Сучасні технології навчання географії

ЗМІСТ Вступ Розділ 1. Технологічний підхід у навчанні, як шлях до підвищення ефективності роботи вчителя

1.1 Історія виникнення і розвитку технологічного підходу до навчання

1.2 Сутність понять «освітні технології», «педагогічні технології», «технології навчання»

1.3 Структура технології навчання Розділ 2. Характеристика окремих технологій навчання географії

2.1 Традиційні технології навчання

2.1.1 Технологія програмованого навчання

2.1.2 Технологія проблемного навчання

2.2 Інноваційні технології навчання

2.2.1 Інформаційні технології

2.2.2 Проектна технологія навчання Розділ 3. Методичні рекомендації із застосування інноваційних технологій навчання в процесі викладання географії

3.1 Методичні розробки уроків Урок із використанням комп’ютера Урок із використанням інтерактивної технології

Висновки Література

ВСТУП Нині в Україні відбувається становлення нової системи освіти. Цей процес супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії і практиці навчально-виховного процесу з географії.

Поняття «педагогічна технологія» виникло давно і стосується усіх шкільних дисциплін, у тому числі і географії. Саме за допомогою педагогічних технологій входить у світовий простір нова системи освіти в нашій державі.

Метою роботи є дослідження особливостей процесу впровадження сучасних технологій у навчальний процес та їх використання на уроках географії.

О’бєкт дослідження — сучасні технології навчання.

Предмет дослідження — особливості використання сучасних технологій навчання в процесі викладання географії в школі.

Завдання:

— охарактеризувати особливості історичного розвитку технологічного підходу до навчання;

— з'ясувати сутність понять «освітні технології», «педагогічні технології» та «технології навчання»;

— визначити особливості структури технології навчання;

— охарактеризувати окремі традиційні та інноваційні технології навчання географії, та особливості їх використання на уроках географії.

Дослідження даної теми є досить актуальним, так як на сучасному етапі виникла необхідність розробити підходи до втілення в навчальний процес технології як нового етапу в розвитку методики навчання географії. Необхідним елементом педагогічної діяльності є творчість учителя. Саме тому важливо вивчати та оволодівати педагогічними технологіями, які стають основою творчої діяльності вчителя.

Головними методами при написанні роботи є такі:

— аналіз наукової літератури;

— порівняння;

— узагальнення.

РОЗДІЛ 1. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У НАВЧАННІ ЯК ШЛЯХ ДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ

1.1 Історія виникнення і розвитку технологічного підходу до навчання

Двадцять років тому технологічний підхід майже не використовувався у вітчизняній практиці. Перші спроби зробили Т.А.Ільїна та М. В. Кларин під час аналізу іноземного досвіду. Однак представників традиційної педагогіки лякає сьогодні виробничий термін «технологія». Її розуміють як процес з гарантованим результатом, що, на перший погляд, важко переносити в педагогічні явища.

Думки про технологізацію освіти висловлював ще Я. А. Коменський 400 років тому. Він виділив таке: вмння правильно визначати мету, обирати засоби досягнення її та формувати правила користування цими засобами. Елементи технологічного підходу можна знайти і в працях більшості видатних іноземних та вітчизняних педагогів, таких як А. Дистервег, Г. Песталоцці, Л. М. Толстой, А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський та інших.

Сплеск зацікавленості педагогічними технологіями характерний для шкіл США 30-х років нинішнього століття, коли з’явилися перші програми аудіовізуального навчання. Там же вперше використовується термін «освітня технологія».

Сучасна педагогічна технологія охоплює коло теоретичних та практичних питань керування, організації навчального процесу, методів та засобів навчання. Своїм походженням вона зобов’язана реалізації педотехнічних ідей, які висловлювали на рубежі ХХ ст. засновники прагматичної психології та педагогіки (І. Джеймс, Д. Дьюї, С. Холл, Р. Торндайк), представники «індустріальної педагогіки» (Тейлор, Ф.Б. Гільберт). Науково-технічна революція, яка торкнулася всіх галузей науки, техніки, суспільного життя, освіти, наповнює педагогіку новим змістом.

Розвиток педагогічної технології у світовому освітньому просторі можна умовно розділити на три етапи, кожен із яких характеризується перевагою тієї чи іншої тенденції.

Основною тенденцією першого етапу (1920;1960;ті роки) було підвищення якості викладання, яке розглядалося як єдиний шлях, що приводив до ефективного навчання. Здійснювались спроби підвищення ефективності викладання шляхом підняття інформаційного рівня навчання при використанні засобів масової комунікації.

Другий етап (1960;1970;ті роки) характеризувався перенесенням акценту на процес навчання, що пов’язано з розвитком концепції програмованого навчання, яке вимагало суворого врахування вікових та індивідуальних відмінностей учнів. Увага до процесу навчання призвела до усвідомлення факту, що саме він визначає методику навчання та є критерієм успіху в цілому.

Наслідком застосування машинного та програмованого навчання в США стала індивідуалізація та персоніфікація навчального процесу. Якщо до 1960 року навчальні посібники були призначені для навчання групи учнів, то з 1960 року індивідуалізація навчання стала центральним пунктом планування та виробництва засобів навчання. Як засіб індивідуалізації навчання навчальна програма у цих проектах була поділена на порції, до яких було розроблено інструкйії, дібрано дидактичний матеріал, аудіовізуальні та інші засоби навчання. Ці порції дістали назву «модулів», «одиниць навчання», «навчальних пакетів»

Третій етап, сучасний, характеризується розширенням сфери педагогічної технології. Якщо раніше її функції фактично зводилися до обслуговування процесу навчання, то нині педагогічна технологія претендує на провідну роль у плануванні, організації процесу навчання, в розробці методів і навчальних засобів. До засобів навчання належать: документи, матеріальні об'єкти, люди, взаємодія з якими веде до здобуття знань. Засоби навчання поділяються на навчальні засоби, які фахово створені для навчання, та об'єкти довкілля.

Порядок дослідження можливостей засобів навчання зазвичай збігається з винаходом чергової технологічної новинки. Вийнятком є програмоване навчання, ідеї якого висловлено ще в 30-х роках, і їх реалізація стала можливою лише на початку 50-х років. Розвиток технологічного підходу у вітчизняній освіті має дещо інші часові межі.

