Облік необоротних активів та виробничих запасів

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Одеський національний політехнічний університет

Інститут бізнесу, економіки та інформаційних технологій Кафедра обліку, аналізу і аудиту Конспект лекцій з обліку необоротних активів та виробничих запасів з дисципліни «Фінансовий облік 1»

для студентів денної та заочної форми освіти спеціальності 7.50 106 «Облік і аудит»

Одеса ОНПУ 2013

План Вступ Змістовний модуль 1. Основи побудови фінансового обліку

1.1 Значення, цілі і завдання бухгалтерського обліку

1.2 Види обліку. Фінансовий облік

1.3 Предмет, об'єкти і метод бухгалтерського обліку Змістовний модуль 2. Облік грошових коштів

2.1 Порядок відкриття поточних рахунків у банку

2.2 Безготівкові форми розрахунків та їх документальне оформлення

2.3 Облік операцій по поточному рахунку і іншим рахункам в банку

2.4 Облік інших грошових коштів

2.5 Порядок ведення касових операцій на підприємстві

2.6 Інвентаризація каси

2.7 Порядок встановлення ліміту каси

2.8 Терміни використання наявних коштів

2.9 Обмеження суми готівкових розрахунків Змістовний модуль 3. Облік фінансових інвестицій

3.1 Класифікація фінансових інвестицій та порядок обліку відповідно до П (С)БО 12 «Фінансові інвестиції»

3.2 Методи оцінки фінансових інвестицій Змістовний модуль 4. Облік основних засобів

4.1 Поняття та класифікація основних засобів

4.2 Оцінка основних засобів

4.3Організація обліку основних засобів

4.4 Облік капітальних інвестицій

4.5 Облік надходження основних засобів

4.6 Облік вибуття основних засобів

4.7 Облік переоцінки основних засобів

4.8 Облік поліпшень основних засобів

4.9 Облік амортизації основних засобів Змістовний модуль 5. Облік інших необоротних матеріальних активів

5.1 Класифікація інших необоротних матеріальних активів

5.2 Облік стану та руху інших необоротних матеріальних активів

5.3 Особливості обліку малоцінних швидкозношуваних предметів Змістовний модуль 6. Облік нематеріальних активів

6.1 Нормативні документи з обліку нематеріальних активів

6.2 Облік наявності та руху нематеріальних активів

6.3 Облік амортизації нематеріальних активів

Вступ Бухгалтерський облік складається з фінансового та управлінського (внутрішньогосподарського обліку).

Фінансовий облік — сукупність правил та процедур, що забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства та фінансовий стан згідно з вимогами законодавчих актів та п (С)БО.

Суттю фінансового обліку є накопичення інформації про всі аспекти діяльності підприємства. Це офіціальний облік, який обов’язково ведеться на підприємствах відповідно до чинних та нормативних документів.

Маючи на увазі, значний обсяг інформації, що містить дисципліна фінансовий облік, відповідно до структури, вона поділяється на «Фінансовий облік 1» та «Фінансовий облік 2» .

Мета дисципліни «Фінансовий облік 1»: засвоєння знань з теорії і практики ведення фінансового обліку на підприємствах різних форм власності.

Завдання курсу: вивчення методів і організації ведення на підприємствах фінансового обліку активів та витрат з використанням прогресивних форм і національних стандартів.

Конспект лекцій містить теми, що розкривають особливості обліку необоротних активів, фінансових інвестицій та грошових коштів.

Змістовний модуль 1. Основи побудови фінансового обліку

1.1 Значення, цілі і завдання бухгалтерського обліку В умовах ринкової економіки і розвитку міжнародних господарських зв’язків, облік займає одне з основних місць як складова частина економічної інформації.

Користуючись показниками поточного обліку і звітності, керівництво підприємства контролює раціональність використання господарських ресурсів, рентабельність (тобто отримання прибутку, достатнього для залучення і утримання вкладеного капіталу), ліквідність (достатності засобів для погашення заборгованості по зобов’язаннях), отримує іншу ділову інформацію, а також здійснює планування і прогнозування діяльності підприємства.

Про значення бухгалтерського обліку в управлінні господарською діяльністю німецький вчений-економіст проф. І.Ф. Шерр ще в кінці ХІХ ст. писав, що «Бухгалтерський облік — непогрішимий суддя минулого, необхідний керівник справжнього і надійний консультант майбутнього» .

Облік виник і розвивався разом з господарською діяльністю людини. Основою існування і розвитку суспільства є діяльність по виробництву необхідних матеріальних благ і наданню послуг.

Регулярну діяльність на постійній основі, що передбачає отримання доходу в грошовій, матеріальній або інших формах, називають господарською діяльністю. Створені на виробництві матеріальні блага розподіляються, відбувається їх обмін і споживання. Ці безперервні процеси утворюють процес відтворення, для нормального здійснення якого необхідне постійне спостереження за його ходом. Реєстрація окремих фактів господарського процесу називається обліком.

Облік ведеться з метою контролю господарської діяльності підприємства і активного впливу на її результати. За допомогою обліку відображають і контролюють стан руху засобів, а також господарські процеси, пов’язані з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ.

Дані бухгалтерського обліку є основним джерелом економічної інформації про фінансово — господарську діяльність підприємства.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності на підприємстві є надання користувачам, для ухвалення ними необхідних рішень, повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух грошових коштів підприємства. Метою бухгалтерського обліку також можна вважати сприяння раціональному використанню засобів і предметів праці, а також самої праці для отримання найбільшого фінансового прибутку.

