Заходи профілактики сказу тварин у Заводському районі м. Миколаєва

Міністерство аграрної політики України ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА ЗООВЕТЕРИНАРНА АКАДЕМІЯ Кафедра епізоотології та ветеринарного менеджменту КУРСОВА РОБОТА Заходи профілактики сказу тварин у Заводському районі м. Миколаєва

Виконавець:

студентка V курсу ФВМ

7 групи Дунаєва Марія Олександрівна Харків 2011

ПЛАН

1. ВСТУП

2. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

3. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕПІЗООТИЧНОГО СТАНУ ЗАВОДСЬКОГО РАЙОНУ М. МИКОЛАЄВА

4. АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ЗАГАЛЬНИХ ТА СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАХОДІВ У ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ СКАЗУ

5. НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАХОДІВ ПРОФІЛАКТИКИ СКАЗУ

6. ОХОРОНА ПРАЦІ У ВЕТЕРИНАРНІЙ МЕДИЦИНІ

7. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

8. ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

9. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. ВСТУП

Сказ — особливо небезпечна гостра вірусна хвороба тварин і людини, яка характеризується ознаками поліенцефаломієліту; паралічами і абсолютною смертністю. У відповідності до оцінки ВООЗ, вона входить у п’ятірку найбільш небезпечних зооантропонозів, що завдають величезні соціально-економічні збитки.

Незважаючи на значний світовий досвід і прогрес у вивченні цієї інфекції, на сьогодні сказ зареєстровано у 113 країнах світу, через який щорічно гине понад 50 тисяч людей і більше 1 млн. тварин.

Основним джерелом епізоотії сказу є дикі м’ясоїдні тварини, головним чином лисиці. В 70−80-х роках минулого століття сказ був розповсюджений на території близько 28 країн Європи. У Німеччині, Австрії, Франції щорічно діагностували від 780 до понад 9 тисяч випадків захворювання. Впровадження у комплекс протиепізоотичних заходів пероральної антирабічної імунізації лисиць (починаючи з 1983 року) внесло кардинальні зміни в епізоотичну карту Європи. Як наслідок — у 2000 році в Німеччині було виявлено всього 192 випадки захворювання, Франції - 5, Австрії - 2. Тоді як у країнах, де такі заходи не впроваджувались, хвороба набула поширення (наприклад, — у Польщі - 2211 випадків сказу, Україні - 1502, Російській Федерації - 1209; Хорватії - 917). Науково обґрунтована організація та чітке виконання програм з іррадіації сказу у країнах Європейського Союзу, які базувалися на застосуванні сучасних засобів діагностики та профілактики, дало змогу 15 країнам набути статусу вільних від сказу (rabies free).

За останні 10 років в Україні щорічно реєструється зростання епізоотії сказу: 1995 p. — 351 випадок, 1998 p. — 766, 2000 р. -1580, 2003 р. — 2009, 2006 р. — 2039 та у 2007 році - 2929 випадків. Особливо напруженою епізоотична ситуація запишається в Донецькій, Полтавській, Сумській, Запорізькій, Херсонській та Хмельницькій областях. В Миколаївській області за період з 1987 до 2007 рр. сказ реєструвався в усіх адміністративних районах. Всього зареєстровано 406 неблагополучних пункти, в яких захворіло 469 тварини. Найбільш неблагополучними є Доманівський, Новобузький, Новоодеський та Баштанський райони.

Не менш складною є епідемічна ситуація зі сказу. Так, якщо в 1994;1997 рр. не було зареєстровано жодного випадку прояву хвороби серед людей, то тільки в 2007 році - 7 випадків загибелі людей від сказу і в 2008 році - 2. Напружена епізоотична ситуація щодо сказу серед диких, сільськогосподарських та, особливо, домашніх тварин (собак і котів) є реальною загрозою виникнення цього захворювання серед людей. Щорічно в Україні понад 100,0 тисяч осіб звертаються за медичною допомогою в лікувально-профілактичні заклади з приводу укусів дикими і домашніми тваринами. При цьому, понад 23 тисячі осіб отримують курс антирабічних щеплень, з них — більше 60% за безумовними показниками.

Мета і задачі

Метою цієї курсової роботи є вивчення сучасних засобів профілактики захворювання собак та котів на сказ на базі дільничної лікарні ветеринарної медицини Заводського району м. Миколаєва.

Основні задачі даної курсової роботи:

1. Охарактеризувати епізоотичний стан

2. Провести моніторинг виникнення інфекцій захворювань собак та кішок у Заводського району м. Миколаєва.

