Аналіз банківських та інших операцій, які здійснює АКБ «Трансбанк»

ВСТУП Я, студентка третього курсу ДТЗЕ ім. Є.О.Патона, поступила для проходження технологічної практики з біржової діяльності у банку «АКБ „Трансбанк“».

Метою практики є подальше поглиблення теоретичних знань отриманих в навчальному закладі та закріплення практичних навичок шляхом виконання функцій окремих спеціалістів. Так як я проходжу практику в банку, то я повинна ознайомитись з законодавчими актами, структурою державних органів, що регулюють ринки цінних паперів та товарів, ознайомитись з системою товаропросування, з комунікаційною політикою банку, вивчити порядок встановлення валютних курсів, облік доходів банку, його капіталу, облік операцій з цінними паперами, ознайомитись з фінансовою та податковою звітністю, ознайомитись з оцінною діяльністю.

Також у навчальному закладі я отримала методичку, в якій чітко поставлені завдання для розгляду на практиці, а саме:

— оволодіти первинними навичками оцінної діяльності ;

— самостійно виконувати елементи оцінної роботи;

— наполегливо здобувати навички практичної діяльності;

— підготуватися до державних іспитів шляхом практичного ознайомлення з діяльністю підприємства (установи банку);

— визначитись з темою та зібрати матеріали для оформлення звіту.

1. ОЗНАЙОМЛЕННЯ ЗІ СТРУКТУРОЮ ТА ОСНОВНИМИ ФУНКЦІЯМИ ФІЛІЇ АКБ «ТРАНСБАНК»

Акціонерний комерційний банк «ТРАНСБАНК», був заснован при участі підприємств та організацій дорожно-будівельної отраслі України 9 октября 1991 року.

Головною метою цього банку є содействие економічному розвитку вітчизняних підприємств та організацій дорожної та нафтопереробної отраслі України.Сьогодні АКБ «ТРАНСБАНК"-це стабільне, високоєфективне універсальне банковське учреждіння з безупречною 14-літнью репутацією.Банк бере участь у економічному та соціальному життю країни, содействует розвитку товарно-грошовим відносинам.

АКБ"ТРАНСБАНК" представлен 8-ма філіалами в таких городах: Київ, Біла Церква. Львів, Запоріжжя, Херсон, Одеса, Донецьк, Дніпропетровськ та повним спектром банківських послуг. Дніпропетровський філіал зареєстрований 26.12.2003 р. Національним банком України № 5 22/4 та розпочав свою діяльність з березеня 2004р. Основним напрямками діяльності банку є кредитування та інвестування, привлечение депозитів юридичних та фізичних осіб, расчетно-касове обслуговування клієнтів.операції з валютними цінностями, цінними паперами та інші види послуг. Фінансова політика філіалу будується на принципах надійності, ефективності, оперативності, доступності та удобстві для клієнта.

Створення Акціонерного комерційного банку АКБ «Трансбанк».Банк є правонаступником Київського комерційного банку «Київшляхбанк», який засновано як кредитно-фінансову установу на пайових правах 9 жовтня 1991 року підприємствами та організаціями дорожньо-будівної галузі.

1992 рік Вересень. Банк розпочав обслуговування операцій в іноземній валюті.

1993 рік Серпень. Банк перереєстровано в акціонерне товариство відкритого типу.Грудень.Банк отримав ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями.

1994 рік

17 травня. Банк «Київшляхбанк"змінив назву на „Трансбанк“.Банк розширює продуктову лінійку для населення, впроваджує систему міжнародних переказів компанії Western Union. Розпочато програму регіонального розвитку Банку „Банк, з яким Вам по дорозі“.Травень.Банк розпочав відкриття нових точок продажу: відкрито філію № 1 АКБ"Трансбанк» у м. Києві.

1995 рік Звітний рік пройшов під девізом «Банк для клієнта».Травень.Введено в експлуатацію програмний комплекс «Клієнт-банк».Листопад.Банк став співзасновником Української міжбанківськой валютної біржі.

1996 рік Банк отримує ліцензію № 141 від 19.02.1996 р. Міністерства фінансів України на здійснення діяльності як депозитарію інвестиційного фонду та інвестиційної компанії.Травень.АКБ"Трансбанк" став абонентом міжнародної мережі internet.Вересень.Введено в дію систему REUTERS-DEALING.

1997 рік Лютий. Банк став акціонером ВАТ"Міжрегіональний фондовий союз"-першого депозитарію на фондовому ринку України. Банк одержав дозвіл ДКЦПФР на право ведення власного реєстру власників іменних цінних паперів та розпочав роботу по обслуговуванню пластикових карток VISA, MASTERCARDEVROCARD.Вересень.Банк відкрив філію в м.Херсон.Грудень.Банк став повноправним членом міжнародної платіжної системи S.W.I.F.T.

1998 рік Продовжується робота по встановленню кореспондентських відносин з першокласними банками категорії А. Збільшення уставного капіталу банку.

1999 рік Україна перебуває у гострій економічній кризі, та на відміну від банків конкурентів АКБ «Трансбанк» продемонстрував правильність обраної стратегії, закріпивши на фінансовому ринку свою позицію установи, яка вчасно та в повному обсязі виконує свої зобов’язання. Вересень. Банк став учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

2000 рік Січень. Банк став членом Київської торгової палати.Березень. Банк отримав дозвіл на право здійснення професійної депозитарної діяльності зберігача цінних паперів на території України.Квітень. Банк відкриває Західну Регіональну філію АКБ «Трансбанк» у м. Львів.