Характерною тенденцією розвитку сучасної педагогічної технології є використання системного аналізу у вирішенні практичних питань, пов’язаних зі створенням та використанням навчального устаткування та технологічних засобів навчання. Головним критерієм системного аналізу на всіх рівнях (від планування навчальних засобів до впровадження їх у процес навчання) загалом є критерій оптимальності.

Застосування системного аналізу у створенні і використанні засобів навчання є безумовно позитивною та перспективною справою. Ретельне планування діяльності вчителя та учнів робить прогнозування результатів навчання більш обгрунтованим.

1.2 Сутність понять «освітні технології «, «педагогічні технології «, «технології навчання «

В освітній практиці педагогічна технологія може функціонувати на таких рівнях:

1. Загальнопедагогічний рівень функціонування педагогічної технології. Загальнодидактична, загальновиховна технологія репрезентує цілісний освітній процес у регіоні, освітньому закладі, на певному рівні навчання, чи виховання. У такому вигляді педагогічна технологія тотожна педагогічній системі, оскільки вона містить сукупність цілей, змісту, засобів і методів навчання (виховання), алгоритм діяльності суб'єктів і об'єктів навчально-виховного процесу.

2. Предметно-методичний рівень функціонування педагогічної технології. Йдеться про застосування педагогічної технології як окремої методики, тобто як сукупності методів і засобів реалізації певного змісту навчання та виховання в межах одного предмета, групи, в діяльності педагога.

3. Локальний (модульний) рівень функціонування педагогічної технології. Зорієнтована на цей рівень педагогічна технологія окремих частин навчально-виховного процесу, розв’язання окремих дидактичних і виховних завдань (технологія окремих видів діяльності, формування понять, виховання окремих особистісних якостей тощо).

У зв’язку з цим правомірним є розмежування таких понять, як «освітня технологія «, «педагогічна технологія «, «технологія навчання (виховання, управління) «, оскільки кожне з них має свою ієрархію цілей, завдань, змісту.

Об'єднують освітню, педагогічну технологію, а також технологію навчання (виховання, управління) актуальні для певного історичного етапу освітні концепції, педагогічні парадигми (системи поглядів).

Освітня технологія. Вона відображає загальну стратегію розвитку освіти, єдиного освітнього простору. Призначення освітніх технологій полягає у розв’язанні стратегічних для системи освіти завдань: прогнозування розвитку освіти, проектування і планування цілей, результатів, основних етапів, способів, організаційних форм освітньо-виховного процесу. Такими освітніми технологіями є концепції освіти, освітні закони, освітні системи. У сучасній Україні такими освітніми технологіями є гуманістична концепція освіти, Закон України «Про освіту «, система безперервної освіти (дошкільний, шкільний, вузівський, поствузівський рівні) та ін.

Педагогічна технологія. Відображає тактику реалізації освітніх технологій у навчально-виховному процесі за наявності певних умов. Педагогічні технології акумулюють і виражають загальні ознаки та закономірності навчально-виховного-процесу незалежно від конкретного навчального предмета. Кожна конкретна педагогічна технологія відображає модель навчально-виховного та управлінського ппроцесів у навчальному закладі, об'єднує в собі їх зміст, форми і засоби. Вона може охоплювати й спеціалізовані технології, що застосовуються в інших галузях науки і практики — електронні, нові інформаційні технології, промислові, поліграфічні, валеологічні, тощо.

Середовищем реалізації педагогічної технології є технологічний процес.

Технологія навчання — поняття близьке, але не тотожне педагогічній технології, оскільки воно відображає шлях освоєння конкретного навчального матеріалу (поняття) в межах певного предмету, теми, питання і в межах обраної технології. Технології навчання варіативні і близькі до часткових методик. Вони можуть називатися дидактичними. Їхнє завдання — максимально спростити організацію навчального процесу, зберігши його ефективність шлахом передачі творчих функцій учителю. Дидактична технологія охоплює зміст, форми, методи навчання. У структурі технології навчання виокремлюють підрівні:

— кількість технологічних етапів;

— ступінь технологічності;

— складність технологічності;

— гнучкість і мобільність технології тощо.

З’ясування цих параметрів забезпечує прийняття виваженого рішення про доцільність впровадження конкретної технології навчання. [5, 9].

1.3 Структура технології навчання Технології максимально пов’язані з навчальним процесом, діяльністю тих, хто навчає, і тих, хто навчається. Структуру технології навчання утворюють:

а) концептуальна основа;

б) змістова частина, яка охоплює:

— постановку, максимальне уточнення, формулювання цілей (загаль них і конкретних) щодо досягнення результатів;

— зміст навчального матеріалу;

в) процесуальна частина, до складу якої належать такі компоненти:

— організація навчального процесу відповідно до поставлених цілей;

— методи і форми навчальної діяльності учнів та діяльності викладачів;

— управління навчальним процесом (оцінювання поточних результатів, корекція навчання, спрямована на досягнення поставлених цілей);

— заключна оцінка результатів. 5].

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ ГЕОГРАФІЇ

2.1 Традиційні технології навчання географії

2.1.1 Технологія програмованого навчання Програмований вид навчання пішло від слова «програма», що означає систему послідовних дій (операцій), виконання яких веде до раніше запланованого результату. У перекладі з грец. — публічна об’ява, розпорядження, указ, план діяльності і виклад основних положень діяльності (в тому числі і вчительської).

Основна мета програмованого навчання (ПН) — покращення управління навчальним процесом з географії.

Виникло воно на початку 60-х років, виникло не безпідставно, а завдяки новим дидактичним, психологічним і кібернетичним діям (І.П. Підласий). На основі цього науковці та методисти спрямували свої зусилля на створення такої технології навчального процесу, яка б дозволила контролювати кожний крок руху учня по шляху пізнання і «дякуючи цьому надавати йому своєчасну допомогу», позбавляючи тим самим від багатьох утруднень, втрати інтересу та інших негативних наслідків".

