Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками

Вступ

У процесі здійснення підприємницької діяльності суб'єкт господарювання взаємодіє з іншими підприємствами, організаціями, які поставляють матеріальні цінності, включаючи виробничі запаси, обладнання, інші активи, надають послуги, виконують роботи, необхідні для забезпечення звичайної діяльності підприємства. І саме у результаті цього виникають розрахунки з постачальниками та підрядниками. Тому тема курсової роботи є досить актуальною.

Мета курсової роботи полягає в тому, щоб показати як здійснюється облік розрахунків з постачальниками та підрядниками.

Виходячи з поставленої мети визначені такі завдання:

— розглянути нормативно-правове регулювання розрахункових відносин на підприємствах та форми безготівкових розрахунків

— дослідити документальне оформлення операцій за розрахунками з постачальниками та підрядниками

— вивчити синтетичний і аналітичний облік розрахунків з постачальниками та підрядниками

— зосередити увагу на обліку розрахунків з постачальниками в умовах автоматизації облікових регістрів Об'єктом дослідження обрано Великомостівське споживче товариство.

Дане підприємство займається роздрібною торгівлею. Споживче товариство за досліджуваний рік отримало доходу 3859,0 грн. Товариство є прибутковим, разом з тим рентабельність невисока 1,49.

Предметом дослідження є облік розрахунків з постачальниками за товари, роботи, послуги.

Курсова робота складається зі вступу, чотирьох питань, висновків, списку використаних джерел та додатків.

В даній роботі розкрито нормативно-правове регулювання розрахункових відносин на підприємства, документальне оформлення операцій за розрахунками з постачальниками та підрядниками, синтетичний та аналітичний облік розрахунків з постачальниками та підрядниками та облік розрахунків з постачальниками в умовах автоматизації облікових регістрів.

Значний внесок у дослідження питань, пов’язаних з обліком розрахунків з постачальниками за товари, роботи, послуги внесли такі вчені: Ю. А. Верига, Ф. Ф. Макарук, П. О. Куцик, В. О. Озеран, М. С. Пушкар, М. Я. Трушина.

У висновках узагальнено результати досліджень бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками.

Курсова робота викладена на 50 сторінках друкованого тексту, містить 1 таблицю розміщену на одній сторінці і 3 рисунки розміщених на трьох сторінка. Список літературних джерел налічує 25 найменувань і розміщений на двох сторінках.

1. Нормативно-правове регулювання розрахункових відносин на підприємствах

Широка розгалуженість розрахункових відносин, їх велике загальносуспільне значення і особливості обумовлюють систему нормативно-правових актів, що регулюють дані відносини, і їх структуру. Серед правових актів, що регулюють розрахункові відносини, можна виділити декілька груп:

1) Закони України, зокрема:

а) Закон України «Про Національний банк України», що закріплює права Національного банку України по регулюванню розрахунків [ 5 ];

б) окремі закони України, якими можуть бути врегульовані певні види розрахунків, що є на найбільш суспільно значимі (зокрема, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР) [ 8 ] ;

в) особливе значення займає Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року, який є загальним щодо здійснення платежів [ 9 ]

2) підзаконні нормативно-правові акти, прийняті Національним банком України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків. В якості прикладів слід назвати, перш за все, Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Правління НБУ 21 січня 2004 р. та інші акти [10 ]

Законами та актами НБУ встановлюються загальні основи здійснення розрахунків. Крім цього, розрахункові відносини регламентуються також актами органів державної виконавчої влади, про що мова буде йти нижче. Таким чином, коло нормативних актів і їх рівнів в ієрархії нормативно-правових актів досить широке, але це і викликає необхідність їх вдосконалення [ 6 ].

Договір поставки (купівлі-продажу) є основним правовим документом, що визначає права та обов’язки постачальників і покупців. Він містить такі реквізити: найменування сторін, найменування та кількість товарів, ціни, строки поставки, порядок розрахунків.

Варто детальніше зосередити увагу на організації документопотоку на підприємстві. Ця схема документопотоку відображена на рисунку 1.1.

Рис. 1.1. Організація документопотоку на підприємстві

Розрізняють такі форми розрахунків як:

готівкові розрахунки;

безготівкові розрахунки.

Готівково-грошовий обіг — це сукупність платежів, що здійснюються готівкою. В ринковій економіці сфера готівковогогрошового обігу є обмежена. Навпаки, для кризової економіки характерним розширенням сфери використання готівки, яка обслуговує в основному тіньовий господарський оборот.