2001 рік Банк отримує банківську ліцензію № 33 Національного Банку України від 20.06.2001 р. — розширення ліцензії на право здійснювати операції з банківськими металами на території України.

2002 рік Червень. Банк став афілійованим членом міжнародної платіжної системи Мавїег-Сага" іпїегпаьіопаї.

2003 рік Січень. Банк розпочав реалізацію пілотного проекту з емісії та обслуговування зарппатних платіжних карток МПС МазСегСагс! ІпЬ" розроблено Й впроваджено кредитні карткові продукти. Грудень. Відкриття філії АКБ «Трансбанк» у м. Дніпропетровськ.

2004 рік Банк отримує дозвіл НБУ № 33−2 від 17.03.2004р. на право здійснення операцій, визначених пунктами 1−4 частини другої та частини четвертої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» .

Банк отримує ліцензію N3113146, серія АБ від 18.10.04р. Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на ринку ЦП. Липень. Банк відкриває філію АКБ «Трансбанк» у м. Запоріжжя.

З липня Банк працює в режимі єдиного кореспондентського рахунку.

Банк впроваджує програму мікрокредитування «Як з малого стати великим» для приватних підприємців та власників свого бізнесу.

Листопад. Відбулись збори акціонерів банку, на яких оголошено про завершення підписки на акції 11 -го випуску.

2005 рік Березень. Банк відкриває перший «фінансовий супермаркет» АКБ «Трансбанк» -Центр обслуговування фізичних осіб у м. Києві. Квітень. Банк відкрив філію АКБ «Трансбанк» у м. Донецьк.

Липень. Банк визначений як один з банків-переможців, що одержують можливість обслуговувати підприємства бюджетної сфери України, зокрема, сплачувати заробітну ппату й соціальну допомогу.

Жовтень. В рамках програми «Банк для Клієнта» відкритий єдиний інформаційний контакт-центр для інформаційного обслуговування фізичних осіб з усіх видів банківських послуг. Прямий номер інформаційної служби 8 300 501 90 90 [дзвінки безкоштовні для всіх абонентів України).

Філія Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» є відокремленим структурним підрозділом АКБ «Трансбанк» (далі-Банк), створеним відповідно до рішення Спостережної Ради Банку від 30 травня 2003 року Протокол № 48,виходячи з економічної доцільності та інтересів акціонерів Банку. Філія не є юридичною особою і здійснює свою діяльність від імені Банку та в межах повноважень, наданих їй Банком, підпорядковується Правлінню та Голові Правління Банку. Філія діє на підставі Положення про філію та письмового Дозволу на виконання банківських та інших операцій, наданих Банком. У своїй діяльності керується Законом України «Про банки і банківську діяльність»,іншими законами України, Постановами Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Національного банку України, Статутом та іншими нормативними документами Банку. (див. Додаток 1)

Положення про філію визначає порядок організації діяльності та ліквідації Філії, розроблене на основі Закону України «Про банки і банківську діяльність», нормативно-правових актів Національного банку України, Статуту Банку та інших нормативних документів Банку. Філія має окремий баланс, відкриває свій кореспондентський рахунок у територіальному управлінні.

Національного банку України за місцезнаходженням філії і здійснює свою діяльність відповідно до єдиної економічної та кредитної політики Банку. Філія має круглу печатку із своїм повним офіційним найменуванням та емблемою Банку, кутовий штамп, власні бланки. Філія є зареєстрованою після внесення відповідного запису до Державного реєстру банків. З метою поліпшення обслуговування клієнтів та виконання функцій, визначених Банком, Філія може мати у своєму складі підпорядковані структурні одиниці-відділення, обмінні пункти. Для забезпечення діяльності Філії Банк надає їй необхідні програмно-технічні засоби та інше майно. Філія розпоряджається засобами і майном в межах наданих їй прав у відповідності до Положення про філію.Відповідальність за зобов’язаннями Філії несе сама Філія та, в разі недостатності коштів і майна Філії, в кожному окремому випадку-Банк.Основним показником діяльності Філії є прибуток, який розподіляються відповідно до фінансової політики Банку. Філія є платником податків та обов’язкових платежів, передбачених законодавством України,і самостійно здійснює розрахунки з бюджетом. Керівництво Філією здійснюється директором, який діє на підставі довіреності Банку.

Основними завданнями Філії є: здійснення на договірних засадах обслуговування юридичних та фізичних осіб; забезпечення мобілізації і раціонального розміщення фінансових ресурсів у регіоні для задоволення потреб Клієнтів та досягнення позитивних результатів комерційної діяльності Банку і Філії; здійснення бухгалтерського обліку банківських операцій, контроль за їх виконанням, своєчасне надання звітності за формами, встановленими чинним законодавством України та внутрішньобанківськими нормативними документами; впровадження нових банківських продуктів та послуг з метою всебічного задоволення потреб Клієнтів; забезпечення загального керівництва та контролю за відокремленими структурними одиницями (відділеннями, обмінними пунктами), створеними на балансі Філії; сприяння розвитку та зміцненню матеріально-технічної бази Філії та її підвідомчих структур, вирішення питань соціально-побутового забезпечення працюючого персоналу.

