Обґрунтування комплексних заходів для недопущення травматизму і покращення умов праці в ТОВ «АФ Відродження» Любарського району Житомирської області під ча

Дипломна робота На тему:

«Обґрунтування комплексних заходів для недопущення травматизму і покращення умов праці в ТОВ „АФ Відродження“ Любарського району Житомирської області під час вирощування кукурудзи на зерно»

Реферат

Пояснювальна записка ______ с., в тому числі 11 табл. і 46 літературних джерел; 7 листів креслень.

Ключові слова: охорона праці, умови праці, кукурудза, управління, організація, механізатори, економічна ефективність, екологія.

В дипломній роботі презентовано аналіз виробничої діяльності ТОВ «АФ Відродження», аналіз умов праці механізаторів, а також аналіз умов праці в цілому господарстві.

Розроблена енергозберігаюча технологія вирощування кукурудзи на зерно, що дасть змогу отримати урожай на рівні 50 ц/га.

Розглянуто організацію охорони праці на підприємствах агропромислового комплексу та нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці.

Розроблені вимоги охорони праці під час вирощування кукурудзи на зерно. Проаналізовані небезпеки під час вирощування та збирання кукурудзи і розроблені рекомендації для не уникнення даних небезпек.

Розробленні організаційно-технологічні заходи для покращення умов праці та зменшення травматизму.

Розроблений бізнес план для впровадження запропонованих заходів з охорони праці. Строк окупності запропонованих заходів складе 1,39 роки, приріст продуктивності праці для цілого господарства складе 9,5%.

Результати роботи рекомендовано впровадити в ТОВ «АФ Відродження» Любарського району Житомирської області.

Зміст

• Вступ
• 1. Фінансово-господарська характеристика підприємства
• 1.1 Організаційна структура, спеціалізація та забезпеченість виробничими ресурсами ТОВ «АФ Відродження» Любарського району Житомирської області
• 1.2 Аналіз стану охорони праці в ТОВ «АФ Відродження»
• 2. Проектування комплексної механізації виробництва кукурудзи на зерно
• 2.1 Біологічні особливості вирощування кукурудзи на зерно
• 2.2 Програмування врожайності кукурудзи на зерно
• 2.3 Складання технологічної карти виробництва кукурудзи на зерно по енергозберігаючій технології
• 2.4 Розрахунок потреби в техніці, робочій силі та технологічних матеріалах
• 3. Організація охорони праці в підприємствах АПК
• 3.1 Загальні гарантії прав працівників на охорону праці
• 3.2 Додаткові гарантії прав на охорону праці працівників, які працюють у важких і шкідливих умовах праці
• 3.3 Норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії. Інструктаж і навчання працівників правилам техніки безпеки і виробничої санітарії
• 4. Розроблення заходів для недопущення травматизму та покращення умов праці при вирощуванні кукурудзи на зерно
• 4.1 Аналіз небезпек при вирощуванні та збиранні кукурудзи на зерно у ТОВ «АФ Відродження»
• 4.2 Загальні вимоги безпеки при вирощуванні та збиранні кукурудзи на зерно
• 4.3 Організаційні заходи для поліпшення умов праці механізаторів
• 4.4 Розроблення тексту інструктажу з охорони праці для механізаторів при виконанні польових робіт
• 5. Бізнес-план
• 5.1 Резюме
• 5.2 Стратегія маркетингу
• 5.3 План виробництва
• 5.4 Організаційний план
• 5.5 Юридичний план
• 5.6 Оцінювання ризику і страхування
• 5.7 Фінансовий план
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

За часи існування незалежної України у державі багато зроблено у галузі охорони праці. Так, у 1992 році Верховною Радою було ухвалено Закон України «Про охорону праці». На основі положень цього Закону у всіх галузях господарювання незалежно від форм власності було запроваджено адміністративний та громадський контроль за дотриманням нормативів безпеки на виробництві.

Це дозволило суттєво (у декілька разів) знизити рівень виробничого травматизму, зокрема у сільськогосподарському виробництві. Але, незважаючи на прикладені зусилля рівень травматизму залишається у сільському господарстві високим, а культура безпеки праці низькою.

Тому Міністерство аграрної політики намагається приєднатися до міжнародних угод у галузі безпеки праці сільськогосподарського виробництва, зокрема підписати Конвенцію 2001 року про безпеку і гігієну праці в сільському господарстві. Дотримання і запровадження в Україні положень цієї Конвенції дозволить встановити на сільськогосподарських підприємствах вищий рівень відповідальності керівників та працівників за безпеку праці.

Зокрема у Рекомендаціях до виконання Конвенції вказано, що:

потрібно вживати заходи для забезпечення того, щоб рівень безпеки і гігієни праці тимчасових і сезонних працівників був не нижче рівня захисту прирівняних категорій працівників сільського господарства, зайнятих на постійній основі;

машини, устаткування, разом з засобами індивідуального захисту, приладами і ручним інструментом, що використовуються в сільському господарстві, повинні відповідали прийнятим нормам та стандартам безпеки і гігієни праці сільськогосподарські працівники мають право відмовитися від виконання небезпечної роботи, коли в них є досить вагомі підстави думати, що існує безпосередня і серйозна загроза для їхньої безпеки і здоров’я, про що вони негайно інформують свого керівника. Ці дії не повинні мати для них несприятливі наслідки.

