Безробіття серед молоді

Безробіття серед молоді

Вступ

Актуальність: ситуація, що складається на російському молодіжному ринку праці в останні роки, є досить напруженою і характеризується тенденціями до погіршення. Зростають масштаби реєструється і прихованого безробіття серед молоді, збільшується її тривалість. Тим часом можливості молодих людей і без того обмежені в силу їх більш низької конкурентоспроможності в порівнянні з іншими категоріями населення.

Актуальність цієї роботи зумовлена, з одного боку, великим інтересом з проблеми особливостей безробіття серед молоді в сучасній науці, з іншого боку, її недостатньою розробленістю. Розгляд питань пов’язаних з даною тематикою носить як теоретичну, так і практичну значимість.

Особливий інтерес представляє аналіз становища молоді на російському ринку праці. Його необхідність обумовлюється двома найважливішими обставинами:

* по-перше, молоді люди складають близько 35% працездатного населення Росії,

* по-друге, вони — майбутнє країни.

Молодь вже сьогодні багато в чому визначає політичні, економічні та соціальні процеси в суспільстві. Разом з тим вона у всьому світі є однією з найбільш уразливих груп на ринку праці.

Молодіжне безробіття залишається однією з найгостріших проблем у сфері праці. Сьогодні, як ніколи, актуально оцінити її масштаби та спрогнозувати її динаміку, знайти шляхи надання ефективної допомоги молодим людям, які відчувають труднощі з працевлаштуванням.

Мета даної роботи: полягає у теоретичному вивченні проблеми та аналізі ситуації молодіжного ринку праці в Росії.

1. Безробіття серед молоді як проблема молоді

Масове безробіття серед молоді, в силу специфіки, не усталеною ще психіки, надмірних амбіцій новоспечених фахівців, юнацького максималізму і реактивності, є ще більш глибокою проблемою. Молоді спеціалісти — це гордість і надія будь-якої розвиненої держави, а якщо ця «надія» не має відповідної соціальної захищеності, «не пристроєність» молоді перетворюється в одну з найбільш значущих загроз економічній безпеці та соціальної стабільності країни. Безробіття серед молодого населення веде:

* до поглиблення бідності та зубожіння бюджетів молодих сімей (як наслідок — збільшення розлучень, абортів, зниження народжуваності, збільшення кількості безпритульних і покинутих дітей, дітей-сиріт, дітей-інвалідів);

* зниження соціальної захищеності і неадекватна оцінка молодіжного праці сприяє падіння національного патріотизму, призводить до відтоку молодих фахівців в розвинуті капіталістичні країни, прищеплює інтерес до пошуку альтернативних форм заробітку у сфері неформальної економіки і тіньового бізнесу, підриває інтерес до освіти;

* посилюється криміногенна ситуація в країні: збільшується кількість економічних і кримінальних злочинів, розцвітає алкоголізм і наркоманія, збільшується кількість венеричних та інших захворювань, скорочується рівень тривалості життя, збільшується смертність — все це сприяє природному виродження нації.

Вирішити проблему збільшення зайнятості можна, але підходити до цього рішення слід комплексно:

1. По-перше, держава має подбати про створення атмосфери соціальної стабільності і захищеності для розглянутого шару населення (адже молодь — це майбутнє нації):

* переглянути і доопрацювати законодавчу базу;

* відкоригувати політику в галузі працевлаштування;

* знайти можливості додаткового фінансування державних програм і заходів у напрямку зайнятості;

* розробити систему заохочень, пільгового інвестування і оподаткування регіонів з низьким рівнем безробіття (тим самим стимулювати місцеву адміністрацію в пріоритетності вирішення проблеми зайнятості) і ін

2. По-друге, органи місцевої адміністрації повинні активно стежити за становищем на ринку праці свого регіону:

* сприяти створенню необхідної кількості державних і комерційних спеціалізованих інститутів, що займаються працевлаштуванням, професійним консультуванням, психологічною підтримкою (зокрема, спеціалізованих агентств для молоді, кадрових агентств, центрів соціально-психологічної допомоги молоді, бірж праці тощо);