Операції філії. Для виконання покладених завдань Філія здійснює банківські та інші операції, на підставі письмового дозволу, наданого Банком, у межах отриманої Банком банківської Ліцензії та письмового Дозволу, погодженого територіальним управлінням Національного банку України.

Філія здійснює такі банківські та інші операції: приймання вкладів (депозтів) від юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них, в частині відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, в частині розміщення залучених коштів в національній валюті (наданя кредитів) на умовах, визначених Банком; лізинг; випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів, в частині купівлі, продажу обслуговування чеків, обслуговування векселів та інших оборотних платіжних інструментів; випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток; надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій; операції з валютними цінностями: а) неторговельні операції з валютними цінностями, б) ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України, в) залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, в частині залучення депозитів та надання кредитів в іноземній валюті на валютному ринку України на умовах, визначених Банком, г) операції з банківськими металами на валютному ринку України, в частині купівлі та продажу банківських металів юридичними та фізичними особами; організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; перевезення валютних цінностей та інкасація коштів, в частині перевезення валютних цінностей; довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами; інші операції в межах отриманої Банком банківської ліцензії, письмового дозволу та письмового дозволу Філії га здійснення банківських операцій, погоджено з територіальним Управлінням Національного банку України.

Письмовий дозвіл на здійснення операцій Філією виписується на підставі рішення Спостережної Ради та Правління Банку на бланку Банку, підписується Головою Правління або його заступником і засвідчується відбитком печатки Банку. (див. Додаток 2)

2. ПОРЯДОК КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ НА СПОЖИВЧІ ПОТРЕБИ В АКБ ТРАНСБАНК Даний Порядок визначає надання, використання і повернення кредитів, регулювання взаємовідносин між суб'єктами, що виникають у процесі кредитування, а також визначає бухгалтерський супровід кредитних операцій.

Кредитні відносини, регулюються Цивільним кодексом України, Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про заставу», іншими інструктивними матеріалами НБУ, іншими законодавчими і нормативними актами.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Порядок впроваджується з метою розширення спектру послуг Банку для населення, розширення кола потенційних Клієнтів Банку та отримання Банком додаткових джерел доходів.

2. Порядок є внутрішнім нормативним документом Банку, дотримання норм якого є обов’язковим для всіх задіяних підрозділів Банку.

3. Даний порядок регламентує видачу кредитів фізичним особам в АКБ «Трансбанк».

4. Кредитні операції здійснюються Банком у межах кредитних ресурсів, основними джерелами формування яких є власні кошти Банку, залишки на рахунках клієнтів, залучені кошти на депозитні рахунки, міжбанківські кредити тощо.

5. Кредитування Позичальників здійснюється відповідно до діючого законодавства України, з дотриманням установлених Національним банком України діючих нормативів діяльності комерційних банків і вимог щодо формування обов’язкових, страхових і резервних фондів.

6. Рішення про видачу кредиту приймає відповідний Кредитний комітет (комісія) і оформлюється протоколом. Розмір кредиту не може перевищувати 70% від вартості застави. Вартість заставного майна визначає відповідний співробітник відділу застав.

7. Процентна ставка по Кредиту встановлюється індивідуально для кожного Позичальника в залежності від строку кредитування, виду та вартості застави, але не може бути нижчою за мінімальну базову процентну ставку, встановлену Комітетом з питань управління активами та пасивами (КУАП) Банку.

8. Основними принципами надання Банком Кредиту є забезпеченість, зворотність, терміновість, платність.

9. Принцип забезпеченості Кредиту означає наявність у Банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків при непогашенні заборгованості за кредитом у випадку незадовільної платоспроможності Позичальника.

10. Принципи зворотності, терміновості і платності означають, що Кредит має бути повернутий Банку у визначений договором термін з відповідною платою за його користування.

11. Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між Кредитором і Позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов’язання, відповідальність сторін.

ВИМОГИ ДО КЛІЄНТІВ — ПОЗИЧАЛЬНИКІВ Кредит надається фізичним особам, які відповідають наступним вимогам:

— вік Позичальника — не пенсійний (на протязі дії кредитної угоди);

— постійно проживають (зареєстровані) і мають основне місце роботи в регіоні, що обслуговується Установою Банку;

— є повнолітніми і дієздатними.

— мають стабільні і документально підтверджені джерела доходів на протязі 6-ти останніх місяців, є платоспроможними та здатними забезпечити щомісячне погашення кредиту та сплату процентів.

— сума, що буде сплачуватись Позичальником, згідно умов кредитного договору (щомісячне погашення основної суми боргу, проценти та комісії), повинна становити не більше 80% доходу Позичальника. В разі надання поруки, до розрахунку береться сукупний дохід Позичальника та Поручителя (Поручителів).

УМОВИ КРЕДИТУВАННЯ

1. Кредитування здійснюється на наступних умовах:

— кредит (кредитна лінія) надається на задоволення потреб фізичної особи.

2. Максимальний розмір Кредиту (кредитної лінії) на задоволення потреб фізичної особи складає не більше 70 процентів вартості застави.

3. Кредит може надаватись в національній та іноземній валюті з максимальним строком надання до 7 років.

4. В забезпечення виконання зобов’язань за Кредитом оформлюється застава (нерухоме майно, транспортний засіб, майнові права, цінні папери, гарантії (порука).