3. Проаналізувати виконання основних загальних та спеціальних заходів профілактики сказу у Заводського району м. Миколаєва

4. Надати характеристики основних антирабічних вакцин.

5. Сформування пропозицій для покращення епізоотичного стану Заводського району м. Миколаєва щодо сказу.

2. Огляд літератури

Сказ (лат. — Lyssa, англ. — Rabies; водобоязнь, гідрофобія) — особливо небезпечна гостра зооантропонозна хвороба теплокровних тварин усіх видів і людини, що характеризується важким ураженням центральної нервової системи, незвичайною поведінкою, агресивністю, паралічами і 100% летальністю.(3)

Збудник хвороби — нейротропний вірус, що належить до родини Rhabdoviridae, роду Lissavirus. Має кулясту форму, довжину близько 180 нм, діаметр 75 — 80 нм. Зовнішня ліпопротеїнова оболонка вірусу вкрита пепломерами, що містять гемаглютинін.(7) В даний момент встановлено, що вірус сказу має чотири серотипи, які в імунологічному відношенні споріднені. Епізоотичні штами вірусу по вірулентності і іншими властивостями поділяють на п’ять груп.(3)

Вірус сказу дуже важко адаптується до клітинних культур. Нині досягнута можливість репродукції лише штамів Flury — Hep i Flury — Lep у культурі фібробластів курячого ембріона, меншою мірою — в перещеплюваній лінії ВНК-21/13. Особливістю репродукції вірусу сказу є його тісний зв’язок з клітиною та повільне виділення в культуральне середовище. Показником розмноження вірусу є цитопатогенний ефект або індикація вірусу імунофлуоресцентним методом. З лабораторних тварин до вірусу сказу чутливі кролі, білі миші, морські свинки при інтрацеребральному та парентеральному зараженні.(7)

По стійкості до хімічних дезінфікуючих засобів збудник сказу належить до стійких (друга група). Низькі температури консервують вірус. Він термолабілен: при 60 С інактивується через 10 хв., а при 100 °C — моментально. Ультрафіолетові промені вбивають його за 5…10 хв. В гниючому матеріалі зберігається протягом 2…3 тижнів.(3)

Найбільш ефективні такі дезінфікуючі засоби: 2%-ні розчини хлораміну, лугів або формаліну, 1%-ний йодез, 4%-ний розчин пероксиду водню, Віркон С1 та ін. Вони швидко інактивують вірус.(3)

Епізоотологія. За ступенем сприйнятливості до вірусу сказу теплокровних тварин умовно поділяють на 4 групи:

1. дуже висока — лисиці, щури, бавовникові пацюки, вовки, шакали, койоти, полівки;

2. висока — ховрахи, скунси, єноти, коти, миші, мангусти, морські свинки, кролі, кажани, а також велика рогата худоба;

3. середня — собаки, вівці, кози, коні, примати (людина);

4. низька — опосуми, птахи.(7)

Молоді тварини більш чутливі, ніж дорослі. Всі заражені тварини і людина захворюють і без винятку гинуть. Вірус сказу передається головним чином через слину при укусах або ослиненні (вірус міститься в слинних залозах 54−90% собак, що загинули від сказу). У зв’язку з тим, що виділення вірусу зі слиною починається за 8 — 10 діб до появи клінічних ознак хвороби, необхідно, щоб тварини, які покусали людей, упродовж 10 діб утримувались ізольовано, під наглядом ветеринарного лікаря.(7)

Розрізняють два типи сказу — міський (вуличний) сказ, коли захворювання спостерігається в містах і селах, а джерелом збудника інфекції є хворі бродячі собаки й коти, і лісовий сказ, коли інфекція поширюється в природному осередку, часто на великому лісовому просторі, а джерелом збудника хвороби є дикі м’ясоїдні хижаки (лисиці, вовки, рисі, борсуки, куниці, тхори, песці, єнотовидні собаки) у хворому стані або латентно інфіковані.(7)

При вуличному сказі епізоотичний процес забезпечується коротким циклом репродукції вірусу в організмі хворої собаки, гострим перебігом хвороби, характерною клінічною картиною, швидким передаванням збудника хвороби наступній сприйнятливій тварині (зазвичай також собаці) і загибеллю хворої собаки в короткий строк. Іноді в епізоотичний ланцюг випадково включається покусана собакою людина або свійська тварина.(7)