Сільськогосподарські машини та устаткування повинні використовуються тільки на тих видах робіт, для яких вони призначені, за винятком випадків, коли їх використання з іншою метою, що не відповідає початково заданій, вважається безпечним згідно до національних законодавства і практики, і зокрема не допускається їх використання для перевезення людей, якщо їх конструкція не призначена чи не пристосована для цього. Сільськогосподарська техніка повинна експлуатуватися підготовленими працівниками згідно з законодавством і практикою.

Не можна вимагати від працівників чи дозволяти їм виконання вантажно-розвантажувальних операцій чи переміщення вручну вантажів, вага або тип яких можуть завдати шкоди здоров’ю працівників чи поставити під погрозу їх безпеку

У вказаних документах вказано, що ті організації, які виробляють, імпортують, поставляють, реалізують, перевозять, складують чи знищують хімічні речовини, використовувані в сільському господарстві, повинні дотримуватися прийнятих норм безпеки і гігієни праці і надавали належну та повну інформацію їх користувачам відповідними офіційними мовами країни і, за запитом, компетентному органу. У нашій країні має впроваджуватися належна система для безпечного збирання, переробляння й утилізацію хімічних відходів, хімічних речовин з закінченими термінами збереження та порожніх контейнерів, щоб не допустити їхнього використання з іншою метою і усунути чи звести до мінімуму ризики для безпеки і здоров’я людей і для довкілля.

Працівники сільського господарства мають бути охоплені системою соціального забезпечення для захисту від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань зі смертельним і несмертельним наслідком, а також від інвалідності й інших пов’язаних з виробництвом ризиків для здоров’я, що забезпечує їм захист, що дорівнює принаймні тому, який надається працівникам в інших галузях.

На жаль працівники сільськогосподарських підприємств через специфіку виробництва та інші обставини зазнають впливу багатьох негативних чинників у своїй роботі. Зокрема потрібно відмітити у АІЖ України:

велика кількість застарілого, фізично та морально зношеного обладнання, машин, механізмів, що не відповідають безпечним умовам праці;

недостатня забезпеченість працівників засобами індивідуального захисту;

невідповідність робочих місць вимогам нормативних актів з охорони праці;

значне послаблення трудової та виробничої дисципліни.

Через це сільське господарство дає близько чверті нещасних випадків, які трапляються у виробництві. До того ж проведена реорганізація та реструктуризація сільськогосподарських підприємств не призвели до покращення умов праці на селі, а навпаки спричинили безконтрольність щодо забезпечення прав сільськогосподарських працівників на належні умов праці.

Тому виконання даної дипломної роботи, спрямованого на розроблення організаційних та технічних заходів для покращення умов праці та недопущення травматизму у ТОВ «АФ Відродження», що дозволить запропонувати шляхи покращення безпеки виробництва у структурних підрозділах господарства.

1. Фінансово-господарська характеристика підприємства

1.1 Організаційна структура, спеціалізація та забезпеченість виробничими ресурсами ТОВ «АФ Відродження» Любарського району Житомирської області

Товариство з обмеженою відповідальністю «АФ Відродженння» розташоване в Любарському районі Житомирської області. Ферма, МТП і МРМ розташоване на окраїні селища. Найближча залізнична зупинка розташована за 7 км. від МТП, а залізнична станція за 24 км. Відстань до районного центра м. Любар 14 км. Господарство має добре шляхове сполучення з районним і обласним центром. А також з усіма пунктами здачі с/г продукції.

Землі господарства знаходяться на рівнинній місцевості в ґрунтово-кліматичній зоні лісостепу. Середньорічна температура повітря становить +4,9 — 5⁰C. Абсолютний максимум температури +40⁰C, мінімальний — 34⁰C. Вегетаційний період в середньому триває 265 днів. Середньорічна норма опадів 525−540 мм, але бувають відхилення від 245 до 770 мм. Найбільша кількість випадає в червні - липні 142−174 мм.

В цілому кліматичні умови господарства придатні для вирощування всіх районованих с/г культур. Ґрунти господарства в основному чорноземи. Для того щоб вести успішну господарську діяльність на полях господарства треба раціонально використовувати земельні угіддя на основі наукового підходу до організації праці в господарстві створені хороші умови для правильного використання земельних угідь.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АФ Відродження» має такі структурні підрозділи:

— рільнича бригада,

— тваринницька ферма,

— тракторна бригада,

— звіроферма,

— підсобні цехи.

Таблиця 1.1

Структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції в ТОВ «АФ Відродження»

Спеціалізація підприємства визначається за структурою грошових надходжень від реалізації товарної продукції. Аналізуючи дані табл.1 можна зробити висновок, що ТОВ «АФ Відродження» спеціалізується на виробництві, озимої пшениці, кукурудзи на зерно та вирощуванні великої рогатої худоби (ВРХ).

Характеризуючи підприємство по забезпеченості виробничими ресурсами, визначають:

— землезабезпеченість,

— наявність і використання трудових ресурсів,

— наявність і стан обладнання та механізмів,

— економічну ефективність використання основних і оборотних засобів.

Землезабезпеченість — це показник, який визначається навантаженням ріллі та сільськогосподарських угідь на одного середньорічного працівника (табл.2).

Проводячи аналіз землезабезпеченості ТОВ «Відродження», можна зробити висновок, що у 2008 році землезабезпеченість збільшилася до 9,78 га на одного працівника, тобто на 31,28%. Зросла також питома вага ріллі з 7,4 га в 2010 р до 9,72 га на одного працівника в 2011 році.

