Интеграция України у світове хозяйство

смотреть на реферати схожі на «Інтеграція України у світового господарства «.

План:

Інтеграція України у світове господарство.

1. Про «єктивні основи зовнішньоекономічних зв «язків України 2. Основні напрями, форми й суб «єкти зовнішньоекономічних відносин України 3. Роль економічної реформи в інтеграції України у світову економічну систему 4. Література Об «єктивні основи зовнішньоекономічних зв «язків України Розбудова незалежної України про «єктивно потребує входження її у світове господарство на організаційно-економічних засідках ринкових відносин на принципах рівноправності та взаємної вигоди у співробітництві. Дипломатичне визнання молодої Української держави більшістю країн світу прискорює і урізноманітнює розвиток її зовнішньоекономічних відносин. Однаковою мірою це стосується як молодих незалежних країн, що утворилися на основі колишнього СРСР й переходять до ринкового тину відносин, то й держав розвиненої ринкової економіки та країн, що розвиваються. Про «єктивна необхідність інтеграції України у світове господарство й розвитку її міжнародних відносин безпосередньо випливає передусім із потреб використання у національній системі відтворення міжнародного поділу роботи для прискорення переходу до ринкової економіки країни із метою її розвитку й зростання багатства суспільства. Така необхідність сприяє формуванню ефективної структури економіки країни. Зовнішньоекономічні зв «язки в процесі інтеграції України у світове господарство охоплюють також комплекс екологічних проблем, що розв «язуються спільними зусиллями. Нарешті, розвиток зовнішньоекономічних відносин відкриває додаткові можливості у створенні належних умів для задоволення життєвих потреб народу України. Поряд із про «єктивною необхідністю інтеграції України у світове господарство та розвитку ЇЇ зовнішньоекономічних відносин існують й про «єктивні можливості для таких процесів. До них насамперед належить економічний потенціал нашої країни, що дає підставу для належної участі у міжнародному поділі роботи. Про «єктивною можливістю для інтеграції у світове господарство є вироблення механізму зовнішньоекономічних зв «язків, по-перше, на макрорівні — загальнодержавному, по-друге, на мікрорівні підприємств, по третє, на глобальному та регіональному макрорівнях через доля в спеціалізованих й багатоцільових економічних міжнародних організаціях 00Н й регіональних економічних про «єднаннях типу Чорноморської зони співробітництва. Поєднання про «єктивної необхідності та про «єктивних можливостей входження України у світове господарство робить цей процес закономірним. Відомо, що енергетичне самозабезпечення є однією із головних умів незалежності. Досягти його Україна може, якщо візьме курс — на модернізацію наявних й спорудження нових сучасних екологічно чистих вугільних та газотурбінних електростанцій, на розвиток власного енергетичного машинота котлобудування, скориставшись вітчизняними науковими та виробничими здобутками і досягненнями високорозвинутих країн. Без розвитку відповідних форм зовнішньоекономічних відносин зробити це практично неможливо. У умовах формування Сучасної моделі міжнародного поділу роботи (МПП), основу якої має становити якісно оновлена технологічна база виробництва, Україна винна поступово, цілеспрямовано розв «язувати проблеми ефективної участі у МПП, використовуючи зовнішньоекономічні зв «язки для реалізації національних економічних інтересів. Україна має як природні, історичні, то й техніко-економічні, соціальноекономічні, організаційно-економічні основи для участі в МПП, Слід зауважити, що в геологічному й гідрогеологічному аспектах територія України слабко вивчена, зокрема її глибинну будову досліджено лише на 10 відсотках територї, З історичних джерел відомо, що організовані суспільства, котрі існували на нинішній територї України, завжди підгримували економічні зв «язки з зовнішнім світом. Тож із огляду на власні культурні та історичні традиції Україна має усі можливості у тому, щоб статі рівноправним членом європейської спільноти. Рівень розвитку продуктивних сил є одним із тихий техніко-економічних чинників, котрі найбільше сприяють активній участі України у сучасному МПП. Видобуток залізної