При лісовому сказі епізоотичний процес відбувається за закономірностями природно-осередкових інфекцій, де джерелом збудника хвороби стають дикі м’ясоїдні тварини (лисиці, вовки, борсуки та ін.). Хвороба характеризується хронічним або латентним перебігом, без чітко виражених клінічних ознак, тривалою персистенцією вірусу в організмі перехворілих лисиць, що забезпечує постійну циркуляцію вірусу в природному середовищі на значних територіях лісових урочищ. Собаки при лісовому сказі перестають відігравати роль основного джерела збудника інфекції і включаються в епізоотичний ланцюг випадково, в разі укусів їх лісовими звірами.(7)

Епізоотична ситуація щодо сказу в Україні має ряд особливостей. Зокрема, це еволюція епізоотії як природно-вогнищевого, так і антропоургічного (міського) типу. В першому випадку резервуаром і джерелом збудника інфекції є дикі хижаки — лисиця (89,3% випадків діагностованих серед диких тварин), єнотовидна собака, куниця, вовк. При чому останній вид, на відміну від епізоотичних ситуацій у європейських країнах, на території України став досить активним учасником епізоотичного процесу. Так, у 2007 році зареєстровано 27 випадків сказу вовків проти 40 за період з 1998 по 2005 рік. При цьому, за останнє десятиріччя постійне збільшення щільності популяції лисиці та вовка залишається в Україні неконтрольованим, що зважаючи на їх високу чутливість до вірусу сказу, швидку зміну поколінь та тривалий інкубаційний період, зумовлює неперервність епізоотичного процесу.(6)

Антропоургічний (міський) тип сказу в Україні еволюціонує за рахунок неконтрольованого збільшення чисельності бродячих і безпритульних собак, частка яких у загальній кількості випадків сказу в 2007 році становила 40%. Це зумовлено відсутністю чіткої нормативно-правової бази щодо розведення і утримання собак і котів, адміністративної та юридичної відповідальності їх власників, особливо у приміських зонах та сільських місцевостях. Поряд з цим, проблемним є процес синантропізації лисиці, тобто наближення її популяції до населених пунктів, що сприяє контакту з безпритульними та бродячими собаками і котами. Неконтрольоване розмноження цих тварин, відсутність для них системи притулків та утилізації трупів загиблих тварин ускладнюють епізоотичну ситуацію щодо сказу.(6)

Перебіг та клінічний прояв. Інкубаційний період коливається від декількох діб до 1 року і становить в середньому 3…6 тижнів. Його тривалість залежить від виду, віку, резистентності тварини, кількості вірусу і його вірулентності, місця локалізації і характеру рани.(3)

Хвороба частіше протікає гостро. Клінічна картина подібна у тварин усіх видів, але краще вивчена у собак. Сказ у них зазвичай проявляється у двох формах: буйній і тихій. При буйному сказі розрізняють три періоди: продромальний, збудження і паралічів.(3)

Продромальний період (стадія передвісників) триває від 12 годин до 3 діб. Цей період починається з незначної зміни поведінки. Хворі тварини стають апатичними, уникають людей, намагаються сховатися в темне місце, неохоче йдуть на поклик господаря. В інших випадках собака стає ласкавою до господаря і знайомих, намагається облизувати руки й обличчя. Потім неспокій і збудливість поступово наростають. Тварина часто лягає і підводиться, гавкає без причини, наголошується підвищена рефлекторна збудливість (на світло, шум, дотик та ін.), з’являється задишка, зіниці розширені. Іноді на місці укусу виникає сильний свербіж, тварина вилизує, розчісує, гризе це місце. З розвитком хвороби часто з’являється збочений апетит. Собака поїдає неїстівні предмети (каміння, скло, дерево, землю, власний кал та ін.) У цей період розвивається парез мускулатури глотки. Відзначають утруднене ковтання, слинотеча, хрипкий і уривчастий гавкіт, невпевненість ходи, іноді косоокість.(3)