* стежити за діяльністю державних служб зайнятості та Міської біржі праці, надаючи необхідну фінансову допомогу та організаційно-правову підтримку (при виплаті посібників, оплату стажувань, фінансуванні та організації професійно-консультаційних масових заходів тощо);

* формувати державне замовлення для вузів на такі спеціальності, які відповідають вимогам часу і умов сформованого ринку праці;

* забезпечити тісний взаємозв'язок у системі: місцеві органи самоврядування — вузи — ринок праці;

* стимулювати підприємства і приватних підприємців у збільшенні кількості молодих фахівців при формуванні кадрового потенціалу фірм (проводити на базі бірж праці та кадрових агентств консультаційно-роз'яснювальні семінари з роботодавцями; виділяти необхідні фінансові кошти на початковому етапі апробації молодого фахівця, ввести квотування чисельності молодих спеціалістів на підприємствах, організовувати курси з планування кадрової політики для приватних підприємців).

3. По-третє, необхідна перебудова в освітній діяльності сучасних навчальних закладів, сьогоднішній вуз повинен випускати якісно іншого фахівця:

* випускник повинен мати чітку професійну спрямованість (для цього необхідно ввести в будь-який вищий навчальний заклад спеціальну дисципліну / курс — «Планування професійної кар'єри»);

* випускник повинен бути впевнений у затребуваності своїх знань (спеціальності повинні підбиратися не тільки з метою комерційної вигоди на сьогоднішній день, але і з урахуванням перспективних тенденцій на ринку праці; ввести в практику післядипломну стажування на підприємствах протягом, приблизно, шести місяців);

* вуз повинен бути націлений не на набір, а на випуск, тобто на базі будь-якого сучасного вузу повинна працювати своя кадрова служба по роботі з випускниками (або укладений договір зі спеціалізованими агентствами), забезпечуватися стійкі взаємозв'язки з діючими підприємствами-роботодавцями, організовуватися курси додаткової спеціалізації і підвищення кваліфікації, практикуватися розподіл на підприємства хоча б найбільш перспективних випускників.

Природно, система заходів щодо зниження безробіття серед молодих фахівців не вичерпується наведеним переліком, існує величезне поле для творчого пошуку шляхів виходу з ситуації, на ринку праці ситуації. Ще раз підкреслимо, що лише підійшовши до вирішення проблеми зайнятості комплексно, можна буде помітити певні «просвіти» в «темних тунелях рядів безробітних». Як говориться — в єдності наша сила.

2. Безробіття: причини виникнення, сутність і види

Безробіття є типовим соціально-економічним явищем для ринкової форми виробничої діяльності, яка виражається в тому, що частина економічно активного населення з незалежних від неї причин не має роботи і заробітку.

Причини безробіття, яка є постійною загрозою всім зайнятим у виробництві і тільки вступає в робочу життя, різноманітні, як і окремі шари армії безробітних. Основна ж причина багатьох видів безробіття пов’язана зі зміною попиту підприємців на робочу силу, яка в свою чергу постійно змінюється під впливом накопичення капіталу. Він при розширенні виробництва, зміні його структури, відштовхує робочі сили, роблячи їх то недостатніми, то щодо надлишковими.

Динаміка, рівень і структура безробіття в різних країнах в різні періоди дуже різноманітні. Для аналізу безробіття важливо використовувати такі показники:

* рівень безробіття, який обчислюється, як частка офіційно зареєстрованих повністю безробітних до чисельності населення живе на доходи своєї праці;

* тривалість безробіття, показував, скільки часу безробітні перебувають у такому стані;

Але повернемося до причин цього складного явища, якими економісти різних напрямків вважають різні фактори: мальтузіанців бачать причини безробіття в надлишку народонаселення, тобто робочі занадто швидко і легковажно розмножуються; широко поширена сьогодні технологічна теорія перекладає провину на технічний прогрес, тому що кожне технічне нововведення виштовхує робітників з виробництва; у кейнсіанців безробіття обумовлена нестачею ефективного (сукупного) попиту на товари та фактори виробництва; монетарист Ф. Хайєк вважає, що це явище породжується «відхиленням рівноважних цін і заробітків від стабільного ринку і стабільних цін», від цього відхилення виникає економічно не обґрунтоване розміщення трудових ресурсів, що веде до дисбалансу попиту та пропозиції праці; марксистська теорія виходить з того, що причиною «відносного перенаселення» є зростання органічної будови капіталу в процесі його накопичення, в наслідок чого відносно скорочується попит капіталу на робочу силу, причому це властиво тільки капіталістичному способу виробництва.