рудій, вугілля, виробництво сталі, чавуну, мінеральних добрив, цементу, електроенергії, цукру, тракторів й металоріжучих верстатів становлять значний економічний потенціал нашої країни. За кількісними характеристиками й потужностями продуктивних сил Україна може бути гідним партнером у світових економічних зв «язках. Наявний науково-технічний потенціал дасть змогу Україні за сприятливих умів втримати передові позиції у світовій науці із цілого ряду науково-технічних напрямів й, найголовніше, провадити незалежну економічну політику на включення до системи світових господарських зв «язків. Організаційно-економічні чинники включення України до системи сучасного МПП за своїм змістом відображають ступінь розвитку процесів концентрації, спеціалізації, кооперації і комбінування виробництва (за участю української сторони) на рівні міжнародних економічних зв «язків. Створення виробництв із випуску всіх нових видів продукції не завжди доцільне в межах однієї країни. Одним із найважливіших критеріїв реалізації економічних інтересів країни — суб «єкта МПП є забезпечення високої економічної ефективності галузей її національної економіки, мінімізація витрат суспільної роботи. Спеціалізація та кооперація характеризують економічно доцільну і раціональну організацію (територіальну, регіональну, галузеву тощо) суспільних продуктивних сил. Разом із тім є певні обмеження у розвитку процесів концентрації та спеціалізації. Відомо, що надмірна концентрація зусиль на розвитку однієїдвох галузей, зорієнтованих на експорт, зумовлює вразливість національної економіки та її сильну залежність як від світового ринку, то й від конкретної країни-партнера. То в колишньому СРСР понад 80 відсотків промислового виробництва України немало на ЇЇ територї довершеного технологічного циклу, що зробило Україну залежною від стану її зовнішньоекономічних зв «язків, причому левова частка цієї залежності припадає на колишні республіки СРСР. Характер накопиченого виробничого потенціалу, спеціалізація, що склалася, із її орієнтацією на фондоємні види продукції вимагають значних інвестицій у базові галузі економіки України на відшкодування та якісне оновлення фондів. То в 1990 р. ступінь зносу основних виробничих фондів становив 37,1 відсотка, у тому числі в промисловості — 50, 3, у сільському господарстві — 26,2, у будівництві — 62,8 відсотка. За такої ситуації структурна трансформація економіки України перетворюється у найважливішу умову для інтеграції у світову економіку й визначення її місця в системі МПП. Складність й розмаїтість соціально-економічних факторів включення України в систему світових господарських зв «язків детермінується перехідними виробничими відносинами із притаманними їм формами та методами ведення господарства. На міжнародному рівні вплив соціально-економічних чинників країн-партнерів визначається їхні адекватністю та відповідністю загальносвітовим тенденціям. У сучасному взаємозалежному світі розвиток соціально-економічних чинників МПП нівелює їхні відмінності в окремих національних господарствах, й цей факт дослідники заговорили українською у «язують із формуванням однотипної за своїм соціальноекономічним змістом системи світового господарства. Утверджуються ринкові методи господарювання, активізується державне регулювання певних напрямів розвитку економіки, виявляється соціальна спрямованість її тощо. Такі процеси зумовлюють, по-перше, подібність змісту економічних базисів більшості країн, що беруть доля в МПП, по-друге, природний поділ роботи між країнами із урахуванням не лише їхніх національних економічних інтересів, а і інтересів світового співтовариства в цілому. Нерозвинутість ринкових відносин й форм господарювання в Україні посилює необхідність значного підвищення економічної культури населення та ділової етики підприємців, оволодіння принципово новою культурою ринку, високим професіоналізмом поряд із такими поняттями, як честь, достойність, порядність, котрі знадобляться Україні для визнання її розвинутими країнами як рівноправного партнера. Особливості про «єктивних основ зовнішньоекономічних зв «язків України пояснюються насамперед тривалою відсутністю національної державності та можливості провадити незалежну економічну політику.

