Проблема водних ресурсів України

Міністерство освіти і науки України Одеський державний економічний університет Кафедра регіональної економіки та екології

Доповідь на тему :

«Проблема водних ресурсів України»

Виконала:

студентка 14 групи ФЕФ Дюльгер О.З.

Перевірив:

к.геог.н. Олійник В.Д.

Одеса-2011

План Вступ

1. Проблеми водних ресурсів в Україні.

2. Забруднення вод України.

3. Проблеми водних ресурсів Одеської області. Екологічна ситуація і стан питних вод в Одеській області.

4. Шляхи вирішення проблем водних ресурсів в Україні.

Висновки

Вступ Сьогодні в усьому світі збільшується інтерес до проблем водних ресурсів та прогнозування їх впливу на здоров’я населення. Проблема забезпеченості людства водою є глобальною, а для її вирішення необхідна кооперація і координація діяльності всіх міжнародних організацій та держав.

Оскільки вода є основою життєдіяльності організмів і людини, визначальним фактором розвитку суспільного виробництва, то дослідження регіональних особливостей питного водопостачання в умовах півдня України та з’ясування ролі водного фактора у формуванні неінфекційної захворюваності є актуальним для кожного з нас.

Проблеми водних ресурсів в Україні

водний ресурс забезпеченість одеський Водні ресурси — це поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному господарстві. Частина користувачів (промисловість, сільське і комунальне господарства) безповоротно забирають воду з рік, озер, водосховищ, водоносних горизонтів. Інші використовують не саму воду, а її енергію, водну поверхню або водоймище загалом (гідроенергетика, водний транспорт, рибництво). Водойми мають велике значення для відпочинку, туризму, спорту.

Україна належить до регіонів, не забезпечених у достатній кількості прісною водою за існуючих антропогенних навантажень.

На території України нараховується близько 73 тис. річок, переважно невеликих, лише 125 в них мають довжину понад 100 км. На кожен квадратний кілометр території України припадає 250 м річок.

Водозабезпеченість України ресурсами місцевого стоку з розрахунку на 1 людину становить 1000 м³ на рік, причому у Південно-Західному економічному районі вона майже у 7 разів вища, ніж у Південному, і у 3 рази вища, ніж у Донецько-Придністровському.

Головним водним джерелом України є Дніпро. Водні ресурси його басейну становлять 80% усіх водних ресурсів України. Середній багаторічний об'єм його стоку в гирлі дорівнює 53 км³. У маловодні роки він зменшується до 43,5 км³, а в дуже маловодні — до 30 км³. Дніпро забезпечує водою не тільки водоспожпвачів у межах свого басейну, а і є головним, а інколи і єдиним джерелом водопостачання великих промислових центрів півдня і південного сходу України. 1, 257c.]

Для системи водопостачання в басейні Дніпра використовуються поверхневі і підземні води. Основним джерелом поверхневих вод є малі річки, яких у басейні Дніпра налічується 15 380 загальною довжиною 67 156 км. Розподіл водних ресурсів тут дуже нерівномірний. Найкраще забезпечена водою верхня частина басейну, де в середній за водністю рік її припадає 219 тис. м3. Для регулювання річкового стоку в часі й просторі в басейні Дніпра створено штучні водойми — шість великих водосховищ із загальним об'ємом води 44 км³. Об'єм підземних вод в українській частині басейну становить 12,8 км3/рік (35 млн м3/добу). Експлуатаційні запаси підземних вод, тобто розвіданих і затверджених до використання, становлять лише 2,6 км3/рік. Максимальна кількість підземних вод зосереджена в Чернігівській області, проте частка розвіданих водних підземних ресурсів тут незначна — 6%.

В цілому водні ресурси України можна охарактеризувати як недостатні. Розвинена промислова, сільськогосподарська і комунальна інфраструктура України вимагає значної кількості води високої якості.Щонайбільше свіжої води (48% загального споживання) відбирає промисловість, 40% - йде на потреби сільського господарства, 12% - припадає на комунальне господарство міст та інших населених пунктів. 3,80−82c.].

Забруднення вод України Водні об`єкти України забруднені переважно нафтопродуктами, фенолами, органічними речовинами, сполуками азоту та важкими металами. За даними Держкомводгоспу, найбільш забруднені річки басейнів Західного Бугу, Приазов’я, Сіверського Дінця. Середньорічний вміст основних забруднюючих речовин у воді річок Західний Буг, Полтва, Кальчик, Кальміус, Кринка, Булавин, Уди, Міус, Лопань, Казенний Торець, Кривий Торець, Бахмут, Лугань перевищує гранично-допустиму концентрацію (ГДК). Найбільше забруднення води в Україні спостерігається у басейні Дніпра, а також на півдні України та в Криму.