Таблиця 1.2

Землезабезпеченість ТОВ «Відродження» Любарського району Житомирської області

Це пояснюється тим, що відбулось збільшення площі сільськогосподарських угідь на 25,5; і незначне зменшення кількості працівників на 4,5%. Рілля займає в структурі сільськогосподарських угідь більше 95% (в 2010році - 99,3%, в 2011р — 99,5%) то можна зробити висновок, що ТОВ «Відродження» є високорозвинутим господарством, яке вирощує зернові та технічні культури.

Наявність і використання трудових ресурсів в господарстві визначають за допомогою слідуючи показників.

Трудозабезпеченість — відношення кількості працівників до площі сільськогосподарських угідь.

охорона праця вирощування кукурудза Коефіцієнт запасу праці - це відношення фактичної кількості відпрацьованих людиною — годин до нормального запасу праці. Фактична сума відпрацьованих людиною — годин — це сума затрат праці по рослинництву і тваринництву. Нормальний запас праці визначається множенням середньорічної кількості працівників на ефективний річний фонд робочого часу 1 працівника (1885 люд-год).

Трудова активність працівників визначається в цілому по господарству і по галузям. В першому випадку це відношення фактичної кількості відпрацьованих людино-годин до чисельності працівників в господарстві; по галузям аналогічно.

Таблиця 1.3

Наявність і використання трудових ресурсів в ТОВ «Відродження»

Аналізуючи дані таблиці 3, можна зробити висновок, що трудозабезпеченість на кінець 2011 року зменшилась до 0,11, тобто на 15,4%. Питома вага працівників в рослинництві і в тваринництві зменшилась на 0,5, %. Коефіцієнт запасу праці зріс з 1,03 в 2010 році до 1,13 в 2008 році, тобто на 9,7%. Трудова активність працівників в цілому по господарству збільшилась на 9,8% за рахунок збільшення трудової активності працівників в тваринництві на 20,3% і незначного зменшення аналогічного показника в рослинництві на 12,5%.

Економічна ефективність використання основних оборотних фондів визначається за наступними показниками.

Фондозабезпеченість сільськогосподарського виробництва — це відношення середньорічної вартості фондів до площі сільськогосподарських угідь.

Фондоозброєність праці - відношення середньорічної вартості фондів до чисельності працівників в господарстві.

Фондовіддача — відношення вартості валової продукції до середньорічної вартості фондів.

Фондомісткість — обернений показник до попереднього.

Норма прибутку — це відношення прибутку до суми основних і оборотних фондів, виражена в відсотках.

Таблиця 1.4

Економічна ефективність використання основних і оборотних фондів в ТОВ «Відродження»

Аналізуючи дані таблиці 4, ми можемо відмітити, що знизились всі показники, крім фондовіддачі з 2010 до 2011 року. Зокрема, норма прибутку знизилась з 7,11% в 2010 до 1,46% в 2011 році (тобто на 5,65%) в зв’язку із значним зменшенням прибутку на 882 тис. грн. (78,2%).

1.2 Аналіз стану охорони праці в ТОВ «АФ Відродження»

Таким чином дане господарство є прибутковим, що дозволяє спрямувати необхідні кошти на потреби охорони праці. Але ці кошти будуть раціонально витрачені, якщо у ТОВ «АФ Відродження» буде працювати система управління охороною праці (СУОП). Завдання керування такої системи для даного господарства із зазначенням джерел отримання інформації з питань охорони праці показано на листі 2 графічної частини роботи.

В ТОВ «АФ Відродження» Любарського району згідно із Законом України «Про охорону праці» від 14.10.92 року та типового положення про службу охорони праці від 15.03.94 року було створено службу охорони праці в особі інженера з охорони праці. Він проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці, разом з керівниками виробничих підрозділів, складає комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та навколишнього середовища, бере участь у розслідуванні нещасних випадків та аварій, контролює дотримання чинного законодавства з питань охорони праці. А також має право представляти підприємство у державних та громадських установах при розгляді питань охорони праці, перевіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на об'єктах підприємства, видавати керівникам перевіреного об'єкта обов’язковий для виконання припис, надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці

У господарстві щорічно приймається договір у якому визначаються заходи, які повинно провести керівництво господарства, а відповідальність за охорону праці в цілому по господарству несе його керівник. В обов’язки головних спеціалістів господарства, керівників підрозділів, які несуть відповідальність по охороні праці на своїх об'єктах, входить забезпечення суворого дотримання Правил, Положень, Інструкцій та законодавчих актів по охороні праці, навчання працівників безпечним прийомам праці, забезпечення працюючих спецодягом, та іншим засобам індивідуального захисту.

Через скрутне фінансове становище господарства існує тенденція до зменшення витрат на охорону праці.

Фінансування заходів з охорони праці у господарстві здійснюється за рахунок фонду охорони праці. Фонд охорони праці формується за рахунок: частини прибутку, що визначається установчим договором. На підприємстві кошти вказаного фонду використовуються тільки на виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві і не можуть використовуватись на інші заходи, безпосередньо не пов’язані з покращенням умов і підвищенням рівня безпеки на виробництві.

Розглянемо використання коштів фонду охорони праці на виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог (табл.1.5).

Таблиця 1.5

Затрати на охорону праці в ТОВ «АФ Відродження»

І все ж кожного року є випадки з тимчасовою втратою працездатності через захворювання та травматизм. Основними причинами захворювань є незадовільне утримання робочих приміщень, робочих місць та неправильне ведення технологічного процесу.

В табл.1.6 відображено стан виробничого травматизму і захворюваності в ТОВ «АФ Відродження»

Таблиця 1.6

Показники стану виробничого травматизму та захворюваності в ТОВ «АФ Відродження»

Характеризуючи стан виробничого травматизму і захворюваності зазначимо, що на протязі 2009 — 2011 років спостерігається тенденція до зростання кількості днів непрацездатності із-за виробничому травматизму і захворюваності. Тому ми і вирішили в дипломній роботі покращити організацію системи охорони праці та покращити умови праці в ТОВ «АФ Відродження» .

