Облік витрат в банку

Зміст Вступ

1. Теоретичні основи організації обліку витрат банку

1.1 Економічна сутність витрат та їх класифікація

1.2 Методичні підходи щодо організації обліку витрат банку

1.3 Організаційно-інформаційне забезпечення процесу та механізму формування витрат банку

2. Opгaнiзaцiя oблiку витрат у ПАТ КБ «Приватбанк»

2.1 Загальноекономічна характеристика діяльності ПАТ КБ «Приватбанк»

2.2 Аналіз витрат та оцінка фінансового стану ПАТ КБ «Приватбанк»

2.3 Організаційні основи обліку витрат в банку

3. Удосконалення організації обліку витрат у ПАТ КБ «Приватбанк»

3.1 Удосконалення організаційного забезпечення обліку операцій з формування резервів за наданими кредитами в ПАТ КБ «Приватбанк»

3.2 Удосконалення методики обліку витрат банку на основі функціонально-вартісного аналізу Висновки Список використаних джерел

Вступ

Одною з найбільш прогресуючих сфер економіки в Україні є банківська система. Конкуренція на вітчизняному ринку банківських послуг стрімко зростає з приходом на ринок великих закордонних банків. Даний фактор, а також зміна конкурентного середовища, високі темпи науково-технічного прогресу вимагають від банків України змін у системі стратегічного планування, а найбільший акцент робиться на методології побудови конкурентної стратегії, що слугуватиме як засіб вирішення проблеми визначення майбутнього розвитку банку. Невід'ємною складовою такої стратегії є витрати банку, що безпосередньо є необхідними при отриманні прибутку. Актуальність даної теми полягає у організаціі обліку витрат банку задля постійного зниження їх обсягів при необхідності підвищення ефективності функціонування банків у кризових умовах.

Метою даної роботи є дослідження науково-методичних підходів до організації обліку витрат банку та розробка шляхів удосконалення організації обліку витратами ПАТ КБ «Приватбанк» .

Для досягнення поставленої мети необхідним було вирішення наступних завдань:

— комплексно обгрунтувати сутність та класифікацію витрат банку;

— визначити методичні підходи щодо організації обліку витрат банку;

— розглянути організаційно-інформаційне забезпечення процесу та механізму формування витрат банку

— визначити механізм формування витрат банку;

— розглянути економічну характеристику діяльності та провести аналіз фінансового стану ПАТ КБ «Приватбанк» ;

— дослідити організацію обліку витрат ПАТ КБ «Приватбанк» ;

— запропонувати напрямки удосконалення організаційного забезпечення обліку операцій з формування резервів за наданими кредитами в ПАТ КБ «Приватбанк» ;

— удосконалити методику обліку витрат банку на основі функціонально-вартісного аналізу.

Об'єктом дослідження кусової poбoти виступає пpoцec opгaнiзaцiї та мeтoдoлoгiї обліку за витратами ПАТ КБ «Приватбанк» .

Предметом дослідження є cукупнicть тeopeтичниx, пpaктичниx і мeтoдичних acпeктiв opгaнiзaцiї oблiку витрат.

В ході написання курсової роботи використовувалися наступні методи: аналізу, синтезу, системності, комплексності (при обґрунтуванні сутності витрат банків); абстрагування (при узагальненні основних факторів впливу на витрати банку); методи дедукції та індукції (при дослідженні методичних підходів організації обліку витрат); розрахунково-аналітичний та економіко-статистичний методи (при розробці практичних рекомендацій щодо визначення ефекту діяльності структурних одиниць банку). Також для наочності аналітичних даних було використано графічний та табличний методи.

Теоретико-інформаційну базу дослідження становлять нормативні та законодавчі акти, які регулюють діяльність банків, зокрема, банківське законодавство, інструкції та положення НБУ, монографічні роботи і статті вітчизняних і зарубіжних економістів у фахових економічних виданнях, матеріали науково-практичних конференцій та семінарів з питань управління банками, статистичні дані НБУ, матеріали офіційного сайту Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» та інших сайтів.

1. Теоретичні основи організації обліку витрат банку

1.1 Економічна сутність витрат та їх класифікація В умовах динамічних змін економічної ситуації в країні, функціонування банків залежить, у першу чергу, від використання в управлінні банківським бізнесом прогресивних підходів. Витрати банків є одним із об'єктів фінансового менеджменту, а також основою в формуванні собівартості банківських операцій. Загальна сума прибутку банківських установ, розраховується як різниця між сумою доходів вказаного періоду та загальною сумою банківських витрат, у зв’язку з цим виникає потреба у постійному їх дослідженні. Науковці та вчені трактують поняття витрат по різному, адже витрати вважаються однією з найбільш невизначених категорій у бухгалтерському обліку та фінансах, а смислове значення дефініції «банківські витрати» часто немає однозначного розуміння у науковій літературі вітчизняних та іноземних практиків. Інтерес до даної категорії сформувався ще на початку XIX століття, що пов’язано розвитком промисловості. Найбільш значимий вклад у розвиток теорії управління витратами вніс Карл Маркс, чітко деталізувавши поняття витрат капіталістичного виробництва і обігу, визначивши їх види, джерела та фактори формування. В числі науковців, які досліджували поняття витрат банківських установ, можна назвати Бланка І., Базилевича В., Друрі К., Грещака М., Керімова В., Фостера Дж., Апчерна А. та інших.

Значення «витрат банку» випливає із розуміння загального терміну «витрати», що найчастіше розуміють як «спожиті ресурси або гроші, які потрібно заплатити за товари або послуги». Вивчення економічної літератури виявило неоднозначність щодо тлумачення сутності витрат, тому, на нашу думку, доцільно розглянути їх з позицій основних підходів. Детальна етимологія поняття наведена у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 — Підходи до визначення терміну «витрати банку»

Узагальнюючи наведені визначення можемо розглядати витрати як виражену у грошовому еквіваленті величину, що використовується банківськими установами в процесі здійснення фінансових та господарських операцій для досягнення певної мети, що призводить до зменшення активів чи збільшення зобов’язань банку.

Дана категорія також має свої основні ознаки:

— витрати є необхідною умовою отримання доходу;

— витрати мають вираження у грошовому еквіваленті;

— витрати мають поставлені цілі та мету;

— витрати завжди несуть у собі зменшення економічної вигоди.

Досліджуючи економічну сутність витрат необхідно враховувати непорозуміння та невідповідності при перекладі з російськомовної економічної літератури термінів «издержки», «затраты», «расходы» з тлумаченням «витрат». Кожне з дефініцій має свою економічну сутність, проте за своєю природою вони єдині. Зміст і різниця основоположних понять витрат і затрат зображена на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1. — Визначення сутності і відмінностей понять «витрати» та «затрати» банківських установ [9]

Доцільно відмітити, що витрати банку — це сукупність виплат у готівковій та безготівковій формах для розробки банківських продуктів, надання послуг, виконання робіт з їх реалізації.

Важливим питанням при формуванні витрат банків, їх обліку та аналізі є поведінка витрат, а саме їх реакція на зміни в діяльності банку. Події, які впливають на витрати є факторами. Під їх впливом витрати діляться на ті, які важливо враховувати при оцінці та прогнозуванні, а саме на внутрішні та зовнішні. Більш детально фактори впливу зображені на рисунку 1.2.

Рисунок 1.2 — Фактори впливу на витрати банку.

Важливо відмітити, що наведені фактори мають значний вплив на витрати і відповідно на досягнення ефективного успіху у діяльності банків, тому їх розгляд і аналіз потребує неабиякої уваги.

Для правильного відображення у бухгалтерському обліку витрат банківських установ важливу роль відіграє їх класифікація. Класифікація витрат здійснюється відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 255 «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України» та Постанови Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Також, у фінансовому обліку банківських установ всі витрати класифікуються на принципі «різні витрати для різних цілей», а саме відповідно до: операційної, інвестиційної та фінансової діяльностей.

Варто більш детально розглянути операційну, оскільки вона є основною діяльністю банку. У результаті операційної діяльності та відповідно до правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків виникають наступні витрати: процентні витрати, комісійні витрати, загальні адміністративні витрати, відрахування в резерви, інші операційні витрати.

Більш повно витрати від операційної діяльності банків розглянуто на рисунку 1.3.

Рисунок 1.3. — Структура операційних витрат банку Результатами інвестиційної та фінансової діяльності банк визнає витрати, які зображені на рисунку 1.4.

Важливою особливістю витрат є їх зв’язок з конкретним об'єктом: проектом, продуктом, підрозділом, групою тощо. Залежно від цього зв’язку витрати бувають прямими та непрямими. Поділ їх на дані групи залежить безпосередньо від об'єкту витрат і для різних об'єктів вони можуть бути одночасно як прямими, так і непрямими.

Класифікація витрат на змінні та постійні важлива при здійсненні та прийнятті управлінських рішень. Змінними є ті витрати, у яких обсяг змінюється одночасно із зміною кількості наданих послуг чи здійснених операцій банком (наприклад, процентні витрати). Постійними вважаються витрати, обсяги яких змінюються відповідно зі зміною обсягу їх надання, і не залежить від зміни суми залучених (розміщених) коштів (наприклад, витрати на утримання будівель, загальні адміністративні витрати).

Рисунок 1.4 — Структура інвестиційних та фінансових витрат банку

Є витрати змішаного характеру, тобто ті, що мають одночасно змінні і постійні компоненти. Іншою їх назвою є напівзмінні або напівпостійні.

Одноелементні витрати не можуть підлягати розкладанню, прикладами таких витрат можуть бути витрати на заробітну плату та витрати на амортизацію основних засобів тощо.

Відповідно до відношення витрат у собівартість продукції вони поділяються на витрати, які включаються, і на ті, які не включаються до собівартості. За відношенням до звітного періоду витрати бувають поточного, майбутнього і минулого періодів.

Поділ витрат на релевантні та не релевантні залежить від управлінських рішень. Релевантними вважаються ті витрати, величина яких може змінюватись в результаті прийняття певних рішень. Нерелевантні витрати навпаки — не залежать.

Також важливою класифікацією витрат банку є поділ їх на зовнішні і внутрішні. Зовнішні витрати (явні, прямі, грошові) — це ті витрати, які спрямовані на придбання ресурсів, що не належать безпосередньо банку. Внутрішніми витратами (неявними, непрямими, неоплачуваними) є витрати, що є у власності банку і пов’язані з використанням факторів виробник. Для розрахунку внутрішніх витрат знаходять ту вигоду, яку банк міг би мати, продавши власні ресурси на ринку.

За приналежністю витрат їх поділяють на витрати за клієнтами, інструментами, видами операцій, продуктами, портфелями тощо. Дана класифікація дозволяє визначити економічну ефективність окремих клієнтів, інструментів, видів операцій, портфелів.

Також, в економічній банківській літературі виділяють витрати продуктивні та непродуктивні, відповідно за доцільністю витрачання банківських ресурсів. Продуктивними витратами є виправдані для створення банківського продукту витрати. Відповідно, до непродуктивних — ті витрати, що виникають з причин, які свідчать про недоліки у технології та організації роботи банку.