Немає сумніву, що всі ці теорії правильно відзначають з різних позицій причинну зумовленість безробіття. Узагальнивши їх, ми зможемо отримати об'єктивне єдине визначення: освіта безробіття зумовлене недоліком сукупного ринкового попиту на товари та фактори виробництва, з урахуванням зростання органічної будови капіталу. Роль технічного прогресу береться тут у підвищенні органічної будови капіталу, а теорії Ф. Хайєка і Т. Мальтус увійшли в це визначення через зміну сукупного попиту.

Види безробіття представлені 2 групами, які у свою чергу охоплюють численні її різновиди:

1. Природне безробіття характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, здатної досить швидко робити міжгалузеві та міжрегіональні переміщення залежно від коливання попиту і обумовлених ними потреб виробництва. До неї належать:

* інституційна безробіття, яка породжується механізмами, інститутами ринкової системи і факторами, що впливають на попит і пропозицію робочої сили (надмірні виплати по лінії соціального бюджету, що ведуть до зміщення переваг працездатного населення у бік неробства, запровадження гарантованого мінімуму зарплати, підвищення податків, що веде до скорочення обсягів доходів працівників, породжують інертність робочої сили; відсутність інформації про вільні робочі місця; відставання ринку праці від потреб виробництва у зміні структури професії, в рівні кваліфікації і т.д.)

* фрикційна (текуча) безробіття, яка пов’язана з пошуками чи очікуванням роботи.

* добровільне безробіття включає частину працездатного населення, яке з тих чи інших причин не хоче працювати.

2. Вимушене безробіття виникає тоді, коли плинне безробіття перевищує природну норму. Існує чимало її різновидів:

* технологічне безробіття виникає в зв’язку з впровадженням малолюдній та безлюдній технологій, заснованих на електронної техніки. Поєднується з високим рівнем доходів зайнятих. У сучасних умовах веде до безробіття серед фахівців, що працюють на комп’ютерах перших поколінь, а також більш швидкому зростанню надомної зайнятості, так як персональні комп’ютери легко включаються в комунікаційні системи.

* структурне безробіття йде рука об руку з технологічної. Частина активної робочої сили вивільняється в результаті масштабних структурних перетворень економіки, «вмирання» одних галузей, закриття підприємств, скорочення обсягу виробництва старої продукції і розвиток нових галузей. Ця безробіття протікає особливо болісно, тому що означає не просто втрату місць, а необхідність зміни способу життя і своєї професії.

* - регіональна безробіття формується під впливом складної комбінації історичних, демографічних, соціально-економічних, психологічних факторів, а тому непереборно тільки за допомогою засобів економіки.

* приховане безробіття. Тимчасова безробіття приймає іноді приховані форми: це працівники, які працюють неповний робочий день, робочий тиждень; безробітні, що втратили право на допомогу та незареєстровані на біржі; в країнах з деформованим ринком більшість працівників трудяться неефективно, не в повну міру своїх реальних можливостей, тому що не мають стимулів до праці або їм несвоєчасно поставляється сировина, матеріали і т.д. Рівень цього виду безробіття досягає деколи 50%.

Різні економічні школи дають їм різну класифікацію:

1. За Марксом — форми відносного перенаселення — це текуча, прихована і застійне безробіття. Текуче перенаселення утворюють безробітні, які з’являються в процесі внутрішньогалузевого і міжгалузевого переміщення робочої сили. Прихованим перенаселенням охоплені дрібні виробники: селяни, ремісники, торговці. Їх безробітне стан приховано частковою зайнятістю у власному господарстві. Застійне перенаселення утворюють вкрай нерегулярно зайняті працівники, перебиваються випадковими заробітками.