Якщо пригадати історію цього виду навчання то в СРСР він відомий був в 30-х роках минулого століття, коли з’явились підручники з іноземної мови з елементами програмування. Але не одержав розповсюдження, а на озброєння його взяли західні дидакти і психологи. Першим з них був Б. Скінер (1954 р.), який висунув видозмінену ідею ПН, його продовжили американці Н. Краудер і С. Прессі, а в СРСР ця проблема, розглядалась у працях Н.Ф. Тализіної, П.Я. Гальперіна, Л. Н. Ланди, О.М. Матюшкіна; в УкраїніВ.І. Чепелєва та ін.

Програмоване навчання відоме вже з часів А. Я. Коменського (поділ на параграфи, теми, розділи та ін.). Сучасні навчальні програми, плани і підручникипобудовані на основі програмування минулих часів. Вони є наслідком програмованого навчання. Вгеографічній освіті нині відомі сучасні навчальні програми з усіх курсів, багатьох авторів, але першими з них були в незалежній Україні В.П. Корнєєв, В. М. Герасимчук, Б.В. Пічугін, З.Ю. Пєстушко, Г. Уварова, А. Й. Сиротенко, П. Г. Шищенко, Б. Г. Яценко, Г. П. Пустовіт, Л. В. Тименко, Л.І. Круглік. Упорядниками навчальних програм були В.П. Корнєєв і Г. П. Пустовіт, відповідальними за випускГ.М. Литвиненко і С.І. Скуратович.

Відповідно до навчальних програм написані підручники з усіх курсів: автори Р. Р. Коваленко, Л.І. Круглік, О. Я. Скуратович — 6 клас; В.П. Корнєєв (у співавторстві), С.Г. Кобернік (у співавторстві), В. Ю. Пестушко (у співавторстві), П. О. Масляк — 7 клас; А. Й. Сиротенко, Б. О. Чернов, В. Я. Плахута. Ф. Д. Заставний, П. Г. Шищенко — 8 — 9 класи; Б. Яценкр (у співавторстві), О. М. Топузов, Л. В. Тименко — 10 клас.

За підручниками багато авторів написали методичні розробки уроків, тематичне планування, практикуми. Все, щр нині є на озброєнні вчителя географії, є результат, наробки вчителів, методистів, вчених за програмами, тобто за програмованим навчанням. Програмоване навчання вважається нормою для вчителя, а через нього — для учня у вивченні географічного матеріалу. Це — стандарт у викладанні матеріалу і навчанні учнів.

Отже, програмування розуміється як процес складання послідовності дії: (програми) і за результатами збігається із загальним навчанням.

Матеріальною основою програмованого навчання вважається навчальна програма. Вона створюється на основі 5-ти ознак, що стосуються програмованого навчання, і містить не тільки навчальний матеріал, а і засвоєння (розуміння і запам’ятовування цього матеріалу і контроль).

До таких ознак програмованого навчання належать:

1.Наявність мети навчальної діяльності, що піддається виміру і алгоритму (правило) цієї мети.

2. Розчленування навчальної частини на кроки, пов’язані з відповідними дозами інформації, які забезпечують виконання кожного кроку.

3. Завершення кожного кроку самоперевіркою.

4. Використання автоматичного обладнання: ТЗН, комп’ютерної техніки.

5. Індивідуалізація навчання (в достатніх і доступних межах).

В.О. Сухомлинський про створення навчальних програм і в цілому про програмування говорив так: «Треба, важко, прекрасно"[7].

І все ж таки програмоване навчання є складовою частиною для розвитку географічної освіти. Навчальна програма програмованого навчання виконує ряд функцій, які притаманні роботі вчителя з географії. Вона:

а) є джерелом географічної інформації;

б) організовує навчальний процес;

в) регулює теми вивчення географічних курсів;

г) дає необхідні роз’яснення;

д) попереджає помилки та ін.

Навчальна програма програмованого навчання має певну структуру. Вона складається з вступу (мета, інструктаж, що треба для виконання навчальної програми), основної частини (кроки ознайомлення, тренування, виконання) і заключної частини (узагальнення всієї інформації, приведенняїї в систему, перевірка узагальнених даних — самоперевірка або вчителем географії).

Серед позитивних рис програмованого навчання слід виділити:

а) індивідуалізація навчання географії;

б) активізація самостійної роботи учнів;

в) розвиток уваги, спостережливості;

г) зворотній зв’язок, що забезпечує міцність засвоєння географічного матеріалу;

д) робота з жорстким алгоритмом (правилом), що сприяє логічному мисленню.

Негативним явищем у програмованому навчанні вважається:

а) виконання завдань за даним алгоритмом (правилом, сукупністю пропонованих дій, роби так, як змушує правило, тобто алгоритм привчає учнів до виконавської репродуктивної діяльності);

б) при виконанні навчальної програми програмованого навчання відсутня творча діяльність, скасовується творче мислення.

Складання навчальної програми для програмованого навчання — важка праця для вчителя і методистів, з географії така програма відсутня. Елементи її спостерігаються у звичайній навчальній програмі, проте програмоване навчання у навчанні географії і у викладанні її вчителем спостерігаються дуже рідко.

І все ж таки, увага до програмованого навчання не послаблюється, а посилюється. В радянські часи і в незалежній Україні з цією метою видано різними видавництвами ряд збірників географічних завдань, варіанти дидактичних матеріалів для учнів усіх класів. Підручники і методичні посібники містять багато запитань і завдань, які вимагають конкретних алгоритмічних відповідей від учнів. 1]

2.1.2 Технологія проблемного навчання Проблемний вид навчання у викладанні географії має велике значення, оскільки зміст географії в школі є надійною основою у використанні цього виду навчання.

Технологія проблемного навчання зародилась ще в 20−30 роках у радянських і зарубіжних закладах. А історичні дані свідчать про те, що проблемне навчання теоретично обгрунтував американський філософ, психолог і педагог Дж. Дьюї (1859−1952 рр).

У сучасний період проблемне навчання як вид навчання розповсюджене в педагогіці і в окремих методиках, в тому числі і в методиці навчання географії.

Під проблемним навчанням розуміють таку організацію навчальних занять, яка передбачає створення проблемних ситуацій і активну самостійну діяльність учнів у розв’язанні цих ситуацій. Як результат, відбувається творче оволодіння географічними знаннями, навичками і розвиток здібностей та пізнавального інтересу до предмета.

