Вплив атомних електростанцій на навколишнє середовіще

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України ДВНЗ «Національний горний університет».

Кафедра екології.

Контрольна робота З дисципліни.

«Екологія».

На тему:

«Вплив атомних електростанцій на навколишнє середовіще».

Виконав:

Студент групи Б-КН 12−1.

Кулешова Тетяна Віталіївна ШИФР 244 977.

Перевірив: асистент кафедри екології Кулікова Д.В.

Дніпропетровськ.

План Необхідність захисту навколишнього середовища Вплив атомних станцій на навколишнє середовище Переміщення радіоактивності в навколишньому середовищі.

Вплив радіації на організм людини Види радіоактивного випромінювання Шляхи проникнення радіації в організм людини Обмеження небезпечних впливів АС на екосистеми Знищення небезпечних відходів Про нормування рівня забруднення навколишнього середовища Аварія на Чорнобильській атомній станції.

" Чорнобиль": храм мужності і болю Література навколишній електростанція випромінювання відходи Необхідність захисту навколишнього середовища від небезпечних техногенних впливів промисловості на екосистеми Екологічний стан багатьох районів нашої країни викликає законну тривогу громадськості. У численних публікаціях показано, що в багатьох регіонах нашої країни спостерігається стійка тенденція до багаторазового, у десятки і більш раз перевищенню санітарно-гігієнічних норм по вмісту в атмосфері окислів вуглецю, азоту, пилу, токсичних з'єднань металів, амінів і інших шкідливих речовин. Маються серйозні проблеми з меліорацією земель, безконтрольним застосуванням у сільському господарстві мінеральних добрив, надмірним використанням пестицидів, гербіцидів. Відбувається забруднення стічними водами промислових і комунальних підприємств великих і малих рік, озер, прибережних морських вод. Через постійне забруднення атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, ґрунтів, рослинності відбувається деградація екосистем, скорочення продуктивних можливостей біосфери.

Забруднення середовища проживання шкідливо відбивається на здоров'ї людей, приносить значні збитки народному господарству. Останнім часом обстановка погіршилася настільки, що багато районів оголошені районами екологічного нещастя. Загальні викиди двоокису азоту оцінюються в 6,5ґ 108 т/рік, викиди сірки складають 2,4ґ 108 т/рік, промисловість викидає 5,2ґ 107 т/рік усіляких відходів. Викиди вуглекислого газу, сірчистих з'єднань в атмосферу в результаті промислової діяльності, функціонування енергетичних, металургійних підприємств ведуть до виникнення парникового ефекту і зв’язаного з ним потепління клімату. По оцінках учених глобальне потепління без уживання заходів по скороченню викидів парникових газів складе від 2-х до 5 градусів протягом наступного сторіччя, що з’явиться безпрецедентним явищем за останні десть тисяч років. Потепління клімату, збільшення рівня океану на 60−80 см до кінця наступного сторіччя приведуть до екологічної катастрофи небаченого масштабу, що загрожує деградацією людському співтовариству.

Інша небезпека зв’язана з дефіцитом чистої прісної води. Відомо, що промисловість споживає 3000 куб. км прісної води в рік, з яких приблизно 40% повертається в цикл, але з рідкими відходами, що містять продукти корозії, частки золи, смол, технологічні відходи, у тому числі шкідливі компоненти типу важких металів і радіоактивних речовин. Ці рідини розтікаються по водяних системах, причому шкідливі речовини депонуються у фітоценозах, донних відкладеннях, рибах, поширюються по харчових ланцюгах, попадають на стіл людини. Витрата прісної води на сільськогосподарські нестатки — зрощення, іригацію став у деяких районах настільки великий, що викликав великі необоротні зрушення в екологічній рівновазі цілих регіонів. Серед інших екологічних проблем, зв’язаних з антропогенним впливом на біосферу, варто згадати ризик порушення озонового шару, забруднення Світового океану, деградацію ґрунтів і спустошення зернових районів, окислення природних середовищ, зміна електричних властивостей атмосфери.

Характерні антропогенні радіаційні впливи на навколишнє середовище:

забруднення атмосфери і територій продуктами ядерних вибухів при іспитах ядерної зброї;

отруєння повітряного басейну викидами пилу, забруднення територій шлаками, що містять радіоактивні речовини при спалюванні викопних палив у казанах електростанцій, забруднення територій при аваріях на атомних станціях і підприємствах.

Більш локальні, але не менш неприємні наслідки — загибель озер, рік через неочищені радіоактивні скидання промислових підприємств.

Значну небезпеку для живих істот, для популяцій організмів у екосистемах представляють аварії на підприємствах хімічної, атомної промисловості, при транспортуванні небезпечних і шкідливих речовин. Відомі аварії на хімічному заводі в Бхопале (Індія), на Чорнобильської АЕС, на ПО «Маяк», аварії з нафтоналивними судами. Говорять про те, що необхідний радикальний перегляд наших відносин із природою, посилення заходів впливу нормативних важелів на господарську практику. Зовсім неприпустимо, щоб установлені нормативами граничні концентрації шкідливих речовин у повітрі, воді реально перевищувалися в сотні разів. Потрібно зробити невигідною чи навіть руйнівною зневагу до охорони навколишнього середовища. Право людей на чисте повітря, чисті ріки й озера повинне не тільки декларуватися, але і реально забезпечуватися всіма доступними для держави засобами.

Особливо актуальними стають питання регулювання відповідальності за збиток, у тому числі за екологічний збиток при створенні в нашій країні основ правової держави, при переході до ринкових відносин в економіці. Тут важливо знайти розумні економічні важелі, правильно співвідносити вигоди і втрати, доходи і витрати на компенсацію збитку. Важливою задачею є розробка питань нормативного розмежування припустимих і неприпустимих впливів, оцінювання вартості екологічного збитку.

Основними напрямками в обмеженні шкідливих техногенних впливів на біосферу є ресурсозбереження і розробка екологічно чистих чи безвідхідних технологій. Чистоту вод можна поліпшити методами біотехнології. Радикальний шиях оздоровлення екологічної обстановки — скорочення шкідливих викидів, збільшення безаварійності і безпеки небезпечних виробництв, перехід на безвідхідні технології, концентрація і надійне поховання шкідливих відходів, розумне співробітництво і міжнародна взаємодопомога при екологічних катастрофах.