Другий період — збудження — триває 3…4 доби і характеризується посиленням вище згаданих симптомів. Наростає агресивність, собака без приводу може вкусити іншу тварину або людину, гризе залізо, палиці, землю, часто при цьому ламає зуби, а іноді нижню щелепу. У хворих собак посилюється прагнення зірватися з ланцюга і втекти. За добу скажена собака пробігає десятки кілометрів, по дорозі кусає і заражає інших собак і людей. Характерно, що собака мовчки підбігає до тварин і людей і кусає їх. Напади буйства, що тривають кілька годин, змінюються періодами пригнічення. Поступово розвиваються паралічі окремих груп м’язів. Особливо помітно зміна голосу собаки внаслідок паралічу мускулатури гортані. Лай звучить хрипко, нагадуючи виття. Ця ознака має діагностичне значення. Нижня щелепа повністю паралізується та відвисає. Ротова порожнина весь час відкрита, язик наполовину випадає, спостерігається слинотеча. Одночасно наступає параліч ковтальних м’язів і м’язів язика, внаслідок чого тварини не можуть поїдати корм. З’являється косоокість.(3)

Третій період — паралітичний — триває 1…4 доби. Крім паралічу нижньої щелепи паралізуються задні кінцівки, мускулатура хвоста, сечового міхура і прямої кишки, потім м’язи тулуба і передніх кінцівок. Температура тіла в стадії збудження підвищується до 40…41 ° С, а в паралітичній — знижується нижче норми. Загальна тривалість захворювання 8…10 діб, але часто смерть може настати через 3…4 доби.(3)

При тихій (паралітичної) формі сказу (частіше відзначається при зараженні собак від лисиць) порушення виражено слабо або взагалі не виражено. У тварини при повній відсутності агресивності відзначаються сильна слинотеча і утруднене ковтання. Потім у собак настає параліч нижньої щелепи, м’язів кінцівок і тулуба. Хвороба триває 2…4 доби.(3)

Атипова форма хвороби не має стадії збудження. Відзначаються виснаження і атрофія м’язів. Зареєстровані випадки сказу, які протікали тільки при явищах геморагічного гастроентериту: блювота, напіврідкий кал, що містить криваво-слизові маси. Ще рідше реєструють абортивний перебіг хвороби, що завершується одужанням, і зворотний сказ (після удаваного одужання знову розвиваються клінічні ознаки хвороби).(3)

При сказі у кішок клінічні ознаки в основному такі ж, як у собак, хвороба протікає переважно у буйній формі. Часто заражена тварина намагається сховатися в тихому темному місці. Хворі кішки відрізняються великою агресивністю відносно людей і собак. У них змінюється голос. У стадії збудження кішки прагнуть, так само як і собаки, втекти з дому. Надалі розвивається параліч глотки і кінцівок. Смерть настає через 2… 5 діб після прояву клінічних ознак. При паралітичному сказі агресивність виражена слабко.(3)

Діагностика. Попередній діагноз установлюють на основі анамнезу, аналізу існуючої епізоотичної ситуації щодо сказу, клінічних ознак хвороби. Остаточний діагноз встановлюють за результатами лабораторних досліджень. (7)

Лабораторна діагностика. Лабораторні дослідження на сказ проводять позачергово, а про результати негайно повідомляють лікаря ветеринарної медицини, який надіслав патологічний матеріал. Розтин трупа, видалення мозку, відбір проб та їх дослідження здійснюють при суворому дотриманні заходів особистої профілактики — надягають спецодяг, руки захищають двома парами рукавичок (хірургічними й анатомічними), очі закривають захисними окулярами, ніс і рот прикривають 6-шаровою марлевою пов’язкою. У лабораторію для дослідження на сказ надсилають нарочним свіжі трупи дрібних тварин або голову загиблої чи забитої великої тварини. Для проведення біопроби направляють головний мозок (свіжий чи консервований у 30 — 50%-му розчині гліцерину). Патологічний матеріал має бути ретельно запакований у герметичну тару з притертою пробкою, залитою парафіном, а труп тварини вміщений у будь-який герметичний водонепроникний контейнер. (7)

Лабораторна діагностика включає мікроскопічні дослідження головного мозку тварин з метою виявлення тілець-включень Бабеша — Негрі, серологічні дослідження за РІД для виявлення специфічного рабічного антигену, а також проведення біологічної проби на білих мишах і кролях.(7)