2. Проектування комплексної механізації виробництва кукурудзи на зерно

2.1 Біологічні особливості вирощування кукурудзи на зерно

Кукурудза — однорічна, однодомна, роздільностатева, перехреснозапильна рослина родини злакових, підродини просоподібних. Як усі хліба другої групи, кукурудза теплолюбна культура. Мінімальна температура проростання насіння більшості гібридів і сортів 8−10С, а нормально розвинені і дружні сходи з’являються при температурі 10−12С. Кукурудза, висіяна в холодний і перезволожений ґрунт, проростає дуже повільно, сходи її часто бувають зріджені, бо набубнявіле насіння уражається грибними хворобами і втрачає польову схожість. Перспективними є виведені селекціонерами біотипи кукурудзи, здатні проростати при температурі 5−6 С Сходи кукурудзи витримують температуру до мінус 3С, у фазі 2−3 листків — до мінус 3−5 С Кукурудза краще витримує весняні заморозки, ніж ранні осінні (мінус 2−3С), які пошкоджують зерно незрілих качанів і різко знижують його схожість і товарну якість. Більш вибагливі до тепла сорти і гібриди зубоподібної групи, менше — кременистої.

Кукурудза найкраще росте і розвивається при середньо добовій температурі до 25 С. При більш низьких температурах (14−15С) ріст рослин затримується, а при зниженні їх до біологічного мінімуму (10С) припиняється. Високі температури (25−30С) кукурудза до цвітіння витримує

добре, але якщо вони в період викидання волотей і з’явлення стовпчиків качанів перевищують 30−35С, різко порушується нормальний хід цвітіння і запліднення рослин (розрив у часі між появою стовпчиків і розтріскуванням пиляків сягає 7−8 днів), внаслідок чого спостерігається значна череззерниця в качанах. Максимальна температура, за якої припиняється ріст кукурудзи, становить 45−47єС. Сума біологічно активних температур, необхідна для дозрівання скоростиглих гібридів і сортів, становить 1800−2000С, середньо — і середньораньостиглих 2300−2600 С, пізньостиглих 3000−3200С.

Одні вчені відносять кукурудзу до посухостійких рослин, інші - до вологолюбних. Кукурудза в ранні фази росту і розвитку (до утворення генеративних органів) справді може тривалий час перебувати у стані в’янення, а при випаданні опадів відновлювати життєздатність і продовжувати вегетацію. Крім того, коренева система кукурудзи глибоко проникає у ґрунт і добре засвоює вологу з глибоких його шарів.

На утворення одиниці сухої речовини кукурудза витрачає майже удвічі менше води, ніж хліба першої групи. Коефіцієнт її транспірації становить у середньому 246 (174−406). Це він міг стати підставою для віднесення кукурудзи до посухостійких рослин. Проте після утворення на рослинах 8−9 листків і особливо з появою волоті потреби кукурудзи у волозі різко зростають, досягаючи максимуму в період від початку цвітіння (викидання волоті) до початку молочної стиглості. Триває він приблизно місяць і є найбільш критичним для кукурудзи за її потребою у волозі. В цей період кукурудза використовує близько 70% вологи від загальної спожитої її кількості. Встановлено, що навіть короткочасна (2−3-денна) ґрунтова посуха у період викидання волотей чи запилення (якщо при цьому спостерігається в’янення рослин) може призвести до зниження врожаю на 22%.

Кукурудза дуже чутлива до вологи також під час наливання зерна. Оптимальна вологість ґрунту в період активної вегетації має становити 75−80% НВ, що забезпечується випаданням улітку до 300 мм опадів.

Разом з тим надлишок вологи, зокрема близьке залягання ґрунтових вод, негативно впливає на розвиток кукурудзи. У надмірно зволоженому ґрунті через поганий одступ повітря дуже повільно проростає насіння, що призводить до його загнивання; слабо розвивається коренева система; рослини погано засвоюють фосфор і погіршується їх білковий обмін; вони жовкнуть і дають низький врожай. За надмірних опадів у період достигання та збирання врожаю качани ушкоджуються грибними хворобами, що призводить до зниження врожаю зерна і погіршення його якості.

Високі врожаї зерна і зеленої маси кукурудза дає на всіх ґрунтах, придатних для вирощування інших польових культур. Проте найкраще вона росте і розвивається на ґрунтах з глибоким гумусовим горизонтом, які добре затримують вологу і не заболочуються при цьому, проникні для повітря, мають достатню кількість легкозасвоюваних поживних речовин і нейтральну або злегка кислу реакцію ґрунтового розчину (рН 5,5−7). Такими ґрунтами є чорноземи, темно-каштанові, темно-сірі. Кукурудза краще росте на добре аерованих ґрунтах. При нестачі кисню в ґрунті припиняється ріст її кореневої системи, порушується засвоєння рослинами води і поживних речовин. Кукурудза вибаглива до родючості ґрунту. З урожаєм зерна 50−60 ц/га або 500−600 ц/га зеленої маси з ґрунту виноситься 150−180 кг/га азоту, 50−60 кг/га фосфору, 150−180 кг/га калію та багато інших поживних речовин. На дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтах, вилугуваних чорноземах найбільш ефективними для кукурудзи є азотні добрива, на звичайних чорноземах — фосфорні, на торфових і легких супіщаних заплавних — калійні добрива. Кукурудза — світлолюбна рослина. Для утворення листкової

поверхні та нагромадження достатньої кількості органічних речовин вона потребує інтенсивного сонячного освітлення в усі фази росту і особливо в початкові. Навіть незначне затінення молодих рослин призводить їх «стікання» — витягування і пожовтіння, що негативно позначається на продуктивності посівів. Тому для вирощування високих врожаїв важливо дотримувати оптимальної густоти стояння рослин, знищувати бур’яни протягом усього періоду вегетації.