У роботі з оздоровлення навколишнього середовища, обмеженню впливів шкідливих речовин на біосферу важливу роль грають служби контролю стану природи, середовища проживання людей, локального і регіонального моніторингу навколишнього середовища. Ці служби, озброєні сучасною вимірювальною технікою і приладами контролю повинні оперативно оповіщати населення про усі випадки наближення параметрів навколишнього середовища до небезпечного рівня.

Важливу роль у захисті середовища проживання людини від забруднення повинна зіграти глобальна система моніторингу стану навколишнього середовища, що охоплює Світовий океан і всі континенти., заснований на національних системах, але знаходиться під егідою ООН. У скороченні викидів вуглекислого газу усе більш істотну роль грає заміщення традиційної енергетики на енергетику атомну. В даний час загальновизнано, що атомні електростанції можуть бути створені з високими показниками надійності і безпеки, що забезпечують виконання самих строгих вимог наглядових органів, у тому числі по охороні біосфери від забруднення радіоактивними й іншими шкідливими речовинами. Однак варто почати додаткові зусилля для того, щоб знизити ризик аварій на АЕС. Зокрема рішення цієї задачі бачиться на шляху розробки нового покоління реакторів із внутрішньо властивою безпекою, тобто реакторів з могутніми внутрішніми зворотними зв’язками самозахисту і самокомпенсації.

Вплив атомних станцій на навколишнє середовище Техногенні впливи на навколишнє середовище при будівництва й експлуатації атомних електростанцій різноманітні. Звичайно говорять, що маються фізичні, хімічні, радіаційні й інші фактори техногенного впливу експлуатації АЕС на об'єкти навколишнього середовища.

Найбільш істотні фактори:

локальний механічний вплив на рельеф — при будівництві,.

стік поверхневих і ґрунтових вод, що містять хімічні і радіоактивні компоненти, зміна характеру землекористування й обмінних процесів у безпосередній близькості від АЕС, зміна мікрокліматичних характеристик прилеглих районів.

Виникнення могутніх джерел тепла у виді градирень, водойм — охолоджувачів при експлуатації АЕС звичайно помітним образом змінює мікрокліматичні характеристики прилеглих районів. Рух води в системі зовнішнього тепловідводу, скидання технологічних вод, що містять різноманітні хімічні компоненти виливають на популяції, флору і фауну екосистем.

Особливе значення має поширення радіоактивних речовин у навколишнім просторі. У комплексі складних питань по захисту навколишнього середовища велику суспільну значимість мають проблеми безпеки атомних станцій (АС), що йдуть на зміну тепловим станціям на органічному викопному паливі. Загальновизнано, що АС при їхній нормальній експлуатації набагато — не менш чим у 5−10 разів «чистіше» в екологічному відношенні теплових електростанцій (ТЕС) на куті. Однак при аваріях АС можуть робити істотний радіаційний вплив на людей, екосистеми. Тому забезпечення безпеки екосфери і захисту навколишнього середовища від шкідливих впливів АС — велика наукова і технологічна задача ядерної енергетики, що забезпечує її майбутнє.

Відзначимо важливість не тільки радіаційних факторів можливих шкідливих впливів АС на екосистеми, але і теплове і хімічне забруднення навколишнього середовища, механічний вплив на мешканців водойм-охолоджувачів, зміни гідрологічних характеристик прилеглих до АС районів, тобто весь комплекс техногенних впливів, що впливають на екологічне благополуччя навколишнього середовища.

Переміщення радіоактивності в навколишнім середовищі.

Вихідними подіями, що розвиваючись у часі, у кінцевому рахунку можуть привести до шкідливих впливів на людину і навколишнє середовище, є викиди радіоактивності і токсичних речовин із систем АС. Ці викиди поділяють на газові й аерозольні, що викидаються в атмосферу, у яких шкідливі домішки присутні у виді розчинів чи мілкодисперсних сумішей, що попадають у водойми. Можливі і проміжні ситуації, як при деяких аваріях, коли гаряча вода викидається в атмосферу і розділяється на пару і воду. Викиди можуть бути як постійними, що знаходяться під контролем експлуатаційного персоналу, так і аварійними, залповими. Включаючи в різноманітні рухи атмосфери, поверхневих і підземних потоків, радіоактивні і токсичні речовини поширюються в навколишнім середовищі, попадають у рослини, в організми тварин і людини. На малюнку показані повітряні, поверхневі і підземні шляхи міграції шкідливих речовин у навколишнім середовищі. Вторинні, менш значимі для нас шляхи, такі як вітрове переміщення пилу і випарів, як і кінцеві споживачі шкідливих речовин на малюнку не показані.

Вплив радіації на організм людини Розглянемо механізм впливу радіації на організм людини: шляхи впливу різних радіоактивних речовин на організм, їхнє поширення в організмі, депонування, вплив на різні органи і системи організму і наслідки цього впливу. Існує термін «вхідні ворота радіації», що позначає шляхи влучення радіоактивних речовин і випромінювань ізотопів в організм.

Різні радіоактивні речовини по — різному проникають в організм людини. Це залежить від хімічних властивостей радіоактивного елемента.

Види радіоактивного випромінювання Альфа-частинки являють собою атоми гелію без електронів, тобто два протони і два нейтрони. Ці частки відносно великі і важкі, і тому легко гальмують, їхній пробіг у повітрі складає порядку декількох сантиметрів. У момент зупинки вони викидають велику кількість енергії на одиницю площі, і тому можуть принести великі руйнування. Через обмежений пробіг для одержання дози необхідно помістити джерело усередину організму. Ізотопами, що випускають альфа-частинки, є, наприклад, уран (235U і 238U) і плутоній (239Рu).

Бета-частинки — це негативно чи позитивно заряджені електрони (позитивно заряджені електрони називаються позитрони). Їхній пробіг у повітрі складає порядку декількох метрів. Тонкий одяг здатний зупинити потік радіації, і, щоб одержати дозу опромінення, джерело радіації необхідно помістити усередину організму, ізотопи, що випускають бета-частинки — це тритій (3Н) і стронцій (90Sr).

Гамма-радіація — це різновид електромагнітного випромінювання, у точності схожа на видиме світло. Однак енергія гамма-часток набагато більше енергії фотонів. Ці частки володіють великою проникаючою здатністю, і гамма-радіація є єдиним із трьох типів радіації, здатної опромінити організм зовні. Два ізотопи, що випромінюють гамма-радіацію, — це цезій (137Сs) і кобальт (60З).