Проблемна ситуація — це психологічний стан інтелектуального утруднення, яке виникає в учня, якщо він не може пояснити новий факт за допомогою наявних знань, або виконати відому дію знайомими йому способами. Тут виникає потреба активно думати, відповідати на запитання «чому». Потреба породжує мотив, що спонукає учня думати і діяти, виникає інтерес. В цьому і є сутність проблемного навчання.

В психолого-педагогічній літуратурі (В. Оконь, В. Басова, Т. Ільїна та ін.) дослідники виділяють чотири рівні проблемності:

1. Учитель сам пропонує проблему (завдання) і сам її розв’язує при активному слуханні та обговоренні учнями. До цього рівня відноситься проблемний виклад.

2. Учитель пропонує розв’язати проблему, а учні самостійно або під керівництвом учителя розв’язують її, використовуючи часткеово-пошуковий метод. За цим рівнем учні позбавлені зразка, вони самостійно думають, шукають відповіді.

3. Учень пропонує проблему, вчитель допомогає її розв’язати.

4. Учень пропонує проблему і сам її розв’язує.

Рівні обираються вчителем відповідно до тієї категорії учнів, за якими вони можуть розв’язати проблеми і ситуації. Не обов’язково виконувати завдання за всіма рівнями, треба обирати один, другий, тобто підходи до виконання вибірково, чому й називається інколи це проблемним підходом.

Три останні рівні - дослідницького плану, тому проблемне навчання — це навчання, яке сприяє розв’язанню нестандартних завдань, при цьому учні засвоюють нові географічні знання та набувають навичок вмінь творчої діяльності.

І все ж таки, проблемне навчання повільно, але впевнено впроваджується в загальний процес навчання географії. Причини тут різні. У нас, в Україні, з географії немає жодного посібника з даного питання, не захищена жодна дисертація. Є окремі статті. Таким чином, учитель не захищений від звичайного репродуктивного навчання науковими, науково-методичними рекомендаціями щодо проблемного викладу, що впливає на розвиток творчої діяльності учнів. До цього слід додати, що розробка технології проблемності набагато складніша, ніж інших технологій. Це потребує багато часу і неабиякої майстерності для втілення ідей проблемного навчання.

До недоліків відноситься утруднення учнів у розв’язанні окремих завдань, на що відводиться значно більше часу, ніж при традиційному навчанні. Як пише Г.І. Щукіна, проблемне навчання — неекономне.

І все ж таки — воно має великі переваги перед традиційним. Головне, відкриває великий простір для розвитку уваги, спостережливості, активізації мислення і пізнавальної діяльності вцілому; розвиває самостійність — основний критерій проблемності, відповідальність, ініціативність, нестандартність мислення, обережність і рішучість тощо.

Важливою умовою проблемного навчання є забезпечення міцності одержаних географічних знань, тому що вони добуваються в самостійній діяльності. А, якщо учень не розв’язав проблемної ситуації у відведений йому час, то він, природно, доведе цю справу до кінця. Він знаходиться в такому стані як заворожений, загіпнотизований. Учень постійно думає про це і, врештірешт, виконує завдання. Саме через свою невдосконаленість і перешкоди проблемного завдання в нього формується прагнення здобути міцні знання, навички і вміння. 11]

навчання технологія географія інноваційний

2.2 ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ГЕОГРАФІЇ

2.2.1 Інформаційні технології навчання У період переходу до інформаційного суспільства необхідно підготувати людину до швидкого сприйняття й опрацювання значних обсягів інформації, оволодіння сучасними засобами, методами й технологією роботи. Крім того, нові умови роботи створюють залежність поінформованості однієї людини від інформації, отриманої іншими людьми.

Сьогодні вже недостатньо вміти самостійно освоювати й накопичувати інформацію, коли рішення готуються і приймаються на основі колективного знання. Це свідчить про те, що людина повинна мати певний рівень культури роботи з інформацією.

Слід зазначити, що проблема інформатизації суспільства обговорюється сьогодні вченими все ширше. Оскільки отримання інформації про події, що відбуваються в країні та світі, уже не вимагає безпосереднього спілкування між людьми, людина все більше ізолюватиметься від суспільства, піддаватиметься впливу ілюзії незалежності від ного.

Інтернет у навчанні географії. Можливості й ресурси Інтернету, які можуть бути використані вчителем географії під час навчання основ географічних знань школярів, містять у собі: www (Всесвітня мережа), e-mail (електронна пошта), телеконференції.

За обсягом інформації Інтернет випереджає всі сучасні джерела. Найчастіше з Інтернету можна отримати таку інформацію, яку з інших засобів інформації отримати дуже складно. Використання цієї інформації можливо у кількох напрямках.

Ілюстративний матеріал. З Інтернету можна брати чимало ілюстративного матеріалу — фотографії, схеми, карти, малюнки.

Технічне виконання таких ресурсів досить різноманітне. Карти міст можуть бути просто сканованими з паперових карт, з відповідним інформаційним наповненням. Іноді на основі сканованих карт створюються розширені інформаційні ресурси: можливість масштабування зображення, можливість пошуку потрібної вулиці, відображення маршрутів транспорту всередині міста, місце розташування основних міських пам’яток, навчальних закладів і підприємств, органів міського управління, усіх рівнів влади.

Іноді карта міста являє собою окремий проект, наприклад, як карта Запоріжжя або Дніпропетровська.

Крім звичних географічних карт в Інтернеті можна знайти досить специфічні картографічні ресурси — атласи автомобільних шляхів, атласи залізниць, карту радіактивного забруднення території України.

Ще одне джерело натхнення для авторів картографічних ресурсів — курортні зони України, зокрема Крим. Сайтів присвячених географії Криму, дуже багато.

