Брати Янсени, Антоні Ван Левенгук. Їх внесок у морфологічний період історичного розвитку мікробіології
Свої спостереження А. Левенгук старанно описував, замальовував і надсилав до Лондонського королівського товариства, членом якого його згодом було обрано. 17 вересня 1683 р. він, здивований побаченим, писав: «Я дослідив слиз, що залягає між зубами, і побачив безліч дуже маленьких звіряток, які жваво рухались… У моєму роті їх більше, ніж людей в Об'єднаному королівстві». Більшу частину своїх… Читати ще >
Брати Янсени, Антоні Ван Левенгук. Їх внесок у морфологічний період історичного розвитку мікробіології (реферат, курсова, диплом, контрольна)
РЕФЕРАТ на тему:
" Брати Янсени, Антоні Ван Левенгук.
Їх внесок у морфологічний період історичного розвитку мікробіології" .
ПЛАН.
1. Створення перших мікроскопів.
2. Антоні Ван Левенгук.
Використана література
1. Створення перших мікроскопів Практична потреба в знаряддях та інструментах (зокрема оптичних) для мореплавства, астрономічних спостережень тощо дала поштовх до розробки і удосконалення конструкцій різних оптичних приладів.
У 1590 р. в Голландії в м. Міддельбурзі шліфувальники скла брати Ганс і Захарій Янсени з Міддельбурга сконструювали прилад зі збільшувальних скелець. Він складався з 2-х двояковипуклих збільшуваних скілець, вправлених в одну оправу, тобто представляли собою складну лупу, яка збільшувала обєкти в декілька десятків разів. Брати Янсени, звісно, і не підозрювали, яке велике значення будемати зроблений ними прилад в біології і в науці.
Якщо вважати, що мікробіологія виникла тоді, коли людина вперше побачила і описала мікробів, то можна точно встановити «день народження» науки та ім'я її засновника. Цією людиною є голландський натураліст Антоні ван Левенгук (1632−1723).
Антоні ван Левенгук, голландський натураліст, основоположник мікроскопічного методу дослідження організмів, першим спостерігав і описав бактерії, сперматозоїди, еритроцити, інфузорії, м’язові волокна.
Виготовлені Левенгуком мікроскопи були найдосконалішими на той час (рис. 1).
Рис. 1. Мікроскоп А. Левенгука:
А, В — вигляд ззовніБ — схема будови: 1 — щілина- 2 — рухома голка, на якій вміщують досліджуваний об'єкт- 3 — гвинт для наведення різкості.
Вони збільшували досліджуваний об'єкт у 160−300 разів. Вивчаючи за допомогою таких мікроскопів зубний наліт, дощову і колодязну воду, а також різні настої, він виявив у них безліч дрібних, різних за формою «живих звіряток» (рис. 2).
Свої спостереження А. Левенгук старанно описував, замальовував і надсилав до Лондонського королівського товариства, членом якого його згодом було обрано. 17 вересня 1683 р. він, здивований побаченим, писав: «Я дослідив слиз, що залягає між зубами, і побачив безліч дуже маленьких звіряток, які жваво рухались… У моєму роті їх більше, ніж людей в Об'єднаному королівстві». Більшу частину своїх спостережень він опублікував у 1695 р. у книжці «Таємниці природи, відкриті А. Левенгуком» («Areana nature detecte ab Antonio van Leeuwanhock»).
Відкриття А. Левенгука були настільки несподіваними і навіть фантастичними, що протягом майже 50 наступних років викликали загальний подив. Перебуваючи в Голландії в 1698 p., Петро І відвідав А. Левенгука і ознайомився з його дослідами. З цієї поїздки цар привіз у Росію подарований А. Левенгуком мікроскоп. У 1716 р, у майстернях при дворі Петра І виготовлено перші в Росії мікроскопи.
Отже, відкриття А. Левенгука поклали початок розвитку мікробіології, викликали зацікавлення до вивчення її таємничих об'єктів. Однак тривалий час (майже до середини XIX ст.) мікробіологія мала в основному описовий характер.
