Небезпечні геологічні процеси і явища в Україні та їх вражаючі фактори

ПЛАН

1. Небезпечні геологічні процеси і явища в Україні та їх вражаючі фактори

2. Практичне завдання з визначення граничних токсодоз

3. Практичне завдання з визначення ефективної дози опромінення

4. Практичне завдання з визначення індивідуального ризику

5. Практичне завдання з визначення фактичної швидкості затоплення населеного пункту при зливових дощах

6. Практичне завдання з визначення біоритмічного стану особи Список літератури

1. Небезпечні геологічні процеси і явища в Україні та їх вражаючі фактори

Нa території України можливе виникнення практично всього спектру небезпечних природних явищ і процесів геологічного, гідрогеологічного та метеорологічного походження. До них належать великі повені, катастрофічні затоплення, землетруси та зсувні процеси, лісові та польові пожежі, великі снігопади та ожеледі, урагани, смерчі та шквальні вітри тощо.

Серед надзвичайних ситуацій природного походження в Україні найчастіше трапляються:

— геологічна небезпечні явища, такі, як зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхні різного походження та ін.;

— метеорологічна небезпечні явища, такі, як зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь;

— гідрологічна небезпечні явища, такі, як повені, паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та ін.;

— природні пожежі лісових та хлібних масивів;

— масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин.

Виходячи з визначення стихійного лиха, як природного явища, що безпосередньо впливає на стан навколишнього середовища і добробут населення та є екстремальним екологічним фактором, територія України характеризується дуже складними умовами, що визначає полігенетичний характер стихійних лих та певні просторові закономірності їх прояву в різних географічних зонах і районах.

Особливості географічного положення України, атмосферні процеси, наявність гірських масивів, підвищень, близькість теплих морів зумовлює різноманітність кліматичних умов: від надлишкового зволоження в західному Поліссі до посушливого в Південній Степовій зоні. Виняткові кліматичні умови на Південному березі Криму, в горах Українських Карпат та Криму. У результаті взаємодії всіх цих факторів виникають небезпечні стихійні явища. В окремих випадках вони носять катастрофічний характер для навколишнього природного середовища та населення.

Стихійні явища, як правило, виникають у комплексі, що значно посилює їх негативний вплив. Небезпечні природні явища, в основному, визначаються проявом трьох головних груп факторів — ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів.

Стихійні лиха, що мають місце на території України, можна поділити на прості, що включають один елемент, наприклад, сильний вітер, зсув або землетрус, та складні, що включають декілька одночасно діючих процесів однієї групи або кількох груп, наприклад, негативних атмосферних та геодинамічних екзогенних процесів, ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів у поєднанні з техногенними.

Аварії природного характеру класифікуються за такими основними ознаками:

— за масштабами наслідків відповідно до територіального поширення;

— за розмірами заподіяних (очікуваних) економічних збитків та людських втрат;

— за кваліфікаційними ознаками надзвичайних ситуацій.

Природні надзвичайні ситуації класифікують за видами можливих природних явищ, що призводять до їх виникнення: небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей та сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами і збудниками, зміна стану водних ресурсів і біосфери тощо.

Кожний клас стихійних лих класифікується за характеристиками явища, які визначають особливості дії факторів ураження на людей, навколишнє природне середовище та суб'єкти господарської діяльності.

Природна надзвичайна ситуація — це обстановка на визначеній території або акваторії, що склалася у разі виникнення джерела природної надзвичайної ситуації, яка може потягти або потягла за собою людські жертви, завдати шкоди здоров’ю людей і довкіллю, а також призвести до значних матеріальних втрат і порушення життєдіяльності людей.

Джерело природної НС — це небезпечне природне явище або процес, внаслідок якого па визначеній території або акваторії виникла або може виникнути НС.

Фактор ураження джерела природної НС — це складова небезпечного природного явища або процесу, що викликана джерелом природної НС і характеризується фізичними, хімічними, біологічними діями і проявами, які визначені або виражені відповідними параметрами.

