТФ

Пояснювальна записка до дипломного проекту

НА ТЕМУ:

«Проект комплексної механізації цеху по приготуванню кормів для відгодівлі ВРХ ТОВ АФ „Маяк“ Вовчанського району Харківської області»

Керівник Бойко І.Г.

Проектував студент: Карапутін А.М.

2007 р.

Зміст

Вступ

1. Коротка характеристика господарства

1.1 Місцезнаходження господарства, його розмір і природно кліматичні умови

1.2 Аналіз землеробства

1.3 Спеціалізація господарства

1.4 Забезпеченість основними фондами та енергоресурсами

1.5 Наявність і використання трудових ресурсів

1.6 Кормова база і годівля тварин

2. Технологічна частина

2.1 Технологічне обґрунтування кормоцеху

2.2 Огляд сучасних кормоцехів

2.3 Зоотехнічні і технологічні вимоги до якості кормів

2.4 Розрахунок кормової бази господарства

2.4.1 Визначення необхідної кількості силосних та кормових сховищ

2.4.2 Розрахунок дільниці підготовки грубих кормів і вибір необхідного обладнання

2.4.3 Визначення необхідної кількості засобів підвезення соломи

2.4.4 Розрахунок дільниці підготовки силосу і вибір необхідного обладнання

2.4.5 Розрахунок дільниці концентрованих кормів

2.4.6 Розрахунок дільниці для рідких кормів

2.4.7 Технологічні розрахунки дозатора рідких кормових добавок

2.5 Визначення продуктивності кормоцеху

2.6 Будова кормоцеху і його робота

3. Безпека життєдіяльності

3.1 Аналіз стану ОхПр в господарстві

3.2 Аналіз ОхПр на тваринницькій фермі

3.3 Аналіз умов праці в кормоцеху

3.4 Розрахункова частина

3.5 Рекомендації по покращенню ОхПр

4. Техніко-економічне обґрунтування проекту

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

В сільському господарстві основним завданням є виробництво продуктів харчування для населення. Тваринництво являється галуззю сільського господарства, яка виробляє м’ясо, молоко, яйця, шерсть та іншу продукцію. Тваринницька продукція виробляється на фермах, комплексах в підсобних господарствах. Рівень механізації виробничих процесів в цих підприємствах різний. Найвищий рівень механізації виробничих процесів на комплексах, а найнижчий в підсобних господарствах. На сучасних рентабельних тваринницьких комплексах він становить 100%. Собівартість продукції залежить від рівня механізації. В тих господарствах, де рівень механізації вищий, собівартість продукції нижча.

Приготування кормів і своєчасне їх роздавання тваринам дає можливість збільшити виробництво м’яса до 30%. В тих господарствах, де корма готуються в сучасних кормоцехах, вони балансуються по поживності у відповідності до зоотехнічних раціонів. Приріст на кожну худобу значно вищий, ніж де вони роздаються тваринам в не приготовленому вигляді. Тому для збільшення виробництва м’яса необхідно годувати тварин тільки кормовою сумішшю, яка збалансована по поживності.

Для невеликих тваринницьких ферм випускається комплект обладнання розсипних кормів КОРК-14. практична експлуатація кормоцехів серії КОРК свідчить про їх низьку надійність. Особливо часто виходить з ладу подрібнювач ИГ30Б. Тому для збільшення експлуатаційної надійності кормоцеху, який являється базовим, ми вирішили провести його вдосконалення. Метою дипломного проекту є зниження вартості приготування кормової суміші, підвищення експлуатаційної надійності кормоцеху, науково-обґрунтованого підбору необхідних машин і обладнання для технологічної лінії.

На сучасному етапі, коли на ринку є значна кількість фермової техніки, задача інженерної служби полягає в обґрунтуванні комплекту машин для приготування кормів, використовуючи універсальний критерій ефективності - питомі приведені затрати.

1. Коротка характеристика господарства

1.1 Місцезнаходження господарства, його розмір і природно кліматичні умови

ТОВ АФ «Маяк» розміщене на території с. Революційне Вовчанського району Харківської області. За географічним положенням підприємство розташоване у Лісостеповій зоні України. Клімат помірно-континентальний.

В користуванні підприємства нараховується 698 га с/г угідь, з них 649 га рілля, 3 га сінокосів і 46 га пасовищ. За характером ґрунти в основному чорноземи і частина суглинки. Підприємство розташоване на території села Підвисоке, де і знаходиться центральна його садиба.

Відстань до обласного центру міста Харків складає 67 км, до районного — селища Вовчанськ 23 км. Транспортне сполучення дуже вигідне як шляхове, так і залізничне.

Господарство має 8 виробничих приміщень для одночасного утримання і відгодівлі 3000 голів худоби, 2 кормових ями на 160 тис. м³, силосні споруди для зберігання жому і силосу, гаражі з ремонтною майстернею, склади і ряд інших об'єктів, які забезпечують технологічний ритм виробництва яловичини на індустріальній основі з використанням раціональних форм організації і оплати праці.

Відгодівельне поголів'я (80%) живою масою однієї голови 320−350 кг, надходить на міжгосподарське підприємство з двох спеціалізованих господарств по вирощуванню молодняку, решту поголів'я (20%) поставляють сільськогосподарські підприємства Вовчанського району.

Утримання тварин прив’язне. Гній видаляється самопливом з наступною його перекачкою насосами в гноєсховище і після цього вивозиться на поля підприємства. Напування здійснюється з автопоїлок.

При роздачі концентрованих кормів використовують кормороздавач КТУ-3А, грубих кормів — КТУ-10, жому — УСП-10.

На підприємстві діють підсобні промисли: побудовано і функціонує ковбасний цех по переробці тваринницької продукції з потужністю 10 тон готової продукції за один місяць.

Велику увагу на підприємстві приділяють кваліфікації кадрів. Зараз штат складає 32 спеціалісти з вищою і середньою освітою.

Рис. 1.1- Схема структури господарства

1.2 Аналіз землеробства

Земля в сільському господарстві виступає як головний засіб виробництва.

Характер використання землі в с/г залежить від того, до якого виду угідь воно відноситься.