Отже, будь-яка банківська установа прагне здійснювати діяльність з якомога мінімальними витратами, задля підвищення фінансових результатів та отримання прибутку. Віддаючи належне значення науковим доробкам вищезгаданих українських та зарубіжних вчених, слід підсумувати, що у наукових працях відсутнє єдине трактування поняття «витрати банку». Дана проблема обумовлена багатьма факторами: по-перше, різне тлумачення поняття «витрати» в економіці, бухгалтерському, управлінському та податковому обліку; по-друге, некоректний переклад поняття на українську з російської мови; по-третє, часте використання синоніму поняття «витрати» до терміну «затрати». З позицій обліку під дефініцією «витрати» розуміють зменшення активів, або ж економічної вигоди за звітний період, або збільшення заборгованостей. Щодо класифікацій витрат, які пов’язані з банківською діяльністю, то визначена вона згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність». Також, типова класифікація витрат, наводиться у Положенні про облікову політику будь-якого банку. Вона наглядно показує високий рівень нормативно-правового регулювання діяльності банку, що є одною з умов його функціонування.

1.2 Методичні підходи щодо організації обліку витрат банку Питання щодо визнання, оцінки та розкриття інформації про витрати банків на міжнародному рівні регламентуються Концептуальною основою складання та подання фінансових звітів, а також значною кількістю Міжнародних стандартів фінансової звітності, а саме [8]: МСБО 1 «Подання фінансових звітів», МСБО 2 «Запаси», МСБО 12 «Податки на прибуток», МСБО 16 «Основні засоби», МСБО 17 «Оренда», МСБО 19 «Виплати працівникам», МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів», МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані компанії», МСБО 38 «Нематеріальні активи», МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість», МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, і припинена діяльність», МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації» .

Велика кількість МСФЗ пояснюється різноманіттям видів витрат та тим, що вимоги щодо їх визнання, оцінки та висвітлюються у різних стандартах. Наприклад, вимоги щодо обліку витрат, пов’язаних із лізинговими операціями визначені МСБО 17 «Оренда»; вимоги щодо обліку збитків від переоцінки фінансових активів та фінансових зобов’язань до справедливої вартості містяться у МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»; облік витрат, пов’язаних з необоротними активами регламентується МСБО 16 «Основні засоби» та МСБО 38 «Нематеріальні активи» і т.д.

Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України містить загальні вимоги з облікової політики банків. В свою чергу, банки завдяки опису принципів обліку статей звітності, фактів щодо змін облікової політики, а також методів оцінки статей звітності, висвітлюють особливості обраної ними облікової політики.

Бухгалтерський облік у банках формується на операційній діяльності. Основні критерії щодо організації такої діяльності регламентує Положення про організацію операційної діяльності в банках України. В свою чергу, організація — це документування операційних процедур (правил всіх операцій, які здійснюються банками відповідно до законодавства України.

За організацію операційної діяльності банків відповідальність несуть їх керівники відповідно до установчих документів та законодавства України.

Усі працівники, що виконують операції з бухгалтерського обліку та з питань його ведення підпорядковуються головному бухгалтеру банку. Працівники банку, які виконують функції фронт-офісу та бек-офісу, забезпечують безпосередньо операційну діяльність банку.

Відображення у бухгалтерському обліку знаходять лише ті операції, які мають документальне підтвердження. Документи надходять у банк від різних підприємств і організацій, банків, а також складаються в банку і висвітлюють необхідну інформацію про характер операції, що дає змогу перевірити її законність та здійснити банківський контроль.

Документи є первинними тоді, коли вони фіксують факти здійснення операцій. Саме первинні документи є підставою для відображення банківських операцій за рахунками бухгалтерського обліку. Первинні документи складаються під час здійснення операції, а якщо це неможливо — після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.

Інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках з допомогою параметрів аналітичного обліку.

Параметри аналітичного обліку витрат включають параметри контрагентів (клієнтів), документів, договорів та безпосередньо параметри аналітичних рахунків. Усі параметри поділяються на дві групи — обов’язкові і необов’язкові.

Обов’язкові параметри вводяться із врахуванням вимог НБУ щодо звітності банків. Вони є обов’язковими для заповнення при занесенні у комп’ютерну систему нового контрагента або при відкритті аналітичного рахунку. Серед обов’язкових параметрів розділяють загальні і спеціальні. Загальні параметри застосовуються до всіх аналітичних рахунків. Щодо спеціальних параметрів, то вони застосовуються до аналітичних рахунків відповідно до їх економічного змісту, а також застосовуються при автоматизованому веденні окремих операцій банків та для надання звітності НБУ. Обов’язкові параметри аналітичного обліку в електронному вигляді наводяться в класифікаторах, що адаптовані до формування економічних показників для подання фінансової і статистичної звітності.

Необов’язкові параметри є рекомендованими для заповнення та можуть використовуватись при організації внутрішнього обліку у банку, а також при наданні звітності іншим органам.

Усі аналітичні рахунки банку утворюють внутрішній план рахунків. Кожен банк самостійно визначає власну систему аналітичного обліку, створюючи внутрішній план рахунків, який містить опис характеристики групи рахунків або кожного рахунку окремо, порядок їх відкриття та закриття.

Первинні документи, на підставі яких здійснюють записи у бухгалтерському обліку, повинні містити зазначені номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, суми операції в грошовому виразі, дату виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи.

Первинні документи за кожний робочий день повинні звірятися з оборотно-сальдовим балансом. У разі виявлення розбіжностей здійснюєть вивіряння документів та оборотів по кожному балансовому рахунку. Сформовані, зброшуровані та звірені з оборотно-сальдовим балансом меморіальні документи передаються для зберігання.

Основні методологічні засади відображення в бухгалтерському обліку інформації про витрати визначаються Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, які розроблені відповідно до законів України і ґрунтуються на основних принципах міжнародних стандартів фінансової звітності та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відображення в бухгалтерському обліку витрат, пов’язаних зі зменшенням корисності активів, здійснюється в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку з бухгалтерського обліку відповідних активів банків.

Відповідно до Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, витрати визнаються у разі задоволення умов, що наведені на рисунку 1.5 [7, 16]

При відображенні в бухгалтерському обліку інформації про витрати банки України застосовують таких два основних принципів як [16]:

— нарахування та відповідності доходів і витрат — відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності доходів і витрат під час їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів та порівняння доходів звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів, з метою визначення фінансового результату звітного періоду;

— обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які мають запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів банку.

Рисунок 1.5 — Критерії визнання витрат банку Джерелами облікових даних є договори з контрагентами, документи первинного обліку, відомості нарахування відсотків, резервів, книги реєстрації рахунків.

Щодо податкової звітності банку, то вона представлена Декларацією про прибуток банку та Декларацією з податку на додану вартість.

Статистична звітність подається банками до НБУ та Державного комітету статистики України. Вона складається з метою надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність банку. До інформації за результатами контрольних заходів відносять акти перевірки податковими органами, висновки аудиторів, звіти про проведення перевірки НБУ.

Залишки за рахунками витрат відображаються наростаючим підсумком з початку року і в кінці звітного фінансового року, якщо витрати перевищують доходи банку, то вони списуються на рахунок 5041 «Збиток звітного року, що очікує затвердження». Здійснені витрати, що належать до майбутніх періодів, обліковуються за рахунком 3500 «Витрати майбутніх періодів». Банк щомісяця визнає суму витрат, що належать до звітного періоду, з відображенням рахунками сьомого класу.

Порядок нарахування та визнання витрат за операціями, що здійснюються між структурними підрозділами банку (філіями), визначається банком самостійно.

Залишки за рахунками витрат за операціями між структурними підрозділами банку (філіями) мають бути тотожними та не враховуються під час формування фінансового результату банку.

Витрати банківських установ відображаються у обліку за рахунками класу 7 Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Щодо витрат в іноземній валюті, то вони відображаються банком за рахунками класу 7 у національній валюті за офіційними курсами гривні до іноземних валют на дату їх визнання з використанням рахунків валютної позиції групи 380 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» .

За наявності простроченої та сумнівної заборгованості за нарахованими доходами банк формує спеціальні резерви у відповідній валюті за рахунок витрат. Коли заборгованість визнається безнадійною, банк саме за рахунок резервів списує її і обліковує за позабалансовими рахунками групи 960.

Статті витрат не згортаються, а відображаються в обліку окремо, за винятком статей, пов’язаних із хеджуванням або активами та зобов’язаннями, якщо є юридичне право на таке згортання та якщо це передбачено відповідними положеннями (стандартами) з бухгалтерського обліку.

Умови нарахування та сплати витрат (дата нарахування, термін сплати за обумовлений період, метод визначення умовної кількості днів, період розрахунку), а також неустойки в разі порушення боржником зобов’язання визначаються договором між банком і контрагентом згідно з вимогами законодавства України.

Щодо процентних витрат банку, то вони в бухгалтерському обліку відображаються із застосуванням ефективної ставки відсотка, та визначаються як добуток амортизованої собівартості на ефективну ставку відсотка.

Амортизована собівартість — це вартість, за якою оцінюються фінансовий актив, фінансове зобов’язання і яка складається із собівартості придбання, зменшеної на суму погашення основної суми боргу, збільшеної (зменшеної) на суму накопиченої амортизації будь-якої різниці між первісною вартістю та вартістю погашення, розрахованої з використанням ефективної ставки відсотка і зменшеної на суму часткового списання внаслідок зменшення корисності.

Ефективна ставка відсотка — ставка, яка точно дисконтує очікуваний потік майбутніх грошових платежів або надходжень упродовж очікуваного терміну дії фінансового інструменту до чистої балансової вартості (амортизованої собівартості) цього інструменту. Банки України визначають самостійно методику з визначення ефективної ставки відсотка.

Відповідно, балансова вартість — це вартість, за якою актив, зобов’язання та власний капітал відображається в балансі.

Інформацію про витрати банку містять наступні фінансові документи [17]:

— Звіт про фінансовий стан;

— Звіт про прибутки і збитки та інший сукупний дохід;

— Звіт про рух грошових коштів;

— Звіт про зміни у власному капіталі;

— Примітки до річної фінансової звітності.

Отже, варто зробити висновки, що діяльність банку не можлива без існування витрат. Створення, формування, визнання та оцінка витрат банківських установ регламентується численною кількістю МСФЗ, що викликано значною кількістю видів витрат. Витрати є керованою ланкою діяльності, підлягають аналізу, обліку та контролю. У банківських установах головними органами за управлінням витрат виступають загальні збори учасників, правління банку та спостережна рада. Інформацію про витрати банку залежно від джерела можна поділити на групи: планові документи, облікові дані, звітність, контрольні дані. Витрати визначають у звіті про фінансові результати та обліковують на рахунках 7-го класу Плану рахунків.

1.3 Організаційно-інформаційне забезпечення процесу та механізму формування витрат банку Витрати банку є керованими. Вони плануються, обліковуються, аналізуються. Успішне функціонування банку залежить від ефективності його управління.

Органами управління в банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління банку. Загальні збори учасників визначають стратегічні напрямки діяльності банку, затверджує плани діяльності банку та звіти про їх виконання. Спостережна рада несе основну відповідальність за діяльність і фінансовий стан банку. До її функцій належить схвалення річного фінансового плану і бюджету та нагляд за їх складанням, визначення джерел капіталізації та іншого фінансування банку.

Голова правління несе особисту відповідальність за результати діяльності банку. Правління банку здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для діяльності банку.

До підрозділів, що здійснюють управління витратами на тактичному рівні, можна віднести комітет з питань управління активами та пасивами, тарифний комітет. Комітет з питань управління активами та пасивами розглядає собівартість пасивів, приймає рішення щодо політики відсоткової маржі. Також здійснює оцінку змін у доходах і витратах банку. Тарифний комітет аналізує співвідношення між собівартістю послуг та ринковою конкурентоспроможністю діючих тарифів.