Дія джерела ураження природної НС — це негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела природної надзвичайної ситуації на життя і здоров’я людей, сільськогосподарських тварин і рослин, об'єкти економіки та довкілля.

Небезпечне природне явище — це подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля.

Джерелом природної надзвичайної ситуації є небезпечне природне явище або процес, причиною виникнення якого може бути: землетрус, викид вулкану, обвал, сель, провал ґрунту, ерозія, перероблення берегів, цунамі, лавина, повінь, підтоплення, затор, штормовий пагін води, сильний вітер, смерч, пильна буря, суховій, сильні опади, засуха, заморозки, туман, гроза, природні пожежі, зміни стану суші, зміни складу і властивостей атмосфери, зміни стану гідросфери та біосфери тощо.

Я вважаю, що всі природні лиха, притаманні території України, заслуговують уваги, але питанням моєї контрольної роботи є небезпечні геологічні процеси і явища, тож роздивимось саме їх.

Землетруси — коливання земної кори, що виникають у результаті вибухів у глибині землі, розламів шарів земної кори, активної вулканічної Діяльності.

Ділянка підземного удару викликає пружні коливання (сейсмічні хвилі), що поширюються землею у всіх напрямках. Ділянку землі, з якої виходять хвилі землетрусу, називають центром, а розташовану на поверхні землі ділянку — епіцентром землетрусу. Звичайно коливання земної кори спостерігаються у вигляді поштовхів, їхнє число і проміжки часу між ними можуть бути різноманітними і мало передбаченими. Інтенсивність землетрусу вимірюється в балах за шкалою Ріхтера, а в останні роки у нашій країні та в деяких європейських державах викорис-товують 12-бальну міжнародну шкалу MSK-64.

Інтенсивність землетрусу зменшується до периферії зони катастрофи. Землетруси супроводжуються завжди багатьма звуками різноманітної інтенсивності (типу вибухів, розкотів грому, звуків від будинків і споруд, що руйнуються та інше). Осередки землетрусів знаходяться на глибині 30 — 60 км, а інколи па глибині до 700 км.

Залежно від причин і місця виникнення, землетруси поділяються на тектонічні, вулканічні, обвальні і моретруси.

Землетруси захоплюють великі території і характеризуються:

руйнуванням будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди;

виникненням масових пожеж і виробничих аварій;

затопленням населених пунктів і цілих районів;

отруєнням газами при вулканічних виверженнях;

ураженням людей і руйнуванням будівель уламками вулканічних гірських порід;

ураженням людей і виникненням осередків пожеж у населених пунктах від вулканічної лави;

провалом населених пунктів при обвальных землетрусах;

руйнуванням і змиванням населених пунктів хвилями цунамі;

негативною психологічною дією.

Сейсмоактивні зони оточують Україну на південному заході і півдні. Це зони: Закарпатська, Вранча, Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська.

У сейсмічному відношенні найнебезпечнішими областями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим.

На теренах Закарпаття відзначаються осередки землетрусів з інтенсивністю 6−7 балів (за шкалою Ріхтера) у зонах Тячів-Сигет, Мукачево-Свалява. Закарпатська сейсмоактивна зона характери-зується проявом землетрусів, що відбуваються у верхній частині земної кори на глибинах 6−12 км з інтенсивністю в епіцентрі 7 балів, що швидко затухає на близькій відстані. Шестибальні землетруси зафіксовані також у Прикарпатті (Буковина).

Прикарпаття відчуває вплив від району Вранча (Румунія). В 1974;76 pp. тут мали місце землетруси інтенсивністю від 3 до 5 балів.

