Удосконалення технології виробництва молока у TOB ім. Воровського Полтавського району Полтавської області

Міністерство аграрної політики України Полтавська державна аграрна академія Факультет технології виробництва і переробки продукції тваринництва Магістерська робота на тему:

" Удосконалення технології виробництва молока у TOB ім. Воровського Полтавського району Полтавської області"

студента спеціальності

8.130 201 «Технологія виробництва і

переробки продукції тваринництва"

Мізернюка Юрія Полтава2009

Зміст Вступ

1. Огляд літератури. Особливості виробництва молока при різних способах утримання корів

1.1 Особливості виробництва молока при прив’язному способі утримання корів

1.2 Особливості виробництва молока при безприв’язному способі утримання корів

1.3 Технологія машинного доїння корів

2. Матеріал, методика і аналіз результатів досліджень

2.1 Характеристика господарства

2.2 Характеристика галузі тваринництва

2.2.1 Історія створення стада

2.2.2 Породний, класний та віковий склад стада

2.2.3 Продуктивні та відтворювальні якості маточного стада

2.2.4 Технологія виробництва молока

2.2.5 Удосконалення технології машинного доїння корів

3. Економічна ефективність досліджень

4. Екологічна експертиза

5. Охорона праці

Висновки Пропозиції

Список використаної літератури

Реферат Тема: «Удосконалення технології виробництва молока у TOB ім. Воровського Полтавського району Полтавської області»

Магістерська робота: с. 86, рис. 6, 29 табл., 35 літературних джерел.

Мета роботи — аналіз технології виробництва молока в TOB ім. Воровського Полтавського району Полтавської області.

Методи вивчення — статистичні, математичні, економічні.

У дипломній роботі проведено аналіз технології виробництва молока в TOB ім. Воровського, виявлені недоліки даної технології, запропоновані обґрунтовані заходи щодо удосконалення технології виробництва молока.

Вступ Одною з провідних галузей тваринництва є молочне скотарство. На сучасному етапі це актуальна і важлива галузь сільського господарства. Це зумовлюється не тільки кількістю худоби в господарстві України, а й високою вагою молока та яловичини у структурі тваринницької продукції

У 2008 році в сільськогосподарських підприємствах обсяг виробництва молока зменшився на 4% і становив 2090,3 тис. тонн. Скорочення виробництва відбулося в 19 регіонах, з яких найбільше у Житомирській (на 20%), Одеській (на 19,2%), Закарпатській (на 18,5%), Запорізькій (на 18,4%), Тернопільській (на 11,7%) областях. Зросло виробництво молока лише у Полтавській (на 5,3%), Херсонській (на 4,1%), Харківській (на 3,4%), Чернігівській (на 0,7%), Черкаській (0,6%), Сумській (на 0,3%>) областях.

Поголів'я великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств на 01.01.2009 становило 5156,3 тис. гол., що на 6,1% менше проти 01.01.2008 року. У сільськогосподарських підприємствах поголів'я ВРХ зменшилось на 10,7% і склало 1719,9 тис. гол., у господарствах населення — зменшилось на 3,6% і становило 3436,4 тис. голів.

Головним напрямком розвитку скотарства в Україні є удосконалення матеріально-технічної бази, яка дозволить галузь перевести на інтенсивний шлях розвитку, суть якого заклечається в максимальному виробництві продукції при найменших трудових і матеріальних витратах. Це направлення повинно бути засноване на досягненнях науково-технічного прогресу та використанні системного підходу до виробництва високоякісної продукції, все більшого застосування перспективних, високоефективних технологій виробництва молока на основі наукових досягнень, які зроблені в останні роки в скотарстві та дозволяють навіть в самих екстремальних умовах організовувати та вести рентабельне молочне скотарство.

1. Огляд літератури. особливості виробництва молока при різних способах утримання корів

1.1 Особливості виробництва молока при прив’язному способі утримання корів В.І. Костенко та ін. (1995) відмічають, що характерною особливістю прив’язного утримання є відпочинок корови у стійлі та поїдання кормів в зафіксованому положенні, тобто на прив’язі. При цьому доять корів також у стійлах на прив’язі, але в деяких випадках можливе використання доїльного залу. Гній із стійл згрібають вручну у гнойові канали, де змонтований транспортер, який видаляє його із корівника. На фермах з прив’язним утриманням корів прийнята павільйонна забудова основних виробничих приміщень. Типові корівники, де утримують тварин, розраховані на 200−400 голів. У них корів розміщують в чотирьох рядах стійл. Для роздавання кормів мобільними засобами між двома рядами годівниць обладнують кормові проходи.

М.М. Іванченко, Ю. Д. Рубан (1991) пропонують застосовувати прив’язне утримання у племінних господарствах, де необхідно якомога точніше виявити індивідуальні генотипові та фенотипові особливості корів при індивідуальній годівлі, догляді, утриманні та роздоюванні, одержати максимальну продуктивність, вести чіткий облік за комплексом ознак. Для цієї мети найбільш прийнятним способом є прив’язний з високим ступенем механізації і автоматизації виробництва.

СІ. Адмін та ін. (1983) відмічають, що при прив’язному способі утримання корів вдається добре організувати індивідуальну годівлю тварин і догляд за ними, що сприяє підвищенню їх молочної продуктивності. Однак прив’язне утримання, особливо якщо корови доять в стійлах, пов’язано з відносно високими витратами праці по догляду за худобою, тому воно не може розглядатися як прогресивний метод при промисловому виробництві молока.

Є.А. Арзуманян та ін. (1991) вказують, що при прив’язному способі утриманні тварини в приміщеннях знаходяться в стійлах на прив’язі, корми отримують з годівниць, раціон складають або індивідуально для кожної тварини, або в середньому на групу з урахуванням живої маси, віку, фізіологічного стану й рівня продуктивності. Для утримання худоби на прив’язі господарства повинні мати добре оснащені приміщення. Витрати праці по догляду за тваринами при такому утриманні вищі, ніж при безприв’язному.