Управління витратами на оперативному рівні здійснюють казначейство, фінансово-аналітичний відділ, відділ фінансового планування, служба внутрішнього аудиту, відповідальні менеджери центрів фінансової відповідальності.

Казначейство банку здійснює поточне управління системою трансфертного ціноутворення (трансфертна ціна показує внутрішню вартість ресурсів у системі банку з урахуванням ринкових індикаторів). Фінансово-аналітичний відділ здійснює оцінку та аналіз витрат від операційної та господарської діяльності. Відділ фінансового планування забезпечує процес планування та моніторинг реалізації планів у банку. Служба внутрішнього аудиту здійснює нагляд за поточною діяльністю банку, перевіряє результати поточної фінансової діяльності банку. Менеджери центрів фінансової відповідальності здійснюють контроль та аналіз за витратами конкретного центру.

Для інформаційного забезпечення аналізу витрат можна використовувати всі види директивної, нормативної, облікової, фінансової, статистичної, довідкової та методичної інформації.

Інформаційне забезпечення складається з внутрішньої та зовнішньої інформації.

Зовнішньою є правова інформація, директивна, статистично-довідкова інформація.

Джерелами зовнішньої інформації є діяльність конкурентів, макроекономічні показники, ринкове середовище, засоби масової інформації, рейтингові агенції, міжнародні фінансові організації, дані НБУ, Асоціації українських банків, Державного комітету статистики.

Складання фінансової звітності банками України регламентується Постановою Правління НБУ № 373 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України» .

Крім того інформація про витрати банку наведена в:

— Примітка 31. Процентні доходи і витрати. Наводяться наступні статті процентних витрат: строкові кошти юридичних осіб, боргові цінні папери, що емітовані банком, інші залучені кошти, строкові кошти фізичних осіб, строкові кошти інших банків, депозити овернайт інших банків, поточні рахунки, кореспондентські рахунки, зобов’язання з фінансового лізингу (оренди), інші.

— Примітка 32. Комісійні доходи та витрати. Комісійні витрати розподіляються за такими статтями: розрахунково-касові операції, інкасація, операції з цінними паперами, інші, операції з довірчого управління, гарантії надані.

— Примітка 34. Адміністративні та інші операційні витрати. Витрати групуються таким чином: витрати на утримання персоналу, амортизація основних засобів, зменшення корисності основних засобів та нематеріальних активів, відновлення корисності основних засобів та нематеріальних активів, збиток від зменшення корисності гудвілу, амортизація програмного забезпечення та інших нематеріальних активів, витрати на утримання основних засобів на нематеріальних активів, телекомунікаційні та інші експлуатаційні послуги, витрати на оперативний лізинг (оренду), інші витрати, пов’язані з основними засобами, професійні послуги, витрати на маркетинг та рекламу, витрати із страхування, сплата інших податків та зборів, платежів, крім податку на прибуток, зменшення корисності необоротних активів, утриманих для продажу (чи груп вибуття), інші.

— Примітка 35. Витрати на податок на прибуток.

Інформацію про витрати банку залежно від джерела можна поділити на групи: планові документи, облікові дані, звітність, контрольні дані.

Планові документи є відображенням системи планування банку. Формуються бюджет доходів і витрат банку, бюджет руху грошових коштів. Бюджет доходів і витрат формується для планування усіх доходів і витрат планового періоду.

Джерелами облікових даних є договори з контрагентами, документи первинного обліку, відомості нарахування відсотків, резервів, книги реєстрації рахунків.

Банк формує управлінську звітність, яка містить фінансові, операційні та інші нефінансові показники діяльності банку за різними об'єктами управління (видами діяльності, центрами відповідальності, продуктами та їх групами, клієнтами та їх групами).

Інформація про витрати банку подається у фінансовій звітності банку (звіт про фінансовий результат).

Податкова звітність банку представлена декларацією про прибуток банку, декларацією з податку на додану вартість.

Статистична звітність подається банками до НБУ та Державного комітету статистики України. Вона складається з метою надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність банку.

До інформації за результатами контрольних заходів відносять акти перевірки податковими органами, висновки аудиторів, звіти про проведення перевірки НБУ.

Управління фінансами в банку в цілому та витратами, зокрема, здійснюється на основі розробленої фінансової структури, що є інструментом реалізації цілей банку щодо:

— підвищення ефективності банківської діяльності та максимізації прибутку; розвитку бізнес-напрямків;

— удосконалення системи мотивації праці працівників.

Основною функцією фінансової структури є делегування відповідальності за фінансові показники (доходи, витрати та прибуток) центрам фінансової відповідальності.

Задачі, що виконуються завдяки визначенню фінансової структури: оцінка рентабельності та ефективності управління банком в цілому; формування бізнес-планів підрозділів; виділення сфер відповідальності за виконання бізнес-планів; оцінка рентабельності структурних підрозділів та продуктів.

Критеріями виділення окремого бізнес-напрямку в банку є: наявність власного ринку діяльності та клієнтської бази; отримання прямих доходів та/або залучення фінансових ресурсів через виконання різних фінансових інструментів і в результаті здійснення операцій, надання послуг; виконання комплексу взаємопов'язаних та близьких послуг і операцій, що становлять єдиний технологічний процес.

У банку також існують підрозділи, які чинять опосередкований вплив на залучення клієнтів певних сегментів шляхом впровадження партнерських програм. Вони не належать до жодного з бізнес-напрямків, оскільки можуть працювати на всі бізнес-напрямки одночасно. При цьому вони є центрами фінансового обліку, оскільки приймають участь у виконанні бізнес-напрямками їх фінансових показників. Результати діяльності таких підрозділів оцінюються окремо від діяльності інших бізнес-напрямків.

У структурі таких підрозділів виділяють як центри витрат, так і центри прибутку. На центри прибутку перерозподіляється частина доходу бізнес-напрямків, отриманих від клієнтів, що були залучені на обслуговування в банк через партнерські програми. Такий перерозподіл доходів здійснюється на основі внутрішнього нормативного документу, що регламентує даний процес.

Кожен центр прибутку має свій план активів та пасивів, бюджет доходів та витрат (для центрів витрат — тільки бюджет витрат), що забезпечує визначення саме тих активів та пасивів, доходів та витрат, на розмір яких центр прибутку та центр витрат може безпосередньо впливати.

На основі стратегії розвитку міжнародної банківської групи банк, враховуючи макроекономічний прогноз діяльності національної банківської системи на рівні банку, за участі бізнес-напрямків розробляється фінансова модель стратегічного бачення розвитку банку в Україні (далі стратегія розвитку). Безпосередньо в стратегії розвитку банку витрати не плануються, але даний документ є базовим у довгостроковому контексті для річного циклу планування діяльності банку в цілому, в тому числі і витрат.

Поточне фінансове планування здійснюється на один рік з поквартальною розбивкою і передбачає розробку бізнес-плану банку, в якому конкретизуються, виходячи із стратегії розвитку банку, завдання та планові показники діяльності на фінансовий рік.

Політика бюджетування банківської установи в сфері формування витрат передбачає:

— забезпечення окупності платних кредитних ресурсів, тобто одержання позитивної процентної маржі за активними операціями банку (перевищення процентних доходів над процентними витратами та постійне її нарощування).

— поступове поліпшення співвідношення непроцентних доходів й витрат з метою досягнення покриття непроцентних витрат непроцентними доходами шляхом розширення комісійної діяльності, й відповідно, збільшення непроцентних доходів та оптимізації непроцентних витрат.

Непроцентні витрати за всіма установами банку (за винятком новостворених установ, які працюють в режимі планової збитковості) плануються, виходячи з потреби забезпечення діяльності банку та наявності джерела фінансування (доходи філії банку після покриття процентних витрат) за умови забезпечення рентабельної діяльності.

Комісійні витрати плануються, виходячи з вартості послуг і операцій, пов’язаних із операційною діяльністю.Інші операційні витрати передбачаються відповідно до укладених угод по наданню послуг (оперативний лізинг, консалтингові послуги тощо).Загальні адміністративні витрати плануються в бюджеті залежно від їх змісту за порядком, охарактеризованим нижче.

Витрати на оплату праці розраховуються, виходячи з кількості персоналу, необхідного для забезпечення ефективної діяльності кожної філії (відділення) та банку в цілому, а також з урахуванням фінансових можливостей щодо утримання персоналу. Внески, збори на обов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування плануються відповідно до чинного законодавства. Матеріальна допомога та соціальні виплати плануються за наявності фінансової можливості. Витрати на підготовку кадрів плануються, виходячи з виробничих потреб в підготовці працівників, за рішенням правління (або Голови правління) банку.

Витрати на утримання основних засобів формуються з необхідності підтримання їх у належному стані. Вони плануються, виходячи з наявності основних засобів, вартості техогляду і обслуговування, діючих цін тощо. Амортизаційні відрахування плануються відповідно до вимог Положення про нарахування амортизаційних відрахувань з урахуванням планових капітальних витрат.

Витрати на відрядження, пов’язані з виробничою діяльністю, прогнозуються відповідно до плану відряджень працівників структурних підрозділів, погоджених з керівництвом.

Витрати на спонсорство та благодійну діяльність плануються за умови прибуткової діяльності та необхідності зміцнення іміджу банку.

Витрати на маркетинг, рекламу, спонсорство та представницькі витрати філій та відділень плануються та фактично здійснюються ними лише за погодженням відповідними підрозділами Головного офісу.

Інші адміністративні витрати плануються залежно від участі банку у різних спілках, асоціаціях тощо і необхідності сплати членських внесків, плану заходів стосовно корпоративної культури та інших витрат загально банківського характеру.

Поточний контроль витрат ведеться безпосередньо в ході здійснення діяльності банку. Проведення витрат у розмірах більших, ніж затверджено за статтями адміністративно-управлінських витрат, можливе лише за рахунок економії за іншими статтями за умови, якщо сума витрат не перевищує затверджену в бізнес-плані філії загальну суму за відповідним напрямком адміністративно-управлінських витрат: витрати на оплату праці; амортизація; адміністративно-господарські витрати.

У рамках кінцевого контролю витрат фактично понесені витрати порівнюються з плановими.

Для аналітичного забезпечення формування витрат в банку використовуються такі види аналізу:

— ранжування, за допомогою якого виявляються найбільш і найменш витратні бізнес-напрями, банківські продукти і послуги; порівнюються витрати різних елементів фінансової структури за заданою статтею бюджету;

— кластерний аналіз, який дозволяє об'єднувати витратні статті бюджету в групи (кластери) за визначеними ознаками, порівнювати їх і виявляти серед них найбільш і найменш впливові;

— факторний аналіз призначений для виявлення обставин, що вплинули на значення статті витрат банку, що аналізуються, та зміни в ній;

— аналіз трендів забезпечує вивчення змін витрат, що відбулися протягом заданого періоду;

— «план-факт» аналіз, у процесі якого контролюється і аналізується виконання бюджетів банку в розрізі витратних статей, виявляючи і оцінюючи відхилення в витратах банку, аналізуючи причини виникнення цих відхилень.

Отже, кожна банківська установа має приділяти значну увагу забезпеченню ефективного формування витрат, що передбачає їх планування, контроль та аналіз.

2. Opгaнiзaцiя oблiку витрат у ПАТ КБ «Приватбанк»

2.1 Загальноекономічна характеристика дiяльнocтi ПАТ КБ «Приватбанк»

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» заснований 19 березня 1992 року. На сьогоднішній день Приватбанк є одним з найбільших банків країни, а також входить до визнаних лідерів банківської системи України. За даними британського авторитетного міжнародного фінансово-аналітичного журналу «The Banker» у 2000 році Приватбанку було присвоєно звання «The Bank of the Year». Також, банк входить в десятку рейтингу найбільших банків Центральної та Східної Європи.