Земельні господарства сільськогосподарського підприємства складаються з с/г угідь (багаторічних насаджень, природних і культурних сіножатей і пасовищ). Ліси, чагарники, землі під забудову та інші землі належать до інших угідь.

Структура земельних угідь — це процентне співвідношення площ різних угідь у складі загальної земельної площі або площі с/г угідь.

Загальна земельна площа та їх структура в міжгосподарському підприємстві характеризується даними, які наведено в таблиці 1.1. В підприємстві площа земельних угідь дедалі не зменшується. Зате площа с/г угідь зменшилась на 7% або на 34 га. [16]

Таблиця 1.1- Розмір і структура земельного фонду.

Під пасовища і сіножаті відведено 0,4% і 6,6%. Інші земельні угіддя становлять 7,0%.

Таблиця 1.2-Структура посівних площ

1.3 Спеціалізація господарства

Під спеціалізацією розуміють процес відособлення підприємств і галузей з виробництва однорідних продуктів або здійснення прямих стадій технологічного циклу.

Спеціалізація господарства зумовлює переважний розвиток однієї або кількох галузей з метою масового виробництва однієї продукції на основі сучасної техніки і прогресивної технології.

Спеціалізація господарства визначається за питомою вагою окремих видів товарної продукції господарства.

Напрямок господарства — м’ясний.

1.4 Забезпеченість основними фондами та енергоресурсами

Основні фонди показані на рисунку 1.2.

Рис. 1.2- Основні фонди

Важливим показником озброєності господарств є фондозабезпеченність і фондоозброєність.

Фондозабезпеченність — середньорічна вартість виробничих основних фондів с/г призначення на 100 га сільськогосподарських угідь.

Фондоозброєність — середня вартість с/г основних фондів в розрахунку на середньорічного працівника.

Економічна ефективність використання виробничих основних фондів характеризується системою показників. Основними з них є фондовіддача та фондоємкість.

Фондовіддача визначається як відношення вартості валової продукції до середньорічної вартості виробничих основних фондів.

Фондоємкість продукції представляє середньорічну вартість виробничих основних сільськогосподарських призначень в розрахунку на 1 грн. валової продукції.

Для характеристики економічної ефективності використовуються такі показники: строк окупності сільськогосподарських основних фондів, розміри затрат, продуктивність.

Господарство добре забезпечено фондоресурсами та енергоресурсами. І їх забезпеченість збільшується з кожним роком.

корм силосний зоотехнічний кормоцех

1.5 Наявність і використання трудових ресурсів

Праця — це цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої вона змінює і пристосовує предмети природи для задоволення своїх потреб.

Трудові ресурси сільського господарства — це сукупність людей, здатних працювати. Ці ресурси вимагають перш за все, щоб робоча сила досягла працездатного віку. До цієї групи відносяться чоловіки віком від 16 до 60 років і жінки від 16 до 55 років.

Рівень використання трудових ресурсів в сільському господарстві характеризується наступними показниками:

1. ступінь заохочення трудових ресурсів в суспільне виробництво і визначається відношенням кількості працездатних до наявності чоловік в господарстві;

2. коефіцієнт використання трудових ресурсів протягом року — відношення фактично відпрацьованого в суспільному виробництві робочого часу до можливого річного фонду робочого часу;

3. коефіцієнт використання робочого часу враховує повноту використання трудових ресурсів не тільки протягом року, але й щоденно, тобто, протягом всього дня.

Наявність і використання трудових ресурсів в господарстві показано в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3- Наявність і використання трудових ресурсів в господарстві

Характеризуючи працездатність, видно що на 100 га сільськогосподарських угідь у 2001 р працездатність склала 0,60, а на 100 га ріллі - 0,61. В 2003 р відповідно 0,53 і 0,57, що на 12% і 7% менше в порівняні з 2001 роком.

1.6 Кормова база

Одним з напрямків інтенсифікації виробництва яловичини є повноцінна годівля тварин дешевими і збалансованими за всіма поживними речовинами і кормами. На умові дослідження і передовий досвід свідчать, що наявне в колгоспах, радгоспах та міжгосподарських підприємствах поголів'я м’ясного контингенту ВРХ, його генетичний потенціал дають можливість вже сьогодні значно збільшити виробництво яловичини. Для цього необхідно виробляти достатню кількість різноманітних кормів високої якості, тобто створити міцну кормову базу і істотно вдосконалити кормовиробництво, перетворити його у спеціалізовану галузь.

Кормовиробництво — сполучна ланка між рослинництвом і тваринництвом. Воно повинно постачати останньому достатню кількість різноманітних, якісних і збалансованих за всіма поживностями речовинами кормів для його інтенсифікації.

На більшості сільськогосподарських підприємствах виробництво кормів не набуває товарної форми і розраховане для власного використання. Таке поєднання забезпечує велику економію засобів на їх транспортування. Якщо не брати до уваги вузькоспеціалізовані великі підприємства промислового типу, то у всіх колгоспах і радгоспах тваринництво повинно забезпечуватися власними кормами. Основна мета поєднання галузей полягає насамперед у забезпеченні раціонального використання землі. Майже у кожному господарстві є сіножаті і пасовища, які належать до кормових угідь. Без відповідних галузей тваринництва вони не будуть раціонально використовуватися.

При аналізі економічного стану кормо виробництва вирішуються такі питання: визначення об'єму і складу кормових ресурсів, виходу кормів з одиниці площі, а також пропорцій збирання та втрата кормів відповідно до їх кількості і плану виробництва продукції тваринництва: класифікація кормів за однорідними групами; складання балансів кормів у господарствах; оцінка економічної ефективності використання кормів та інше.

До кормів тваринного походження належать: незбиране молоко, відходи його переробки, кісткове, м’ясне, м’ясо-кісткове і рибне борошно; до мінеральних: сіль, вапно, тощо; до комбінованих: продукти технічної переробки сировини рослинного і тваринного походження.

Одним з головних резервів підвищення м’ясної продуктивності ВРХ та ефективності галузі в цілому є підвищення рівня годівлі і удосконалення структури раціонів. [16]

Таблиця 1.4 — Розмір і структура посівів культур в господарстві

Як бачимо по даним таблиці 1.4. розмір і структура посівів за три роки не змінилася.