Для мікроскопічного виявлення тілець-включень Бабеша — Негрі готують мазки, мазки-відбитки та гістологічні зрізи з амонієвого рогу, кори головного мозку, мозочка (при буйній формі сказу), а також з довгастого й спинного мозку (при паралітичній формі сказу). У гістологічних препаратах тільця-включення мають округлу, овальну або трохи видовжену форму, розмір від 0,24 до 27 мкм. Розміщуються між ядром та одним із рогів нейрона або в його відростку. Всередині тілець Бабеша-Негрі виявляють маленькі (0,25 — 0,5 мкм) базофільні зернисті включення, які дають змогу надійно диференціювати їх від інших структурних елементів клітини. На відміну від мазків, де виявлення тілець Бабеша-Негрі можливе лише в разі значної їх кількості, в гістологічних препаратах швидко розшукуються навіть поодинокі включення. Виявлення в патологічному матеріалі цитоплазматичних тілець-включень Бабеша-Негрі є безумовно достовірним показником сказу, а їх відсутність не виключає цієї хвороби. Слід мати на увазі, що тілець Бабеша-Негрі ніколи не буває в нервових клітинах хворих на сказ лисиць і корсаків, а також у мозку покусаних ними тварин.(7)

Для серологічних досліджень за РІД використовують неконсервований головний мозок тварин, які загинули від вуличного сказу, або мозок заражених для біопроби білих мишенят. Постановка реакції дифузної преципітації в агаровому гелі дає змогу встановити діагноз щодо сказу впродовж однієї доби, навіть при дослідженні загниваючого патологічного матеріалу. Рабічний антиген у мозку інфікованих тварин можна виявити також за допомогою імунофлуоресцентного методу, що використовують для швидкого встановлення попереднього діагнозу.(7)

Біологічну пробу проводять на 6 — 10 білих мишенятах масою 8 — 10 г і на 4 кроликах масою 1,5 кг, яких заражають інтрацеребрально і підшкірно надосадовою рідиною 10%-вої суспензії мозку. У разі позитивного результату біопроби мишенята захворюють і гинуть через 7 — 15 діб після зараження, кролі - через 16 — 21 добу. Головний мозок загиблих чи вбитих піддослідних тварин досліджують на наявність тілець Бабеша-Негрі, за РІФ або РДП. У сумнівних випадках ставлять РН на мишенятах.(7)

Диференціальна діагностика. Передбачає необхідність виключення хвороби Ауєскі, гострого менінгоенцефаліту, чуми собак.(7)

Профілактика та заходи боротьби викладені в Інструкції «Про заходи щодо боротьби зі сказом тварин» від 15.03.1994 р. При виявленні захворювання тварин на сказ населений пункт або його частину з прилеглими до нього угіддями, пасовище, лісовий чи польовий масив, урочище та ін. оголошують неблагополучним щодо цього захворювання і вводять карантинні обмеження, які знімаються через 2 міс після останнього випадку захворювання тварин на сказ і виконання всіх передбачених заходів.(2)

3. Характеристика епізоотичного стану Заводського району м. Миколаєва

Дільнична лікарня ветеринарної медицини Заводського району м. Миколаєва знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Чигрина 66.

Заводський район територіально пов’язаний з Центральним та Ленінським, районами м. Миколаєва. Особливістю є добра індустріалізація, наявність на його території річкового та морського портів, таких промислових підприємств, як Чорноморський суднобудівельний завод, завод ЖБІ, «Екватор», СП «Нібулон», мелькомбінат, портовий елеватор. Також до його складу входять приміські селища — Велика та Мала Корениха.

Клімат міста помірно-континентальний з м’якою зимою та засушливим літом. Середньорічна температура повітря складає 10 ⁰С. В середньому за рік у Миколаєві випадає 472 мм атмосферних опадів.

Заводський район знаходиться переважно у низині а на всьому своєму протязі примикає до річки Південний Буг. Зелені насадження сконцентровані переважно у спальних районах, по берегах річки. Ґрунти неоднорідні, переважають світло-каштанові, зустрічаються чорноземи.

Населення району проживає переважно у приватних будинках, тут подвірно утримується велика та дрібна рогата худоба, свині, птиця. Окрім цього у м. Миколаєві зосередження велика кількість дрібних тварин — собак та кішок, які утримуються як у квартирах, так і на приватних подвір'ях.

Таблиця 1. Наявність поголів'я тварин за 2009;2011 рр.

Штат дільничної лікарні ветеринарної медицини м. Миколаєва складається з:

1. завідуючого лікарнею — Маслєннікова С. В.

2. ветеринарного лікаря — Чапчай Т. І.

3. ветеринарного фельдшера — Жили О.Б.

4. ветеринарного санітара — Кірової Я. В.

Лікарня включає у себе наступні приміщення:

1. кімната для очікування прийому;

2. приймальна;

3. операційна;

4. кімната відпочинку для персоналу;

5. туалет.