М. В. Зубець, Ф. Ф. Ейснер та ін. (1988) відмічають, що прив’язне утримання корів поширене в усіх зонах країни, особливо в зимовий період. При цьому кожну тварину розміщують в окремому стійлі з індивідуальною годівнице і напувалкою ПА-1А або АП-1А. Прив’язне утримання застосовують на більшості племзаводів, умови технології яких передбачають ретельний догляд, нормовану індивідуальну годівлю і роздоювання корів. Всі роботи по утриманню, годівлі та доїнню корів виконують відповідно до встановленого розпорядку дня. Доять корів у стійлах переносними апаратами або в молокопровід. В останні роки застосовують доїння корів у доїльних залах на установках типу «Ялинка» або «Тандем». Для зменшення затрат часу на відв'язування і прив’язування корів застосовують стійлове обладнання ОСП-Ф-26, яке забезпечує автоматичне самоприв’язування і групове відв'язування корів.

Вертійчук А.І., Мощенко М.І. (1995) вказують, що прив’язне утримання дає можливість забезпечувати індивідуальний догляд за тваринами, точно нормувати годівлю, спостерігати за їх фізіологічним станом і здоров’ям, успішно роздоювати корів тощо. Поряд з цим утримання на прив’язі потребує значних затрат праці та енергоресурсів на роздавання кормів, видалення гною, доїння корів, організацію прогулянок (моціону). Тому закріплення тварин за одним працівником при прив’язному утриманні невелике, а вартість продукції висока.

О.Т. Бусенко та ін. (2005) рекомендують застосовувати прив’язну систему утримання у племінних господарствах для худоби молочних та комбінованих порід. У приміщенні для кожної тварини обладнують стійло, годівницю і автонапувалку ПА-1А або АП-1А, використовують прив’язь типу ОСП-Ф-26, яка дає можливість автоматизувати процес прив’язування та відв'язування корів. Біля приміщення влаштовують вигульні або вигульно-кормові майданчики. Над стійлом кожної корови має бути табличка з зазначенням клички, ідентифікаційного номера, породи і породності, походження, дати народження, чергового отелення та продуктивності.

В.і. Мосійко та ін. пропонують технологію прив’язного утримання корів з доїнням в стійлах у молокопровід або з доїнням у доїльному залі. Корів утримують в стійлах, оснащених обладнанням з автоматичною прив’язю ОСП-Ф-26. Для видалення та транспортування гною використовують гнойові транспортери і установку УТН-10, гнойові канали закриваються металевою решіткою. Роздають грубі корми и кормосуміші мобільним кормороздавачем КТУ-1ОА.

I.A. Бузун та ін. (1989) відмічають, що характерною особливістю прив’язного індивідуально-групового утримання є утримання корів у стійлах з доїнням на лінійних доїльних установках при розподілі по групах з урахуванням чи без урахування фізіологічного і продуктивного стану.

Є. Петруша (1998) пропонує ефективні елементи технології прив’язного утримання молочних корів:

для ферм з прив’язним утриманням тварин застосовувати змінний режим штучного освітлення приміщень люмінесцентними лампами на рівні 10 лквід 21-ї до 5-ї год., 300 лк — від 5-ї до 8-ї і від 17-ї до 20-ї, 150 лк — від 8-ї до 12-ї і від 16-ї до 17-ї. Це сприяє кращому поїданню кормів в зимовий період, зростанню молочної продуктивності при збільшенні витрат електроенергії на 1 кг молока лише на 3% (0,65−0,67 кВт/год.);

підвищення інтенсивності штучного освітлення доїльного залу від 75 до 150лк поліпшує якість молока за механічним забрудненням, підвищує продуктивність та якість праці операторів машинного доїння;

при дворазовому доїнні найдоцільніше чотириразове видалення гною, а саме: за 0,5−1 год. до початку ранкового і вечірнього доїння і через годину після закінчення кожного доїння;

для обладнання підлоги в стійлах корівників з прив’язним утриманням худоби поряд з дубовими дошками пропонується використовувати також конішерні плити з тирсовим наповненням, керамічну плитку та гумокордобітумні килимки;

Рубан Ю. Д. (2005) відмічає, що прив’язний спосіб утримання худоби передбачає індивідуальні стійла, стрічкову прив’язь. Протягом дня тваринам надається прогулянка на вигульних майданчиках тривалістю не менше двох годин. Годівля і напування худоби проводиться в стійлах.

Цілорічне стійлове утримання дозволяє в літній період годувати тварин на вигульно-кормових майданчиках. Доїння корів проводиться в стійлах або в доїльних приміщеннях.

Попков H.A. та ін. (2007) виокремлюють наступні основні переваги традиційного прив’язного утримання: постійні місця годівлі, поїння, відпочинку та доїння, які забезпечують сприятливі умови для індивідуальної годівлі й обслуговування кожної корови відповідно до її продуктивності і фізіологічних особливостей. Основними вимогами до корів при прив’язному утриманні є придатність їх до машинного доїння. Крім того, наявність постійних місць годівлі й поїння, відпочинку и доїння, обладнання теплого сухого лігва, індивідуальний підхід при годівлі, доїнні та інших операцій при цьому способі утримання сприяють ефективному роздою.

Богданов Г. А. (1983) вказує на ряд недоліків прив’язного утримання, пов’язаних з неможливістю в більшості випадків досягти високої продуктивності праці. Обумовлено це тим, що при утриманні тварин на прив’язі більшість технологічних операцій, враховуючи індивідуальне дозування концентратів та коренеплодів, підготовка вим’я, переміщення доїльних апаратів, відключення їх після доїння, очищення стійл виконується вручну і важко піддаються механізації, а тим більш автоматизації.