ПАТ КБ «Приватбанк» є найбільшим універсальним міжрегіональним комерційним банком України, орієнтованим на платіжні операції для населення і юридичних осіб усіх форм власності.

Маючи генеральну ліцензією Національного банку України на проведення банківських операцій, Приватбанк здійснює весь спектр послуг із обслуговування корпоративних і фізичних клієнтів згідно з міжнародними стандартами. За даними дослідження GFK Ukraine у 2015 році Приватбанк вважають основним системним банком 38,2% клієнтів-фізичних осіб, що більше, ніж у двадцяти п’яти наступних банків разом. Показник у 22,8% - становить серед корпоративних клієнтів. Головним пріоритетів у роботі банку є довгостроковий інтерес клієнтів. Приватбанк ефективно співпрацює на різних сегментах фінансового ринку та підтримує кореспондентські відносини з найбільшими іноземними банками.

Національна мережа банківського обслуговування Приватбанку, що включає в себе 3 216 відділень по всій Україні, 8 210 банкоматів, 11 926 терміналів самообслуговування і 147 289 POS-терміналів, дозволяє будь-якому клієнту отримати найвищий рівень обслуговування практично в будь-якій точці країни.

Згідно з даними Асоціації українських банків ПАТ КБ «ПриватБанк» є безумовним лідером серед всіх українських банків за розміром капіталу, чистих активів, зобов’язань, фінансових результатів діяльності. Мережа банківського обслуговування банку включає в себе понад 3000 філій та відділень по всій Україні, що дозволяє будь-якому клієнту одержати найвищий рівень обслуговування практично в будь-якій часті країни.

ПАТ КБ «Приватбанк» — єдиний з українських банків, який має закордонну філію на Кіпрі, також банк активно проводить систему сучасних фінансових послуг у Росії, Латвії, Португалії, Грузії.

Основою діяльності банку є його ресурсна база, що формується з капіталу та зобов’язань (таблиця А.1).

Проаналізуємо динаміку зобов’язань ПАТ КБ «Приватбанк» в порівнянні з I групою банків України за період з 01.01.2013 по 01.01.2015 рр. (таблиця А.2, рисунок 2.1).

Рисунок 2.1 — Динаміка зобов’язань I групи банків та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2013 по 01.01.2015 рр., тис. грн [22]

Аналізуючи таблицю, А 2 та рисунок 2.1, можна зробити висновки, що, зважаючи на те, що ПАТ КБ «Приватбанк» знаходиться на першому місці в І групі банків, всі його показники діяльності при порівнянні зі всією І групою банків України будуть займати у групі вагому частку. Так, наприклад, зобов’язання банку займають близько 26% зобов’язань всієї І групи. Прослідковуючи динаміку зобов’язань за останні три роки, можна сказати, що загалом по групі обсяги зобов’язань поступово зростали, але стосовно ПАТ КБ «Приватбанк», то у нього протягом 2014 року обсяг зменшився, порівняно з 2013 роком. На це, звичайно, вплинула економічна та політична ситуація України, яка склалася протягом 2014 року, певним чином вплинуло зменшення кількості банківських установ навесні 2014 року через окупацію АР Крим. Зобов’язання банку (таблиця А.1) за аналізований період мали незначні коливання за 2012;2014 рр. темп росту становив 118%, проте за 2014 рік обсяг зобов’язань скоротився на 12 290 592 тис. грн, що було спричинене перш за все скороченням обсягу боргових цінних паперів, емітованих банком, зобов’язань щодо поточного податку на прибуток та відстрочених податкових зобов’язань. Кошти банків та кошти клієнтів в структурі зобов’язань за аналізований період мали тенденцію до збільшення. В свою чергу саме кошти клієнтів займають найбільшу частку в структурі зобов’язань (близько 70%), із яких переважають кошти фізичних осіб. Це говорить про клієнтоорієнтовану політику банку. Слід зазначити, що кошти банків у структурі зобов’язань ПАТ «Приватбанк» займають незначну частку: 0,78%, 4% та 12% у 2012, 2013 та 2014 роках відповідно. Боргові цінні папери займають близько 4% у структурі зобов’язань, а інші фінансові зобов’язання — близько 15%.

Наявна тенденція свідчить про посилення позицій банку стосовно залучення коштів клієнтів банку, переважно фізичних осіб, а також про те, що банк не проводить дуже активну політику на міжбанківському ринку.

У ПАТ КБ «Приватбанк» найбільшу частину у загальномі обсязі власного капіталу банку (таблиця А.3) займає статутний капітал (близько 80%). Протягом аналізованого періоду обсяг власного капіталу мав тенденцію до збільшення. За період аналізу темп росту склав 124%. Збільшення власного капіталу банку відбулося за рахунок збільшення протягом всього періоду саме статутного капіталу та резервів переоцінки.

Рисунок 2.2 — Динаміка власного капіталу I групи банків та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2013 по 01.01.2015 рр., тис. грн [22]

Аналізуючи рисунок 2.2, можна зробити висновок, що власний капітал банків всієї І групи зменшився протягом 2014 року, але це не відзначилося на діяльності ПАТ КБ «Приватбанк», тому що його власний капітал мав тенденцію до збільшення протягом останніх трьох років, що є позитивною тенденцією, особливо в період економічної кризи.

Для детальної оцінки ситуації, яка відбулася в активах ПАТ КБ «Приватбанк» доцільно розглянути зміни, що відбулися в їх структурі (рисунок 2.3).

Протягом досліджуваного періоду активи банку мали незначні коливання. А саме за 2013 рік їх обсяг збільшився на 42 062 145 тис.грн., а за 2014 рік зменшився на 99 058 554 тис.грн.

Стосовно активів І групи банків в цілому, то тут прослідковується тенденція до збільшення протягом всіх трьох років, навіть протягом 2014 року активи І групи зросли на 139 507 310 тис. грн, що говорить про те, що, навіть, у період економічної кризи банки І групи мали змогу проводити стабільну банківську діяльність.

Рисунок 2.3 — Динаміка активів I групи банків та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2013 по 01.01.2015 рр., тис. грн [22]

Станом на 01.01.2015 р. найбільшу питому вагу в активах банку займають кредити та заборгованість клієнтів (близько 80%). Залишки за даною статтею за період дослідження збільшилися на 47 613 034 тис.грн. або на 40%. Зменшення загального обсягу активів протягом 2014 року спричинене зменшенням у їх структурі наступних складових: грошові кошти та їх еквіваленти, кошти обов’язкових резервів банку в НБУ, кошти в інших банках, цінні папери в портфелі банку до погашення, інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, інвестиційна нерухомість, інші фінансові активи, інші активи. Стосовно питомої ваги, то вагомих змін за період дослідження зазнали такі статті активів як грошові кошти та їх еквіваленти (зменшилися за 2014 рік на 2%), інші фінансові активи (зменшилися за 2014 рік на 7%).

Розглянемо склад та структуру активів ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2015 р. (таблиця 2.1)

Таблиця 2.1 — Склад та питома вага активів ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2015 р. [22]

Аналізуючи таблицю 2.1, можна зробити висновки, що станом на 01.01.2015 р. найбільшу питому вагу у структурі кредитів ПАТ КБ «Приватбанк» займають кредити та заборгованість клієнтів (близько 80%), також вагому частку займають грошові кошти та їх еквіваленти (13,23%). Що стосується коштів в інших банках то вони займають незначну частку в структурі активів банку — близько 1%. Отже, ПАТ КБ «Приватбанк» є лідером на банківському ринку України. За розміром регулятивного капіталу і активів банк належить до 1 групи. Загальна структура активів банку свідчить про виважене ставлення банку до якості своїх активів. Такий підхід дозволяє банку ефективно управляти ними та досягати позитивного результату за кожною активною операцією. Провівши аналіз ресурсної бази банку ми отримали позитивні результати, а отже банк має і позитивні тенденції в період економічної кризи. Також, варто зазначити, що якість управління активами і пасивами банку знаходиться на задовільному рівні, керівництво на високому рівні забезпечує управління ними, яке спрямовано на отримання максимального прибутку від проведення банківських операцій при забезпеченні виконання зобов’язань вчасно та в повному обсязі.

2.2 Аналіз витрат та оцінка фінансового стану ПАТ КБ «Приватбанк»

Банк має не диверсифіковану структуру активів та зобов’язань з точки зору їх стабільності, рівня ризику та впливу на ліквідність банку.

Зростання прибутковості банку забезпечує стабільність його фінансового стану. З цією метою проводиться комплексний аналіз його витрат, прибутку (збитку), а також чистого прибутку після оподаткування (таблиці Б.1 — Б.4).

За досліджуваний період загальні витрати банку ПАТ «Приватбанк» мали тенденцію до збільшення (рисунок 2.6), а саме за 2012 рік вони зросли на 15%, за 2013 рік — на 38%, а за весь досліджуваний період — майже на 60%.

Найбільшу питому вагу у структурі витрат займають процентні витрати, комісійні витрати, адміністративні та інші операційні витрати та відрахування до резерву під знецінення кредитів та коштів в інших банках.

Рисунок 2.6 — Динаміка витрат ПАТ «Приватбанк» за 2012;2014 роки, тис. грн Станом на 01.01.2015 р. питома вага процентних витрат становила 55%, адміністративних та інших операційних — майже 24%, відрахування до резерву під знецінення кредитів та коштів в інших банках — 7%, а комісійні витрати — 3%. Процентні витрати зростали поступово з кожним роком, в підсумку за весь період аналізу зросли майже на 80%, комісійні витрати як за 2012 рік, так і за період аналізу зросли майже на 100%, за 2013 рік знизилися на 2%. Відрахування до резерву під знецінення кредитів та коштів в інших банках за весь період аналізу знизилися майже в половину, адміністративні та інші операційні витрати за весь період аналізу зросли на 50%.

Отже, слід зробити висновок, що таке поступове зростання витрат банку негативно позначається на його діяльності. Це підвищення перш за все спричинила економічна ситуація в країні, зростання рівня інфляції (особливо 2014 рік), зміна валютної ситуації в банківській сфері, низька ліквідність на ринку капіталу.

Головним принципом діяльності будь-якого комерційного банку є прибутковість, тобто перевищення доходів банку над його витратами. Аналіз основних компонентів діяльності ПАТ «Приватбанк» за 2012;2014 рр. показав, що темпи зростання витрат (159%) частково випереджають темпи зростання доходів (151%), що безумовно є свідченням погіршення його прибутковості за останні три роки.

У цілому банк за аналізований період отримував прибуток, але протягом 2014 року він значно скоротився, на що вплинула економічна та політична ситуація в країні, зростання інфляції, зниження довіри до банків з боку клієнтів, відтік депозитного та кредитного портфелю банку.

Безперечно прибуток є важливим показником ефективної діяльності банку, але не достатнім для її оцінки, тому варто звернутися до аналізу інших показників діяльності банку (таблиця Б.4).

Коефіцієнт загального рівня рентабельності, який характеризує рівень віддачі витрат банку й показує суму прибутку, що припадає на одиницю витрат, за період 2011;2013 рр. мав незначні коливання, а саме в 2014 році скоротився до 2%. Однак максимальне його значення за досліджуваний період складало 7% або близько 7 коп. чистого прибутку на 1 гривню сукупних витрат, що є свідченням невисокої ефективності діяльності банку.