Таблиця 1.5 — Динаміка і структура використання кормів

Розглядаючи структуру використання кормів в динаміці (таблиця 1.4.), можна зробити висновок, що питанню про повноцінну годівлю худоби на відгодівлі приділяється велика увага.

Так в порівняні з 2004 роком, у 2006 році стали виробляти більше концкормів для худоби. Об'єм комбікорму збільшився на 30% або 5480 ц.к. од. Однак з дефіцитністю цього виду кормових ресурсів збільшувати їх частину немає можливості. Дуже помітним відбулося збільшення грубих кормів (на 17%). Це пов’язано з тим, що господарство стало більше заготовляти соломи. Питома вага соковитих кормів зменшилась на 7%.

Якщо розглядати структуру посівів за 2006 рік, то сама висока питома вага при використанні соковитих кормів 54,8%, концентрати 14,9%, грубі корми 9,8%.

Таким чином, безперебійна раціональна годівля високопоживними кормами, правильне і ефективне використання кормових ресурсів є найголовнішим фактором розвитку скотарства, підвищення рівня інтенсивності та економічної ефективності виробництва м’яса ВРХ.

Динаміку структури використання кормових культур можна простежити за даними таблиці 1.6.

Таблиця 1.6 — Затрати кормів на годівлю великої рогатої худоби

Як бачимо з даних таблиці 1.6., затрати кормів на годівлю ВРХ знизились в порівняні з 2004 роком.

Застосування оптимального рівня годівлі, збалансованість раціону за поживними речовинами значною мірою сприяють підвищенню продуктивності худоби.

Застосування оптимальної структури рівня годівлі і кормового раціону забезпечило одержання 780 гр. середньодобового приросту живої маси на середньорічну голову худоби при затратах кормів на 1 ц приросту 12,8 ц.к. од, що на 3 ц.к. од більше, а ніж у 2004 році, при середньодобовому приросту 774 гр. і затратах кормів на 1 ц приросту 9,7 ц.к. одл.

Сьогодні питання раціонального використання дешевих об'ємистих кормів не втратило свого значення.

2.Технологічна частина

2.1 Технологічне обґрунтування кормоцеху

Основним кормом на нашій фермі є волога кормова суміш, в склад якої входять слідуючи елементи: грубі корми, силос, концкорми, жом, меляса, міндобрива. Враховуючи це, приймаємо технологію приготування вологих кормо сумішей на основі соломи. За прототип приймаємо кормоцех КОРК-15, який складається:

— дільниця підготовки соломи;

— дільниця підготовки силосу і жому;

— дільниця підготовки концкормів;

— дільниця підготовки рідких кормів;

— дільниця змішування і вивантаження готової кормової суміші.

2.2 Огляд кормоцехів

Кормоцех — це механізоване підприємство, яке забезпечує сезонне або кругло добове виробництво вологих багатокомпонентних сумішей в необхідній кількості, безпосередньо перед згодовуванням.

. Комплект обладнання КОРК-15 призначений для приготування кормових вологих сумішей для ВРХ. Він може обслуговувати молочну ферму на 800.1600 голів, або від годівельну на 5000 голів. Кормові суміші готуються з соломи або силосу, коренебульбоплодів, концентратів меляси і розчину карбонаду. [3]

Комплект обладнання включає технічну лінію приймання і подачі соломи, яка складається з живильника-завантажувальника, дозатора, скребкового транспортера; приймання і подача сінажу і силосу, що складається з живильника зеленої маси і дозатора скребкового транспортера; приймання і подача концентрованих кормів, що складається з двох бункерів-дозаторів і шнека; обробка коренеплодів, що складається з приймальних бункерів-живильників, подрібнювача, бункера-дозатора; приготування збагачувальних добавок, що складається з обладнання ОМК-2 змішувача і видачі готової кормосуміші, яка складається з подрібнювача-змішувача кормів та скребкового вивантажувального транспортера.

При роботі комплекту КОРК-15, солому з само відкидного транспортного засобу вивантажують в приймальний лоток, звідки вона поступає на конвеєр. На конвеєрі солома розрихлюється бункерами і подається в дозованому вигляді на транспортер дійсного дозування. Сінаж або силос подається на збиральний транспортер аналогічним способом.

Коренебульбоплоди доставляють в кормоцех транспортними засобами і вивантажують в бункер транспортера ТК-55 або подають в нього стаціонарним транспортером з коренебульбосховища. З бункера коренеплоди транспортують в подрібнювач ИКМ-5, де їх миють і подрібнюють, після чого вони потрапляють в бункер-дозатор вологих кормів, а далі на транспортер. Концентровані корма привозять в кормоцех автокормовозами і вивантажують в бункера-дозатори, звідки шнековим транспортером їх подають на збиральний транспортер. Компоненти кормових сумішей збиральним транспортером пошарово потрапляють в ИСК-3, де їх подрібнюють і перемішують. Туди ж через форсунки вводять водяний розчин меляси з карбамідом, яки приготовляють в ОМК-2. готову кормову суміш транспортером вивантажують в кормороздавачі. [3]

На рисунку 2.1. показана технологічна схема комплекту КОРК-14.

Рис. 2.1- Технологічна схема КОРК-15: 1,2 — живильники-дозатори; 3 — бункер-живильник коренебульбоплодів; 4 — бункер сухих кормів; 5 — конвеєр-живильник; 6 — дозатор концентрованих кормів; 7 — мийка-подрібнювач коренеплодів; 8 — дозатор соковитих кормів; 9 — обладнання для приготування поживних розчинів; 10 — збірний конвеєр; 11 — змішувач (подрібнювач-змішувач); 12 — розвантажувальний транспортер Таблиця 2.1- Техніко-економічна характеристика комплексу

Практика показує, що кормоцехи серії КОРК-15 і КЦК-5 мають надзвичайно низьку експлуатаційну надійність (часто виходять з ладу). Вони мають велику продуктивність, але дорогі. Виникає необхідність в вдосконалені кормоцехів, які б відповідали сучасним зоотехнічним вимогам.

