Ефективність комерційної діяльності, її види, критерії та показники

Комерційна діяльність здійснюється за взаємодії трьох визначальних чинників: робочої сили, засобів праці й предметів праці. Використовуючи їх, суб'єкти комерційної діяльності продукують суспільно необхідний продукт — торговельно-виробничі послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої й уречевленої праці, а з іншого — результати. При цьому варто зауважити, що в комерційній діяльності пріоритетну роль відіграє інтелектуальна праця персоналу, яку поки що не можна адекватно вартісно оцінити і вирізнити із сукупного результату діяльності підприємства. Саме цей чинник зменшує значущість торгівлі як основної сфери комерційної діяльності в процесі суспільного відтворення.

Співвідношення результатів комерційної діяльності з використовуваними для цього засобами виробництва і робочою силою протягом певного проміжку часу називається ефективністю комерційної діяльності. Математична формалізація цієї економічної категорії має вигляд:

(1).

Процес формування кінцевих результатів і ефективності комерційної діяльності зображено на рис. 5.1.1.

Рис. 1 Схема формування ефекту і ефективності комерційної діяльності

комерційний народногосподарський інтегральний поставка Ефективність комерційної діяльності вирізняється поліморфністю визначення і застосування для аналітичних оцінок і управлінських рішень. З огляду на це важливим є розподіл за окремими ознаками відповідних видів ефективності.

Види ефективності комерційної діяльності виокремлюються переважно за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) комерційної діяльності. Насамперед, результат (ефект) буває економічним або соціальним.

Економічний ефект, відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні й кінцеві результати діяльності комерційної фірми. До таких показників відносять обсяг реалізованої продукції, величину одержаного прибутку, економію ресурсів, витрат, різницю між продажем і закупівельною ціною тощо.

Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, створення нових робочих місць, підвищення рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану довкілля, загальної безпеки життя, якості торговельного обслуговування, стабільності й постійної оновлюваності пропонованого асортименту товарів, запровадження сучасних методів продажу товарів, економії витрат часу на здійснення торговельного обслуговування тощо. Складники соціального ефекту мають ту особливість, що далеко не всі з них підлягають кількісному вимірюванню. Як правило, соціальний ефект вимірюється бальною системою, яка ґрунтується на оцінках окремих складників досвідченими експертами.

Локальний ефект означає конкретний результат торгово-господарської діяльності комерційної фірми.

Народногосподарський ефект — це спільний ефект від діяльності у сферах обертання виробництва і споживання, або галузевий ефект, пов’язаний з позитивними наслідками діяльності суб'єктів комерційної діяльності.

Конкретні види ефективності можуть також залежати від того, які ресурси використовують при розрахунках: застосовувальні - сукупність живої та уречевленої праці - та споживані, тобто поточні витрати на здійснення комерційної діяльності. З урахуванням цього чинника розрізняють так звані ресурсний і витратний підходи до визначення ефективності комерційної діяльності.

Вимірювання ефективності комерційної діяльності, насамперед, методологічно пов’язано з визначенням критерію і формування відповідної йому системи показників.

Критерій ефективності комерційної діяльності - це якісна характерна ознака і визначальна міра пізнання суті ефективності. Правильно сформульований критерій повинен найбільш повно схарактеризувати суть ефективності як категорії й бути спільним для усіх ланок суспільного виробництва — від підприємства до народного господарства загалом.

У загальному вигляді критерій ефективності комерційної діяльності відображає постійно здійснюваний процес максимізації обсягу чистої продукції (національного доходу) стосовно витрат живої й уречевленої праці (персоналу, основних фондів і оборотних коштів). На рівні суб'єкта комерційної діяльності модифікованою формою єдиного критерію може бути також максимізація прибутку.

Кількісна визначеність і зміст критерію знаходять найбільш повне відображення в конкретних показниках ефективності комерційної діяльності.

Показники ефективності комерційної діяльності.

Під час формування системи показників ефективності комерційної діяльності бажано дотримуватися єдиних принципів, які повинні використовуватися в кількісному вимірюванні ефективності народного господарства в цілому та інших видів діяльності. До них можна віднести:

• — забезпечення взаємозв'язку критерію і системи конкретних показників ефективності;
• — відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів та витрат;
• — можливість застосування показників ефективності в управлінні підприємством, прийнятті рішень та виконанні різних операцій;
• — використання системи показників для виявлення резервів підвищення результативності всіх видів діяльності.

Систему показників ефективності комерційної діяльності фірми, що побудована на вищезгаданих принципах, можна подати так:

• — інтегральний показник ефективності комерційної діяльності - це такий показник, який дає загальну оцінку результативності суб'єкта комерційних діяльності за певний період (сукупних ресурсів);
• — узагальнюючі показники вимірюють ефективність виконання окремих видів діяльності: функціональної (суто торговельної), господарської та соціальної;
• — специфічні показники використовуються для всебічної оцінки рівня і динаміки ефективності окремих комерційних операцій, витрат, потужностей, устаткування, видів матеріальних ресурсів. Ці показники є також результативними, оскільки визначаються співвідношення ефекту до витрат чи ресурсів, що його забезпечують.

Вищезгадані показники доповнюють техніко-економічні, за допомогою яких можна більш детально кількісно оцінити ефективність комерційної діяльності. Такі показники за своєю суттю не є результативними, але дають кількісне уявлення про діяльність комерційної фірми, наприклад, розмір товарообігу, площу торгового залу тощо.

