Звітність банків
Фінансові звіти містять також примітки, додаткові таблиці та іншу інформацію. Також можуть містити додаткову інформацію, яка стосується потреб користувачів щодо статей балансу і звіту про фінансові результати. Вони можуть містити розкриття інформації стосовно ризику або непевності, які впливають на суб'єкт господарювання, стосовно будь-яких ресурсів або зобов’язань, не визнаних у балансі (таких… Читати ще >
Звітність банків (реферат, курсова, диплом, контрольна)
[Введите текст]
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»
Обліково-економічний факультет Кафедра обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу
Реферат
з дисципліни «Звітність банків»
Київ 2013
План
Вступ Економічний зміст і призначення фінансової звітності банку Склад, структура, класифікація та порядок формування фінансової звітності
Принципи підготовки та подання фінансової звітності
Висновки Список використаних джерел
Вступ
У сучасному світі банки працюють в нестабільному економічному і політичному середовищі. Звідси виникають неясність та непевність в отриманні очікуваного кінцевого результату, труднощі в розробці стратегічних планів та прогнозів, відсутність довіри партнерів один до одного і, як наслідок, руйнування господарських зв’язків. Для вирішення подібних проблем необхідна надійна та перевірена інформація про стан суб'єктів господарювання, ступінь достовірності якої, як правило, підвищується після проведення аудиторської перевірки. Найбільш наочним та загальнодоступним джерелом інформації про діяльність банківської установи в цілому є фінансова звітність банку, яка розкриває результати його діяльності, дає комплексну характеристику успішності роботи за звітний період, фіксує та пояснює зміни, що відбулися протягом року, дає реальну можливість правдиво оцінити ефективність діяльності банку в порівнянні з минулими роками та аналогічними конкурентами на ринку банківських послуг.
Фінансова звітність є лицем банку. Вона являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки фінансово-господарської діяльності установи за певний період. Дані фінансової звітності слугують основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану установи.
Оскільки, саме для того щоб прийняти рішення, необхідно проаналізувати та дослідити забезпеченість фінансовими ресурсами, доцільність та ефективність їх розміщення і використання, платоспроможність банку, його взаємовідносини з партнерами та клієнтами. Оцінка цих показників необхідна і для ефективного управління банком в подальшому, за допомогою них керівники здійснюють планування, контроль, покращують та вдосконалюють напрями своєї діяльності.
Саме дослідження фінансової звітності відображає позитивні чи негативні підсумки діяльності банку та виносить рішення про правильність обрання облікової політики керівництвом.
Надзвичайно важливою є звітність для складання платіжного балансу та міжнародної інвестиційної позиції України.
Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить дані про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів банку за звітний період, а також важливий інструмент управління, який відображає майновий та фінансовий стан банку, дотримання ним фінансової дисципліни при виконанні визначеного кола операцій, забезпеченість відповідними джерелами коштів для своєчасного виконання зобов’язань.
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів установи, яка є корисною для широкого кола користувачів у прийнятті ними відповідних економічних рішень. Фінансові звіти демонструють також результати управління, здійснюваного управлінським персоналом, або підзвітність управлінського персоналу за довірені йому ресурси.
Економічні рішення, що їх приймають користувачі фінансових звітів, вимагають оцінки здатності суб'єкта господарювання генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також часу та впевненості в їх генеруванні.
Власне, саме ця здатність визначає, наприклад, спроможність суб'єкта господарювання сплатити заробітну плату або розраховуватися з постачальниками, своєчасно сплачувати проценти, виплачувати позики або дивіденди.
Користувачі отримують змогу краще оцінювати цю здатність генерувати грошові кошти чи їх еквіваленти, якщо вони мають у своєму розпорядженні інформацію, зосереджену на фінансовому стані, результатах діяльності та змінах у фінансовому стані суб'єкта господарювання.
Актуальним залишається питання впровадження методики складання фінансової звітності відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, що є загальноприйнятими в міжнародній практиці, та сприятимуть більш активній інтеграції українських банків в міжнародну банківську систему.