Модернізований комплект обладнання кормоцеху КОРК-15А відрізняється від КОРК-15 прямоточною технологічною схемою, застосуванням модернізованих пошивників-навантажувачів ПС-Ф-6А-1 для соломи і ПС-Ф-6А для силосу; подрібнювача-змішувача ПЗК-3А; використанням стрічкових замість ланцюгово-планчастих транспортерів, що в 3.4 рази збільшує строк їх служби; застосуванням нової лінії мінеральних добавок і лінії рідких добавок, а також можливістю введення в склад лінії бурякового жому; спрощення технологічної схеми з можливістю застосування різних сполучень ПТЛ згідно запитів господарства.

Кормоцех інституту «Райколгосппроект» розрахований на 800.1000 голів. Призначений для приготування повноцінних вологих кормових сумішей з використанням в них соломи, силосу або зеленої маси, коренебульбоплодів, концентрованих кормів, білково-вітамінних і мінеральних добавок, сечовини з карбамідом.

Кормову суміш згодовують ВРХ в свіжому вигляді. Кормоцех працює по неперервному циклу.

Кормоцех «Маяк-6» типовий проект 812−116. призначений для приготування кормових сумішей без використання харчових відходів. Це один з перших кормових цехів для свинарства, який створений на базі серійного комплекту обладнання. Він і в наш час користується великим попитом. Частину устаткованого обладнання замінено на нове. Кормоцех призначений на приготування вологих кормових сумішей з соковитих і концентрованих кормів. Він може обслуговувати ферму до 6 тисяч голів свиней. [3]

Комплект обладнання КЦК-5−3 використовують на молоко товарних фермах на 800−1200 корів, а КЦК-5−4 на відгодівельних на 1200−2000 голів. Обладнання кормоцехів КЦК-5 розміщують в спеціальному одноповерховому приміщені розміром 12×18 м. Комплекти обладнання КЦК-5 включають наступні топ очні технологічні лінії з керуючою подачею

— приймання і дозована подача соломи від 1,5 до 5 т/год. при нерівномірності 13,4.14,5%;

— приймання і дозована подача силосу від 4 до 15 т/год при нерівномірності 16,8.18,4%;

— приймання і накопичення листка, подрібнення дозованої подачі коренебульбоплодів від 4 до 10 т/год при нерівномірності 17,6…25,5%;

— приймання, накопичення і дозована подача бурякового жому від 8 до 16 т/год при нерівномірності 8.22%;

— приймання, накопичення і дозування подачі концентратів від 0,5 до 6 т/год при нерівномірності 3,4…4,8%;

— підготовка і дозована подача поживних речовин від 0,3 до 5 т/год при нерівномірності 5%;

— збирання, транспортування, змішування компонентів і вигризка кормової суміші з продуктивністю 14.30 т/год, з однорідністю 78,5.88,8%.

Розглянемо технологічний процес. Солому привозять до кормоцеху самозвалочними тракторними причепами і відвантажують на площадку перед бункером-дозатором, після чого загружають в нього тракторним скребковим бульдозером БН-1. Силос завозять самозвалочними засобами і відвантажують в другий бункер-дозатор. З бункерів-дозаторів корма подаються на зірковий транспортер ТЛ-64. Концентровані корма доставляються в кормоцех КЦК-5−3 автосамовідкидними машинами. З бункерів ПК 6.0 і БДК-10 концентровані корма шнеками подають в дозатор ДК-10, звідки продукти дозовано поступають на зірковий транспортер.

Коренеплоди підвозять до кормоцеху тракторними причепами і вивантажують в приймальний бункер транспортера ТК-5, останній подає їх в подрібнювач ИКМ-4. Подрібнена маса поступає в дозатор вологих кормів ДС-15, який по мірі втрати маси поповнюється автоматично, включається за допомогою датчика рівня. Подрібнювач ИКМ-5 і транспортер ТК-4.

Буряковий жом підвозять тракторами, причепами і вивантажують безпосередньо в бункер-дозатор жому БДЖ-12. При завантажені жому включають електровібратор пруткової решітки.

Поживні розчини, такі як меляса з карбамідом, приготовляються в змішувачі меляси СМ-1,7, а розчин в лопастний змішувач С-30 подається насосом через дозувальний пристрій.

Змішування кормів проводиться в потоці лопастним змішуванням С-30, куди вони поступають з збірного транспортеру ТЛ-65 в заданій раціоном пропорції. Готову кормо суміш вивантажують в кормороздавачі транспортером ШІ-ПВ-12.

Продуктивність комплекту КЦК — 14.20 т/год, КЦК-5−4 — 24.30 т/год. Встановлена потужність електрообладнання — 72 і 114 кВт. Обслуговуючий персонал — 3 особи в зміну. Затрати праці - 0,38.0,23 л. год/т.

Розглянемо двохпоточний кормоцех для молочних ферм на 1600−2000 голів. Він розроблений для господарств Московської області. Призначений для підготовки вологих кормових сумішей, які готують на двох паралельних основних лініях. В зимовий період в денний раціон в розрахунку на лактуючу корову включають силос — 20 кг, сіна — 4 кг, соломи — 4 кг, коренебульбоплоди — 10 кг, меляси — 1 кг, мінеральних добавок — 0,2 кг. Крім цього в кормову суміш в кормоцеху водять до 40% комбікормів, які входять в раціон корови. [5]

Споруда двохпоточного кормоцеху одноповерхова, розмірами в плані 14×42 м. Вона включає відділення для приготування кормо суміші і розчинів, а також накопичення грубих, вологих і концентрованих кормів.

В склад обладнання основної ПТЛ входять:

— зірковий стрічковий транспортер ТЛ-100;

— вдосконалений подрібнювач;

— змішувач ИСК-3А;

— вивантажувальний стрічковий транспортер.

До кожної основної лінії прилягають допоміжні лінії грубих кормів, силосу або сінажу ПЗМ-15, коренебульбоплодів, комбікормів, рідких кормових добавок, мікро добавок, подають відповідні корма.