Унікальна на Європейському континенті сейсмоактивна зона Вранча, розташована в області стикування Південних (Румунія) та Східних (Українських) Карпат. В її межах осередки землетрусів розташовані в консолідованій корі, а також у верхній мантії на глибинах 80−160 км. Найбільшу небезпеку становлять такі, що виникають на великих глибинах. Вони спричиняють струси ґрунтів до 8−9 балів в епіцентрі в Румунії, Болгарії, Молдові. Глибокофокусність землетрусів зони Вранча зумовлює їх слабке затухання з відстанню, тому що більша частина України знаходиться в 4−6-бальній області впливу цієї зони. У цьому столітті в зоні Вранча відбулося ЗО землетрусів з магнітудою 6,5 балів. Катастрофічні землетруси у 1940 та 1977 pp. мали магнітуду в епіцентрі 7 балів. Швденно-західпа частина України, що підпадає під безпосередній вплив зони Вранча, потенційно може бути віднесена до 8-бальної зони.

Потенційно сейсмічно небезпечною територією можна вважати також Буковину, де на період з 1950 до 1976 pp. виникло 4 землетруси інтенсивністю 5−6 балів.

Сейсмонебезпечність Одеської області зумовлена осередками землетрусів в масиві гір Вранча та Східних Карпат в Румунії.

Починаючи з 1927 р. до цього часу там мали місце 90 землетрусів з інтенсивністю 7−8 балів. Карпат-ські землетруси поширюються на значну територію. У 1940 р. ко-ливання відчувалися на площі 2 млн. км2 (рис. 2.5.).

Кримсько-Чорноморська сейсмоактивна зона огинає з півдня Кримський півострів. Вогнища сильних корових землетрусів тут виникають на глибинах 20−40 км та 10−12 км на відстані 25−40 км від узбережжя з інтенсивністю 8−9 балів. Південне узбережжя Криму належить до регіонів дуже сейсмонебезпечних. За останні два століття тут зареєстровано майже 200 землетрусів від 4 до 7 балів.

Південно-Азовська сейсмоактивна зона виділена зовсім недавно. У 1987 р. було зафіксовано кілька землетрусів інтенсивністю 5−6 балів. Крім того, за палеосейсмотектонічними та археологічними даними, встановлено сліди давніх землетрусів інтенсивністю до 9 балів з періодичністю близько одного разу на тисячу років.

У платформній частині України виділено низку потенційно сейсмотектонічних зон з інтенсивністю 4−5,5 балів.

На території Кримського півострова зафіксовано понад 30 зем-летрусів. Так, катастрофічний землетрус 1927 р. мав інтенсив-ність 8 балів.

За інженерно-сейсмічними оцінками приріст сейсмічності на півдні України перевищує 1,5 бала, у зв’язку з чим було визначено, що в окремих районах 30−50% забудови не відповідає сучасному рівню сейсмічного та інженерного ризику.

Попередити землетруси точно поки що неможливо. Прогноз справджується лише у 80% випадках і носить орієнтовний характер.

Вулканізм. Сукупність явищ, зумовлених проникненням магми з глибини землі на її поверхню, називається вулканізмом.

Процеси грязьового вулканізму локалізовані у південній частині території України. Вони спостерігаються на Керченському півострові та прилеглій акваторії Азовського моря. В останні роки виявлені грязьові вулкани на захід та південь від Севастополя в акваторії Чорного моря. Серед діючих грязьових вулканів виділяються з постійно спокійним режимом виверження та з активними викидами протягом кількох діб, що супроводжується вибухами та локальними землетрусами. Внаслідок детальних геологічних досліджень встановлено взаємозв'язок багатьох діючих вулканів з зонами активних розломів, наприклад, Південно-Азовського та інших.

Матеріальні втрати від вивержень грязьових вулканів досить значні. Вони включають знищення будівель, селищ тощо. Актив-ні вулкани виділяють пари ртуті, вміст якої в атмосферному по-вітрі під час виверження зростає на 1−2 порядки. Це призводить до виникнення геохімічних аномалій, шкідливих для здоров’я людини.

Особливої уваги заслуговують отримані в останні роки дані про активізацію грязьових вулканів у зоні Південно-Азовського розлому, що сприяє виникненню нових островів та мілин в акваторії Азовського моря та Керченської протоки. Це може стати причиною погіршення умов судноплавства, особливо зважаючи на вибуховий характер розвитку подій і катастрофічних наслідків.