Користувачами облікової інформації можуть бути зацікавлені особи як на самому підприємстві (керівництво, відповідні служби, співробітники), так і за його межами (зовнішні користувачі - банки, постачальники, засновники, акціонери, інвестори, контролюючі органи). При цьому одних користувачів цікавлять фінансове положення підприємства, його платоспроможність, ліквідність; інших — його прибутковість і можливий розмір дивідендів від інвестицій, але, в загалі, усі користувачі бажають знати стан справ на підприємстві.

Показники бухгалтерського обліку забезпечують необхідну інформацію для управління виробництвом, стратегічного планування, економічного аналізу, контролю (ревізії, аудиту), статистики, а також є початковими даними для податкового обліку, складання фінансової і податкової звітності.

Бухгалтерський облік вирішує наступні завдання:

1) безперервне, суцільне, взаємозв'язане і документальне відображення економічних процесів і явищ у всіх областях економіки;

2) забезпечення керівництва повною, своєчасною і достовірною інформацією про стан засобів господарювання;

3) створення необхідної інформаційної бази для планування, організації, регулювання, аналізу і контролю;

4) забезпечення контролю за законністю і доцільністю здійснення операцій;

5) забезпечення контролю за наявністю і рухом майна, використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Значення бухгалтерського обліку зростає у зв’язку з розвитком міжнародних економічних зв’язків, збільшенням кількості підприємств з іноземним капіталом, значним зростанням числа підприємств малого і середнього бізнесу.

1.2 Види обліку. Фінансовий облік Для відображення різносторонньої діяльності підприємства з метою отримання інформації, необхідної для управління і контролю, використовують наступні види обліку: — оперативний;

— статистичний;

— бухгалтерський;

— податковий;

— управлінський;

— фінансовий.

Оперативний облік — це система спостереження і контролю за окремими господарськими операціями і процесами з метою швидкого отримання інформації про хід процесу виробництва і реалізації продукції і управління ними у міру їх здійснення.

Даний облік здійснюється безпосередньо на робочому місці (ділянка, відділ, цех, склад) у момент здійснення окремої господарської операції. Наприклад: облік робочого часу, облік щоденного обсягу виробництва, облік відвантаження і реалізації продукції, облік ходок автотранспорту, облік явок на роботу, облік руху товарно-матеріальних цінностей, тощо.

У оперативному обліку використовуються переважно натуральні і трудові вимірники. Певної системи первинної документації оперативний облік не має. Інформація оперативного обліку може передаватися усно. Порядок його ведення не регламентується.

Статистичний облік вивчає масові суспільно — економічні і окремі типові явища і процеси. При цьому їх кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв’язку з якісним змістом і виявляє закономірності їх розвитку.

Наприклад, динаміка зростання продуктивності праці і оплати праці. Підприємства не ведуть статистичний облік, цим займаються державні органи статистики. Проте підприємства всіх форм власності зобов’язані надавати органам статистики дані, необхідні для проведення статистичних спостережень.

Для отримання зведеної інформації статистика широко використовує дані оперативного і бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання і передачі інформації про господарську діяльність підприємства внутрішнім і зовнішнім користувачам для ухвалення оптимальних рішень.

Бухгалтерський облік — охоплює всі засоби підприємства і джерела їх створення, господарські процеси і результати діяльності. Він є системою суцільного, безперервного, документально обґрунтованого і взаємозв'язаного відображення господарських засобів, їх джерел, господарських процесів і результатів діяльності в грошовому вимірюванні для забезпечення інформації, необхідної для управління і контролю.

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться на підприємстві з дня його реєстрації до ліквідації. Особливістю бухгалтерського обліку є те, що всі господарські операції, враховані в натуральних і трудових вимірниках, обов’язково узагальнюються в грошовому вимірнику. Необхідною умовою для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку є їх документальне оформлення, за допомогою чого показники обліку на підприємстві набувають доказового, юридичного значення. Бухгалтерський облік є міжнародною мовою підприємств.

Всі три види обліку тісно взаємозв'язані, доповнюють один одного і утворюють єдину систему народногосподарського обліку.

Податковий облік служить для визначення податків і прибутку до оподаткування.

Підприємства зобов’язані надавати звітність до державної податкової адміністрації, а також інших органів державного контролю, які мають право здійснювати інспекцію і перевірку бухгалтерського обліку підприємства, з метою контролю за окремими сторонами його діяльності.

Бухгалтерський облік складається з управлінського (внутрішньогосподарського) і фінансового обліку.

Управлінський облік — процес в рамках конкретного підприємства, що має на меті забезпечення управлінського апарату інформацією, що використовується для планування, управління і контролю за діяльністю підприємства.

Управлінський облік не регламентується законом і його інформація є строго конфіденційною. Ознайомитися з даними регістрів внутрішньої звітності управлінського обліку можна тільки з дозволу власника (керівника) підприємства або за рішенням органів суду або прокуратури. У економіці під управлінським або внутрішньогосподарським обліком розуміється комплексна система управління собівартістю продукції.

Фінансовий облік — це сукупність правил і процедур, що забезпечують підготовку, обнародування інформації про результати діяльності підприємства і його фінансовий стан відповідно до вимог законодавчих актів і П© БО.

