Ротація сотенних прапорів Київського полку у другій половині XVIII ст

У статті досліджуються формування та розвиток прапорничої традиції Київського реєстрового полку Гетьманату середини XVIII ст. Висвітлюється зв 'язок ротації сотенних прапорів з реформою козацького прапоротворення, започаткованою гетьманом Кирилом Розумовським. Дане дослідження є завершальною публікацією циклу наукових розвідок щодо ґенези та реформування прапорничої традиції збройних сил Гетьманату другої половини ХУШ ст.

Ключові слова: Гетьманат, реформа, прапор.

Київський полк виник під час Національної революції. Упродовж століття утримав безперервну традицію. У другій половині XVIII ст. за кількістю сотень — 11 — разом з Стародубським (11) та Прилуцьким (9) належав до трійки найменших. Насамкінець до складу полку входили Бобровицька, Бориспільська, Гоголівська, Київська, Кобизька (Кобижчанська), Козелецька, Моровська, Мринська, Носівська, Олишівська, Остерська сотні.

Точна дата впровадження у Київському полку нових сотенних прапорів згідно з березневим ордером 1755 р. невідома. Сталося це не пізніше 1757 р. У документі від 23 січня 1758 р. з проханням полкової старшини про виділення коштів на виготовлення кобизького (кобижчанського) сотенного прапора висловлена пропозиція зробити це «примером того как и в сотню Мринскую». Скупа архівна згадка дозволяє стверджувати, що першість в оновленні сотенних прапорів полку за виявленими джерелами зберегла за собою Мринська сотня. У тексті також зазначалося, що вартість нової мринської корогви становила 12 рублів 68 і три чверті копійки. На жаль, наші знання про сотенний мринський прапор наразі цим обмежуються.

Дещо більше відомостей збереглося щодо прапорничої традиції Кобизької сотні. Головним і єдиним джерелом слугує вже цитована вище архівна справа, яка містить «покорное доношеніє» скероване до Генеральної військової канцелярії (далі — ГВК) київською полковою старшиною. Свої підписи під документом 23 січня 1758 р. у Козельці увічнили полкові обозний Олександр Солонина, суддя Зіновій Борсук та осавули Матвій Шум і Степан Барановський. Як велося у тогочасному справочинстві, звернення полкових достойників містило розлогий переказ клопотання нижчої інстанції. Саме цей фрагмент документа і складає найбільшу цікавість. Зокрема, у проханні кобизького сотника Симоновського знаходимо вкрай рідкісні відомості щодо віку старого сотенного прапора, виготовленого «при сотне Кобижской в прошедшіх еще годах, чему де будет до двадцяты годов». Також варті уваги нотатки з описом фізичного стану, функцій та мотивації оновлення прапора: «исправленное сотенное знамя от употребленія в надлежащие стречи и другие церемоніи, пришло вовся в ветхость, так что в случае кому либо, а особливо з главного Генералетета чиненія впредь стречи і появится стидно. А за издранием в лоскутки почитай вовся крайне не […]; і просил о том в полковой кіевской канцелярии разсмотрения и резолюции, і яко без сотеного знамены поелику оное всегда, а паче при каком либо в поход и в другие места командирований, і при случаючихся церемониях обойтися невозможно». Прохання сотника було надіслане 21 січня. То ж реакція полкової канцелярії, як бачимо вище, була оперативною. Ключовим питанням у задоволенні клопотання, зрозуміло, виявилося фінансове. Полкова канцелярія повідомляла ГВК, що грошей на виготовлення сотенного прапора у неї не має. Наявні тільки залишки комісарської суми. Однак розпорядитися ними самостійно полкова канцелярія «дерзости не приемлет», «того ради Вашей ясневелможности в Генеральную войсковую канцелярію полковая кіевская канцелярія о вишеписаном представляя, покорннейше просит для исправления сотенного в сотне Кобыжской знамени примером того как и в сотню Моринскую отпустить с канцеляріи Скарбу войскового дванадцять рублей шестдесят восемь и три чет копеек». ГВК визнала аргументи сотенної та полкової старшини слушними. Це стає очевидним з появою ордера ГВК до канцелярії Скарбу войскового. Текст ордера, відомий нам у чернетці, зазнав чималих ушкоджень. Однак із вцілілої частини документа зрозуміло, що до канцелярії Скарбу надійшло розпорядження «видать и записать в расход нарочно присланому козаку Сотне… Данилу Гуріну дванадцать [рублей] шестдесят восемь и три чети копеек из Скарбу». Як і у випадку з прапором Мринської сотні, інформація щодо нового сотенного прапора обмежується коштами, виділеними на справляння нового. На жаль, інші відомості щодо ґатунку та кольору матерії, розмірів полотнища, зображень відсутні. Однак можемо висловити впевненість, що оновлювалися сотенні прапори Мринської та Кобизької сотень згідно з вимогами гетьманського ордера від 8 березня 1755 р. Дане судження оперте не тільки на висвітлений вище незаперечний факт централізованого фінансування, а й побічні докази, виявлені у кореспонденції київської полкової канцелярії з ГВК щодо виготовлення прапора Моровської сотні.