Прибутковість активів протягом 2012;2013 років була на рівні близько 1%, а в 2014р. різко скоротилася до 0,3%. Взагалі на практиці вважається, що якщо рівень прибутковості активів перевищує 1%, то банк працює рентабельно, тобто можна говорити про погіршення рентабельності у 2014 р.

Дохідність активів протягом досліджуваного періоду зросла на 2%. Цей показник характеризує рівень доходу, який припадає на одиницю активів, які використовує банк. Його оптимальне значення — не нижче 12%. У ПАТ «Приватбанк» це значення протягом всього періоду було оптимальний.

У ПАТ КБ «Приватбанк» показник чистої процентрої маржі мав тенденцію до збільшення і коливалась на рівні 18−20%. Даний показник характеризує можливість банку отримувати доход, а саме диференціальний процентний доход, у відсотках до чистих активів. Його оптимальне значення — не менше 4,5%.

Коефіціент чистого спреду дозволяє оцінювати відсотковий розподіл, тобто абсолютну відсоткову різницю між вартістю залучених пасивів і доходністю розміщення активів? різницю між двома цінами на ресурси без співвідношення об'ємів. У ПАТ «Приватбанк» чистий спред мав тенденцію до збільшення і коливався на рівні близько 20% та за аналізований період збільшився приблизно на 5%. Даний показник носить гарний характер, адже він є більшим від оптимального значення 1,25%.

Стосовно штату працівників, то він скорочувався незначними темпами протягом досліджуваного періоду завдяки впровадженню банком інноваційних технологій, які не потребують великої кількості працівників.

Рентабельність доходів за аналізований період знизилася майже на 5%, що свідчить про зниження прибутковості банку.

Підсумовуючи всі вище аналіз ефективності діяльності ПАТ «Приватбанк», можна зробити висновок, що в цілому показники діяльності за три останні роки коливаються, але мають позитивні значення зокрема динаміка прибутку заслуговує на позитивну оцінку, теж саме стосується й показників рентабельності та прибутковості. Розрахунок основних коефіцієнтів фінансової стійкості банку наведений у додатку В (таблиця В.1).

З таблиці В.1 видно, що коефіцієнт надійності (мінімальне значення не менше 5%) знизився протягом 2013 року до 10%, але зріс протягом 2014 р. до 12,5%. Він характеризує забезпеченість банку власним капіталом та його залежність від залучених коштів і знаходиться в межах оптимального значення. Коефіцієнт фінансового важеля, що розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку, в періоді аналізу змінювався і станом на 01.01.2015р. досягнув значення 8,014. Отже, банк має не досить високу активність щодо залучення коштів на грошовому ринку.

Оптимальне значення коефіцієнта участі власного капіталу у формуванні активів становить не менше 10%, тобто можна зробити висновок, що в ПАТ «Приватбанк» капітал має значну роль при формуванні активних операцій банку, оскільки значення цього показника за аналізований період було в межах 10−11%.

Коефіцієнт захищеності власного капіталу показує наскільки банк ураховує інфляційні процеси і яку частку своїх активів розміщує в нерухомість, цінності, обладнання. Значення цього показника протягом всього аналізованого періоду у ПАТ «Приватбанк» має від'ємне значення і до 2013 року знаходився в межах -10%, а в 2014 становить -4%.

Що стосується коефіцієнта мультиплікатора капіталу, який характеризує ступінь покриття активів акціонерним капіталом, то на початок 2015 року він знизився до показника 11,3. Зниження його значення свідчить про зміцнення фінансової стійкості банку і викликано тим, що темп зростання капіталу перевищує темп зростання активів.

Отже, можна зробити висновок, що фінансова стійкість банку достатньо забезпечена його капіталом. Однак, в умовах фінансової нестабільності доцільним є подальше нарощення розміру власного капіталу банку. Аналіз показників ліквідності проведемо на основі даних таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 — Динаміка показників ліквідності ПАТ «Приватбанк» за період з 01.01.2013 по 01.01.2015 рр.

витрата банк облік фінансовий Коефіцієнт миттєвої ліквідності показує, наскільки активно банк використовує кошти клієнтів в якості власних кредитних ресурсів, в якій мірі клієнти можуть претендувати на отримання відсотків по залишках на розрахункових поточних рахунках, в якій мірі їх платіжні доручення забезпечені можливостями банку швидко здійснити платежі. Оптимальне значення — не менше 20%. В ПАТ «Приватбанк» коефіцієнт миттєвої ліквідності знаходився в межах оптимального значення протягом досліджуваного періоду.

Коефіціент поточної ліквідності розраховується для визначення збалансованості строків та сум ліквідних активів і зобов’язань банку, його нормативне значення має бути не менше ніж 30%. За аналізований період в ПАТ «Приватбанк» цей коефіцієнт знаходився на рівні 80%.

Коефіціент короткострокової ліквідності встановлюють для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів. За аналізований період цей коефіцієнт становив приблизно 60%, а його нормативне значення — не менше ніж 20%.

Нормативне значення коефіцієнту загальної ліквідності - не менше 100%, тобто всі зобов’язання банку повинні повністю покриватися наявними активами. У нашому випадку цей коефіцієнт за аналізований період становить більше 100% і станом на 01.01.2015р. — 125%.

Як свідчать наведені дані, показники ліквідності знаходяться в допустимих межах і протягом періоду дослідження покращилися, що, в цілому, позитивно характеризує ефективність управління ліквідністю банку.

Отже, можна зробити висновок, що структура та динаміка витрат ПАТ КБ «Приватбанк» відповідає аналогічним показникам доходів банку. Переважну питому вагу займають процентні витрати банку, що цілком узгоджується з структурою його активів і пасивів та обраним пріоритетним напрямком діяльності. На основі даних показників можна стверджувати про те, що діяльність банку є ефективною і відзначається стабільністю, а також характеризується направленістю на диверсифікацію ресурсної бази, що у свою чергу дозволить успішно розвиватися та займати лідируючі позиції на ринку.

2.3 Організаційні основи обліку витрат в банку В процесі поточної діяльності ПАТ «Приватбанк» як і будь який економічний суб'єкт несе ряд витрат, які суттєво скорочують прибуток банку і впливають на фінансовий результат. Так як витрати банку є керованими, вони плануються, обліковуються, аналізуються, важливим моментом у вивченні витрат э особливості обліку витрат.

У ПАТ «Приватбанк» організація бухгалтерського обліку витрат здійснюється відповідно до Положення про облікову політику, Положення про операційну роботу та внутрішнього Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності.

Облік витрат банку ведуть за елементами, а рахунки є активними та використовуються для обліку накопичення витрат за їх елементами впродовж повного звітного періоду.

Для відображення операцій з обліку витрат банку використовується 7 клас Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. Балансовий рахунок витрат є активним, за Дебету рахунків 7 класу відображаються суми витрат, проведені за звітний період. За кредитом — списання суми після закінчення звітного періоду на рахунки збитку або прибутку.

Рахунки частини витрат, як і рахунки доходів є тимчасовими, так як по закінченню повного облікового періоду вони підлягають закриттю. В кінці звітного фінансового року закриваються: за умови перевищення доходів над витратами — на рахунок 5040 «Прибуток звітного року», при перевищенні витрат на доходами — на рахунок 5041 «Збиток звітного року» .

За дебетом рахунків проводяться суми витрат, які належать до звітного періоду. За кредитом рахунків проводяться суми зменшення витрат і суми витрат, що списуються під час формування результату роботи за звітний рік.

Механізм закриття цих рахунків підпорядкований визначенню фінансових результатів за календарний рік, який минув. Записи за рахунками витрат здійснюють за принципом наростаючої суми з початку року і за принципом нарахування, а також, залишки за рахунками не включаються до балансу банку.

З урахуванням такої значної різноманітності операцій, що призводять до формування витрат банку, основні кореспонденції з обліку різних видів витрат на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк» наведені у таблиці 2.3.

Ефективне управління витратами банку прямо залежить від ефективності обліку, контролю та аналізу використаних ресурсів. Важливо організовувати облік витрат за місцями виникнення та центрами відповідальності, адже це є одним із основних підходів до побудови ефективної системи управління витрат.

Таблиця 2.3 — Облік витрат у ПАТ КБ «Приватбанк»

План рахунків управлінського обліку має істотні відмінності від Плану рахунків бухгалтерського обілку банків України. В нього вводяться внутрішньобанківські рахунки, додаткові рахунки для обліку витрат, використовуються усереднені залишки на активних і пасивних рахунках.

Система управління витратами саме на ПАТ КБ «Приватбанк» складає саму базу інформаційного забезпечення, яка в свою чергу містить первинну документацію, на підставі якої визнаються витрати банку (передусім меморіальні ордери), облікові регістри (відомості за рахунками витрат), управлінську, фінансову, податкову звітність різних термінів подання і складання, бухгалтерські та управлінські довідки, розрахунки собівартості банківських продуктів і послуг, планову документацію, аналітичні матеріали служби внутрішнього контролю.

Отже, ведення управлінського обліку за витратами у банку дає змогу забезпечити підвищення продуктивності роботи керівників, упровадження гнучкої системи стимулювання працівників банку та удосконалення управління як банком загалом, так і центрами зокрема.

У ПАТ КБ «Приватбанк» податковий облік ведеться згідно внутрішнього положення про організацію податкового обліку, Податкового кодексу України та Плану рахунків податкового обліку.

Всі операції, які здійснюються в ПАТ КБ «Приватбанк», оформлюються відповідними первинними документами. Окреме ведення документів за податковим обліком законом не передбачене, тому підставою для врахування операцій в податковому обліку є дані первинних бухгалтерських документів, які фіксують факти здійснення цих операцій у фінансовому обліку.

При вивченні питання щодо податкового обліку витрат необхідно враховувати, що всі витрати з метою оподаткування складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Банки формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій, придбаними цінними паперами, іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії.

Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та порядку, передбаченими методикою, яка визначається для банків НБУ та включається до складу витрат.

Розпорядження на відкриття субрахунків 7-го класу податкового обліку обов’язково візується у Головному банку — у відділі податкового обліку, у філіях — особою, відповідальною за супроводження податкових зобов’язань, в частині погодження структури аналітичного рахунку та внесення значень параметру податкового дескриптора код рядка PNP. Відповідальність за правильність визначення структури аналітичного рахунку та введення ознаки відношення до бази оподаткування податком на прибуток та відповідність проставлених значень параметрів балансовим рахункам несе особа, відповідальна за супроводження податкових зобов’язань (співробітник відділу податкового обліку).

Отже, В ПАТ КБ «Приватбанк» організація бухгалтерського обліку витрат здійснюється відповідно до Положення про облікову політику, Положення про операційну роботу та внутрішнього Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності.

Для відображення операцій з обліку витрат банку використовується 7 клас Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

В банку створена і функціонує система управлінського обліку, яка на основі своїх складових елементів забезпечує повноцінне управління витратами банку і їх аналіз.

Податковий облік витрат в банку ведеться згідно внутрішнього положення про організацію податкового обліку, Податкового кодексу України та Плану рахунків податкового обліку

3. Удосконалення організації обліку витрат у ПАТ КБ «Приватбанк»

3.1 Удосконалення організаційного забезпечення обліку операцій з формування резервів за наданими кредитами в ПАТ КБ «Приватбанк»

Правильно налагоджена система роботи банку та його працівників є елементом успішної і ефективної діяльності цілої установи. Не менш важливу роль в цьому процесі відіграють технологічні картки, актуальність яких в організації обліку операцій банку є значною. Таким чином вони використовуються для підвищення ефективності системи управління і якості обслуговування клієнтів банку, а також для регламентування технологічних процесів банківських операцій.