Шляхи проникнення радіації в організм людини Обмеження небезпечних впливів АС на екосистеми АС і інші промислові підприємства регіону роблять різноманітні впливи на сукупність природних екосистем, що складають екосферний регіон АС. Під впливом цих постійно діючих чи аварійних впливів АС, інших техногенних навантажень відбувається еволюція екосистем у часі, накопичуються і закріплюються зміни станів динамічної рівноваги. Людям зовсім небайдуже в яку сторону спрямовані ці зміни в екосистемах, наскільки вони оборотні, які запаси стійкості до значимих збурювань.

Нормування антропогенних навантажень на екосистеми і призначено для того, щоб запобігати всі несприятливі зміни в них, а в кращому варіанті направляти ці зміни в сприятливу сторону. Щоб розумно регулювати відносини АС з навколишнім середовищем потрібно звичайно знати реакції біоценозів на впливи, що обумовлюються АС. Підхід до нормування антропогенних впливів може бути заснований на еколого-токсикогенній концепції, тобто необхідності запобігти «отруєння» екосистем шкідливими речовинами і деградацію через надмірні навантаження. Іншими словами не можна не тільки труїти екосистеми, але і позбавляти їхньої можливості вільно розвиватися, навантажуючи шумом, пилом, покидьками, обмежуючи їхні ареали і харчові ресурси.

Щоб уникнути травмування екосистем повинні бути визначені і нормативно зафіксовані деякі граничні надходження шкідливих речовин в організми, інші межі впливів, що могли б викликати неприйнятні наслідки на рівні популяцій. Іншими словами повинні бути відомі екологічні ємності екосистем, величини яких не повинні перевищуватися при техногенних впливах. Екологічні ємності екосистем для різних шкідливих речовин варто визначати по інтенсивності надходження цих речовин, при яких хоча б в одному з компонентів біоценозу виникне критична ситуація, тобто коди нагромадження цих речовин наблизиться до небезпечної межі, буде досягатися критична концентрація. У значеннях граничних концентрацій токсикогенів, у тому числі радіонуклідів, звичайно, повинні враховуватись і перехресні ефекти. Однак цього, очевидно, недостатньо. Для ефективного захисту навколишнього середовища необхідно законодавче ввести принцип обмеження шкідливих техногенних впливів, зокрема викидів небезпечних речовин. За аналогією з принципами радіаційного захисту людини, згаданими вище, можна сказати, що принципи захисту навколишнього середовища полягають у тому, що:

повинні бути виключені необґрунтовані техногенні впливи, нагромадження шкідливих речовин у біоценозах, техногенні навантаження на елементи екосистем не повинні перевищувати небезпечні межі,.

надходження шкідливих речовин в елемента екосистем, техногенні навантаження повинні бути настільки низькими, наскільки це можливо з обліком економічних і соціальних факторів.

АС роблять на навколишнє середовище — тепловий, радіаційний, хімічний і механічний вплив. Для забезпечення безпеки біосфери потрібні необхідні й достатні захисні засоби. Під необхідним захистом навколишнього середовища будемо розуміти систему мір, спрямованих на компенсацію можливого перевищення припустимих значень температур середовищ, механічних і дозових навантажень, концентрацій токсикогенних речовин у екосфері. Достатність захисту досягається в тому випадку, коли температури в середовищах, дозові і механічні навантаження середовищ, концентрації шкідливих речовин у середовищах не перевершують граничних, критичних значень.

Отже, санітарні нормативи гранично — припустимих концентрацій, припустимі температури, дозові і механічні навантаження повинні бути критерієм необхідності проведення заходів щодо захисту навколишнього середовища. Система деталізованих нормативів по межах зовнішнього опромінення, межам змісту радіоізотопів і токсичних речовин у компонентах екосистем, механічним навантаженням могла б нормативно закріпити границю граничних., критичних впливів на елементи екосистем для них захисту від деградації. Іншими словами повинні бути відомі екологічні ємності для всіх екосистем у розглянутому регіоні по всіх типах впливів.

Різноманітні техногенні впливи на навколишнє середовище характеризуються їх частотою повторення й інтенсивністю. Наприклад, викиди шкідливих речовин мають деяку постійну складову, відповідної нормальної експлуатації, і випадкову складову, залежну від ймовірностей аварій, тобто від рівня безпеки розглянутого об'єкта. Ясно, що чим тяжча, небезпечніша аварія, тим імовірність її виникнення нижча. Нам відомо зараз по гіркому досвіді Чорнобиля, що соснові ліси мають радіочутливість схожу на те, що характерно для людини, а змішані ліси і чагарники — у 5 разів меншу. Міри попередження небезпечних впливів, їхнього запобігання при експлуатації, створення можливостей для їхньої компенсації і керування шкідливими впливами повинні прийматися на стадії проектування об'єктів. Це припускає розробку і створення систем екологічного моніторингу регіонів, розробку методів розрахункового прогнозування екологічного збитку, визнаних методів оцінювання екологічних ємностей екосистем, методів порівняння різнотипних збитків. Ці міри повинні створити базу для активного керування станом навколишнього середовища.

Знищення небезпечних відходів Особливу увагу варто приділяти такому заході, як нагромадження, збереження, перевезення і поховання токсичних і радіоактивних відходів.

Радіоактивні відходи є не тільки продуктом діяльності АС але і відходами застосування радіонуклідів у медицині, промисловості, сільському господарстві і науці. Збір, збереження, видалення і поховання відходів, що містять радіоактивні речовини, регламентуються наступними документами:

СПЗРВ-85 Санітарні правила звертання з радіоактивними відходами. Москва: Міністерство охорони здоров’я СРСР, 1986;

Правила і норми по радіаційній безпеці в атомній енергетиці. Том І. Москва: Міністерство охорони здоров’я СРСР (290 сторінок), 1989;

ОСП 72/87 Основні санітарні правила.

Для знешкодження і поховання радіоактивних відходів була розроблена система «Радон», що складається із шістнадцяти полігонів поховання радіоактивних відходів. Керуючись Постановою Уряду № 1149-г від 5.11.91р., Міністерство атомної промисловості в співробітництві з декількома зацікавленими міністерствами й установами розробило проект державної програми по звертанню з радіоактивними відходами з метою створення регіональних автоматизованих систем обліку радіоактивних відходів, модернізації діючих засобів збереження відходів і проектування нових полігонів поховання радіоактивних відходів.

Вибір земельних ділянок для збереження, поховання чи знищення відходів здійснюється органами місцевого самоврядування за узгодженням з територіальними органами Мінприроди.