Основні напрями, форми й суб «єкти зовнішньоекономічних відносин України Єдиний народногосподарський комплекс колишнього СРСР видавався за такий, що забезпечує переваги для всіх республік — незалежність від коливань кін «юнктури світового ринку, планомірність й взаємовигідність. Мав поширення міф про високий ступінь кооперації між республіками. Направду ввезення-вивезення товарів коливалося в межах від 12 відсотків в Росії до ЗО відсотків у Вірменії. Державно-монопольна структура зовнішньої торгівлі колишнього СРСР, переважно сировинний характер експорту, негнучкий відомчий підхід до імпорту були вкрай несприятливими передусім для тихий республік, економіка які негаразд сильно залежала від міжреспубліканських поставок й котрі володіли експортним потенціалом. Етапною правовою основою для розширення зовнішньоекономічних зв «язків незалежної України стали Декларація про державний суверенітет України (16 июля 1990 р.), Акт проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) й, нарешті, Конституція України (28 червня 1996 р.). Серед спеціальних законів із питань економіки слід відзначити Закони України про економічну самостійність (З серпня 1990 р.), про зовнішньоекономічну діяльність (16 апреля 1991 р.), про створення державного експортно-імпортного банку (З января 1992 р.), про іноземні інвестиції (13 березня 1992 р.), Декрет Кабінету міністрів України «Про режим іноземного інвестування «(20 травня 1993 р.), Закони України про промислово-фінансові групи в Україні (21 листопаду 1995 р.), про режим іноземного інвестування (19 березня 1996 р.), про захист від недобросовісної конкуренції (7 червня 1996 р.) та інші законодавчі та нормотворчі акти. Важливими правовими документами щодо створення механізму зовнішньоекономічних зв «язків України стали домов та догоди із молодими незалежними державами, що утворилися на територї колишнього СРСР, та багатьма країнами Європи, Північної і Південної Америки, Азії, Африки. З колишніми республіками СРСР Україна провадить переговори щодо розв «язання економічних й фінансових проблем, питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту й зв «язку, нравонаступництва новостворених держав. Водночас основою розширення економічного простору е горизонтальні зв «язки між безпосередніми виробниками товарів, а також між державами. При цьому лише за умови безмежності економічного простору складаються ефективні господарські зв «язки. Доти ж стабілізація економіки, радикальні зміни інституціональних структур, збалансованість товарної та грошової маси понад ймовірні, якщо їхнього провадити в масштабах держав. Між процесами введення вільних цін, децентралізації системи прийняття рішень й фінансовою дисципліною існує найтісніший зв «язок, який й зумовлює формування внутрішніх ринків молодих держав, що є передумовою створення справді ринкового міждержавного середовища. Для України важливими є двосторонні догоди й домов із державами — колишніми республіками СРСР. За цими угодами держави мають надавати своїм підприємствам можливість самим встановлювати господарські зв «язки, обумовлювати порядок розрахунків, форми матеріальної відповідальності за невиконання поставок. Загалом догоди мають виробляти економічний механізм реалізації інтересів України та її партнерів, а чи не бути політичними деклараціями на економічну тему. Процес формування національних грошових систем країн, що входили до колишнього Союзу РСР, породжує про «єктивну необхідність й водночас створює можливість фундації міждержавної валютної догоди, котра б стала інституціональною ланкою налагодження цивілізованих та рівноправних валютних відносин. Перехід у розрахунках на ВКВ поставивши запитання про нову організацію співробітництва. Вихід на прямі економічні зв «язки між підприємствами поглибив, але й уже на новій основі, торговельні зв «язки, бо торгувати повинні товаровиробники. Проте сьогодні потрібен певний перехідний період, протягом якого у взаєморозрахунках за товари та послуги сторони мають виходити із цін світового ринку, а погашення заборгованостей, що виникатимуть, надавати одна одній довгострокові кредити на пільгових умовах. Про це свідчить й розвиток такої примітивної форми товаровідносин, як бартер. У процесі створення нових основ співробітництва важливо не лише не допустити неконтрольованого розпаду кооперативних зв «язків, а і знайти нових партнерів (адже нерентабельні підприємства й неконкурентоспроможна продукція випадуть із усталених господарських зв «язків), спрогнозувати кін «юнктуру товарообміну із метою створення економіки відкритого типу, інтегрованої в європейський й світовий економічний простір. Розробка й послідовне втілення в життя єдиної національної гео-політичної стратегії сприятиме оновленню на економічній основі старих виробничих зв «язків України й розширенню прямої участі її в системі економічних й політичних стосунків на глобальному рівні. Колишні зв «язки України зі східноєвропейськими