Мікроскопічні методи дослідження — способи вивчення дуже дрібних, нерозрізнених неозброєним оком об'єктів за допомогою мікроскопів. Широко застосовуються в бактеріологічних, гістологічних, цитологічних, гематологічних і інших дослідженнях (бактеріологічне дослідження, гістологічні методи дослідження, цитологічна діагностика).
2. Антоні Ван Левенгук.
Вчений-самоучка Антоні ван Левенгук був рано відданий на навчання до сукнороба і незабаром став самостійно торгувати мануфактурою. Потім очутився в Амстердамі. Працював касиром і бухгалтером в одній з торгових установ. Пізніше повернувся в Делфт і служив стражем судової палати.
.У цій, на перший погляд нічим не примітній людині, таївся жар дійсного дослідника. Усе життя він хотів «наситити, наскільки можливо, свою пристрасть проникати в початок речей» .
Ще в молоді роки Левенгук захопився незвичайною справою — шліфуванням скла. Він вправлявся в цьому з таким ентузіазмом, що незабаром досяг приголомшливих результатів. Створені ним лінзочки, величиною не більше великої горошини, мали здатність збільшувати предмети в кілька сотень разів. Після його смерті в робочому кабінеті, що він називав музеєм, знайшли цілу колекцію: 172 лінзи і 273 мікроскопа.
Невгамовного дослідника-самоучку цікавило життя — у краплі води, крові, у пластинках м’яса. Одним з перших він став проводити досліди на собі, перетворивши власне тіло у своєрідну ходячу лабораторію. Кров, шматочки шкіри — усе це віддавалося в жертву науки. Він першим побачив еритроцити (завдяки яких, як пізніше було доведено, кров має червоний колір). Про існування сперматозоїдів Левенгук теж довідався першим. Він випробував на собі дію лік, вивчав виділення організму в залежності від якості з'їденої їжі. А коли треба було з’ясувати особливості розмноження блох, він, не коливаючись, розмістив їх у своїй панчосі. Навіть помираючи, Левенгук залишився вірний собі, детально описував процес згасання життя у своєму тілі.
Левенгук був зачинателем нової науки — мікробіології. Бажаючи довідатися, які речовини в корені хрону «діють на язик і викликають його роздратування», він поклав шматочок кореня у воду. Яке ж було його здивування, коли під мікроскопом він побачив у воді «величезну кількість дрібних живих істот. Деякі з них у довжину були разів в три-чотири більше, ніж у ширину… Інші мали правильну овальну форму. Був там ще і третій тип організмів, найбільш численний, — дрібні істоти з хвостиками». Цей вигадливий світ палочкоподібний, спіралевидний, кулястих, із усілякими відростками і війками мікроскопічних істот поглинув всю увагу дослідника. За п’ятдесят років роботи ним було відкрито більш двохсот видів мікроорганізмів.
Результати дослідів ретельно фіксувалися і відправлялися в Англію. Вчені мужі Королівського товариства в подиві качали головами, вивчаючи звіти. Зрештою, досягнення Левенгука одержали офіційне визнання. Вчений-самоучка в 1680 році був обраний дійсним членом Лондонського королівського товариства. Пізніше його прийняли і у Французьку академію наук. Відкриття Левенгука стали дійсною сенсацією. У Делфт стали стікатися цікаві, щоб зробити мікробам воістину королівські почесті. Короновані особи схиляли свої вінценосні голови над чарівними лінзами, бажаючи покраще розглянути пані інфузорію-туфельку. У 1698 році відбулася пам’ятна зустріч Левенгука з Петром I. Відвідував Левенгука і відомий англійський письменник Джонатан Свіфт: знайомство з мікроорганізмами надихнуло його на створення «Подорожей Гуллівера» .
Використана література:
1.Векірчик К.М. Мікробіологія з основами вірусоології: Підручник. — К., 2001.
2.Медична енциклопедія. — Т. 3. — М, 1986.