Клініка укомплектована двома столами для огляду тварин, процедурними столиками та шафами для медикаментів, сушильною шафою, мікроскопом, бактерицидною лампою, інструментарієм, письмовими столами для ветеринарних лікарів, стендами з інформацією для відвідувачів. Цілодобово доступна гаряча та холодна вода, газ.

В Заводському районі також працюють 7 приватних клінік, які щомісячно складають звіт перед державною лікарнею за формами 1-Вет та 1-Вет-А. Дільнична лікарня ветеринарної медицини надає лікувальну допомогу хворим тваринам, а також проводить комплекс профілактично-діагностичних заходів. Зокрема щорічно проводяться дослідження поголів'я ВРХ на туберкульоз, бруцельоз, лептоспіроз та лейкоз, ДРХ — на бруцельоз, щеплення ВРХ та ДРХ проти сибірки, свиней — проти класичної чуми, собак та котів — проти сказу.

У районі реєструються захворювання собак на чуму м’ясоїдних, інф. ларинготрахеїт, парвовірусний ентерит, дирофіляріоз, дерматомікози; котів — на каліцівіроз, герпевірусну інфекцію, панлійкопенію, дерматомікози. Щорічно лабораторно діагностують захворювання бджіл на варооз, ноземоз.

Таблиця 2. Нозологічна структура інфекційних захворювань у Заводському районі м. Миколаєва

4. Аналіз виконання загальних та спеціальних заходів у щодо профілактики сказу

До загальних заходів профілактики сказу у Заводському районі м. Миколаєва відносяться:

1. видача ветеринарних документів на перевезення тварин лише за наявності ветеринарного паспорту з відміткою в ньому про щеплення проти сказу (для собак і котів) не менш як за 30діб до вивезення.

2. перевірка ветеринарної документації при проведенні виставок (собак та кішок), племених зборів та недопущення до участі та присутності на цих заходах тварин, що не були щеплені проти сказу не менш як за 2 тижні потому.

До спеціальних заходів профілактики сказу у Заводському районі м. Миколаєва відносяться:

1. Щорічні профілактичні щеплення собак та кішок проти сказу вакциною антирабічною рідкою інактивованою «Рабістар». Проводиться щеплення тварин не тільки в умовах клініки, а й виїзди до приміських селищ — Малої та Великої Коренихи, району Варварівки м. Миколаєва.

За звітній період проходження практики були щеплені тварини у кількості собак — 662, кішок — 87 (акти додаються):

Таблиця 3. Щеплення собак та кішок проти сказу за перше півріччя 2011 р.

2. Збір даних про щеплення тварин проти сказу у приватних клініках у Заводському районі м. Миколаєва за наданими звітами форми 1-Вет та 1-Вет А. При цьому проводиться щеплення тварин вакцинами Eurican LR, Біокан Р, Nobivac R.

3. Реєстрація всіх випадків укусів людей тваринами (собаками, кішками, крисами) та здійснення ветеринарного нагляду за ними протягом 10 діб. По закінченню строків карантинування примусове щеплення цих тварин вакциною антирабічною рідкою інактивованою «Рабістар».

4. Направлення до Обласної державної лабораторії ветеринарної медицини у м. Миколаєві трупів тварин, загиблих та вимушено підданих евтаназії, що були підозрілі у захворюванні на сказ або у випадку загибелі їх до закінчення строків карантинування.

Беручі до уваги особливості епізоотології захворювання на сказ в Україні можна додати, що при плануванні заходів профілактики сказу випущені наступні моменти.

1. Відлов, перетримання та відстріл безпритульних тварин у м. Миколаєві. За аналізом даних Журналу реєстрації укусів збільшилася частка укусів безпритульними тваринами: якщо за 2010 р. було зареєстровано 126 укуси, з яких 21 були нанесені безпритульними тваринами (масова частка 17%), то за перше півріччя 2011р. — 82 випадки, з яких 18 було нанесено безпритульними тваринами (масова частка — 22%). Збільшилася кількість нападів стай безпритульних собак на людей, особливо навесні. Це можна пояснити паралічем діяльності Комунальної служби м. Миколаєва, що займається відловом, у зв’язку з тяжбою з Товариством охорони тварин.

2. Просвітницька робота щодо ознайомлення населення про особливості епізоотології, перебігу та профілактики захворювання на сказ, а також про випадки спалахів його у Миколаївській області. Велика частина населення не знає про панзоотію сказу на території України, шляхи зараження ним та основних тварин-резервуарів захворювання. Не інформуються люди і про сучасні вакцини та схеми щеплення.