Економічний зміст і призначення фінансової звітності банку
Підсумкове узагальнення інформації та одержання підсумкових показників, що характеризують діяльність банку, здійснюється шляхом складання фінансової звітності за певний період.
Фінансова звітність не може містити всієї інформації, необхідної для прийняття економічних рішень, оскільки вона відображає фінансові наслідки минулих подій і не завжди включає дані нефінансового характеру. Загалом, фінансова звітність показує результати управління ресурсами банку.
Банківські установи складають пакет звітностей, який поділяється на статистичну звітність для складання грошово-кредитної статистики та для складання платіжного балансу і міжнародної інвестиційної позиції України згідно Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України [4], фінансову звітність, податкову звітність, управлінську звітність згідно Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України.
Статистична звітність — поділяється на щоденну і місячну форми. Щоденна містить в собі баланс банку в якому перелічено усі рахунки обліку. Місячна форма — оборотно-сальдовий баланс банку по рахунках .
Статистична звітність для складання грошово-кредитної статистики має такі напрямки:
загальнобанківська статистика;
монетарна статистика;
статистика банківського нагляду;
статистика операцій з іноземною валютою;
емісійно-кредитна статистика;
статистика готівково-грошового обігу.
Звітність для складання платіжного балансу формується на основі даних про операції центрального банку, тому цю звітність формує тільки Національний банк України.
Управлінська звітність — це звітність про стан і результати діяльності банку, яка використовується керівництвом для планування, контролю та ухвалення відповідних управлінських рішень [5, c.16].
Управлінська звітність формується за даними управлінського обліку.
Податкова звітність — це звітність про результати діяльності банку, сформована відповідно до вимог податкового законодавства за даними податкового обліку [6, c.24].
Центральне місце в системі звітної інформації банку посідає саме фінансова звітність.
Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів установи за звітний період [6, с. 24].
Метою складання фінансової звітності є надання повної, правдивої та достовірної інформації про фінансовий стан і діяльність банку користувачам для ухвалення економічних рішень.
Підсумкове узагальнення інформації та одержання підсумкових показників, що характеризують діяльність банку, здійснюється шляхом складання фінансової звітності за певний період.
Користувачі можуть краще оцінювати здатність банку генерувати грошові кошти чи їх еквіваленти, якщо мають у своєму розпорядженні узагальнену та систематизовану інформацію у вигляді фінансової звітності, сфокусовану на фінансовому стані та результатах діяльності банку.
Фінансова звітність не може містити всієї інформації, необхідної для прийняття економічних рішень, оскільки вона відбиває фінансові наслідки минулих подій і не завжди включає дані нефінансового характеру. Загалом, фінансова звітність показує результати управління ресурсами банку.
Фінансові звіти містять також примітки, додаткові таблиці та іншу інформацію. Також можуть містити додаткову інформацію, яка стосується потреб користувачів щодо статей балансу і звіту про фінансові результати. Вони можуть містити розкриття інформації стосовно ризику або непевності, які впливають на суб'єкт господарювання, стосовно будь-яких ресурсів або зобов’язань, не визнаних у балансі (таких, як запаси корисних копалин). Інформація щодо географічних та галузевих сегментів, щодо впливу на суб'єкт господарювання зміни цін також може бути подана у вигляді додаткової інформації.
Основне призначення фінансової та статистичної звітності полягає в наданні користувачам правдивої та достовірної інформації про майновий та фінансовий стан банку, про результати його господарсько-фінансової діяльності за звітний період. Користувачам також необхідна інформація, яка дає змогу краще розібратися в особливостях здійснюваних банками операцій. Така інформація їм потрібна завжди, а особливо тоді, коли банк перебуває під посиленим контролем та подає Національному банку інформацію, яка не завжди призначена для оприлюднення. Тому розкриття інформації у фінансових звітах банку мусить бути достатньо вичерпним для того, щоб задовольнити потреби користувачів в інформації щодо ліквідності та платоспроможності банку, способів управління і контролю ризиків, пов’язаних з кредитними та іншими операціями банку [9, c.125].