Розглянемо технологічний процес. Грубі корма заготовляються і доставляються в лінію, в склад якої входить бункер БДК-Ф-70, звідки вони подаються на поперечний стрічковий транспортер і далі до лінії змішування. Доставка і дозування на лінії комбікормів виконується за допомогою ПТЛ, яка включає в себе вантажник ЗСК-10, бункер БСК-10 і дозатор ДК-10. коренеплоди підвозять в бункер ТЗК-30М, звідки вони поступають для миття і подрібнення, а потім на дозування. Подача, змішування і подрібнення кормів проходять так же, як і в комплекті КОРК-14.

Основні особливості індивідуального проекту заключаються в наступному: грубі корма заготовляються в рулетному вигляді з застосуванням хімконсерванту, застосування гідросистем управління живильниками ПЗМ-1,5 М і ПЗМ-1,5 спростили процес управління завантаженням і регулюванням роботою живильника.

Робота кормоцеху виконується циклічно: якщо в одній секції проходить дозування, змішування, подрібнення і видача готової кормової суміші, то друга лінія в цей час може не працювати, але в неї загружаються кормами всі порожні живильники, бункера, а також проводять технічне обслуговування і ремонт обладнання і машини.

Особливість першої технологічної лінії заключається в тому, що корма подрібнюються в ИС-30 і разом з комбікормами, жомом і поживними розчинами загружаються в мобільний кормороздавач-змішувач. Для бурякового жому в кормоцеху передбачена ПТЛ, яка складається з бункера-завантажувальника, скребкового транспортера, змішувача С-12, куди подають концкорма.

Особливістю другої технологічної лінії є наявність пропускної здібності кожного потоку, яка обумовлена наявність трьох ксивильників-завантавувачів стеблових кормів, наявність високопродуктивних подрібнювачів-змішувачів, а також ТПЛ коренеплодів.

Технологічно-економічні показники кормоцеху: загальна вартість будівництва 115,7 тис. грн., вартість машин і обладнання кормоцеху — 28,24 тис. грн., установлена потужність струмоприймальників — 209 кВт, обслуговуючий персонал — 3 людини в зміну, затрати праці на приготування кормової суміші - 0,2 люб. год/т. [5]

2.3 Зоотехнічні і технологічні вимоги до якості кормів

В системі мір по вдосконаленню кормо виробництва важливе місце належить заготовленню і приготуванню кормів високої якості, які відповідають не лише зоотехнічним, але й технологічним вимогам.

Загальні технологічні вимоги до кормів зводяться до того, щоб при підготовці, згодовувані і роздаванні їх худобі можна було легко механізувати всі процеси і до мінімуму скоротити затрати праці на цій операції.

Основою зоотехнічних вимог до якості кормів для ферм і комплексів являється найбільш повне задоволення потреб організму в поживних речовинах, кормах певної структури у відповідності з біологічним видом, віком, фізіологічним станом, особливостями травлення і обміну речовини в конкретній групі тварин.

Поживні речовини в раціоні повинні бути в таких співвідношеннях, щоб фізіологічні процеси проходили зі швидкістю, яка відповідала максимальним продуктивним здібностям тварин. Тому необхідно збалансувати раціони тварин не тільки по вмісту перетравленого протеїну, кальцію, фосфору, каротину, але і по кількості різних форм вуглеводів, азотних і інших речовин. Основні умови виробництва високоякісних кормів зводяться до того, щоб трави збиралися в період максимального накопичення в них протеїну, цукру, вітамінів, при оптимальному вмісті клітчатки. Якість сіна встановлюється відповідно ГОСТ 4808–75 по кольору, запаху, складу сухих речовин, протеїну, каротину, клітчатки, наявністю домішок. [10]

Для оцінки якості трав’яної муки розроблений ГОСТ 18 691–73.

2.4 Розрахунок кормової бази господарства

Тривалість стійлового періоду 365 днів.

ВРХ живою масою 250−300 кг1700 гол;

ВРХ живою масою 350−400 кг1096 гол;

ВРХ живою масою 400 і більше кг 204 гол;

Всього3000 гол.

Таблиця 2.2- Добовий раціон кормів на фермі для різних груп тварин

Враховуючи добовий раціон згодовування, визначаємо необхідний запас кормів для стійлового періоду. Визначаємо необхідну кількість силосу:

(2.1)

де т — кількість ВРХ живою масою 250−300 кг, т = 1700 гол;

т₁ — кількість ВРХ живою масою 350−400 кг, т₁ = 1096 гол;

т₂ — кількість ВРХ живою масою 400 і більше кг, т₂ = 204 гол;

а — добова норма силосу на 1 голову ВРХ масою 250−300 кг, а = 15 кг;

а₁ — добова норма силосу на 1 голову ВРХ масою 350−400 кг, а₁ = 4 кг;

а₂ = 0 кг;

Д — тривалість стійлового періоду, Д = 365 днів.

Звідси для відгодівлі худоби протягом року необхідно заготовити 10 908 т силосу. Аналогічно визначаємо необхідну кількість інших кормів.

Визначаємо необхідну кількість соломи:

Визначаємо необхідну кількість меляси:

Визначаємо необхідну кількість концкормів:

Визначаємо необхідну кількість жом сухий:

Визначаємо необхідну кількість жом кислий:

Визначаємо необхідну кількість солі:

Визначаємо необхідну кількість міндобавок:

Одержані данні заносимо в таблицю 2.3. [12]

Таблиця 2.3 — Необхідна кількість кормів для ферми

Вище приведена таблиця показує, яку кількість кормів необхідно пропустити через кормоцех, щоб готувати кормо суміш протягом року.

2.4.1 Визначення необхідної кількості силосних та жомових сховищ

Необхідну кормову місткість силосних сховищ визначаємо по формулі:

(2.2)

де V₁ — місткість сховища, м³;

q₁ — необхідний запас силосу, q₁ = 10 908 000 кг.

г₁ — об'ємна маса силосу, г₁ = 700 кг/м³;

В — коефіцієнт, який враховує втрати при зберіганні силосу, В = 1,2.

При прийнятій ширині силосної траншеї b = 15 м і висоті h = 4 м, її довжина буде:

Площа кормового двору не дозволяє мати одну таку траншею, тому приймаємо 4.