5. Застава повинна бути застрахована в одній із Страхових компаній, на які відкрито ліміти Головного Банку, страхування здійснюється відповідно до «Правил страхування в АКБ «Трансбанк», умов договорів та нормативних документів цих страхових компаній. Страхування здійснюється на користь Банку.

Страхування діє на таких етапах:

— при наданні Кредитів,

— при здійсненні пролонгації строку дії Кредитного договору або частки Кредиту,

— при настанні Страхового випадку та сплаті Страховиком страхового відшкодування,

— при сплаті Позичальником або Третьою особою коштів за Кредитним Договором після зарахування Установою Банку коштів страхового відшкодування, що надійшли від Страховика.

6. Кредит може бути наданий після набуття чинності договору страхування.

7. Будь-які зміни умов кредитування мають бути погоджені з Кредитним комітетом.

ПАКЕТ ДОКУМЕНТІВ ДЛЯ ОТРИМАННЯ КРЕДИТУ НА СПОЖИВЧІ ПОТРЕБИ

1. Пакет документів для отримання кредиту:

— заява встановленого зразка на отримання кредиту (додаток 3)

— анкета Позичальника встановленого зразка (додаток 4)

— паспорт (копії сторінок, що містять фото, прізвище та ім'я, дата і місце народження, інформацію про дату видачі та орган, що видав паспорт, інформацію про місце реєстрації, сімейний станзавіряється підписами банку та клієнта);

— свідоцтво про укладання/розірвання шлюбу;

— шлюбний контракт (за наявності);

— ідентифікаційний код Позичальника /(чоловіка або дружини);

— довідка з місця роботи за останні 6 місяців (помісячна розбивка) із зазначенням займаної посади;

— документи, що підтверджують інші доходи Позичальника, в тому числі декларація про доходи на останню звітну дату (за наявності доходу не за основним місцем роботи)

— виписка з трудової книжки про місце роботи за останні три роки (завірена начальником відділу кадрів або керівником та печаткою підприємства) Пакет документів на нерухоме майно:

— довідка-характеристика БТІ

— технічний паспорт на квартиру;

— документи, що підтверджують право власності на квартиру;

— оцінка, проведена відповідальним експертом Банку, в разі невпевненості в вартості заставного майна, можливе обгрунтування вартості на основі незалежної експертизи.

— форма № 3 з ЖЕКу про проживаючих людей та довідка про відсутність заборгованості по комунальним платежам, електроенергії.)

Пакет документів на транспортний засіб:

— свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу,

— заставлений автомобіль повинен бути застрахований за пакетом «повне КАСКО» на користь Банку

— експертна оцінка незалежного експерта або оцінка, проведена відповідальним експертом Банку.

2.Необхідні дані про Позичальника та інформація, отримана Банком при оформленні кредиту, систематизується в кредитній справі Позичальника.

3. Порядок роботи філій та відділень при кредитуванні фізичних осіб в АКБ «Трансбанк» визначається окремим внутрішнобанківським документом.

ПОРЯДОК НАДАННЯ ТА ПОГАШЕННЯ

1. Шляхом співбесіди кредитного фахівця з Позичальником визначаються початкові умови надання кредиту. Позичальнику надається перелік документів, необхідних для прийняття рішення про надання кредиту

2. Після отримання від Позичальника усіх документів необхідних для ідентифікації клієнта кредитний фахівець протягом 4 годин аналізує їх та оформляє свій висновок в Кредитну заявку (Додаток № 3) на предмет:

— оцінки фінансового стану Позичальника

— доцільності/можливості надання кредиту.

Відповідні документи, які надано Позичальником до Банку на паперових носіях, передаються на розгляд:

— фахівцям Юридичного управління (один робочий день)

— Служби економічної безпеки (два робочих дні)

— Відділу управління ризиками (чотири години)

— Казначейства/Управління аналізу, планування та розвитку банку (дві години)

— Відділу застав для подальшого їх вивчення та проведення аналізу в об"ємі повноважень структурного підрозділу.

Кредитна заявка та Документи, що надійшли до Управління кредитування по електронній пошті від філій та відділень Банку, після аналізу фахівця з кредитування, надсилаються відповідним підрозділам Банку електронною поштою.

3. За результатами перевірки та аналізу поданих кредитним фахівцем документів усі відповідні структурні підрозділи подають кредитному фахівцю Висновки щодо можливості/доцільності кредитування та відповідності наданих документів чинному законодавству України.

Кредитний фахівець збирає висновки структурних підрозділів та виносить на розгляд Кредитному комітету Банку питання щодо доцільності надання Кредиту з відповідним пакетом документів.

4. За результатами розгляду питання на Кредитному комітеті Банку в день прийняття рішення кредитний фахівець інформує Позичальника про прийняте рішення.

В разі надання позитивного рішення щодо кредитування, Позичальник зобов"язаний надати до укладення кредитного договору та договору застави копії договору страхування та підтвердження страхового платежу.

5. Покупець зобов"язаний застрахувати майно що передається в заставу на користь Банку.

6. Кредит надається після набуття чинності договору страхування.

7. Погашення Позичальником заборгованості за Кредитом здійснюється щомісячно, починаючи з наступного місяця після отримання Кредиту, рівними сумами, відповідно до графіку погашення Кредиту за кредитним договором. Можливе відстрочення платежу Позичальника. Строк відстрочення не більше 6 місяців. Відповідне рішення приймається Кредитним комітетом.