З усього написаного, можна зробити висновок, що території України притаманні різноманітні геологічні процеси і явища, наявно, ці процеси представлені у таблиці 1.

Таблиця 1.

Небезпечні геологічні процеси, перелік факторів ураження, характер їх дії і проявлення.

2. Практичне завдання з визначення граничних токсодоз

Визначити стійкість роботи об'єкту господарювання при виникненні аварії на хімічно небезпечному об'єкті з руйнуванням ємності з небезпечною хімічною речовиною (НХР), за такими даними:

Об'єкт господарювання — машинобудівний завод, вид забудови — міська, НХР — фосген, фазовий стан, — зріджений газ, об'єм НХР, Q (кг.) — 10 000 кг., час доби — ніч, напівхмарно, температура повітря — 20С, швидкість вітру — від 1 до 10 м/с (U), напрям вітру — від зруйнованої ємності на об'єкт господарювання, глибина токсичного забруднення, Г — 1250 м., висота обвалування — 1 м., розташування людей — в будівлі.

Таблиця 2.1.1

Графік орієнтовної оцінки ступеня вертикальної стійкості повітря.

Таблиця 2.1.2.

Коефіцієнт ступеня вертикальної стійкості атмосфери (К_свса)

Таблиця 2.1.3.

Значення поправочного коефіцієнта місцевості (К_м) для визначення граничної токсодози.

Таблиця 2.1.4.

Коефіцієнт зменшення (К_зм) глибини поширення хмари НХР при виливі (викиді) «у піддон», «обвалування»

Таблиця 2.1.5.

Значення коефіцієнту а для визначення токсодози

Таблиця 2.1.6.

Вражаючі та граничні токсодози найбільш розповсюджених НХР

Рішення:

1. Визначаємо коефіцієнт місцевості Км і коефіцієнт ступеня вертикальної стійкості атмосфери Ксвса.

Для наведених у завданні метеоумов за табл. 2.1.1. визначаємо ступінь вертикальної стійкості повітря (СВСП):

При швидкості вітру від 1 до 2 м/с СВСП — Інверсія (Г);

При швидкості вітру від 2,1 до 10 м/с СВСП Ізотермія (Д).

За табл. 2.1.2., визначаємо коефіцієнт К_свса:

При інверсії К_свса =1;

При ізотермії К_свса =1,5;

За табл. 2.1.3. визначаємо коефіцієнт К_м:

для міської забудови Км=3,5;

За табл. 2.1.4. визначаємо коефіцієнт К_зм:

за умовами завдання висота обвалу — 1 м., то К_зм =2,1;

За табл. 2.1.5. визначаємо коефіцієнт а:

для зріджених НХР а=0,35.

2. Визначаємо граничну токсодозу для швидкості вітру U=1 (мс) за формулою, за умовами завдання при перебуванні людей в будинках значення граничної токсичної дози зменшується в 2 рази:

3. Визначаємо граничну токсодозу для швидкості вітру U=2 (м?с):

4. Визначаємо граничну токсодозу для швидкості вітру U=3 (м?с):

5. Визначаємо граничну токсодозу для швидкості вітру U=4 (м?с):

6. Визначаємо граничну токсодозу для швидкості вітру U=5 (мс):

7. Визначаємо граничну токсодозу для швидкості вітру U=6 (мс):

8. Визначаємо граничну токсодозу для швидкості вітру U=7 (мс):

9. Визначаємо граничну токсодозу для швидкості вітру U=8 (мс):

10. Визначаємо граничну токсодозу для швидкості вітру U=9 (мс):

11. Визначаємо граничну токсодозу для швидкості вітру U=10 (мс):

12. Порівнюючи розраховані з гранично встановленою (табл. 2.1.6.), робимо висновок про стійкість роботи машинобудівного заводу до хімічного забруднення. У результаті розрахунків стійкості роботи машинобудівного завода при хімічній аварії з викидом фосгену видно, що при швидкості вітру від 1 до 2 м/с Д гр.вст. Дгр., тому завод не є стійким до хімічного забруднення, а при швидкості вітру від 3 до 10 м/с Д гр.вст. Дгр, завод є стійким до хімічного забруднення.

