Узгодженість методів оцінки вартості активів із стратегією управління підприємством

Узгодженість методів оцінки вартості активів із стратегією управління підприємством

Економічні реформи в Україні, які направленні на глобалізацію фінансових ринків, впливають на фінансово-кредитну систему, змінюють економічне, інформаційне та правове середовище функціонування суб'єктів господарювання. Підприємства, установи, організації є відкритими системами, які успішно функціонують лише за умови наявності ефективних зв’язків, єдності та взаємодії її складових, у тому числі й підсистем управління: фінансового менеджменту, бухгалтерського обліку які знаходяться під впливом факторів зовнішнього світу. Тому вельми необхідна адекватна ринковій економіці організація діяльності підприємств.

При обґрунтуванні стратегічних управлінських рішень необхідно враховувати загальну стратегічну місію суб'єктів господарювання, а також конкретний ієрархічний рівень управління, оскільки варіативність стратегії конкретного підприємства залежить від розвитку галузі та рівня диверсифікації підприємства. Цільове спрямування бухгалтерського обліку на оперативне інформаційне забезпечення системи управління передбачає необхідність урахування взаємозв'язку внутрішніх і зовнішніх процесів при здійсненні господарської діяльності. З урахуванням цього ефективна та дієва модель бухгалтерського обліку забезпечення стратегічного управління передбачає: чітке визначення ролі, місця, завдань і функцій обліку в підсистемі управління; врахування вимог керівників усіх ланок управління при підготовці облікової інформації; визначення логічних зв’язків складових облікового процесу з елементами стратегічного управління [5].

За умов, коли суб'єкти мусять самостійно вирішувати проблеми фінансового забезпечення власної інвестиційної, фінансової та виробничо-господарської діяльності, значно зростає роль фінансового менеджменту. На даному етапі розвитку країни, завдання щодо управління фінансами підприємств, які працюють в умовах нестабільного соціально-економічного оточення, також потребують розв’язання у системному підході. Зазначені питання вирішуються через реалізацію функцій фінансового менеджменту, однією з яких є управління активами. Управління активами підприємства являє собою систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень щодо формування, ефективного використання, а також щодо організації їх обороту.

Виділення у самостійний блок фінансового менеджменту активів, як окремого напрямку, із загальної системи фінансового менеджменту пов’язане із необхідністю доповнення й розвитку методів аналізу, планування, обґрунтування оперативних управлінських рішень та контролю активів.

Активи підприємства являють собою економічні ресурси, сформовані за рахунок інвестованого в них капіталу, які контролюються підприємством та характеризуються вартістю, продуктивністю, здатністю генерувати дохід. Їх постійний оборот у процесі використання пов’язаний з факторами ризику, часу та ліквідності.

Указані характеристики, які відображають сутність активів підприємства, обумовлюють систему основних задач їх фінансового менеджменту для досягнення головної мети — забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному й перспективному періодах. У свою чергу, ця мета реалізується через максимізацію ринкової вартості підприємства. Не зважаючи на те, що наукові дослідження з проблем фінансового менеджменту активів, у зв’язку з провадженням в економіку України ринкових засад, набули розвитку, ряд напрямків залишаються недостатньо вивченими. Один з них — методи оцінки вартості активів діючих підприємств, їх вплив на фінансові результати діяльності, на показники фінансового аналізу, на оцінку ринкової вартості підприємства.

Слід зауважити, що мета керування активами нерозривно пов’язана з головною метою фінансового менеджменту і для її досягнення необхідно забезпечити реалізацію основних принципів: інтегрованість із загальною системою управління, комплексний характер формування управлінських рішень, високий динамізм управління, варіативність підходів під час розробки окремих управлінських рішень, орієнтованість на стратегічну мету розвитку підприємства.

Оскільки забезпечення високопродуктивного використання активів, росту їх доходності безпосередньо впливає на ефективність всіх напрямків системи менеджменту звичайної діяльності на підприємстві: операційного, інвестиційного, інноваційного тощо, — виникає необхідність органічної інтегрованості фінансового менеджменту з іншими керуючими системами.

Одночасно, кінцеві результати фінансової діяльності прямо чи опосередковано залежать від управлінських рішень щодо формування і використання активів. У зв’язку з цим керування активами повинно розглядатися як комплексна функціональна керуюча система, яка забезпечує розробку взаємопов'язаних управлінських рішень.

Період становлення економіки ринкового типу характеризується частими коливаннями зовнішнього середовища — кон’юнктури фінансового, товарного ринків тощо, а також нестійкими внутрішніми умовами функціонування підприємства. Така ситуація обумовлює необхідність забезпечення високого динамізму в системі управління активами, який би врахував зміну вище зазначених факторів, потенціал формування фінансових ресурсів, темпи економічного зростання, форми організації виробничої та фінансової діяльності, фінансовий стан та інші параметри функціонування підприємства.

Реалізація кожної вище зазначеної функції неможлива без проведення достовірної вартісної оцінки активів, яка б відповідала основним принципам управління на підприємстві. Прийняття багатьох фінансових рішень спирається на те, яка реальна вартість наявних активів.

Слід зазначити, активи є найскладнішим з об'єктів оцінки, що пов’язано з впливом великої кількості факторів. Адже ці об'єкти в залежності від їх належності до класифікаційних груп (оборотні, необоротні; матеріальні, нематеріальні, фінансові; тощо) можуть використовуватись або утримуватись на підприємстві тривалий час і на їх оцінку впливатимуть інфляція, моральне та фізичне старіння тощо.