2. Економісти Заходу розрізняють фрикційне, структурне і циклічне безробіття. Фрикційне деякі економісти (К. Макконнел), називають «пошукової безробіттям». Її складають робітники, які звільнилися і шукають роботу більш продуктивну і високооплачувану. Структурна безробіття обумовлена структурними зрушеннями в економіці, що викликано впровадженням у виробництво нових технологій і появою нових галузей і виробництв, з чим пов’язана зміна структури споживчого попиту, а це в свою чергу супроводжується переміщенням робочої сили з одних сфер, галузей і виробництв в інші. Саме процес переміщення і є станом безробіття. Циклічна ж — її форма пов’язана з кризовим скороченням виробництва і, отже, з масовим звільненням робітників. У період пожвавлення і підйому відбувається розсмоктування циклічного безробіття.

Марксистська класифікація безробіття робить акцент на «відносне перенаселення» як таке, як сукупність безробітних, незалежно від того, зареєстровані вони на біржах праці, чи ні. А автори підручників з «Економікс» підходять до чисельності та структури безробіття більш прагматично: зафіксовані безробітні у державній службі зайнятості чи ні. Тому офіційні дані про безробіття і її реальна величина не будуть збігатися, тому що в офіційну статистику не включені приховане безробіття і безробітні, які з різних причин не зареєструвалися в службі зайнятості.

Якщо продовжити класифікацію безробіття, то окрім перерахованих вище видів і форм розрізняють постійну (тривалу) і тимчасову безробіття. І хоча офіційного розділення між ними немає, але судячи з літератури і практикою, що склалася, наприклад, у США тривалість перебування у стані безробіття протягом 15 і більше тижнів можна вважати тривалою. Це найнебезпечніша і загрожує наслідками (соціальною напруженістю, дискваліфікацією і психічними розладами безробітного) форма безробіття. Тому у всіх країнах уряди, їх служби зайнятості в першу чергу забезпечують роботою такого роду безробітних; прагнуть всіляко скоротити їх чисельність, якщо не можна взагалі запобігти цю форму безробіття.

3. Проблеми випускників на ринку праці

Відсутність досвіду та стажу роботи

Наявність досвіду роботи і стажу роботи, бажано за фахом, на сьогоднішній день є одним з істотних вимог до кандидатів на заміщення пропонованих на ринку праці вакансій. Відповідно, не мають досвіду роботи і стажу випускників вузів у цьому випадку на роботу найчастіше беруть неохоче. Отже, випускники не мають не тільки досвіду роботи, але й можливості отримання такого досвіду.

Вирішення цієї проблеми ми бачимо у реалізації такого механізму як квотування робочих місць для випускників. В даний час ця практика застосовується до таких категорій громадян як інваліди, діти-сироти, члени багатодітних сімей. Однак реалізація цих пільг носить добровільно-примусовий характер. Ефективного механізму реалізації цієї практики на даний момент немає.

Альтернативою практиці квотування може стати система умов, при яких роботодавцям було б вигідно брати на роботу випускників, зокрема — введена на муніципальному рівні система податкових пільг для роботодавців, які беруть на роботу випускників вузів. Реалізація цієї ідеї можлива через депутатські комісії і комітети виконавчих структур влади. Перш за все, потрібні конкретні фінансові розрахунки, які дозволять визначити стратегію реалізації ідеї.

Ще однією можливістю отримання випускниками вузів необхідного досвіду роботи може бути практика тимчасового найму на разові роботи. Такі як різного роду рекламні акції, маркетингові дослідження, соціологічні опитування, робота в сфері політики, зайнятість на громадських роботах, діяльність в громадських організаціях в якості волонтерів. Тут корисним було б ввести практику отримання рекомендаційних листів з місць такої роботи. Тимчасова зайнятість випускників у даному випадку не тільки дозволить їм отримати досвід, але і заробити репутацію, що відіграє значну роль на сучасному ринку праці.

Крім того, існує ще механізм молодіжної практики. В даний час організацією молодіжної практики займається служба зайнятості. Однак брати на роботу людину без досвіду для роботодавця залишається невигідним навіть за умови того, що половину заробітної плати виплачує служба зайнятості. Існує можливість, при якій сам кандидат буде оплачувати отримання досвіду роботи того підприємства чи фірмі, які згодні надати йому місце для практики. Щоб реалізувати такий механізм, необхідне створення банку даних подібного роду вакансій, просування цієї ідеї в ЗМІ, в школах через уроки ОБЖ, за допомогою створення відповідної сторінки в Internet.