1.2 Особливості виробництва молока при безприв’язному способі утримання корів М.М. Іванченко, Ю. Д. Рубан відмічають різні варіанти технології безприв’язного утримання. Утримання тварин на глибокій довго незмінюваній підстилці характеризується тим, що тварини відпочивають у приміщеннях на цій підстилці. Гній з вигульних майданчиків видаляють бульдозером 1−2 рази на рік. Технологія відрізняється простотою і високою експлуатаційною надійністю, але потрібні великі витрати підстилки (по 3−5 кг на одну корову за день). В.І. Костенко та ін. (1995) характеризують різні варіанти технології з безприв’язним утриманням тварин (табл.Л .1).

Таблиця1.1

Бенке та ін. (1990) стверджують, що при використанні методу безприв" язного утримання:

· тварини швидко адаптуються до нових умов;

· доїння потребує менших витрат людської праці, так як його можна проводити в доїльних залах в більш оптимальних умовах праці;

· якість молока при охоложденні його безпосередньо після доїння поліпшується;

· рух, сонячне випромінювання та свіже повітря благодійно впливають на організм тварин;

· з’являється можливість для формування груп тварин з окремим поголів'ям з врахуванням продуктивності та періоду лактації.

Є.І. Адмін та ін. (2006) вважають, що в порівнянні з прив’язним, безприв’язне утримання корів сприяє значному скороченню витрат праці за доглядом за тваринами, так як дозволяє ефективніше використовувати засоби механізації та краще організовувати працю тваринників. При цьому способі тварин утримують без прив’язі. Годувати корів можна на вигульно-кормовому майданчику з годівниць або в приміщеннях при вільному доступі тварин до кормів. Доять корів в спеціальному приміщенні, оснащеному доїльними установками. Є.А. Арзуманян, А.П. Бегучєв та ін. (1991) виокремлюють переваги безприв’язного утримання: порівняна простота будівлі та обладнання приміщень, полегшення обслуговування тварин, більша можливість для впровадження засобів механізації, значне скорочення витрат робочого часу на виробництво продукції й підвищення продуктивності праці. М. В. Зубець та ін. (1988) рекомендують безприв’язне утримання корів, яке порівняно з прив’язним забезпечує скорочення затрат праці внаслідок того, що засоби механізації і автоматизації при цій технології використовуються ефективніше. Безприв’язне утримання потребує застосування в господарстві надійних засобів механізації виробничих процесів, наявності спеціальних приміщень, міцної кормової бази і високого рівня зоотехнічної роботи. За технологією тварин утримують без прив’язі. Годують їх на вигульно-кормових майданчиках з годівниць або у приміщеннях при вільному доступі до кормів. Доять у доїльних залах на установках «ялинка», «тандем», «карусель». Важливе значення має розподіл всього стада корів ферми на однорідні групи за віком і часом отелення. Для кожної групи виділяють окрему секцію у приміщенні і частину вигульно-кормового майданчика. Відпочивають тварини взимку в приміщенні з боксами, комбібоксами, або на глибокій підстилці, а влітку — на відкритих майданчиках. Вертійчук А.І., Мощенко М.І. (1995) відмічають, що безприв’язне утримання може бути вільно-вигульним на глибокій незмінюваній протягом 6−12 місяців підстилці або боксовим, при якому кожна тварина має окремий бокс для відпочинку. О. Т. Бусенко та ін. (2005) пропонують на молочних підприємствах промислового типу застосовувати безприв’язний спосіб утримання корів. Із його застосуванням зростає ефективність використання засобів механізації, збільшується навантаження на одного працівника, підвищується продуктивність праці, збільшується рухова активність тварин і реакція їх на споживання корму. Проте ці переваги мають значення тоді, коли в господарстві створена міцна кормова база. Бузун I.A. вказує переваги і недоліки безприв’язного утримання:

Таблиця 1.2

В.Н. Тимошенко, A.A. Музика (2000) відмічають переваги безприв’язного утримання корів:

Таблиця 1.3 Продуктивність праці при різному утриманні худоби

Таблиця 1.4 Витрати енергії на виконання ручних операцій при різних способах утримання корів

С. Шарій та ін. (2004) стверджують, що при переході до сучасної безприв’язної системи утримання успіх можливий і при використанні існуючих будівель та економному використанні капіталу. Цей перехід приносить значні переваги з точки зору продуктивності праці, продуктивності корів та якості молока, а також умов утримання тварин, що в кінцевому випадку може позитивно вплинути на прибуток підприємства. Перехід повинен організовуватися комплексно, тобто перебудова коровників повинна обов’язково супроводжуватися змінами в годівлі, доїнні та менеджменті. Для успіху справи при виконанні робочих завдань від керівника ферми, ведучого зоотехніка, ветеринара, роздавача кормів і доярок потрібна висока дисципліна.

Попков H.A., Карсєка І.В. та ін. (2007), аналізуючи різні технології виробництва молока при безприв’язному утриманні, рекомендують у тих господарствах, де солома або інший підстилковий матеріал накопичуються у великій кількості, використовувати «підстилкову» технологію утримання, яка в найбільшій мірі відповідає потребам молочних корів. Основні переваги утримання тварин на глубокій підстилці призводять до наступного:

при достатній кількості підстилки тварини чисті, лігво їх м’яке й тепле;

завдяки прибиранню гною раз на рік трактором, повністю виключена ручна праця при виконанні цієї операції;

на поля поступає гній високої якості;

зменшується потреба в гнойосховищах, так як в них поступає гній тільки з вигульних майданчиків.

А. Лазаре А. Лазаревич (2007) стверджує, що при освоєнні безприв’язно-боксового утримання належну увагу необхідно приділяти комплектації груп тварин за періодом лактації. На фермах з безприв’язно-боксовим утриманням зростає роль і змінюється характер праці зоотехніка-технолога, який повинен не лише контролювати дотримання всіх вимог технології, але й впроваджувати в довірене йому виробництво нові досягнення науки. Досвід застосування технології безприв’язно-боксового утримання молочної худоби свідчить про його перспективність, а її впровадження — одним із реальних резервів забезпечення рентабельності виробництва продукції.

