Виникнення та реєстрація права інтелектуальної власності

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

КАФЕДРА цивільно-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

контрольна робота

з дисципліни: «Право інтелектуальної власності»

Виникнення та реєстрація права інтелектуальної власності

Завдання

Порядок отримання патенту на винахід та корисну модель. Тимчасова правова охорона, її значення та зміст.

Патентування об'єктів у зарубіжних країнах. (Європатент та його особливості. Євроазіатський патент та його особливості. Американські патенти. Афромалагадасійський патент.)

Задача.

Працівник К., працюючи у видавництві, винайшов новий склад типографської фарби. Типографія видавництва використовувала даний розчин протягом року, але винагороду К. не виплачувала. К. звернувся до керівництва видавництва з вимогою про виплату гонорару, посилаючись на Закон України «Про авторське право і суміжні права», вказуючи, що авторське право на твір, створене за договором з автором, який працює за наймом, належить автору, і автор має право на отримання винагороди. Адміністрація відмовила у задоволенні вимог. К. звернувся за юридичною консультацією.

Дати консультацію. Які правовідносини регулюються авторським правом?

Список літератури

1. Порядок отримання патенту на винахід та корисну модель. Тимчасова правова охорона, її значення та зміст

Верховна Рада України 15 грудня 1993 р. прийняла три закони, які були першими в незалежній Україні в галузі захисту прав інтелектуальної власності:

* «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»;

* «Про охорону прав на промислові зразки»;

* «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Винаходом (корисною моделлю), згідно з першим із зазначених законів, вважався результат творчої діяльності людини у будь-якій галузі технології. Корисною моделлю є так званий малий винахід, тобто конструктивне виконання пристрою. Корисною моделлю не може бути речовина, спосіб, штам тощо. Промисловий зразок є результатом творчої діяльності людини у сфері художнього конструювання. Знак — це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб.

Верховна Рада України прийняла 1 червня 2000 р. Закон України «Про внесення змін до Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі“» № 1771-III. Тепер винаходом вважається «технологічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності)».

Майнові та пов’язані з ними особисті немайнові відносини, що виникають у зв’язку із створенням і використанням винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг, регулюються Конституцією України, Цивільним Кодексом України, законами України «Про власність», «Про державну таємницю», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та іншими актами законодавства України.

Особа, яка бажає одержати патент на винахід і має на це право (заявник), подає заявку на його видачу до Державного підприємства «Український інститут промислової власності» (Укрпатент), який здійснює приймання, розгляд та проведення експертизи заявок.

Заявку подають безпосередньо до Укрпатенту або надсилають на його адресу: вул. Глазунова, 1, м. Київ-42, 1 601, Україна.

Вимоги до складу й оформлення матеріалів заявки, поданню заявки визначені «Правилами складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель», затверджені наказом Мiнiстерства освiти i науки України вiд 22 січня 2001 року № 22, зареєстровані в Міністерстві юстиції України за № 173/5364 від 27.02.2001 і є обов’язковими для заявників. За наявності кількох заявників, один із них може бути призначений іншими заявниками як спільна довірена особа (спільний представник).

За дорученням заявника заявку може подати представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений), зареєстрований відповідно до «Положення про представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного)», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.94 за № 545 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.1997 за № 938 із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 за № 996 або інша довірена особа.

Іноземні особи та особи без громадянства, які проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, реалізують свої права, зокрема, право на подання заявки, тільки через патентних повірених, якщо інше не передбачено міжнародними угодами.

Так, згідно з угодами про співробітництво у сфері охорони промислової власності між Урядом України та Урядами Російської Федерації і Республіки Білорусь, громадяни та юридичні особи, які проживають чи мають постійне місце проживання в цих державах, мають право подавати заявки безпосередньо до Укрпатенту.

Якщо до складу заявників входить фізична особа, яка проживає на території України чи юридична особа, яка має постійне місцезнаходження на території України, то заявку може бути подано без залучення патентного повіреного за умови зазначення адреси для листування в Україні.

Заявка — це сукупність документів, необхідних для видачі патенту України на винахід.

Заявка повинна стосуватися одного або групи винаходів, пов’язаних єдиним винахідницьким задумом (вимога єдності винаходу).

Заявка складається українською мовою і повинна містити:

· заяву про видачу патенту України на винахід;

· опис винаходу;

· формулу винаходу;

· креслення (якщо на них є посилання в описі);

· реферат.

До заявки додають документ, що підтверджує сплату збору за подання заявки. Таким документом є копія платіжного доручення на перерахування збору з відміткою установи банку або квитанція (форма № 42 005). Терміни і порядок сплати зборів за подання заявки, а також їх розміри зазначені у «Про затвердження Порядку сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності», що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1716.