Вид тари для збереження відходів залежить від їхнього класу небезпеки: від герметичних сталевих балонів для збереження особливо небезпечних відходів до паперових мішків для збереження менш небезпечних відходів. Для кожного типу нагромаджувачів промислових відходів (ставки-відстійники, накопичувачі-випарники…) визначені вимоги по захисту від забруднення ґрунту, підземних і поверхневих вод, по зниженню концентрації шкідливих речовин у повітрі і змісту небезпечних речовин у нагромаджувачах. Будівництво нових нагромаджувачів промислових відходів допускається тільки в тому випадку, коли представлені докази того, що не представляється можливим перейти на використання мало відхідних чи безвідхідних чи технологій використовувати відходи для яких-небудь інших цілей.

Поховання радіоактивних відходів відбувається на спеціальних полігонах. Такі полігони повинні знаходитися у великому видаленні від населених пунктів і великих водойм. Дуже важливим фактором захисту від поширення радіації є тара, у якій містяться небезпечні відходи, її чи розгерметизація підвищена проникність може сприяти негативний вплив небезпечних відходів на екосистеми.

Про нормування рівня забруднення навколишнього середовища У Українському законодавстві маються документи, що визначають обов’язки і відповідальність організацій по схоронності, захисту навколишнього середовища. Такі акти, як Закон про охорону навколишньої природного середовища, Закон про захист атмосферного повітря, Правила охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами відіграють визначену роль у заощадженні екологічних цінностей. Однак у цілому ефективність природоохоронних заходів у країні, заходів для запобігання випадків високого чи навіть екстремально високого забруднення навколишнього середовища виявляється дуже низкою.

Природні екосистеми мають широкий спектр фізичних, хімічних і біологічних механізмів нейтралізації шкідливих і забруднюючих речовин. Однак при перевищенні значень критичних надходжень таких речовин, можливе настання деградаційних явищослаблення виживаності, зниження репродуктивних характеристик, зменшення інтенсивності росту, рухової активності. В умовах живої природи, постійної боротьби за ресурси така втрата життестійкості організмів грозить втратою ослабленої популяції, за якої може розвитися ланцюг втрат інших взаємодіючих популяцій. Критичні параметри надходження речовин у екосистеми прийнято визначати за допомогою поняття екологічних ємностей. Екологічна ємність екосистеми — максимальна місткість кількості забруднюючих речовин, що надходять у екосистему за одиницю часу, що може бути зруйнована, трансформована і виведена з меж екосистеми чи депонована за рахунок різних процесів без істотних порушень динамічної рівноваги в екосистемі. Типовими процесами, що визначають інтенсивність «перемелювання» шкідливих речовин, є процеси переносу, мікробіологічного окислювання забруднюючих речовин. При визначенні екологічної ємності екосистем повинні враховуватися як окремі канцерогенні і мутагенні ефекти впливів окремих забруднювачів, так і їхні підсилювальні ефекти через спільну дію. Який же діапазон концентрацій шкідливих речовин слід контролювати? Приведемо приклади гранично припустимих концентрацій шкідливих речовин, що будуть служити орієнтирами в аналізі можливостей раціонального моніторингу навколишнього середовища. В основному нормативному документі по радіаційній безпеці - Нормах радіаційної безпеки (НРБ-76/87) дані значення граничнодопустимих концентрацій радіоактивних речовин у воді і повітрі для професійних працівників і обмеженої частини населення. Дані по деяким важливих, біологічно активних радіонуклідах приведені в таблиці.

Значення припустимих концентрацій для радіонуклідів.

Очевидно, що всі питаєш захисту навколишнього середовища складають єдиний науковий, організаційно — технічний комплекс, який варто називати екологічною безпекою. Варто підкреслювати, що мова йде яро захист екосистем і людини, як частини екосфери від зовнішніх техногенних небезпек, тобто що екосистеми і люди є суб'єктом захисту. Визначенням екологічної безпеки може бути твердження, що екологічна безпека — необхідна і достатня захищеність екосистем і людини від шкідливих техногенних впливів.

Звичайно виділяють захист навколишнього середовища як захищеність екосистем від впливів АС при їхній нормальній експлуатації і безпека як система захисних мір у випадках аварій на них. Як видно, ари такім визначенні поняття «безпека» коло можливих впливів розширений, уведені рамки для необхідної і достатньої захищеності, що розмежовують області незначущих і значимих, припустимих і неприпустимих впливів. Відзначимо, що в основі нормативних матеріалів по радіаційній безпеці (РБ) лежить ідея про те, що слабкішою ланкою біосфери є людина, якого і потрібно захищати всіма можливими способами. Вважається, що якщо людина буде належним образом захищений від шкідливих впливів, навколишнє середовище також буде захищене, оскільки радіорезистентність елементів екосистем як правило істотне вище людини.

Ясно, що це положення не є абсолютно безперечним, оскільки біоценози екосистем не мають таких можливостей, які? в людей — досить швидко й розумно реагувати на радіаційні небезпеки. Тому для людини в нинішніх умовах основна задача — зробити все можливе для відновлення нормального функціонування екологічних систем і не допускати порушень екологічного балансу.

Аварія на Чорнобильській атомній станції.

Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 році була результатом помилки у проекті реактора, що в свою чергу обслуговувався некваліфікованим персоналом, без належних заходів безпеки.

Аварія на ректорі № 4 розпочалася вранці 26 квітня 1986 року. Через 7 секунд, після того як обслуговуючий персонал активував автоматичну систему зупинки роботи реактора, що повинна була вимкнути реактор через 20 секунд після початку аварії, виникла вибухова хвиля. Послідуючі хімічні реакції та ряд вибухів ними спричинений були настільки потужними, що вони зруйнували бетонну плиту верхньої частини реактора. Недоліки проект)' у системі охолодження електростанції імовірно викликати вибухову хвилю, яка призвела до руйнування реактора.

Хоча не існує спільної думки щодо кількості смертей пов’язаних з катастрофою на ЧАЕС або кількості їх в майбутньому, багаточисельні дослідження та доповіді називають цифри у десятки тисяч жертв. Відповідно до доповіді університету Уельсу з посиланням на департамент енергетики США, приблизно 39.000 людей у всьому світі помруть від раку, який розвився внаслідок катастрофи на ЧАЕС. Приблизно три мільйони дітей потребують лікування, а 3.5 мільйонів людей проживають на українській території, забрудненій радіонуклідами. Вроджені дефекти та проблеми росту у дітей зросли на 230% в Україні, а приблизно 380.000 дітей мають такі хвороби як лейкемія, проблеми з щитовидною залозою та анемію.