Т.А. Шевцова (2007) відмічає, що в основу безпри’вязного утримання корів на глибокій беззмінній підстилці покладено утримання тварин великими групами без фіксації місць годівлі і відпочинку. Висока ефективність виробництва молока на комплексі з безприв’язним утриманням досягається за рахунок безперебійного та чіткого функціонування заготівлі кормів, кормороздавання, доїння і гноєвидалення. Вони можуть бути організовані по-різному і в залежності від цього можлива велика кількість варіантів безприв’язного утримання корів.

1.3 Технологія машинного доїння корів

І. Г. Веліток (1975) відмічає, що технологія машинного доїння використовує знання по утриманню, годівлі, доїнню корови в умовах комплексної механізації, морфології та фізіології вим’я, конструюванню та експлуатації доїльної машини, селекційно-генетичним питанням формування типу молочної худоби для виробництва молока на індустріальній основі, боротьбі з маститами, економіці та організації процесу доїння, архітектурно-планувальним рішенням доїльних установок, естетики праці. Сучасне4поняття про технологію машинного доїння корів включає сукупність знань про виробничі процеси ферми, які забезпечують видоювання молока з вимені машиною. В практичному відношенні технологія машинного доїння — комплекс виробничих операцій, які забезпечують повне та швидке видоювання молока з вим’я доїльною машиною без застосування ручної праці. Основні проблеми технології машинного доїння можна розділити на дві групи: безпосередньо пов’язані з процесом видоювання молока; ті, що опосередковано впливають на доїльний процес. Ця друга група проблем технології машинного доїння корів набуває найважливішого значення для організації виробництва молока на індустріальній основі незалежно від розміру ферми та способу утримання корів.

Олєнев В. А. (1981) вказує, що у виробництві молока виникає потреба доїти корову вручну. Цей спосіб доїння повинен освоїти кожен оператор машинного доїння, оскільки це необхідно при здоюванні перших цівок молока, доїння в ізоляторі, хворобах вим’я, сильному набряку вим’я після отелення, перевірка правильності запуску корів, тимчасова відсутність електроенергії на фермі.

Існує два способи доїння вручну — кулаком (стискують дійку в кулаці) і пучкою. Краще доїти кулаком, оскільки зусилля при розподіляється на всю руку, а не на два-три перших пальці. Крім того, доїння пучкою часто спричинює травмування слизистої оболонки і м’язової тканини дійки, що призводить до виникнення запальних процесів в ній. Доять кулаком так: дійку захоплюють пальцями так, щоб вказівний захоплювався великим, а решта розміщувалась під вказівним і щоб мізинець був на рівні запирального м’яза дійки (сфінктера дійки). Стискують дійки почергово — спочатку великим і вказівним пальцями одночасно, а потім іншими.

На думку Адміна Є. І. (1980), доїння — складна технологічна операція, основна мета якої полягає не тільки в тому, щоб швидко, повною мірою, без шкоди для здоров’я корови та з найменшими затратами праці добути молоко, яке утворилось у вим'ї, а й створити добрі умови для подальшої секреції, сприяти збільшенню продуктивності тварин. Доїльним апаратом молоко з вим’я одержують завжди в постійному режимі незалежно від інтенсивності потоку молока, яке видоюється, продуктивності та індивідуальних особливостей корів. Тільки за умови якісної підготовки корови та «її вим’я до доїння, яке виконують вручну, а також при своєчасному знятті апарата по завершенню видоювання досягають необхідної ефективності машинного доїння. При поганій переддоїльній стимуляції молоковіддачі (неякісній підготовці корови), несвоєчасному його відключенні й знятті у корів недостатньою мірою проявляється рефлекс молоковіддачі, знижується швидкість видоювання, підвищується сприйнятливість молочної залози до маститу та зменшується молочна продуктивність.

Як зазначають Адмін Є. І., Волосожар В. О. (1971), доїння корів необхідно розпочинати з виконання підготовчих операцій в їх безперервній послідовності: обмивання вим’я теплою водою; витирання його рушником; масажу вим’я; здоювання перших цівок молока; одягання доїльних стаканів на дійки вим’я. За цим наступає процес безпосереднього видоювання корови апаратом. До заключних операцій відносять: перехід оператора до корови; машинне додоювання; відключення й знімання доїльних стаканів із дійок вим’я; контроль його стану. При видоюванні однієї із корів (основна операція) у оператора з’являється час виконання підготовчих та заключних операцій для інших тварин.

Кансволь Н. (2009) відмічає, що при будь-якому методі доїння головне те, щоб у вимені не залишилось молоко, тому що це несприятливо діє на його наступне утворення, викликає захворювання вим’я, систематично знижуються надої. Інтенсивність молоковіддачі та повнота видоювання залежить від наповнення вим’я молоком. При заповненні вим’я менш ніж на 40% доїти корів не рекомендується. Величина надоїв, швидкість молоковіддачі корів і затрати праці операторів залежать від" прийомів підготовки до доїння, яка відповідає фізіології молоковіддачі.

Як встановив Ю. Симарев (2004), що одна з причин зниження молочної продуктивності корів на механізованих фермах — недотримання операторами технологічних вимог по підготовці вим’я до доїння. Ігнорування таких прийомів, як масаж вим’я та здоювання перших цівок молока при машинному доїнні корів веде до зменшення надоїв на 5−12%. Корови, вим’я яких ретельно готували до доїння на протязі 45с, проводили машинне додоювання і, як тільки молоко припиняло здоюватися^ відключали апарат, дають на 12% молока, ніж корови, на підготовку вим’я яких витратили 20с, машинного додоювання не проводили, не вели контролю за молоковіддачею.