Cтрок подання документа про сплату збору за подання заявки може бути продовжений, але не більше ніж на 6 місяців (ч.11 ст. 12 Закону). Клопотання про продовження пропущеного строку разом із документом про сплату збору за продовження строку повинно надійти до Укрпатенту не пізніше ніж через 6 місяців після закінчення строку.

Якщо заявник згідно з чинним законодавством України має пільги у сплаті зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, то до заявки додається клопотання про надання пільги та завірена копія документа, що підтверджує право на пільгу. Копію подають до кожної заявки.

Якщо заявку подають через патентного повіреного або іншу довірену особу, то до заявки слід додати видану заявником довіреність (копію довіреності), що засвідчує його (її) повноваження.

Якщо заявка подається відповідно до Паризької конвенції з охорони промислової власності і заявник бажає скористатися правом конвенційного пріоритету, то він має додати до заявки такі документи: заяву про пріоритет із посиланням на дату подання й номер попередньої заявки, поданої до відповідного органу держави — учасниці Паризької конвенції; копію попередньої заявки, засвідчену зазначеним органом. Ці документи мають бути подані до Укрпатенту разом із матеріалами заявки або не пізніше встановленого Законом строку.

Розгляд заявки

Порядок розгляду заявки на винахід визначається «Правилами розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель» .

Патент України на винахід видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід, яка встановлює відповідність винаходу умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності).

Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує даті подання заявки або, якщо заявлено пріоритет, даті її пріоритету і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

Винахід (корисна модель) визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності.

На підставі рішення про видачу патенту і за наявності документа про сплату державного мита за його видачу здійснюється державна реєстрація патенту та публікація відомостей про його видачу у офіційному бюлетені.

Видача патенту проводиться у місячний строк після його державної реєстрації.

Порядок оформлення заявки на отримання патенту України на винахід (корисну модель) здійснюється в наступній послідовності:

1. Заявником заповнюється і подається (особисто, поштою чи Е-mail) Патентному повіреному заявка, де вказуються його реквізити і описується суть предмету захисту (технічне рішення, ідея).

2. Патентний повірений проводить регіональну реєстрацію поданої заявки, розрахунок витрат по державній реєстрації винаходу і отриманню патенту України, оформляє кошторис витрат з проектом договору на виконання робіт по правовому захисту винаходу.

3. Заявник подає Патентному повіреному підписаний договір, кошторис, довіреність і додаткові матеріали (при наявності), що підтверджують патентоспро-можність (новизну і промислову придатність) технічного рішення.

4. Заявник оплачує Патентному повіреному передбачений договором аванс — 50% суми договору.

5. Патентний повірений виконує роботи по дослідженню предмета захисту і оформленню документів на державну реєстрацію (протягом одного місяця за звичайним тарифом):

— аналіз предмета захисту і визначення системи захисту його складових;

— класифікація технічних рішень предмета захисту відповідно до Міжнародної патентної класифікації;

— патентно-iнформацiйнi дослідження, пошук аналогів i визначення прототипу з використанням національної бази Укрпатенту, бази Роспатенту чи міжнародних БД;

— визначення форми представлення технічного рішення на реєстрацію і системи його захисту;

— оформлення заяви, опису, формули, креслень, реферату та ін. заявочних матеріалів відповідно до «Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель» ;

— подання особисто заявки в Укрпатент на одержання патенту з реєстрацією дати подання заявки і отриманням розписки;

— сплата збору за подання заявки і проведення експертиз.

6. Заявник оплачує Патентному повіреному 30% суми договору.

7. Патентний повірений оплачує передбачений в кошторисі державний збір за реєстрацію заявки і проведення експертизи заявки (згідно постанови КМУ № 543 вiд 22.05.2001).

8. Укрпатент установлює пріоритет заявки і видає Патентному повіреному рішення про реєстрацію заявки з підтвердженням дати пріоритету (протягом місяця).

9. Заявник оплачує Патентному повіреному 20% суми договору.

10. Патентний повірений супроводжує формальну експертизу Укрпатентом заявки і приймає певні рішення чи надає відповідні додаткові документи на запити експерта (протягом п’яти місяців).

11. Укрпатент публікує інформацію про заявлене технічне рішення в офіційному бюлетені «Промислова власність» (по закінченні 18 місяців від дати подання заявки).

12. Патентний повірений надає Заявнику інформацію про наявність тимчасової правової охорони на заявлене технічне рішення (відповідно до ст. 21 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).

13. Укрпатент проводить кваліфікаційну експертизу технічного рішення, що заявлено на отримання патенту, і видає Патентному повіреному рішення про видачу патенту Україні на винахід (протягом часу не менше сім місяців з дати подання заявки).