країнами відбивали лише міждержавний обмін продукцією. Перехід до вільної торгівлі на основі світових цін й конвертованої валюти випливає із курсу країн Східної Європи і України на переведення економіки на ринкові рейки й ставити розв «язання всіх проблем взаємних зв «язків у залежність від економічного інтересу. Передбачається, що спочатку існуватимуть два взаємозалежних сегменти, По-перше, це визначення параметрів співробітництва на міждержавній основі через згоди між урядами контингентів взаємних поставок. Це мають бути форми торгівлі, насамперед стратегічними товарами (металом, газом, нафтою тощо), форми, заговорили українською у «язані із централізованими рішеннями. Міждержавні розрахунки мають вестися за валютним клірингом, проте сальдо розрахунків, якщо воно та утворюватиметься, слід погашати за домовленістю сторін (валютними товарами чи ВКВ), По-друге, — це розвиток відносин на рівні прямих зв «язків підприємств, про «єднань, кооперативів, бірж, асоціацій, консорціумів, спілок тощо. Перехід до подібних відносин можливий за умови поступового звуження сфери дії державних органів у визначенні взаємних поставок й надання свободи підприємницької діяльності виробничим ланкам. Останні повинні погоджувати не лише предмет співробітництва, а і сферу ціноутворення, поставок, кредитів, інші фінансові запитання. Широкий вихід товаровиробників на ринок, наповнення його товарною масою створять передумови для функціонування східноєвропейської зони вільної торгівлі. Вочевидь, що в розрахунках застосовуватимуться не лише ВКВ, а і національні валюти країн-партнерів. Колі будуть встановлені реальні курси національних валют й введені часткова, а потім й повна конвертованість їхнього, тоді зросте потреба в створенні спільних банків, котрі із балансову вати каламуть торговельні операції між партнерами. Одні лише бартерні операції та компенсаційна торгівля, навіть якщо смердоті і відповідатимуть інтересам України, обмежуватимуть можливості співробітництва. Отже, перехід України на нові умови господарювання й форми зовнішньоекономічних зв «язків сприятиме зміцненню зони взаємного економічного тяжіння східноєвропейських держав й України. Співвідношення згаданих вище сегментів складаються для країн-партнерів порізному, залежно від прийнятих систем господарського управління, їхньої спроможності засвоювати нові форми співробітництва, Цілком ймовірно, що практика породжуватиме і інші сегменти. Спочатку за нових умів центр ваги перемістився на двосторонні зв «язки. Якщо Україна прийме відповідне законодавство, можливі і нові напрями взаємного співробітництва. Йдеться про інвестиційну сферу, створення спільних підприємств за кордоном, особливо в прикордонній смузі, спільну діяльність на ринках третіх держав, оскільки угорські, польські, чеські, словацькі фірми уже завоювали там певні позиції, Щодо розвитку торгівлі та інших форм зовнішньоекономічних зв «язків України із державами розвиненої ринкової економіки та країнами, що розвиваються, доцільно було б б спрогнозувати платіжний баланс нашої країни, беручи до уваги залежність від імпорту із третіх держав, що входили у склад колишнього СРСР, сальдо в міждержавному обміні із ними та експортний потенціал. При цьому динаміка платіжного балансу України залежатиме, поперше, від створення умів для поступового, без різких соціальних потрясінь, розв «язання проблем виробництв, що працюють на привізній сировині, й від спроможності самих товаровиробників перепрофільовувати виробництво, наприклад диверсифікацією, щоб позбутися вузької галузевої спеціалізації, по-друге, від власних матеріальних й золотого запасів та резервів ВКВ, потретє, від співвідношення курсів національних валют, що залежатиме, на свій чергу, не лише від емісійної політики Національного банку та товарного наповнення споживчого ринку, а і від глибини економічної реформи в Україні. Розробка програм стабілізації і розвитку зовнішньоекономічних зв «язків винна включати оцінку можливостей сучасного експортного потенціалу України й першочергових, так званих критичних імпортних потреб. У цьому контексті заснування і функціонування спільних підприємств вбачаються более надійною формою, ніж створення спільних економічних зон. З урахуванням потреб наших партнерів за кордоном та можливостей диференційованого стимулювання тихий виробництв, що становитимуть основу експортного сектора економіки України, доцільно було б б ширше заохочувати вкладення іноземного капіталу у уже існуючі господарські про «єкти та створення іноземними інвесторами фірм на територї нашої держави. При цьому слід брати до уваги, що іноземний капітал віддає перевагу організаційноекономічним відносинам високого рівня, а чи не лібералізації умів для залучення іноземних інвестицій. Подібні форми економічних відносин сприяли б запровадженню у виробництво сучасних технологій, надали б імпульс прогресивним зрушенням у господарській структурі України, забезпечили