Аналогічно визначаємо місткість жомової ями, яка визначається по формулі:

(2.3)

де V₂ — місткість сховища, м³;

q₂ — необхідний запас жому, q₂ = 3 723 000 кг.

г₂ — об'ємна маса кислого жому, г₁ = 1000 кг/м³;

При прийнятій ширині жомової яки b = 15 м і висоті h = 4 м, її довжина буде:

2.4.2 Розрахунок дільниці підготовки грубих кормів і вибір необхідного обладнання

Враховуючи добову корму грубих кормів на одну тварину кратність годування і поголів'я комплексу, визначаємо кількість грубих кормів для родового годування:

(2.4)

Визначаємо тривалість роботи лінії на підготовці соломи:

де П_гр — продуктивність дільниці соломи, П_гр = 3000 кг/г.

2.4.3 Визначення необхідної кількості засобів підвезення соломи

Для підвезення соломи в нашому господарстві застосовують вантажні автомобілі самоскиди. Навантаження здійснюється за допомогою фуражів ФН-1,4 в агрегаті з трактором класу 14 кН, або якщо трактором солома попередньо подрібнена, то навантажувачем ПЕ-0,8Б. [14]

Для визначення необхідної кількості автомобілів розраховуємо тривалість виконання одного рейсу по формулі:

(2.5)

де Т_нав — тривалість навантаження автомобіля, год;

Т_{переїзд} — тривалість переїзду з вантажем, год;

Т_{розвант} — тривалість розвантаження вантажу, год;

Т_хх — тривалість переїзду без вантажу, год.

Визначаємо тривалість навантаження автомобіля навантажувачем ПЕ-0,8Б:

(2.6)

де g_гр — кількість грубих кормів, які помішаються в кузов автомобіля, кг;

с — об'ємна маса соломи, с = 68 кг/м³;

V — об'єм кузова автомобіля з нарощеними бортами, V = 11 м³;

W_нав — продуктивність навантажувача ПЕ-0,8Б на навантажуванні соломи, W= 5000 кг/г.

Тривалість переїзду з вантажем визначаємо по формулі:

(2.7)

де L_сер — середня відстань перевезення соломи, L_сер = 1000 м;

V_{вант.сер} = 35 000 м/год.

Тривалість розвантаження вантажів залежить від швидкості підйому кузова гідрошиліндром. Враховуючи час підйому, опускання вантажу кузова приймаємо Т_розван = 0,025 год.

Тривалість переїзду порожняком визначаємо за формулою:

(2.8)

де V_хх — швидкість руху автомобіля без вантажу, V_хх = 45 000 м/год.

Тривалість одного повного рейсу буде:

Для перевезення 7145 т соломи необхідно виконати таку кількість рейсів:

Для виконання 10 рейсів буде витрачено:

Таким чином, для забезпечення кормоцеху соломою необхідно використовувати 1 автомобіль. Для підвезення добової порції корму, автомобіль затратить 2,2 год.

2.4.4 Розрахунок дільниці підготовки силосу і вибір необхідного обладнання

Визначаємо добову потребу силосу:

(2.9)

де Q_сил — добова норма споживання силосу, кг.

Визначаємо разову потребу силосу:

Продуктивність дільниці підготовки силосу визначаємо по формулі:

(2.10)

де Т_сил — підготовка силосу для разового згодовування, Т_сил = 0,79 год.

Таким чином, дільниця повинна мати подачу силосу на сінаж 12 596 кг/год. Силос на сінаж для кормоцеху поступає в подрібненому вигляді. Тому відпадає необхідність в його додатковому подрібненні. Дільниця повинна забезпечувати добову подачу силосу на сінаж і мати границю регулювання від 0 до 15 000 кг/год. Таким чином беремо ПЗМ-1,4. [14]

ПЗМ-1,5 використовуємо в сучасних кормоцехах для добової подачі на збірний транспортер попередньо подрібненого силосу, сінажу, жому або зеленої маси.

Складається він з піднімального котла, похилого подавального транспортера, бітерів, шнекового транспортера, гідроприводу та електроприводу.

Робочий процес проходить наступним чином: корма завантажуються самоскидним транспортером на піднімальний лоток. При підніманні останнього силос падає на похилий транспортер. Скребками цього транспортера суміш подається на бітери, які обертаючись розрихлюють силос та направляють його на шнек, останнім корм подається на збірний транспортер кормоцеху. Норму видачі силосу регулюють зміною числа зубів храпового колеса, падаючого транспортера.

2.4.5 Розрахунок дільниці концентрованих кормів

Концентровані корми на нашому комплексі застосовуються як поживні компоненти. Вони добре споживаються тваринами і підвищують їх агу. Для накопичення концкормів приймаємо два бункери-накопичувачі ОПК-2 з дозаторами 3СК-10. величину дози концкормів встановлюємо:

(2.11)

де g_конц — добова норма концкормів для комплексу і добова норма сухого жому;

Т_{кормоцех} — час роботи кормоцеху за добу, Т_{кормоцех} = 2,37 год.

або При регулюванні необхідно досягти, щоб дозатор за одну хвилину видавав комбікорму. Розмір дози регулюється встановленням скребка на тарілці регулюючим ричагом.

2.4.6 Розрахунок дільниці для рідких кормів

У відповідності з добовим раціоном (див. табл.2.2) в кормосуміш нам необхідно добавляти мелясу, карбамід і мікро добавки. Враховуючи добові норми меляси і мікро добавок на 1 голову ВРХ, визначаємо їх кількість для разового згодовування:

Мелясу і мікро добавки розводять водою, як правило, готують 20% розчин. Визначаємо кількість води, необхідний для одноразового розчину:

Повна маса розчину буде рівна: 1299 + 6495 = 7794 кг.

Враховуючи корисний об'єм змішувача меляси і його продуктивність до т/год, застосовуємо 1 змішувач ОМ-1,5.

Готуємо розчин наступним чином. Попередньо в змішувач заливаємо гарячу воду 60−70% і через люк добавляємо мікро добавки. Після змішування 2−3 хв. з бака добавляємо мелясу.