Механізми здійснення готівкових операцій регулюються певною законодавчою і нормативною базою. Основними документами, що регламентують порядок використання готівки у вітчизняній економіці, є: «Порядок введення касових операцій у народному господарстві України», Інструкція № 4 «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України» [ 10 ]

Для здійснення готівкових розрахунків кожне підприємство повинно мати касу і вести касову книгу за встановленою формою. В касі підприємства (організації, установи) залишок готівки на кінець робочого дня не повинен перевищувати ліміту каси, встановленого підприємством та погодженого з банком. Підприємства (організації, установи) не мають права нагромаджувати в своїх касах готівку понад встановлені ліміти для здійснення майбутніх витрат, у тому числі й на оплату праці. Готівка яку господарські суб'єкти отримують в установах банків, має використовуватись тільки за прямим призначенням, тобто на ті цілі, на які вона отримана. Прийом готівки підприємством при здійснені розрахунків з населенням проводиться з використанням регістрів розрахункових операцій (РРО). Використання господарськими суб'єктами грошей з готівкової виручки допускається лише на суворо встановлені для них потреби.

Безготівкові розрахунки — розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обороту. Безготівкові розрахунки поділяються на міжгосподарські та міжбанківські, які обслуговують, відповідно, відносини між клієнтами банків та між банками [2, 27].

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахунків:

— платіжними дорученнями;

— платіжними вимогами-дорученнями;

— чеками;

— акредитивами;

— векселями;

Схема організації обліково-операційної роботи у разі використання безготівкових розрахунків зображена на рисунку 1.2 [ 16, 144].

Рис. 1.2. Схема організації обліково-операційної роботи у разі використання безготівкових розрахунків Принципи організації безготівкових розрахунків:

1. Грошові кошти всіх господарських суб'єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов’язковому зберіганню на поточних та інших рахунках в установах банків.

2. Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів із поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.

3. Розрахунки з постачальниками за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг. На практиці також застосовується попередня оплата.

4. Банки списують кошти з рахунків підприємств тільки за розпорядженням їх власників, крім випадків, у яких безспірне списання (стягнення) коштів передбачене законом України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та виконавчими приписами нотаріусів.

5. Доручення підприємств на перерахування коштів приймаються банками до виконання тільки в межах наявних коштів на їх рахунках або за рахунок платіжного кредиту банку.

6. Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум із рахунків платника.

7. Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів із рахунків.

8. Підприємства самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні між собою договорів.

9. Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.

Поширеною формою розрахунків є платіжне доручення.

Платіжне доручення — це документ, що являє собою письмово оформлене доручення своєму банку, який його обслуговує, на перерахування певної суми коштів зі свого рахунка.

Найпоширеніша форма безготівкових розрахунків — платіжне доручення, використовується у таких випадках:

— при оплаті за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

— при передоплаті або авансуванні (визначення передоплати й авансу див. нижче);

— при завершенні розрахунків за актами звіряння взаємної заборгованості підприємств, фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності;

— для перерахування сум, що належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи колгоспників тощо), на їхні рахунки, відкриті в установах банків;

— для здійснення грошових переказів через підприємства зв’язку;

— в інших випадках за угодою сторін.

Щоб перерахувати кошти зі свого рахунка на рахунок одержувача платіжним дорученням, платнику необхідно оформити це доручення і подати до банку, в якому відкрито рахунок платника, з якого здійснюватиметься платіж.

Для Кабінету Міністрів України як вищого органу державної виконавчої влади розрахунки складають особливий предмет уваги. По-перше, в аспекті управління економікою стан розрахунків між суб'єктами господарювання є одним із індикаторів здоров’я економіки (зокрема, стан дебіторської і кредиторської заборгованості). По-друге, в процесі здійснення управління економікою КМУ може використовувати розрахунки як інструмент для спрямування грошових потоків і розв’язання оперативних управлінських завдань. По-третє, він може коригувати (в процесі управління) і регулювати (нормативно чи індивідуально) розрахунки підприємств державної форми власності. По-четверте, виходячи з особливостей певної галузі економіки, КМУ може встановлювати певні особливості здійснення розрахунків (наприклад, у капітальному будівництві та ін.).

Узагальнена інформація про зобов’язання з постачальниками та підрядниками відображається у фінансовій звітності .

Фінансова звітність визначена П © БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період [ 22, 154 ]. Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.