На основі даних фінансового обліку зовнішні користувачі інформації підприємства отримують відомості про стан справ на підприємстві. Акціонери, інвестори і кредитори визначають прибутковість виробництва, продукції, капіталу, інвестицій, приймають рішення про доцільність вкладення грошових коштів і інших ресурсів, роблять висновки про потребу нових інвестицій і їх об'єм, розробляють стратегічні плани щодо прибутковості роботи в майбутньому і необхідних для цього умов, плани отримання і повернення кредитів і відсотків в договірні терміни.

Покупців хвилює чи відповідає реклама фактичному стану справ, чи зможе фірма виконати свої договірні зобов’язання, забезпечити нормативну якість продукції, робіт і послуг, здійснити гарантійне і післягарантійне обслуговування.

Державні органи влади цікавлять питання наскільки повно і правильно визначений прибуток, нараховані і сплачені податки, чи не порушується законодавство, тощо. Відповіді на наведені та інші питання надає фінансова звітність.

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Фінансова звітність задовольняє інформаційні потреби користувачів щодо: придбання, продажу та володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки якості управління; оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання; забезпеченості зобов’язань підприємства; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; / регулювання діяльності підприємства; інших рішень.

Ту частину бухгалтерського обліку, що забезпечує складання фінансової звітності, звичайно називають фінансовим обліком.

1.3 Предмет, об'єкти і метод бухгалтерського обліку Предметом бухгалтерського обліку є господарська діяльність підприємства, тобто використання засобів підприємства в процесі господарської діяльності, а також розрахунково-кредитні взаємини, що виникають при цьому.

Об'єктами бухгалтерського обліку є господарські засоби, що знаходяться у розпорядженні підприємства, джерела їх створення, господарські процеси, а також результати господарської діяльності підприємства.

Господарські засоби — це ресурси, які відповідають трьом основним вимогам: є власністю підприємства, представляють для нього певну цінність, мають певну вартість (можуть бути перетворені на гроші).

Для здійснення господарської діяльності необхідні відомості про господарські засоби підприємства і джерела їх створення.

По функціональній участі в процесі діяльності господарські засоби підприємства поділяються на необоротні і оборотні активи. (Рис 1.1.1)

Рисунок 1.1.1 — Класифікація господарських засобів підприємства У підприємства окрім вищезгаданих господарських засобів, можуть знаходитися на рахунках забалансового обліку господарські засоби, що не належать йому:

— орендовані основні засоби;

— матеріальні цінності на відповідальному зберіганні;

— товари, прийняті на комісію;

— списана дебіторська заборгованість;

— бланки строгого обліку і звітності.

Всі засоби підприємства формуються за рахунок певних джерел, класифікація яких наведена на рис. 1.2.

Джерела засобів підприємства, що представлені на рисунку 1.2, обов’язково повинні дорівнювати засобам підприємства, придбаним на них і представлених на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1.2 — Класифікація джерел формування господарських засобів Методом бухгалтерського обліку є сукупність способів і прийомів, за допомогою яких господарська діяльність підприємства відображається в бухгалтерському обліку. Елементами методу є:

1) документація;

2) інвентаризація;

3) грошова оцінка;

4) калькуляція;

5) бухгалтерський баланс;

6) система рахунків;

7) подвійний запис;

8) звітність.

Під методами бухгалтерського обліку також розуміють методи нарахування амортизації на основні засоби, методи оцінки запасів при їх вибутті, методи нарахування резерву сумнівних боргів, тощо, вибрані з відповідних П© БО і зафіксованих в обліковій політиці підприємств.

Основними формами фінансової звітності є:

— баланс;

— звіт про фінансові результати;

— звіт про рух грошових коштів;

— звіт про власний капітал;

— примітки до фінансової звітності.

Пакет фінансової звітності представляється в органи державної статистики.

Правові основи регулювання, організації і ведення бухгалтерського обліку і звітності на підприємствах визначені в Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 г. № 996 — ХІV. Порядок організації і ведення обліку регламентується Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П© БО), Планом рахунків бухгалтерського обліку і Інструкцією по застосуванню плану рахунків затвердженими наказом Міністерства Фінансів України від 30.11.1999 г. № 291.

Змістовний модуль 2. Облік грошових коштів

2.1 Порядок відкриття поточних рахунків у банку В умовах ринкової економіки підприємства постійно підтримують фінансові взаємини з іншими підприємствами і організаціями, працівниками підприємство і окремими особами. Всі безготівкові розрахунки здійснюються через фінансово-розрахункові установи або розрахункові операції.

Для проведення розрахункових, кредитних і касових операцій, а також для зберігання вільних засобів в банках відкриваються розрахункові і інші рахунки.

Порядок відкриття банками рахунків в національній і іноземній валюті встановлений Інструкцією «Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків в національної та іноземних валютах» Правління Національного банку України № 492 від 12.11.03. Згідно інструкції, банки відкривають рахунок зареєстрованим у встановленому законодавством порядком юридичним особам і фізичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності, філіалам, представництвам, відділенням і іншим відособленим підрозділам підприємств, у тому числі структурним підрозділам, виділеним в результаті приватизації, представництвам юридичних осіб — нерезидентам, іноземним інвесторам, фізичним особам на умовах, висловлених в інструкції і згідно з угодою, укладеною між власником рахунку і банком.

Кожне підприємство може відкривати поточні рахунки в національній і іноземній валюті. У разі відкриття двох поточних рахунків в національній валюті власник рахунків протягом трьох днів з дня відкриття або закриття наступного рахунку визначає один з рахунків в національній валюті як основний, на якому буде ураховуватися заборгованість, що списується в безперечному порядку, і повідомляє номер даного рахунку податковому органу по місцю своєї реєстрація і банкам, в яких відкриті додаткові рахунки в національній валюті і рахунки в іноземній валюті. Без повідомлення податкового органу про узяття цих рахунків на облік операції на рахунках не здійснюються.