Необхідну кількість пари для підігріву визначаємо за формулою:

де х — кількість розчину для одноразового згодовування, х = 7794 кг;

g_мел — сумарна кількість меляси і мікро добавок для одноразового згодовування, g_мел = 1299 кг;

g_п — норма витрат пари на нагрів 1 кг води до 70⁰С, g_п = 0,2.

Відповідно для підігріву води в СМ-1,7 необхідно 1299 кг пари. Пар одержуємо від центральної котельні. [12]

Змішувач меляси СМ-1,7 не комплектується дозатором рідких кормів. Тому виникає необхідність у вдосконалені дільниці рідких кормів дозатором. Враховуючи зооінженерні вимоги, для продуктивності дільниці пропонуємо дозатор, який складається з циліндричної ємності з двома присипами. У верхній присиці передбачено отвір для підведення рідких кормових добавок. Крім цього, на верхній присиці змонтований привід мішалки, яка розміщена в циліндричній ємності. Мішалка зроблена у вигляді труби до якої при допомозі зварювання приєднують лопатку. Привід закріплений на рамці, виготовлений з кутника і складається з моторредуктора і з'єднуючої муфти. Дозуючий пристрій складається з вентильного крану і розсіювача. З метою підігріву рідких добавок передбачені три електропідігрівачі, розміщені на циліндричній частині під кутом 120⁰. Для підтримання рівня рідини в заданих межах вмонтовані контакти верхнього і нижнього рівня, при чому контакт верхнього рівня можна регулювати по висоті встановлення. Для візуального контролю рідини в ємності передбачена оглядова прозора трубка з мірними мірками.

Працює запропонований дозатор наступним чином. В ємність при допомозі насосу змішувача СМ-1,7 подається кормова рідина. При підйому її рівня до місця розміщення контакту верхнього рівня останній дає сигнал на відключення насосу. При витраті кормових добавок рівень рідини падає до нижнього рівня. Який включає електродвигун насосу таким чином, що рівень рідини в ємності знаходиться між двома контактами — верхнім і нижнім. Електропідігрівачі підтримують температуру рідини в заданому діапазоні, а мішалка постійно змішує кормову суміш.

Температуру рідини контролюємо при допомозі електротермоментром і регулюється термореле.

2.4.7 Технологічні розрахунки дозатора рідких кормових добавок

Визначаємо розхід кормової рідини за годину:

Для регулювання дозатора вентильний кран необхідно налагодити на середній розхід.

Для круглого періоду площа отвору F₂ визначається по формулі:

де м — коефіцієнт розходу рідини, м = 0,62;

Н_ср — середній напір рідини, Н_ср = 0,8 м.

Визначаємо діаметр зливного опору:

Швидкість витікання рідини буде рівною:

Таким чином, для забезпечення необхідних витрат Q_{доз.сек} =0,9 кг/с діаметр зливного отвору повинен бути рівним 26 мм. Якщо прийняти d₂ < 26 мм, то необхідний розхід рідини не забезпечиться. Якщо d₂ > 26 мм, то необхідно застосовувати регулюючий пристрій. [12]

Рис. 2.1- Схема дозатора рідких кормів: 1 — нижня кришка камери; 2 — камера; 3 — мішалка; 4 — термометр; 5 — кришка; 6 — привід; 7 — мірна трубка; 8 — електротен; 9 — кран вентильний; 10 — розсіювач

2.5 Визначення продуктивністі кормоцеху

Розрахункову продуктивність вдосконаленого кормоцеху для приготування вологої кормової суміші визначаємо по формулі:

(2.16)

де — сумарна маса компонентів, які входять в суміш, що складається з п видів кормів в добавленому раціоні тварини;

t_п — час змішування, t_п = 0,79 год;

z — кратність змішування, z = 3.

Таким чином, для забезпечення комплексу повноцінною кормовою сумішшю, продуктивність запропонованого кормоцеху повинна біти 25 т/год.

Підібране обладнання і машини поп продуктивності нас задовольняють.

2.6 Будова кормоцеху і його робота

Вдосконалений кормоцех (див. Аркуш 3) двох потоковий з дільницями для приготування соломи, силосу, жому, концкормів, меляси і мікродобавок, дозволяє якісно готувати кормову суміш для 3000 бичків на відгодівлі. В його склад входить наступне обладнання:

— живильник-подрібнювач2 шт.;

— подрібнювач соломи (конструкторська розробка)2 шт.;

— живильник ПЗМ-1,5А2 шт.;

— живильник концкормів ОПК-22 шт.;

— дозатор рідких кормів 1 шт.;

— змішувач ИСК-32 шт.;

— циклон соломи2 шт.;

— транспортер ТЛ-652 шт.

Працює кормоцех наступним чином: солома підводиться транспортером і відвантажується в живильник-подрібнювач ЛИС-3. Там вона подрібнюється і рівномірно подається в сконструйований нами подрібнювач, де ще раз подрібнюється, розминається, розщеплюється на волокна і викидається в циклон. З циклона солома поступає на транспортер ТЛ-65, яким транспортується в змішувач ИСК-3. на солому нормовано подається силос або кислий жом з живильника ПЗМ-1,5А. Зверху на силос рівномірно подаються концкорми або сухий жом з бункерів ОПК-2. Над подрібнювачем розміщено дозатор рідких кормів, який рівномірно зволожує кормову суміш, що готується ИСК-3А.

Таких технологічних ліній приготування кормо суміші в кормоцеху дві. Кормоцех двохпотоковий. Продуктивність однієї технологічної лінії 25 т/год. Такий кормоцех гарантовано забезпечує комплекс якісною кормосумішшю. При поломці будь-якої з машин дана лінія зупиняється, а в роботу включається друга технологічна лінія. Таким чином робота кормоцеху не зупиняється.