Власов В. І., Лапченко А. І. (1984) пропонують вести селекцію на придатність корів до машинного доїння. Серед показників, що визначають цю придатність, такі:

тип худоби, що відповідає молочному напрямку;

морфофізіологічні властивості вимені корів (форма вимені, інтенсивність молоковиведення, об'єм вимені та ін.);

висока продуктивність;

Оцінка форми і розташування вимені і дійок, рівномірність розвитку окремих часток вимені є обов’язковим при створенні стад, придатних до машинного доїння.

Єрьомін Г. А. (1973) вказує основні вимогами для оцінки корів: висота розташування вимені від підлоги — не менше 45−50 см, довжина дійок — 6−8 см, відстань між передніми дійками — 10−15 см, задніми — 6−10 см і між передніми і задніми — 7−12 см.

Як зазн Як зазначають Д.Т. Вінничук, П. Б. Духовний (1979), для отримання максимальної кількості молока від корови найбільше значення має не число доїнь за добу, а їх якість. При рівномірному та швидкому видоюванні корів їх надої підвищуються і вміст жиру в молоці зростає.

Оператори машинного доїння протягом 8 годин робочого дня зайняті тільки видоюванням корів. Проте швидко і повністю можна видоїти корову лише за умови повного заповнення вим’я молоком. А це спостерігається тоді, коли проміжки між доїннями становлять 10−12 годин. Секреція молока краще відбувається в спокійних умовах утримання тварин, коли процеси жуйки і рубцеве травлення протікають нормально. Саме тому бажано протягом доби менше турбувати корів. У цих умовах виробництва молока найбільш оптимальними є дворазові доїння. Дворазове машинне доїння стало основною ланкою технології промислового виробництва молока. За цих умов стає можливим полегшити працю доярок, впровадити прогресивні технології, впорядкувати робочий день працівників ферми.

На думку Адмін Є. І., Волосожар В. О, Мянд А. Є. (1983), для одержання високих надоїв і доброякісного молока необхідно:

· за 1 годину до доїння почистити стійла, підіслати чисту підстилку;

· з метою найповнішого використання рефлексу молоковіддачі починати доїння корів у одній і тій ж годині згідно з розпорядком дня;

· необхідно помити руки однією з антисептичних речовин;

· перед доїнням переодягнутися в інший спецодяг (білий халат, косинка);

· перед підмивання вим’я оглянути на наявність запалень, болючості, щільностей, ранок;

· за хвилину до доїння обмити вим’я чистою теплою водою (температура 40−45°С) і витерти чистим рушником;

· провести підготовчий масаж вим’я;

· перед надіванням доїльних стаканів з кожної дійки здоїти кілька цівок молока в спеціальний кухоль, звертаючи увагу на наявність в молоці пластівців, домішок крові, слизу та інших змін;

· в процесі доїння уважно спостерігати за роботою доїльних апаратів і поведінкою корови;

· не допускати зайвого «холостого» доїння;

· у кінці доїння провести машинне додоювання.

Фененко Фененко А.І. (1981) класифікує доїльні установки за конструкцією і технологічними параметрами:

за місцем доїння корів — стаціонарні для доїння корів у стійлах (з переносними доїльними відрами і з транспортуванням молока в процесі доїння по молокопроводу), стаціонарні для доїння корів в доїльних залах, пересувні для доїння корів на пасовищах;

за засобами збирання й індивідуального обліку надоєного молока — з переносними доїльними відрами і поплавковими молоко камерами, із транспортуванням молока через лічильник по молокопроводу, з мірними циліндрами і подальшим транспортуванням молока по молокопроводу;

за типом доїльних станків — з індивідуальними станками (прохідного типу, «Тандем», «Карусель», ," Юнілактор", «Юнікар»), із груповими станками («Ялинка», «Полігон», «Карусель»);

за зручністю обслуговування корів — з розташуванням тварин і операторів на одному рівні підлоги, з розташуванням тварин і операторів на різних рівнях підлоги (вим'я корови знаходиться на рівні рук оператора, що дозволяє йому обслуговувати тварин не нагинаючись);

за розміщенням тварин у доїльних станках'- кільцеві конвеєрні з розміщенням станків за типом установок «Тандем», «Ялинка»; з прямолінійними конвеєрами й індивідуальними доїльними станками;

Палкін Г. (2002) вказує, що при прив’язному утриманні корів в основному доять переносними апаратами у відра чи в молокопровід. Застосування доїльних установок з молокопроводом порівняно з переносними відрами дає можливість підвищити продуктивність праці у господарстві. Найважливішою технологічною особливістю доїння корів у стійлах корівника є те, що для його виконання не потрібно зрушувати корів з місця, де вони поїдають корми і відпочивають на прив’язі.

Як відзначає Адмін Є. І. (1974), при доїнні корів переносними відрами найбільш доцільно використовувати два апарати. При використанні трьох апаратів оператору машинного доїння не вистачає часу, щоб якісно виконати підготовчі і дві заключні ручні операції у чотирьох корів за період машинного видоювання п’ятої тварини. В цьому випадку можливі перетримки апаратів, тобто холосте доїння. Використання оператором для доїння тільки одного апарата недоцільне із-за неминучих простоїв та низької продуктивності.

При доїнні в стійлах двома, апаратами в переносні відра оператор за 1 годину може видоїти 16−18 корів.

Беляєвський Ю. І. (1984) рекомендує доїти корів у молокопровід трьома апаратами. При цьому простої мінімальні, тривалість підготовчих та заключних операцій оптимальним, робота виконується найбільш ефективно. Доїння корів трьома апаратами в молокопровід ефективне, якщо видоювання апаратом кожної корови триває в середньому не менше 4−6 хв. За такої тривалості величина разового надою повинна становити не менше 5−7 л. При доїнні в стійлах двома-трьома апаратами в молокопровід оператор за 1 годину може видоїти 22−26 корів.

