Оцінка ґрунтово-кліматичного ресурсу та обґрунтування агротехнічного забезпечення програмованого врожаю картоплі в умовах Приватного фермерського господарс

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ ЖИТОМИРСЬКИЙ АГРОТЕХНІЧНИЙ КОЛЕДЖ

Відділення «Агрономія»

Спеціальність «Виробництво і переробка продукції рослинництва»

Оцінка ґрунтово-кліматичного ресурсу та обґрунтування агротехнічного забезпечення програмованого врожаю картоплі в умовах приватного фермерського господарства «Олександрівське»

РЕФЕРАТ

технологія картопля фермерський сівозміна

Курсова робота оформлена у вигляді пояснювальної записки, виконаної на сторінках комп’ютерного тексту, яка складається з вступу, трьох розділів, висновків, містить 5 таблиць, 1 діаграму і 3 ілюстрації, 1 додаток. Бібліографічний список включає літературних джерел.

Ключові слова: КАРТОПЛЯ, БІОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ, ҐРУНТ, ПОГОДНІ УМОВИ, ПРОГРАМУВАННЯ, УРОЖАЙ, ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ, МІНЕРАЛЬНІ ДОБРИВА, АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА, СОРТ, СІВОЗМІНА, НАСІННИЙ МАТЕРІАЛ.

У вступі подається господарське значення культури та її застосування.

У першому розділі розглядаються вимоги до умов вирощування картоплі та її біологія.

У другому? висвітлено природно-економічну характеристику господарства, та відповідність природного ресурсу господарства біологічним особливостям культури.

У третьому — проведено розрахунки рівнів врожайності картоплі, надана інформація волого забезпечення, родючість ґрунтів, сорти картоплі, зроблено обґрунтування агротехнічного забезпечення програмованого врожаю.

У висновках в стислій формі висвітлено суть питань розглянутих у роботі та пропозиції щодо збільшення якості та кількості врожаю.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Біологія культури

1.1 Ботанічна характеристика

1.2 Біологічна характеристика

2. Природно-економічна характеристика господарства

2.1 Структура висівних площ

3. Технологія вирощування

3.1 Сорти картоплі

3.2 Розміщення культури картоплі в сівозміні

3.3 Підготовка ґрунту і удобрення

3.4 Підготовка насінного матеріалу

3.5 Садіння картоплі

3.6 Догляд за посівами

3.7 Збирання врожаю Висновки Перелік використаної літератури Додаток

ВСТУП

Картопля як продукт харчування і сировина для промисловості - одна з найважливіших сільськогосподарських культур. Бульби її містять у середньому близько 20% крохмалю та понад 2% білкових речовин, якість яких вища, ніж інших сільськогосподарських культур — хлібних злаків, сої, бобів, тощо. Надзвичайно велика цінність картоплі як джерела антицинготного вітаміну С та вітамінів групи В,, крім того, в її бульбах містяться вітаміни, А (каротин), та К. Найбагатша на вітаміни свіжовикопана картопля. У 250−350 г свіжої вареної, особливо ранньої картоплі, міститься добова потреба людини у вітаміні С. Взимку картопля — один з основних вітамінних продуктів харчування. Європейській кухні відомо понад 1000 калорійних страв із картоплі. Продукти її переробки використовують у харчовій, кондитерській, хімічній, парфумерній, текстильній, шкіряній, лакофарбовій та інших галузях промисловості.

З 1 т картоплі виготовляють у середньому 1,4 ц крохмалю, до 95 л спирту-сирцю, 1 ц декстрину. З урожаю картоплі з 1 га одержують у три-три з половиною рази більше спирту, ніж із зернових культур.

Картопля має велике агротехнічне значення, вона кращий попередник зернових, бобових та інших культур.

1. Біологія культури

1.1 Ботанічна характеристика картоплі

Картопля належить до родини пасльонових (Solonaceae), що об'єднує понад 1000 культурних і диких видів. Найпоширеніший серед культурних видів — Solanum tuberosum L. При вирощуванні рослин із насіння коренева система картоплі стрижнева, а з бульб — мичкувата. Окремі корені можуть заглиблюватися на 1,5 м і більше, але основна їх частина розміщується у верхніх шарах ґрунту. Корінці розташовуються групами по три-чотири у вузлах стебла, біля його основи або біля вузлів столонів.

Порівняно з надземною частиною коренева система слабо розвинена і становить у середньому 7−7,5% маси рослин.

Стебло в поперечному розрізі ребристе, триабо чотиригранне. На ребрах стебла більшості сортів є перетинки, що називаються крилами.

На підземній частині рослини з листкових пазух розвиваються підземні стебла (столони), які ростуть під землею більш-менш горизонтально і часто розгалужуються, поділяються вузлами на міжвузля. Довжина столонів буває різною і залежить від сорту та умов вирощування. На їх кінцях утворюються потовщення, які перетворюються на бульби. Забарвлення столонів таке саме, як і в тіньових паростків бульб, що є сортовою ознакою.

Стебло трав’янисте, різного розміру і форми, заввишки від 45 до 70 см. За забарвленням воно може бути зеленим та пігментованим.

Листок складний — переривчасто-непарно-пірчасто-розсічений. Він складається із стрижня, черешка, кількох парних часток та верхівкової непарної частки. На центральному стрижні, крім часток, розміщуються частинки і часточки, їх кількість і особливості розміщення досить виразна сортова ознака (рис. 1).