Кукурудза — рослина короткого світлового дня. Вона швидше закінчує вегетацію при тривалості світлового дня 8−9 год, а при 12−14 год вегетаційний період подовжується. Особливості росту. Розділяють такі фенологічні фази росту кукурудзи: проростання насіння, сходи, утворення 3-го листка, кущення, вихід в трубку (11−13-й листок), викидання волотей, цвітіння, формування і достигання зерна молочної, воскової і повної стиглості. [6]

2.2 Програмування врожайності кукурудзи на зерно

Програмування урожаю передбачає визначення рівня потенційно можливого урожаю по лімітую чому в даному регіоні грунтово-кліматичному фактору;

— складання технологічної карти заходів (агротехнічних, агрономічних) по забезпеченню програмованого (гарантованого) урожаю;

— корегувати технології в процесі вегетації в залежності від фактичних природнокліматичних умов і розвитку рослин;

— контроль і обмін умов та результатів вирощування сільськогосподарської культури з метою накопичення для наступних уточнень нормативів і показників програмування урожаю.

В визначених умовах лімітуючими факторами для прогнозованого врожаю можуть бути використання фотосинтетично активної радіації (ФАР), волого забезпеченості посівів, теплові ресурси визначаються по гідротермічному показнику (ГТП), або по значенню біокліматичного потенціалу (БКП). [7]

Розрахунок потенційного урожаю по приходу сонячної енергії (використання ФАР).

Потенційно можливу урожайність по ФАР визначають наступним чином:

(2.1)

де У_{с -} урожайність абсолютно сухої біомаси, т/га;

Q — кількість ФАР за період вегетації, кДж/га;

q — питома кількість енергії, що акумулюється одиницею сухої органічної речовини (приймають ц = 2: 10⁶ кДж/т) [7];

К_Q — коефіцієнт використання (засвоєння) ФАР посівом, %;

Для переходу від урожаю абсолютно сухої біомаси до урожаю зерна, або любого другого виду продукції рослинництва використовують співвідношення.

(2.2)

де У_{3 -} урожайність зерна, або другої продукції при стандартній вологості, т/га;

щ — стандартна вологість основної продукції, %;

— сума відносних частин основної та побічної продукції в загальному урожаї сухої біомаси.

Розрахунок потенційного урожаю по вологозабезпеченості.

Потенційний урожай по вологозабезпеченості визначають наступним чином:

(2.3)

де У_с — урожайність абсолютно сухої маси, т/га;

— сума відношення основної і побічної продукції;

W — ресурси продуктивної вологи, мм;

Р — сума опадів за період вегетації, мм;

В — стандартна вологість основної продукції, %;

К_W — коефіцієнт (питомий показник) водоспоживання, мм•га/т.

Розрахунок потенційного урожаю по тепловим ресурсам.

Визначення потенційного врожаю при обмеженій теплозабезпеченості проводять по гідротермічному показнику (ГТП), або по значенню біокліматичного потенціалу (БКП), які враховують у вологозабезпеченості.

Існує визначена залежність між приходом фотосинтечно активної радіації, фактичними ресурсами вологи і ресурсами енергії, що витрачаються на випаровування.

Виходячи з цього було встановлено наступні вирази для визначення гідротермічного показника в балах:

(2.4)

де К_увл — коефіцієнт зволоження, бали;

h — число декад активної вегетації сільськогосподарської культури.

Значення К_увл залежить від співвідношення фактичних ресурсів вологи W і ресурсів енергії, що витрачається на випаровування. По сумі К_увл являє собою відношення максимальної продуктивності в умовах достатнього зволоження до продуктивності при даній наявності вологи. Розраховують К_увл за виразом:

(2.5)

де R — сума раціонального балансу за період вегетації, кДж/см;

0,25 — коефіцієнт, що враховує питому теплоту випаровування, кДж/см².

Потенційну урожайність сухої біологічної маси по ГТП рекомендується визначати за виразом:

(2.6),

Розрахунок потенційного урожаю по тепловим ресурсам може бути визначено виходячи із значення біокліматичного потенціалу продуктивності землі (БКП), що визначається за виразом:

(2.7)

де — сума середньодобових активних температур повітря за вегетаційний період, що перевищують +10°С,°С; 1000 — сума температур вище +10°С,°С [7];

Урожайність с/г культур по БКП визначаємо з виразу:

(2.8)

де К_п — показник (коефіцієнт) продуктивності культури (урожай на 100С сума температур по емпіричним даним), т/га.