14. Патентний повірений супроводжує кваліфікаційну експертизу заявки і приймає певні рішення чи надає відповідні додаткові документи на запити експерта. При незгоді Заявника з рішеннями експертизи Патентний повірений оскаржує їх в установленому порядку, в т. ч. і в Апеляційній палаті Держдепартаменту і суді.

15. Патентний повірений оплачує державне мито за видачу патенту України на винахід і надає відповідний документ в Укрпатент (згідно Декрету КМУ «Про державне мито»).

16. Укрпатент проводить державну реєстрацію патенту на винахід, публікує відомості про винахід в офіційному бюлетені «Промислова власність» і видає Патентному повіреному патент України на винахід (протягом трьох місяців).

17. Патентний повірений вручає патент України на винахід з терміном дії 20 років Заявнику і виконує роботи по його правовому супроводженню.

Питання тимчасової правової охорони визначено в ст. 21 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 року N 3687-XII.

Опубліковані згідно з частиною шістнадцятою статті 16 цього Закону відомості про заявку на патент на винахід надають заявнику тимчасову правову охорону в обсязі формули винаходу, з урахуванням якої вони опубліковані.

Заявник має право на одержання компенсації за завдані йому після публікації відомостей про заявку збитки від особи, яка дійсно знала чи одержала письмове повідомлення українською мовою з зазначенням номера заявки про те, що відомості про заявку на винахід, який нею використовується без дозволу заявника, опубліковані. Зазначена компенсація може бути одержана заявником тільки після одержання ним патенту.

Дія тимчасової правової охорони припиняється від дати публікації в офіційному бюлетені відомостей про видачу патенту на винахід чи повідомлення про припинення діловодства щодо заявки.

Дія тимчасової правової охорони за міжнародною заявкою починається від дати публікації відомостей про неї Установою на умовах, викладених у частині другій цієї статті.

Патент на винахід має територіальну дію, тому патент України на винахід не є чинним в жодній з інших держав. Аналогічно і патенти на винахід, видані в інших державах, не є чинними в Україні. Приміром, патент США на винахід не є чинним в Україні, так само як патент на винахід України не є чинним в США.

Це випливає з міжнародних договорів, учасницею яких є Україна, зокрема з положень Паризької конвенції про охорону промислової власності.

Патент на винахід надає його власнику право використовувати винахід за власним розсудом та виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід без його дозволу в Україні (Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (Закон), ст. 28). В інших державах заборонити використовувати свій винахід власник патенту не може і винахід може вільно використовуватись.

Але вихід з такої ситуації є: патентувати винаходи в інших державах.

Законодавством України передбачена можливість для заявників України запатентувати винахід і в інших державах, таким чином набувши прав на винахід в цих державах. У свою чергу, іноземні заявники можуть запатентувати винаходи в Україні. Такі ж можливості передбачено національними законодавствами інших держав та міжнародними угодами.

Статтею 37 Закону визначено, що будь-яка особа має право запатентувати свій винахід в іноземних державах. Але перш ніж подати заявку на винахід до патентного відомства іноземної держави, необхідно подати її в Україні. У разі порушення цих вимог Закону патент визнається недійсним в Україні.

Слід зазначити, що патентною експертизою, яка проводиться в патентних відомствах, передбачена перевірка винаходів на новизну.

Ця перевірка визначає чи не є заявлений винахід відомим серед усіх загальнодоступних у світі до дати подання заявки відомостей. Якщо цей винахід є вже відомим, то патенти на такі винаходи не видаються.

Якщо винахідник в Україні створив винахід і не подав заявку на видачу патенту на винахід, а винахідник в США створив такий самий винахід пізніше, але подав заявку на отримання патенту, то, дійсно, про винахід українського винахідника ніхто не буде знати. Більше того, запатентувавши свій винахід в Україні, заявник із США буде мати монопольне право на цей винахід і зможе заборонити його використовувати навіть тому українському винахіднику, який його створив раніше.

Тому найкращим захистом прав на винаходи є подання заявки на винахід до Державного департаменту інтелектуальної власності та отримання патенту.

2. Патентування об'єктів у зарубіжних країнах. (Європатент та його особливості. Євроазіатський патент та його особливості. Американські патенти. Афромалагадасійський патент.)

Патентне право регулює правовідносини у зв’язку зі створенням і використанням об'єктів так званої промислової власності. Згідно з Конвенцією від 14 липня 1967 р., яка заснувала Всесвітню організацію інтелек-туальної власності (Convention Establishing World Intellectual Property Organization, далі — ВОІВ), розрізняють такі основні види об'єктів промислової власності:

* винаходи (inventions) в усіх сферах людської діяльності;

* наукові відкриття (scientific discoveries);

* промислові зразки (industrial designs);

* товарні знаки (trade marks), знаки обслуговування (service marks), фірмові найменування (trade names) та комерційні позначення (commercial indісations).