Головним аргументом необхідності справляння нового сотенного прапора у 1761 р. для моровської сотенної старшини було те, що «яко де в сотне моровской за обикновеннога как в протчіих сотнях сотенного знамя нет, но хотя де и имеется ветхое китайки блакитной, исправленное в давних годах еще за умершого сотника моровского Зорича». Наведений вище витяг з листування сотенної і полкової старшини (відтворений у «покорному доношеніи» останньої до ГВК) є знаковим і наріжним для розуміння сутності загального процесу ротації сотенних прапорів не тільки у Київському полку, а й у Гетьманаті загалом. Він яскраво ілюструє не тільки масовість та масштаб, а й розкриває мотивацію сотенної старшини щодо оновлення сотенних прапорів. Судячи з усього, остання виразно усвідомлювала ідеологічне наповнення, особливі статус та роль прапорів нового взірця у порівнянні зі старими сотенними клейнодами. Серед кількох головних причин, які спонукали сотенну старшину порушити питання щодо необхідності пошиття нового прапора, було й те, що «оное против протчих сотенних знамен весма неприличное». Наважимося твердити, що у цьому випадку радше йшлося не про фізичний стан старої відзнаки, а, передовсім, про зовнішню символічну виразність та репрезентативність нового клейнода. Переймалася сотенна старшина й неспроможністю старого прапора забезпечити зростаючі вимоги до представницьких функцій: «оное как к походу так и к пред будущой /: в случае следованія каковаго генералетета и ибо другого високого лица:/ стречи негодятся».

Аби залагодити справу, полкова старшина вдалася до вже вивіреного способу: звернулася до ГВК з проханням про видачу коштів з Малоросійського скарбу: «и прошено тем доношеніем о видачи на исправление нового знамя вместо ветхого в сотне моровской находячогось, з Скарбу войскового подлежащого числа денег, от полковой кіевской канцелярия к Вашей ясневелможности представленія». Запропонований механізм був звичний для полкового чиновництва і неодноразово апробований у Київському полку (Мринській і Кобизькій сотнях). То ж, задовольняючи клопотання сотенної старшини, полкові обозний О. Солонина, писар А. Миткевич та осавул М. Шум у зверненні, надісланому на ім'я гетьмана до ГВК 16 травня 1761р., не тільки домагаються («покорнейше просят») виділення необхідних коштів з Малоросійського скарбу, а й одразу визначають «нарочно посланного козака сотне Моровской Петра Дикуху» виконавцем цього відповідального доручення. Оперативність та завидна бюрократична динаміка — поза сумнівом, позитивна грань перебігу подій у виготовленні сотенного моровського прапора. Менш ніж за десять днів, 25 травня лист було отримано і зареєстровано для доповіді гетьману. Канцеляристи останнього не забарилися з відповіддю. Вже наступного дня — 26 травня — за велінням Кирила Розумовського до Генерального підскарбія пана Гудовича було скеровано ордер, яким було наказано «отпустить» з Малоросійського скарбу «надлежащее число денег /: как на исправленіе і в протчіе сотне такових же знамен опускано было :/ за роспискою нарочно присланного от той полковой кіевской канцелярии для приему оних денег козака сотне моровской Петра Дикухи». Хоч у документі і не обумовлена величина виділених коштів, можемо висловити припущення, що вони були тотожними видаткам для справляння прапорів в інших сотнях полку — тобто 12 рублів 68 копійок. Варіативне прочитання вислову «такових же знамен» зумовлює деяку двозначність тлумачення. З одного боку, аналогія може безпосередньо вказувати на тип прапорів — сотенні знамена, з іншого — наголошувати на певний усталений вигляд (згідно з приписами гетьманського ордеру 1755 р.).

Одночасно з вказівкою підскарбію за розпорядженням гетьмана «о чем ко известие и в оную полковую кіевскую канцелярію ордер наш послан». Все це зміцнює нашу впевненість у пошитті сотенного моровського прапора за гетьманськими вимогами. реєстровий полк розумовський козацький Разом з тим аналіз виявлених джерел буде неповним без спроби встановити вік старого прапора. Важливе уточнення, що він був виготовлений у бутність сотником Зорича, визначає хронологічний коридор у десяток років. За даними дослідників, згаданий Зорич перебував на посаді моровського сотника не менше десяти років: з 1729 до 1739-го. Прості підрахунки дозволяють встановити приблизний термін використання старої сотенної корогви. Остання перебувала у вжитку у межах від 22 до 32 років. Отриманий результат цілком корелюється з вище наведеними відомостями про використання старого сотенного прапора у Кобизькій сотні «до двадцяты годов». Набута важлива і рідкісна інформація значно розширює наші знання та уяву щодо тривалості використання сотенних прапорів у XVIII ст. загалом та Київському полку зокрема.