Україна потерпіла збитків на суму більш ніж 140 мільярдів американських доларів внаслідок Чорнобильської катастрофи. Український уряд вже витратив приблизно 5 мільярдів доларів на ліквідацію негативних наслідків цієї катастрофи. Найбільш серйозні наслідки у здоров'ї 7.1 мільйонів людей що постраждали від катастрофи ще очікуються.

Незважаючи на той факт що все більше і більше країн світу відмовляються від побудови нових атомних реакторів, уряд України продовжую ядерну експансію. Найкращим прикладом цього є намагання уряду України за будь-що знайти гроші іноземних донорів для завершення будівництва двох блоків на Хмельницькій та Рівненській атомних станціях, що відомий під назвою «проект ХАЕС2/РАЕС4» .

Україна має великий потенціал до використання енергії з відновлювальних джерел, які можуть слугувати як альтернатива розвитку атомної індустрії. Зараз Україна виробляє приблизно 2% своєї енергії завдяки використанню альтернативних джерел.

Вітрова та сонячна енергетика, енергія з біогазу та гідроенергетика відповідно підрахунків повинні бути достатніми для забезпечення енергетичних потреб країни. Наприклад, якщо 2.700 км. кв. мілководдя Чорного та Азовського морів використати для встановлення вітрових турбін, то це забезпечить всі потреби України в електроенергії.

Одна й з найбільших катастроф в історії атомної індустрії є нагадуванням про небезпеку атомної енергетики та необхідність розвивати більш безпечні, чистіші та доступніші технології стійкого розвитку та альтернативних джерел енергії.

Чорнобильська Програма ООН. Резюме.

" Всім нам хотілося б стерти з пам’яті слово «Чорнобиль». Але більше 7 мільйонів осіб не можуть собі дозволити таку розкіш. Кожного дня вони все ще відчувають на собі результати трагедії, що сталася" .

Кофі Анан, Генеральний секретар ООН Аварія, що сталася на Чорнобильській атомній станції в квітні 1986 року залишається найбільш драматичною та важкою за своїми наслідками катастрофою в сучасній історії. Як і п’ятнадцять років тому, вона впливає на життя мільйонів людей.

ООН була першою організацією, що відгукнулась на заклик Урядів України, Росії та Білорусі до Урядів всіх країн та міжнародної спільноти з проханням про надання допомоги в подоланні наслідків аварії. Коли 9 січня 1991 року було підписано Головний договір про створення Програми ЮНЕСКО — Чорнобиль, ЮНЕСКО вважала, що крім значного впливу на здоров’я людей та навколишнє середовище, Чорнобильська катастрофа буде мати трагічні наслідки стосовно економічного, психологічного та соціального стану населення, що проживає на забруднених територіях або поблизу них. Катастрофа неминуче мала призвести до серйозних політичних та економічних проблем в кожній країні, що постраждала внаслідок аварії.

Чорнобильська Програма ООН базується на Національній Програмі з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи Складові Програми Чорнобильська Програма ООН складається з трьох підпрограм, які с пріоритетами Уряду України та мають за мету:

надання соціальне — психологічної допомоги населенню, що постраждало внаслідок авари;

наукову та фінансову оцінку доцільності спорудження захисної дамби в басейні річки Прип’ять;

покращення діагностики та лікування карсіноми, лейкемії та лімфоми серед населення забруднених територій Психологічна підпрограма має на меті подолання соціальне — психологічних проблем, що виникла внаслідок аварії - перш за все синдрому жертви та соціальної пасивності, що сформувалися серед постраждалого населення. З цією метою передбачається подальше розширення мережі Центрів соціальне — психологічної реабілітації та інформування населення. На радіоактивне забруднених територіях буде створено два нових Центри — в Коростені Житомирської області (населення Коростеня складає 67 тисяч жителів) та Боярці Київської області (населення Боярки — 40 тисяч жителів). Боярський Центр, крім населення Боярки, буде працювати з пацієнтами Дитячої лікарні, в якій проходять лікування діти з усіх районів Київської обл., що постраждали внаслідок аварії.

Програма з охорони навколишнього середовища передбачає наукову та фінансову оцінку доцільності спорудження захисної дамби на правому березі Прип’яті в Чорнобильській Зоні Відчуження. Спорудження дамби завершить створення захисних заходів на правому березі річки поблизу ЧАЕС та призведе до зменшення колективної дози населення, що проживає вниз по течії річки Дніпро за середній період життя на 300−400 людино-Зівертів.

Підпрограма у сфері здоров’я спрямована на покрашення діагностики та лікування довготривалих наслідків аварії, таких як рак щитовидної залози, лейкемії та лімфоми у населення, що постраждало внаслідок аварії, включаючи ліквідаторів. Бенефіціарами цієї підпрограми, а саме вдосконалення діагностики та лікування, стануть 2 млн. Осіб, що проживають на територіях з рівнем забруднення, який перевищує 15 Cum2.

Програма фінансується Урядом США, ПРООН в Україні та Урядом України. Кошти на забезпечення Програми було зібрано в результаті заходів, ініційованих Офісом з координації гуманітарних питань у Женеві.

Техногенна катастрофа Пройшло 15 років з того часу, як вибухнув 4-й енергоблок Чорнобильської АЕС, випустивши смертоносні радіоактивні хмари, які розповсюдилися над Європою, та викликавши шквал протестів серед світової громадськості проти використання атома як джерела електроенергії.

Вибух призвів до викиду близько 300 млн. Сі радіонуклідів в оточуюче середовище з активної зони станції, та спричинив радіоактивне зараження 53.4 тис. кв. м території України. 189 тис. га орних земель та 157 тис. га лісів стали непридатними для обробки через високий рівень радіоактивного забруднення. Лише прямі втрати, в тому числі вартість основних виробничих активів та оперативних фондів, а також інфраструктури та природних ресурсів, вилучених з використання, складають 10 млрд $.

Характер та масштаби аварії змусили Україну розв’язувати нові, дуже складні проблеми. Серед них аналіз природи та рівнів радіоактивного забруднення навколишнього середовища та його вплив на екосистеми та здоров’я людини; евакуація населення з найбільш заражених районів та забезпечення його новими місцями проживання; надання постраждалим медичної допомоги; забезпечення стабільності стану «саркофага» (частини зруйнованого реактора, що залишилася), вживання заходів, спрямованих на підтримку його у безпечному стані та на перетворення його на екологічно безпечну систему; знезараження забруднених територій та водних джерел; забезпечення населення чистими продуктами харчування і т. ін.