б вихід на світовий ринок із конкурентоспроможною продукцією. Коли стосується контролю іноземних інвесторів, то диференційований підхід до оподаткування й видавання ліцензій, контролю над додержанням санітарних та інших умів, створення національного агентства сприяння залученню іноземних інвестицій та інші заходь, успішно застосовувані в цивілізованих країнах світу, прийнятні й для України. Сприятливе географічне розташування, значний потенціал обробної промисловості і перспективний експорт сільськогосподарської продукції слід враховувати под годину розробки програми стабілізації та розвитку зовнішньоекономічних зв «язків України. Треба також пам «ятати, що: 1) торгівлю готовою продукцією на світовому ринку витісняє обмін науковотехнічними досягненнями, 2) частка взаємного обміну деталями, компонентами, вузлами у міжнародній торгівлі зростає, 3) матеріально-технічне забезпечення виробництва фірми не обмежується національним ринком, Отже, одним з стратегічних напрямів доцільно передбачити пріоритетне залучення іноземного капіталу до науково-технічної та виробничої кооперації, взаємовигідного обміну на ліцензійній основі винаходами, розробками, ноухау, промисловими зразками тощо. Розвиток міжнародної кооперації потребує стимулів із боці держави — звільнення окремих категорій товаровиробників від митного оподаткування та ліцензування чи квотування, надання кредитних пільг тощо. Слід розширити імпорт комплектуючих для експортної продукції, практикувати застосування імпортних технологій й новітнього устаткування для легкої промисловості і галузей АПК, електротехніки, зв «язку тощо. Науково-технічний прогрес за своєю природою інтернаціональний, тому розв «язати заподіяння розвитку передових технологій без зв «язків з зовнішнім світом, без залучення світового капіталу практично неможливо. Обгрунтована стратегія розвитку зовнішньоекономічних зв «язків України підпорядковується раціональному розв «язанню найгостріших проблем оздоровлення економіки — подоланню численних дефіцитів на внутрішньому ринку, прискоренню НТП, нагромадженню валютних ресурсів для сплати нашої частки в колишньому загальносоюзному зовнішньому боргу, поліпшенню якості товарів, підвищенню збалансованості бюджету й платіжного балансу. Подальшу децентралізацію зовнішньоекономічного комплексу, вихід на світовий ринок численних дрібних учасників (кооперативів, малих підприємств тощо) гальмує відсутність спеціальної підготовки значної частини персоналу. Щоб забезпечити ефективність зовнішньоекономічних зв «язків, слід оперативно формувати демократичні політичні структури, соціальну базу демократії, високу загальну, політичну культуру, підприємницьку етику, розвивати ринок, сприяти тому, щоб психологія радикальних реформ оволоділа суспільною свідомістю. Однією із актуальних є проблема створення широкої системи професійної підготовки й перепідготовки працівників для підприємств й організацій, зайнятих зовнішньоекономічною діяльністю. Всілякі зволікання із розв «язанням цого заподіяння можуть спричинити примноження наших втрат через некомпетентність персоналу. Фірми та навчальні заклади зарубіжних країн нагромадили корисний й вартий вивчення досвід. Цілком виправданим у зв «язку із цим вбачається направлення за кордон на навчання громадян України й запрошення із інших країн спеціалістів із маркетингу, валютно-фінансових операцій, міжнародного права. Отже, розвиток зовнішньоекономічних відносин є не самоціллю, а одним із перевірених досвідом багатьох розвинутих країн способів подолання кризового стану економіки, виведення виробничого потенціалу на сучасний технічний й технологічний рівні, підвищення добробуту народу України.

Роль економічної реформи в інтеграції України у світову економічну систему Міжнародний досвід переходу економіки в нову якість показує, що практично завжди у випереджальному режимі запроваджуються економічні реформи, а потім відбуваються зміни в політичній надбудові. У Україні, як, до речі, й в інших державах, що утворилися после розпаду СРСР, така логіка реформування порушена, оскільки тут свого години економічні перетворення непросто недооцінювались, а і запізнились й відірвалися від політичної сфери. Успішний розвиток зовнішньоекономічних зв «язків має грунтуватися передусім на кардинальних змінах у структурі національної економіки України. Однак зовнішньоекономічні зв «язки — не пасивний елемент в еволюції національної економіки, смердоті можуть активно впливати на її розвиток. Для цого необхідно сконструювати гнучкий й динамічний механізм, який регулював бі інтеграцію економіки України у світовий ринок, зробив бі її відкритою для зовнішнього світу. Зрештою, без інтеграції економіки України у світову економічну систему неможливо досягти високого рівня добробуту народу. Питання полягає до того, яким шляхом здійснювати інтеграцію. Залишатися підсистемою мілітаризованої економіки колишнього СРСР, очікуючи тривалої та болісної