Рис. 1. Листки картоплі: а — рідкочастковий слаборозсічениЯ; б — середньорозсічений; в — густочастковий сильно розсічений Розрізняють першу, другу, третю та інші пари часток; так само розрізняють і частинки та часточки. Рахунок ведуть від верхівки стебла.

Частки бувають стриженькові, які прикріплені до стрижня на невеликих стриженьках, сидячі, що не мають будь-яких стриженьків, і проміжні або незбіжні. За формою вони округло-широкі, яйцеподібні, округло-видовжені, овальні й видовжені, а за розміром — великі, середні та малі.

Листки залежно від сорту мають забарвлення від темно-до світло-зеленого, а іноді з пігментованими жилками, завжди різною мірою опушені.

Квітки зібрані в суцвіття, що складається з двох-чотирьох завитків, розміщених на довгому квітконосі. Квітки п’ятірного типу, складаються з чашечки, віночка, пиляків і маточки. Чашечка має п’ять чашолистиків, які зрослися й закінчуються загостреною верхівкою. В чашечці п’ять-шість пелюсток, що створюють спайнопелюстковий віночок. Забарвлення пелюсток різне. Тичинок п’ять із великими пиляхами, які знаходяться на довгих ніжках у вигляді колонки. Приймочка довга, її стовпчик звичайно вищий за колонку пиляків (рис. 2).

Плід — двогнізда багатонасінна ягода, частіше кулястої форми. Плоди утворюються не на всіх сортах картоплі. Насіння плоске, серцеподібне, світло-жовте, за формою дуже нагадує насіння помідорів, але значно менше (маса 1000 насінин помідорів — 3, картоплі — 0,5—0,6 г).

Рис. 2. Будова квітки, суцвіття та плоду картоплі:

а — загальний вигляд квітки: 1 — пелюстки; 2 — пиляки; 3 — приймочка; б — розріз квітки: 1 — зав’язь; 2 — листочки прицвітка; в — розріз ягоди; г — суцвіття

1.2 Біологічні особливості картоплі

У польових умовах бульби нормально проростають при температурі грунту 7—8 °С, але найкращі температурні умови для проростання при 18—20 °С. Якщо весна холодна і волога, а температура тривалий час утримується нижче 6 °C, то сходи нерідко з’являються через 30—50 днів. За цих умов замість пагонів можуть утворюватися дочірні бульби, без з’явлення сходів. Подібне явище спостерігається і при садінні бульб у дуже сухий грунт, при температурі понад 25 °C. Найінтенсивніше росте картоплиння при температурі 17—22 °С в умовах оптимального зволоження, а починає рости воно при температурі близько 5—6 °С. При температурі повітря понад 42 °C ріст припиняється, а при 50 °C рослини в’януть і можуть загинути. Найсприятливіша температура ґрунту для формування бульб — 16—19 °С, а для цвітіння і утворення ягід — 18—21 °С. У польових умовах при температурі ґрунту нижче 6—7 °С і вище 23 °C приріст бульб зменшується, а понад 26—29 °С у поєднанні з нестачею вологи формування їх припиняється, і шкірка на них швидко грубіє. З настанням сприятливих умов ріст майже відновлюється, але в основному в тих місцях, де шкірка була найтоншою.

Для нормального росту, розвитку і формування високого врожаю рослини за вегетаційний період повинні одержати певну суму активних температур: для формування врожаю ранньостиглих сортів — 1000—1400 °С, пізньостиглих — 1400— 1600 °C.

Картопля чутлива до низьких температур. Картоплиння може пошкоджуватись уже при мінус 1 °C, але згодом здатне відростати.

Картопля — світлолюбна рослина, при зменшенні освітлення стебло витягується і гальмується бульбоутворення. Недостатнє освітлення частково можна компенсувати застосуванням регуляторів росту (наприклад, обробка бульб фунаром, 10%-й р. — 20—30 л/т до садіння).

До вологості ґрунту й повітря картопля дуже вибаглива. Якщо на початку розвитку рослини досить добре витримують посушливу погоду, то перед цвітінням потреба у волозі значно збільшується. В середньому за вегетацію картопля потребує 220—260 мм атмосферних опадів. При недостатній кількості повітря в ґрунті знижується вбирна здатність коріння, яке в ущільненому ґрунті, перенасиченому вологою, загниває і відмирає. Перша ознака нестачі повітря в ґрунті — з’явлення на шкірці бульб білих горбочків.

Для картоплі придатні різні ґрунти, але кращими є легкі супіщані та суглинкові, забезпечені поживними речовинами й вологою, а також структурні чорноземи при достатньому зволоженні.

2. ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА

Приватне фермерське господарство «Олександрівське» знаходиться у місті Красногорівка Мар'їнського району Донецької області. На півночі господарство межує з Луганською областю, на півночі з Ростовською, на заході з Запоріжською. Від Донецька до господарства 70 км, а від району — 10 км. Господарство знаходиться у зоні степів.

Річний обсяг опадів від 300 мм до 500 мм. Опади промивають ґрунт не глибше 3−4 см, а підземні води залягають на глибині 12−15 м.

Агропромислову групу ґрунтів займає чорноземи звичайні. Ці ґрунти мають гумусовий горизонт глибиною 60−70 см. Зміст гумусу у ґрунті 5%, однак нерідко перевищує 10%. Глибина пахотного слою 35 см, достатньо водомісткі та водопроникливі, з легкою структурою та достатнім вмістом поживних речовин. Але присутні ґрунти з великим вмістом глини, тому вони погано водопроникають. При зрошені вони набухають, дуже уплотнюються і на поверхні виникає мало прохідна для повітря кора, при висушуванні з’являються глибокі тріщини.