3. Впровадження адміністративної відповідальності та накладання штрафу при відмові щеплення тварин на сказ.

5. Наукове обґрунтування заходів профілактики сказу

Згідно з Програмою оздоровлення території України від сказу на 2008;2015 рр. зараз основними ланками профілактики сказу є:

1. організація системи епізоотологічного моніторингу сказу в Україні у відповідності до стандартів і вимог Міжнародного епізоотичного бюро;

2. створення Національного референс-центру зі сказу тварин для науково методичного забезпечення аналізу результатів моніторингу, стандартизації засобів діагностики і профілактики;

3. профілактичні щеплення проти сказу собак та котів, а в зонах стійкого неблагополуччя — всіх сприйнятливих тварин;

4. комплексне регулювання чисельності епізоотологічно важливих видів диких тварин та пероральна їх імунізація;

5. організація та впровадження системи контролю ефективності засобів специфічної профілактики та лабораторної діагностики сказу;

6. серологічний контроль ефективності антирабічної вакцинації тварин;

7. вирішення проблеми бродячих та безпритульних тварин у містах, селищах міського типу, селах та на прилеглих до них територіях;

8. проведення широкомасштабної дератизації на значних територіях сільгоспугідь;

9. забезпечення широкої інформаційно-просвітницької роботи серед населення з питань профілактики сказу через засоби масової інформації.

Зараз основною ланкою профілактики сказу є впровадження щорічної імунізації собак та кішок на території України. На даний момент державні лікарні ветеринарної медицини у достатній мірі оздоблені вакциною антирабічною рідкою інактивованою «Рабістар». Особливістю цієї вакцини є можливість застосовувати її при необхідності не з 3 місячного віку, а починаючи з 4 тижнів від народження, а також використання без обмежень при вакцинації лактуючих та вагітних самок.

Однак значним недоліком «Рабістару», на відміну від багатьох імпортних асоційованих вакцин, є неможливість одночасного введення з вакцинами проти інфекційних захворювань, а також невизнання її деякими державами і неможливість щеплення нею тварин, що вивозяться за кордон.

Нижче приводяться основні імпортні вакцини проти сказу для імунізації собак та кішок, що зареєстровані на території України (табл. 3).

Таблиця 4. Основні вакцини проти сказу для імунізації собак та кішок, що зареєстровані на території України

Також хотілося б відмітити необхідність контролю за чисельністю лисиць та вовків, які зараз відіграють значну роль у епізоотології сказу, та їх пероральну імунізацію. Ефективність цього методу профілактики доказана на практиці багатьма країнами Європи, а також результатами польового випробування в Україні в 4-х зонах Джанкойського і одній — Нижньогірського районів АР Крим, де було проведено дві кампанії у березні і листопаді 2003 року.

Зараз в експериментальних і польових умовах використовуються для пероральної імунізації два типи вакцин: модифіковані живі вакцини і рекомбінантні вакцини.

Імуногенність модифікованих живих вакцин залежить від штаму вірусу сказу, який використовується при виготовленні вакцини і його концентрації. Найбільш ефективним імуногеном при пероральному введенні є штам SAD і його похідні: ERA, SAD — Bern, SAD Bi9, Внуково-32, SADP5/88.

Новою ерою у боротьбі проти рабічної інфекції є розробка і впровадження рекомбінантних вакцин. Найбільш вивченою і безпечною є вакцина VRG, яка була створена шляхом введення гена глікопротеїну вірусу сказу із штаму ERA в ген тімідінкінази вірусу коров’ячої віспи (штам Копенгаген). Результати лабораторних досліджень і польових випробувань цієї вакцини, проведених в Бельгії, Франції, Люксембурзі для імунізації лисиць і в США — для скунсів і єнотів, свідчать про її ефективність і безпечність. Крім того, важливою перевагою вакцини VRG в порівнянні з іншими штамами є її термостабільність. Титр вірусу у вакцині може зберігатися на високому рівні у весняно-літній період до 21 дня.

Проводиться реєстрація випадків укусів людей тваринами та ветеринарний догляд за ними протягом 10 діб, адже виділення вірусу сказу зі слиною починається за 8−10 діб до появи перших клінічних ознак. Нещодавно проводився моніторинг з карантинування тварин, що нанесли покуси людям протягом 14 діб, бо стають відомими випадки захворювання собак на сказ через 2−3 дні після зняття їх з-під нагляду.