На федеральному рівні необхідне створення і реалізація програми створення робочих місць спеціально для молодих фахівців — випускників вузів. Практична реалізація цієї програми поки малоймовірна через нестачу бюджетних коштів, але ідея має просуватися вже зараз.

Проблема дискримінації жінок при прийомі на роботу

Проблема полягає в тому, що при прийомі на роботу роботодавці волію брати на роботу швидше чоловіків, ніж жінок. Найменш бажаним кандидатом при прийомі на роботу опиняється молода заміжня жінка, яка не має дітей. Роботодавець в даному випадку передбачає можливу швидку вагітність такої жінки і, не бажаючи нести зайві витрати на оплату декретної відпустки, однозначно робить вибір на користь інших кандидатів.

Змінити ситуацію вкрай важко, пропонуються наступні рішення проблеми.

Перш за все — використання можливостей служб і курсової мережі Департаменту зайнятості для надання можливості жінкам пройти спеціальний тренінг, що дозволяє згодом взаємодіяти з роботодавцем більш успішно і долати забобони, що ведуть до дискримінації за статевою ознакою.

Іншим пропозицією стало — використовувати якісь обхідні шляхи, що дозволяють жінці, незважаючи на ситуацію, що склалася, отримати роботу. Такими шляхами можуть стати: робота на дому, разові роботи, самозайнятість. Останній варіант запропонований для жінок, що володіють високою кваліфікацією і бажають мати роботу, що дозволяє розкрити їх інтелектуальний і творчий потенціал.

Ще одним рішенням проблеми може стати в перспективі надання кадровими агентствами послуги з лізингу персоналу. Однак в умовах сучасного оподаткування використання цих послуг для роботодавця вкрай невигідно, а тому реалізація даної пропозиції представляється в даний час проблематичним.

Необхідна також реалізація програм, що дозволяють зменшити частку жінок у домашній роботі і вивільнити час для професійної діяльності.

Проблема дисбалансу попиту та пропозиції на ринку праці

Проблема полягає в тому, що існує невідповідність між тим, які спеціальності на конкретний момент потрібні на ринку праці, і тим, фахівців яких спеціальностей випускають вузи. У даному випадку мова йде про те, що ринок праці в даний час навіть приблизно складно прогнозувати на ті ж п’ять-шість років, оскільки економічна ситуація в суспільстві нестабільна. Купуючи, здавалося б, престижну спеціальність, випускник ризикує виявитися незатребуваним після закінчення вузу у зв’язку з різко зміненим рейтингом престижних спеціальностей.

У даному випадку найбільш важливим є наявність у випускників навичок, що дозволяють швидко адаптуватися до нової ситуації. Ці навички повинні виховуватися в процесі соціалізації особистості, як у сім'ї, так і під час навчання спеціальності.

Іншим механізмом адаптації до вимог ринку є перенавчання спеціалістів в службі зайнятості та у вузах. Для цього можуть бути використані механізми отримання різного роду кредитування навчання студентів роботодавцями, що дозволяє випускникам визначитися з подальшим місцем роботи.

Крім того, можливо налагодження механізму, за якого вузи будуть укладати з підприємствами прямі договори на навчання фахівців необхідних спеціальностей.

Створення інформаційних систем, що дозволяють враховувати спектр вакансій, аналізувати їх і прогнозувати ситуацію на ринку праці теж покращить ситуацію. Така робота вже розпочата, про що проінформували представника муніципальної влади в групі.

Проблема адаптації на ринку праці випускників вузів, які є рядовими запасу російської армії

Проблема «вуз — армія — ринок» полягає в тому, що молоді люди, які отримали спеціальність у вузі, при проходженні військової служби втрачають кваліфікацію і, можливо, вже маюче місце роботи. Після повернення зі служби ці громадяни найчастіше в силу різних причин не мають можливості відновити свою кваліфікацію. У результаті ринок праці втрачає кваліфікованих фахівців, а громадяни, які відслужили в армії - можливість отримати гідну роботу. Частково це пов’язано з тим, що в даній ситуації, виявляється, практично неможливо отримати статус безробітного і стати на облік на біржі праці.