8. Нарахування та сплата відсотків здійснюється щомісячно на фактичний залишок заборгованості та за фактичний термін користування Кредитом.

У випадку неможливості Позичальником повернути кредит і сплатити проценти за користування ним, Банк стягує заборгованість з гарантів (поручителів) або погашає кредит за рахунок реалізації заставленого майна у порядку встановленому чинним законодавством України.

3. ЦІННІ ПАПЕРИ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

1. Цінні папери — документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

2. Цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні.

Емісійні цінні папери — цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов’язання (емітент). До емісійних цінних паперів належать: акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН); інвестиційні сертифікати; казначейські зобов’язання України.

Цінні папери, що не належать згідно із цим Законом до емісійних цінних паперів, можуть бути визнані такими Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи та/або види цінних паперів.

3. Цінні папери за формою існування поділяються на документарні та без документарні.

4. Цінні папери за формою випуску можуть бути на пред’явника, іменні або ордерні. Права, посвідчені цінним папером, належать: пред’явникові цінного паперу (цінний папір на пред’явника); особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір); особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).

5. В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери — цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента. До пайових цінних паперів відносяться: а) акції; б) інвестиційні сертифікати;

2) боргові цінні папери — цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання. До боргових цінних паперів відносяться: а) облігації підприємств; б) державні облігації України; в) облігації місцевих позик; г) казначейські зобов’язання України; ґ) ощадні (депозитні) сертифікати; д) векселі;

3) іпотечні цінні папери — цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться: а) іпотечні облігації; б) іпотечні сертифікати; в) заставні; г) сертифікати ФОН;

4) приватизаційні цінні папери — цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

5) похідні цінні папери — цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;

6) товаророзпорядчі цінні папери — цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Передача прав за цінними паперами

1. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять усі посвідчені ним права. Обмеження обігу та/або реалізації прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, передбачених законом.

2. Для передачі іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред’явника, достатньо вручити цінний папір цій особі.

3. Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому законами України.

4. Права, посвідчені ордерним цінним папером, передаються шляхом вчинення на цьому папері індосаменту. Індосант відповідає за наявність та здійснення цього права.

Згідно з індосаментом до особи, якій (або у розпорядження якої) передаються права, посвідчені цінним папером (індосата), переходять усі ці права. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, щодо якої має бути здійснене виконання зобов’язань) або ордерним (із зазначенням такої особи).

5. Особливості обліку та переходу права власності на цінні папери встановлюються законом.

Виконання зобов’язань за цінним папером

1. Особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед його законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця ордерного цінного паперу про виконання посвідченого цим папером зобов’язання однією або кількома особами з числа тих, хто має такі зобов’язання, особи, що індосували цінний папір, набувають право зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які мають зобов’язання за цінним папером.

2. Відмова від виконання зобов’язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов’язання або на його недійсність не допускається.

4. ДІЯЛЬНІСТЬ З ТОРГІВЛІ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ

1. Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами — господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками. Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає: брокерську діяльність; дилерську діяльність; андеррайтинг; діяльність з управління цінними паперами.

Торговець цінними паперами може провадити дилерську діяльність, якщо має сплачений грошима статутний капітал у розмірі не менш як 120 тисяч гривень, брокерську діяльність та діяльність з управління цінними паперами — не менш як 300 тисяч гривень, андеррайтинг — не менш як 600 тисяч гривень.

У статутному капіталі торговця цінними паперами частка іншого торговця не може перевищувати 10 відсотків.

Торговцю цінними паперами забороняється перепродавати (обмінювати) цінні папери власного випуску.

2. Брокерська діяльність — укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.

Торговець цінними паперами може виступати поручителем або гарантом виконання зобов’язань перед третіми особами за договорами, що укладаються від імені клієнта такого торговця, отримуючи за це винагороду, що визначається договором торговця цінними паперами з клієнтом.

3. Дилерська діяльність — укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом.

4. Андеррайтинг — розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента.

У разі публічного розміщення цінних паперів андеррайтер може брати на себе зобов’язання за домовленістю з емітентом щодо гарантування продажу всіх цінних паперів емітента, що підлягають розміщенню, або їх частини.

Якщо випуск цінних паперів публічно розміщується не в повному обсязі, андеррайтер може здійснити повний або частковий викуп нереалізованих цінних паперів за визначеною в договорі фіксованою ціною на засадах комерційного представництва відповідно до взятих на себе зобов’язань.

З метою організації публічного розміщення цінних паперів андеррайтери можуть укладати між собою договір про спільну діяльність.

5. Діяльність з управління цінними паперами — діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб.

Торговець цінними паперами має право укладати договори про управління цінними паперами з фізичними та юридичними особами.

Сума договору про управління цінними паперами з одним клієнтом — фізичною особою має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.

Істотні умови договору про управління цінними паперами встановлюються законом та за домовленістю сторін.

Договір про управління цінними паперами не може укладатися торговцем цінними паперами з компанією з управління активами.