Наявні картографічні ресурси, їхній зміст і технічне виконання дозволять сформулювати їхні переваги щодо застосування в навчанні географії:

· об'єктивність наданої інформації;

· інтерактивність;

· швидкодія і швидкість завантаження під час ітерацій;

· можливість відображення на карті нумерації будинків на певній вулиці певного міста;

· можливість відображення на карті об'єктів: залізничні вокзали, автовокзали, готелі, кінотеатри, навчальні заклади тощо;

· можливість відображення на карті підприємств, що працюють у певному місті;

· можливість відображення на карті маршрутів міського транспорту, а отже, можливість складання маршруту для користувача з пункту, А до пункту Б в цьому місті;

· комплексність інформації, що надається (тобто має надаватися додаткова інформація про місто, органи міської адміністрації);

· підтримка кількох мов: англійської, російської, української (за абеткою).

В Інтернеті можна знайти й величезну кількість карт з різних тем. Прикладом цьому може бути використання демографічних карт у 9 класі. Можна знайти цікаві карти з метеорології. Усе це надає процесу навчання дітей більшої наочності і створює в учнів певні уявлення про світ у цілому й конкретні області.

Проектні роботи. Під час роботи з Інтернетом можна з успіхом розввиватипроектну діяльність учнів. Проекти можна здійснювати за двома напрямами. З одного боку, можна давати дітям задання створити проект, результатом якого буде усний виступ на уроці, а з іншого — можна ускладнити завдання і попросити створити слайд-шоу з певної теми з перспективою демонстрації результатів роботи в класі на уроці.

Сервери www можуть стати в пригоді:

1) учителеві - для пошуку додаткової та оновленої інформаціїдо уроків у процесі їх підготовки;

2) учням — для пошуку інформації в процесі підготовки різноманітних творчих робіт (доповідей, рефератів, ділових ігор, навчальних конференцій тощо).

У процесі роботи у www і вчитель, і учень зіштовхуються з проблемою пошуку необхідної інформації. У цьому їм можуть допомогти особливі пошукові сервери.

Застосування комп’ютерних програм у процесі навчання з географії

У навчанні використовуються різні способи доставки навчального матеріалу і відповідно різні типи компю’терних програм. До класукомп’ютерних програм навчального призначення належить будь-який програмний засіб, спеціально розроблений або налаштований для застосування в навчальному процесі. Методики застосування можуть бути оформлені у вигляді текстових матеріалів, а також можуть бути введені в програмний засіб у вигляді окремого файлу або контекстної допомоги.

Комп’ютерні програми навчального призначення можуть бути класифіковані за типами так:

· компютерні підручники;

· предметно орієнтовані середовища (мікросвіти, що моделюють програми, навчальні пакети);

· лабораторні практикуми;

· програми-тренажери;

· контрольні програми;

· довідники, бази даних навчального призначення.

Комп’ютерний підручник — це програмно методичний комплекс, що забезпечує можливість самостійно освоїти навчальний курс або його великий розділ. Він поєднує властивості звичайного підручника, довідника, задачника і лабораторного практикуму і має такі властивості:

· забезпечує оптимальні для кожного конкретного користувача послідовність і обсяг різних форм роботи з курсом, що полягає в чергуванні вивчення теорії, пояснення прикладів, методів розв’язання типових задач, проведення самостійних досліджень і формування мотивів подальшої пізнавальної діяльності;

· забезпечує можливість самоконтролю якості набутих знань і навичок;

· прищеплює навички дослідницької діяльності;

· заощаджує час учня, необхідний для вивчення курсу.

Комп’ютерний підручник може бути реалізований у вигляді книги з комплектом дискет або CD-дисків. Книга являє собою посібник з вивчення курсу, що містить: виклад теорії, прикладів, методів розв’язання задач; рекомендації щодо роботи з програмною частиною комплексу; засоби контролю знань.

Дискета містить навчальні програми різних типів, що забезпечують комп’ютерну підтримку курсу.

Основні вимоги до комп’ютерного підручника:

1) має сприяти вивченню курсу за допомогою лише книги та програмного забезпечення; надавати учневі можливість оптимального поєднання різних способів вивчення курсу;

2) усі інструкції щодо використання програмного забезпечення (якщо вони потрібні) мають бути наведені в тексті підручника у відповідних місцях;

3) кожен елемент програмного забезпечення має задовольняти всі вимоги, що висуваються до програм відповідного типу.

Комп’ютерні довідники, бази даних навчального призначення. Програми цього класу призначені для зберігання і надання учням різноманітної навчальної інформації довідкового характеру. Для них характнрні ієрархічна організація матеріалу й засоби швидкого пошуку інформації за різними ознаками або контекстом.

Вимоги до комп’ютерних довідників, баз даних навчального призначення

1) має використовуватись стандартна форма викладу знань;

2) має бути забезпечена можливість отримання необхідної довідки з будь-якого місця програми;

3) має бути забезпечена можливість збереження й виведення отриманої довідки;

4) має бути забезпечена можливість отримання комплексних довідок з відомостями з кількох розділів курсу;

5) кількість інформації на екрані не повинна перевичувати норм, зумовлених психолого-педагогічними та гігієнічними вимогами.

На уроках інформаційні технології служать для візуалізації матеріалу, надання роботі необхідної розиаїтості. Для демонстрації матеріалу найчастіше можна використовувати Power Point, інформацію для презентації - брати із книг, CD-дисків, Інтернету.

Урок може включати машинну й немашинну частини, при цьому перша частина передбачає як індивідуальну, так і групову роботу учнів, а друга — спілкування вчителя з учнями, під час якого створюються і розв’язуються проблемні ситуації. В основному використовується автоматизована комп’ютерна система, що навчає й адаптує. Система працює в трьох режимах:

· навчання;

· навчання й контроль;

· контроль.

Які вимоги має задовольняти програма тестування з погляду вчителя-предметника? Програма має:

· просто запускатися;

· пояснювати тестованому правила своєї роботи й порядок відповіді на запитання;

· тестувати учня й виставляти йому оцінку після закінчення тестування;

· указувати запитання, у відповідях на які учень припустився помилки.

Доцільно використовувати таку форму органіхації тестів, яку умовноможна назвати «вибери відповідь із запропонованих варіантів». Організація тестів за таким принципом забезпечує простий діалог із тестованим і як наслідок швидкість виконання тесту. Досвід використання цих програм дає можливість зробити деякі висновки.

По-перше, використання комп’ютера дозволяє значно заощаджувати час. На звичайних уроках географії матеріал відпрацьовується, а на уроках з використанням компютера проводиться перевірка.