Використання інтегрального показника ефективності комерційної діяльності дає змогу порівнювати результативність роботи окремих комерційних фірм. До його виміру застосовуються різні підходи.

Теоретично значення інтегрального показника буде найбільш повним, якщо вимірювати його відношенням загального ефекту (економічного і соціального) до сукупних ресурсів, що використовувалися в процесі комерційної діяльності. Проблема практичної реалізації такого показника, з одного боку, полягає в тому, що не кожен із видів ефективності ресурсів підлягає кількісному виміру. З іншого боку, не завжди вартісні значення складових ефектів і ресурсів є зіставними між собою, тобто виникає проблема з визначенням загально ефекту чи сукупних ресурсів. Однак тільки таке визначення інтегрального показника за своїм змістом було б найбільш адекватним суті критерію ефективності комерційної діяльності. Тому на практиці застосовується визначення інтегрального показника комерційної діяльності як похідної від значення узагальнюючих показників. Шляхом визначення узагальнюючих показників дається кількісна оцінка ефективності здійснення окремих видів діяльності комерційної фірми: функціональної, господарської та соціальної.

Узагальнюючий показник функціональної діяльності (Еф) визначається за формулою:

(2).

де Тф — річний обсяг роздрібного товарообороту;

Ос — середньорічна вартість основних фондів;

Об — середньорічна вартість оборотних коштів;

Фз — фонд заробітної плати торговельних працівників за рік.

У даній формулі за вартісне вираження затрат живої праці в торгівлі прийнято витрати на заробітну плату. Разом з тим, слід мати на увазі, що заробітна плата тільки частково виражає вартість трудових ресурсів фірми і не враховує частку вартості затрат трудових ресурсів на створення додаткового продукту, який працівники фірми одержують у формі винагороди через суспільні фонди споживання. Було б доцільно вартісну оцінку трудових ресурсів дати як величину новоствореної вартості на фірмі. Проте визначення такого показника утруднюється у зв’язку з відсутністю відповідної інформації. Тому затрати трудових ресурсів у вартісній формі слід виражати через витрати на заробітну плату.

Узагальнюючий показник ефективності господарської діяльності (Ег) визначається для комерційної фірми співвідношенням.

(3).

де П — річний прибуток;

Во — витрати обігу за рік;

Е`- нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;

К — сума капітальних вкладень за рік.

Показники Еф і Ег дають кількісне уявлення про економічну роботу підприємства. Отже, економічна ефективність (Ее) може визначатися одним показником:

. (4).

Специфічні показники ефективності вимірюють результативність використання окремих видів ресурсів чи витрат.

Ефективність використання трудових ресурсів (Ет.р.), що застосовувались у діяльності комерційних фірм, визначається відношенням розміру товарообігу або іншого показника, що виражає ефект комерційної діяльності, до величини трудових ресурсів. Вартість трудових ресурсів прирівнюється до витрат на оплату праці.

Ет.р. = Тф / Вт.р. ,.

де Тф — розмір товарообігу за певний проміжок часу, грн.;

Вт.р. — витрати на оплату праці працівників фірми, грн.

Як ефект при розрахунку цього показника можна використовувати також розмір доданої вартості, створеної підприємством, а в якості ресурсів — кількість працівників.

Ефективність використання матеріальних ресурсів (Ем.р.) вимірюється фондовіддачею:

Ем.р = Тф / Во.ф. ,.

де Во.ф. — вартість основних фондів.

Показник ефективності використання фінансових ресурсів (Еф.р.) вираховується відношенням товарообігу до вартості оборотних коштів:

Еф.р. = Тф / Во.к. ,.

де Во.к. — вартість оборотних коштів, грн.

Специфічні (окремі) показники ефективності комерційної діяльності можуть визначатись для певних певних елементів результату роботи чи з урахуванням певних елементів ресурсів (табл. 5.1.1). З допомогою системи показників ефективності комерційної діяльності можна визначити конкурентоспроможність, інвестиційну привабливість власного підприємства чи інших фірм, вдало приймати комерційні рішення, дати оцінку результатів роботи за певний період часу та позицій на ринку.

Для визначення ефективності комерційної діяльності можна використати інший підхід. Наприклад, шляхом виділення результатів і витрат на одну комерційну операцію. Основною операцією в комерційній діяльності є укладення договору.

Для оцінки виконання комерційних договорів використовується коефіцієнт виконання комерційного договору (Кв):

(5).

де Qд, Qф — кількість товару, поставленого за договором і фактично.

Якщо комерційний договір виконується з відхиленням фактичних цін від договірних, розраховується коефіцієнт виконання комерційного договору за вартістю:

(6).

де Рк — оптова ціна за комерційним договором.

Розраховується показник абсолютного відхилення комерційного договору (вв), коли передбачається поставка різних видів товару, кожному з яких відповідає своя ціна:

(7).

Переважно товар, отриманий за комерційним договором, планується для подальшого перепродажу за вищими цінами. Тому при недопоставці товарів має місце втрачена вигода, яка визначається як різниця між вартістю товару в роздрібних цінах за умовами договору, де Рр — фактична роздрібна ціна продажу.

(8).

Розрахунок показників відхилення поставки від умов комерційного договору дозволяє зіставити розрахункову і фактичну ефективності.

Пошук і використання резервів у комерційній діяльності є неодмінною умовою підвищення конкурентоспроможності, досягнення стабільності та укріплення позицій на ринку.