Якісні характеристики визначають ступінь корисності інформації, що подається у фінансових звітах. Виділяють такі якісні характеристики фінансової інформації: зрозумілість, доречність, достовірність і зіставність.
Зрозумілість — це якість інформації. Інформація, що включена до форм звітності, має бути зрозумілою користувачам. Однак це не означає, що користувачі зможуть правильно зрозуміти зміст фінансових звітів без необхідних базових знань у галузі банківського бізнесу, економіки та бухгалтерського обліку.
Доречність означає здатність інформації впливати на рішення, що приймаються. Для користувачів інформація є доречною, якщо вона дає їм змогу оцінити минулі, поточні події та зробити прогноз майбутніх подій і виходячи з отриманих висновків, прийняти обґрунтоване економічне рішення щодо діяльності банку.
Доречність інформації визначається її суттєвістю, своєчасністю та можливістю використання для прогнозування. В даному випадку, мова йде про актуальність звітної інформації для користувачів, оперативність її подання і використання для визначення прогнозних питань стосовно роботи банку на майбутні періоди, виділення пріоритетних напрямків розвитку окремих елементів структури і системи в цілому.
Звітна інформація вважається суттєвою тоді, коли її упущення або неправильний виклад можуть вплинути на реальну оцінку діяльності банку та його фінансовий стан.
Достовірність інформації означає, формування фінансової звітності на основні правдивих даних, які відображають різні аспекти діяльності банку. Спотворення даних призводить до неправильного тлумачення економічних явищ і процесів, що породжує хибні рішення.
Достовірності передбачає сумлінність подання інформації. Щоб бути достовірною, інформація має правдиво відображати операції й інші події, які вона розкриває або, як очікується, зможе розкрити. Наприклад, баланс має правдиво відображати всі операції та інші події, результатом яких є зміна активів, зобов’язань або капіталу суб'єкта господарювання на дату звітності, що відповідають критеріям визнання.
Зіставність інформації означає надання користувачам мо-жливості порівнювати:
фінансові звіти банку за різні періоди;
фінансові звіти різних банків.
Елементи фінансових звітів поділяються на окремі статті, які можуть об'єднуватись в однорідні групи. Активи, зобов’язання та власний капітал — це елементи, які безпосередньо пов’язані з оцінкою фінансового стану. Вони визначаються так:
а) актив — це ресурс, контрольований суб'єктом господарювання в результаті минулих подій, від якого очікують надходження майбутніх економічних вигід до суб'єкта господарювання;
б) зобов’язання — теперішня заборгованість суб'єкта господарювання, яка виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, за очікуванням спричинить вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі майбутні економічні вигоди;
в) власний капітал — це залишкова частка в активах суб'єкта господарювання після вирахування всіх його зобов’язань.
Подання цих елементів у балансі і звіті про фінансові результати пов’язане з процесом більш детальної класифікації. Активи й зобов’язання можна класифікувати відповідно до їхньої структури або функції в діяльності суб'єкта господарювання з метою відображення інформації у вигляді, що є найбільш корисним для прийняття економічних рішень користувачами.
Своєчасні та достовірні дані про грошово-кредитну і фінансо-ву діяльність банків та фінансових небанківських організацій дають змогу:
Аналізувати стан і перспективи розвитку банківської системи;
Наглядати за ходом реалізації грошово-кредитної політики держави та прогнозувати розвиток її грошово-кредитного ринку;
Стежити за динамікою розвитку валютного ринку та операціями з іноземною валютою;
Здійснювати нагляд за діяльністю банків та інших фінансо-вих небанківських організацій;
Забезпечувати взаємозв'язок грошово-кредитної та банківської статистики з іншими макроекономічними системами даних;
Забезпечувати порівнянність даних національної банківської системи з даними міжнародних фінансових і банківських організацій.