Поточні рахунки відкриваються підприємствам всіх форм і видів діяльності для зберігання засобів і здійснення всіх видів банківських операцій.

Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти з державного або місцевого бюджетів.

Кредитні рахунки відкриваються підприємствам і фізичним особам, яким видаються кредити відповідно до положень, діючих в Україні.

Кредитні рахунки відкриваються банками на договірній основі і призначені для обліку кредитів, що надаються шляхом оплати розрахункових документів або перерахування коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитного договору.

Депозитні рахунки відкриваються підприємствам на певний строк, обумовлений договором, який укладається між власником рахунку і установою банку.

Грошові кошти переказуються з поточного рахунку на депозитні рахунки на певний термін, а після закінчення терміну зберігання повертаються на поточний рахунок.

Відсотки по депозитних внесках нараховуються в такому ж порядку або зараховуються на поповнення депозиту.

Для відкриття поточних рахунків підприємства надають до установ банку наступні документи.

1. Заявление на відкриття рахунку. Підписується керівником і головним бухгалтером підприємства. За відсутності головного бухгалтера і уповноваженої особи заява підписується тільки керівником підприємства

2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію в органах державної виконавської влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати реєстрацію, завірену нотаріально або органом, що видав свідоцтво про державну реєстрацію.

3. Копію зареєстрованого статуту, завіреного нотаріально або реєструючим органом.

4. Копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік.

5. Карточку із зразками підписів осіб, яким надано право розпоряджатися рахунком і підписувати розрахункові документи. В картці також фіксується зразок відтиснення печатки підприємства .

6. Карточка завіряється підписами керівника або заступника керівника вищестоящої організації, підтвердженими печаткою або нотаріально. Картка із зразками підписів і відтисненням печатки надається до установ банку в двох екземплярах.

7. Копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, завірену нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

Фізичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють свою діяльність без утворення юридичної особи, рахунки відкриваються на їх ім'я.

Для відкриття рахунків надаються наступні документи:

а) заява про відкриття рахунку, підписана підприємцем;

б) копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

в) картка із зразком підпису, завірена нотаріально.

При реорганізації підприємства для переоформлення рахунку до установ банку надаються такі ж документи, як і при їх створінні.

У разі ліквідації підприємства його основний рахунок переоформлюється на ім'я ліквідаційної комісії.

Ліквідаційна комісія приймає дії по закриттю додаткових рахунків.

Поточні рахунки в банку можуть бути закриті на підставі заяви власника рахунків, на підставі рішення органу, на який законом покладені функції по ліквідації або реорганізації підприємства, на підставі відповідного рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства або визнання його банкротом, на інших підставах, передбачених чинним законодавством України.

2.2 Безготівкові форми розрахунків та їх документальне оформлення Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися в Україні в наступних формах:

— платіжними дорученнями;

— платіжними вимогами-дорученнями;

— чеками;

— акредитивами;

— векселями;

— платіжними вимогами;

— інкасовим дорученням (розпорядженням);

— банківськими платіжними картками.

Платіжні вимоги і інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках, передбачених чинним законодавством і нормативними актами Національного банку України.

Надані в банк розрахункові документи повинні відповідати вимогам встановлених стандартів і містити залежно від форми розрахунків наступні реквізити: назва документа; номер документа; дата оформлення; назва платника і одержувача засобів, їх ідентифікаційні коди по Єдиному державному реєстру підприємств |і організацій України; назва банків платника і (одержувача), їх місцезнаходження; номери по МФО (код банку); сума платежу цифрами і прописом; призначення платежу; назва товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ та ін.), з вказівкою його номера і дати.

Розрахункові документи банк приймає незалежно від їх сум. Списання засобів з рахунку платника здійснюється на основі першого екземпляра розрахункового документа.

Платіжні документи, як правило, виконуються в двох екземплярах. Залежно від технічних можливостей підприємство зобов’язано надавати в банк розрахункові документи як в паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів по каналах зв’язку. Спосіб надання підприємством документів в банк передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування.

Банк на всіх платіжно-розрахункових документах в обов’язковому порядку в правому верхньому кутку проставляє дату надходження документів.

Платіжне доручення є розпорядженням власника рахунку в банку на перерахування грошових коштів на рахунок іншого підприємства. Доручення приймаються банком до виконання протягом десяти днів від дати його виписування. Банк приймає доручення тільки в тій сумі, яка може бути сплачена по наявності грошових коштів на рахунку.

Платіжна вимога-доручення складається з двох частин:

— верхня частина — вимоги постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця сплатити вартість поставленої йому продукції або наданих послуг;

— нижня частина — доручення платника своєму банку перерахувати з його розрахункового рахунку суму, вказану в графі «сума до оплати» .

Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником і передається разом з відвантаженою продукцією або після надання послуг. У разі згоди сплатити платіжну вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документа і здає в обслуговуючий банк.

Банк приймає до оплати вимогу-доручення в сумі, яка може бути сплачена з наявних коштів на рахунку платника.

У разі відмови платника сплатити вимогу-доручення про мотиви відмови він повідомляє безпосередньо одержувача коштів в порядку і терміни, вказані в договорі.

Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку установі банку сплатити вказану в чеку суму чекотримачу.