У ґрунті присутні основні елементи живлення такі, як азот 16−22 кг при вмісті в пахотному слої 1 мг на 100 г ґрунту, фосфор — 10 кг, калій — 14,6 кг. Ці елементи живлення рослин енергійно всмоктуються і утримуються ґрунтовими частками.

Таблиця № 1

Середньомісячна температура. Розподілення температури за місяцями у Приватному фермерському господарстві «Олександрівське»

Таблиця № 2

Розподілення опадів за місяцями у 2011 році

2.1 Структура висівних площ для овочів

Таблиця № 3

Діаграма № 1

Динаміка врожайності картоплі

З цих показників можемо зробити висновок, що найвищий врожай картоплі був у 2011 році - 138 ц/га; найменший врожай був у 2010 році - 60,3 ц/га, тобто на багато менше запланованого врожаю на цей рік.

3. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ

Картопля потребує родючих, нещільних, чистих від бур’янів, добре забезпечених вологою ґрунтів.

Багаторічна практика вирощування картоплі в різних ґрунтово-кліматичних умовах України та на присадибних ділянках свідчить, що картопля — одна з небагатьох культур, яка слабо реагує на сівозміну, тому на практиці іноді розміщенню посівів картоплі та попередникам не приділяють належної уваги.

Однак загальноприйнятою є точка зору, що врожайність картоплі тим вища і сталіша, чим рідше її вирощують на одній і тій самій площі.

У стаціонарному досліді колишньої Житомирської обласної сільськогосподарської дослідної станції на дерново-підзолистих ґрунтах урожайність картоплі сорту Олев у середньому за 2006—2008 pp. при беззмінному вирощуванні становила 101, а в сівозміні залежно від насичення її картоплею — від 123 до 178 ц/га.

При беззмінному вирощуванні картоплі підвищилася ураженість бульб паршею, сухою гниллю та іншими хворобами .

Аналіз даних багаторічних дослідів свідчить, що в інтенсивному землеробстві першочергового значення набуває санітарна роль сівозміни для зменшення інтенсивного розвитку специфічних хвороб картоплі (вірусні, бактеріальні, грибні), а також шкідників (картопляної нематоди, колорадського жука).

Карантинними заходами зумовлено, що в зонах поширення раку картоплі її беззмінне вирощування не допускається. При поширенні картопляної нематоди картоплю повторно можна повертати на одне і те саме поле не раніше, як через чотири-п'ять років.

На Поліссі та в західних районах України, де достатньо вологи, кращими попередниками картоплі є озимі зернові, зернобобові, бобові, післяжнивні сидерати на добриво, у Лісостепу в польових сівозмінах її розміщують після озимих зернових, цукрових буряків, зернобобових культур, а в Степу — після озимих зернових, коренеплодів, баштанних і кормових культур.

Рівень врожайності зумовлює кожний фактор, але в першу чергу в Донецькій області, волога бо вона знаходиться на мінімальному рівні.

Знаходимо дійсно вірогідну врожайність з волого забезпечення:

ДВВ=Wпр*100/Кв

Wпр — кількість продуктивної вологи Кв — коефіцієнт водної потреби

Wпр=Ос*Кс Ос — 400 мм або 40 000 у/га Кс — 50%

Wпр=400 000*0,5=20 000 у/га ДВВ=20 000*10/600 тр=333.3

З’ясовуємо рівень програмованої врожайності, використовуючи данні визначень ПВ, ДВВ і врожайності в виробництві.

Таблиця № 4

3.1 Сорти картоплі

Сорти картоплі при впровадженні інтенсивної технології вирощування повинні забезпечувати високі і сталі врожаї високоякісних бульб. Вони різняться за скоростиглістю, врожайністю, вмістом і виходом сухих речовин з 1 га, смаковими якостями, стійкістю проти хвороб і шкідників.

За скоростиглістю сорти поділяють на п’ять груп: ранньостиглі, середньоранні, середньостиглі, середньопізні та пізньостиглі.

До ранніх належать сорти, в яких період вегетації рослин у середньому триває 90—100 днів, середньоранніх — 101— 115, середньостиглих — 116—130, середньопізніх — 131— 140, пізньостиглих — понад 140 днів.

Ранньостиглі сорти при застосуванні інтенсивної технології вирощування товарний урожай бульб дають орієнтовно на 55—65-й день, середньоранні — на 60—70-й, середньостиглі — на 70—75-й, середньопізні — на 76—80-й і пізньостиглі — на 81— 85-й день після садіння.

За призначенням сорти картоплі поділяють на столові, технічні, кормові й універсальні. У комплексі ознак столових сортів повинні бути високі смакові та кулінарні якості, підвищена стійкість м’якуша при варінні і бути придатними для механізованого чищення.

Технічними називають сорти, які використовують для технічної переробки — на спирт, крохмаль, напівфабрикати (чипси) тощо. Найпридатніші для цього сорти з низьким вмістом (0,1—0,4%) редукованих цукрів і високим — сухих речовин.

Для кормових сортів основні вимоги такі: високий вихід кормових одиниць з 1 га, вміст крохмалю в бульбах не нижче 17—18, а сирого протеїну — не менше 2,5—3%. На корм використовують до 30% урожаю всіх сортів: нестандартні бульби, відходи тощо. Спеціально вирощувати кормові сорти доцільно за умов, якщо при врожайності понад 300 ц/га вони можуть мати вихід сухих речовин більший ніж сорти столового, універсального чи технічного призначення, і не менше 100 ц/га корм. од.