При досліджуванні фінансової звітності Великомостівського споживчого товариства нами виявлено що кредиторська заборгованість на звітну дату на кінець звітного періоду складає 379,0 тис. грн.

Слід зазначити важливість дотримання всіх вимог які регулюють розрахункові відносини на підприємстві. Варто відмітити, що на Великомостівському споживчому товаристві найбільш поширеною формою безготівкових розрахунків є платіжне доручення.

2. Документальне оформлення операцій за розрахунками з постачальниками та підрядниками

облік розрахунок постачальник підрядник

При розрахунках із постачальниками та підрядниками використовується велика кількість різної документації. Різні постачальники та підрядники використовують різні властиві тільки їм документи. Крім того, розрахункові операції зачіпають такі ділянки обліку, як облік грошових коштів, облік розрахунків з підзвітними особами, обліку матеріалів, ПДВ та інші. Все це говорить про різноманіття документообігу, які виникають при розрахунках з постачальниками і підрядниками. У даному пункті роботи розглянемо основні форми первинних документів, що використовуються при розрахунках з постачальниками і підрядниками.

1) договір Основним документом, що регулює відносини підприємства з покупцями і постачальниками є договір. Підприємства мають можливості самостійно розробляти форми договорів. Як правило, це договори поставки.

За договором поставки одна сторона (продавець) зобов’язується передати річ (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну).

Сторонами договору поставки можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи.

Договір може бути укладений на поставки як товару, який є в наявності у продавця в момент укладення договору, так і товару, який буде створений або придбаний продавцем у майбутньому, якщо інше не встановлено законом або не випливає з характеру самого товару.

2) накладна Накладну виписує працівник структурного підрозділу в 2-х примірниках на підставі договорів (контрактів), нарядів та інших відповідних документів і пред’явленні одержувачем довіреності на отримання цінностей, заповненої в установленому порядку.

Перший примірник передають складу як підставу для відпуску матеріалів, другий — одержувачу матеріалів.

3) рахунок-фактура У Податковому кодексі України встановлено обов’язкові реквізити, які повинні міститися в рахунку-фактурі. Їх всього 14. Потрібно відзначити, що всі вони і приведені у типовій формі рахунку-фактури. Перерахуємо декілька з них:

1) порядковий номер і дата виписки рахунку-фактури;

2) найменування, адресу та ідентифікаційні номери платника податків і покупця;

3) найменування та адреса відправника вантажу і вантажоодержувача;

4) номер платіжно-розрахункового документа у разі отримання авансових чи інших платежів в рахунок майбутніх поставок товарів (виконання робіт, надання послуг);

5) найменування поставляються (відвантажених) товарів (опис виконаних робіт, наданих послуг) і одиниця виміру (при можливості її вказівки);

6) кількість (обсяг) поставляються (відвантажених) за рахунком-фактурою товарів (робіт, послуг) виходячи з прийнятих по ньому одиниць вимірювання (при можливості їх вказівки);

7) країна походження товару;

8) номер вантажної митної декларації.

Для оплати за отримані товарно-матеріальні цінності від постачальників безготівковим способом застосовують різні документи. Найпоширенішою формою є платіжні доручення, якими здійснюють як попередню, так і наступну оплату матеріалів, робіт і послуг.

В окремих випадках при взаємному довір'ї між підприємством і постачальником попередню оплату можуть не застосовувати. В цьому випадку розрахунки здійснюють за допомогою платіжних вимог-доручень.

Для забезпечення своєчасності оплати за одержані товарно-матеріальні цінності, особливо при іногородніх розрахунках, тобто, коли постачальника і покупця обслуговують різні відділення банків і до того ж знаходиться на значній віддалі один від одного, доцільно оплату проводити розрахунковими чеками [ 17, 499 ].

В окремих випадках при віддаленості постачальника чи підрядника доцільно застосувати розрахунки акредитивами.

Практикують також розрахунки готівкою, які можна проводити при відсутності податкової заборгованості на підприємстві.

Переважну більшість виробничих запасів підприємства придбають у постачальників на підставі укладених договорів (контрактів, угод). На відвантажені (відпущені) матеріальні цінності постачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи (у яких вказуються назва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, сорт, ціна кожного виду матеріальних цінностей, що відпускаються, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягає до оплати), а також податкову накладну. Податкова накладна надає право покупцеві, зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплачену постачальнику при придбанні матеріальних цінностей (робіт, послуг).