Склад, структура, класифікація та порядок формування фінансової звітності
Форми фінансової звітності банків і порядок їх заповнення встановлюються Національним банком України за погодженням із Державним комітетом статистики України, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У зв’язку із впровадженням у Національному банку України технології надання звітності, яка базується на економічних показниках, звітна інформація надається електронною поштою у вигляді файлів з набором значень економічних показників. Ці файли розроблені на базі показників форм звітності, згруповані за періодичністю надання та економічною сутністю показників.
Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках установлюється Національним банком України відповідно до чинного законодавства та Міжнародних стандартів фінансової звітності.
Склад фінансової звітності банку включає:
баланс;
звіт про фінансові результати ;
звіт про рух грошових коштів ;
звіт про власний капітал ;
примітки до фінансових звітів.
Баланс — це звіт про фінансовий стан банку, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.
Звіт про фінансові результати — це звіт про доходи, витрати і фінансові результати банку. Звіт складається з трьох розділів, кожний з яких розкриває певний аспект доходів, витрат і фінансових результатів.
Звіт про рух грошових коштів має таку мету, яка полягає в наданні користувачам фінансової звітності інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах банку та їх еквівалентах у результаті операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.
Звіт про власний капітал має таке призначення — розкрити структуру власного капіталу і причини (фактори), під впливом яких відбулися зміни у структурі і розмірі власного капіталу.
Примітки до фінансових звітів — це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію й обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами) [8, c.210].
Загальна фінансова звітність складається банком за повний обліковий цикл — календарний рік.
За звітним періодом фінансові звіти, що складають банки, поділяються на квартальну та річну звітність.
Класифікація та склад фінансової звітності за звітним періодом
Періодичність звітності | Форми фінансової звітності | |
Квартальна | Баланс, Звіт про фінансові результати, Примітка «Зобов'язання банку, які обліковуються на позабалансових рахунках» | |
Річна | Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух коштів, Звіт про власний капітал | |
Повним звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік (починається 1 січня і закінчується 31 грудня). Звітний період іноді називають обліковим періодом. У межах річного облікового періоду, або циклу, банки складають проміжні фінансові звіти. Квартальна звітність є проміжною і складається наростаючим підсумком з початку року. Баланс банку складається на кінець останнього дня звітного періоду.
Квартальна звітність включає такі три форми: баланс; звіт про фінансові результати і примітку «Зобов'язання банку, які обліковуються на позабалансових рахунках».
Найбільш вичерпною та змістовною є річна фінансова звітність, яка подається у повному комплекті: баланс; звіт про фінансові результати; звіт про рух грошових коштів; звіт про власний капітал; примітки, кількість яких нерегламентована, оскільки кожний банк має зазначати особливості щодо діяльності і за потребою створювати додаткові примітки для повного висвітлення інформації, за видами операцій, які банк не здійснює, інформація не надається. Найбільш змістовна частина суттєвої та детальної фінансової інформації щодо банку розкривається в примітках. За відсутності доступу до такої інформації об'єктивна та правдива оцінка фінансового стану і ре-зультатів діяльності банку неможлива.
Процес підготовки до складання та безпосереднє складання форм фінансових звітів включає кілька етапів:
Закриття рахунків доходів і витрат банку (шостого класу «Доходи» і сьомого класу «Витрати»).
Визначення чистого фінансового результату діяльності банку за звітний період (записи на рахунку 5040 «Прибуток звітного року, що очікує затвердження» або 5041 «Збиток звітного року, що очікує затвердження»).
Підтвердження залишків на рахунках активів, зобов’язань та капіталу через їх інвентаризацію (першого класу «Казначейські і міжбанківські операції», другого класу «Операції з клієнтами», третього класу «Операції з цінними паперами, інші активи і зобов’язання», четвертого класу «Довгострокові вкладення, основні засоби і нематеріальні активи» і п’ятого класу «Капітал банку»).
Внесення коригувань за наслідками інвентаризації (у разі виявлення відхилень даних обліку від даних інвентаризації).