Заходи щодо підвищення стійкості об'єкта при хімічному зараженні:

— при хімічному забрудненні місцевості подається сигнал «Увага всім!» з інформацією «Хімічна небезпека» про те, де і коли відбулася аварія на ХНО;

— використовувати засоби індивідуального захисту: від хлору — протигази ГП-5, ГП-7 або ватно-марлеві пов’язки змочені 2% розчином питної соди, промислові протигази марки «Б»;

— залишатися в приміщенні, закрийте всі двері, вікна, загерметизуйте всі отвори, вимкніть вентиляцію, системи кондиціонування і обігріву. При перебуванні в будинку токсодоза зменшується в 2 рази;

— не залишайте ваше укриття до одержання інструкцій від влади або до інформації «Відбій хімічної небезпеки»;

— якщо влада розпорядиться евакуювати населення, візьміть із собою радіоприймач, теплий одяг, усі необхідні вам медикаменти, особисті документи і гроші;

— вчасно залишіть зону забруднення, рухаючись перпендикулярно до напрямку вітру;

— якщо ви перебуваєте поза приміщенням, то закрийте ніс і рот хусткою (краще вологою), увійдіть до найближчого будинку і залишайтеся в ньому, поки не буде дана інформація про відбій хімічної небезпеки або розпорядження про евакуацію;

— якщо ви знаходитеся в автомобілі, то вимкніть вентиляцію і закрийте вікна, слухайте радіо, спробуйте залишити автомобіль і укритися в найближчому будинку;

— якщо ви вважаєте, що піддалися впливу токсичних речовин, то прийміть душ, перевдягніть одяг і відвідайте лікаря, як тільки буде інформація про відбій хімічної небезпеки;

— по приїзді на нове місце перебування довідайтеся у місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування адреси організацій, що несуть відповідальність за надання допомоги потерпілому населенню.

13. Висновки: 1) За розрахунковими даними токсодоз, при заданих метеоумовах машинобудівний завод не є стійким до хімічного забруднення, якщо швидкість вітру від 1 до 2 м/с;

2) якщо ж швидкість вітру більше 2 м/с, то стійкість заводу до хімічного забруднення збільшується прямо пропорційно.

3. Практичне завдання з визначення ефективної дози опромінення

Визначити ефективну еквівалентну дозу Dеф опромінення організму в цілому для суб'єкта, А за рік, тканини і органи якого були рівномірно опроміненівипромінюванням тавипромінюванням, поглинена доза, Dп =0,09 (Гр.).

Таблиця 3.1.1

Коефіцієнт відносної біологічної ефективності W_R для розрахунку еквівалентної дози D_ек

Таблиця 3.2.2

Ваговий коефіцієнт ризику тканин (органів) W_т для розрахунку ефективної еквівалентної дози D_еф

Рішення:

1. Визначаємо за табл. 3.2.1 і табл. 3.2.2 значення коефіцієнтів W_R та W_т:

при опроміненні організмувипромінюваннями W_R=1;

при опроміненні організмувипромінюваннями W_R=1;

Відповідно до вихідних даних, організм опромінений рівномірно, тому за табл. 3.2.2 для організму в цілому:

W_т=1.

2. Визначаємо ефективну еквівалентну дозу опромінення, отриману окремим органом (тканиною) людини за формулою:

при опроміненні організмувипромінюваннями:

D_еф.е=D_п.оргW_R.W_т.орг=0,0911=0,09 (Зв);

при опроміненні організмувипромінюваннями:

D_еф.е=D_п.оргW_R.W_т.орг=0,0911=0,09 (Зв);

3. Визначаємо ефективну еквівалентну дозу опромінення всього організму, як суму здобутків ефективних еквівалентних доз від різних випромінювань:

D_еф.орг= D_еф.е+D_еф.е =0,09+0,09=0,18 (Зв).