До прибуткових документів на одержані товарно-матеріальні цінності належать зовнішні документи (одержані від постачальника) та внутрішні (оформлені на підприємстві) .

Розрізняють такі зовнішні документи: накладні, товарно-транспортні накладні, акти купівлі-продажу Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) є підставою для списання ТМЦ підприємством, яке здійснило їх відпуск, для оприбуткування цих товарно-матеріальних цінностей підприємством-одержувачем і для дозволу на вивезення їх з території підприємства-постачальника, а також для їх складського оперативного та бухгалтерського обліку. Таку накладну виписує підприємство, що здійснює відпуск ТМЦ, у трьох примірниках на підставі договору (контракту), нарядів, інших відповідних документів і підписує особа, що дала дозвіл на відпуск товарно-матеріальних цінностей, головний бухгалтер. Перший примірник віддають підприємству-одержувачу товарно-матеріальних цінностей як супровідний документ і як підставу для їх оприбуткування; другий залишають на складі підприємства-постачальника, він є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск; третій передають на пропускний пункт для контролю за вивезенням товарно-матеріальних цінностей за межі території підприємства. Обидві ці служби передають другий і третій примірники в бухгалтерію підприємства.

Накладну на відпуск товарно-матеріальних цінностей заповнюють посадова особа, призначена керівником цього підприємства, і матеріально відповідальна особа, яка здійснює відпуск товарно-матеріальних цінностей .

Накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей оформляють кожну партію вантажу. У ній зазначають: дату виписування; найменування підприємств, які здійснюють відпуск; одержання й оплату перелічених ТМЦ; ідентифікаційні коди за ЄДРПОУ; через кого одержані ТМЦ; номер довіреності; кількість і вартість ТМЦ; матеріально відповідальну особу.

Накладну засвідчують підписами та печаткою. Внутрішніми документами є прибуткові ордери (форма М-3 або М-4), які заповнює матеріально відповідальна особа, а номери їм присвоює бухгалтер (працівник складу одержує книжку, заздалегідь пронумерованих прибуткових ордерів). Ці документи виписують за наявності у підприємства складів. Малі підприємства, що мають невеликі матеріальні комори, можуть не оформляти окремих прибуткових ордерів, а лише проставляти на накладній порядковий номер узятих на облік матеріальних цінностей, дату їх прийняття та підпис матеріально відповідальної особи.

Крім цих документів, можуть бути й інші: звіт про використання коштів виданих на відрядження та під звіт, які закуповують матеріальні цінності, закупівельні акти. Однак ці операції за готівку здійснюють за неможливості придбання товарів в інший спосіб. У закупівельному акті зазначають адресу місця купівлі, паспортні дані та місце проживання продавця. На ім'я працівника підприємства, який одержує матеріальні цінності у постачальника, має бути виписана довіреність.

Підставою для обліку розрахунків з іноземними постачальниками є документи інофірми-постачальника, транспортно-експедиційних компаній по навантажувально-розвантажувальних і транспортних послугах, документи на послуги по зберіганню товару, розрахункові документи про сплату мита, зборів і податків.

Оприбуткування імпортних товарів на складі покупця проводиться на підставі зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу, вантажної митної декларації, приймального акту і акту експертизи торговельно-промислової палати, комерційних документів, транспортних накладних (СМК, залізничної накладної, авіанакладної, коносаменту, товарно-транспортної накладної, пакувальних листів).

Документи, що оформлюються при перерахуванні коштів, залежать від форми розрахунків: платіжне доручення, акредитив, інкасо та інші платіжні документи.

Таким чином, якщо підприємство вирішило придбати ті чи інші товарно-матеріальні цінності, то про таку подію свідчать принаймні два різні документи: банківський (касовий) документ про оплату їх вартості та накладна про надходження від постачальника. Банківський документ про оплату хоча й містить відомості про конкретний товар, однак жодним чином не свідчить про фізичне надходження цих товарів, так само як накладна про надходження не може свідчити про оплату їх вартості.

Узагальнена інформація про зобов’язання з постачальниками та підрядниками відображається у фінансовій звітності.

Для цього використовують баланс, який складається на кінець кварталу. Метою складання балансу є надання користувачам повної інформації.

Розрахунки з постачальниками та підрядниками на Великомостівському споживчому товаристві здійснюються у безготівкові формі, шляхом застосування безготівкових розрахунків за допомогою платіжних доручень що відповідає вимогам укладених договорів. Всі укладені документи щодо розрахунків з постачальниками, виникнення зобов’язань перед постачальниками зокрема рахунок, рахунок-фактура, ТТН, прибуткова накладна оформлені у відповідності встановлених вимог.

3. Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з постачальниками та підрядниками

Для обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги призначений рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Рахунок балансовий, розрахунковий, пасивний, призначений для обліку поточних зобов’язань.

За кредитом рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом — її погашення, списання тощо. Всі ці операції відображаються на рахунку 63 незалежно від того, коли здійснювався акцепт виставленого рахунку-фактури.

Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» має такі субрахунки:

631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»

633 «Розрахунки з учасниками промислово-фінансових груп»

На субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ведеться облік розрахунків з вітчизняними постачальниками та підрядниками, на субрахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» — з іноземними постачальниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.

Бухгалтерські проводки за рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» :

відображення заборгованості постачальника, що виникла за здійснену попередню оплату:

Дебет 371 «Розрахунки за виданими авансами»;

Кредит 311 «Поточні рахунки в національній валюті»;

одночасно на суму ПДВ:

Дебет 641 «Розрахунки за податками»;

Кредит 644 «Податковий кредит»;

пред’явлення постачальнику претензій за нестачі, що встановлені під час ТМЦ-приймання, з вини постачальника:

Дебет 374 «Розрахунки за претензіями»;

Кредит 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;

зарахування суми претензій, які постачальники задовольнили до сплати заборгованості за товари, що надійшли:

Дебет 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;

Кредит 374 «Розрахунки за претензіями»;

надходження від постачальників:

а) товарів, тари, та матеріалів (додаток П);

Дебет 20 «Виробничі запаси»;

Кредит 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» — на суму 3100,50 грн;

б) малоцінних та швидкозношуваних предметів:

Дебет 22 «МШП»;

Кредит 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;

відображення транспортних витрат, понесених (без ПДВ):

Дебет 93 «Витрати на збут»;

Кредит 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;

відображення суми ПДВ, зазначеної в платіжних документах постачальників:

Дебет 644 «Податковий кредит»;

Кредит 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;

Запаси, які надійшли на підприємство без товаросупровідних документів постачальника (невідфактуровані поставки), приймаються на облік за приймальними актами (ф. № М-7) і оформляються записом:

Дебет 20 «Виробничі запаси»

Кредит 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Якщо при прийманні вантажу виявлена недостача матеріальних цінностей, то на дебет рахунка 20 «Виробничі запаси» оприбутковують тільки фактично одержані цінності; на вартість недостачі матеріалів, що виникла при перевезенні, на підставі належно оформлених актів пред’являть претензію (передають до судового органу) винуватцю (транспортній організації тощо) і в бухгалтерському обліку відображають:

Дебет 374 «Розрахунки за претензіями»

Кредит 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»

У разі обґрунтованої відмови від оплати розрахунково-платіжних документів за матеріали, що надійшли на адресу підприємства (невідповідність якості, номенклатури, ціни умовам договору тощо), такі цінності приймаються за актами на відповідальне зберігання і обліковуються на за-балансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні» (субрахунок 023 «Матеріальні, цінності на відповідальному зберіганні») до вказівок постачальника про повернення, переадресування або реалізації на місці.

Матеріальні цінності вважаються в дорозі, якщо вони оплачені, але до кінця місяця не надійшли (або знаходяться на відповідальному зберіганні у постачальника).

Такі матеріальні цінності бухгалтерія підприємства оприбутковує умовно з метою відображення їх в балансі підприємства в складі виробничих запасів Дебет 20 «Виробничі запаси»

Кредит 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками».

Синтетичний облік розрахунків з постачальниками представлений таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Господарські операції обліку розрахунків з постачальниками

Аналітичний облік за рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» ведеться за кожним платіжним документом і постачальником лінійним методом запису по кожній позиції. При обробці первинних документів бухгалтер протягом місяця складає реєстр прибуткових і видаткових документів, у якому зазначає номер і дату супровідних документів (товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура, накладна), вартість матеріальних цінностей, що надійшли, а також номер і дату платіжного документа на сплату заборгованості. Загальна сума товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) за документами, не оплаченими в поточному і в попередніх місяцях, має відповідати кредитовому сальдо рахунка 63.

Дебетове сальдо рахунка 63 показує, що платіжні документи оплачено, а товарно-матеріальні цінності не одержано. Це сальдо відображають в активі балансу за відповідною статтею.