Всі вищеописані методи визначення продуктивності, теоретично відображають суть програмування урожаю. З розрахунків видно, що най вірогіднішою урожайністю даної с/г культури, а саме кукурудзи, приблизно буде рівною У= 4т/га. Розрахуємо необхідну кількість доз внесення мінеральних добрив по виносу поживних речовин, а саме азоту (N), фосфору (Р), калію (К), здійснюється за формулою:

(2.9)

де В — внесення доз, або винесення елементів мінерального живлення з програмованим урожаєм, кг/га;

(2.10)

П — вміст доступних поживних речовин в грунті, кг/га; К_п — коефіцієнт використання поживних речовин з грунту, %; Д_о — кількість внесених органічних добрив, т/га; С_м, С_о — вміст в мінеральних і органічних добривах, поживних речовин, кг/га; С_о, С_п — винесення поживних речовин основною та побічною продукцією, кг/т [8]; К_о, К_м — коефіцієнт використання поживних речовин в органічних та мінеральних добривах, % [8]; Уо, У_п — урожайність відповідно основної і побічної продукції, т/га. Розрахуємо необхідну кількість доз внесення азоту (N):

Розрахуємо необхідну кількість доз внесення фосфору (Р):

Розрахуємо необхідну кількість доз внесення калію (К):

Необхідна кількість доз внесення мінеральних добрив буде наступною, з перерахунку на такі сучасні добрива як (аміачна селітра, подвійний суперфосфат та калійні солі змішані). Розрахуємо необхідну кількість внесення аміачної селітри:

Розрахуємо необхідну кількість внесення подвійного суперфосфату:

Розрахуємо необхідну кількість внесення калійних солей змішаних:

2.3 Складання технологічної карти виробництва кукурудзи на зерно по енергозберігаючій технології

Вихідними даними для дипломного проекту являється: перелік с/г культур для складання технологічних карт на вирощування та збирання; якісний склад МТП; планові технології вирощування с/г культур; дані про технічний стан техніки.

Технологічна карта розробляється на кожну культуру окремо, на всю площу посіву.

Площа посіву с/г культури проставляється у відповідності з вихідними даними.

Урожайність продукції приймається з врахуванням прогресивної технології вирощування та збирання і береться з перспективних планів розвитку господарства.

Норми внесення органічних, мінеральних і рідких добрив в цілому і в тім числі під основний обробіток, при сівбі і догляді за рослинами, повинні вибиратися під запланований урожай з врахуванням наявності в грунті поживних речовин.

Норма висіву приймається для зони Лісостепу України.

Віддаль перевезення насіння, добрив, основної і побічної продукції приймається у відповідності з планом землекористування господарства.

В перелік с/г робіт (графа 2) технологічної норми слід включити всі операції, які необхідно використовувати для одержання кінцевої продукції. Сюди також включаються транспортні, навантажувально-розвантажувальні роботи і роботи попереднього року, починаючи з обробітку поля після збирання попередника і закінчуючи збиранням і заготівлею основної і побічної продукції.

В графі 3 проставляються основні агротехнічні вимоги (глибина обробітку, норми внесення добрив, гербіцидів та інші).

Обсяг робіт (графа 4) посівною площею, кратністю обробітку, для транспортних та навантажувальних робіт валовим виходом основної або побічної продукції, кількістю перевезених вантажів і віддаллю перевезень: [9]

(2.11)

(2.12)

(2.13)

де, , — відповідно обсяг польових робіт в га, навантажувальних робіт в т, транспортних робіт в т. км;

k — кратність обробітку (k = 1,2,3);

F — посівна площа, га;

q — норма висіву (внесення добрив);

S — відстань перевезень, в км.

Календарні агротехнічні строки виконання с/г робіт (графа 5) проставляються у відповідності з типовими картами для зони розміщення відповідного господарства.

Кількість робочих днів (графа 6) за агротехнічний строк визначаються по формулі:

(2.14)

де Д_р, Д_к — відповідно, кількість робочих і календарних днів за агротехнічний строк;

— коефіцієнт використання календарного часу.

В графі 7 вказується тривалість робочого дня в годинах. Доцільно планувати роботу агрегатів на протязі світлового дня.

Кількість змін за робочий день (графа 8) підраховується по формулі:

(2.15)

де К_зм — коефіцієнт змінності;

Т_д — тривалість робочого дня, год;

Т_зм — тривалість зміни, год.

Т_зм = 7 год, Т = 6 год — при виконанні робіт, шкідливих для здоров’я. В графах 9, 10, 11 і 12 заносяться марки машин, які входять в агрегат і їх кількість. При цьому необхідно використовувати парк машин, що рекомендовано для даної зони системою машин, які мають найвищу продуктивність, найменшу норму витрат палива і найменші прямі експлуатаційні витрати.

Кількість механізаторів і допоміжних робітників, обслуговуючих машинний агрегат визначається з технічних характеристик і заноситься в графи 13 і 14.

В графи 15,17 заноситься відповідно, змінну норму виробітку і норму витрати палива, які прийняті у господарстві, або взяті із типових норм. [9]

Виробіток агрегату за агротехнічний строк визначається по формулі: (графа 16)

(2.16)

де W — норма виробітку агрегату за строк, га/зм, (н/зм; т•км/зм).

Потреба машинних агрегатів для виконання даного обсягу робіт визначаються по формулі (графа 18, 19, 20).

(2.17)

де Q — обсяг робіт, га (т, т•км); k_зм — коефіцієнт змінності; Д_р — кількість робочих днів; W — годинна продуктивність агрегату, га/год (т/год, т км/год).

Потреба механізаторів і допоміжних робітників (графа 21, 22) визначається множенням граф 13, 14 на кількість агрегатів (графа 12).

Потреба в паливі визначається по формулі (графа 23)

(2.18)

де Q — загальна витрата палива, кг;

q — норми витрати палива, кг/га (2,5•2 = 5 кг)

Затрати праці на одиницю роботи (графа 24) визначається по формулі:

(2.19)

де h — затрати праці на одиницю роботи, год/га;

m_c, m_д — відповідно кількість механізаторів і допоміжних працівників;

Т_зм — тривалість часу зміни, год;

W_зм — змінні норми виробітку, га/зм.