Україна — учасниця Конвенції про заснування ВОІВ. Паризька конвенція з охорони промислової власності (Paris Convention for the Protection of Industrial Property), укладена 20 березня 1883 р., серед об'єктів промислової власності називає ще й корисні моделі (utility models). Те, що у Конвенції від 14 липня 1967 р. має назву «комерційні позначення», у Паризькій конвенції називається «вказівка джерела або назва поход-ження» (indication of source or appellations of origin). Паризька конвенція передбачає придушення недобросовісної конкуренції (repression of unfair competition). Конвенція від 14 липня 1967 р. у зв’язку з цим говорить про «захист від недобросовісної конкуренції».

Зазначений перелік об'єктів промислової власності не вважається вичерпним, оскільки Конвенція від 14 липня 1967 р. поширюється і на інші права щодо інтелектуальної власності у виробничій, науковій, літературній та художній сферах. Україна бере участь у Паризькій конвенції з 25 грудня 1991 р. Потрібно зазначити, що поняття «інтелектуальна власність» ширше, ніж поняття «промислова власність». Інтелектуальна власність окрім промислової охоплює права, що стосуються літературних, художніх і наукових творів; виконавчої діяльності митців, звукоза-пису, радіота телевізійних передач.

Останнім двом групам прав у курсі лекцій присвячується окрема тема. Перша група цих прав відома як авторське право — копірайт (copyright), друга — суміжні права (related rights, neighbouring rights). Отже, схематично інтелектуальну власність можна зобразити так:

Інтелектуальна власність = Промислова власність + Копірайт + Суміжні права У сфері промислової власності Паризька конвенція є своєрідним «ветераном».

Паризька конвенція передбачає, що держави-члени можуть укладати між собою окремі спеціальні угоди. Ці угоди можуть охоплювати певні аспекти промислової власності. Зрозуміло, що згадані спеціальні угоди мають узгоджуватися з нормами Паризької конвенції і не суперечити їй. Країни — учасниці Паризької конвенції утворюють Паризький cоюз з охорони промислової власності. Станом на 15 січня 2001 р. учасницями Паризької конвенції стали 160 держав.

Паризька конвенція порівняно невеликий документ, що складається з 38 статей. Основні норми Конвенції стосуються національного режиму, права пріоритету та загальних правил. У світі існують також інші міжнародно-правові акти:

1. Договір про патентну кооперацію (Patent Cooperation Treaty). Ук-ладений у Вашингтоні 19 червня 1970 р. Відомий як Договір «пі-сі-ті». Переглядався у 1979 і 1984 р.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 грудня 1977 р. цей договір було ратифіковано. Щодо СРСР він набув чинності 29 березня 1978 р. (у деяких джерелах вказується 1 червня 1978 р.). Україна — учасниця Договору з 25 грудня 1991 р.

2. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 р. (Madrid Agreement Concerning the International Registration of Marks) та Протокол від 28 грудня 1989 р. до неї. Україна бере участь в Угоді з 25 грудня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про приєднання України до Протоколу до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків» від 1 червня 2000 р. № 1763-ІІІ. У Законі міститься застереження такого змісту:

«Строк про повідомлення про відмову в охороні буде становити 18 місяців, а у випадку, коли відмова в охороні може бути результатом заперечення проти надання охорони, то про таку відмову може бути по-відомлено після закінчення 18 місяців» (Офіційний вісник України. — 2000. — № 23).

3. Мадридська угода про недопущення неправдивих або таких, що вводять в оману, вказівок походження товарів (Madrid Agreement for the Repression of False or Deceptive Indications of Source of Goods). Укладена у Мадриді у 1891 р.

4. Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури (Budapest Treaty on the International Recognition of the Deposit of Microorganisms for the Purposes of Patent Procedure) від 28 квітня 1977 р. та Інструкція до нього від 31 січня 1981 р. Україна приєдналася до Договору та Інструкції відпо-відно до Закону України від 1 листопада 1996 р. № 474/96-ВР. Договір набрав чинності 31 січня 1981 р., для України — 2 липня 1997 р.

5. Лісабонська угода про найменування місць походження і їх між-народну реєстрацію (Lisbon Agreement for the Protection of Appelations of Origin and their International Registration). Укладена у 1958 р.

6. Гаазька угода про міжнародне депонування промислових зразків (Hague Agreement Concerning the International Deposit of Industrial Designs). Укладена в 1925 р.

7. Локарнська угода про встановлення Міжнародної класифікації промислових зразків (Locarno Agreement Establishing an International Classification for Industrial Designs). Укладена в італійському місті Ло-карно в 1968 р.

8. Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків (Nice Agreement Concerning the International Classification of Goods and Services for the Purposes of the Registration of Marks). Укладена у французькому місті Ніцца 15 червня 1957 р. Зміни до неї вносилися 28 вересня 1979 р. Україна приєдналася до Угоди згідно із Законом України «Про приєднання України до Ніццької угоди про Міжна-родну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків» від 1 червня 2000 р. № 1782-ІІІ (Офіційний вісник України. — 2000. — № 23).

9. Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію (Strasbourg Agreement Concerning the International Patent Classification). Укладена у французькому місті Страсбурзі у 1971 р.

10. «Віденська угода про встановлення міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків» (Vienna Agreement Establishing an International Classification of the Figurative Elements of Marks). Укладена в 1973 р.

11. Найробійський договір про охорону олімпійського символу (Nai-robі Treaty on the Protection of the Olympic Symbol). Укладений у столиці Кенії Найробі 26 вересня 1981 р. У березні 1998 р. Президент України підписав Указ про приєднання України до Договору. З 20 грудня 1998 р. Договір набрав чинності стосовно України.

12. «Європейська патентна конвенція» (Convention on the Grant of European Patents). Укладена у Мюнхені (ФРН) 5 жовтня 1973 р. на кон-ференції, в якій узяла участь 21 держава. Україна не є стороною цієї Конвенції.

13. Договір про Закон щодо товарного знака (Trademark Law Treaty). Прийнятий на Дипломатичній конференції 27 жовтня 1994 р. Верховна Рада України ратифікувала Договір Законом від 13 жовтня 1995 р. № 380/95-ВР. Договір набрав чинності для України з 1 серпня 1996 р.

14. Угода про пов’язані з торгівлею аспекти прав інтелектуальної власності, зокрема торгівлю контрафактними товарами (Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights, Including Trade in Counterfeit Goods — TRIP). Трапляється і дещо інша абревіатура Угоди англійською мовою — TPIPS. Угода була укладена в рамках VIII (Уруг-вайського) раунду переговорів ГАТТ (GATT) у квітні 1994 р. у марок-канському місті Маракеш. Вона є однією з опор Світової організації тор-гівлі (СОТ), у діяльності якої Україна участі поки що не бере.

15. Євразійська патентна конвенція. Офіційне підписання відбулося 9 вересня 1994 р. у Москві на засіданні Ради глав країн СНД. Україна є учасницею Конвенції.

16. Міжнародна конвенція про охорону нових сортів рослин (International Convention for the Protection of New Varieties of Plants). Укладе-на 2 грудня 1961 р. Україна приєдналася до Конвенції відповідно до За-кону України від 2 червня 1995 р. № 209/95-ВР.

Радянський Союз приєднався до Паризької конвенції відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 8 березня 1965 р. № 148. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 вересня 1968 р. було ратифіковано Стокгольмський акт Паризької конвенції про охорону промислової власності і Конвенцію, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності. Заявою Прем'єр-міністра України від 26 серпня 1992 р. була підтверджена чинність на території України Паризької конвенції про охорону промислової власності, Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків та Вашингтонського договору про патентну кооперацію.

Кожна країна має свою систему захисту патентів, торговельних знаків, авторських прав. У цій сфері країни ОЕСР активно співробітничають на міжнародному рівні.

Оформлення прав інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки в іноземних державах.

В умовах переходу України до ринкової економіки суттєво змінився характер відносин, пов`язаний із охороною об`єктів промислової власності, зокрема винаходів. Якщо раніше права на результати інтелектуальної діяльності мала держава і декларувала свій обов’язок забезпечити їх практичне використання, то на цей час власник результатів інтелектуальної діяльності має сам опікуватись щодо забезпечення їх надійної правової охорони і визначення шляхів реалізації їх на ринку. Успішна комерційна реалізація конкурентоспроможності продукції і передових технологій без надійної правової охорони винаходів, які є їх основою, не дуже ефективна. Тому важливо мати чітке уявлення про необхідні дії та заходи, що дозволять досягти реальних успіхів на «ринку споживачів». Доцільно розробити основні принципи стратегії охорони та використання прав на результати інтелектуальної діяльності, які при мінімальних витратах забезпечать можливість одержання максимальних переваг і прибутків авторам та їх правонаступникам в умовах ринкової економіки. Правова охорона об'єктів промислової власності надає реальну перспективу більш раціонально використовувати потенціальні можливості комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності. Право на винаходи, корисні моделі промислові зразки можливо одержати шляхом подання заявки на патент в компетентний орган (патентне відомство) держави і одержання патенту.

Статтею 37 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» передбачено, що будь-яка особа має право запатентувати винахід (корисну модель) в іноземних державах за умови попереднього подання заявки на винахід (корисну модель) в Україні. Якщо протягом трьох місяців від дати подання зазначеної заявки до заявника не надійде повідомлення про віднесення заявленого винаходу (корисної моделі) до державної таємниці, то у заявника немає перешкод до подання заявки в патентне відомство іноземної держави. За клопотанням заявника йому надсилається повідомлення щодо можливості патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах раніше зазначеного строку.