Торговець цінними паперами здійснює управління цінними паперами відповідно до вимог Цивільного кодексу України, цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

6. Договір доручення, договір комісії або договір про управління цінними паперами укладається з торговцем цінними паперами в письмовій формі. Права та обов’язки торговця цінними паперами стосовно його клієнта, умови укладення договорів щодо цінних паперів, порядок звітності торговця перед його клієнтом, порядок і умови виплати торговцю винагороди визначаються у договорі, що укладається між ними.

Торговець цінними паперами зобов’язаний виконувати доручення клієнтів за договорами доручення, договорами комісії та договорами про управління цінними паперами на найвигідніших для клієнта умовах. Доручення клієнтів виконуються торговцем цінними паперами у порядку їх надходження, якщо інше не передбачено договором або дорученням клієнтів. У разі укладення торговцем цінними паперами договорів за власний рахунок разом з укладенням ним договорів за рахунок клієнта виконання договорів для клієнта є пріоритетним.

7. Торговець цінними паперами веде облік цінних паперів, грошових коштів окремо для кожного клієнта та окремо від цінних паперів, грошових коштів та майна, що перебувають у власності торговця цінними паперами, відповідно до вимог, установлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством фінансів України, а у випадках, установлених законодавством, — також з Національним банком України. На грошові кошти та цінні папери клієнтів, що передаються торговцям цінними паперами в управління, не може бути звернене стягнення за зобов’язаннями торговця цінними паперами, що не пов’язані із здійсненням ним функцій управителя.

8. Не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами:

розміщення емітентом власних цінних паперів; викуп емітентом власних цінних паперів; проведення юридичними особами та фізичними особами — підприємцями розрахунків з використанням векселів та/або заставних; провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами; внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб.

9. Без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції: дарування та спадкування цінних паперів; операції, пов’язані з виконанням рішення суду; придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію.

10. Особливості укладення договорів, пов’язаних з переходом права власності на емітовані банками акції, визначаються законом.

5. ЕМІСІЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ У РАЗІ ВІДКРИТОГО (ПУБЛІЧНОГО) ТА ЗАКРИТОГО (ПРИВАТНОГО) ЇХ РОЗМІЩЕННЯ Етапи емісії цінних паперів у разі відкритого (публічного) та закритого (приватного) їх розміщення

1. Публічне (відкрите) розміщення цінних паперів — їх відчуження на підставі опублікування в засобах масової інформації або оголошення будь-яким іншим способом повідомлення про продаж цінних паперів, зверненого до заздалегідь не визначеної кількості осіб.

У разі відкритого (публічного) розміщення цінних паперів серед заздалегідь не визначеного кола осіб емісія здійснюється за такими етапами:

1) прийняття рішення про відкрите (публічне) розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

2) у разі відмови власника акцій від використання свого переважного права на придбання акцій, якщо це передбачено умовами відкритого (публічного) розміщення цінних паперів, — отримання від нього письмового підтвердження про відмову;

3) подання заяви і всіх необхідних документів для реєстрації випуску цінних паперів та проспекту їх емісії;

4) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску цінних паперів та проспекту їх емісії;

5) прийняття у разі потреби рішення про залучення андеррайтера до розміщення цінних паперів;

6) присвоєння цінним паперам міжнародного ідентифікаційного номера;

7) укладення з депозитарієм договору про обслуговування емісії цінних паперів або з реєстратором — про ведення реєстру власників іменних цінних паперів, крім випадків, коли облік прав за цінними паперами веде емітент відповідно до законодавства або цінні папери розміщуються на пред’явника;

8) виготовлення сертифікатів цінних паперів у разі розміщення цінних паперів у документарній формі;

9) розкриття інформації, що міститься в проспекті емісії цінних паперів;

10) відкрите (публічне) розміщення цінних паперів;

11) затвердження результатів розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

12) затвердження змін до статуту, пов’язаних із збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства з урахуванням результатів розміщення акцій;

13) реєстрація змін до статуту в органах державної реєстрації;

14) подання звіту про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів;

15) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів;

16) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів;

17) розкриття інформації, що міститься у звіті про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів.

2. Приватне (закрите) розміщення цінних паперів — розміщення цінних паперів шляхом безпосередньої пропозиції цінних паперів заздалегідь визначеному колу осіб.

У разі закритого (приватного) розміщення цінних паперів серед заздалегідь визначеного кола осіб емісія здійснюється за такими етапами:

1) прийняття рішення про закрите (приватне) розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

2) у разі відмови власника акцій від використання свого переважного права на придбання акцій, якщо це передбачено умовами закритого (приватного) розміщення цінних паперів, — отримання від нього письмового підтвердження про відмову;

3) подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску цінних паперів;

4) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску цінних паперів;

5) присвоєння цінним паперам міжнародного ідентифікаційного номера;

6) укладення з депозитарієм договору про обслуговування емісії цінних паперів або з реєстратором — про ведення реєстру власників іменних цінних паперів, крім випадків, коли облік прав за цінними паперами веде емітент відповідно до законодавства або цінні папери розміщуються на пред’явника;

7) виготовлення сертифікатів цінних паперів у разі розміщення цінних паперів у документарній формі;

8) закрите (приватне) розміщення цінних паперів;

9) затвердження результатів розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

10) затвердження змін до статуту, пов’язаних із збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства з урахуванням результатів розміщення акцій;

11) реєстрація змін до статуту в органах державної реєстрації;

12) подання Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення цінних паперів;

13) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення цінних паперів;

14) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів.