По-друге, результати виходять більш об'єктивними, дозволяють проаналізувати ступінь засвоєння й обсяг знань учнів.

По-третє, підвищується мотивація навчання за рахунок новизни діяльності.

Програми тестування дозволяють учням систематизувати географічні знання. У подібні програми включаються такі типи завдань:

· читання карти;

· хронології;

· порівняння й узагальнення матеріалу;

· виявлення ознак тих чи інших понять;

· питання на ерудицію. 8]

2.2.2 Проектна технологія навчання Вітчизняні й зарубіжні педагоги вважають, що однією з найперспективніших сучасних педагогічних технологій є метод проектів, або проектна технологія навчання. Це підтверджується й висновками психологів.

Проектна освітня технологія має досить тривалу історію становлення, адже вона виникла ще в 20-х рр. ХХ ст. у США. Методичними витоками цієї технології є роботи видатного американського філософа й педагога Джона Дьюї. Зародження методу проектів відбулося на стику гуманістичної і прагматичної концепції освіти.

Суть сучасного методу проектів у шкільних курсах фізичної географії полягає в доцільному функціонуванні системи особистісно-орієнтованих принципів, методів, засобів, форм організації навчально-виховного процесу з метою навчального проектування. Під навчальним проектуванням слід розуміти цілеспрямовану партнерську діяльність вчителя і учнів з планування, розробки, здійснення та оцінки практично значимого завдання, вирішення якого представлене конкретним результатом.

За визначенням Е. Полат, метод проектів — це сукупність прийомів, дій учнів у певній їх послідовності для досягнення певної мети — розв’язання проблеми, значимої для учнів і оформленої у вигляді конкретного продукту. Цей метод дає змогу поєднати дослідницьку наукову діяльність і конкретний прагматичний результат, тобто реалізувати дидактичний принцип зв’язку теорії і практики.

Аналіз психолого-педагогічної літератури та шкільної практики дають можливість виділити певні критерії застосування методу проектів:

· чітко сформульовану навчальну проблему, актуальний зміст, відповідність пізнавальним потребам учнів;

· дослідницькі методи, способи, прийоми розв’язання навчальної прблеми;

· чітко сплановану діяльність учнів і вчителя відповідно до етапів реального наукового пізнання;

· наявність основних елементів розробки навчальної проблеми: її формалізація, пошук методів розв’язання, висунення гіпотези, дослідження, підготовка звіту, його захист та оцінювання, корекція та практична реалізація результатів роботи;

· високий рівень самостійності й творчої активності учнів у прцесі роботи над навчальним проектом;

· практичне значення результатів роботи та можливість їх реального застосування;

· відповідність діяльності учнів триєдиній меті навчання з акцентом на розвитк у них системи компетентностей: соціальної, комунікативної, інформаційної, ділової.

Характерною особливістю застосування методу проектів у фізико-географічних курсах основної школи є внутрішня мотивація діяльності учнів під час роботи над навчальним проектом. Адже система знань, умінь, навичок і компетентностей не є головною метою географічної освіти. Сьогодні вона спрямована на розвиток уміння застосовувати набутий навчальний досвід на практиці. При цьому учень чітко усвідомлює, для чого навчається і де він може застосувати набуті знання в реальному житті.

На основі аналізу наукової літератури [6, 1, 14] можна розробити типологію проектів (табл.1).

Таблиця 1

Типологія проектів та їх змістове наповнення

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ В ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ ГЕОГРАФІЇ

3.1 Методичні розробки уроків Урок із використанням нових інформаційних технологій

8 клас

Тема: Зона мішаних лісів України Мета: формувати уміння розрізняти природні зони рівнинної частини України, характеризувати географічне положення зони, закріпити навички аналізу карт електронного атласу України, вміння складати порівняльну характеристику природної зони за планом; розвивати мислення; виховувати дбайливе ставлення до природи.

Обладнання: електронний атлас України, гербарій рослин зони мішаних лісів, слайди краєвидів, представників рослинного і тваринного світу Полісся, зошит з друкованою основою.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу Хід уроку

І. Організаційний момент

Ознайомлення учнів з обладнанням, дидактичним матеріалом, формами роботи на уроці.

ІІ. Актуалізація опорних знань Бесіда

· Назвіть компоненти природи, що складають природні комплекси (грунт, вода, повітря, гірські породи, живі організми)

· Що таке природний комплекс? (Природний комплекс — це ділянка з певною однорідністю фізико-географічних умов.)

· Які типи природних комплексів є на території України? (мішанолісові, широколистянолісові, лісостепові, степові, гірсько-лучно-степові, кримські)

· Які природні комплекси називають антропогенними? (Це природні комплекси, зміни яких пов’язані з господарською діяльністю людини)

· Назвіть приклади антропогенних природних комплексів (сільськогосподарські угіддя, меліоративні системи, водосховища тощо).

· Назвіть найбільший природний комплекс на Землі (це географічна оболонка).

ІІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів Виведіть на екран монітору вірш Лесі Українки. Прочитайте його. Подивіться на краєвиди зони мішаних лісів. У межах України вона має назву Українське Полісся. Сьогодні ми з вами з’ясуємо, які природні компоненти утворили таку красу природи, як вони пов’язані і взаємодіють між собою. Виведіть на екран монітору тему уроку. Запишіть її до зошитів.

Подивіться на екран. На уроці ви повинні виконати таку роботу:

1. Навчитися розпізнавати компоненти природи, природні комплекси за допомогою карт електронного атласу.

2. Згадати план характеристики природної зони.

3. Скласти таблицю «Характеристика природних компонентів зони мішаних лісів України».

4. Самостійно зробити висновки щодо взаємодії компонентів природи в природній зоні Українського Полісся.

ІV. Засвоєння і осмислення нових знань За допомогою електронного атласу виконаємо усну практичну роботу.

1. Виведіть на екран монітору атлас України, відкрийте карту «Природне районування України». Уважно подивіться, де проходить південна межа зони мішаних лісів.

2. Виведіть на екран монітору карту «Адміністративний поділ України». Визначте області, які повністю чи частково розташовані у зоні мішаних лісів. (Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська, Сумська). Записали у зошитах: межа Українського Полісся проходить через Луцьк, Рівне, Шепетівку, Київ, Ніжин, Батурин, Кролевець. S = 113 тис. км?, що складає 20% площі України.