Реалізацію патентних прав та контроль за правомірністю їх використання третіми особами здійснює власник патенту.

Визначення доцільності одержання прав інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки в іноземних державах.

Немає сенсу патентувати в іноземній державі винахід, якщо патент на нього можуть легко обійти конкуренти.

Як показує досвід іноземних фірм, позитивні фактори від патентування спрацьовують тільки за умови професійної організації дій, направлених на забезпечення комплексної охорони прав на об`єкти промислової власності. Сукупність таких дій та заходів і визначають те, що зветься патентною політикою.

Звичайно національні законодавства в галузі промислової власності регулюють тільки дії, що підпали під юрисдикцію цієї країни. Отже, патент на винахід є дійсним тільки в тій державі, у якій державне патентне відомство надало патент, і не є дійсним в інших державах. Враховуючи це, охорону винаходу необхідно одержувати у кожній окремій державі.

Патентування винаходів в іноземній державі може бути здійснено з використанням таких процедур патентування:

Патентування винаходу, промислового зразка відповідно до вимог національних законодавств держав патентування (традиційна система патентування).

Подання міжнародної заявки на винахід відповідно до вимог Договору про патентну кооперацію (РСТ).

Використання процедури, передбаченої Гаазькою угодою про міжнародну реєстрацію промислових зразків.

Патентування з використанням процедур, що передбачаються регіональними угодами: Європейською патентною конвенцією (ЄПК), Євразійською патентною конвенцією (ЄАПК), Угодами Африканської організації інтелектуальної власності (ОАРІ) і Африканської регіональної організації з охорони інтелектуальної власності (АRIPO).

Патентування винаходів, промислових зразків в окремій державі відповідно до вимог національного законодавства (традиційна процедура) до 70-х років ХХ століття часу було єдиною можливістю одержання правової охорони іноземними заявниками на зазначені об'єкти.

Незважаючи на те що на цей час більшість винаходів патентуються з використанням різних міжнародних і регіональних угод, патентування винаходу за традиційною процедурою залишається дуже важливим інструментом патентного захисту і ще довго не втратить своєї актуальності. У деяких випадках вибір заявником цієї процедури є найбільш доцільним, а інколи і єдино можливим.

Відповідно до цієї процедури, заявка на видачу патенту на винахід подається заявником в патентне відомство кожної із держав патентування. У більшості випадків національні патентні законодавства передбачають в обов`язковому порядку ведення всього діловодства за заявками на одержання патенту, починаючи з подання заявки і закінчуючи одержанням патенту і підтримкою його чинності, виключно через патентних повірених цієї держави. Це пояснюється тим, що діловодство по заявками регламентується великою кількістю підзаконних нормативних актів, інформацією про які іноземний заявник не володіє.

Для того, щоб заявка була прийнята іноземним патентним відомством, вона має відповідати всім передбаченим законодавством формальним вимогам. Як правило заявка має містити заяву, опис винаходу, формулу винаходу, креслення, якщо вони необхідні для розуміння опису, реферат, легалізовану копію первинної заявки, що була подана в іншу державу для встановлення пріоритету, переклад заявки на офіційну мову держави патентування (переклад може надійти протягом установленого строку після подання заявки), довіреність патентному повіреному, документ про сплату відповідного збору. Деякі національні законодавства передбачають подання декларації про авторство, передаточний акт, якщо право на одержання патенту передається.

Заявка має стосуватись одного винаходу або групи винаходів, пов`язаних єдиним винахідницьким задумом.

Національні законодавства встановлюють спеціальні вимоги до опису винаходу і формули.

Законодавство багатьох країн, передбачає складання докладного і повного опису винаходу. Опис має розкривати суть винаходу чітко і ясно, таким чином щоб середній спеціаліст у даній галузі міг здійснити винахід не докладаючи творчих зусиль. Незважаючи на цю вимогу національних законодавств, заявник має пам`ятати, що секрети виробництва (типа «ноу-хау), які можуть мати самостійну цінність, по можливості не повинні розкриватися в описі винаходу.

Правила до викладення формули, що знайшли відображення в різних національних законодавствах, прийнято умовно розділяти на декілька систем викладення формули винаходу. Всі національні законодавства передбачають багатоланкові формули. Система, що прийнята в європейських державах, дістала назву «германська», «формула з виділеною новизною» або «логічна». Така система прийнята у державах Європи (крім Великобританії), а також Японії, Аргентині, державах СНД. Але, навіть в тих державах, де формула має основні риси «європейської формули», національні законодавства передбачають свої особливості. В США і деяких інших державах прийнята, так звана, «американська формула». Необхідно зазначити, що на цей час в США допускається також «американська формула» з проявами рис «європейської». В Великобританії - «британська». Для цієї системи складання формули характерно поєднання ознак «європейської формули» і «американської». Окремий пункт формули складається за правилами «американської формули», а принципи побудови всієї формули наближаються до «європейської».