Чеки зброшуровані в чекові книжки по 10, 20, 25 листів. Чекові книжки є бланками строгої звітності. Термін дії чекової книжки — один рік.

Чек заповнюється від руки або з використанням технічних засобів. В чеках не допускаються виправлення.

Заповнений чек пред’являється в банк до оплати протягом десяти календарних днів.

Чек підписується особою, що має право підписувати розрахункові документи, і повинен мати відтиснення друку чекодавця Невикористані чеки після закінчення терміну дії чекової книжки або вичерпання ліміту підлягають поверненню в банк, де вони повинні бути погашені. За бажанням підприємства банк може поповнити ліміт книжки у разі його вичерпання.

Акредитивна форма розрахунків застосовується за договором між постачальниками і покупцями для прискорення нарахування засобів на розрахунковий рахунок.

Акредитив — це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов’язаний:

— виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи й надані послуги;

— надати повноваження іншому (виконуючому) банкові здійснити цю оплату. При розрахунках акредитивами виникають економічні відносини між чотирма суб'єктами: — заявник акредитива — платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;

— банк-емітент — банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові;

— бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо);

— виконуючий банк — банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.

Банк відкриває акредитив і здійснює платежі постачальникам або надає право іншому банку здійснити такі ж платежі за умови пред’явлення документів, обумовлених в акредитиві.

В банку покупця або постачальника можуть бути відкриті наступні акредитиви:

1. Покриті (депонують в банку постачальника або в банку платника).

2. Непокриті (гарантовані).

3. Відзивний (може змінюватися або анулюватися банком постачальника без попереднього узгодження з постачальником).

4. Безвідзивний (акредитив змінюється або анулюється тільки з відома постачальника).

Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним покупцем.

Термін дії і порядок розрахунків по акредитивах встановлюються договором між платником і постачальником.

Повідомлення банку-емітента про відкриття акредитиву і зміни до нього прямують у вигляді повідомлення: (по електронній пошті, телексу, телетайпу або іншим каналам зв’язку, передбаченим кореспондентськими договорами між банками, а також у вигляді заяви про відкриття акредитиву, направленого спецзв’язком).

Після відвантаження продукції, виконання робіт або послуг підприємство-виконавець представляє необхідні документи, передбачені умовами акредитиву, разом з реєстром документів виконуючому банку. Виконуючий банк ретельно перевіряє представлені документи на предмет дотримання всіх умов акредитиву і направляє повідомлення банку-емітенту для отримання згоди на виконання акредитиву.

Списання засобів із спеціального рахунку виконуючий банк здійснює на підставі реєстру документів по акредитиву і інших документів, відповідних умовам акредитиву.

Банк-емітент після перевірки виконання всіх умов акредитиву на підставі реєстру документів по акредитиву списує кошти із спеціального рахунку і перераховує їх на рахунок підприємства-виконавця.

Термін дії акредитиву в банку-емітенті встановлюється покупцем в межах 15 днів з дня відкриття, не рахуючи нормативного терміну проходження документів по спецзв’язку між банками.

Акредитив може закриватися за ініціативою заявника або банку-емітента при відзивному акредитиві або у зв’язку з розірванням договору між заявником акредитиву і підприємством-виконавцем.

Вексель — безумовне грошове зобов’язання, за яким одна особа зобов’язана сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк, правовий статус якого регулюється законодавством про вексельний обіг.

Векселі бувають простими і перевідними. Відмінною рисою простого векселя є те, що він виписується і підписується боржником.

Перевідний вексель підлягає обов’язковому акцепту платником. Акцепт може бути частковим, тобто підтверджуючим згоду на сплату тільки частини боргу.

Перевідні векселі можуть бути передані іншій фізичній особі шляхом індосаменту — спеціального передавального напису на обороті векселя. Іменний індосамент містить вказівку про нового власника векселя. Якщо на оборотній стороні векселя міститься напис «без обороту на мене», це означає, що індосант не відповідає за платіж по векселю перед його подальшими утримувачами.

На оборотній стороні векселя відображаються гарантії оплати по векселю — аваль. Особи, що оформили аваль, відповідають по векселю нарівні з платника, але, сплативши вексель, можуть зажадати від останнього відшкодування суми платежу.

До розрахунків, заснованих на заліку взаємної заборгованості платників, відносяться розрахунки, по яких взаємні зобов’язання боржників і кредиторів погашаються в рівних сумах і лише по різниці здійснюється платіж на загальних підставах.

Такі розрахунки можуть здійснюватися шляхом зарахування зобов’язань між двома платниками або групою платників всіх форм власності одній або різних галузей господарства.

Підприємства, що підтримують постійні господарські зв’язки по поставках товарів (виконаним роботам, наданим послугам), можуть здійснювати розрахунки періодично по сальдо зустрічних вимог.

В угодах сторонами передбачається періодичність звірки взаємної заборгованості зі складанням відповідного акту, де указуються терміни і форма розрахунків.

Після складання акту звірки взаємної заборгованості сторона залежно від того, в чию користь склалося кредитове сальдо взаємних зобов’язань, виписує розрахунковий документ (платіжне доручення, платіжна вимога-доручення) або оформляє вексель.

У сфері банківських послуг застосовуються різні види пластикових карток залежно від їх технічних можливостей і набору що надаються по ним банківських послуг.