За даними Могильного О. Д. (1999), доїння у залах знижує витрати праці на 1 ц молока, зменшує і кількість захворювань корів маститами до рівня 2−3%, пає можливість отримати високоякісне молоко, вести племінну роботу на належному рівні, створити комфортні умови праці оператору машинного доїння Основною перевагою цих технологій є те, що вони дають змогу автоматизувати процеси доїння, згодовування концентратів, зоотехнічного та ветеринарного обслуговування тварин Для доїння корів у доїльних залах використовують сучасні високоавтоматизовані доїльні установки «Тандем», «Ялинка», «Карусель» .

Мосійко В. І. та ін. (1989) відмічають, що доїльні установки типу «Тандем» -це два ряди індивідуальних станків для корів, розміщених послідовно один за одним по боках траншеї завглибшки близько 0,7 м, в якій знаходяться доярки. Кожна корова входить в станок через одні бокові двері, які відчиняє доярка, а виходить після видоювання через інші і бокові двері цього станка. У кожному станку, довжина якого 2,7 м, ширина 1 м, а висота 1,65 м, є годівниця для концентрованих кормів і доїльний апарат, пристрій для підмивання вимені. Установка типу «Тандем» устаткована молокопроводом, по якому молоко надходить в молочарню.

Носов Г Кондратец В. А. та ін. (1985) вказують, що на установках «Ялинка» корів розміщують під кутом близько 30° до робочої траншеї, головами до стіни. Оператор при цьому має зручний доступ до вим’я корови. Перегородок між тваринами немає, що дозволяє рцзмістити їх у груповому станку близько одна до одної. При доїнні на неавтоматизованій установці «Ялинка» кожний із двох операторів за 1 годину може видоїти 35−40 корів, а на автоматизованій — 65 — 70 корів, оскільки не виконує автоматизовані операції.

За дани За даними Костенка В. І., Сірацького Й. 3. (1995), в Україні вже зараз є немало молочних ферм з прив’язним утриманням тварин, де успішно використовують доїльні установки «Тандем» і «Ялинка». Найважливішою особливістю цієї технології є застосування на фермі зимою прив’язного утримання тварин в корівниках, обладнаних автоматичними прив’язями, влітку — утримання та годівля без прив’язі на впорядкованих вигульно-кормових майданчиках, розміщених поблизу корівників ферми і виконуючих роль літнього табору. Застосування автоматичних прив’язей і автоматизованих установок «Тандем» і «Ялинка» дає змогу досягти практично такої ж продуктивності праці в обслуговуванні тварин, як і в умовах безприв’язного утримання.

2. Матеріал, методика і аналіз результатів досліджень

2.1 Характеристика господарства Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «імені Боровського» розташоване в с. Калашники Полтавського району Полтавської області. Товариство створене відповідно до законів України «Про господарські товариства», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про підприємство» та іншого законодавства України. Головною метою діяльності товариства є виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, а також надання учасникам товариства та іншим особам послуг щодо ведення сільського господарства та здійснення інших, пов’язаних з ним видів діяльності. Предметом діяльності товариства є:

· ведення сільськогосподарського виробництва;

· переробка сільськогосподарської продукції, як власного виробництва, так і придбаної у інших виробників;

· надання агротехнічних та інших послуг жителям сільських населених пунктів, селянським (фермерським) господарствам, сільськогосподарським та іншим підприємствам;

Товариство ім. Воровського є юридичною особою з дня, його державної реєстрації. Товариство є власником майна, переданого йому учасниками; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності; одержаних доходів. Воно самостійно визначає перспективи розвитку, планує та здійснює свою діяльність, виходячи з попиту на вироблену ним продукцію, роботи, послуги; реалізує свою продукцію за цінами, що встановлюються на самостійній або на договірній основі.

Вищим органом управління TOB ім. Воровського є збори учасників. Вони складаються з учасників або призначених ними представників. Збори учасників обирають голову товариства на 1 рік.

Землекористування протягом року

У 2008 У 2008 році за господарством закріплено 1894 га земельних угідь. Площа сільськогосподарських угідь та пасовищ порівняно з 2006 роком не змінилась.

Таблиця 2.2 Виробництво рослинництва У 2008 році в господарстві вироблено 14 220 ц зернових та зернобобових, що складає 55% від виробленої продукції в 2006 році. Зменшилась площа посівів пшениці, гречки, кукурудзи порівняно з 2006 роком. Площа посівів соняшнику, сої, цукрових буряків збільшилась. Внаслідок низької врожайності зменшилось виробництво пшениці, гречки, кукурудзи .

За TOB ім. Воровського закріплено дві тваринницькі ферми. Поголів'я тварин, яких утримують у господарстві, наведено у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Поголів'я тварин у господарстві

Поголів'я тварин порівняно з 2006 р. в 2008 р. збільшилося: ВРХ — на 33%, свиней — не змінилось. Поголів'я гусей, яких вирощують в господарстві, збільшилося на 92%. Продуктивність тварин, яких утримують в господарстві, представлена в таб.2.4

Таблиця 2.4

Валовий надій молока в господарстві за 2008 р. склав 2800 ц, порівнюючи з 1306 р. виробництво цього виду продукції збільшилося на 29%. Виробництво яловичини в господарстві збільшилося на 3%, а виробництво свинини — на 9%.

Таблиця 2.5 Виробництво продукції тваринництва

У 2008 р. в господарстві середньорічне поголів'я великої рогатої худоби: збільшилося на 43%, свиней — 53% порівняно з 2006 р. Поголів'я птиці збільшилося на 60%.

У 2008 р. вироблено молока на 21% більше, ніж в 2006 р. Виробництво меду протягом цих років не змінилося.

