Родинне свято. 
Наші Бабусі

Родинне свято.

НАШІ БАБУСІ.

Мета. Виховувати любов і повагу до старших членів родини — бабусь. Формувати чуйність, доброту, милосердя. Вчити дітей поважати життєвий досвід старших членів ро­дини, прислухатися до їхніх порад, допомагати їм.

На середину зали виходять хлопчик і дівчинка. На виши­тому рушнику тримають хліб і сіль.

Учень. Добрий день, люди добрі,.

Що сидять в нашій господі!

Раді з святом вас вітати, Щастя і добра бажати.

Учениця. Красиво і світло у нашій світлиці, Сонце у вікна нам світить ясне. Сьогодні у класі бабусине свято, І сонце від нас привіт їм несе. Кланяються гостям, кладуть хліб на стіл і сідають. Вчитель. Діти, сьогодні до нас завітали найулюбленіші для кожного з вас люди — ваші бабусі. Вони — невтомні трудівниці, скарбничі мудрості нашого народу, цікаві казкарі. Ось вслухайтесь, діти, у саме слово: бабуся, бабусенька, бабунечка, бабусечка, бабця. Згодьтеся, воно ніжне, красиве, лагідне, пестливе. А чому?

Діти. Тому, що бабуся прожила на світі удвічі більше, ніж наші мама і тато, бачила в житті удвічі більше, ніж наші мамо й тато, і ми удвічі дорожчі для неї, бо ми — діти її дітей, бо ми — її онучата, дівчата чи хлоп’ята, бо ми її пташенятка, ластів'ятка, поросятка.

Учень. І коли це бабуся називала мене поросятком?

Учениця. Напевно, коли ти був бруднулею!

Учень.

Згадав! Це було тоді, коли я.

Розірвав свої штанчата.

І щоб сховатися від тата, —

До бабусі утікав!

А вона побурчить,.

Поцілує та й мовчить.

Чи то хліба, чи води, Чи сорочку, чи штани ;

Все до бабці, не до тата:

Там безпечніш від біди.

І щасливо той живе, В кого бабця люба є,.

Той біди вже не зазнає,.

Бо бабусенька подбає.

Учениця. А дбає бабуся про тебе тому, що ти її дитиночка-кровиночка. Правду кажуть у народі: «Діти — це діти, а справжні діти — це онуки» .

Вчитель. Бабуся! Чи є в світі краща людина? Ні! Скіль­ки вона пережила, але яка ніжна, щира. Скільки вона недоспа­ла ночей, голублячи онучат! Подивімось, діти, у бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд доброти й любові. І хоча горе не обходило бабусиної хати, особливим блиском світилися очі, коли поруч — онучата.

Учениця і учень. Тільки і світало, Бабусина доля — Як пшеницю жала, Як ота тополя, Та як повертались Що посеред степу Доньки і сини.

В небо порина. А іще світало, Вітер гне тополі, Як защебетали Заметілі в полі. У дворі онуки, Так біліє в бабці сивина. Наче ластівки.

Наткано їй горя — Бабусина доля ;

Як два Чорних моря, — Як в степу тополя, То роки голодні, А над нею небо ;

То шляхи війни… Як віки.

Вчитель. У народі є багато різних приказок, прислів'їв про бабусь.

Діти читають.

• то бабусю має, той потіху знає.

• абця скаже — як зав’яже.

• ам бабусині руки — де онуки.

• абусине слівце — плідне деревце.

Діти звертаються до бабусь.

1-й. Люба, добра бабусенько, Звертаємось до тебе,.

Ми, твої онучата, Щоб щастя побажати.

2-й. Хоч твоє волосся Ти для нас найкращим.

Густо посріблилось, Другом залишилась.

3-й. Ти нас батькові й матусі Як вирости чесними,.

Помагаєш вчити, Як по правді жити.

4-й. Ми твої слова розважні І в життя твою науку.

Пам’ятати будем, Понесемо всюди.

Учні виконують пісню, присвячену бабусям, або на їхнє замовлення.

Вчитель. Дорогі бабусі! Згадайте якийсь цікавий епізод з життя ваших онуків і розкажіть їм, чи пам’ятають вони це. Розповіді бабусь.

1-й учень. Багато в бабусі турбот — не злічити!

Самій всю роботу нелегко зробити.

І хочеться вам, друзі, таке усім сказати:

Ми будемо бабусям завжди допомагати.

1-й учень. В серці не гоїться рана, Душу біда напекла.

Бабусю, чого ж ти так рано З дому навіки пішла.

2-й учень. Йду за село, де калина В ноги вклонилась тобі.

Спогад за спогадом лине, Я коло тебе в журбі.

3-й учень. Ти ж мене, рідна, любила, Більш, ніж себе, берегла, Словом, слізьми освятила Шлях мій в життя повела.

Вчитель. Пом’янемо покійних бабусь хвилиною мовчання… Але життя продовжується І, як говорять у на­роді, «живі думають про живе», отож повертаємось до ва­ших любих онучат.

Дорогі бабусі! За щоденними турботами ми не маємо ча­су подякувати за добро, яке ви зробили і робите для дітей, онуків, правнуків. Вибачте! І прийміть низький уклін.

Учень. Побажаєм вам сто років жити Без горя, сліз і без журби!

Хай з вами буде щастя і здоров’я На многії літа, завжди!

Учениця. Хай в житті вам радість буде, Процвітайте, як той цвіт.

Дай же, Боже, любим бабусям

Многих, добрих, щасливих літ!

Вчитель. Бабусю шануйте і дідуся!

Матусю любіть і тата!

Нехай родина дружна уся Буде на радість завжди багата!

Хай тішаться онуками бабуся та дід!

Хай татко та мама радіють дитині!

Хай буде, як дуб, могутній ваш рід!

Хай злагода й мир панують в родині!