В якості можливих шляхів вирішення було запропоновано розробити на муніципальному рівні через департамент зайнятості населення спеціальну програму з адаптації на ринку праці випускників вузів, які є рядовими запасу російської армії. До реалізації даної програми могли б підключитися громадські організації міста. Одним з кроків реалізації подібної програми може стати створення при громадських організаціях консультативних центрів з питань працевлаштування для рядових запасу російської армії.

Також необхідний захист цих громадян на законодавчому рівні. Зокрема — забезпечити цій категорії молодих людей отримання статусу безробітного. Для чого громадським організаціям необхідно вийти на федеральний рівень з відповідними законодавчими ініціативами.

Інфантилізм молоді в пошуку роботи

Молоді люди часто не мають активної позиції в пошуку роботи, а відповідно не використовують багато з існуючих можливостей знаходження роботи. Неабиякою мірою це пов’язано з небажанням потрапляти в некомфортні і жорсткі ситуації ринку праці.

Для вирішення цієї проблеми запропоновано, перш за все, раннє залучення підлітків до праці.

Іншим важливим моментом є необхідність наявності у випускників вузів високого рівня самоорганізації з тим, щоб у пошуку роботи мати можливість відповідно зустрічати і долати труднощі, пов’язані з не комфортністю пропонованої праці.

Крім того, для російського суспільства актуальною є робота по включенню в суспільній свідомості механізму активного пошуку роботи. Ця робота полягає, перш за все, в інформуванні молоді про принципи і технології пошуку.

Необхідно проводити спеціальні курси для батьків з тим, щоб сприяти включенню даного механізму на рівні сім'ї.

Проблема необізнаності населення про свої права та можливості в пошуку роботи

В даний час населення вкрай незадовільно інформовано про можливості пошуку роботи. При цьому відіграють роль як вже згадувана пасивна позиція в пошуку роботи, так і певного роду забобони, невірна інтерпретація шукають роботу громадянами свого становища як невдаху і прохача. Крім того, виявилося, що інформаційних каналів про попит на ринку праці явно недостатньо.

У зв’язку з цим необхідною є робота з широкого і доступного інформування населення про існуючі на ринку вакансії. Також необхідно інформування про існуючі можливості отримати такого роду інформацію.

У кінцевому підсумку широке інформування громадян про існуючі можливості і права в пошуку роботи дозволити частково зняти кожну з названих проблем.

Висновок

безробіття зайнятість випускник молодь На закінчення свого реферату я хотів би підвести деякі підсумки.

У ході досліджень були виявлені ряд передумов для реалізації даної проблеми.

По-перше: в даний час на ринку праці Росії все більше число молодих людей звертаються за допомогою при працевлаштуванні до служби зайнятості і часто поповнюють ряди безробітних, не знайшовши відповідної вакансії. Ця обставина викликала необхідність створення спеціалізованих установ — молодіжних бірж праці, які, як показує практика, більш ефективно справляються з проблемами працевлаштування молоді.

По-друге: громадяни у віці від 14 до 29 років (підлітки та молодь) відносяться до соціально незахищеної групи населення в силу деяких обставин, головним з яких є відсутність спеціальності або брак досвіду роботи.

В умовах російської ринкової економіки, яка ще не до кінця пройшла стадію формування, молодим людям дуже важко знайти своє місце в житті суспільства і вони стикаються з серйозними проблемами при працевлаштуванні. У зв’язку з цим держава зобов’язана ефективно вирішувати проблеми зайнятості молоді, адже молодь — це майбутнє Росії.

Список літератури

1. Бабушкіна Т., Гарсія-Ісер М. Молодь на ринках праці та освітніх послуг / / Людина і праця. -2004. — № 6. с. 40−43.

2. Багаєв В. Зайнятість молоді - завдання державна / / Людина і праця. -2003. — № 12. с. 45−46.

3. Адамчук В. В., Ромашов О. В., Сорокіна М.Є. Економіка і соціологія праці: Підручник. — М.: Изд-во «ЮНІТІ», 1999