Сорти, які за комплексом ознак придатні для використання на столові й кормові цілі та для технічної переробки, належать до універсальних.

У кожній групі сортів за скоростиглістю й призначенням віддають перевагу тим, які при однакових показниках основних вимог за якістю для груп дають вищий вихід сухих речовин з 1 га.

Ранньостиглі сорти Божедар. Кущ середньої висоти, компактний. Стебла у поперечному розрізі округлі, дуже облистнені. Листки темно-зелені, матові з різким жилкуванням. Цвітіння рясне і тривале. Суцвіття компактне, багатоквіткове. Чашолистики шилоподібні. Віночок середньої величини, рожевий. Бульби округло-овальні. Шкірка гладенька, вічка неглибокі. М’якуш білий, при різанні не темніє. Вегетаційний період — 82 дні. Вміст крохмалю — 15,9%. Урожайність — 223,9 ц/га. Ураження фітофторою — 48%. Стійкий проти ураження раком і нематодою. Рекомендований для вирощування в Степу, Лісостепу і на Поліссі.

Гарт. Кущ прямостоячий, компактний, високий, середньогіллястий, середньооблистнений. Листки зелені, матові. Кінцева частинка листка широкоовальна, основа серцеподібна. Часточки сидячі, розміщення — серединне. Прилистки серцеподібні. Суцвіття розлоге. Віночок синьо-фіолетовий. Цвітіння середнє, короткочасне. Квітконоси короткі, не забарвлені. Чашечка зелена, пігментована біля основи. Чашолистики короткі, шилоподібні. Віночок синьо-фіолетовий, середньої величини, ягоди не утворює.

Бульби округлі з тупою верхівкою і вдавленим столонним слідом, білі. Середня маса бульб — 93 г. Шкірка їх слабо лущиться. Вічка середньоглибокі. М’якуш білий, при розрізуванні не темніє. Сорт столового призначення. Стійкий проти раку. Середньо уражується фітофторозом, слабо — макро-споріозом та сухою гниллю. Зберігається добре. Лежкість — 92%. Смакові якості добрі, вміст крохмалю — 14,9%, сухих речовин — 23,2, вітаміну С — 13,9%. Максимальна урожайність — 535 ц/га. Рекомендований для вирощування на Поліссі.

Кобза. Вегетаційний період — 89 днів. Бульби округлі. Колір їх білий, а м’якуша — кремовий. Дегустаційна оцінка — 3,8 бала. Вміст крохмалю — 16,5, сухих речовин — 24,2%. Ураження фітофторою — 38,6%. Стійкий проти ураження раком. Середня врожайність — 280—332,5 ц/га. Рекомендований для вирощування в Степу, Лісостепу і на Поліссі.

Середньоранні сорти Памір. Вегетаційний період — 91,8 днів. Бульби овальні. Колір їх жовтий, а м’якуша — блідо-жовтий. Дегустаційна оцінка 3,9 бала. Вміст крохмалю — 14%. Відносно стійкий проти раку, стійкий проти нематоди. Ураженість фітофторозом — 31,6%. Середня врожайність — 220 ц/га. Рекомендований для вирощування в Лісостепу.

Мавка. Кущ прямостоячий, компактний, середньої висоти, середньо облистнений. Стебла нечисленні, гіллясті, зелені. Крила в середньому і нижньому ярусах прямі, із зворотнього боку мілкогофровані. Листки великі, сильно-розсічені, світло-зелені, матові. Частки листків середні за розміром з рівними краями. Кінцева частка видовжена, із серцеподібною основою і відтягнутим кінчиком. Перша пара часток нерівнобока. Часточки стрижневі, серединні, у першої і другої серіях округлі, у третьої — видовжені. Суцвіття компактне, багатоквіткове. Квітконос і квітконіжки довгі, зелені. Цвітіння короткочасне. Ягоди утворює рідко. Квітки білі, чашечка світло-зелена, чашолистики шилоподібні. Бульби білі, короткоовальні та овальні. Вічка неглибокі, нечисленні. Шкірка гладенька, в посушливі роки — лускувата. М’якуш білий. Сорт універсальний, стійкий проти раку, відносно стійкий проти фітофторозу та вірусних хвороб. Смакові якості бульб добрі. Рекомендований для вирощування в Лісостепу і на Поліссі.

Середньостиглі

Гатчинська. Кущ високий, гіллястий, добре вкритий листками. Стебла товсті, пігментовані у пазухах листків мазками, ребристі, з хвилястими краями. Листки великі, темно-зелені, матові, сильнорозсічені, з виразним жилкуванням. Частки листка видовжено-овальні, з рівними краями. Часточки стрижневі, видовжені, з відтягнутим коротким кінчиком, розміщені по дві пари у кожної серії. Суцвіття напіврозлоге, багатоквіткове. Квітконоси і квітконіжки довгі, зелені. Верхня частина квітконіжки світло-зелена. Цвіте рясно і довго. Ягід не утворює. Квітки червоно-фіолетові, з маленькими білими кінчиками. На лінії зрошення пелюсток є глибокі розриви. Бульби білі, округлі, з малими поверхневими вічками, розміщеними на верхівці бульби. Шкірка гладенька. М’якуш білий. Сорт столовий, стійкий проти раку, відносно стійкий проти фітофторозу, але бульби у вологі роки значною мірою уражуються цією хворобою. Смакові якості бульб добрі. Вміст крохмалю — 13,7—16,9%. Рекомендований для вирощування в Степу, Лісостепу і на Поліссі.