Таблиця 2.6 Середньооблікова чисельність працівників

2.2 Характеристика галузі тваринництва

2.2.1 Історія створення стада Молочна ферма, яка на даний час належить TOB ім.Воровського, побудована в 1975 році і розрахована на 200 голів молочного стада. У господарство було завезене поголів'я корів чорно-рябої породи. Молочна продуктивність кращих корів господарства складала 4000−5000 кг молока жирністю 36%. Жива маса дорослих корів — 450−500 кг, бугаїв -7 850−1000 кг. У господарстві застосовувалося чистопородне розведення.

В даний час поголів'я на молочній фермі скоротилося.

Таблиця 2.7

2.2.2 Породний, класний та віковий склад стада На молочній фермі TOB ім.Воровського утримують корів чорно-рябої породи.

Українська чорно-ряба молочна порода почала створюватися з 1925 р., коли в колишньому Радянському Союзі чорно-ряба худоба була прийнята як планова порода. З 1930 р., почався її імпорт із Німеччини й інших країн. За даними породного переобліку в 1935 р. її було лише 0,8% від усього поголів'я худоби, у 1955 р. — 6,04%, у 1960 т.- 6,93%, у 1969 р. — 9,18%, у 1974 р. — 11,95%, у 1985 р. -28,75%, у 1990 р. — 34,39%. Зараз в Україні порода займає перше місце серед інших порід худоби. Нова чорно-ряба порода в СРСР була затверджена в 1959 р. Завдяки активній роботі селекціонерів створено великий масив породи в Україні, де були сформовані три групи: у західних областях (львівська порода), Хмельницькій області (подільська порода), та східних областях (східна порода).

У 1996 р. наказом Мінсільгосппроду України затверджена нова українська чорно-ряба порода худоби. Автори нової породи М.Я.Єфименко, В. М. Макаров, М. С. Пелехатий, Т.І.Хмара та ін. У породі три внутріпородних типи (центральносхідний, західний і поліський), три заводських типи (київський, харківський, подільський), 6 заводських ліній і 55 заводських родин. У породі об'єднані кращі селекційні ознаки поліпшуючої, гольштинської породи, (високий надій молока, технологічність) і місцевої чорно-рябої породи (високий жир у молоці і плідність, добра пристосованість до місцевих умов утримання). Молочна продуктивність кращих корів складає 4000−6000 кг молока жирністю 3,6−3,8%о. Жива маса дорослих корів — 600−650 кг, бугаїв — 850−1100 кг. Телиці досягають живої маси в 12-місячному віці 290−300 кг, у 18-місячному — 400−420, бички, відповідно, 380−400 та 500−520 кг. Екстер'єр корів, яких утримують у господарстві, відповідає екстер'єру молочної худоби. У корів голова легка, довга. Груди досить глибокі, але не широкі. Спина у тварин відносно широка і рівна. Кінцівки правильно і широко поставлені. Вим’я за формою ванноподібне або чашоподібне.

Породний склад стада у TOB ім.Воровського представлений у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 Породний склад стада

У 2008 році кількість чистопорідних тварин у господарстві збільшилася на 12: о, а помісних — на 9% порівняно з 2006 роком. У господарстві проводять оцінку корів за комплексом ознак: живою масою, конституцією, екстер'єром, молочністю, породністю, відтворною здатністю. Згідно цих показників кожній тварині присвоюють відповідний клас. За результатами проведеної оцінки корів визначають напрям їх подальшого використання. Тварини, які мають незадовільні показники, підлягають вибракуванню.

Таблиця 2.9 Класний склад стада

Основну частину молочного стада складають корови 1-го класу. В господарстві є також корови класу еліта? кількість яких збільшується. Ведеться робота по зменшенню у стаді корів ІІ-го класу, оскільки вони мають нижчі показники продуктивності. У різному віці корови мають неоднакову молочну продуктивність, тому у господарстві враховують вік корови при оцінці молочної продуктивності. Дорослі тварини дають більше молока, ніж молоді. У корів чорно-рябої породи найвищі: добові надої припадають на п’яту лактацію. Відповідно до молочної продуктивності на фермі корів утримують до 8 років.

Таблиця2.10 Віковий склад стада

У господарстві основну частину молочного стада складають корови, які мають З і більше лактацій. Порівняно з 2006 р. їх кількість збільшилася на 18%.

2.2.3 Продуктивні і відтворювальні якості маточного стада Молоко та молочні продукти — одні з найважливіших продуктів харчування людини. За хімічним складом воно є повноцінним продуктом: сухі речовини освоюються на 92−97%. В середньому у молоці корови міститься 12,5−13,0% сухої речовини, в тому числі 3,6% жиру, 3,3% білка, 4,8%) молочного цукру, близько 1% мінеральних речовин. Воно має близько 200 необхідних для людини поживних речовин, що в оптимальному співвідношенні та легкозасвоюваній формі. У молоці нараховується більше 20 вітамінів, близько ЗО ферментів, понад 20 мікроелементів та до 10-ти мікроелементів. До складу молочного жиру входить більше 150 жирних кислот, а в молочних балках утримується близько 20 амінокислот. Молочний жир освоюється організмом людини на 95%, білок — на 96%, молочний цукор — на 98%). Завдяки цим властивостям молоко вважають унікальним дієтичним продуктом.

Основними показниками, що характеризують продуктивність корів, є надій, зміст жиру і білка в молоці.

Таблиця 2.11 Показники молочної продуктивності маточного стада у ТОВ (ім. Воровського)

Молочна продуктивність безпосередньо Пов’язана з відтворною функцією організму, оскільки розвиток і секреторна діяльність молочної залози знаходяться у тісному зв’язку з розвитком органів розмноження, з періодом тільності й отелення. Під лактацією розуміють утворення і виділення молочною залозою молока за проміжок часу від отелення до запуску на сухостій, або ж проміжок часу між двома допоміжними отеленнями. Момент припинення утворення молока в молочній залозі це запуск, а час від моменту запуску до наступного запліднення уже через 20−30 діб. Проміжок часу від отелення до плідного парування (осіменіння) називають сервіс-періодом.