Рис. 2.2 — Технологічна схема вдосконаленого кормоцеху: 1 — живильник ЛИС-3; 2 — подрібнювач соломи; 3 — циклон; 4 — живильник ПЗМ-1,5; 5 — шнек; 6 — бункер ОПК-2; 7 — дозатор мікродобавок; 8 — транспортер ТЛ-65; 9 — змішувач СМ-1,7; 10 — дозатор рідких кормів; 11 — змішувач

3 Безпека життєдіяльності

3.1 Аналіз стану охорони праці в господарстві

Робота з охорони праці регламентується рядом положень, законодавчих актів, стандартів безпеки, правил, інструкцій та стандартних норм. Відповідно до цих документів у кожному господарстві розробляється «Положення з охорони праці», в якому визначаються відповідальні особи за виконання регламентованих вимог. Один із найважливіших заходів профілактики виробничого травматизму — це інструктаж щодо умов навчання безпечним прийомам праці.

За стан охорони праці відповідає керівник господарства, в галузях відповідальність покладена на головних спеціалістів, в підрозділах на їх керівників. Наказом по господарству керівник призначає інженера по охороні праці.

Інженер по охороні праці має вищу освіту, по спеціальності інженер-механік, загальний стаж роботи 21 рік, на посаді інженера по охороні праці - 7 років. Інженер по охороні праці перевіряє стан охорони праці всіх підрозділів, дає розпорядження по покращенню умов ОхПр на виробничих місцях, по усуненню виявлених недоліків, задовольняє, з відома керівника господарства, експлуатацію машин та обладнання, які мають порушення вимог по ОхПр. На території тваринницької ферми, в будинку тваринництва знаходиться кабінет по ОхПр, який обладнаний стендами, плакатами, макетами, посібниками, зразками ЗІЗ та нормативно-технологічною документацією. Кабінет займає площу 56 м², що відповідає нормам. В кабінеті проводяться вступні, а також курсове навчання по ОхПр керівників підрозділів, атестацію робітників господарства.

В господарстві проводяться всі види інструктажів, по що свідчать журнали їх реєстрації з відповідними записами. На всіх виробничих підрозділах обладнані куточки по ОхПр, які обладнані засобами протипожежогасіння, засобами першої медичної допомоги (аптечками) та інструкціями на виробничих місцях.

На території господарства розміщений мед. пункт. Всі виробничі підрозділи обладнані сигналізацією, між приміщеннями проведено телефонний зв’язок.

Щорічно плануються заходи по охороні праці, на які виділяються кошти. Аналіз фінансування заходів по ОхПр наведено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 — Аналіз фінансування заходів по ОхПр в господарстві

Провівши аналіз таблиці 3.1. видно, що кошти, які виділяються на заходи по ОхПр, цілком достатні, за виключенням останнього року, це пояснюється скрутним матеріальним становищем господарства в 2002 році.

Робота по ОхПр в господарстві ведеться на достатньо високому рівні, але трапляються випадки травматизму. Аналіз нещасних випадків наведено в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 — Аналіз стану виробничого травматизму в господарстві

Основними причинами травм є експлуатація морально-устарівшого обладнання.

В господарстві згідно «Положення про пожежну безпеку», організована пожежна охорона, в її склад входять 10 чоловік. Охорона забезпечена необхідним обладнанням для пожежегасіння, закріплений спеціальний автомобіль, на території тракторної бригади розміщено пожежне водоймище, на території ферми водонапірна башта. Складено графік чергувань, згідно якого встановлено і ведеться цілодобове чергування.

3.2 Аналіз охорони праці на тваринницькій фермі

Стан охорони праці на тваринницькій фермі знаходиться на досить високому рівні. Територія ферми знаходиться на відстані 1,2 км від населеного пункту. На території ферми розміщені приміщення по відгодівлі ВРХ та свиней, кормоцех, будинок тваринника і кормовий майданчик.

Відповідальний за стан ОхПр на тваринницькій фермі є завідуючий фермою. В приміщені будинку тваринника розміщений кабінет по ОхПр. В інших приміщеннях розміщені куточки по ОхПр, в яких знаходяться плакати та макети. На фермі своєчасно проводяться інструктажі на робочому місці, які є основним заходом для практичного засвоєння працівниками правильних навичок роботи на виробничих місцях та правил виробничої санітарії.

В приміщеннях ферми функціонує належне освітлення. Освітлені також найбільш небезпечні ділянки ферми. Всі приміщення ферми обладнані блискавкозахистами. В приміщені є в наявності пожежні щити, які відповідають всім вимогам. Приміщення ферми пов’язані між собою телефонною мережею.

3.3 Аналіз умов праці в кормоцеху

Відповідальність за стан ОхПр в кормоцеху покладена на інженера по трудомістким процесам. В кормоцеху обладнаний куточок по ОхПр, в якому вивішені різні інструкції та вимоги по експлуатації машин та обладнання. Всі робітники, які зайняті в процесі кормоприготування, проходять навчання по ОхПр. В кормоцеху встановлені мед аптечки засобу першої медичної допомоги, є місце для переодягнення та душова кімната, вивішені знаки безпеки. Ведеться реєстрація і аналіз нещасних випадків і професійних захворювань робітників, проводяться бесіди по аналізуванню можливих несправностей машин та правил їх експлуатації. Всі робітники забезпечують ЗІЗ, але не завжди їх використовують. Споруда кормоцеху відповідає вимогам СН і Пі СН 245−71. приміщення одноповерхове, висотою 5 м. Ширина проходів 1,4 м, що задовольняє вимогам ОхПр.

Підлога рівна — бетонна. При роботі в кормоцеху виникають небезпечні фактори:

— підвищена небезпека обслуговування обладнання;

— висока напруга в електромережі;

— рухомі частини обладнання.

Карта умов праці показана в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3-Карта умов праці в кормоцеху

Для забезпечення протипожежної безпеки в кормоцеху знаходиться протипожежний щит та підвід води. Приміщення кормоцеху забезпечено блискавкозахистами.

3.4 Розрахункова частина

Розраховуємо заземлення комбікормового цеху.

1. Початкові дані.

— В комбікормовому цеху, площею 16×24 м, експлуатуються електроустановки напругою 380/220 В;

— Штучний заземлювач необхідно виготовити з вертикальних стержневих електродвигунів довжиною Св=5м, діаметр d=12 мм, верхні кінці яких з'єднуються за допомогою горизонтального електродвигуна — стальної шайби перерізом 4×40 мм, укладеної в землю на глибину h=0,8 м;