Кожна з цих систем має свої особливості, які проявляються як в принципах складання головного пункту формули так і взагалі всієї формули.

Перелік документів, необхідних для подання заявки на патент, а також вимоги до їх оформлення встановлюються національними законодавствами. За процедурою оформлення документи розподіляються на такі, що:

· підписуються тільки заявником і / чи винахідником;

· оформлюються у присутності свідків;

· підлягають нотаріальному оформленню;

· підлягають консульській легалізації в іноземних консульствах і посольствах.

Звичайно патентні закони містять характеристику ознак (критеріїв патентоспроможності), яким має відповідати технічне рішення для визнання його винаходом і видачі на нього патенту. У різних державах підхід до критеріїв патентоспроможності різний, проте їх можна звести до трьох основних критеріїв: новизна, винахідницький рівень (неочевидність) і промислова придатність. Прийнято розрізняти новизну: абсолютну, відносну, локальну (місцеву).

Абсолютна світова новизна передбачає недопустимість розкриття відомостей щодо винаходу у публікації в жодній країні світу, а також винахід не повинен відкрито використовуватись в жодній країні.

Відносна світова новизна передбачає недопустимість розкриття відомостей щодо винаходу у публікації в жодній країні світу, проте відкрите використання винаходу розглядається як обставина, що порочить новизну, тільки, якщо воно мало місце у країні патентування, а факт використання винаходу за кордоном не впливає на оцінку його новизни.

Локальна (місцева) новизна передбачає невідомість винаходу тільки у межах країни патентування.

В національних законодавствах країн світу чітко визначають три види експертиз, за якими проходить процедура розгляду заявок на винаходи в національних патентних відомствах: явочна (реєстраційна), відкладена та перевірочна системи.

Явочна система характеризується тим, що патент на винахід, видається без перевірки технічного рішення щодо відповідності його критеріям патентноспроможності. Проводиться тільки перевірка заявки щодо формальних вимог, після чого видається патент під відповідальність заявника.

Перевагою цієї системи є досить невелика вартість та швидкість одержання патентних прав. У чистому вигляді така система використовується в таких державах як Греція, Італія, Латвійська Республіка, Литовська Республіка та інш. Недоліком такої системи є те, що патент може бути легко оскаржений в суді і визнаний недійсним.

Перевірочна система експертизи відрізняється тим, що після експерти за формальними ознаками технічне рішення детальною перевіряється щодо відповідності його критеріям патентноспроможності. Перевага перевірочної системи — можливість одержання «міцного» патенту. Тобто такого патенту, який досить важко оскаржити. При цьому заявник має одразу сплатити досить великі патенті збори і експертиза може тривати від 3 до 7 років. В чистому вигляді така процедура діє в США, з деякими особливостями в Фінляндії, Швеції, Іспанії, Індії, Австрії.

Відкладена система експертизи з’явилась дещо пізніше. Ця система передбачає експертизу за формальними ознаками, публікацію всіх заявок, що подаються у Відомство, через 18 місяців, встановлення тимчасової правової охорони з дати публікації заявки до моменту видачі патенту, проведення за клопотанням заявника експертизи по суті (на відповідність критеріям патентоспроможності). Клопотання подається у відповідності до національних законодавств в строк від 3 до 7 років. Цей строк достатній для оцінки необхідності одержання патенту. Переваги цієї системи в тому, що заявник одержує тимчасову правову охорону і має можливість оцінити ефективність винаходу, здійснити кроки для його комерційної реалізації. В разі порушення прав заявника після опублікування заявки або відомостей про неї, він має право на відшкодування збитків особою, що знала або одержала письмове попередження про наявність заявки на розгляді в патентному відомстві.

Аналіз діючих в світі систем експертизи показує, що кожна країна використовує таку систему, яка є найбільш раціональною і вигідною для національних заявників. Основна умова — не порушувати основних принципів Паризької Конвенції по охороні промислової власності. Кожна держава — член Паризького Союзу має можливість відповідно до своїх національних потреб визначати ті чи інші особливості своєї патентної системи.

Більшість держав учасниць Паризького Союзу запровадили відкладену систему експертизи або змішану.

Наприклад, Бельгія має два види патентів. Один строком дії 6 років видається, якщо заявник не подав клопотання щодо проведення пошуку. Якщо клопотання подається і патентний збір сплачено — то проводиться пошук. Заявник має змогу внести корективи в матеріали заявки. Патент в результаті цих процедур видається строком дії 20 років. Але цей патент не вважається таким, за заявкою на який проведена повна експертиза.