Затрати праці на весь обсяг робіт (графа 25) визначається по формулі:

(2.20)

Прямі експлуатаційні витрати на одиницю роботи (графа 25) беруться з довідкової літератури.

Кількість годин роботи тракторів (графа 27, 28, 29 і 30) визначаються по формулі:

(2.21)

Коефіцієнт переведення в умовні еталонні трактори вибирається із довідкової літератури і заноситься в графу 30.

Обсяг робіт в умовних еталонних гектарах (графа 31) підраховується по виразу:

(2.22)

де — коефіцієнт переведення в умовні еталонні трактори.

В графі 32 проставляється загальна сума прямих експлуатаційних витрат. В нижній частині технологічної норми проставляється загальна кількість палива, затрати праці, кількість годин, обсяг робіт в умовних еталонних гектарах експлуатаційні витрати.

Загальні прямі експлуатаційні витрати (графа 33) визначаються по формулі:

(2.23)

В нижній частині технологічної карти проставляємо сумарні значення кількості палива, затрат праці, кількості годин по маркам тракторів, обсягу робіт в умовних еталонних гектарах, прямих експлуатаційних витрат. Приклад технологічної карти наведено див. аркуш 2 графічної частини, або додаток 1 пояснювальної записки.

2.4 Розрахунок потреби в техніці, робочій силі та технологічних матеріалах

Для визначення складу машинно-тракторного парку необхідно побудувати графік завантаження тракторів, комбайнів, транспорту, сільськогосподарських машин, потреби в робочій силі.

Орієнтовна потреба тракторів даної марки визначається по обсягу робіт в годинах і середньому нормативному річному завантаженню трактора:

(2.24)

де n_i — кількість тракторів даної марки, шт;

— загальне завантаження тракторів даної марки по технологічній карті, год;

Т_ін — нормативне річне завантаження трактора даної марки, год. [10, 13]

Графік завантаження будується на основі технологічних норм для кожного трактора окремо.

Для цього по вісі абсцис відкладаються календарні строки виконання робіт, а на вісі ординат — тривалість роботи на протязі доби. Аналогічно необхідно побудувати графіки потреби механізаторів і допоміжних працівників. Графік завантаження сільськогосподарських машин будується в виді лінійного графіка (див. аркуш 3 графічної частини).

Розрахуємо потребу мінеральних і органічних добрив, а також гербіцидів за формулою:

(2.25)

де Д_м — доза внесення мінеральних добрив чи органічних добрив, або також гербіцидів, кг/га; F — площа посіву кукурудзи на зерно, га

Результати розрахунку потреби техніки, робочої сили та технологічних матеріалів заносимо в табл.2.1.

Таблиця 2.1

Комплекс обладнання для виробництва кукурудзи на зерно

3. Організація охорони праці в підприємствах АПК

3.1 Загальні гарантії прав працівників на охорону праці

Встановлення гарантій у нормативному порядку є однією з умов ефективної реалізації прав громадянина і людини. Законодавство України про охорону праці передбачає комплекс гарантій, спрямованих на реалізацію конституційного права на безпечні і нешкідливі умови праці. Законодавство України встановлює загальні гарантії права на безпечні та нешкідливі умови праці, що надаються всім працівникам, а також передбачає додаткові гарантії для певних категорій працівників, що зумовлено підвищеними вимогами охорони їх здоров’я. До таких категорій належать працівники, які працюють у шкідливих і небезпечних умовах праці, неповнолітні особи, жінки, особи з пониженою працездатністю тощо.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про охорону праці» умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Тому у разі включення до його змісту умов, які погіршують правове становище працівників порівняно із законодавством про охорону праці, вони визнаються недійсними.

Відповідність умов трудового договору чинному законодавству про охорону праці повинна забезпечуватися і під час його реалізації. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних правових актів з охорони праці.

Важливою гарантією охорони праці є надання працівнику інформації про умови праці на підприємстві і, зокрема, на робочому місці. Крім загальних питань з охорони праці роботодавець зобов’язаний проінформувати громадянина про наявні на майбутньому робочому місці шкідливі та небезпечні виробничі фактори, які ще не усунено. Водночас роботодавець повинен повідомити майбутнього працівника про можливі шкідливі, негативні наслідки впливу виробничих факторів на його здоров’я та ознайомити його з правом на відповідні пільги і компенсацію за роботу в таких умовах. Причому законодавець визначає форму виконаного роботодавцем обов’язку. Особа має бути проінформована роботодавцем під розписку.

Оскільки в законодавстві не встановлено виду документа, у якому майбутній працівник розписується про одержання такої інформації, то його форма визначається на конкретному підприємстві, в установі, організації. Цим документом може бути спеціальний журнал, окрема розписка. Пропонується такі записи робити в особовій картці, акті атестації робочого місця.

Обов’язкове інформування працівника про зміни законодавства щодо охорони праці та приведення умов праці у відповідність до нього покладається на роботодавця. Таке інформування здійснюється шляхом проведення навчання з питань охорони праці, наприклад, позапланового інструктажу.

Надання інформації працівникові про стан охорони праці має системний характер. Роботодавець зобов’язаний інформувати працівників під час їх роботи на підприємстві не лише про стан охорони праці, а й про причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.

Гарантією права на безпечні і нешкідливі умови праці є виконання працівниками лише тих робіт, які не протипоказані їм за станом здоров’я, що забезпечується встановленням законодавчих обмежень при укладенні трудових договорів і переведенні працівників на легшу роботу.