Складання звіту про фінансові результати, балансу та інших форм фінансової звітності.
Коригування показників звітності та формування приміток щодо подій після дати балансу.
Перевірка узгодженості показників звітності.
Фінансова звітність банку складається на підставі даних бухгалтерського обліку банку з урахуванням коригуючих проводок щодо подій, які вносять корективи до даних після дати балансу за певний період часу.
Ураховуючи особливості завершення фінансового року в банках України Національний банк надає банкам роз’яснення стосовно складання річної фінансової звітності, її підготовки та методики подання інформації за всіма основними параметрами.
Консолідована фінансова звітність банку включає:
Консолідований баланс;
Консолідований звіт про фінансові результати;
Консолідований звіт про власний капітал;
Консолідований звіт про рух грошових коштів;
Примітки до консолідованих фінансових звітів.
Принципи підготовки та подання фінансової звітності
фінансовий звітність банк Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках установлюється Національним банком України відповідно до чинного законодавства України та Міжнародних стандартів фінансової звітності.
Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) є стандартами бухгалтерського обліку та тлумаченнями, оприлюдненими Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (РМСБО) — незалежним органом, створеним з метою розробки стандартів бухгалтерського обліку для їх глобального застосування. Хоч офіційним текстом стандартів залишається їх виклад англійською мовою, РМСБО переклала ці стандарти на всі основні мови, щоб сприяти підготовці до їх запровадження і використання. Переклад стандартів на інші мови не лише наближає їх до користувачів на всіх ринках, а й повинен сприяти більш активному обговоренню питань фінансової звітності у всіх галузях та серед усіх зацікавлених сторін. Виклад стандартів українською мовою є важливим для обізнаності з МСФЗ, навчання, а також активного запровадження цих стандартів в Україні.
У стандартах описані основні принципи відображення, складання та подання фінансової звітності.
Принцип бухгалтерського обліку та звітності - це правило щодо вимірювання, оцінки та реєстрації господарських операцій банку, а також відображення їх результатів у фінансовій звітності.
Основні принципи фінансової звітності:
Безперервність Складаючи фінансові звіти, управлінський персонал повинен оцінювати здатність суб'єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі. Якщо фінансові звіти не складені на основі припущення безперервності, інформацію про цей факт слід розкривати разом з основою, застосованою для складання фінансових звітів, і з причинами, через які суб'єкт господарювання не вважається безперервно діючим.
Послідовність.
Подання та класифікація статей у фінансових звітах мають зберігатися від одного періоду до іншого, якщо тільки:
а) не є очевидним (внаслідок суттєвої зміни в характері операцій суб'єкта господарювання або огляду його фінансових звітів), що інше подання чи інша класифікація будуть доречнішими з урахуванням критеріїв щодо обрання та застосування облікової політики МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки»;
б) стандарт або тлумачення не вимагає зміни в поданні.
Обачність Особи, які складають фінансові звіти, повинні враховувати невизначеність, яка неминуче супроводжує багато подій та обставин, таких як погашення сумнівної дебіторської заборгованості, ймовірний строк корисної експлуатації машин та обладнання і кількість можливих претензій щодо гарантії. Такі невизначеності визнаються шляхом розкриття їхнього характеру й масштабів, а також шляхом дотримання обачності при складанні фінансових звітів.
Повнота Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах має бути повною і містити всі дані про фактичні і потенційні наслідки господарських операцій та подій, що мають змогу вплинути на рішення, що приймаються на їх основі, в межах суттєвості та витрат, пов’язаних з їх отриманням. У результаті упущень інформація може бути хибною або оманливою, а тому недостовірною та недостатньо доречною.
Автономність Активи та зобов’язання банку мають бути відокремлені від активів і зобов’язань власників цього банку та інших банків, у зв’язку з цим особисте майно та зобов’язання власників не мають відображатися у фінансовій звітності банку, відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
Історична (фактична) собівартість.