3. Виведіть на екран карту «Природне районування України». Зробіть висновки щодо розташування зони. (Зона мішаних лісів розташована на півночі України. Простягається із заходу на схід в широтному напрямі.)

4. Виведіть на екран фізичну карту України. Визначте форми рельєфу Українського Полісся. (Волинська низовина, Придніпровська низовина; Словенчансько-Овруцький кряж, h = 316 м; північні відроги Волинської височини)

5. Виведіть на екран монітору карту «Корисні копалини України». Які корисні копалини залягають на території зони мішаних лісів? (граніти, базальти, глина, крейда, пісковики, фосфорити, торф)

6. Виведіть на екран фізичну карту України. Назвіть найбільші річки та озера Полісся. Чи багато боліт? (Дніпро, Прип’ять, Стир, Случ, Уж, Тетерів, Десна, Шацькі озера. Болота займають 6,3% усієї площі.)

7. Виведіть на екран карту «Грунти України». Назвіть типи грунтів зони мішаних лісів. (дерново-підзолисті, торфово-болотні, лучні)

8. Виведіть на екран карту «Клімат України». Визначте середні t? влітку і взимку, кількість опадів.

9. Виведіть на екран карту «Рослинність». Назвіть основні рослинні угрупування. (хвойні ліси, широколистяні ліси, мішані ліси. Основними породами дерев є: дуб звичайний, береза, вільха, осика, липа.) Розгляньте гербарний матеріал.

10. Виведіть на екран карту «Тваринний світ». Назвіть основних представників тваринного світу зони Полісся, користуючись умовними знаками карти. (лисиця, вовк, борсук, кріт, білка, зубр, олень благородний, дика свиня; тетерук, рябчик та ін.)

11. Виведіть на екран слайди «Тварини Полісся».

12. Виведіть на екран атлас України. Відкрийте карту «Господарство». Визначте, яку господарську діяльність веде людина в зоні мішаних лісів.

V. Узагальнення і систематизація знань, умінь, навичок

· За яким планом складається характеристика природної зони?

· Практична робота. Складання таблиці «Характеристика природних компонентів зони мішаних лісів».

При заповненні таблиці дозволяється користуватися текстом електронного атласу. Зробити висновки.

IV. Підсумок уроку

· Що ми вивчили на уроці?

· Що вам сподобалось?

· Що не сподобалось?

· Що викликало труднощі?

VII. Домашнє завдання

· Прочитати § 38−39.

· Відповісти на запитання після параграфа (усно).

· Нанести на контурну карту України межу зони мішаних лісів.

Завдання на вибір

— підготувати коротку цікаву розповідь на тему «Полісся»

— скласти кросворд на тему «Полісся».

— підготувати повідомлення про природно-заповідні об'єкти Українського Полісся.

Урок з використанням інтерактивної технології

7 клас Тема: Країни Африки Мета: поглибити знання про головні держави Африки, їхнє розміщення, особливості розвитку; вдосконалити практичні вміння характеризувати географічне положення, населення, особливості розвитку найбільших держав Африки; розвивати пізнавальну активність та вміння працювати в групах; виховувати інтерес до географії.

Обладнання: політична карта Африки, ілюстративні матеріали головних держав Африки, підручники, атласи.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Методи і прийоми: тестування, робота в групах, прийом «Мікрофон», «П'ять речень», гра «Географічна мозаїка».

Хід уроку

І. Організаційний момент

— Привітання з учнями

— Перевірка готовності до уроку

— Перевірка присутності

ІІ. Актуалізація опорних знань Міні-конкурс «Визначте країну».

Учитель роздає картки із зображенням окремих країн Африки. Завдання полягає в тому, щоб за контурами та іншими додатковими відомостями визначити назву держави.

Усне тестування:

1) Більшість держав Африки в минулому були:

а) колоніями;

б) незалежними країнами;

в) економічно розвиненими країнами.

2) Найбільша за площею країна Африки:

а) Нігерія;

б) Судан;

в) Кенія.

3) Основа економіки більшості африканських держав:

а) промисловість;

б) освіта;

в) сільське господарство.

4) Найбільш розвиненою державою Африки вважається:

а) Єгипет;

б) Алжир;

в) Південна Африка.

5) Серед країн Африки українські туристи найчастіше відвідують:

а) Чад;

б) Анголу;

в) Єгипет.

Гра «Географічна мозаїка».

Виконується за варіантами (із використанням політичної карти світу).

Установіть відповідність між названими країнами та їхніми столицями.

Варіант 1 Варіант 2

? Єгипет 1) Каїр? Замбія 1) Ломе

? Гвінея 2) Монровія? Того 2) Хартум

? Ліберія 3) Конкарі? Судан 3) Кампала

? Малаві 4) Дакар? Уганда 4) Аддіс-Абеба

? Сенегал 5) Лілонгве? Ефіопія 5) Лукаса Варіант 3 Варіант 4

? Ангола 1) Хараре? Чад 1) Бамако

? Зімбабве 2) Найробі? Малі 2) Порто-Ново

? Кенія 3) Луанда? Бенін 3) Нджамена

? Лівія 4) Рабат? Ботсвана 4) Масеру

? Морокко 5) Тріполі? Лесото 5) Габороне

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діялдьності

Дивною та неповторною є історія розвитку кожної держави Африканського континенту. Змішання культур, рас, народів, мов і релігій, необхідність пристосування до своєрідних природних умов створили особливий колорит, своєрідність побуту та традицій африканських народів. У країнах Африки дивним чином поєжнуються риси давніх господарських укладів із сучасними досягненнями цивілізації, пишнота сучасних будівель і гармонія пальмових хатин, сучасні автомобілі та верблюди надорогах. Переживши тривалий періодколонізації, народи Африки змогли зберегти свою самобутність, передаючи з покоління в покоління багатовіковий досвід своїх предків. Подорож африканськими країнами можна порівняти з читанням захоплюючого пригодницького роману, кожний розділ якого приховує безліч інтриг, нерозгаданих таємниць.