інтеграції в світову економіку через вкрай повільну ліквідацію бар «єрів й заборон на зовнішньоекономічну діяльність, — безперспективний шлях для України. Організоване входження колишніх республік у світове співтовариство з суто політичних міркувань є досить проблематичним, оскільки роль вертикальної ієрархії управління у світі невпинно зменшується й зростає значення горизонтальних зв «язків у процесі створення нової системи виробництва благ, Основними характеристиками нової системи виробництва благ є: зменшення чисельності зайнятих у промисловому виробництві найрозвинутіших країн, широке використання фірмами й корпораціями нових форм фінансової діяльності як ефективних інструментів досягнення необхідного балансу між інвестиціями й заощадженнями, інформаційна революція, Яка все понад поширюється й зможе змінити у виробництві ресурси. Дослідники функціонування «швидких «економік високорозви-нутих країн помітили, по-перше, зменшення потреби в багатьох традиційних видах масової сировини, по-друге, збільшення кількості підприємств, котрі працюють за «швидким циклом », коли процеси проектування й випуску продукції поєднуються, а можливості скорочення запасів сировини й устаткування різко зростають, по третє, інвестування значних коштів в електронну інфраструктуру. «Швидкі «економіки мають змогу збільшувати темпи свого розвитку не скільки за допомогою нових виробничих технологій, стільки завдяки оперативнішому здійсненню всіх управлінських операцій й скороченню години для прийняття рішень, обробки інформації та всього обсягу знань й проходження їхнього через економічний механізм. Отже, для України, як й для інших колишніх республік СРСР, перспективнішим є вихід у своїй державно-економічній цілісності на світовий ринок із наступною інтеграцією в світову економіку, Звичайно, що при цьому ніяких гарантій наздогнати «швидкі «економіки ніхто дати не може, проте «підтягнутися «перед тим можливість є. Назвемо принаймні три можливих напрями ефективної адаптації України до міжнародного поділу роботи: 1) доля в загальноєвропейському економічному просторі, який починає формуватись. Перехід до ринкової економіки зумовить приєднання країн європейської частини колишнього СРСР до європейського економічного простору. Отже, доцільно визначитися, котрі галузі і виробництва становитимуть профіль міжнародної спеціалізації України, «Стимулювання цих галузей й виробництв методами ринкової економіки одночасно окреслить пріоритетні зміни в народному господарстві України, 2) визначення специфічних сфер співробітництва із країнами інших континентів, котрі становитимуть взаємний інтерес, 3) підключення до загальносвітового співробітництва на галузевій основі, особливо у науково-технічній, енергетичній, продовольчій, екологічній сферах. Опрацювання перспективної програми вибіркової спеціалізації українського експорту на нових конкурентоспроможних на світовому ринку виробах можна заговорили українською у «язати із конверсією ВПК (із урахуванням принципу розумної достатності), що стані підґрунтям для розвитку експортної спеціалізації наукоємних галузей. Вже сьогодні Україна спроможна будувати свої зовнішньоекономічні відносини на взаємовигідних умовах, Актуальним є здійснення переговорів із метою визначення статусу України як країни, що розвивається, та вироблення її власної чіткої позиції у Міжнародному валютному фонді, Світовому банку реконструкції та розвитку, Генеральній угоді по торгівлі і тарифах та Міжнародній організації роботи, адже ці чотири організації є ключовими в міжнародному фінансовому, торговельному й соціальному регулюванні. Ефективна доля у яких збільшить можливості України щодо залучення іноземного капіталу, фінансових ресурсів, отримання певних торговельних пільг, збереження тарифних засобів захисту національної індустрії та сільського господарства тощо, Високий рівень конкуренції на світовому ринку, гнучкість стратегії і тактики товаровиробників потребують створення в Україні структурі котрі б забезпечували й координували функціонування зовнішньоекономічного комплексу, а також, усієї інфраструктури зовнішніх економічних зв «язків (страхового та інформаційного обслуговування, судових й арбітражних органів тощо). Отже, реформа зовнішньоекономічного комплексу не може здійснюватись у відриві від реформування самої економічної системи в Україні. Це має для нашої країни принципове значення, Щодо пріоритетності у партнерах світогосподарських зв «язків й поділу роботи для України не існує якоїсь постійної домінанти, й вона має співробітничати із якнайбільшою кількістю країн та міжнародних організацій. Стратегія інтеграції України у світове господарство має два взаємопов «язані аспекти: по-перше, входження у загальносвітовий економічний простір із урахуванням його регіональних напрямів, насамперед європейського, по-друге, доля в поділі роботи на новій, економічній основі із колишніми республіками Союзу, особливо із Росією.