4. Висновки: При одноразовому рівномірному опроміненні організму (всіх тканин і органів) різними видами радіоактивних випромінювань ефективна еквівалентна доза для всього організму суб'єкта, А складе Dеф.орг=0,18 (Зв)=18 (бер).

4. Практичне завдання з визначення індивідуального ризику

Визначити індивідуальний ризик загибелі та ризик стати жертвою нещасного випадку особи «А», яка проживає в населеному пункті, що нараховує 290 жителів (N_o). Відповідно до наявної статистики за останні 12 років (Т), 28 мешканців даного пункту (N_п) загинуло, 28 осіб (N_тр) постраждали в результаті нещасних випадків. Особа «А» 48 годин на тиждень виїжджає на роботу в найближче місто, 3 тижня в році вона відпочиває з виїздом із населеного пункту, 6 тижнів щороку проводить у далеких відрядженнях, а інший час у році перебуває в місці проживання.

Рішення:

1. Розраховується індивідуальний ризик загибелі особи «А» (R_ІЗ) для даних умов за наступною формулою:

(смертей/осіб. за період 12 років) де R_ІЗ — індивідуальний ризик загибелі особи «А», (смертей/осіб. за період 12 років);

N_п — кількість загиблих мешканців населеного пункту (28 осіб);

D — кількість тижнів у році, коли особа «А» проживає в населеному пункті. Визначається за формулою:

D=d-O-K;

де d — кількість тижнів у році (d=52);

О — кількість тижнів відпочинку (3 тижня в рік — за умовою задачі);

К — кількість тижнів у році коли особа «А» перебуває у відрядженнях, (6 тижня в рік — за умовою задачі);

D=52−36=43(тижнів).

t — кількість годин на тиждень, коли особа «А» наражається на небезпеку в своєму населеному пункті. Визначається за формулою:

t= tdМ де t_d — кількість годин у тижні (t_d=24×7=168 год.);

М — кількість годин на тиждень, що затрачені особою «А» на роботу поза пунктом проживання (48 год./тиждень — за умовою задачі).

(год.)

Т — статистичний період спостережень (12 років — за умовою задачі);

N_o — кількість жителів, що проживають у населеному пункті (N_o=290 осіб).

Після підстановки чисельних значень у формулу одержимо:

2. Розраховується індивідуальний ризик стати жертвою нещасного випадку (НВ) будь-якого ступеня важкості для особи «А» за формулою:

(НВ/осіб за період 12 років),

де N_тр — кількість жителів даного населеного пункту, що одержала травми в результаті нещасного випадку за відрізок часу обліку статистичних даних (28 осіб).

Після підстановки чисельних значень у формулу одержимо:

3. Висновки:

1) Індивідуальний ризик загибелі особи «А» значно перевищує індивідуальний прийнятний ризик.

2) Імовірність стати жертвою нещасного випадку будь-якого ступеня важкості у особи «А» у 20 раз вище, ніж загинути.

3) Індивідуальний ризик нещасного випадку особи, А відноситься до неприпустимого ризику.

5. Практичне завдання з визначення фактичної швидкості затоплення населеного пункту при зливових дощах

Визначити фактичну швидкість затоплення населеного пункту та заходи щодо зменшення наслідків повені, якщо:

глибина ріки h_o=3,5 (м);

ширина ріки В_о=95 (м);

швидкість течії води у річці до паводку v_o=0,9 (м/с);

інтенсивність опадів і=35 (мм/год);

площа випадання опадів F=14 (км²);

площа поперечного перетину ріки під час повіні S=166 (м²);

параметр зміщення, який враховує зміщення об'єкту від русла ріки f=0,6.