ІV. Вивчення нового матеріалу Презентація країни (робота в групах).

Кожна група заздалегідь підготувала презентацію однієї з країн Африки. Поділіться, будь ласка, своїми враженнями від мандрівки. Презентує країну один представник від групи, інші записують основні відомості про представлеі країни.

Група 1.

Єгипет.

Площа: 1 млн км?; населення: 69 млн осіб; офіційна мова арабська.

Єгипет — колиска людської цивілізації. Він відомий насамперед величними пам’ятками давньої культури, вік яких досягає 5 тис. років. Єгипет належить до небагатьох країн світу, територія яких розташована на двох континентах — на північному сході Африки і на Синайському півострові в Азії. Більш як 90% території країни займає посушлива пустеля, розділена Нілом на дві частини. Із найдавніших часів Ніл був для єгиптян джерелом води та головною транспортною артерією. І в наші дні майже все населення Єгипту зосереджено в долині й дельті Нілу. На родячих мулистих берегах річки єгиптяни вирощують бавовник, кукурудзу, пшеницю, цукрову тростину, овочі і фініки. Із галузей промисловості в Єгипті розвинені видобувна (видобування нафти, залізної руди, фосфоритів, марганцю), машинобудування, харчова, хімічна. Галузь, яка приносить Єгипту значні прибутки, — туризм. Країну щороку відвідують майже 4 млн туристів, які бажають побачити піраміди, залишки давніх міст, здійснити подорож Нілом, викупатися в теплих водах Червоного моря.

Столиця Єгипту — Каїр (7 млн осіб) — найбільше місто в Африці. Це великий промислови, транспортний і культурний центр країни. У Каїрі є університет, працює багато музеїв. У Каїрській національній бібліотеці зберігаються давні рукописи.

Група 2.

Алжир.

Площа: 2,4 млн км?; населення: 32,5 млн осіб; офіційна мова: арабська.

Алжир — африканська країна з найбагатшою історією та архітектурною спадщиною. Саме на території Алжиру наприкінці ХІІ ст. до н. е. виникли поселення фінікійців, а в І ст. до н. е. з’явилися римські місиа. Споруди давньоримської епохи є музеями під відкритим небом.

Майже 2/3 території Алжиру займає жарка й майже безлюдна Сахара., тому 90% населення країни проживає на півночі в умовах м’якого субтропічного клімату. Тут вирощують пшеницю, виноград, маслини, цитрусові, інжир, фініки, овочі. Алжирська Сахара багата на цінні корисні копалини. Алжир посідає перше місце в Африці за запасами природного газу, ртутних і вольфрамових руд, нафти. Поряд із видобувними галузями розвинена обробна, харчова промисловість, металургія. Але основним джерелом прибутку є продаж нафти й газу, які трубопроводами, прокладеними по дну середземного моря, постачаються у Європу.

Столиця — місто Алжир (2,3 млн осіб) — найбільший економічний, транспортний і культурний центр країни. Він розташований амфітеатром на схилах невисоких гір на західному березі Алжирської бухти. У місті поряд із сучасними кварталами збереглися будови часів панування над Алжиром Османської Імперії від кінця ХVІ до поч. ХVІІ ст. — мечеті, медресе, цитаделі, житлові будинки. У столиці працює метро, машонобудівні, нафтопереробні, текстильні, швейні ті інші підприємства, багато театрів, музеїв.

Група 3.

Ефіопія.

Площа: 1,09 млн км?; населення: 66,1 млн осіб; офіційна мова: ахмарська.

Ефіопія одна з найдавніших держав світу. Її історія сягає своїм корінням в далекі часи біблійного Савського царства. Пізніше на цій території існувало королівство аксум (до VІІ ст. до н.е.), із часів якого Ефіопія розвивається як християнська країна, але на її окраїнах виникли й мусульманські держави.

Ефіопія — країна дивовижної краси! Після безкраїх пустельних просторів Єгипту й Алжиру мальовничі обриси Ефіопського нагір'я нагадують іншу планету. Клімат Ефіопії субекваторіальний, сезонно вологий. Східні райони займає напівпустельна рівнина, а на Ефіопському нагір'ї кліматичні умови дуже залежать від висоти місцевості. У горах навіть трапляються нічні заморозки.

В Ефіопії дуже багатий тваринний світ. Без особливих зусиль тут можна сфотографувати на волі бегемотів, мавп, а якщо посщастить, то й крокодилів.

На родючих грунтах — гірських червоноземах, ефіопські селяни вирощують пшеницю, ячмінь, просо, сорго, кукурудзу. У гірській провінції Каффа вирощують кавові дерева. Важливою галуззю сільського господарства є тваринництво. Розводять овець, кіз, зебу, ослів, верблюдів. Промисловість в Ефіопії розвинена слабко. Добувають золото, платину, марганцеву руду, калійну сіль. Є підприємства харчової, шкіряно-взуттєвої, текстильної промисловості.

Ефіопію вважають батьківщиною кави. З Африки кава потрапила на Близький Схід, а пізніше поширилась по всьому світі.

Столиця держави — Аддіс-Абеба, що в перекладі з ахмарської означає «нова квітка». Столиця вражає своєрідністю архітектури.

Група 4.

Нігерія.

Площа: 923,8 тис. км?; населення: 130.8 млн осіб; офіційна мова: англійська.

Найбільш багатонаселена та багатонаціональна країні Африкм — Нігерія. У 2005 р. тут проживало 130,8 млн жителів. А ще в1962 р. цей показник становив 63 млн осіб. За період трохи більш як 40 років населення країни подвоїлося й продовжує збільшуватися в наш час.

Від 1914 до 1960 р. нігерія була британською колонією.

Річка Нігер — головна водна артерія країни — перетинає її з північного заходу на південний схід і поділяє її на дві частини: південну — низовинну і північну — яка складається з плоскогір'їв і східчастих плато. Клімат майже по всій території Нігерії екваторіальний і субекваторіальний. На півночі кількість опадів помітно зменшується. Майже половину території за ймає високотравна савана — ідеальне середовище для життя жирафів, носорогів, антилоп, численних видів мавп. Різноманітний тваринний світ охороняється в численних національних парках і заповідниках.