Огоньок. Кущ середньої висоти, напіврозлогий, сильнооблистнений, багатостеблий. Стебла зелені, колінчасті, слабогіллясті, ребристі із слабохвилястими крилами. Листки темно-зелені, великі, сильнорозсічені, з добре помітним жилкуванням, загнуті вниз. Кінцева частка яйцеподібної форми із серцеподібною основою і коротковідтягнутим кінчиком. Бокові частки великі, з хвилястими краями. Суцвіття розлоге, малоквіткове. Квітконоси довгі. Квітконіжки довгі, пігментовані, густоопушені. Біля основи квітконосів є по два великих серцеподібних прилистки. Цвіте рясно, ягід не утворює. Квітки червоно-фіолетові з білим кінчиком із внутрішнього й зовнішнього боків віночка. Бульби білі, округ-ло-овальні. Вічка злегка заглиблені. Шкірка гладенька. М’якуш білий. Сорт столовий, стійкий проти раку, порівняно стійкий проти фітофторозу. Смакові якості добрі. Вміст крохмалю — 15,5—18,8%. Рекомендований для вирощування в Степу.

3.2 Розміщення культури картоплі в сівозміні

Таблиця № 5 Схема сівозміни

Сівозміна — це науково обгрунтоване чергування сільськогосподарських культур у часі та розміщення їх на полях.

При виборі ділянки перевагу потрібно віддати картопля, оскільки вона потребує підвищення повітрязабезпеченності, рихлості грунту. Під картоплю необхідно відводити ділянки з більш окультуреними, легкими та сипкими грунтами. Кращі попередники для картоплі озимі хліба, якщо під них вносили органічні та мінеральні добрива та однолітні бобові (горох, боби, чечевиця). В польових та кормових сівозмінах картоплю розміщують після багаторічних трав, озимої пшениці. Картопля є прекрасним попередником для всіх культур, особливо для ранніх ярових, зернобобових, масляних. Картопля належить до числа культур, які в умовах гарної обробки грунту може давати задовільні результати при довгостроковому садінні на одному і тому ж місці.

3.3 Підготовка ґрунту і удобрення

Для нормального розвитку кореневої системи, еталонів та бульб і створення умов для комбайнового збирання врожаю необхідно, щоб грунт протягом вегетації був дрібногрудочкуватим і глибоко розпушеним.

Обробіток зв’язних ґрунтів має свої особливості. Як правило, навесні вони поспівають повільно, що затягує строки їх підготовки і садіння картоплі. Крім того, глибокий весняний обробіток часто призводить до погіршення фізичних властивостей ґрунту, утворення брил та грудок. Щоб уникнути цього, основні операції по внесенню добрив та підготовці ґрунту слід проводити восени.

Зразу ж після збирання зернових чи зернобобових культур лущать стерню на глибину 6—8 см. На забур’янених пирієм площах вносять гербіцид ТХАН у нормі 25—30 кг/га препарату при витраті робочого розчину 300—400 л/га. Через два-три тижні стерню лущать повторно на глибину 10—12 см.

Норми і строки внесення добрив визначають залежно від конкретних ґрунтово-кліматичних умов і біологічних особливостей сорту. На чорноземних ґрунтах півдня Лісостепу гній можна вносити під попередник, або безпосередньо під картоплю, на решті території зони — безпосередньо під картоплю 30—40, а при зрошенні — 40—50 т/га. Норми рідкого гною (при вологості 92—95%) збільшують у 1,5— 2 рази.

У північній і західній частинах зони фосфорні та калійні добрива вносять восени, азотні — навесні, а в Центральному і Східному Лісостепу всі види добрив — під зяблевий обробіток ґрунту.

Норми мінеральних добрив на фоні зазначених вище органічних такі: на темно-сірих лісових ґрунтах та чорноземах опідзолених під сорти, що менше реагують на підвищені норми (ранньостиглі, середньоранні сорти) — N₆₀P₆₀K₆₀, на сірих лісових — N₆₀P₆₀K₈₀; під сорти, що краще реагують на підвищені норми (середньостиглі, середньопізні), на сірих лісових — N₉₀P₉₀K₁₁₀, на темно-сірих лісових ґрунтах і чорноземах опідзолених — N₉₀P₉₀K₉₀; на чорноземах типових малогумусних під решту сортів — N₄₅P₄₅K_45.

На дерново-підзолистих піщаних і супіщаних, дерново-підзолистих суглинкових грунтах під пізньостиглі сорти картоплі вносять N₉₀₋₁₂₀P₆₀₋₉₀K₉₀₋₁₂₀. На насінницьких посівах норму азотних добрив зменшують на 15%.

Одночасно із садінням бульб у рядки вносять по 1 ц нітрофоски, або інші складні добрива. Картоплю підживлюють лише тоді, коли з якихось причин не внесли необхідної кількості добрив при основному удобренні, але робити це треба у ранні строки (не пізніше фази з’явлення сходів картоплі).

При локальному внесенні мінеральних добрив одночасно з нарізуванням гребенів або садінням картоплі саджалкою добрива треба розміщувати глибше від бульб на 4—6 см.

Стерню лущать зразу ж після збирання попередника широкозахватними дисковими лущильниками ЛГД-10, ЛГД-20 відповідно в агрегаті з тракторами Т-150К та КТ-70 на глибину 6—8 см.

