Особливості становлення інформаційного суспільства в сучасній Україні

Порушення проблеми формування інформаційного суспільства особливо актуальне для країн, що перебувають у перехідних умовах, зокрема й для нинішньої України, у якій відбуваються процеси становлення загальної державності, опробуються нові моделі соціального управління, спрямовані на посилення взаємодії суспільства та влади. Без нарощування комунікаційних процесів, що забезпечують посередницьку місію між суспільством і державою та здійснюють доступ громадян до інформації, яка дозволяє приймати зважені, соціально значущі, політичні рішення, неможливе формування демократичного інформаційного суспільства, основною силою якого є не насильство чи багатство, а ефективність взаємодії влади з громадськістю, високий рівень розвитку системи соціального контролю і здатність держави з мінімальними витратами вирішувати соціально-політичні проблеми з максимальною користю для найбільшої кількості громадян. Сучасне українське суспільство перебуває в специфічних умовах соціального буття — умовах трансформації. Саме цей фактор поряд із впливом глобальних інформаційних тенденцій є вирішальним під час формування і розвитку інформаційного суспільства України.

Інформаційна політика України враховує ціннісні орієнтації суспільства, зміну масової свідомості з часу проголошення незалежності, інформаційне об'єднання регіонів, демонополізацію інформаційного сектору, впровадження нових мультимедійних засобів зв’язку в усі сфери державного управління. Основні принципи національної інформаційної політики: гарантованість права на інформацію, відкритість, доступність та вільний обіг інформації у суспільстві, законність одержання, використання і зберігання інформації (див. табл. 1.2.1.) [3, с.264].

Особливістю перехідних країн, зокрема України, є їхній комунікативний характер. Наше суспільство протягом багатьох років було принципово антикомунікаційним. Воно будувалося згідно з принципами раціонально діючої машини, де кожному призначалася роль гвинтика, замінити який на інший було зовсім нескладно, головне, щоб працювала машина в цілому. У суспільстві побудованому на принципах комунікації, людина є головною фігурою у виробленні і використанні інформації. У такому разі суспільство є не машиною, а гнучкою системою різноманітних і багатовимірних комунікаційних структур.

Процес трансформації українського суспільства — складний і тривалий, але в Україні не так уже й багато часу, щоб посісти гідне місце в системі міжнародних інформаційних відносин. Необхідно використовувати весь накопичений світовий досвід щодо формування інформаційного суспільства та державного врегулювання національних інформаційних процесів, адаптуючи його до українських реалій, насамперед, менталітету українського народу і нинішнього стану нашої економіки. Безумовно, український шлях до інформаційного суспільства визначається сьогоднішніми політичними, соціально-економічними та соціально-культурними умовами, які багато в чому є суперечливими через перехідність суспільства. Серед таких умов можна назвати: нестабільність політичного й економічного стану країни, що не дозволяє державі швидко й ефективно вирішити економічні й організаційні проблеми забезпечення переходу до інформаційного суспільства; відсутність вільних інвестицій для фінансування програм і проектів, що реалізують стратегію переходу до інформаційного суспільства, суттєве падіння обсягів виробництва, насамперед, у високотехнологічних галузях, і економічній діяльності і значне зниження рівня життя населення; мляве проведення ринкових реформ в економіці країни в цілому та динамічний розвиток українського ринку інформаційних і телекомунікаційних засобів, технологій, продуктів та послуг; зниження потреби в інформації державного сектора економіки й зростання інформаційних потреб населення і суспільства в цілому в суспільно значущій політичній, економічній та соціальній інформації, зокрема, породжуваною державними і недержавними організаціями; випереджальне, порівняно з темпами зростання в розвинених країнах, створення різних систем зв’язку й індустрії надання інформаційних послуг; високий рівень монополізації ЗМІ, слабка підконтрольність суспільству системи формування громадської свідомості; наявність високонаукового, освітнього та культурного потенціалу, що створений у СРСР і ще зберігається в Україні, порівняно дешева інтелектуальна робоча сила, яка здатна ставити та вирішувати складні науково-технічні проблеми; наявність значної культурної спадщини і самобутньої культури, а, отже, можливість наповнити українським змістом надані населенню інформаційні послуги та продукти; формування інформаційного суспільства в контексті демократизації суспільної системи й інтеграції країни у світове глобальне співтовариство. Розглянуті вище політичні і соціально-економічні умови переходу України до інформаційного суспільства істотно відрізняються від умов, характерних розвиненим країнам. Отже, необхідно визначити шлях, властивий тільки для України, зважаючи на накопичений світовий досвід. [4, с.78−87].

Більшість проблем розвитку інформаційного суспільства вказана на парламентських слуханнях з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні від 21.09.2005 р. Найважливіші з них: соціальна й економічна нестабільність; недостатній розвиток нормативно-правової бази інформаційної сфери, зокрема, відсутність національної стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні і плану дій щодо її реалізації; хаотичний характер вже існуючого інформаційного законодавства, що складається з численних нормативно-правових актів різних рівнів, які часто суперечать один одному; недостатній розвиток та: неефективність інформаційної інфраструктури [5, с.70−81].

В Україні стан і темпи впровадження новітніх ІТ не відповідають світовим тенденціям розвитку, національна інформаційна інфраструктура перебуває на початковому рівні. Створення технологічної бази інформаційного суспільства в Україні затяглося: рівень інформатизації українського суспільства порівняно з розвиненими країнами Заходу складає тільки 2−2,5%. Великою проблемою є забезпечення загального доступу до інформаційних ресурсів.

Серед інших проблем формування інформаційного суспільства в Україні можна назвати: відсутність координації зусиль державного і приватного секторів для ефективного використання наявних ресурсів; низьку ефективність використання фінансових, матеріальних, кадрових ресурсів, повільні темпи впровадження інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) у політичну і соціально-економічну сферу; повільна побудова національної інформаційної інфраструктури, відставання в галузі ІТ і розвитку засобів обчислювальної техніки, недостатній рівень надання органами державної влади місцевого самоврядування інформаційних послуг з використанням Інтернету; нерівномірність забезпечення можливості доступу населення до комп’ютерних і телекомунікаційних засобів, формування «інформаційного розриву» між окремими регіонами, галузями економіки і різними верствами населення; низький рівень забезпеченості населення комп’ютерною технікою; недостатній рівень інформаційної представленості України в Інтернет-просторі та недостатність в Інтернеті україномовних інформаційних ресурсів; відставання у впровадженні технологій електронного бізнесу, електронних бірж і аукціонів, електронних депозитаріїв, використанні безготівкових рахунків за товари та послуги; не вирішується в повному обсязі питання захисту авторських прав на програмну продукцію; недостатній рівень комп’ютерної грамотності населення, недостатня фінансова підтримка наукових досліджень у галузі інформатизації та дефіцит фахівців у сфері інформатизації. Вирішення зазначених проблем інформатизації в цілому розглядається фактично як окремий процес, а не як складова демократичної сутності суспільного управління. Крім того, означені проблеми ускладнюються низьким рівнем економіки України.

Однак, незважаючи на наявність деяких проблем, Україна має певні успіхи в побудові інформаційного суспільства. Аналіз стану і тенденції розвитку української інформаційної інфраструктури дозволяють говорити про те, що в Україні склався необхідний історичний і сучасний досвід для розвитку інформаційного суспільства. [6, с.62−67].