Особливо гостро це питання стає у період світової фінансової кризи. Відомо, що організація у своєму розвитку проходить стадії створення, зростання, занепаду. Важливим завданням системи управління є забезпечення якнайдовшого перебування суб'єкта господарювання у другій фазі.

Завчасне й ефективне реагування на зміни у внутрішньому і оточуючому середовищі відповідальна система управління підприємства в цілому. Складовою системи управління є бухгалтерський облік, який, формує інформаційно-аналітичне забезпечення, а відповідно до чинного законодавства, визначається як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Таким чином, основним джерелом інформації є відомості, які сформовані підсистемою управління — бухгалтерським обліком, обов’язковим для всіх підприємств і організацій.

Слід зазначити, що якість представленої інформації останнім часом піддається суттєвій критиці, як серед вітчизняних так і зарубіжних вчених. Ще на початку 2000;х років Г. Леман зазначав, що звітні дані мають мало спільного з розумним поглядом на істинне фінансове здоров’я підприємства. Пізніше, Д. Панков погоджуючись з даною думкою, зазначив, що події останніх років, пов’язані з світовою фінансовою кризою, вказують на те, що удосконалення звітності, які відбуваються за ініціативи міжнародної бухгалтерської спільноти, поки що не приносять належного результату [3, 6].

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірник, базуються на даних бухгалтерського обліку. Способом вираження за допомогою грошового вимірника активів та зобов’язань суб'єктів господарювання є грошова оцінка. На сьогоднішній день в Україні пріоритетною є оцінка вартості активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання, тобто за історичною собівартістю. Вважаємо слушною думку науковців про те, що історична собівартість не в змозі задовольняти сучасні інформаційні потреби, тому слід ширше застосовувати інші види вартості, які передбачені нормативною базою: первісна вартість, виробнича собівартість, собівартість реалізації, справедлива вартість, ліквідаційна вартість, балансова вартість, залишкова вартість, чиста вартість реалізації, теперішня вартість.

Разом з цим, на нашу думку, недостатньо визначити вартість активу за справедливою, ліквідаційною чи теперішньою вартістю тощо, застосування тієї чи іншої вартості повинно бути обґрунтованим й носити системний характер. Для цього слід розробити наукове обґрунтування застосовуваних методів оцінки вартості активів підприємств залежно від стадії його розвитку.

Крім того, зобов’язання та відповідальність з визначення облікової політики щодо застосовуваних методів оцінки вартості активів покласти як на службу бухгалтерського обліку так і фінансового менеджменту.

Відомо, що діяльність підприємства знаходиться під впливом законів. Так, відповідно до одного з них — закону інформованості-впорядкованості, чим більше інформації має в своєму розпорядженні організація про внутрішнє і зовнішнє середовище, тим вона має більшу вірогідність стійкого функціонування.

Підсумовуючи зазначене, вважаємо що обґрунтованою є пріоритетність застосування історичної собівартості. Особливо достатнім, на нашу думку, такий вид вартості є на першому етапі розвитку підприємства — етапі створення. Поряд з цим, слід зазначити, що такої оцінки недостатньо й вона не повинна бути єдиною, яка застосовується.

Так, наприклад, для підприємств, які перейшли до другої фази — етапу розвитку, для прийняття управлінських рішень необхідна інформація про справедливу вартість необоротних активів, про чисту вартість реалізації дебіторської заборгованості тощо. Якщо говорити про останній етап — занепад, або реорганізацію, то доречною буде інформація сформована за правилами визначення ліквідаційної вартості.

Отже, підготовка кожного управлінського рішення щодо формування активів, їх використання в операційному чи інвестиційному процесі повинна враховувати альтернативні можливості дій. Система критеріїв, яка визначає фінансову ідеологію, стратегію чи конкретну фінансову політику, встановлюється безпосередньо на підприємстві.

Будь-які управлінські рішення щодо використання активів у процесі інвестиційної чи операційної діяльності не повинні суперечити головній меті діяльності підприємства та стратегічному напрямку його розвитку, оскільки можуть підірвати економічну основу їх ефективного використання у наступному періоді.

Ефективна система керування активами, організована з урахуванням зазначених принципів, складає основу розвитку підприємства, досягнення необхідних кінцевих результатів господарської діяльності, а також постійного підвищення його ринкової вартості.

облік актив управління.

Список літератури

• 1. Домбровський, В. С. Врахування фази життєвого циклу підприємства як чинника попередження його банкрутства [Текст] / В. С. Домбровський, О. Л. Пластун // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 9. — С. 113−120.
• 2. Бланк, И. А. Управление активами [Текст]. — К.: «Ника-Центр», 2000. — 720 с. — (Серия «Библиотека финансового менеджера». Вып. 6).
• 3. Панков, Д. А. Финансовый кризис и бухгалтерский учет: взгляд из Беларуси [Електронний ресурс] / Д. А. Панков // Міжнародний збірник наукових праць. Випуск 1(13) — 2009. — № 1. — Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ptmbo/2009₁/stat5.pdf
• 4. Свірко, С.В. Наукові підходи до оцінки як методу бухгалтерського обліку [Текст] / С. В. Свірко // Актуальні проблеми економіки. — 2010. — № 3. — С. 297−298.
• 5. Шайкан, А. В. Бухгалтерський облік в аспекті стратегічного управління промисловим підприємством: автореф. дис… д-ра екон. наук: 08.00.09 [Електронний ресурс] / А. В. Шайкан; Держ. вищ. навч. закл. «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана». — К., 2009. — 33 с. — укp. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ard/2009/09savupp.zip
• 6. Lehman G. Accounting Forum, Editorial, March, 2001.