Забороняється обмежувати доступ власників цінних паперів до оригіналу рішення про розміщення цінних паперів, який зберігається в емітента.

Реєстрація випуску та проспекту емісії цінних паперів

1. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку протягом 30 днів після отримання заяви і всіх необхідних документів для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів здійснює одночасно реєстрацію їх випуску та проспекту емісії або відмовляє в реєстрації.

2. Реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску та проспекту емісії цінних паперів не може розглядатися як гарантія їх вартості. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідає лише за повноту інформації, що міститься у зареєстрованих нею документах, та за її відповідність вимогам законодавства. Відповідальність за достовірність відомостей, наведених у документах, що подаються для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, несуть особи, які підписали ці документи.

3. Перелік документів, необхідних для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, а також порядок їх реєстрації встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Вимоги до проспекту емісії цінних паперів

1. У проспекті емісії цінних паперів повинна міститися інформація про емітента, його фінансово-господарський стан, цінні папери, щодо яких прийнято рішення про відкрите (публічне) розміщення.

2. Вимоги до розкриття інформації про емітента та його фінансово господарський стан установлює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

3. До інформації про цінні папери належить інформація, що стосується: виду, форми випуску, типу, кількості та номінальної вартості цінних паперів, щодо яких прийнято рішення про відкрите (публічне) розміщення; дати прийняття рішення про відкрите (публічне) розміщення цінних паперів; строків початку та закінчення відкритого (публічного) розміщення цінних паперів; порядку і форми виплати доходу за цінними паперами.

4. У проспекті емісії цінних паперів мають міститися інші відомості, передбачені цим та іншими законами, що визначають особливості відкритого (публічного) розміщення певних видів цінних паперів, або нормативно правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

5. Проспект емісії цінних паперів підписується керівником емітента (головою виконавчого органу), аудитором та засвідчується печаткою емітента. Особи, що підписали проспект емісії, тим самим підтверджують достовірність відомостей, які в ньому містяться, а аудитор — достовірність перевірених ним відомостей.

6. Проспект емісії цінних паперів реєструється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку одночасно з реєстрацією випуску цінних паперів.

7. Після реєстрації емітент публікує проспект емісії цінних паперів у повному обсязі в офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку не менш як за 10 днів до початку відкритого (публічного) розміщення цінних паперів.

8. До реєстрації та опублікування інформації про внесення змін до проспекту емісії цінних паперів емітент не має права здійснювати відкрите (публічне) розміщення цінних паперів.

6. ВАЛЮТНИЙ КУРС, ФОРМИ ТА ПОРЯДОК ВСТАНОВЛЕННЯ Валмютний кэрс — вираз ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях інший. Фіксація валютного курсу здійснюється або відповідно до золотого паритету (гарантованим золотим змістом національної грошової одиниці), або за міжнародною угодою. При класичному золотому стандарті, тобто при вільній розміні валют на золото в центральному банку, валютний курс встановлювався в пропорціях до їх золотого вмісту.

Для конвертованих валют в основі курсу лежить валютний паритет. Проте курси валют майже ніколи не співпадають з їх валютним паритетом. В умовах міжнародної торгівлі і інших зовнішньоекономічних акцій співвідношення надходжень і платежів в іноземній валюті і, отже, попит і пропозиція іноземної валюти не знаходиться у рівновазі. При активному платіжному балансі курси іноземних валют на валютному ринку даної країни падають, а курс національної грошової одиниці підвищується. Зворотне відбувається у разі, коли країна має пасивний платіжний баланс. Тому в більшості країн разом з твердим офіційним курсом національної валюти також існує вільний. За офіційного паритету здійснюються розрахунки центральних національних банків та інших валютно-фінансових установ між різними країнами і з міжнародними організаціями. Розрахунки між приватними особами і організаціями, виходять із зовнішньоторговельних і зовнішньоекономічних зв’язків та здійснюються по вільному курсу.

Форми валютного курсу

Валютний курс Турецької Ліри до Євро з 2003 по 2005

?Що коливається — вільно змінюється під впливом попиту і пропозиції

· і заснований на використанні ринкового механізму.

· Плаваючий — різновид валютного курсу, що коливається, зумовлюючий використання механізму валютного регулювання. Так, для обмеження різких коливань курсів національних валют, що викликають несприятливі наслідки валютно-фінансових та економічних відносин, країни, що увійшли в Європейську валютну систему, ввели в практику узгодження відносних меж взаємних коливань валютного курсу.

· Фіксований — офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засноване на визначеннях в законодавчому порядку валютних паритетах. Він допускає закріплення змісту національних грошових одиниць безпосередньо в золоті або доларах США при строгому обмеженні коливань ринкових курсів валют в межах одного відсотка.

Міжнародний обмін

Нью-Йорк — один з фінансових центрів Світу

Міжнародна торгівля ведеться в грошових одиницях. У кожній країні існує своя валюта. І перш, ніж купити товари, послуги або фінансові активи за кордоном, треба спочатку звернутись на зовнішній валютний ринок, де валюту можна купити чи обміняти на іншу. Основний обмін валют для міжнародної торгівлі проводиться в найбільших фінансових центрах світу.