Одним з поширених видів є корпоративна пластикова картка, що використовується підприємствами при покупці товарів і послуг для господарських потреб. Це зручний засіб для розрахунків, оскільки укладати договори і оформляти акти виконаних робіт не потрібно. За допомогою такої картки можна також отримати готівку в банкоматі в сумі, що є на картковому рахунку власника.

Власником картки є підприємство, а для здійснення покупок і розрахунків картка видається працівникові під розпис в реєстрі обліку платіжних карток. У нім указується вид, номер картки, дата, сума залишку на картці, що передана працівникові під звіт.

Після оплати товарів і послуг пластиковою карткою працівник надає авансовий звіт, підтверджуючий сплачені витрати, і повертає картку в бухгалтерію.

Рух засобів на рахунку пластикової картки підтверджується банківською випискою.

2.3 Облік операцій по поточному рахунку і іншим рахункам в банку В бухгалтерському обліку рух грошових коштів на поточному рахунку за даними виписок банку відображається на активному рахунку 31 «Рахунки в банках», що має 4 субрахунки:

311 «Поточні рахунки в національній валюті»

312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»

313 «Інші рахунки в банках в національній валюті»

314 «Інші рахунки в банках в іноземній валюті» .

Для відображення в бухгалтерському обліку руху грошових коштів, зарахованих і списаних з розрахункового рахунку, перевіряється і обробляється виписки банку з доданими до них документами. На підставі записів у виписці банку бухгалтер проставляє кореспонденцію рахунків, при цьому на грошові кошти, що поступили, дебетується рахунок 31 «Рахунку в банках», а на списання — кредитується.

При обробці банківських документів і виписок банку бухгалтер повинен пам’ятати, що у виписках надходження грошових коштів відображається по кредиту, а списання — по дебету (якщо відображення операцій в виписці виконується від особи банку). В бухгалтерському обліку на підприємстві ці операції відображаються навпаки.

У випадку, якщо в виписці банку допущена помилка з вини банку, сума повинна знайти відображення на дебеті або кредиті рахунку 374 «Розрахунки по претензіях», про що повинно бути повідомлено банку не пізніше 10 днів з дня надходження виписки.

Поточні банківські операції в національній валюті ведуться на субрахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті». Валютні операції відображаються на рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» .

Виписки банків в бухгалтерії ретельно перевіряються і на їх підставі проводяться записи в регістрах бухгалтерського обліку. Обороти по кредиту рахунку 31 «Рахунки в банках» відображаються в журналі-ордері № 2, а обороти по дебету цих рахунків записуються в різних журналах, але контролюються відомістю № 2 при журнально-ордерній формі обліку. Нижче наведена схема організації обліку операцій на рахунках в банку.

Рисунок 1.2.1 — Схема організація бухгалтерського обліку операцій по рахунках в банках при журнально-ордерній формі обліку Суми по кожному виписуванню складаються і записуються в розрізі кореспонденції рахунків в журнал-ордер і у відомості підсумками.

Журнал-ордер № 2 відкривається на місяць, на кожний день передбачений рядок. Аналогічно побудована відомість № 2. При спрощеній формі обліку бухгалтерський облік по рахунку 31 ведеться у відомості форми В-5.

У формі № 1 «Баланс» залишки грошових коштів на поточних рахунках в національній валюті відображаються у складі грошових коштів і їх еквівалентів в рядку 230.

Для бухгалтерського обліку наявності і руху коштів на інших рахунках в банках, акредитивах, розрахункових чекових книжках, карткових рахунках застосовують рахунок 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» і рахунок 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» .

Облік операцій по рахунку в іноземній валюті проводиться в такому ж порядку, що і по грошових коштів в національній валюті України. Облік по рахунках 313 і 314 ведеться з виписок по цих рахунках. Аналітичний облік побудований із забезпеченням отримання даних про рух грошових коштів по кожному напряму.

Розрахунки по акредитивах і особливих розрахунках обліковуються на рахунку 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті». Зарахування грошових коштів на акредитиви відображається по дебету рахунків 313, 314 і кредиту рахунків 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 60 «Короткострокові позики» і ін.

Невикористані кошти акредитивів повертаються на підприємство. Їх відновлюють з того рахунку, з якого вони були раніше перераховані, і списують з кредиту рахунків 313, 314 в дебет рахунків 311, 312, 60 і ін.

У міру використовування акредитивів їх списують з кредиту рахунків 313, 314 в дебет рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» або інших подібних рахунків.

Аналітичний облік по рахунках 313, 314 ведеться по кожному виставленому акредитиву.

На підставі виписок банку синтетичний і аналітичний облік по рахункам 313, 314 ведуться в журналі-ордері № 3 при журнально-ордерній формі обліку.

На рахунку 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» обліковується рух коштів, що знаходяться на чекових книжках. Порядок здійснення розрахунків чеками регулюється банком.

Для розрахунку з постачальниками, за заявою на отримання лімітованої чекової книжки, підприємству видається чекова книжка, при цьому формується бухгалтерська проводка: Дебет рахунку 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті», Кредит рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті «.

При оплаті чеком за виконані послуги формується бухгалтерський запис: Дебет рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», Кредит рахунку 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» .

Суми невикористаних чеків, що залишилися, і повернених в банк списуються з кредиту рахунку 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» в дебет рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» .

2.4 Облік інших грошових коштів До інших грошових коштів відносяться:

* грошові документи в національній і іноземній валютах, підприємства, що знаходяться в касі (поштові марки, марки гербового збору, сплачені проїзні документи, путівки на лікування і відпочинок і ін.);

* грошові кошти в дорозі (грошові кошти, внесені юридичними або фізичними особами в каси банків для подальшого їх зарахування на поточні або інші рахунки підприємств).