Не пізніше, як через 15—20 днів після першого лущення, вносять органічні й мінеральні добрива, і в першій половині вересня проводять глибоку зяблеву оранку плугами з передплужниками в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками на глибину орного шару. Після оранки на ґрунтах легкосуглинкового гранулометричного складу ріллю розпушують культиваторами для суцільного обробітку в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками в два сліди. На важкосуглинкових зв’язних ґрунтах ріллю обробляють фрезами ФБН-1,5 або культиваторами КФГ-3,6 на глибину 10—14 см.

Культиватором КРН-4.2Г, обладнаним лапами-підгортальниками, створюють гребені висотою 17—20 см. На ньому встановлюють сім лап-гадгортальників. Крайні підгортальники, які є маркерами, повинні розпушувати ґрунт на глибину 5—6 см. Перший прохід роблять по вішках. Потім тракторист водить трактор по крайній борозні й створює за кожний прохід чотири гребені, а три підгортальники повторно проходять по нарізаних борознах. При цьому стикові міжряддя не утворюються.

Для створення гребенів використовують також культиватор КРН-5,6, на брусі якого встановлюють, починаючи від середини, через 140 см п’ять лап-підгортальників. При першому проході трактора борозни нарізуються через 140 см. При наступному проході слідопокажчиком є крайня борозна, по якій примішують праву чи ліву гусеницю трактора. При цьому культиватор формує гребені з відстанню 70 см.

Найкраще агрегатувати культиватор з трактором Т-70С. Це забезпечує необхідну прямолінійність гребенів та зменшує буксування. Під час створення гребенів можна одночасно вносити мінеральні добрива. Для цього переобладнують культиватор КОН-2,8ПМ: замість банок на туковисівні апарати АТД-2 встановлюють суцільний бункер місткістю 600— 700 кг, що дає можливість механізувати завантаження туків.

Якщо з осені гребені не створені, то після оранки проводять культивацію. Рано навесні з початком польових робіт на цих площах закривають вологу і, коли грунт поспіє, його обробляють на глибину 10—14 см фрезою ФБН-1,5 в агрегаті з трактором Т-74, або культиватором КФГ-3,6 в агрегаті з трактором Т-150К.

Там, де з осені створили гребені, грунт до садіння в міжряддях обробляють просапними культиваторами КОН-2,8ПМ, КРН-4.2Г, обладнаними ротаційними боронами БРУ-0,7. На кожній секції культиватора встановляють по два долота, а між ними по центру лапу-підгортальник, які розпушують ґрунт на глибину 7—9 см. Мета такого обробітку підправити гребені, знищити сходи бур’янів, розпушити ґрунт.

3.4 Підготовка насінного матеріалу

Перед садінням насінну картоплю ретельно перебирають і сортують на сортувальних пунктах за масою на такі фракції: 35—50 г, 50—80, 80—100, 100 г і більше. Доцільніше садити бульби масою 35—80 г. Бульби масою 80—100 г і більше можна розрізувати на три-чотири частини.

Обов’язковий захід — прогрівання картоплі. Перебрані бульби прогрівають у засіках постійних сховищ, вентилюючи їх повітрям із температурою 18—20 °С протягом 7—10 днів, або в контейнерах чи тимчасових кагатах, під поліетиленовою плівкою протягом 12—15 днів. При зберіганні у кагатах найпростіше обігрівати бульби під плівковим укриттям. Після весняного їх перебирання по всій довжині кагату через 2— З м встановляють опори. Віддаль від опори до поверхні бульб має становити не менше 20—25 см. Висота насипу картоплі — 80—90 см. На опори кладуть плівку і прикопують її з усіх боків кагату. Цей спосіб дає можливість обігрівати бульби без додаткових навантажень.

Для раннього садіння насінні бульби пророщують протягом З0 днів в опалюваних і освітлюваних приміщеннях. Температуру підтримують протягом шести-семи днів на рівні 20 °C, потім знижують до 6—8 °С з таким розрахунком, щоб довжина паростків перед садінням становила не більше 2 см. Перед садінням бульби протруюють вітаваксом 200 (2 кг/т) або полікарбацином (2,6—2,7 кг/т). Для цього використовують списані й переобладнані картоплезбиральні комбайни типу Е-668. Відкалібровані й прогріті бульби подають Із сховища або кагату системою стрічкових конвеєрів СТХ-30 у приймальний бункер ТЗК-30, звідки їх вивантажують у підйомний барабан комбайна. Під час обертання він занурю*: бульби в суспензію препарату, якою заповнена ванна Суспензію готують завчасно в апараті АПР «Темп», цистернах ЗПСВ-1,8 або в баках обприскувачів ПОУ та ОВТ-1А. З них же під час роботи періодично заповнюють ванну. Протруєні бульби піднімаються барабаном із ванни і системою конвеєрів подаються у завантажувач саджалок.

а б Рис. 3

а — бульба, пророщена у світлі; б — бульба пророщена у темряві

3.5 Садіння картоплі

Садять картоплю в оптимальні строки (за 10 днів) слідом за сівбою ранніх зернових, коли фунт на глибині 10 см прогріється до 6—8 °С.

Відсортовані прогріті бульби з тимчасових кагатів за допомогою навантажувача ПЗ-0,8 або ЗО, обладнаного ковшем для сипких вантажів у варіанті прямої лопати, навантажують у самоскиди САЗ-3502 з вантажопідйомним кузовом або самоскиди ГАЗ-52−02, ГАЗ-93 та інші, в кузовах яких встановлені допоміжні бункери, і транспортують у поле, де завантажують саджалки. Бункери саджалок нарощують на висоту З0—40 см, проміжки між ними закривають. Завдяки цьому збільшується їх місткість до 800 кг.