Курси, по яких обмінюються валюти, визначаються їх попитом і пропозицією. Наприклад, на початку 1986 року американський долар коштував 10 французьких франків, два роки опісля він коштував вже 6 франків. По мірі зміни обмінних курсів валют — змінюються ціни на товари цих країн, що імпортуються та експортуються.

Метод встановлення курсу

Основним поняттям, створеним для пояснення валютних курсів є паритет купівельної спроможності, ППС (purchasing power parity — РРР), для формулювання якого зазвичай привертають так званий закон однієї ціни: ціна товару в одній країні повинна бути рівна ціні товару в іншій країні; а оскільки ці ціни виражаються в різних валютах, це співвідношення цін і визначає курс обміну однієї валюти на іншу.

Нехай Pd — внутрішня ціна (domestic price) даного товару, а Pf — його ціна за кордоном, в сусідній країні (foreign price). Ці ціни являють собою кількість валют, національної для даної країни та іноземної, які дають за одиницю товару всередині країни та закордоном. Відношення цін і буде тим курсом, за яким одну валюту стануть обмінювати на іншу заради купівлі даного товару.

ПОРЯДОК встановлення і використання офіційного обмінного курсу гривні до іноземних валют Національний банк України встановлює офіційний обмінний курс гривні до іноземних валют та міжнародних розрахункових одиниць. Цей курс застосовується резидентами України та нерезидентами як розрахунковий обмінний розрахункових одиниць. Цей курс застосовується резидентами України та нерезидентами як розрахунковий обмінний чинним законодавством України. [Про внесення змін і доповнень до окремих нормативних документів Наці] (преамбулу змінено згідно з постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. N 141) .

1. Національний банк України встановлює офіційний обмінний курс гривні до вільно конвертованих валют, а також до валют країн, які є головними зовнішньоекономічними партнерами України (додаток 1), без зобов’язань здійснювати операції купівлі та продажу іноземної валюти за зазначеними курсами таким чином:

2. Національний банк України встановлює офіційний обмінний курс гривні до долара США як середньозважений курс за операціями комерційних банків на міжбанківському валютному ринку. У межах своєї загальної відповідальності за забезпечення стабільності національної валюти НБУ може здійснювати вплив на формування офіційного обмінного курсу шляхом купівлі-продажу іноземної валюти на валютному ринку. (пункт 1.1 змінено згідно з постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. N 141) 1.2. Офіційні обмінні курси гривні до інших вільно конвертованих іноземних валют, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та продаються на головних валютних ринках світу, розраховуються на підставі курсу гривні до долара США, встановленого згідно з п. 1.1 цього Порядку, та фіксингу Європейського центрального банку поточних крос-курсів валют до євро, а також крос-курсів відповідних валют до долара США на міжнародних валютних ринках.

3. Офіційні обмінні курси гривні до вільно конвертованих валют, які обмежено використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продаються на головних валютних ринках світу, а також до неконвертованих іноземних валют встановлюються через крос-курси, розраховані на підставі курсу гривні до долара США, встановленого згідно з п. 2. цього Порядку, та курсів національних валют до долара США, встановлених центральними (національними) банками держав СНД та Балтії, а також поточних крос-курсів відповідних валют до долара США на міжнародних валютних ринках, у т. ч. тих, що публікує газета «Fіnancіal «.

4. Пункт 4 втратив чинність. (згідно з постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. N 141) 2. Офіційні обмінні курси гривні до інших іноземних валют (додаток 2) Національний банк України встановлює в передостанній робочий день місяця із строком дії цих курсів із першого числа наступного календарного місяця і до його кінця без зобов’язань здійснювати операції купівлі та продажу цих іноземних валют за зазначеними курсами.

5. Розрахунок офіційних обмінних курсів гривні до іноземних валют, які зазначені в додатках 1 та 2, здійснюється Департаментом валютного регулювання та затверджується керівництвом Національного банку України. Офіційні обмінні курси гривні до іноземних валют вступають в дію наступного календарного дня після затвердження.

6. Повідомлення про офіційні обмінні курси гривні до іноземних валют надсилається провідним засобам масової інформації та обласним управлінням Національного банку України з подальшим їх доведенням останніми до відома комерційних банків.

7. ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ВЛАСНИМ КАПІТАЛОМ Власний капітал складається з статутного капіталу, емісійних різниці, загальних резервів і фондів Банку, результатів минулих років (нерозподілені прибутки (збитки) минулих років).

Облік власного капіталу ведеться за балансовими рахунками 5 класу Плану рахунків. Формування статутного капіталу здійснюється шляхом випуску простих і привілейованих акцій, виражених у гривнях.

Перерахування розміру статутного капіталу в гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату складання установчого договору. До реєстрації статутного капіталу Банку в НБУ сума попередніх внесків у статутний фонд враховується за рахунком 3630 «Внески за незареєстрованним статутним капіталом». Зареєстрований статутний капітал враховується за балансовим рахунком 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку». Сальдо цього рахунку має відповідати розміру статутного капіталу, зафіксованого в установчих документах Банку, і дорівнювати сумарній номінальній вартості випущених акцій.

У випадку випуску акцій за ціною, що перевищує номінальну вартість, сума такого перевищення враховується за рахунком емісійних різниць (б/р. 5010). На рахунок емісійних різниць Банк зараховує також різницю між номінальною вартістю і ціною викупу акцій, якщо ціна викупу нижча ніж номінальна вартість.