Рішення:

1. Визначимо витрату води у річці у звичайних умовах за формулою:

(м³/с);

де h₀ — глибина ріки в звичайних умовах, (м);

B₀ — ширина ріки до паводка, (м);

V₀ — швидкість потоку до паводка, (м/с).

2. Визначимо максимальну витрату води в річці при значних опадах за формулою:

(м³/с);

де i — інтенсивність опадів, (мм/год);

F — площа випадіння опадів, (км²);

Q_o — витрата води в річці у звичайних умовах, (м³/с).

3. Визначимо максимальну швидкість потоку затоплення (м/с) за формулою:

(м/с);

де S — площа поперечного перетину річки, (м²).

4. Визначимо фактичну швидкість потоку затоплення за формулою:

(м/с);

де f — параметр зміщення, який враховує зміщення об'єкту від русла ріки.

5. Заходи щодо зменшення наслідків повені:

— відвід паводкових вод;

— роботи щодо укріплення берегів.

6. Висновки: 1) за умов інтенсивних опадів в населеному пункті виникне зона ураження від повені з фактичною швидкістю потоку затоплення V_з=1,03 (м/с).

6. Практичне завдання з визначення біоритмічного стану особи

Визначити індивідуальні біоритми (за своєю датою народження06.01.1884р.) станом на 25 грудня 2011 року.

Рішення:

1. Визначаємо кількість повністю прожитих особою років за формулою:

N_п.р.=(Р_д-Р_н)-1=(2011;1984)-1=26 (років),

де N_п.р. — кількість повністю прожитих років;

Р_д — рік на час дослідження біоритмів, (у нашому прикладі Р_д=2011);

Р_н — рік народження.

2.Визначаємо кількість високосних років серед повністю прожитих років:

Отже, за повні 26 років життя, з 1984 р. по 2011 р., особа прожила N_в.р.=7

3. Визначаємо кількість днів, що прожиті в рік народження (1984 р.). Дата народження 6 січня, тобто в рік народження я прожила:

D_м.н.=D_бер=(К_д.м.н.-Д_н)+1=(31−6)+1=26 (днів),

де К_д.м.н. — кількість днів у місяці народження, К_д.м.н.=31;

Д_н — дата (день) народження, Отже, в рік народження (1984 р.) я прожила:

D_р.н.=26+28+31+30+31+30+31+31+30+31+30+31=360(дн.)

4. Визначаємо кількість днів, що прожиті в поточному році (2011 р.) до заданої дати:

D_п.р=31+28+31+30+31+30+31+31+30+31+30+25=359 (дн.)

5. Визначаємо загальну кількість прожитих днів за формулою:

D_заг=[365· (N_п.р.-N_в.р.)]+(366 N_в.р.)+D_р.н.+D_п.р.=

[365· (26−7)]+(366·7)+360+359=10 216 (дн.)

де D_заг — загальна кількість прожитих днів;

N_п.р. — кількість повністю прожитих років;

N_в.р. — кількість високосних років;

D_р.н. — кількість прожитих днів у рік народження;

D_п.р. — кількість прожитих днів у поточному році до заданої дати.

6. Визначаємо частку (S_ф, S_е, S_і) від ділення загальної кількості прожитих днів (D_заг) на період досліджуваного біоритму (Ц_ф, Ц_е, Ц_і).

Для фізичного біоритму:

S_ф=D_заг/Ц_ф=10 216/23444,17.

Для емоційного біоритму:

S_е=D_заг/Ц_е=10 216/28364,85.

Для інтелектуального біоритму:

S_і=D_заг/Ц_і=10 216/33309,60.

Таким чином, видно, що на задану дату (25грудня 2011 р.) пройшло повних періодів:

фізичного біоритму S_ф.п=444;

емоційного біоритму S_е.п=364;

інтелектуального біоритму S_і.п=309.

7. Визначаємо залишки часток біоритмів:

фізичного біоритму

S_{ф.залиш}=S_ф-S_ф.п=444,17−444=0,17;

емоційного біоритму

S_{е. залиш}=S_е-S_е.п=364,85−364=0,85;

інтелектуального біоритму

S_{і. залиш}=S_і-S_і.п =309,60−309=0,60.

