Цукровий діабет. 
Фізіологія підшлункової залози

Цукровий діабет, часто просто діабет — синдром, який характеризується порушенням обміну речовин і високим рівнем цукру в крові натще (гіперглікемія), що відбувається внаслідок низького рівня гормону інсуліну чи патологічній протидії ефектам інсуліну разом з недостатнім рівнем його секреції. В основі розвитку цукрового діабету лежить зниження продукції інсуліну в в-клітинах острівцевого апарату підшлункової залози або нездатність відповідних клітинних рецепторів реагувати на інсулін. Характерні симптоми — надмірне виділення сечі (поліурія), збільшене відчуття спраги та затьмарений зір. Ці симптоми можуть бути відсутні, якщо рівень цукру в крові не надмірно великий [9,10,12,13].

Всесвітня Організація Охорони Здоров’я визначає три основні форми цукрового діабету:

• -інсулінозалежний цукровий діабет, який розвивається внаслідок руйнування значної кількості (звичайно більше 90%) секретуючих інсулін в-клітин. Причиною деструкції в-клітин є генетично зумовлений автоімунний процес. Інсулінозалежний складає 10−15% всіх випадків цукрового діабету і проявляється гіперглікемією та схильністю до кетонемії та кетоацидозу. Ця форма цукрового діабету розвивається в ранньому віці (до 30 років), найчастіше у дітей та підлітків [9];
• -інсулінонезалежний цукровий діабет — форма цукрового діабету, за якого у більшості хворих зберігаються в-клітини в інсулярній частині підшлункової залози але порушенні специфічної реакції клітин на дію інсуліну або регуляція його секреції піл впливом збільшеної концентрації глюкози крові. Інсулінозалежний цукровий діабет розвивається звичайно у дорослих (старше 30 років) та осіб похилого віку і проявляється гіперглікемії та ожирінням[10];
• -гестаційний діабет (трапляється під час вагітності) подібний до діабету інсулінонезалежного діабету він також викликає опір до інсуліну; гормони під час вагітності спричинюють опір до інсуліну в жінок, які генетично схильні до цього, гестаційний діабет звичайно зникає з народженням дитини[12].

Найбільш характерним проявом цукрового діабету є збільшення рівня глюкози в крові в умовах натщесерце або після прийому їжі, який перевищює значення, характерні для фізіологічної, аліментарної гіперглюкоземії, досягаючи 500 мг % та більше. При легких формах захворювання гіперглюкоземія не спостерігається в постабсорбативному стані і виявляється лише за умов визначення толерантності організму до глюкози, яке здійснюється шляхом «цукрового навантаження"[9,13,14].

Діабет може спричинити багато ускладнень. Гострі ускладнення (гіпоглікемія, кетоацидоз чи гіперосмолярна кома) можуть статися, якщо хворобу недостатньо контролюють. Серйозні довгострокові ускладнення можуть включаючи подвійний ризик серцево-судинної хвороби, хронічну ниркову недостатність, пошкодження сітківки ока (що може призвести до сліпоти), пошкодження капілярних судин, що призводить до імпотенції та поганого загоєння ран. Погане загоєння ран, особливо на ступнях, може призвести до гангрени з подальшою ампутацією. Достатній догляд за діабетом, так само як і посилений контроль за кров’яним тиском і факторами стилю життя (такі як некуріння й догляд за здоров’ям) може зменшити ризик більшості вищеназваних ускладнень. У сучасному світі діабет — одна з найзначніших причин, яка спричинює сліпоту в дорослих у нелітньому віці, причина нетравматичних ампутацій, а також діабетична нефропатія — основна хвороба, яка потребує гемодіаналізу [14].

Термін діабет без уточнення часто вживають для цукрового діабету, який зв’язаний із дуже високим рівнем цукру в сечі, але є й інші хвороби, які називають діабет. Найвідоміший із них нецукровий діабет, при якому цукру в сечі немає: він може бути викликаний порушенням нирок або гіпофізу[15].