Забороняється укладати трудовий договір з особами, яким за медичними висновками протипоказана запропонована робота за станом здоров’я.

Переведення з метою захисту здоров’я і збереження працездатності людини встановлюються у тих випадках, коли працівники тимчасово або постійно не можуть здійснювати роботу, на яку приймалися, але можуть без шкоди своєму здоров’ю виконувати іншу, легшу роботу. Поняття легшої роботи визначається у кожному конкретному випадку, враховуючи фізіологічні та психологічні можливості працівника належним чином виконувати роботу.

Переведення працівника на легшу роботу можливе, якщо:

а) необхідність переведення встановлюється компетентними органами лікувальних установ. Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її тривалість та характер визначаються лікарсько-консультаційною комісією лікувальної установи за місцем проживання чи роботи працівника (ЛКК) або медико-соціальною експертною комісією (МСЕК). Висновок про необхідність тимчасового переведення на легшу роботу видається ЛКК, а переведення без обмеження строку — МСЕК у разі, якщо встановлено стійку втрату професійної працездатності;

б) працівник дав згоду на переведення. Законодавство вимагає одержання згоди працівника на переведення, що відповідає конституційним нормам про заборону примусової праці. Якщо працівник відмовляється від переведення на легшу роботу, то роботодавець може його звільнити згідно з п. 2 ст.40 КЗпП України як такого, що не відповідає займаній посаді внаслідок стану здоров’я, що перешкоджає виконанню роботи;

в) на підприємстві наявні вакантні місця, виконання робіт на яких є рекомендованими ЛКК або МСЕК. Ця умова передбачена у ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХІУ1. Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК термін роботодавець не забезпечує потерпілого відповідною роботою, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує потерпілому страхову виплату у розмірі його середньомісячного заробітку.

Роботодавець за наявності зазначених випадків видає наказ про переведення працівника. Якщо переведення було тимчасовим, то після закінчення його строку працівник має право на одержання попередньої роботи, оскільки перестали існувати причини, що перешкоджали її виконанню.

Право на одержання попередньої роботи мають і ті працівники, непрацездатність яких настала внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання. Місце роботи (посада) зберігаються за ними до поновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Працівники, переведені на легшу, але нижче оплачувану роботу, згідно з вимогами ст. 170 КЗпП України мають право на: одержання протягом двох тижнів з дня переведення попередньої середньої заробітної плати; одержання попередньої середньої заробітної плати протягом всього періоду переведення, якщо це передбачено законодавством. За працівниками, шкода здоров’ю яких заподіяна трудовим каліцтвом чи професійним захворюванням, і які тимчасово переведені на легшу, нище оплачувану роботу, зберігається середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності (ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»); одержання допомоги згідно з державним соціальним страхуванням.

Працівникам, що проходять професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, провадяться щомісячні страхові виплати у розмірі середньомісячного заробітку протягом строку, визначеного програмою реабілітації. Ці виплати здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, якщо з часу встановлення ступеня втрати професійної працездатності минуло не більше одного року. Фондом оплачуються також вартість придбаних потерпілим інструментів, протезів та інших пристосувань, а також відшкодовуються інші необхідні витрати, пов’язані з його професійною підготовкою.

Законодавством України передбачено гарантії у випадках виникнення загрози життю і здоров’ю працівників, не створення роботодавцями відповідних умов праці, що забезпечують їх безпеку та гігієну. До таких належать право працівника відмовитися від виконання роботи у разі виникнення виробничої ситуації, що загрожує життю і здоров’ю, право працівника розірвати трудовий договір з власної ініціативи, встановлення юридичної відповідальності роботодавця за порушення законодавства про охорону праці. Зазначені гарантії відображають зміст одного з державних принципів у сфері охорони праці - пріоритету життя і здоров’я працівників та повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля (ст. 6 Закону України «Про охорону праці»). Така відмова буде правомірною, якщо працівник негайно повідомить про цей факт безпосереднього керівника чи роботодавця. За необхідності факт її наявності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої є працівник, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового агента з питань охорони праці. У випадку виникнення конфлікту факт її наявності підтверджується відповідним органом державного нагляду за охороною праці і представником профспілки.

Дії працівника, який відмовився від виконання дорученої роботи з дотриманням підстав та порядку відмови, не вважаються порушенням трудової дисципліни. За ним зберігається місце праці, а за час простою, що виник не з його вини, виплачується середній заробіток.

У випадку невиконання роботодавцем зобов’язань щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, порушення законодавства про охорону праці, умов колективного договору з цих питань працівник має право розірвати трудовий договір з власної ініціативи. Роботодавець зобов’язаний розірвати трудовий договір у строк, визначений працівником. Оскільки звільнення працівника із зазначеної підстави відбувається не з його вини, то працівникові виплачується вихідна допомога. Розмір вихідної допомоги визначається у колективному договорі, але у будь-якому випадку не може бути менший тримісячного заробітку працівника. У трудову книжку вноситься запис про підставу та причини звільнення працівника.

Однією з гарантій, що забезпечує право працівника на безпечні і нешкідливі умови праці, є встановлення юридичної відповідальності за порушення нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, представників професійних спілок, найманих працівників. У разі вчинення цих правопорушень настає адміністративна, кримінальна, цивільно-правова відповідальність та відповідальність за трудовим правом.

Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, установи, організації за порушення нормативних актів про охорону праці: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.93р. № 754.

Законодавство України про охорону праці передбачає також сплату роботодавцями штрафних санкцій, що зараховуються до Державного бюджету України. Штрафи накладаються за порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці.