Облік виробничих запасів та контроль за їх зберіганням

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Головне управління освіти та науки Полтавської обласноїдержавної адміністрації

Вище професійне училище № 7

Дипломна робота Тема: «Облік виробничих запасів та контроль за їх зберіганням»

Професія: «Обліковець з реєстрації бухгалтерських даних»

м. Кременчук 2012 р.

Зміст

• Вступ
• 1. Загальні основи організації обліку виробничих запасів
• 1.1 Економічний зміст та завдання обліку запасів
• 1.2 Поняття, визнання і класифікація виробничих запасів
• 1.3 Законодавчі і нормативні основи організацій обліку виробничих запасів
• 2. Облік виробничих запасів на підприємстві
• 2.1 Документування господарських операцій з обліку виробничих запасів
• 2.2 Облік надходження і вибуття виробничих запасів
• 2.3 Аналітичний облік запасів
• 2.4 Проведення інвентаризації виробничих запасів
• 2.5 Документальне оформлення результатів інвентаризації
• 2.6 Відображення інформації про виробничі запаси в облікових регістрах і фінансовій звітності
• 3. Практична частина
• Висновок
• Список використаної літератури

Вступ

Вирішити актуальні проблеми в галузі економіки не можна без удосконалення побудови бухгалтерського обліку.

Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства використовуються виробничі запаси, які займають важливе місце не лише у складі майна підприємства, а й у структурі витрат, оскільки вони є основною складовою формування собівартості готової продукції. Враховуючи це, особливу увагу виробничі підприємства приділяють саме обліку і аналізу виробничих запасів.

Запаси, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Основним завданням підприємств є найбільш повне забезпечення виробничими запасами для майбутнього виробництва продукції. Темпи росту обсягу виробництва продукції, покращення її якості безпосередньо впливають на обсяг витрат і прибуток підприємства. Тому дуже важливо приділяти велику увагу обліку виробничих запасів, їх зберіганню, реалізації та фінансових результатів на підприємстві, так як це основний ланцюжок кожного виробничого підприємства.

Актуальність теми полягає у тому, що добре побудований, належним чином організований облік виробничих запасів, тобто якісна поінформованість про їх наявність та рух мають суттєве значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства. Тому сьогодні об'єктивно виникли умови для перегляду існуючої практики організації обліку та контролю запасів.

Метою написання дипломної роботи є розкриття методики обліку виробничих запасів та надання пропозицій щодо їх вдосконалення, а також ефективності використання виробничих запасів.

виробничий запас облік інвентаризація

1. Загальні основи організації обліку виробничих запасів

1.1 Економічний зміст та завдання обліку запасів

Для здійснення господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються товарно-виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси. Термін очікуваного використання встановлюється центральним органом виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю своїми наказами, а якщо таких нормативних документів нема, то термін використання встановлюється установою самостійно в момент придбання запасів.

Завдання обліку запасів:

1. Правильне і своєчасне документальне оформлення операцій з надходження, руху та вибуття запасів.

2. Контроль за збереженням та рухом запасів на складах.

3. Контроль за раціональним використанням запасів і додержанням норм їх використання.

4. Своєчасне виявлення запасів, що не використовуються для прийняття рішень щодо їх реалізації чи списання.

5. Дотримання діючого законодавства з обліку запасів.

Запаси бюджетних установ обліковуються за місцем їх відповідального зберігання та в бухгалтерії.

1.2 Поняття, визнання і класифікація виробничих запасів

В бухгалтерському обліку поняття «виробничі запаси» розглядається як

придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають переробці на підприємстві. До них відносяться:

— сировина і матеріали;

— купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

— паливо;

— тара і тарні матеріали;

— будівельні матеріали;

— матеріали, передані в переробку;

— запасні частини;

— матеріали сільськогосподарського призначення;

— інші матеріали.

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управлінням підприємством.

Визнання запасів, порядок їх оцінки, визначення і відображення у звітності регулюється П © БО № 9 «Запаси» .

Запаси:

· активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

· перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукції;

· утримуються для споживання під час виробництва або надання послуг.

Запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена. Важливою передумовою раціональної організації обліку виробничих запасів є економічно обґрунтована їх класифікація.

Відповідно до П © БО № 9 запаси поділяються на:

1) сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

2) незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

3) готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

4) товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

5) малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

6) поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

Класифікація виробничих запасів необхідна для раціональної організації складського господарства, ведення аналітичного обліку, а також для нормування, планування, обліку, аналізу, управління запасами та інших потреб підприємства.

Класифікація виробничих запасів:

201 «Сировина й матеріали»

202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»

203 «Паливо»

204 «Тара й тарні матеріали»

205 «Будівельні матеріали»

206 «Матеріали, передані в переробку»

207 «Запасні частини»

208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»

209 «Інші матеріали»

Таблиця 1.1 Класифікація виробничих запасів

1.3 Законодавчі і нормативні основи організацій обліку виробничих запасів

При організації бухгалтерського обліку виробничих запасів потрібно керуватися такими законодавчими та нормативними документами:

— Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 — ХІV від 16 липня 1999 року.

— Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97 — ВР в редакції від 22.05.97 року зі змінами і доповненнями.

— Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97 — ВР від 3 квітня 1997 року зі змінами і доповненнями.

— Положення (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (затверджено наказом Міністерства фінансів України № 237 від 08.10.99 року зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 729/4018 від 25.10.99 року)

— Наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типової форми первинного обліку № 192 від 21.06.96 року.

— Наказом Міністерства фінансів України «Про зміни і доповнення до Інструкції про порядок реєстрації виданих і використаних довіреностей № 226 від 21.06.96 року.

Одним із нормативно-законодавчого акту є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

2. Облік виробничих запасів на підприємстві

2.1 Документування господарських операцій з обліку виробничих запасів

Суцільна та безперервна реєстрація у документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за об'єктами господарської діяльності, та, зокрема, правильним і раціональним використанням запасів підприємства. Значну роль при цьому відіграє принцип перевалювання сутності над формою, який передбачає, що всі господарські операції пов’язані з наявністю та рухом запасів, обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Рис 2.1 Схема організації бухгалтерського обліку запасів

Наприклад, для забезпечення документування виробничих запасів передбачено використання ряду типових форм документів. Дані, відображені в документах, систематизуються на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку за допомогою подвійного запису.

Крім того, для забезпечення своєчасного відображення господарських операцій у регістрах бухгалтерського обліку, на підприємствах повинні бути чітко визначені терміни передачі документів з обліку запасів до бухгалтерії.

Документи, призначені для оформлення операцій з надходження, внутрішнього переміщення та відпуску запасів є підставою для ведення бухгалтерського й оперативного (складського обліку). Документи надходять до бухгалтерії, де вони підлягають перевірці за змістом господарських операцій і правильністю їх оформлення (перевіряється наявність реквізитів, підписів, правильність арифметичних підрахунків), щодо законності операцій.

Реєстри складаються у двох примірниках: один залишається на складі, а другий, з прикладеними до нього документами, передається до бухгалтерії.

Приймаючи реєстри бухгалтер перевіряє правильність записів у картках складського обліку, всіх документів і виведення залишків у натуральних одиницях. Виконана робота підтверджується підписом у графі картки «контроль». Завдяки кількісному обліку запасів, який ведеться на складах за допомогою карток складського обліку бухгалтер відображає записи у грошовому вимірнику, тобто веде вартісний облік.

Документи групуються за видами запасів, після чого за кожною з груп документів підраховується загальна сума, яка записується на зворотному боці реєстру. Дані оброблених реєстрів заносяться до накопичувальної відомості руху запасів, яка складається бухгалтером.

Документування надходження виробничих запасів

Документальне оформлення надходження матеріальних, сировинних і паливних ресурсів, їх наявності та витрачання є досить складним процесом, адже структура документообігу повинна забезпечувати своєчасне отримання необхідних даних як для обліку, так і для контролю і оперативного управління виробничими запасами.

Від правильного документального оформлення операцій з надходження виробничих запасів залежить правильне віднесення їх вартості на витрати виробництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та й (відображення у фінансовій звітності.