Згідно зі ступенем забруднення радіонуклідами, територію України поділено на 4 зони: заборонена зона; зона обов’язкової евакуації; зона з правом евакуації; зона підвищеного радіаційного контролю.

Заборонена зона містить 20 млн. Сі аварійних радіоактивних викидів. Таке накопичення радіонуклідів у зоні спричиняє можливість їхнього проникнення за межі зони. Підчас повеней вода, потрапляючи на сильно забруднені території, змиває з верхніх шарів ґрунту значну кількість радіонуклідів і несе їх у Дніпро. Дніпро, разом з водосховищами, є джерелом води приблизно для 30-ти млн. мешканців України; отже він стає для них і джерелом радіоактивного зараження.

Людська трагедія Чорнобиль — не лише технологічна катастрофа. Це і людська катастрофа, вплив якої відчутний і сьогодні. Навіть тепер, коли останній працюючий реактор № 3 зачинений, відлуння Чорнобиля стихне ще не скоро.

Від аварії постраждало 7% населення України, що становить 3 361 870 осіб Медичної допомоги потребують у першу чергу 700 тисяч дітей, які мешкали на заражених територіях, які з того часу були евакуйовані і поселені в інших місцях, і у яких щитовидні залози піддалися впливу радіоактивного йоду.

Постраждалих розподіляють на наступні чотири категорії:

особи, безпосередньо задіяні в ліквідації аварії - 86 775 осіб;

особи, евакуйовані з уражених районів, в тому числі дорослі, діти та підлітки — 307 982 осіб;

особи, які і досі проживають на територіях, що знаходяться під посиленим радіаційним контролем — 549 649 осіб;

діти — 1 264 329 осіб.

Очікується зростання чисельності населення, яке піддалося виливу аварії, внаслідок збільшення кількості дітей, визнаних постраждалими через отримання надлишкової дози опромінення щитовидної залози, а також народжених у евакуйованих батьків та ліквідаторів.

Окрім наслідків впливу радіації, виникли ще й психічні та психосоматичні хвороби; чисельність постраждалих від них важче оцінити; ці хвороби погіршені страхом та непевністю, які заволоділи населенням в цілому.

Позитивні зрушення у розв’язанні проблем Критерії, за якими можна судити про позитивні зрушення у розв’язанні проблем, можна окреслити наступним чином:

безпека забороненої зони як такої та споруд, що знаходяться всередині;

рівень безпеки проживання на заражених територіях;

рівень захворювань та смертності серед населення, яке постраждало від аварії;

рівень зайнятості у нових поселеннях та на заражених територіях;

рівень соціально-психологічної напруги серед населення, яке зазнало впливу аварії;

рівень соціального тиску на територіях, що піддалися впливу Чорнобильської катастрофи.

Державна Програма Заходів. Мінімізації Наслідків Чорнобильської Катастрофи визначила спеціальні показники ефективності впровадження програми у сферах охорони здоров’я та соціального захисту: медична підтримка та медичне обстеження постраждалих; запровадження нових методів діагностики та лікування захворювань щитовидної залози, ранньої діагностики захворювань крові, нервових та психічних порушень, реабілітації та аналізу її ефективності, діагностики захворювань ендокринної, імунної та серцево-судинної систем; розробка нових ліків, до складу яких входять компоненти, що забезпечують протирадіаційний захист; розширення інформаційної бази щодо динаміки захворювань та смертності серед населення, яке піддалося впливу аварії. Програма Заходів також передбачає придатні з наукової точки зору запобіжні дії, спрямовані на зменшення індивідуальної та колективної доз опромінення людей; розробку посібників для ведення сільськогосподарських робіт на заражених територіях; зниження рівня радіоактивного забруднення угідь та приведення їх у придатний для використання стан; виробництво продуктів для лікувального та профілактичного харчування; створення системи захисту продуктів харчування дня осіб, які працюють на заражених територіях і т.п.

Минулий досвід та висновки За 15 років, що минули з часу Чорнобильської катастрофи, було докладено грандіозних зусиль для подолання її наслідків, як з боку держави, так і з боку міжнародної громадськості.

Проблема зменшення впливу Чорнобильської аварії на стан здоров’я громадян залишається важливою проблемою державного масштабу. Спостерігаються значні зміни у соціальному та психологічному стані людей, а також погіршення здоров’я населення (особливо дітей), яке проживає на забруднених територіях. Зсув державних пріоритетів, необхідність позитивних зрушень щодо дотримання прав людини в Україні, в тому числі і прав нових поколінь, спричиняє потребу у розробці нової Концепції захисту населення у зв’язку з чорнобильською аварією. У даний момент саме іде розробка нової концепції. Вона базується: (а) на нових наукових даних про вплив іонізуючої радіації на людський організм, висвітлених у джерелах Міжнародної Комісії з Радіаційної Безпеки, Наукового Комітету ООН з впливу атомної радіації; на основних стандартах Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я з радіаційної безпеки, укладених Міжнародним Агентством з Атомної Енергії; на принципах протирадіаційного захисту; (б) на досвіді та знаннях українських та закордонних експертів, накопичених протягом років вивчення та ліквідації впливу Чорнобильської катастрофи на У крани, Роси, Білорусі та в інших країнах.

Ще протягом багатьох років подолання наслідків Чорнобильської аварії лишатиметься одним з найбільш пріоритетних питань в політиці українського уряду, як вимагає ст. 16 Конституції України. У звіті Генерального Секретаря ООН на 54-ій сесії Генеральної Асамблеї ООН у листопаді 1999 р. було іще раз підкреслено необхідність залучення та підвищення ролі світової громадськості у захисті людей, які постраждали від катастрофи.

Бесіда з головою Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, головою УЕА «Зелений світ» п. Юрієм Самойленком.

Чи достатньою є законодавча щодо подолання аспектів наслідків катастрофи на ЧАЕС у 1986 році?