8. Визначаємо день відповідного циклу біоритму станом на задану дату (25грудня 2011 р.):

фізичного біоритму

D_ф.дата=Ц_ф· S_{ф.залиш}=23·0,17=3,914-й день;

емоційного біоритму

D_{е. дата}=Ц_е· S_{е. залиш}=28· 0,85=23,824-й день;

інтелектуального біоритму

D_{і. дата}=Ц_і· S_{і. залиш}=33· 0,6=19,820-й день.

9. Визначаємо через яку кількість днів настануть критичні моменти відповідних біоритмів:

для фізичного біоритму через

К_ф=Ц_ф-D_ф.дата=23−4=19 (днів);

для емоційного біоритму через

К_е=Ц_е-D_{е. дата}=28−24=4 (днів);

для інтелектуального біоритму через

К_і=Ц_і-D_{і. дата}=33−20=13 (днів).

10. Визначаємо дати перших критичних днів для біоритмів:

для фізичного ПКД_ф=25 грудня+К_ф=25 грудня+19=13 січня;

для емоційного ПКД_е=25 грудня +К_е=25 грудня +4=29 грудня;

для інтелектуального ПКД_і=25 грудня +К_і=25 грудня +13=7 січня.

11. Визначаємо амплітуди біоритмів за формулою:

фізичного біоритму

А_ф=sin (360D_ф.дата/Ц_ф)100=sin (36 019/23)100

sin297,39 100%;

емоційного біоритму А_е=sin (360D_е.дата/Ц_е)100=sin (3604/28)100

sin51,43 100%;

інтелектуального біоритму А_і=sin (360D_і.дата/Ц_і)100=sin (36 013/33)100

sin141,82 100%.

Список літератури

надзвичайна ситуація стихійне лихо землетрус

1. Безпека життєдіяльності: навчальний посібник / Касьянов М. А., Ревенко Ю. П., Медяник В. О., Арнаут І.М., Друзь О. М., Тищенко Ю. А. — Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту. ім. В. Даля, 2006. — 284 с.

2. Желібо Є.П. Безпека життєдіяльності: підручник. / Є.П. Желібо, В. В. Зацарний. К.: Каравела, 2008. — 280 с.

3. Желібо Є.П. Безпека життєдіяльності: навчальний посібник. П’яте видання. / Є.П. Желібо, Н. М. Заверуха, В. В. Зацарний. — К.: Каравела, 2007. — 342 с

4. Методичні вказівки до практичного заняття з дисципліни «Безпека життєдіяльності» за темою «Біоритми та їхня роль у життєдіяльності людини» (для студентів усіх напрямів навчання) / Укл.: М. А. Касьянов, В. О. Медяник, В.І. Сало, І.М. Арнаут, Д. В. Михайлов. — Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2008. — 24с.

5. Методичні вказівки до практичного заняття «Захист від іонізуючих випромінювань» з дисципліни «Безпека життєдіяльності» (для студентів усіх форм навчання) / Укл.: М. А. Касьянов, В.М. Мальоткiн, О. М. Друзь, І.Є. Голяєв, В. В. Некрутенко, А. В. Черних. — Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2010. — 40 с.

6. Пістун І.П., Кіт Ю. В. Безпека життєдіяльності. Практичні заняття. Навчальний посібник. — Львів, «Афіша», 2000. — 239с.

7. Практикум з курсу «Безпека життєдіяльності»: для студентів вищих навчальних закладів / В. В. Березуцький, Т. С. Бондаренко, Г. Г. Валенко та ін.; За ред. проф. В. В. Березуцького — Х.: Факт, 2005. — 168 с.

8. Касьянов Н. А., Арнаут И. Н., Михайлов Д. В. Методические указания к практическому занятию по дисциплине «Безопасность жизнедеятельности» на тему: «Биоритмы и их роль в жизнедеятельности человека». — Луганск, 2006.