Під час садіння гребеневим способом особливу увагу звертають на забезпечення прямолінійності рядків та встановлення ширини стикових міжрядь.

Оптимальна густота садіння для ранньостиглих — 60—70, середньостиглих та середньопізніх сортів — 55—60 тис./га бульб.

Густоту необхідно перевіряти під час першого проходу агрегату, а потім не менше двох разів за зміну. Для цього агрегат на робочій швидкості з піднятими загортальними дисками проходить 16—18 м. У кожному з чотирьох рядків підраховують кількість висаджених бульб на відстані 14,3 м. Результати підрахунків додають, ділять на чотири і множать на 1000. Одержана цифра показує, яку кількість бульб висаджено на гектар при ширині міжрядь 70 см. Цей спосіб дає також можливість перевірити справність всіх висаджувальних апаратів саджалки.

Кращих результатів під час садіння досягають, якщо використовують привід від синхронного вала відбору потужності тракторів МТЗ-80, МТЗ-82. Це дає можливість широко маневрувати швидкостями руху без погіршення якості садіння, тому що густота висаджування бульб не залежить від швидкості руху агрегату.

При садінні живильний ковш та вичерпувальні ложечки саджалок періодично очищають від рослинних решток та землі. Надмірне нагромадження їх на дні живильного ковша, особливо у вологу погоду, призводить до залипання ложечок і різкого збільшення пропусків.

Технологією передбачається два способи садіння бульб: у гребені, створені восени або навесні, гребеневим способом па площах, де фрезерування проведене навесні до садіння.

Для садіння у заздалегідь сформовані гребені опорні колеса саджалок опускають на 100—150 мм нижче від нормального їх положення. Тракторист водить трактор по борознах. Сошники саджалки загортають бульби на глибину 8—10 см від верхівки гребеня. За такого способу садіння відпадає потреба в маркері та забезпечується можливість роботи кількох агрегатів на одній площі.

При садінні картоплі з одночасним утворенням гребенів бульби загортаються дисками саджалок на глибину 10—12 см від верхівки гребеня до бульби.

3.6 Догляд за посівами

Заходами догляду за посівами створюють оптимальні умови для росту картоплі та збирання врожаю. До них належить боротьба з бур’янами, розпушування ґрунту і утворення рівномірно пухких, добре сформованих гребенів.

Під час догляду прагнуть сформувати гребені висотою 16—18 см з трапецієподібними вершинами з таким розрахунком, щоб бульбове гніздо розміщувалося у нижній частині гребенів. За таких умов при збиранні врожаю на конвеєри комбайна потрапляє мінімальна кількість ущільненого ґрунту, що значно полегшує виконання цього процесу.

До формування гребенів слід підходити творчо. Створювати їх можна при будь-якому досходовому обробітку, якщо вологість і фізичний стан ґрунту оптимальні. Краще створювати їх у кілька прийомів. Глибину розпушування міжрядь та підгортання вибирають таку, при якій забезпечується найкраще кришіння ґрунту.

Для догляду за посівами використовують культиватори КОН-2,8ПМ, КРН-4,2, обладнані сітчастими або ротаційними боронами.

Для, досходових обробітків на кожний грядиль культиватора встановлюють по два долота і стрілчасту лапу по центру міжрядь. Глибина першого обробітку — 7—10 см. При наступних розпушеннях її поступово збільшують.

Перший досходовий обробіток проводять на сьомий-восьмий день після садіння. До з’явлення сходів плантацію обробляють два-три рази.

Після з’явлення сходів проводять два обробітки. Ефективним у боротьбі з бур’янами є підгортання. За достатньої вологості ґрунту рослини підгортають глибоко, недостатньої — мілко. Глибину підгортання встановлюють таку, щоб під час роботи це утворювалися і не переносилися на гребінь брили. Для підгортання застосовують культиватори, обладнані лапами-підгортальниками або дисковими підгортальниками в агрегаті з ротаційною бороною БРУ-0,7, в якої знімають циліндричну частину.

Остаточно підгортають рослини у фазі початку бутонізації (при їх висоті 20—25 см).

Добрих результатів у боротьбі з бур’янами досягають комбінованою системою догляду, при якій механічні засоби поєднують із застосуванням гербіцидів. При цьому скорочується кількість проходів агрегатів по полю, що зменшує ущільнення ґрунту. Залежно від типу ґрунту та характеру забур’яненості застосовують такі гербіциди: агрітокс, 50%-й в. р. (0,9—1,7 кг/га), аценіт, 50%-й к. е. (З—5 кг/га), гезагард, 50%-й з. п. (2—4 кг/га), гліфоган, 48%-й в. р. (2 кг/га), топагард, 50%-й з. п. (2—4 кг/га), фронт'єр 900 (1,1 —1,7 кг/га). Вносять їх до з’явлення сходів і загортають у ґрунт культиваторами в агрегаті з боронами.

Найбільшої шкоди картоплі завдають макроспоріоз, фітофтороз, вірусні хвороби, ризоктоніоз, парша звичайна та колорадський жук.

Перше профілактичне обприскування проти фітофторозу та макроспоріозу проводять, коли рослини досягнуть висоти 15—20 см. Для цього застосовують такі фунгіциди: акробат МЦ, 69%-й з. п. (2 кг/га), дітан М-45, 80%-й з. п. (1,2— 1,6 кг/га), купроксат, 34,5%-й к. е. (З—5 кг), полікарбацин, 80%-й з. п. (2,4 кг/га), сандофан, 64%-й з. п. (2—2,5 кг/га), татту, 55%-й з. п. (4 кг/га), хлорокис міді, 90%-й з. п. (2,6 кг/га), ридоміл МЦ, 72%-й з. п. (2,5 кг/га).