Було ініційовано зустріч голів комітетів, які очолювали його від початку створення — це п.п. В. Яворівський, В. Яценко. Було проаналізовано законодавчу базу. Дійсно, на рівні законів вирішені практично всі питання. Непорозуміння виникають тоді, коли закони не виконуються, коли КМУ через економічну ситуацію призупиняє дію окремих статей законів. Фінансова ситуація, на жаль, не відповідає тому, що було задеклароване в законі. Який же вихід? Найперший — в адресності допомоги, не зменшувати допомогу дітям та інвалідам, пильно слідкувати, як вона використовується. Впродовж 1995 — 98 років були значні фінансові порушення щодо використання коштів Чорнобильського фонду. З приходом до МНС В. Дурдинця профілактична робота значно поліпшилась. І на сьогоднішній день таких порушень немає, хоча певні недоліки залишились. От, наприклад щодо оздоровлення чорнобильців: на відтинку — від отримання путівки і до прибуття на місце оздоровлення … десь кошти «пропадають». Комітет звертався з цього приводу до Генеральної прокуратури, до КРУ Мінфіну, МНС — за результатами їх перевірок порушень не було виявлено. Як з’ясувалося, кошти втрачаються, наприклад, на рекламу оздоровчого закладу, в той же час зменшуються кошти, вкладені в харчування — очевидне намагання того чи іншого чиновника повернути таким чином державні гроші, але це важко довести без самих чорнобильців. Є ще випадки, коли чорнобильці, переселені із зони, отримують житло, потім продають його і повертаються знову в зону і знову вимагають житло. Названі випадки, хоча і є, але не хотілося б на них зосереджуватися. Використання коштів із чорнобильського фонду МНС за даними відповідних фінансових і контролюючих органів здійснюється з найменшими правопорушеннями, порівняно із іншими міністерствами, установами та організаціями.

Створено безліч чорнобильських фондів. Чи є значний позитивний ефект від їхньої діяльності? Як оцінюється діяльність численних громадських організацій, спрямованих на допомогу у подоланні наслідків на ЧАЕС?

Негативно ставлюся до того, шли всіх намагаються загнати «в одне стійло». От є, наприклад, «Союз Чорнобиль», чи фонд допомоги дітям Чорнобиля тощо — і діяльність сконцентровується лише в них. В жодному випадку не можна обмежувати ініціативу громадян на створення таких організацій. Держава повинна сприяти їх становленню, тому-що централізація не дає змоги дійти до конкретної людини, її проблем, залучити всі можливі кошти для їх вирішення. Наприклад, будь-яка зарубіжна організація швидше надасть допомогу невеликій громадській організації, яка займається оздоровленням дітей, аніж потужній забюрократизованій організації, яка, на їхню думку, не використає кошти належним чином. Це підтверджує практика. Тому я підтримує розмаїття організацій, фондів, інша справа, як вони працюють. От, наприклад, з бюджету виділено 1 млн. гривен для підтримки та адресної допомоги «Союзу Чорнобиль України» та іншим неурядовим організаціям. Коштами розпоряджався «Союз Чорнобиль». Нещодавно працівник МНС звернувся із проханням погодити суму в 1 млн., таким чином, як і в минулому році, і знову передати в розпорядження «Союзу Чорнобиль». А де ж інші організації, адже в бюджеті зазначено і щодо інших організацій? Я за підтримку діяльності всіх організацій, які мають фіксоване членство, звітуються за фінансову діяльність тощо. Тобто на ці кошти однаковою мірою мають претендувати різні організації - всі ті, хто вносить свій вклад в мінімізацію наслідків катастрофи на ЧАЕС. Держава не має можливості покрити всі видатки, які передбачені законодавством, тому залучення громадських організацій, на діяльність яких виділяють кошти як вітчизняні, а здебільшого закордонні спонсори є дуже важливим. Світова громадськість розуміє наші проблеми: допомагають оздоровлювати наших дітей, надсилають ліки, гуманітарну допомогу, тому саме велике розмаїття громадських організацій і фондів сприяють організації такої співпраці. Ще дуже важливо вчитися і не повторювати помилки щодо надання пільг, адже чорнобильцями стали і дехто з тих, хто і не бачив Чорнобиля, жодного разу не ступав на радіоактивне забруднену землю, але дістали всі пільги, які мають навіть інваліди Чорнобиля.

Яку частку (більшу чи меншу) складають бюджетні кошти, що виділяються неурядовим організаціям, порівняно із допомогою закордонних держав?

Однозначно, — це кошти, які надаються міжнародними організаціями. Держава знову виділила у цьому році 1 млн. гривен, який має розподілитися між тими організаціями, які активно залучають допомогу з-за кордону, оздоровлюють наших дітей, працюють з інвалідами. Громадська організація, маючи кошти, чи відповідний фонд, може швидко, а при потребі і негайно зреагувати в певній ситуації, коли, наприклад, людині потрібна невідкладна операція і це потребує без зволікань виділення коштів. Адже державна бюрократична машина настільки складна, що дехто може і не дочекатися необхідної допомоги… Позитивним є і те, що у громадській організації рішення приймається колегіальне.

Національні пріоритети на шляху подолання наслідків катастрофи на ЧАЕС?

Найболючіший і найзначущіший — це соціальний напрямок. Люди переселені із своїх нажитих місць — це стресова ситуація, особливо для людей старшого віку, молоді легше переносять такі зміни. Необхідно, щоб чорнобильці постійно відчували підтримку держави: право на вступ дітей до ВУЗу без іспитів, пільги у сплаті комунальних послуг, можливості для оздоровлення тощо. Але коли урядом приймається рішення, що певні пільги не будуть сплачуватися чи через рік-два будуть ліквідовані взагалі, людина відчуває себе незахищеною, покинутою. До таких рішень треба підходити виважено — насамперед мають бути створені належні соціальні умови, щоб людина могла себе забезпечити і ті доплати вже не матимуть такого важливого, навіть катастрофічного значення. Лицю після цього, на думку членів Комітету, можна переглядати Чорнобильське законодавство в сенсі соціального захисту населення в бік його зменшення.

Другий напрямок — це питання, пов’язані із зоною відчуження. Там працює велика кількість людей, внаслідок чого кількість інвалідів-чорнобильців зростає. Але залишити напризволяще зону не можна, тому-що там є близько восьмисот могильників і за ними необхідно доглядати, треба доглядати і за лісом. Окрім цього зона — це унікальний науковий полігон, де можна вивчати вплив радіації на довкілля, біоресурси. В зоні відчуження об'єкт «Укриття», який нерозривно пов’язаний із самою станцюю. Є підрозділ, який охороняє зону — ніщо без його відома і дозволу не може бути вивезене із зони — це врегульовано законодавче з метою забезпечення радіаційної безпеки.

Значною є проблема з людьми, які проживають на радіоактивне забрудненій території - це у Київській, Житомирській, Рівненській областях, кількість яких сягає до 3,5 млн., з них понад 1 млн. 200 тисяч дітей.