На морях максимальні рівні забруднення відразу кількома речовинами спостерігаються в портах і прилеглій до дельти Дунаю частині Чорного моря. По зитивним є те, що вміст кисню «задовільний» в обох морях, а максимальні рівні забруднення перестали збільшуватися порівняно з 80-ми роками XX ст.

Невтішна ситуація і з підземними водами, які подають ся у комунальні водоводи. Забруднення ще донедавна чистих водоносних шарів відбувається через низку об'єктивних та суб'єктивних факторів, через безгосподарність та безвідповідальність посадових осіб.

Гострою є проблема охорони підземних водоносних горизонтів від забруднення через недіючі артезіанські свердловини. Ситуація ускладнюється тим, що значна їх частина залишилась безгосподарними, а тампонаж недіючих свердловин взагалі не проводиться. 5,101−102].

У багатьох регіонах частина свердловин залишилась на розпайованих земельних ділянках і їхній стан фактично не контролюється, що створює загрозу забруднення підземних водоносних горизонтів. Інші свердловини перейшли до нових власників без оформлення правонаступних документів і залишаються поза межами регулювання.

Фахівці переконані, що підземні води в Україні забруднені майже на всій території країни. У багатьох місцях спостерігається надмір пестицидів, нітратів, хлоридів, подекуди ще й фенолу, а в Криму до всього цього додаються ще й миш’як і марганець. Особливо високі концентрації шкідливих речовин у підземних водах спостерігаються у Донецькому басейні.

Аналіз ситуації показав, що малі річки України забруднені більше, ніж великі. Це пояснюється не тільки їхньою малою водністю, але й недостатньою охороною. Найбільш забруднені Південнй Буг, річки Донецької і Луганської областей, Чорноморського узбережжя півдня України.

Щороку до водоймищ України потрапляє 5 млн тонн солей і значна частина стоків від тваринницьких комплексів. Майже половина мінеральних добрив і отрутохімікатів змивається з полів у ріки. В табл. 2,13 проілюстровано обсяги скидання забруднених зворотних вод у природні поверхневі обґєкти за регіонами.

Рівень очищення води надзвичайно низький. Існуючі очисні споруди навіть при біологічному очищенні вилучають лише 10— 40% неорганічних речовин (40% азоту, ЗО % фосфору, 20% калію) і практично не вилучають солі важких металів. 6]

Проблеми водних ресурсів Одеської області. Екологічна ситуація і стан питних вод в Одеській області

У межах області розташовані ділянки басейнів трьох великих річок — Дунаю, Дністра та Південного Бугу. До водного фонду області відносяться також 1140 малих річок та струмків загальною довжиною 7632 км, 55 водосховищ, 15 лиманів, більш як 800 ставків.

На одного мешканця Одеської області припадає 0,29 м3/добу прогнозних ресурсів, в середньому по Україні - 1,1 м3/добу. Загальний водовідбір із прогнозних ресурсів складає 432 тис. м3/добу.

Централізованим водопостачанням охоплено лише 57% населених пунктів, у 83% з них вода не відповідає вимогам державного стандарту «вода питна» .

Дефіцит питної води в області становить більш як 600тис. м3/добу. Майже половина населення області використовує підземні води. В області експлуатується більш як 5,5 тис. артезіанських свердловин. Забезпеченість потреби підземними водами питної якості у цілому по області становить 28%. [4,45−47].

Запаси поверхневих вод на території області розподіляються нерівномірно. Північна та центральна частини території характеризуються обмеженими запасами, а далекий південний захід, який тяжіє до річок Дністер та Дунай, має великий запас води.

Поверхневі водні ресурси використовуються в найбільшій кількості на господарсько-побутові потреби, виробничі потреби, в меншій кількості на сільськогосподарські потреби та зрошення Одеська область відноситься до регіонів з допустимим та підвищеним ступенем забрудненості поверхневих вод. В таких містах як Арциз, Білгород-Дністровський, Одеса, Іллічівськ вода є досить забрудненою і вважається шкідливою для питного вживання. В Ізмаїлі, Кілії та Котовську вода за екологічною оцінкою якості вважається чистою. В цілому ситуація по Одеській області, пов’язана з проблемою забрудненості поверхневих вод у порівнянні з іншими областями, є досить нестійкою. [3,82−83]

Основні проблеми Одеської області, пов’язані з:

Низькою забезпеченістю області прісними водними ресурсами та підземними водами створює напруженість у водопостачанні населення. Централізованим водопостачанням охоплено 57 відсотків сільських населених пунктів, у 83 відсотках з них вода не відповідає вимогам державного стандарту. У 124 населених пунктах (17 -ти районів області) з чисельністю понад 178 тис. чоловік користуються привізною водою. Низька якість питної води спричиняє погіршенню стану здоров’я населення. Будівництво водопровідної мережі проводиться низькими темпами.