Наступне звернення з проханням про виділення коштів на справляння нового сотенного прапора з київської полкової канцелярії на ім'я гетьмана до ГВК надійшло два роки по тому: 5 квітня 1763 р. «Покорное доношеніе» з клопотанням щодо оновлення прапора Бориспільскої сотні у дещо видозміненому та розширеному складі підписали ті ж самі полкові достойники суддя Зіновій Борсук, писар Андрій Миткевич, осавул Матвій Шум та хорунжий Федір Шум. Як і у випадку з Кобизькою та Моровською сотнями, джерело з історії знамена Бориспільської сотні обмежене двома однотипними документами: згадуваним «покорним доношеніем» та чернеткою ордера (у даному випадку ГВК), надісланого до канцелярії Малоросійського скарбу. Структура обох документів є типовою для практики тогочасного справочинства й тотожною розглянутим вище.

Крихти наявного історичного матеріалу дозволяють бодай частково здійснити реконструкцію прапорничої традиції Бориспільської сотні. З переказу звернення бориспільського сотника Максима Афендика, вміщеного у «доношеніи» полкової старшини до ГВК, довідуємося, що «имеючоеся де при сотенной борисполской канцеляріи сотенное знаме в давних годех от козаков сотне Борисполской исправленное». Дані відомості цінні, щонайменше, двома тезами. Вони вказують на місце постійного зберігання чільного сотенного клейноду — у сотенній канцелярії — та спосіб його набуття. Тривалий час, з легкої руки дописувача «Киевской старины», джерелом видатків на виготовлення сотенних прапорів вважалися доходи з шинків та бражниць. Однак поодинокий факт виготовлення таким способом сотенного значка в Орлянській сотні Полтавського полку, наведений у статті «Заметка о козацких знаменах», не знаходить свого широкого підтвердження ані у Київському, ані в інших полках Гетьманату. Причини оновлення прапора Бориспільської сотні були звичними для переважної більшості випадків: «нине крайне обетшало, и почти де все на дерах». Не став новизною і брак коштів на виготовлення нового прапора: «на место де коего вновь исправлять не с чего».

Відзначимо, що «покорное доношеніе» у справі бориспільського сотенного знамена примітне деякими узагальненнями. Документ допомагає простежити циркуляцію офіційного листування і на цій основі дійти багатьох важливих висновків щодо особливостей справочинства під час оновлення сотенних прапорів у Київському та інших полках Гетьманату. Зокрема, зі звернення полкової старшини довідуємося, що «до сего ж по представленіям полковой здешней канцеляріи на исправление в сотнях здешнего полку таковых знамен на место негодячихся и погорелих отпускаема била в полковую здешнюю канцелярию сумма по ордерам Вашей ясневелможности и Генеральной войсковой канцеляріи з канцеляріи Малороссійского скарбу».

З архівних матеріалів стає достеменно відомо, яким шляхом розгорталися події щодо виділення коштів для прапора Бориспільської сотні. Клопотання полкової старшини «о видачи на исправление в сотню Борисполскую на место вишеписанного уже негодящогося другого нового знамя канцелярии Малороссійского скарбу надлежащого числа, примерно как и на исправление в других сотнях оних знамен видавано, тоесть дванадцяти рублей и шестидесяти осьми копеек денег» надійшло до ГВК 9 квітня 1763 р., а вже наступного дня з ГВК до канцелярії Малоросійського скарбу було надіслано ордер, яким пропонувалося «на вишиозначенное ісправленіе в сотню Борисполскую на место обветшалого другого нового знамя отпустить з скарбу Малоросійского надлежащое число денег, какое пред сим по ордерам [ег]о сиятел: графа еїс; и Генеральной канцеляріи [на] [и]справление и в протчие сотне [та]кових же знамен отпускано […] за роспискою [нарочно присланого] [д]ля пріему оних денег козака сотне Борисполской Василя Демянова, о сем известие и в пол: киев: крію чрез ордер предложено».

Ротація сотенних прапорів у Київському полку за виявленими документами тривала упродовж 1757−1763 рр. Нею було охоплено чотири сотні (Мринська, Кобизька (Кобижчанська) Моровська і Бориспільська) з одинадцяти, що становило 36%. Спільною для всіх сотень є вартість виготовлення прапорів — 12 рублів 68 копійок (у двох випадках додавалися три четверті копійки). Це була найнижча ціна, яка фігурувала під час виготовлення сотенних прапорів нового взірця. Колір та матерія сотенних прапорів конкретизується тільки в одному випадку: згадано старий китайчаний прапор блакитного кольору Моровської сотні. Опрацьовані архівні документи не проливають світло щодо розмірів прапорів. Натомість містять цінну інформацію щодо віку старих сотенних прапорів, які вимагали оновлення. Прапори у Кобизькій (Кобижчанській) та Моровській сотнях перебували на службі біля двадцяти років.

Щодо полкових прапорів Київського полку, то жодних відомостей щодо їхньої ротації не віднайдено.