Згідно з цим принципом пріоритетною є оцінка активів банку, виходячи з фактичної суми сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливої вартості компенсації, виданої, щоб отримати їх, на момент їх придбання. Зобов’язання відображаються за сумою надходжень, отриманих в обмін на них, або, за деяких інших обставин (наприклад, податків на прибуток), за сумами грошових коштів чи їх еквівалентів, що, як очікується, будуть сплачені з метою погашення зобов’язання в ході звичайної діяльності банку.
Єдиний грошовий вимірник.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій банку у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці.
Переоцінки Принцип переоцінки полягає у доведенні балансової вартості основних засобів на дату складання фінансової звітності до їх ринкової вартості.
Превалювання сутності над формою Якщо інформація має правдиво відображати операції та інші події, які їй належить відображати, необхідно вести їх облік і розкривати відповідно до їхньої сутності та економічної реальності, а не лише виходячи з їхньої юридичної форми. Сутність операцій або інших подій не завжди відповідає тому, що випливає з їхньої юридичної або розробленої форми.
Періодичність Можливість розподілу діяльності фінансової установи на певні періоди часу з метою зручного складання та подання своєчасної та актуальної фінансової звітності.
Висновки
Фінансові звіти є структурованим відображенням фінансового стану та фінансових результатів діяльності банку. Метою фінансових звітів загального призначення є надання інформації про фінансовий стан, результати діяльності та грошові потоки суб'єкта господарювання, яка є корисною для широкого кола користувачів при прийнятті ними економічних рішень. Фінансові звіти також демонструють результати того, наскільки ефективно управлінський персонал розпоряджається ввіреними йому ресурсами.
Фінансові звіти у своїй переважній більшості складаються відповідно до моделі бухгалтерського обліку, яка базується на очікуваному відшкодуванні історичної собівартості та на концепції збереження номінального фінансового капіталу.
У цьому рефераті розглянуто теоретичне та практичне значення складання та подання фінансової звітності банками України як для користувачів фінансової інформації, так і для банківської системи в цілому.
Важливим моментом є питання застосування Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, донесення їх змісту до управлінського персоналу банку, котрий безпосередньо займається підготовкою та складанням фінансових звітів. Оскільки достовірне подання звітної інформації досягається тільки шляхом відповідності її застосовним МСФЗ з чітким дотриманням принципів подання фінансової звітності.
Особлива увага приділяється складу фінансової звітності та строкам її подання, оскільки навіть найдоречніша інформація втрачає свою цінність та актуальність для користувачів, якщо вона подана несвоєчасно. Терміни подання фінансової звітності банків визначаються чинним законодавством України.
Список використаних джерел
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» затверджений Верховною радою України вiд 16.07.1999 № 996-XIV (з урахуванням останніх змін) http://www.portal.rada.gov.ua/
2. Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування резервів під кредитні ризики в банках України, затверджена постановою Правління НБУ від 27.12.2007 № 481 // http://www.portal.rada.gov.ua/
3. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банківських установах, затверджено постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 р. № 566 (з урахуванням останніх змін) http://www.portal.rada.gov.ua/
4. Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджені постановою Правління НБУ № 124 від 19.03.2003 р. // http://www.portal.rada.gov.ua/
5. Коренева О. Н. Управленческая отчетность коммерческого банка/ О. Н. Коренева // Аудит и финансовый анализ. — 2006. — № 4. — С. 379−388.
6. Кузнєцова С. Теоретичні та практичні питання формування внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності / С. Кузнєцова // Вісник Хмельницького національного університету. Сер. Екон. науки. — 2007. — № 5. С. 165−170.
7. Кіндрацька Л. М. Бухгалтерський облік у банках: методологія і практика: монографія / Л.М. Кіндрацька. — К.: КНЕУ, 2002. — 286 с.
8. Облік та аналіз діяльності комерційного банку: Навчальний посібник у 2 книгах / Т.О. Плісак, С.А. Гагаріна, Л. В. Недеря, Л. О. Нетребчук. — К.: КНТЕУ, 2003. — 368 с.