Облік грошових документів і грошових коштів в дорозі здійснюється на рахунку 33 «Інші грошові кошти» по субрахунках 331, 332, 333 і 334.

По дебету рахунку відбивається надходження в касу підприємства грошових документів і грошових коштів в дорозі, по кредиту — їх вибуття після зарахування на відповідні рахунки.

Аналітичний облік грошових коштів ведеться по їх видах.

Розглянемо операції з грошовими документами, що використовуються для виробничих потреб.

Облік операцій з проїзними документами Проїзні документи використовуються для проїзду в міському транспорті. Сьогодні нерідко підприємства купують проїзні квитки для своїх співробітників, робота яких носить роз'їзний характер. Придбані квитки повинні бути оприбутковані в касі підприємства, а потім видані під звіт співробітникам.

Облік цих документів ведеться в спеціальному Журналі обліку проїзних квитків на підприємстві з вказівкою маршрутів поїздок працівників. Такий облік необхідний для підтвердження щоденних витрат, пов’язаних з виробничою діяльністю, і для того, щоб вартість проїзних документів не вважалася додатковим благом для працівника і не підпалини під обкладення податком на доходи фізичних осіб (ПДФО).

Проїзні квитки оприбутковують в касу підприємства на підставі накладної форми №М-11. Щоб придбати проїзні документи, одержувач повинен виписати довіреність форми №М-2. Їх оприбутковування в касі підприємства відображається прибутковим ордером форми №М-4 (тобто на загальних підставах обліку запасів). Типові записи до операцій з проїзними білетами наведено у табл. 1.2.1.

Таблиця 1.2.1 — Кореспонденція операцій з проїзними документами

Обґрунтованість таких витрат повинна підтверджуватися розпорядчими документом керівника підприємства.

Облік операцій з путівками Оплата путівок може здійснюватися за рахунок власних коштів підприємства і за рахунок коштів Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності .

Порядок оприбутковування путівок аналогічний порядку документального оформлення проїзних документів. У табл. 1.2.2 наведено порядок обліку путівок, якщо у колективному договорі виплати з придбання путівок не передбачені, до фонду оплати праці вартість путівки не відноситься.

Таблиця 1.2.2 — Кореспонденція операцій з путівками

Якщо підприємство отримало путівку від Фонду по соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, її облік здійснюється по-іншому. Вартість путівки не включається до фонду оплати праці, її вартість не підлягає оподаткуванню. Путівки видаються застрахованим працівникам підприємства безкоштовно або з частковою оплатою (10%, 20% і т. п.) їх вартості. У табл. 1.2.3 наведено операції з видачі путівок за рахунок Фонду по соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Таблиця 1.2.3 — Кореспонденція операцій з путівками, що придбані за рахунок Фонду по соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

Облік грошових коштів в дорозі

Операції по обліку вказаних засобів здійснюються із застосуванням субрахунку 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» .

Розглянемо бухгалтерські проводки по обліку таких операцій в табл. 1.2.4.

Таблиця 1.2.4 — Кореспонденція операцій з грошовими коштами у дорозі

Підставою для таких записів по дебету субрахунку 333 є квитанції установ банку, Ощадбанку, поштового відділення зв’язку, копії супровідних документів про здачу виручки інкасатором банку, а по кредиту — виписки банку.

Для перевірки достовірності облікових даних по цих операціях проводиться щомісячна інвентаризація щоб уникнути розбіжностей (недостач або надлишків) між обліковими і фактичними даними.

За наявності на дату балансу по дебету рахунку 33 залишки не зарахованих на поточний рахунок грошових коштів такі суми відбиваються у формі № 1 «Баланс» в рядку 250 у складі інших оборотних активів.

2.5 Порядок ведення касових операцій на підприємстві

Велика частина розрахунків по виконання зобов’язань підприємств ведеться в безготівковій формі через установи банків, проте нерідко використовуються і готівкові розрахунки.

Готівкові розрахунки — це платежі грошовою готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також по операціях, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) і іншого майна.

Всі операції підприємств між собою, з підприємцями і з фізичний особами, пов’язані з ухваленням і видачею наявних грошових коштів, проводяться через касу підприємства.

Каса підприємства — це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, прийому, видачі, зберігання готівки та інших цінностей, а також касових документів.

Зберігати в касі грошову готівку і інші цінності, які не належать підприємству, забороняється.

Вся готівка в касах повинна знаходитися у вогнестійких металевих сейфах, які після роботи каси закриваються на ключ і опломбовуються сургучною печаткою касира. Ключ і печатка зберігаються у касира, дублікати ключів в опечатаній касиром упаковці (пакеті, мішечку, шкатулці) — у керівника підприємства.

Перед початком роботи, до того як відкрити двері касового приміщення, касир зобов’язаний переконатися в тому, що пошкоджень печатки, замку дверей немає.

Якщо пошкодження виявлені, не слід робити самостійно ніяких дій, треба відразу ж повідомити про це керівникові підприємства, який прийме необхідні заходи (повідомить у відповідні органи і т. д.).

На керівника підприємства покладений обов’язок обладнати касу належним чином і забезпечити збереження грошової готівки. За невиконання даної вимоги він несе відповідальність згідно законодавству.

Обов’язки касира Касові операції проводить касир, якщо ця посада передбачена на підприємстві штатним розкладом. Якщо в штатному розкладі посади касира немає, то по письмовому розпорядженню керівника підприємства обов’язки касира покладаються на головного бухгалтера або іншого працівника підприємства.

