Статус Уряду і центральних органів виконавчої влади

Міністерство аграрної політики України Полтавська державна аграрна академія Кафедра правознавства Контрольна робота з дисципліни «Правознавство»

Виконав студент І курсу Кафедра «Економіки і менеджменту»

Спеціальність «Економіка підприємства»

Стоян Євгеній Євгенійович Полтава-2013

І. Теоретичне питання Статус Уряду і центральних органів виконавчої влади Вищим органом виконавчої влади України є уряд — Кабінет Міністрів України. До його складу входять: Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри і сімнадцять міністрів.

Прем'єр-міністр очолює Кабінет Міністрів і керує його роботою. Прем'єр-міністра призначає Президент за згодою більш ніж половини конституційного складу Верховної Ради. Персональний склад Кабінету Міністрів призначається Президентом за поданням Прем'єр-міністра. У разі дострокового припинення повноважень Президента виконання обов’язків Президента на період до обрання і вступу на пост нового Президента покладається на Прем'єр-міністра.

Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.

Уряд у межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, обов’язкові до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр.

У разі відставки Прем'єр-міністра або прийняття Верховною Радою резолюції недовіри Кабінету Міністрів у відставку відправляється весь склад уряду.

Кабінет Міністрів забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики, а також політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Кабінет Міністрів розробляє проект закону про Державний бюджет України, який затверджується Верховною Радою, та забезпечує його виконання.

Центральні органи виконавчої влади Крім Кабінету Міністрів, до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у визначеній сфері діяльності. Керівництво міністерством здійснює міністр. Міністр як член Кабінету Міністрів України відповідає за розробку і впровадження Програми Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначеній сфері державного управління. Він здійснює управління в цій сфері, спрямовує і координує діяльність інших органів виконавчої влади з питань, віднесених до його відання.

Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один з віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює голова. виконавча влада аграрне право Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює голова.

Поняття та предмет аграрного права Аграрне право України — одна з найважливіших галузей національного права. Воно певною мірою є правонаступником як колишнього колгоспного, так і сільськогосподарського права. Однак на відміну від останнього (комплексної, інтегрованої галузі) аграрне право України перебуває в стані становлення як самостійної та інтегрованої галузі національного права, котрій притаманні власний предмет, власні й частково інтегровані об'єкти, власні суб'єкти, методи, система.

Кожна галузь права характеризується властивим їй предметом правового регулювання. Таким своєрідним предметом є аграрні правовідносини, які: по-перше, випливають із спеціальної правосуб'єктності суб'єктів аграрного права, із специфіки їхніх завдань та предмета діяльності; по-друге, складаються в сфері виробництва продуктів харчування, продовольства і сировини рослинного і тваринного походження, переробки і реалізації останньої суб'єктами аграрної підприємницької діяльності.

Аграрні правовідносини як предмет аграрного права являють собою взаємопов'язані інтегровані відносини майнового, земельного, членського, учасницького, корпоративного, управлінського й трудового характеру в усій багатогранності їх прояву в процесі здійснення завдань діяльності суб'єктів аграрного підприємництва. Їм притаманний певний суб'єктний склад, наділений спеціальною правосуб'єктністю, а також об'єктний склад, тобто засоби виробництва продуктів харчування, сировини й продовольства рослинного і тваринного походження. Тому особливістю діяльності суб'єктів аграрного підприємництва і властивостями об'єктів аграрного права визначається своєрідність предмета аграрного права як галузі національного права. На своєрідність цього предмета впливає також притаманне українському аграрному праву визначення й здійсненння.

Аграрне право України — це самостійна галузь права. Воно являє собою сукупність правових норм, що визначають правове становище працівників сільського господарства і сільськогосподарських підприємств, їхні основні суб'єктивні права та юридичні обов’язки. Ці норми регулюють суспільні аграрні організаційно-правові, членські, майнові, управлінські, трудові, соціальні та внутрішньогосподарські виробничі відносини та відносини з приводу утворення і виробничо-господарської діяльності селянських (фермерських) господарств.

Аграрне право регулює аграрні відносини, об'єднані за змістом, суттю, цілями та діяльністю, які складаються в процесі підприємницької діяльності аграрних підприємців зі статусом юридичних осіб, заснованих на різних формах власності й господарювання, що спрямована на виробництво, транспортування, зберігання, а також реалізацію сільськогосподарської продукції, продовольства і сировини рослинного і тваринного походження, в тому числі й у переробленому вигляді, з метою одержання прибутку.

Аграрне право є самостійною галуззю права завдяки своєму суб'єктивному означенню, зумовленому властивостями аграрного виробництва і особливо — аграрного підприємництва. Цією властивістю пояснюється спірність ознак виробничо-господарської самостійності та правоздатності приватних, зокрема селянських (фермерських) господарств, сільськогосподарських підприємств — як юридичних осіб, державних і спільних підприємств, орендарів земель сільськогосподарського призначення, а також рибних, мисливськогосподарських підприємств, риболовних та мисливських угідь, звіроферм (ферм по розведенню диких хутрових ссавців).

Аграрне право охоплює собою зовнішні правовідносини, що основані на ринкових товарно-грошових відносинах, забезпечують державно-правове регулювання сільського господарства, соціальний розвиток села і агропромислового комплексу, регулюють систему господарсько-договірних відносин, в тому числі економічні відносини з аграрними товаровиробниками зарубіжних країн. Реалізація норм аграрного права шляхом виконання і застосування провадиться завдяки його інтегруванню з іншими галузями права — конституційним, земельним, цивільним, адміністративним, фінансовим, цивільним процесуальним правом.

Взаємодія (інтегрування) аграрного права зі спорідненими галузями права забезпечує додержання Конституції України стосовно громадян — працівників сільського господарства, повнообсягове здійснення права власності на майно і землю сільськогосподарського призначення, охорону прав і юридичний захист інтересів колективних і державних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, працівників сільського господарства.

Першочергове завдання аграрного права полягає в забезпеченні юридичними засобами реалізації державної аграрної політики України, закріпленні оптимального правового становища всіх учасників аграрних правовідносин, які є предметом цієї галузі права. Аграрне право спрямовано на забезпечення становлення ринкових відносин та розвиток їх інфраструктури, аграрно-орендних формувань.

ІІ. Тести

1.Верховна Рада складається з 450 народних депутатів (ст. 76 Конституції) і є повноважною за умови обрання не менш як:

а) двох третин від її конституційного складу.

2.Статутний капітал НБУ становить:

б) 10 млн. грн.

3.Органами, які розглядають трудові спори, є:

г) місцеві суди та комісії по трудових спорах.

ІІІ. Задача В даній ситуації вчинено злочин передбачений ст. 307 ККУ «незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів». В даному випадку існує обтяжуюча обставина: затриманий був тричі судимий і не зважаючи на це, знову здійснив злочин.

Об'єктом злочину є правовий режим обігу наркотичних засобів. Об'єктивна сторона злочину — незаконне зберігання наркотичних засобів. Під зберіганням розуміється — будь-які умисні дії, пов’язані з незаконним перебуванням наркотичних засобів у володінні винної особи. Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом затриманої особи, щодо зберігання наркотичних засобів. Суб'єкт загальний.