6. Охорона праці у ветеринарній медицині

На кожному підприємстві повинні бути створені належні умови праці, які б здійснювали захист робітників від травматизму і шкоди їх здоров’ю з боку різних небезпечних факторів. Для цього керівник господарства чи підприємства зобов’язаний створювати нормально функціонуючу систему охорони праці, яка передбачає наявність на підприємстві відповідних служб і посадових осіб, дії яких виконувались на основі законодавчих актів з охорони праці.

Лікарня повинна бути забезпечена наступними засобами індивідуального захисту ветеринарних лікарів:

1. Спеціальний одяг (халат, фартух, нарукавники).

2. Спеціальне взуття (гумові чоботи, бахіли).

3. Головні убори (косинки або ковпаки).

4. Ватно-марлеві пов’язки.

5. Рукавички (хірургічні та акушерські).

6. Захисні окуляри.

7. Респіратори, протигази.

Всі лікувальні та профілактичні процедури повинні проводитися при належній фіксації тварин.

При фіксації собак захоплюють шкіру в ділянці потилиці, натискаючи ліктем на спину, а другою рукою міцно стискаючи щелепи. Підходять ззаду і дещо збоку, накладають на морду (по обидві щелепи) собаки петлю з широкого бинта з перехрещеними кінцями, затягують простий вузол біля підборіддя, після чого вільні кінці зв’язують на потилиці собаки на вузол, який можна швидко розв’язати.

На собаку можна надівати намордник.

Котів фіксують наступним способом: беруть рукою за шкіряну складку шиї і поясниці і кладуть в спеціальний шкіряний мішок або завертають в цільну тканину.

7. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

сказ епізоотичний захворювання собака Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини — невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Екологічні проблеми в Україні виникли і продовжують виникати з причини непродуманої взаємодії людини, її господарської діяльності з оточуючим природним середовищем. Зараз дуже гостро стають проблеми забруднення атмосферного повітря та водних ресурсів.

Однак для кожного фахівця ветеринарної медицини основною задачею є недопущення контамінації навколишнього середовища збудниками інфекційних та інвазійних хвороб та поширення захворювань, спільних для тварин і людини.

З цією метою доцільне обладнання ветеринарних установ спеціальним одягом та взуттям, яке б використовувалося б тільки при роботі з тваринами, дезінфектантів, формування на території міста обладнаних приміщень для розтину та спалювання трупів або біотермічних ям.

Гостро зараз стоїть питання з збільшення кількості безпритульних тварин у містах та селищах, які можуть бути не тільки механічними переносниками збудників різних захворювань на великі відстані, а й резервуарами інфекційних хвороб.

8. Висновки і пропозиції

Після аналізу протиепізоотичних заходів щодо захворювання тварин на сказ, що проводяться у Заводському районі м. Миколаєва, можна відмітити, що вони, хоча і мають ряд недоліків все ж таки є ефективними, адже останній випадок сказу у м. Миколаєві був зареєстрований у червні 2008р.

Пропозиції виробництву:

1. Звернути увагу на проблему безпритульних тварин у м. Миколаєві, які зараз відіграють неабияку роль у розповсюдженні захворювання на сказ.

2. Проводити просвітницьку роботу серед населення м. Миколаєва щодо питань з профілактики сказу з залученням засобів масової інформації.

3. Контролювати поголів'я лисиць та вовків та проводити їх щеплення з наступної перевіркою його ефективності, адже збільшилася частота випадків зустрічі диких тварин з домашніми на окраїнах м. Миколаєва та в приміських селищах.

9. Список використаної літератури

1. Ветеринарные иммунобиологические препараты для собак и кошек, зарегистрированные в Украине. Спосіб доступу: http://www.urasgard.narod.ru/ vetcjnsult. htm

2. Інструкція «Про заходи щодо боротьби зі сказом тварин». — К.: Ветінформ, 1994.

3. Инфекционные болезни животных / Бессарабов Б. Ф., Вашутин А. А. и др. — М.: Колос, 2007.

4. Методичні рекомендації по плануванню, організації і проведення пероральної імунізації диких м’ясоїдних. — Київ, 2004.

5. Особливості епізоотології сказу у південних областях України / В. Я. Атамась, Л. В. Пероцька, С.І. Масленікова. Спосіб доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/AVPCh/Vn/2008₄₂_2/Atamas,%20Perotzka.htm

6. Програма оздоровлення території України від сказу на 2008;2015рр. — К.: Ветінформ, 2008.

7. Спеціальна епізоотологія / Каришева А. Ф. — К.: Вища освіта, 2002.