Касир несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей. Для цього при зарахуванні касира на роботу керівник підприємства укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність (зберігається в особистій справі касира) і знайомить його під розписку з вимогами Положення про ведення касових операцій.

У обов’язки касира входить.

* отримання готівки в банку і здача касових надходжень в банк;

* прийом в касу і видача з каси готівки;

* оформлення касових документів;

* ведення касової книги;

* дотримання ліміту каси;

* здійснення контролю за своєчасним поверненням невикористаних підзвітних сум.

Касирові забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим особам. У разі несподіваної відсутності на роботі касира цінності, що знаходяться у нього під звітом, перераховуються особою, на яку будуть покладені його обов’язки, у присутності керівника і головного бухгалтера підприємства або комісії, після чого складається акт.

Документальне оформлення касових операцій Надходження і видача грошових коштів з каси підприємства оформляються касовими ордерами, витратними відомостями, розрахунковими документами, документами по операціях із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами.

Каси підприємств приймають готівку по прибуткових касових ордерах форми №КО-1, підписаним головним бухгалтером або особою, на це уповноваженим. При прийомі гро форми №КО-1шей в касу видається квитанція з штампом за підписами головного бухгалтера і касира або відтисненням касового апарату.

Видача готівки з каси підприємства проводиться по витратних касових ордерах форми №КО-2 або належно оформлених інших документах з накладенням на ці документи штампу з реквізитами витратного касового ордера. Документи на видачу грошей повинні бути підписані керівником і головним бухгалтером підприємства або особами, ними уповноваженими.

У випадках, коли на прикладених до витратних касових ордерів документах, заявах, рахунках є дозвільний підпис керівника підприємства, підпис керівника на витратних касових ордерах необов’язковий.

При видачі грошей по витратних касових ордерах або документах, їх замінюючих, окремій особі касир вимагає пред’явлення документа, який підтверджує особу одержувача, записує назву і номер документа, ким і коли він виданий, і бере розписку одержувача.

Розписка про отримання грошей може бути зроблена тільки власноручно чорнилом або пастою кулькової ручки з підтвердженням отриманої суми прописом і цифрами. При отриманні грошей по відомості суму прописом не указують.

Видачу грошей касир проводить тільки особам, вказаним у витратному касовому ордері або документі, який його замінює.

Виплата заробітної платні, інші виплати, як правило, проводяться по платіжних відомостях без складання розрахункового касового ордера. На титульному листі платіжної відомості робиться запис про дозвіл видачі грошей за підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Після закінчення встановленого терміну оплати праці, виплати пособій з тимчасової непрацездатності, стипендій і премій касир повинен:

— в платіжній відомості проти прізвищ осіб, яким не проведена оплата поставити штамп або зробити відмітку від руки «Депонент» ;

— скласти реєстр депонуюємих сум;

— в кінці відомості зробити напис про суму, що фактично видана, і недоотриману суму що підлягають депонуванню, звірити дані суми із загальним підсумком по платіжній відомості і скріпляти напис своїм підписом. Якщо гроші видавалися не касиром, а іншою особою, то на відомості додатково робиться напис: «Гроші по відомості видав (підпис)» ;

— записати в касову книгу суму, що фактично видана, і проставити на відомості штамп: «Витратний касовий ордер №_______» .

Бухгалтерія здійснює перевірку відміток, зроблених касирами в платіжних відомостях, і підрахунок виданих і депонуємих по них сум.

Депоновані суми підлягають здачі до установи банку, по яких складається один загальний витратний касовий ордер.

Прибуткові і витратні касові ордери або замінюючі їх документи, негайно після отримання або видачі по них грошей підписуються касиром, а прикладені до них документи погашаються штампом або написом «Сплачено» з вказівкою дати (числа, місяця, року).

Прибуткові і витратні касові ордери або замінюючі їх документи до передачі в касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових і витратних касових ордерів, де їм привласнюється номер. Витратні касові ордери, оформлені в платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях на виплату заробітної платні, реєструються після її видачі.

Всі надходження і видачі готівки підприємства відображаються в Касовій книзі .

Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну Касову книгу, яка повинна бути пронумерована, прошнурована і опечатана сургучною або мастиковою печаткою. Кількість листів в Касовій книзі завіряється підписами керівника і головного бухгалтера даного підприємства або вищестоящого органу.

Записи в Касовій книзі проводяться в 2-х екземплярах через копіювальний папір. Другі екземпляри листів повинні бути відривними, вони служать звітом касира. Перші екземпляри листів залишаються в Касовій книзі. Перші і другі екземпляри листів нумеруються однаковими номерами.

Записи в Касову книгу проводяться касиром відразу після отримання або видачі грошей по кожному ордеру або іншому замінюючому його документу. Щодня в кінці робочого дня касир підводить підсумки операцій за день, виводить залишок грошей в касі на наступне число і передає в бухгалтерію як звіт касира другий відривний лист (копію записів в Касовій книзі за день) з прибутковими і витратними касовими документами під розписку в Касовій книзі.

Видача грошей з каси, не підтверджена розпискою одержувача у витратному касовому ордері або в іншому замінюючому його документі, у виправдання залишку готівки в касі не приймається. Ця сума вважається нестачею і стягується з касира. Готівка, не виправдана прибутковими касовими ордерами, вважається надлишком каси і зараховується в дохід підприємства.