При масовому з’явленні колорадського жука, що перезимував, і личинок другого віку на посівах картоплі застосовують такі інсектициди: банколом (0,2—0,3 кг/га), арріво (і) 32 кг/га), шерпа (0,1—0,16 кг/га), БІ-58 новий (2— 2,5 кг/га), децис (0,1—0,15 кг/га), золон (1,5—2 кг/га), Сонет (0,2 кг/га), сумі-альфа (0,25 кг/га), суміцидін (0,3 кг/га), регент (0,020—0,025 кг/га), фастак (0,07—0,1 кг/га).

3.7 Збирання врожаю

Спочатку збирають ранньостиглі сорти, потім середньоранні, середньоі пізньостиглі. Перед цим на всіх посівах скошують бадилля й вивозять за межі поля. Масове збирання починають 20 серпня і закінчують до 1 жовтня, тобто при температурі не нижче 7 °C.

Урожай збирають груповим методом, три-чотири і більше комбайнів, закріплюючи необхідну кількість транспортних засобів для перевезення бульб до місця сортування або зберігання.

Перед збиранням поле розбивають на ділянки за кількістю по комбайнів, а ділянки — на загінки, які починаються і закінчуються стиковими міжряддями. Якщо при збиранні відсутні смуги для поворотів, то їх відбивають шириною10−12 м, де збирання проводять комбайнами або копачами впоперек рядків. Картоплезбиральний агрегат збирає дві загінки — спочатку першу і третю, потім другу й четверту. У виробництві найпоширеніші три технологічні схеми збирання, транспортування і зберігання картоплі.

Потокова: картоплекомбайн — автосамоскид — сортувальний пункт — нагромаджувач відсортованих бульб — сховище або реалізація.

Потоково-перевалочна: картоплекомбайн — автосамоскид — тимчасовий кагатосортувальний пункт — автосамоскид (контейнер) — сховище. Цю схему найбільше застосовують при збиранні й зберіганні насінної картоплі.

Потоково-безперевалочна: картоплекомбайн — контейнер? сховище. Ця схема придатна для збирання і зберігання насінної картоплі усіх сортів, а також продовольчої. Впровадження її зумовлюється наявністю у господарстві достатньої кількості контейнерів і капітальних сховищ.

ВИСНОВКИ

У приватному фермерському господарстві «Олександрівське» врожай картоплі на протязі багатьох років змінюється, разом з цим спостерігається зростання собівартості, особливо за 2010;2011 рр. Сформована у господарстві система використання пахітних земель не сприяє швидкому росту сільськогосподарської продукції. Значно підвищилась виробничисть праці за рахунок видачі робітникам натуральних продуктів. Фермерське господарство у 2010 р. отримало прибуток з 1 га 40 158 грн., у цілому це рентабельне господарство, його рентабельність у 2011 р. складає 410,7%.

Для господарства на сьогоднішній день головною метою є введення нових рекомендованих сівозмін з науково-обґрунтованим чергуванням культур, звернути увагу на агротехніку (дотримуватись глибини та термінів). Оновити машинно-тракторний парк. В господарстві також потрібно покращити організацію праці, оплату робітникам здійснювати з урахуванням якості продукції. Також необхідно перевести деякі підрозділи в господарстві на орендний підряд, внести нові форми господарювання.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алімов Д.М., Шелестов Ю. В. Технологія виробництва продукції рослинництва. — К.: Вища школа, 1994. — 287 с.

2. Бульба. Энциклопедический справочник по выращиванию, хранению, переработке и использовании картофеля. — Минск.: Изд. «Белорусская советская энциклопедия», 1988. — 574 с.

3. Грищенко В. В., Дологодворов В. Е. Основы программирования урожаев сельскохозяйственных культур. — М.: Агропромиздат, 1986. — 56 с.

4. Довідник агронома/ За ред. Зіневича Л.Л. — К: Урожай, 1986. — 672 с.

5. Кучко А. А., Куценко В. С., Осипчук А. А. та ін. Довідник картопляра / За ред. А. А. Кучка, В. С. Куценка, А. А. Осипчука, В. Г. Батюти. — К.: Урожай, 1991. — 220 с.

6. Єщенко В.О., Ґудзь В.П., Опришко В. П. та ін. Загальне землеробство/ За ред. В.О. Єщенко. — К.: Урожай, 1995. — 239 с.

7. Зінченко О.І. та ін. Рослинництво: підручник/ За ред. О.І. Зінченка, — К.: Аграрна освіта, 2001. — 591 с.

8. Кияк Г. С., Дубровський С. В., Онищук Д. М. Рослинництво. — Вища шк., 1992. -417 с.

9. Кучко А. А., Мицько В. М. Фізіологічні основи формування врожаю і якості картоплі. — К.: Довіра, 1997. — 142 с.

10. Мотрук Б. Н. Рослинництво. — К.: Урожай, 1999. — 464 с.

11. Писарев Б. А. Коршунов А.В., Князев В. А. и др. Производство картофеля: возделывание, уборка, послеуборочная доработка, хранение, — М.: Росагропромиздат, 1990. — 214 с.

12. Теслюк П. С. Продовольча картопля. — К.: Урожай, 1989. — 257 с.

13. Фоменко Л. Д. Довідник по землеробству. — Львів: Каменяр, 1987. — 225 с.

ДОДАТОК

Схема зрошувальної системи приватного фермерського господарства «Олександрівське»