Таблиця 2.12 Тривалість сервіс-періоду корів, днів

Подовжений сервіс-період зменшує валовий надій кожної корови за ряд років. За один день продуктивного життя корови у господарстві одержують нижчі надої, ніж при короткому сервіс-періоду, а це економічно невигідно. Подовжений сервіс-період призводить до зменшення виходу телят.

Таблиця 2.13 Тривалість міжотельного періоду, днів

Міжотельний період (МОП) — це період від отелення до отелення. Тривалість)П понад 365 днів призводить до неплідності корів і зниження надоїв. Для оцінки плодючості корів у господарстві TOB ім. Воровського використовують показник — заплідненість їх від першого осіменіння — це виношення кількості тварин, які запліднилися, до всіх, яких осіменяли протягом періоду. Визначається у відсотках. У господарстві в 2007 році цей показник становив 82% (59:72×100).

Таблиця 2.14 Вихід телят від корів за рік в залежності в тривалості сервіс-періоду

Таблиця 2.15 Коефіцієнт відтворної здатності корів у TOB ім.В оровського

Ос Основними резервами збільшення відтворення тварин є:

— повноцінний раціон годівлі, збалансований за багатьма поживними речовинами;

скорочення сервіс-періоду до 60 днів;

лікування гінекологічних захворювань корів;

зменшення кількості абортів;

упорядкування системи вибракування корів;

Щоб підвищити продуктивність стада, в господарстві необхідно прискорити якісне поліпшення маточного поголів'я. Потрібно вибраковувати низькопродуктивних корів, а високопродуктивних використовувати більш тривалий час .

2.2.4 Технологія виробництва молока Одержання і вирощування молодняку. Система вирощування молодняку передбачає ефективне використання біологічних закономірностей росту і розвитку тварин в ембріональний і постембріональний періоди життя. Ріст і розвиток плоду в ембріональний період значною мірою залежить від умов годівлі й утримання корів нетелей під час тільності. Для тільних сухостійних корів у господарстві заготовляють сіно, силос, коренебульбоплоди, концентровані корми, зелену масу. Передбачений раціон, який наведений у таб.2.16

Таблиця 2.16 Раціони для сухостійних корів і нетелей

Аналізуючи раціони годівлі сухостійних корів і нетелей: спостерігається тенденція до економії кормів. Необхідно довести до норми видачу сіна, кормових буряків, концкормів, зелених кормів, оскільки ріст і розвиток плода в ембріональний період вимагає збалансованої, повноцінної годівлі.

У господарстві застосовують прив’язний спосіб утримання корів і нетелей в останні місяці тільності. Для нормалізації фізіологічного стану тваринам надають активний моціон.

Для отелення корів і утримання новонароджених телят у перші 20 днів життя, а фермі влаштоване родильне відділення. Тут створені необхідні зооветеринарні мови для нормального перебігу родів, післяродового періоду і одержання здорових телят. Цех обладнаний в окремому приміщенні, розділеному на чотири секціїдородову, родову, післяродову, профілакторій.

За 8−10 дні до очікуваного отелення тварину переводять із сухостою у дородову секцію цеху отелення. При цьому роблять її клінічний огляд із визначенням стану вим’я, з настанням ознак родів тварину переводять у родову секцію.

Першими ознаками родів є неспокій корови: вона часто лягає і встає, реве, оглядається. При такій ситуації обмивають задню частину тіла, кінцівки й хвіст 2%-м содовим розчином, а зовнішні статеві органи — теплим (1:5000) розчином калію перманганату, забруднену і мокру підсталку замінюють чистою і сухою. Всі ці роботи проводять і після родів.

У деннику корову утримують разом із телям 12 год. Це позитивно впливає як на теля, так і на корову, оскільки вона може проявити материнський інстинкт.

Кількість молодняку, одержаного в господарстві за останні три роки, наведена в таблиці 2.17.

Таблиця 2.17 Поголів'я молодняку в господарстві

У господарстві застосовують спосіб напування з відра для згодовування молозива. Для цього способу використовують чисте, продезінфіковане відро.

Наливають молозиво у відро, змочують ним соску і дають теляті. Як тільки воно почне ссати резинову соску, її спокійно опускають у відро з молозивом і коли теля відчує смак молозива і почне пити, соску забирають і воно п'є з відра самостійно. Молозиво згодовують 5−6 разів за добу.

Профілакторний період вирощування телят триває від народження до 20-денного віку. В цей період господарство застосовує утримання телят в індивідуальних дерев’яних клітках. При таких умовах утримання тварини не контактують з сусідами та менше хворіють, але важко доглядати за ними, знижуються норми обслуговування та різко збільшується вартість утримання.

Молочний період триває до 4-місячного віку і за цей час випоюють не менше 500 кг незбираного молока. Згідно зі схемами годівлі теличкам до 6-місячного віку передбачено випоювати від 180 до 500 кг незбираного і 200−700 кг збираного молока. Збиране молоко до раціону теляти вводять з 20−30-денного віку.

Концентровані корми починають згодовувати поступово, невеликими порціями. За добу телята 1−2-місячного віку споживають 0,2−0,4 кг, а 2−3-місячного близько 0,8−1,6 кг концкормів. Норму сіна збільшують поступово і в 3-місячному і доводять до 1,3−1,4, а в 6-місячному — до 2,5−3 кг на добу. Коренеплоди телятам починають згодовувати з місячного, а силос — з 2-місячного віку. Згодовування соковитих кормів з раннього віку підвищує біологічну повноцінність раціонів, поліпшує травлення і сприяє повнішому засвоєнню поживних речовин. До зелених кормів телят привчають з 20-денного віку. Добову даванку їх поступово збільшують, доводячи у 3-місячному віці до 7−8, а у 6-місячному — до 18-кг (разом з пасовищною травою). На фермі застосовують прив’язне утримання телят до 6-місячного віку в приміщенні для вирощування молодняку.