Основними джерелами питної води в області є річки Дунай та Дністер. Оскільки на території області розташовані тільки пониззя цих річок, господарська діяльність в їх басейнах призводить до погіршення якості води, ускладнює водопостачання населення. Особливо це стосується водопостачання Одеської агломерації, в яку входить майже 1,5 млн. населення. Вода Дністра вміщує високі концентрації нітритів, фосфатів, заліза, міді, хрому, нафтопродуктів, кальцію. В той же час очисні споруди водозабірної станції «Дністер» реконструюються повільно через відсутність коштів, а населення регіону споживає воду низької якості.

Спостерігається забруднення підземних вод пестицидами, нітратами та нітритами, що потребує додаткових коштів на доочистку води. Поряд з цим відбувається значне спрацювання підземних горизонтів, виснаження запасів підземних вод, які забезпечують водою майже половину населення області.

В області майже 80% очисних споруд в незадовільному технічному стані. Через фінансові труднощі не здійснюється або здійснюється частково будівництво та реконструкція каналізаційних мереж і очисних споруд в населених пунктах області, зокрема в Ширяєво, Фрунзівці, Болграді, Рені, Кілії, Вилкове, Кодимі, Балті, Ананьїві, Саврані, Любашівці, Теплодарі та ін. Проблема забруднення водних ресурсів під впливом скиду неочищених та недостатньо очищених стічних вод в області загострюється. 2,35−36]

Шляхи вирішення проблем водних ресурсів в Україні

Таким чином, узагальнюючи викладене, державна водна політика має спрямовуватись на досягнення балансу екологічних та економічних інтересів суспільства, пов’язаних із використанням водних ресурсів, а також підтримку економічно вигідного й екологічно безпечного рівня водокористування, забезпечувати збалансованість потреб економічного розвитку і можливості відтворення водних ресурсів. Для цього необхідно забезпечити:

­ дотримання збалансованого використання водоресурсного потенціалу басейнів річок;

­ досягнення відповідності обсягів водокористування екологічно допустимим можливостям водоресурсного потенціалу;

­ державне регулювання щодо дотримання режиму збалансованого водокористування всіма господарськими об'єктами;

­ відновлення порушених і змінених водних об'єктів та їх екосистем, біологічного і ландшафтного різноманіття вододжерел;

­ екологічно ефективне та надійне функціонування водогосподарських систем та споруд, планомірне досягнення відповідності водогосподарської інфраструктури цілям державної політики збалансованого водокористування;

­ екологічну безпеку та попередження шкідливого впливу вод (повеней, підтоплень господарських об'єктів і сільськогосподарських земель та ін.), гарантування безпечної експлуатації гідротехнічних споруд (дамб, гребель тощо), ліквідації особливо небезпечних виробничих та інших об'єктів, у тому числі накопичувачів токсичних стічних вод і рідких відходів, що є потенційними джерелами надзвичайних ситуацій на водних об'єктах.

На шляху до поставлених цілей необхідно вирішити низку проблем, пов’язаних із забрудненням водних об'єктів точковими і дифузними (із водозбірного басейну) джерелами, значними втратами води в господарській діяльності, високою водоємністю продукції, неадекватністю використання технологій підготовки питної води стану водних джерел, значною зношеністю фондів водного господарства тощо.

Проблеми щодо охорони водних ресурсів зараз постають у всьому світі. На території України зараз проходить масове забруднення водних ресурсів. Для того щоб зберегти дані нам природою ріки, озера, ставки і моря потрібно дбайливо ставитись до водних ресурсів.

Передусім це стосується приморських південних районів з їх рекреаційного базою. Не менш важливого значення в умовах високоінтенсивного використання ресурсів, набувають розробка і впровадження економічних стимулів збереження їх у чистоті та забезпечення економії води. 6]

Використана література

1.Запольський А. К., Салюк А. І. Основи екології: Підручник /За ред. К. М. Ситника. — К.: Вища школа, 2001. — 358 с.

2. Стан навколишнього природного середовища Одещини за 2008 рік.// Причорноморський екологічний бюлетень. — 2009. — № 3. — С.24−36.

3. Галушкіна Т. Екологічний менеджмент в Україні. // Економіка України. -№ 6. — 1999. — С. 78−83.

4. Екологічний паспорт Одеської області.// Причорноморський екологічний бюлетень. — 2008. — № 2. — С. 41−48.

5. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища. — 2007. — С.101−102.

6.Режим доступу:

http://pidruchniki.com.ua/10 611 207/ekologiya/zabrudnennya_prirodnih_vod_ukrayini