Спостерігається цікава річ — чорнобильців помирає більше, ніж іншого населення України, незважаючи на вжиті державою заходи щодо їхнього соціального захисту. Проте, кількість чорнобильців-інвалідів збільшується, хоча, за логікою, їх число мало б зменшуватися. Це якраз і пов’язане з людьми, які проживають на радіоактивне забруднених територіях. Процес збільшення кількості людей, що користуються пільгами, достатньо не вивчений виконавчою владою. Можливо, бажання потрапити під захист чорнобильських законів, отримати згідно із ними пільги спонукають людей до негідних вчинків, як от: майбутня мама, яка має народити дитя, але вже виселена із зони, повертається туди, народжує там дитину, на яку поширюються всі задекларовані державою пільги… Такі речі потребують постійної уваги органів виконавчої влади. Позиція членів Комітету, зокрема В. Яценка, який особливо піклується про захист чорнобильців, є така, що категорично заперечує штучне збільшення кількості потерпілих. А моя позиція була такою від самого початку — ми маємо захищати лише потерпілих, в іншому випадку держава не зможе належним чином захищати справді потерпілих, дітей. Аналогія із поняттям «Учасник бойових дій» — цих людей можна зараз перелічити на пальцях, але на практиці їх кількість з роками зростає, бо поняття, хто підпадає під цю категорію, значно розширили — і це безконечно. Втрачається сам смисл захисту…

Отже, проживання на радіоактивне забруднених територіях і дозволяє цю кількість примножувати. Тому фінансові можливості для тих, хто дійсно постраждав і потребує допомоги, зменшуються, зменшуються… Це є проблема і для виконавчої і для законодавчої гілок влад.

Міжнародна допомога. Ваша оцінка Що стосується міжнародної допомоги, то хотілося би подякувати громадянам, організаціям, державам, які поставилися до нас із співчуттям. Підставою для надання такої гуманітарної допомоги слугували і слугують на сьогоднішній день резолюції Генеральної асамблеї ООН. Коли є резолюція Асамблеї ООН, яка закликає держави, окремі комерційні структури, корпорації надавати допомогу Україні в ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС, в соціальному захисті, то тоді з’являється рядочок у бюджеті тієї чи іншої держави, чи у бюджеті окремих установ, чи організацій, а моли такого заклику немає, то нібито і відпадає така необхідність. Оскільки є багато держав, які вважають себе бідними і претендують на міжнародну допомогу, то ми маємо тим більше виважено підходити до питань, пов’язаних із проханням про підтримку, вони мають бути науково обґрунтовані: чому ми потребуємо такої допомоги. В іншому випадку, може і не з’явитися резолюція Генеральної Асамблеї ООН із закликом надати Україні підтримку. Саме з цією метою до 15-річчя Чорнобиля готується міжнародна конференція «15 років Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання». Відкриється вона в середу 18 квітня. Запрошені представники країн Великої Сімки, заступник Генерального секретаря ООН, заступник керівника МАГАТЕ, Вони будуть представлені разом із науковцями. Буде розглянута статистика, наукові дослідження, медичні наслідки. Буде проведено аналіз і з’ясовано, чи дійсно причина хвороб людей в Україні є наслідком Чорнобильської катастрофи, чи є й інші причини. А саме до цього закликають і члени Євросоюзу, і інші держави світу, які заявляють, що захворювання в Україні на сьогоднішній день не пов’язані з наслідками катастрофи. Вони наголошують на інших причинах і подають прохання України про допомогу, як спробу перекласти наші економічні проблеми на плечі міжнародного співтовариства.

Тому ми запрошуємо провідних зарубіжних вчених, які своїми очима побачили б зону відчуження, лікарні, в яких лежать наші чорнобильці, побували в місцях їхнього компактного проживання, пересвідчились, чи є Чорнобильський фактор причиною захворювань, чи є інші причини. Чи нам потрібно вкладати гроші у вирішення цих проблем, чи робити, як радять: забудьте, не звертайте уваги, природа своє вирішить. До речі, Росія, практично, так і чинить.

Це ми обговорили питання соціального захисту, але ж є і технічні питання: закриття ЧАЕС, перетворення об'єкта «Укриття» в екологічно безпечну систему, побудова об'єкта «Вектор, куди мають бути перезахоронені радіоактивні відходи, побудова сховища відпрацьованого ядерного палива, заводу з переробки рідких радіаційних відходів. У Меморандумі щодо закриття ЧАЕС і виведення її з експлуатації і були взяті на себе певні зобов’язання — з одного боку країнами «Великої сімки», які цього вимагали, з іншого боку — Україною. На мою думку ведення Україною переговорів і підписання Меморандуму не були достатньо професійними. Зокрема, не була реалізована ідея побудови на проммайданчику ЧАЄС, натомість виведених з експлуатації блоків, електростанції з парогазовыми турбінами. На сьогоднішній день кошти, задекларовані у Меморандумі, не повністю виділені. Ми могли б звинуватити окремі держави, приміром Німеччину, Францію, США, але це було б несправедливим. Справедливим було б те, що ми маємо визнати, що Україна працювала і працює з міжнародними організаціями не скоординовано. Окремо працює Мінпаливенерго, МНС, Мінекоресурсів, МВС, Мінохорони здоров’я, і те, що ми досягли на сьогоднішній день — це заслуга МЗС, наших дипломатів — при веж непорозуміннях, які виникають в Україні, вони знаходять можливість достойно представляти нашу державу і готувати необхідні документи, щоб просуватися вперед. Але коли ми в Україні виконуємо понад 80% робіт своїми можливостями, персонал, який працює в зоні отримує всі дозові навантаження, а нам платять менше 20% коштів, від тих, які зібрало світове співтовариство, а західні фірми представлені лише своїми консультантами, які забирають у вигляді платні 80% коштів і повертають їх назад на Захід… то чи можна з цим миритися? Я звертався з доповідними записками з цього приводу до Президента, Прем'єр-міністра України, в яких наголошував на необхідності призначення координатора, який мав би бути за посадою віце-прем'єром і взяв на себе відповідальність за координацію робіт з ліквідації наслідків, контролював використання коштів, а також роботу організацій, причетних до виконуваних за програмою робіт. Але відповіді не дістав. Тим часом кошти «розбазарюються» і прийде час, коли зарубіжні інвестори спитають про результати і зрештою Україна залишиться сам-на-сам із своїми проблемами.