Технологічна карта операції банку — це внутрішній нормативний документ, розроблений відповідно до чинного законодавства, нормативних вимог Національного банку України та внутрішніх положень банку, в якому описується весь процес здійснення операції робітниками банку.

Структура технологічної карти може бути такою як на рисунку 3.1

Рисунок 3.1 — структурно-логічна схема технологічної картки Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та «Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» відповідальними за організацію забезпечення обліку операцій всім необхідним є керівник банку і головний бухгалтер.

Керівник банку зобов’язаний :

— створити не обхідні умови для організації правильного ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звутності банку шляхом видачі внутрішніх розпорядчих документів;

— забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог головного бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів;

Головний бухгалтер банку забезпечує :

— дотримання єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку;

— організацію контролю за відображенням в обліку всіх операцій, які здійснюються банком;

— складання і подання у встановлені строки фінансової звітності.

Виходячи з вищезгаданих зобов’язань і обов’язків головний бухгалтер і керівник банку повинні бути зацікавлені в розробці таких технологічних карт, які б спростили організацію забезпечення обліку операцій з формування резервів.

Технологічна картка розробляється, узгоджується, за тверджується і діє в межах порядку і правил здійснення операцій банку, визначених чинним законодавством, нормативними актами НБУ і внутрішніми документами банку. Вони визначають виконувачів операцій, конкретизують і деталізують послідовність дій і операційних процедур, а також відображають здійснення операцій в фінансовому, податковому і управлінському обліку.

Цілями використання технологічних карт в банках є:

— стандартизація процесів виконання операцій;

— підвищення ефективності управління, регулювання і контролю;

— визначення технології виконання операцій робітниками банку;

— забезпечення можливості оцінки трудових витрат;

— прискорення розробки нових стандартизованих банківських продуктів.

Карта опису операції складається із переліку всіх операційних процедур, необхідних для її здійснення, виконанням яких займаються працівники без вказівок на технологію виконання, а також відображення кожної операційної процедури в бухгалтерському, податковому і управлінському обліку. Перелік операційних процедур повинен відображати період від підготовки і прийняття рішення про виконання операції до повного її завершення.

Операційна процедура — окрема частина операції, яка представляє собою послідовність дій, які виконуються окремим працівником на одному робочому місті. Критерієм відокремлення операційної процедури є необхідність виділення проміжного результату, який здійснюється на одному робочому місці і обов’язків для обліку або управління.

Мета розробки операційних процедур — забезпечити працівників банку стандартизованими і достатньодеталізованими операційними інструкціями по виконанню основних операцій.

Таким чином, за допомогою розробки та впровадження технологічних карт банк регламентує технологічні процеси банківських операцій. Крім того, технологічна карта за конкретною банківською операцією дає більш наочне уявлення про техніку проведення конкретної операції, послідовність здійснення дій при оформленні операції і відповідальні підрозділи за кожну дію.

На фоні оптимізації витрат банку, доцільним є опис технологічних процедур для витратних операцій, які є невід'ємною частиною діяльності банку. Серед ряду витрат ПАТ КБ «Приватбанк» однією із найвагоміших статей є саме створення резерву під кредитні операції. А враховуючи тенденцію банку до збільшення таких витрат при зменшенні загального обсягу кредитного портфелю, удосконалення організації забезпечення обліку операцій з формування резерву за виданими кредитами буде доцільним.

Якщо процес кредитування затверджується на рівні банку, то на рівні його філії потрібно створювати свій, який би відповідав її спеціалізації. Саме тому створення технологічних карток філій банку є одним із пріоритетних вимог підвищення ефективностіобліку операцій з формування резервів за виданими кредитами.

Облік операцій з формування резервів за виданими кредитами регламентується такими нормативними документами як Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України і Положення про організацію операційної діяльності. Окрім того, у ПАТ КБ «Приватбанк» розроблені внутрішні документи, що регулюють порядок формування і обліку резервів під кредитні операції. Однак, технології організації обліку резервів у них не розроблено.

Процес обліку операцій з формування резерву в основному складається з трьох основних етапів (рис. 3.2).

Рисунок 3.2 — етапи відображення в обіку з формування резерву ПАТ КБ «Приватбанк»

Банк також організовує систему внутрішнього контролю, яка в обов’язковому порядку має охоплювати усі етапи, застосовуючи:

— попередній контроль, який проводиться до фактичного здійснення операцій банку та забезпечується:

a) в частині підбору персоналу — ретельний аналіз ділових і професійних навичок кандидатів на вакантні посади, підвищення професійного рівня і кваліфікації працівників;

b) в частині матеріальних ресурсів — забезпечення банку необхідними технічними засобами, обладнанням, системами автоматизації банківської діяльності з використанням сучасних інформаційних технологій;

— поточний контроль, який проводиться при здійсненні операцій банку і включає контроль за дотриманням внутрішніх документів банку щодо здійснення цих операцій, порядку прийняття рішень про їх здійснення, контроль за своєчасним і достовірним відображенням операцій в бухгалтерському обліку та звітності, контроль за збереженням майна банку;

— додатковий контроль, який проводиться після здійснення операцій банку та полягає в перевірці обґрунтованості і правильності здійснення операцій, відповідності документів встановленим формам і вимогам щодо їх оформлення, відповідності виконуваних працівниками обов’язків їх посадовим інструкціям, виявленні причин порушень і недоліків та визначенні заходів щодо їх усунення, коригуванні планових і прогнозних показників, перевірці повноти і достовірності даних статистичної звітності, що сформована банком.

Така система контролю передбачає поетапну перевірку і звірку даних відповідальними виконавцями, які паралельно відповідають і за відображення в обліку даних операцій. В свою чергу у автоматизованій обліковій системі «Магнат» дані операції проводяться на рівні двох відповідальних виконавців: АРМ «Операціоніст» і «Контролер» .

Відповідальний виконавець — працівник банку, який відповідно до його службових обов’язків та/або розпорядження керівництва банку має повноваження виконувати певні операції та несе відповідальність за їх належне виконання.

Статус відповідального виконавця зазначається у посадовій інструкції працівника банку, з конкретним поясненням сутності категорії, визначенням його прав і обов’язків.

На операціоніста покладено завдання з прийняття вхідних документів операції, їх оформлення і засвідчення електронним підписом, що в свою чергу і є базовою процедурою контролю. Після цього документ роздруковується, підписується на паперових носіях і разом з виписками і рішеннями, даними щодо розміру кредиту, вартості застави, величини резерву передається контролеру відділу бухгалтерського обліку та звітності.

Контролер перевіряє правильність отриманих документів, їх повноту, здійснює додатковий контроль у вигляді засвідчення меморіальних ордерів в електронному вигляді.Після чого підписує їх і передає наступному контролеру. Останній, здійснивши поточний контроль, відображає операцію в головній книзі і передає весь пакет документів відповідальному виконавцю відділу бухгалтерського обліку для формування документів дня. Той, в свою чергу, приймає документи, звіряє їх і в загальновстановленому порядку формує із них документи дня.

Таким чином, якщо головний бухгалтер відповідає за якість складання фінансової звітності банку, то начальник відділу безпосереднього здійснення операції з формування резерву повинен відповідати за якість всього кредитного портфелю банку і здійснювати перегляд наявних резервів щомісяця.

У випадку збільшення темпу росту резервів банку більше ніж на 5% річних відповідальний керівник повинен сигналізувати про такі зміни в першу чергу кредитному комітету банку. Комітет в обов’язковому порядку розглядає ситуацію і доповідає правлінню банку і відділу внутрішнього аудиту, який уже доносить дану інформацію Наглядовій Раді банку. Ця система прямого реагування направлена на якомога швидше вирішення питань, які несуть в собі ризик зниження ефективності діяльності, погіршення конкурентоспроможності і, як наслідок, збиток банку.

Особливо гостро дане питання постає перед банком сьогодні, адже під впливом стрімкого росту кредитного портфелю за останні роки формування належних резервів не відбувалося.

Отже, доволі не простий процес організації обліку операцій з формування резерву за виданими кредитами в ПАТ КБ" Приватбанк" забезпечує повну надійність і ефективність обліку витрат банку.

3.2 Удосконалення методики обліку витрат банку на основі функціонально-вартісного аналізу У сучасних умовах розвитку банківської системи України важливими шляхами підвищення ефективності банків є зменшення собівартості банківських продуктів та оптимізація витрат банківської установи.

Основними недоліками системи оцінки собівартості банківських продуктів у ПАТ КБ «Приватбанк» є повільність обліку, відсутність спеціального класифікатора для обліку та аналізу банківських продуктів, недостатньо точне рознесення витрат у відповідному класифікатору та можливість виникнення помилок у обліку витрат.

Отже, система оцінки собівартості банківських продуктів ПАТ КБ «Приватбанк» потребує вдосконалення та внесення змін.

В умовах мінливого зовнішнього середовища суттєво зростає ймовірність настання негативних наслідків управлінських помилок, що призводить до зниження ефективності управління витратами банку.

Традиційні підходи до управління витратами сконцентровані на собівартості - залежностях витрат від масштабу виробництва та собівартості від витрат. Стратегічне управління витратами започаткували виробничі транснаціональні корпорації, що розглядають його як інструмент нарощення власної конкурентоспроможності у світовому масштабі.

Відповідно до стратегічного підходу до процесу управління витратами важливим є стратегічне позиціонування банку, тому особливим завданням постає формування такої структури витрат, яка надасть можливість отримати собівартість нижчу, ніж у конкурентів, або забезпечить якісно інші конкурентні переваги через структурування витрат за факторами їх формування, відповідно до стратегічних цілей діяльності банку.

Банки вимушені удосконалювати існуючі методи управління витратами для вирішення завдань зменшення собівартості банківських продуктів і завоювання нових сегментів ринку. Одним із способів управління вартістю банківських продуктів і послуг є використання технології функціонально-вартісного аналізу (ФСА, ABC — Activity Based Costing).

Враховуючи, що на даний момент найбільш обґрунтованим і доцільним методом оцінки і дослідження собівартості банківських продуктів є методи функціонально-вартісного аналізу, задача трансформується у необхідність запровадження та використання ПАТ КБ «Приватбанк» програмних продуктів на базі ФВА, які допоможуть найбільш ефективно аналізувати собівартість, ураховуючи особливості банку, оскільки використання цього методу дозволить ліквідувати визначені недоліки за рахунок внесення змін у систему бюджетування та обліку витрат.

Застосування методики ABC дозволяє розрахувати собівартість банківських продуктів і послуг і провести аналіз алгоритму утворення собівартості продуктів. Для цього необхідно отримати цілісне уявлення про калькуляцію витрат того або іншого банківського продукту, щоб управляти витратами на його основі.

Використання методики АВС дозволяє отримувати достовірні і детальні дані про структуру витрат у розрізі підрозділів, статей витрат, бізнес-процесів і продуктів. У результаті створюється надійна основа для прийняття ефективних управлінських рішень. Головним недоліком методу АВС є складність його впровадження, що потребує значних витрат часу, реформування системи управлінського обліку.

Результатом застосування методики ABC є точне визначення собівартості банківських продуктів і послуг шляхом розрахунку вартості функцій за їх виробництвом. У рамках ABC вартість банківського продукту розраховується як сума витрат кожної ланки технологічного ланцюжка по його виробництву.

Напрями реорганізації бізнес-процесів повинні орієнтуватися на розвиток робіт, що створюють споживчу вартість продуктів, і скорочення робіт, що не генерують її. Реалізація цього принципу планування можлива у разі чіткого розуміння менеджерами банку цілей і завдань методу і наявності у них повноважень для вдосконалення бізнес-процесів. Розуміння і застосування банком описаних принципів призводить до зниження собівартості продуктів і послуг та дає йому вирішальну перевагу в конкурентній боротьбі.

Сутність процесно-орієнтованого бюджетування, що базується на методах ABC, полягає у плануванні ресурсів, залежно від переліку виконуваних робіт і їх обсягів. Використання ФВА у банках дозволяє їм ефективно виконувати наступні завдання:

— оптимізувати витрати банку;

— проводити аналіз собівартості бізнес-процесів та виявляти найбільш витратні з них;

— проводити аналіз собівартості та дохідності банківських продуктів;

— підвищити ефективність системи планування витрат банку.

Перевагою використання ФВА для оцінки собівартості банківських продуктів є те, що, порівняно з іншими методами, він переносить більшу частину опосередкованих витрат на прями витрати, залежно від бізнеспроцесів.

На відміну від традиційної системи обліку витрат, функціонально-вартісний аналіз дозволяє:

— не лише константувати рівень прибутку, але й визначати саме за рахунок чого він отриманий;

— більш ефективно використовувати ресурси, перерозподіляючи їх на користь більш прибуткових видів продукції ;

— знаходити та скорочувати надлишкові витрати;

— отримувати достовірну інформацію про рівень рентабельності окремих видів продукції;

— більш обґрунтовано встановлювати ціни на товари та послуги.

Відмінності традиційної системи обліку витрат та функціонально — вартісного аналізу схематично представлені на рис. 3.2.

Рисунок 3.2 — Розподіл витрат за традиційною системою та за ФВА методом Отже, традиційні методи базуються на побудові системи обліку повної та часткової собівартості. Розрахунок повної собівартості за традиційними методиками також дає неточні результати в силу специфіки банківської діяльності, а саме значної частки непрямих витрат. Тому, найбільш ефективним наразі є аналіз витрат на основі видів діяльності, сутність якого полягає у розподілі витрат функціональних підрозділів на продукти через ланцюги бізнес-процесів.

Згідно з методикою ФВА розрахунок собівартості об'єктів витрат здійснюється шляхом розподілу витрат спочатку на процеси, а потім на об'єкти витрат (рисунок 3.3.).

Важливим при такому бюджетуванні є умовне поділення процесу на два види робіт: планування та облік фактичного виконання.

Планування витрат за методом ABC здійснюється на основі плану продаж банківських продуктів і послуг. Початковими даними для планування витрат за методом ABC є: план продаж банківських продуктів; прогнозований дохід від надання послуг банку і реалізації продуктів; нормативна вартість функцій. На основі плану продаж визначається склад і обсяг необхідних функцій. На підставі складу і обсягу функцій розраховується кількість необхідних ресурсів.

Рисунок 3.3 Методика функціонально-вартісного аналізу (ФВА) в банку Початковими даними для фактичного визначення собівартості банківських продуктів є: деталізована структура технологічного процесу у банку; дані про витрати банку; схема перенесення витрат банку на собівартість банківських продуктів. На основі отриманої вартості функцій здійснюється калькуляція витрат банківських продуктів і бізнес-напрямків.

У межах процесно-орієнтованого бюджетування першочерговим завданням є фактичний облік витрат. Її результати слугують основою для аналізу кожного процесу виробництва і надання банківських продуктів і послуг. Аналіз дозволяє виявити найбільш витратні функції і провести їх оптимізацію або реінжинірінг всього бізнес-процесу. Після виконання цих управлінських дій формується база для планування за методом ABC.

У банку реалізація механізму обліку витрат за методом ABC включає наступні етапи (рисунок 3.4.)

На першому етапі визначається організаційно-штатна структура банку: склад і ієрархія підрозділів, а також склад штатних посад підрозділів.

Другий етап передбачає визначення функцій, що приймають участь у виробництві банківських продуктів і послуг, що здійснюється за допомогою процесу функціональної декомпозиції. Спочатку виділяються крупні функції, які далі розподіляються на більш дрібні. Цей процес триває до того рівня деталізації, який відповідає потребам ABC-моделі. У разі надмірної деталізації розрахунок може суттєво ускладнитися: докладний аналіз викличе додаткові витрати, і у результаті ФСА буде неефективний. З іншого боку, недостатня деталізація може ускладнити визначення основних джерел витрат для даного виду діяльності.

Третій етап передбачає розподіл функцій між співробітниками банку. Відповідно, витрати на кожну функцію розраховуються з витрат, віднесених на співробітника, і питомої ваги часу, який співробітник витратив на виконання даної функції. Необхідно отримати розподіл бізнес і обслуговуючих функцій між співробітниками банку, які їх виконують.

У додатку Е наведений приклад розподілу бізнес-функцій між співробітниками банку.

На четвертому етапі формується Time sheet — форма, у якій фіксуються витрати робочого часу кожного співробітника на виконання тієї або іншої функції. Щомісячно співробітниками банку заповнюється спеціальна форма, в якій визначено, яку частину свого робочого часу кожен співробітник витратив на виконання тієї або іншої функції за місяць. Після консолідації даних за всіма підрозділами банку формується матриця, де, крім ознак виконання співробітниками певних функцій, визначено кількісні характеристики функцій.

Рисунок 3.4 — Етапи реалізації механізму обліку витрат за методом АВС.

П’ятий етап передбачає опис баз розподілів — списку характеристик підрозділів банку, що встановлюють правила перенесення сум на кожному з етапів розподілу загальнобанківських витрат на вартість продуктів і послуг.

На шостому етапі необхідно розробити алгоритми розрахунків собівартості, виходячи з того, що облік витрат за методом ABC проводиться за наступною технологією: облік прямих витрат за співробітниками; перенесення загальнобанківських витрат на співробітників; перенесення повних витрат співробітників на функції пропорційно базам розподілу; отримання вартості банківських продуктів на основі собівартості функцій.

Аналітиками банку повинні бути виділені рівні перерозподілів. На рисунку 3.4 наведений приклад шестирівневої моделі перерозподілів.

Цей етап завершує процес побудови і опису логіки ABC-розрахунків.

На сьомому етапі відбувається проведення розрахунків, що є досить трудомісткими. Навіть у разі використання простої шестирівневої схеми перерозподілів (рис. 3.5) розрахунки є достатньо складною послідовністю перенесення сум.

Кожен етап має свою характеристику:

1. Перенесення загальнобанківських витрат на центри прибутку і витрат, наприклад, витрати на оренду пропорційно займаної площі.

2. Перенесення витрат центрів витрат на співробітників центрів.

3. Розподіл витрат співробітників центрів витрат між управлінськими функціями і функціями обслуговування пропорційно часу, який витрачає співробітник на виконання тієї або іншої функції.

4. Перенесення витрат за управлінськими функціями і функціями обслуговування на центри прибутку.

5. Розподіл витрат центрів прибутку між співробітниками.

6. Розподіл витрат співробітників центрів прибутку між бізнес-функціями пропорційно часу, який витрачає співробітник на виконання тієї або іншої бізнес-функції.

Рисунок 3.5 — Приклад етапів розподілу витрат, [16]

Восьмий етап передбачає аналіз результатів розрахунків. Цілі застосування методу ABC полягають у визначенні собівартості банківських продуктів і послуг, виявленні найбільш витратних операцій, оптимізації функцій і, нарешті, зниженні банком вартості своїх продуктів. Цих цілей можна досягти, аналізуючи результати розрахунків. Аналіз розподілу витрат за функціями, які виконують співробітники підрозділів банку, дозволяє виявити найбільш витратні функції і роботи, які впливають на споживчу вартість продукту. Важливо також досліджувати кожен етап перерозподілу сум у межах проведення ABC-розрахунків, для кращого розуміння причин утворення вартості продукту.

Механізм запровадження функціонально-вартісного аналізу для оцінки собівартості банківських продуктів є досить складним та витратним. Він включає в себе значну кількість етапів, пов’язаних із розробкою, тестуванням та оптимізацією моделі в залежності від особливостей банку.

Ураховуючи специфіку ФВА, необхідною є побудова відповідним чином у ПАТ КБ «Приватбанк» системи оцінки вартості бізнес-процесів банку.

Для більш точного обліку та оцінки похідних бізнес-процесів необхідною є наступна інформаційна база стосовно витрат банку:

— штатний розклад та фонд робочого часу працівників банку;

— службові обов’язки співробітників банку, їх робочі функції;

— витрати, пов’язані з організацією та підтримкою діяльності банку;

— витрати банку, пов’язані з технічною складовою діяльності;

— витрати, пов’язані з обслуговуванням матеріальної бази.

Відповідно, враховуючи характер витрат банку на бізнес-процеси, а також характеристику інформаційної бази, пов’язаної з конкретними витратами можна виділити наступні шляхи оцінки вартості бізнес-процесу:

— пряма оцінка витрат, яка є грошовою сумою витрат банку на проведення певного бізнес-процесу. Використовується тоді, коли є можливість такого розподілу витрат, враховуючи характер бізнес-процесу;

— оцінка вартості бізнес-процесу на основі вартості робочого часу, витраченого працівниками банку. Використовується у випадку неможливості прямої оцінки вартості бізнес-процесу, та за умови наявності інформації щодо фонду робочого часу працівників відповідних служб та підрозділів банку;

— оцінка вартості бізнес-процесу на основі впровадження та використання відповідного показника. Використовується для віднесення на собівартість банківських продуктів витрат, пов’язаних з матеріальною та технічною базами банку (наприклад, вартість використання будівель можна аналізувати на основі показників нормативної площі приміщень; вартість обслуговування комп’ютерної техніки можна аналізувати пропорційно кількості одиниць техніки у підрозділі та ін.).

Відповідно до наведеного вище, вважаємо за доцільне запропонувати наступну послідовність дій працівників ПАТ КБ «Приватбанк» для оцінки та оптимізації витрат банку, пов’язаних із виробництвом та реалізацією банківських продуктів (рисунок 3.6).

Рисунок 3.6 — Система оцінки та оптимізації витрат ПАТ КБ «Приватбанк» на бізнес-процеси Відповідно до даної схеми, оцінка та оптимізація витрат банку на бізнеспроцеси на основі методу ФВА буде складатися з наступних етапів:

— розподіл витрат банку по відношенню до конкретного банківського продукту на прямі (витрати, які пов’язані безпосередньо з його виготовленням та реалізацією) та непрямі (витрати, пов’язані з діяльністю банку, їх не можна прямо віднести на виробництво окремого банківського продукту);

— розподіл непрямих витрат банку на дві підгрупи. Перша — ті витрати, оцінка яких буде відбуватися за рахунок визначення витрат часу, необхідного для виконання працівником певних функцій. Друга підгрупа — витрати, оцінка яких буде відбуватися за рахунок введення та аналізу показника використання, який характеризуватиме окрему статтю витрат банку (наприклад, вартість використання будівель можна аналізувати на основі показників нормативної площі приміщень);

— розподіл всіх витрат та пов’язаних з ними бізнес-процесів на основні та похідні. Основні бізнес-процеси — ті, без яких виготовлення та реалізація конкретних банківських продуктів неможлива. Похідні - ті процеси, які не є обов’язковими для виготовлення та реалізації конкретного банківського продукту, проте їх виконання має вплив на кінцевий результат виготовлення та реалізації продукту (наприклад, реклама або установка нових банкоматів).

— аналіз усіх функцій (як основних, так і похідних) з точки зору їх ефективності, яка визначається як співвідношення витрат на дану функцію до отриманого ефекту від її виконання.

— аналіз неефективних функції та пошук шляхів оптимізації витрат, а також зменшення собівартості банківських продуктів за рахунок внесення змін у бізнес-процеси.

Отже, запровадження функціонально-вартісного аналізу у ПАТ КБ «Приватбанк» з метою оцінки та оптимізації собівартості банківських продуктів буде досить тривалим та вартісним процесом, який доцільно розбити на декілька етапів. Як правило, банки самостійно не займаються повною розробкою моделі, для чого використовуються послуги зовнішніх консультантів. Для кожного окремого банку створюється власна оптимізована та автоматизована модель для аналізу собівартості бізнес-процесів і банківських продуктів, яка враховує особливості діяльності банку, його організаційну структуру та характеристики банківських продуктів.

Також, застосування функціонально-вартісного підходу до аналізу витрат банку дозволяє визначити собівартість банківських продуктів і послуг, виявити найбільш витратні операції, оптимізувати функції підрозділів банку і, нарешті, знизити вартість банківських продуктів, що забезпечить суттєві конкурентні переваги банку на ринку.

Крім того, аналіз вартості кожної функції дозволяє виявляти найбільш витратні операції і проводити оптимізацію неефективних функцій або корінний реінжинірінг бізнес-процесів банку у цілому.

Використання ФВА у ПАТ КБ «Приватбанк» для зменшення власних витрат може бути доцільним за рахунок того, яким чином у даному методі аналізуються та розподіляються витрати на виробництво та реалізацію банківських продуктів. Крім того, наведена схема оцінки та оптимізації витрат за методом ФВА дозволяє краще розуміти природу виникнення конкретних витрат, пов’язаних з певним банківським продуктом. Використання ФВА у ПАТ КБ «Приватбанк» для аналізу та зменшення собівартості банківських продуктів повинно дати можливість оптимізувати витрати банку та підвищити ефективність його діяльності.

Висновки Будь-яка банківська установа прагне здійснювати діяльність з якомога мінімальними витратами, задля підвищення фінансових результатів та отримання прибутку. Віддаючи належне значення науковим доробкам українських та зарубіжних вчених, слід підсумувати, що у наукових працях відсутнє єдине трактування поняття «витрати банку». З позицій обліку під дефініцією «витрати» розуміють зменшення активів, або ж економічної вигоди за звітний період, або збільшення заборгованостей. Щодо класифікацій витрат, які пов’язані з банківською діяльністю, то визначена вона згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» .

Було визначено, що унікальність витрат виражається тим, що хоч вони і зменшують прибуток, все ж без них не можливе навіть саме існування банку. Тому метою управління є їх мінімізація на основі ефективного використання ресурсів банку.

Про задовільний фінансовий стан банку та позитивну динаміку його основних показників, що характеризують його діяльність свідчать горизонтальний, вертикальний і коефіцієнтний аналіз його звітності.

У структурі витрат переважну питому вагу займають процентні витрати банку, що цілком узгоджується з структурою його активів і пасивів та обраним пріоритетним напрямком діяльності. На основі даних показників можна стверджувати про те, що діяльність банку є достатньо ефективною і відзначається стабільністю, а також характеризується направленістю на диверсифікацію ресурсної бази, що у свою чергу дозволить успішно розвиватися та займати лідируючі позиції на ринку.

В ПАТ КБ «Приватбанк» організація бухгалтерського обліку витрат здійснюється відповідно до Положення про облікову політику, Положення про операційну роботу та внутрішнього Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності.

Застосування функціонально-вартісного підходу до аналізу витрат банку дозволить визначити собівартість банківських продуктів і послуг, виявити найбільш витратні операції, оптимізувати функції підрозділів банку і, нарешті, знизити вартість банківських продуктів, що забезпечить суттєві конкурентні переваги банку на ринку.

Крім того, аналіз вартості кожної функції дозволить виявляти найбільш витратні операції і проводити оптимізацію неефективних функцій або корінний реінжинірінг бізнес-процесів банку у цілому.

Список використаних джерел

1. Новашина Т. С., Карасева Т. В. Управление затратами банка: навч. посібн. / Т. С. Новашина. — «БДЦ-пресс», 2005. — 354.с.

2. Скрипник М. І. Затрати і витрати [Електронний ресурс] / М. І. Скрипник // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку- 2005. Реж. доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum /2009₁/stat26.pdf. — Назва з домашньої сторінки Інтернету.

3. Етимологія поняття «витрати» та його сучасні особливості" Вісник НТУ «ХПІ». 2013. № 20 (993). — Режим доступу: nbuv.gov.ua/j-pdf/vepitp_2013₂₀_25.pdf

4. Герасимович А. М. Аналіз банківської діяльності / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко. — К.: КНЕУ, 2006. — 600 с. — ISBN 5−93 517−121-Х.

5. Стойко О. Я. Банкiвськi операцii: Навчальний посібник / уклад. О. Я. Стойко — К: Економiка, 2004. — 456 с. — ISBN 978−962−235−421−7

6. Котляров С. А. Управление затратами — СПб: Питер, 2001. — 160 с.: ил. — Серия «Краткий курс»

7. Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банку [Електронний ресурс] / Постанова Правління НБУ від 18.06.2003 № 255. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0583−03. — Назва з домашньої сторінки Інтернету.

8. Литвин Н. Б. Фінансовий облік у банках (у контексті МСФЗ): навч. посіб. / Н. Б. Литвин; Мін-во освіти і науки України, ТНЕУ. — К.: «Хай&Тек Прес», 2010. — 608 с. — ISBN 978−966−2143−35−5.

9. Шохин Е. И. Финансовый менеджмент: Е. И. Шохин — М: ФБК-ПРЕСС, 2004 — 408 с. — ISBN 978−324−471−6

10. Лаврушин О. И. Банковское дело: учебник / О. И. Лаврушин. — М.: Банковский и биржевой научно-консальтуционный центр, 2002. — 260 с. — ISBN 765−643−178−9

11. Панасюк В. М. Витрати виробництва: управлінський аспект: монографія / В. М. Панасюк. — Тернопiль: Астон, 2005. — 288. — ISBN 966−308−113−9.

12. Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України: Постанова Правління НБУ від 17.06.2004 р. № 280 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

13. Пришляк Г. В. Концепція класифікації витрат для управління діяльністю банку / Г. В. Пришляк //Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. — 2009. — Вип. 24. — С. 340−346

14. Когут У. І. Критерії класифікації витрат підприємства [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/585/1/08.pdf

15. Москалюк В. В. Класифікація витрат окремих підрозділів комерційного банку для цілей контролю / В. В. Москалюк // Финансы, учет, банки. — 2007. — Выпуск № 13. — С. 102−107

16. Облік і аудит у банках / О. Г. Коренєва, Н. Г. Слав’янська, Н. Г. Євченко. — С.: Університетська книга, 2007. — 493 с. — ISBN 966−68−303−8.113

17. Про затвердження інструкції про порядок складання, а оприлюднення фінансової звітності банків України [Електронний ресурс] / Постанова Правління НБУ від 24.10.2011 № 373. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/z1288−11. — Назва з домашньої сторінки Інтернету.

18. Фаріон Т. Система внутрішнього контролю банків України: стан та тенденції розвитку / Т. Фаріон, Г. Спяк // Економічний аналіз. — 2010. — № 7. — С. 166 — 169.

19. Організація контролю в банку: навч. посіб. / уклад. І. В. Бєлова. — Суми: Університетська книга, 2009. — 302 с. ISBN 102−256−145−7

20. Система внутрішнього аудиту банку: проблеми та шляхи їх вирішення [Електронний ресурс] / Донецький державний університет управління. — Режим доступу: http://www.rusnauka.com /5_NITSB_2009/ 40 841.doc.htm — 05.01.2019. — Назва з домашньої сторінки Інтернету.

21. Сало І.В., Криклій О.А. Фінансовий менеджмент банку: Навчальний посібник. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. — 314 с.

22. Фінансова звітність [Електронний ресурс]: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» — Режим доступу: https://privatbank.ua/ua/about/finansovaja-otchetnost/

23. Постанови Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 255 «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України»

24. Про організацію операційної діяльності ПАТ КБ «Приватбанк»: положення, затверджене рішенням Правління ПАТ КБ «Приватбанк» від 13.10.2012 № 217

25. Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності у банках України [Електронний ресурс] / Постанова Правління НБУ від 30.12.1998 № 566. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/z0056−99. — Назва з домашньої сторінки Інтернету.

26.. Котенко Н. Методичний підхід до визначення внесків структурних підрозділі у загальний фінансовий результат роботи організації (на прикладі комерційного банку) [Електронний ресурс] / Н. Котенко, Ю. Труш, А. Труш // Вісник НБУ. — 2010. — № 11. — С. 53−55. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vnbu/2010₁₁/2010₁₁_14.pdf. — Назва з домашньої сторінки Інтернету.

27. Методика планування показників діяльності та складання звітності відділень філій публічного акціонерного товариства «Державний експортноімпортний банк України»: наказ по публічному акціонерному товаристві «Державний експортно-імпортний банк України» від 30.04.2003 № 245.

28. Буевич С. Ю. Анализ финансовых результатов банковской деятельности: учебное пособие/ С. Ю. Буевич, О. Г. Королев. — М.: КНОРУС, 2005. — 160 с. — ISBN 5−85 971−153−0

29. Щибиволок З.І. Аналіз банківської діяльності: навчальний посібник/ З. І. Щибиволок; ред. С. І. Шкарабан. — 2-ге вид., стер. — К.: Знання, 2007. — 311 с. — ISBN 966−346−275−2

30. Лисенко Д. В. Комплексный финансово-экономический анализ деятельности коммерческого банка / Д. В. Лисенко // Вестник МГУ. Сер. 6. Экономика.- 2006. № 5. C.56−77

31. Положення про облікову політику банку: наказ Голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» №АВ-2009;345 від 28.12.2014 року.

32. Біла А. В. Аналіз витрат діяльності банківських установ / А. В. Біла // Молодіжний науковий вісник УАБС НБУ. — 2015. — № 9. — С. 63−65

33. Колотов К. В. Разработка ABC-модели банка и её автоматизация / К. В. Колотов, Е. А. Семерикова [Електроний ресурс]. — Режим доступу до ресурсу: http://www.cfin.ru/management/controlling/fsa/abc_bank.shtml

34. Ніконова І.О. Второе рождение функционально-стоимостного анализа/ І.О. Ніконова [Електроний ресурс]. — Режим доступу до ресурсу: http://www.elitarium.ru/2007/10/01/vtoroe_rozhdenie _an aliza. html

35. Воропаева, С. В. Функционально-стоимостный подход к анализу прибыльности коммерческих банков [Текст]: 08.00.12 / Воропаева Светлана Владимировна. — Москва, 2002. — 193 c. — РГБ ОД, 61:03−8/1210−6.

36. Шаповалова, С. М. Функціонально-вартісний аналіз в управлінні затратами підприємства [Текст] / С. М. Шаповалова. — Економіка. Менеджмент. Підприємництво: зб. наукових праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. — Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2010. — Вип. 22(1). — С. 160- 166.

37. Хамидуллина, Г. Р. Управление затратами: планирование, учет, контроль и анализ издержек обращения [Текст] / Г. Р. Хамидуллина. — М.: Экзамен, 2004. — 352 с.