Франція має, систему проміжну між явочною і перевірочною.

Швейцарія має також проміжну систему між явочною і перевірочною. Але ця система докорінно відрізняється від системи Франції. Повна експертиза проводиться за заявками на винаходи, що стосуються годинників і текстильної промисловості.

В 1995 року Нідерланди, одна із країн з класичною відкладеною експертизою, запровадила цікаву систему видачі патентів, направлену на підтримку національних заявників. Паралельно з патентом строком дії 20 років, який можна отримати, за відкладеною експертизою, запроваджено патент строком дії 6 років, який видається без проведення експертизи заявки по суті за явочною системою. Переваги цього «короткого патенту» активно пропагуються Патентним відомством Нідерландів. Цей патент дає змогу заявнику швидко отримати права і почати їх використовувати. Одночасно можна подати заявку на той же винахід до Європейського патентного відомства і отримати патент строком дії 20 років. У разі видачі патенту строком дії 20 років «короткий патент» припиняє свою дію.

Необхідно сказати, що заявник має змогу одержати «міцній» патент, за яким здійснено перевірку критеріїв патентоспроможності в державі - учасниці Європейської патентної Конвенції, подаючи заявку за системою РСТ та в Європейське патентне відомство.

Заявниками винаходу в іноземних державах можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи. Питання про зміну заявника при патентуванні винаходу за кордоном має бути вирішено по узгодженню із заявником в Україні. Ця зміна має бути оформлена відповідним договором або передаточним актом.

Вартість одержання правової охорони на винахід в одній державі з використанням традиційної процедури з моменту подання заявки до одержання охоронного документа становить від 3 до 8 тис. дол. США. В цю вартість входить і сплата послуг патентного повіреного в державі патентування.

Матеріали заявки заявник готує самостійно чи користуючись послугами патентних повірених, що зареєстровані у патентному відомстві України. Підготовка матеріалів заявки передбачає складання опису винаходу і формули, а також необхідних юридичних документів, відповідно до вимог законодавств країн патентування.

3. Задача

Працівник К., працюючи у видавництві, винайшов новий склад типографської фарби. Типографія видавництва використовувала даний розчин протягом року, але винагороду К. не виплачувала. К. звернувся до керівництва видавництва з вимогою про виплату гонорару, посилаючись на Закон України «Про авторське право і суміжні права», вказуючи, що авторське право на твір, створене за договором з автором, який працює за наймом, належить автору, і автор має право на отримання винагороди. Адміністрація відмовила у задоволенні вимог. К. звернувся за юридичною консультацією.

Дати консультацію. Які правовідносини регулюються авторським правом?

Відповідь

Порядок виникнення і здійснення авторського права регламентується Законом України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року N 3792-XII.

Закон визначає авторське право як особисті (немайнові) та майнові права авторів та їх правонаступників, що пов’язані зі створенням та використанням творів науки, літератури та мистецтва, а також права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення — суміжні права. Статті 14 та 15 Закону конкретизують зміст особистих (немайнових) та майнових прав.

Стаття 8. «Об'єкти авторського права» дає перелік об'єктів, які підпадають під вищезгаданий закон. В нашому випадку винахід нового складу типографської фарби працівника К. не відноситься до авторського права. Працівнику К. необхідно було б запатентувати свій винахід, тільки тоді він мав би право на свій винахід і на отримання на умовах договору з керівництвом типографії винагороди у законному порядку.

Список літератури

1. Актуальные вопросы международного частного права Кудашкин В. В., Москва, 2004

2. Вельяминов Г. М. Международное экономическое право и процесс (Академический курс): Учебник. — М.: Волтерс Клувер, 2004

3. Дахно І. І.: Міжнародне приватне право: Навч. посіб. — 2-ге вид., стереотип.

4. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року N 3792-XII.

5. Закон України «Про власність» від 07.02.1991 № 697-ХІІ

6. Закон України «Про державну таємницю», від 21.01.1994 № 3855-ХІІ

7. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», від 15.12.1993 № 3687-ХІІ

8. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 № 3689-ХІІ

9. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993.

10. Закон України «Про внесення змін до Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі“» від 1 червня 2000 р № 1771-III.

11. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР

12. Международное частное право: Учебник. Издание 2. Богуславский М. M., Москва, 1997

13. Міжнародне приватне право. Навчальний посібник 2-ге, видання, стереотипне Дахно І. І., Київ, 2004

14. Міжнародне приватне право: теоретичні та прикладні аспекти Юлдашев О. Х., Київ, 2004

15. Цибульов П. М. Основи інтелектуальної власності: Учебник. — К., 2005

16. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 № 435-ІУ

17. Юлдашев О. Х.: Міжнародне приватне право: Теоретичні та прикладні аспекти.