Вантажі які надходять на підприємство реєструються в журналі «Реєстрації з надходження виробничих запасів» в якому відображається дата надходження, постачальник, супровідні документи, найменування запасів.

Основними документами з оприбуткування виробничих запасів є:

· Накладна

· ТФ № 15

· ТТН № 1-ТН

· Прибутковий ордер ТФ №М4

· Приймальні акти

Матеріали що надходять на склад ретельно перевіряються і встановлюється відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставки та супровідними документами.

Якщо не виявлено розходжень матеріали приймаються, при цьому можливі 2 варіанти прийому матеріалів:

1. Безпосередньо на документах постачальника/ на одному примірнику документа постачальника матеріально відповідальної особи (МВО) ставить штамп прийому, кількість прийнятих запасів, підпис і дату.

2. Виписування прибуткового ордеру ТФ №М4

Якщо є розбіжності с супровідними документами, а також матеріалів, що надійшли без документів складають акт приймання матеріалів ТФ №М7, прибутковий ордер при цьому не виписується.

На склад можуть надходити матеріали від своїх цехів — це продукція власного виробництва, матеріали одержані від ліквідації основних засобів, одержані та не використані матеріали. Такі матеріали оприбутковуються на склад за допомогою накладних ТФ №М12, М13, які виписуються в 2 примірниках.

Документальне оформлення вибуття виробничих запасів:

Виробничі запаси зі складів підприємства відпускаються в цехи для виготовлення продукції, на господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації як надлишкові чи непотрібні.

Відпуск виробничих запасів до комор цехів вважається внутрішнім переміщенням запасів. Під відпуском у виробництво розуміють відпуск виробничих запасів для виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг.

При відпуску запасів у виробництво необхідно дотримуватись наступних вимог:

1) Запаси повинні обліковуватись за вагою, обсягом, масою відповідно до нормативів витрат на визначений обсяг виробництва;

2) Відпуск запасів, як правило, повинен здійснюватися у межах попередньо встановлених лімітів. Лімітування здійснюється відділом матеріально — технічного постачання чи плановим відділом.

3) З головним бухгалтером повинні узгоджуватися списки осіб, яким надано право отримувати зі складів запаси, а також отримуються зразки їх підписів, ці дані повинні бути доведені до працівників складів (комор). Запаси у виробництво передаються зі складів тільки представникам цехів, господарств, відділів, тощо, які офіційно визначені для їх отримання.

Порядок документального оформлення операцій відпуску запасів зі складів підприємства залежать від того, для яких потреб вони відпускаються: систематично на виробничі потреби або епізодично в цехи та відділи для адміністративних чи інших потреб.

Основними документами що відображають відпуск запасів є лімітно-збірні картки, вимоги, накладні.

Відпуск матеріалів для внутрішньо — господарських потреб оформляється вимогами ТФ №М10, які являють собою єдність розпорядчого виправдного документа, що підтверджує багатократний випуск матеріалів за складу в рахунок ліміту.

Лімітно-збірні картки виписуються в 2 примірниках — один для складу що відпускає, а другий для одержувача.

При реалізації або безкоштовній передачі виробничих запасів складають накладну на відпуск матеріалів на сторону ТФ №М15, або ТТН (товарно-транспортну накладну). При відпуску запасів на місці необхідно вимагати довіреність.

2.2 Облік надходження і вибуття виробничих запасів

Таблиця 2.1 Облік надходження запасів

Виробничі запаси можуть вибувати шляхом їх продажу безоплатної передачі в результаті списання, недостач та відпуску для господарче — виробничих потреб.

Таблиця 2.2 Облік вибуття виробничих запасів

2.3 Аналітичний облік запасів

За допомогою синтетичного обліку не можливо контролювати наявність та рух кожного виду виробничих запасів. Для отримання деталізованої інформації, необхідної для управління запасами за їх окремими видами та процесами, організовується аналітичний облік.

Деталізація аналітичного обліку виробничих запасів обумовлена, по — перше, наявністю великої кількості складів для їх зберігання, по — друге, значною їх номенклатурою; по-третє, складною організаційною та виробничою структурами підприємства тощо.

До окремих рахунків синтетичного обліку та субрахунків можуть бути відкриті рахунки аналітичного обліку, які дозволяють визначити їх обсяг в цілому та за кожним видом окремо.

Таблиця 2.3 Субрахунки рахунку 20 «Виробничі запаси»

Кожне підприємство відкриває аналітичні рахунки залежно від потреби в кількості, необхідній для управління виробництвом. Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменувань або однорідних груп, за допомогою складського обліку, які регламентуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури — цінника. Кожна з груп виробничих запасів поділяється за видами, сортами, марками, типами, розмірами. Кожному найменуванню, сорту, розміру виробничих запасів привласнюється коротке числове позначення (номенклатурний номер), яке записують до спеціального реєстру — номенклатури — цінника, де також вказують одиницю виміру та облікову ціну запасу.

На кожному документі з руху виробничих запасів повинно бути вказано не тільки найменування запасу, але й номенклатурний номер, що дозволяє уникати помилок під час заповнювання прибуткових і видаткових документів та здійснення записів у складському і бухгалтерському обліку виробничих запасів.

Відображення надходження та витрачання запасів здійснюється за допомогою карток складського обліку, які виписуються на кожне найменування, профіль, сорт, марку, розмір окремо. У картках складського обліку на підставі залишків на 1-ше число місяця, які виводяться за кожним номенклатурним номером складаються відомості обліку залишків запасів (сальдові відомості), що використовуються для порівняння даних аналітичного та синтетичного обліку виробничих запасів. Окрім даних про виробничі запаси, що формуються у сальдовій відомості забезпечити оптимальне співвідношення між виробничою програмою та запасами можна за умови оперативного надання даних про їх наявність і рух.

Порушення встановлених вимог ведення складського обліку ускладнює процес обробки документів у бухгалтерії і перешкоджає отриманню оперативної, повної, достовірної, неупередженої і точної інформації про рух запасів.

2.4 Проведення інвентаризації виробничих запасів

Постійно діючі інвентаризаційні комісії проводять вибіркові інвентаризації, основна мета яких:

1) контроль за збереженням запасів;

2) перевірка дотримання матеріально відповідальними особами правил зберігання запасів;

3) перевірка дотримання матеріально відповідальними особами правил провадження первинного обліку.

Крім того, постійно діючі інвентаризаційні комісії:

— перевіряють правильність визначення інвентаризаційних різниць;

— розглядають письмові пояснення осіб, які допустили недостачу або псування цінностей чи інші порушення;

— за дорученням керівника підприємства проводять повторні інвентаризації;

— інші профілактичні заходи, спрямовані на посилення контролю за збереженням запасів.

Повторні контрольні інвентаризації провадить постійно діюча інвентаризаційна комісія за участю членів робочої інвентаризаційної комісії, які провадили першу інвентаризацію, і матеріально відповідальних осіб, які відповідають за збереження цінностей, щодо яких здійснювалася інвентаризація.

Основна робота з проведення інвентаризації лягає на робочі інвентаризаційні комісії, до функцій яких входить:

1) здійснювати інвентаризацію запасів;

2) спільно з бухгалтерією підприємства брати участь у визначенні результатів інвентаризації;

3) розробляти пропозиції щодо обліку недостач і надлишків, а також списання недостач у межах норм природного убутку, а також наднормативних недостач і втрат від псування цінностей із зазначенням вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і недостачам тощо.

Інвентаризація може бути проведена як загалом по підприємству, так і по одній окремій матеріально відповідальній особі, дільниці, підрозділу підприємства. Інвентаризація може бути повною, по всіх запасах, необоротних засобах, коштах, розрахунках тощо, або вибірковою, тільки по запасах або тільки з окремих видів запасів. Допускається складання групових інвентаризаційних описів малоцінних і швидкозношуваних предметів, виданих в індивідуальне користування працівникам, із зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб (на яких заведено особові картки) з їх розпискою в описі.

Інвентаризація може бути ініційована власником підприємства або керівником підприємства, вона може бути як запланованою, так і раптовою. Крім того, обов’язково має бути проведена у випадках:

1) передачі майна державного підприємства в оренду;

2) приватизації майна державного підприємства;

3) перетворення державного підприємства в акціонерне товариство;

4) перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов’язань, інвентаризація яких провадилася не раніше 1 жовтня звітного року;

5) при зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);

6) при встановленні фактів крадіжки або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів);

7) за розпорядженням судово-слідчих органів;

8) у разі техногенних аварій, пожежі або стихійного лиха (на день після закінчення явищ);

9) при передачі підприємств і їх структурних підрозділів (на дату передачі).

10) у разі ліквідації підприємства;

11) при колективній (бригадній) матеріальній відповідальності у разі зміни керівника колективу (бригадира) або вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів, а також на вимогу хоча б одного члена колективу (бригади);

12) у разі отримання відмови постачальника задовольнити претензію щодо недовантаження товарів або при отриманні від покупця претензії щодо недовантаження товарів провадиться вибіркова інвентаризація тих запасів, на які заявлено зазначені претензії;

13) а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У випадках коли проведення інвентаризації є обов’язковим, інвентаризації підлягають також майно і запаси, що не належать підприємству і облік яких проводиться на позабалансових рахунках.

При перевірці запасів інвентаризаційна комісія повинна дотримуватись наступних вимог:

1) переважування, обмірювання, підрахунок запасів проводяться в порядку їх розміщення у цьому приміщенні, не допускаючи безладного переходу комісії від одного виду запасів до іншого;

2) інвентаризаційні описи складаються окремо на запаси, що перебувають у дорозі, неоплачені у строк покупцями відвантажені запаси, ті, що знаходяться на складі інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, в переробці);

3) у випадках надходження або витрачання запасів під час проведення інвентаризації, матеріально відповідальною особою в присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови на видаткових та прибуткових документах робиться позначка «після інвентаризації», з посиланням на дату опису, де здійснено такі запаси.

Наявність запасів, що знаходяться в дорозі, підтверджується розрахунковими документами постачальника, а товарів відвантажених копіями пред’явлених покупцям документів на відвантаження запасів. При проведенні інвентаризації виробничих запасів одночасно перевіряють наявність тари за видами.

2.5 Документальне оформлення результатів інвентаризації

Виробничі запаси при інвентаризації записуються в описи за кожним окремим найменуванням із зазначенням номенклатурного номера, виду, групи, сорту і кількості (рахунком, вагою або мірою). На виявлені при інвентаризації непридатні або зіпсовані матеріальні цінності додатково складаються акти, в яких вказуються причини, ступінь і характер псування матеріальних цінностей, а також винні особи, які допустили їх псування. Тара вписується до опису за видами, цільовим призначенням і якісним складом (нова, потребує ремонту тощо).

На тару, що стала непридатною, інвентаризаційною комісією складається акт на списання із зазначенням причин псування. При інвентаризації молодняку тварин та тварин на відгодівлі описи складаються за видами тварин окремо на фермах, у цехах, відділеннях, бригадах у розрізі облікових груп і матеріально відповідальних осіб. При інвентаризації малоцінних та швидкозношуваних предметів, наданих в особисте користування працівникам, припускається складання групових інвентаризаційних описів із зазначенням відповідальних за ці предмети осіб, на яких відкриті особові картки, з проставлянням підпису в описі. У процесі інвентаризації визначається фактична наявність цінностей, виявляються відхилення від даних книг обліку і причини відхилень. Інвентаризаційні описи (акти) разом з висновками робочої комісії здають до бухгалтерії для виявлення кінцевих результатів. При цьому бухгалтерія складає звірювальну відомість, в якій послідовно виконуються такі розрахункові процедури: здійснюється взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці; здійснюється розрахунок природної нестачі (у виняткових випадках з особливого дозволу керівника робляться уточнювальні записи, наприклад, знайдена арифметична помилка або інші неточності у роботі); визначаються кінцеві результати інвентаризації. Якщо вартість нестач перевищуватиме вартість лишків, то різниця у вартості має бути віднесена на винних матеріально відповідальних осіб. Взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці може бути допущений тільки по товарно-матеріальних цінностях одного і того ж найменування і в такій же кількості за умови, що лишки і нестачі утворилися за один і той же період, що підлягав перевірці, та в однієї й тієї ж матеріально відповідальної особи.

За результатами проведеної інвентаризації складається протокол, у якому зазначаються стан складського господарства, результати проведеної інвентаризації, пропозиції про залік нестач і лишків при пересортиці, списуванні нестач у межах норм природного убутку, а також понад нормативні нестачі і втрати від порчі цінностей, запропоновані заходи щодо попередження нестач і втрат у подальшому. Протокол інвентаризаційної комісії повинен бути розглянутий і затверджений у 5-денний термін керівником підприємства.

Запаси, що є в дорозі, відвантажені, але не оплачені у строк покупцями, та інші запаси, що є на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці), відображаються в окремому «Інвентаризаційному описі» на підставі документів, що підтверджують здавання цих запасів на відповідальне зберігання або їх відвантаження покупцям.

Після закінчення інвентаризації «Інвентаризаційний опис» підписують усі члени комісії

2.6 Відображення інформації про виробничі запаси в облікових регістрах і фінансовій звітності

Для обліку витрат діяльності та відображення кредитових оборотів на рахунках обліку запасів, розрахунків з оплати праці, відрахувань на соціальні заходи застосовується Журнал 5 або 5А та Відомість обліку руху запасів.

Рисунок 2.2 Порядок відображення запасів при журнальній формі обліку

Підприємства, які для обліку витрат використовують рахунки класу 8, систематизують дані про запаси в Журналі 5А, всі інші підприємства використовують Журнал 5.

Журнал 5А складається з чотирьох розділів і Відомості аналітичного обліку запасів. Дані для заповнення Журналу 5 (5А) формуються наступним чином.

Рисунок 2.3 Порядок відображення запасів при журнальній формі обліку

Відомість 5.1 аналітичного обліку запасів призначена для обліку товарно-виробничих запасів у розрізі синтетичних рахунків або субрахунків і ведеться за центрами відповідальності, матеріально-відповідальними особами, місцями зберігання та напрямами витрат.

Записи у Відомості 5.1 здійснюються на підставі первинних документів або зведених відомостей, у яких узагальнюються дані з надходження на склади або до цехових комор виробничих запасів та з їх вибуття з відповідних місць зберігання за звітний період.

У фінансовій звітності повинна міститися вся інформація про господарські операції, пов’язані з наявністю та рухом запасів, здатних впливати на рішення, які приймаються на її основі, що забезпечується завдяки дії принципу повного висвітлення.

В умовах широкого застосування комп’ютерних систем з’являється можливість формувати велику кількість додаткових звітів про наявність і товарно-виробничих запасів, які сприятимуть виконанню трьох основних функцій бухгалтерського обліку: забезпеченню збереження майна власника, формуванню інформації для управління діяльністю підприємства та отриманню достовірної інформації про суму фінансових результатів, отриманих підприємством протягом певного звітного періоду.

Застосування бухгалтерських комп’ютерних програм дозволяє ефективно вирішити проблему аналітичного обліку товарно-виробничих запасів, завдяки широкій номенклатурі аналітичних об'єктів. При застосуванні комп’ютерної форми обліку автоматично вирішується проблема оперативності отримання даних про наявність і рух запасів на будь-яку звітну дату.

При застосуванні комп’ютерної техніки в обліку замість Журналу 5 (5А) можуть складатися машинограми в розрізах, необхідних не лише для складання фінансової звітності, але й для потреб управлінського персоналу, аналізу даних і прийняття управлінських рішень.

Дані з рахунків класу 2 «Запаси» відображаються в облікових регістрах і фінансовій звітності.

У фінансовій звітності вимірювання та узагальнення усіх господарських операцій підприємства щодо наявності та руху запасів здійснюється в єдиній грошовій одиниці, що забезпечується завдяки дії принципу єдиного грошового вимірника.

При складанні єдиної фінансової звітності важливу роль відіграють Примітки до неї.

Таблиця 2.4 Розкриття інформації про запаси

Активи, які за фізичною формою відповідають видам виробничих запасів, але не можуть бути використані або продані протягом 12 місяців з дати складання балансу, повинні обліковуватися як іншу необоротні активи (рах.18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необорні активи»)

Запаси, які належать особисто власнику не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства. Це забезпечується завдяки дії принципу автономності.

Запаси повністю споживаються у процесі виробництва за один виробничий цикл і включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) за винятком відходів і не використаних у виробництві матеріалів. Це вимагає окремого документування операцій з надходження, витрачання, оприбуткування відходів і проведення інвентаризації залишків невикористаних матеріалів на робочих місцях структурних виробничих підрозділів підприємства.

Таким чином, завдяки документування та інвентаризації забезпечується систематичне хронологічне спостереження за запасами підприємства; оцінці та калькулюванню — вартісне вимірювання товарно — виробничих запасів; рахункам і подвійному запису — групування та систематизація даних про наявність та рух запасів; балансу та іншим формам фінансової звітності - підсумкове узагальнення даних про запаси та забезпечення необхідною інформацією апарат управління (таблиця 2.5)

Таблиця 2.5 Роль елементів методу бухгалтерського обліку при фіксації наявності та руху запасів

Завдяки використанню усіх елементів методу бухгалтерського обліку забезпечується виконання триєдиних завдань обліку: збереження майна власника; отримання інформації, необхідної для управління; отримання інформації про фінансові результати.

3. Практична частина

Висновок

Найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, є запаси — вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Ефективність господарської діяльності підприємств в значній мірі залежить від оцінки та раціонального використання виробничих запасів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» .

Головний бухгалтер підприємства має володіти повною інформацією про нові нормативно-правові акти України, зміни та доповнення до чинних актів, вміти порівнювати, аналізувати, об'єктивно оцінювати, надавати пропозиції та грамотно реалізувати ці акти на практиці із урахуванням специфіки діяльності підприємства для правильності ведення бухгалтерського обліку.

Для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировини й матеріалів, які знаходяться в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва призначено рахунок 20 «Виробничі запаси». Цей рахунок активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів.

Список використаної літератури

1. Бутинець Ф. Ф. Історія бухгалтерського обліку: В 2-х частинах. Ч.1: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.50 106 «Облік і аудит» / 2-е вид., доп. і перероб. — Житомир: ПП «Рута», 2001. — 512 с.

2. Бутинець Ф. Ф. Теорія бухгалтерського обліку: підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.50 106 «Облік і аудит». / Вид.2-е, доп. і перероб. — Житомир: ЖГП, 2000. — 640 с.

3. Бутинець Ф. Ф., Малюга Н. М. Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.50 106 «Облік і аудит» / За ред.Ф. Ф. Бутинця; 3-є вид., перероб. і доп. — Житомир: ПП «Рута», 2001. — 512 с.

4. Інструкція «Про інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків», затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994р. із змінами і доповненнями від 26.06.2000р. № 115.

5. Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку / Пер. з англ.О. Мінін, О. Ткач. — К.: Основи, 1997. — 943 с.

6. Знайко Ю «Як списати непотрібні матеріали» \ Все про бухгалтерський облік № 31, 2001 рік

7. Інструкція «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р

8. Должанський М.І., Должанський Н. М. Бухгалтерський облік в Україні з використанням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: Навчальний посібник. — Л.: Львівський банківський інститут НБУ, 2003. — 494с.

9. Друри К.

Введение

в управленческий и производственный учет: Учебн. пособие для вузов / Пер. с англ. под ред. Н. Д. Эриашвили; Предисловие проф.П. С. Безруких. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. — 783 с.

10. Карев В. Міжнародний облік — передовий облік. Якщо ми не будемо вчитись у розвинутих країн, ми безнадійно відстанемо. // Галицькі контракти. — 1999. — № 46. — С.25−26.

11. Кондраков Н. П. Бухгалтерский учет: Учебное пособие / 3-е изд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 635 с.