А зараз детальніше розглянемо облік бартерних операцій.

Крім придбання за грошові кошти, досить поширеним є одержання виробничих запасів за бартером.

Бартер подібними виробничими запасами. Згідно з П (С)БО 9 первісна вартість запасів, придбаних в обмін на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів.

Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їхню справедливу вартість, то первісною вартістю одержаних виробничих запасів є їхня справедлива вартість, а різницю між балансовою та справедливою вартістю переданих запасів включають до витрат звітного періоду.

За обміну подібними запасами не визнається дохід, отже, не визначається й фінансовий результат. Згідно з П (С)БО 15 поняття «дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» і «виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» є ідентичними.

Перш ніж розглянути порядок, в якому результати здійснення бартерних операцій з подібними активами відображаються в бухгалтерському обліку, необхідно визначити, що є справедливою вартістю виробничих запасів.

Згідно з П (С)БО 19 справедливою вартістю виробничих запасів, зокрема, матеріалів, є їхня відновна вартість (сучасна собівартість придбання) — вартість їх відтворення в сучасних умовах і цінах.

Через відсутність чіткого механізму визначення справедливої вартості підприємство має право самостійно вирішувати, яким чином визначатиметься справедлива вартість певного виду виробничих запасів. Одним із найдо цільніших варіантів є використання даних прайс-листів та інших подібних документів, хоча не виключається застосування експертної оцінки.

Бартер неподібними активами за участю виробничих запасів. Згідно з П (С)БО 9 первісна вартість запасів, придбаних в обмін на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів або їхніх еквівалентів, передану (одержану) у процесі обміну.

Згідно з положеннями П (С)БО 15 сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю запасів, які одержані підприємством або будуть одержані, зменшеною чи збільшеною на суму відповідно переданих чи одержаних грошових коштів та їхніх еквівалентів.

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками, покупцями і замовниками, різними дебіторами і кредиторами, за податками і платежами, облік виданих та отриманих короткострокових векселів, виданих довгострокових векселів, довгострокових і поточних зобов’язань (крім зобов’язань, облік яких ведеться у Журналі 2), відстрочених податкових активів і зобов’язань здійснюється у Журналі 3 та відомостях аналітичного обліку 3.1 -3.6.

У Журналі 3 відображаються обороти за кредитом рахунків: у розділі І -16, 34, 36, 37, 38, 51, 62, 63, 68, у розділі II — 17, 52, 53, 54, 55, 61, 64, 67, 69, Записи в цьому Журналі здійснюються на підставі підсумкових даних відомостей 3.1 — 3.6 та первинних документів.

Відомості аналітичного обліку ведуться в цілому за синтетичним рахунком. Облік векселів ведеться у Відомості 3.4 з підрозділом на одержані і видані, на короткострокові і довгострокові в національній і іноземній валюті (рахунки 16, 34, 51, 62). Відомості аналітичного обліку 3.1, 3.2, 3.3, 3.5 підприємства можуть вести (заповнювати) для окремих субрахунків рахунків 36, 37, 63 і 68 з наступним включенням підсумків таких відомостей у Журнал 3.

Якщо у поточному місяці операцій за рахунком (субрахунком) не відбувалося, то відповідна відомість у поточному місяці не ведеться [ 20, c.523 ].

Відомість 3.3 призначена для аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, що відображаються на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Протягом місяця записи у відомості здійснюються в міру визнання зобов’язання за матеріальні цінності, нематеріальні активи, роботи і послуги та проведення розрахунків з постачальниками та підрядниками на підставі первинних облікових документів (товарно-транспортних накладних, накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей; актів приймання матеріалів, робіт, послуг, прибуткових та видаткових касових ордерів, виписок банку тощо).

На досліджуваному підприємстві облік розрахунків з постачальниками і підрядниками ведеться згідно плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій споживчої кооперації України та згідно інструкції про застосування книжково-журнальної форми бухгалтерського обліку в організаціях і підприємствах споживчої кооперації: затвердженої Постановою правління Укоопспілки від 19.12.2001 року № 304.

4. Облік розрахунків з постачальниками в умовах автоматизації облікових регістрів

Діалогово-автоматизована (комп'ютерна) форма бухгалтерського обліку ґрунтується на комплексному використанні швидкодіючих ЕОМ, які забезпечують автоматизований процес збирання, реєстрації й опрацювання облікової інформації, необхідної для контролю й управління. Порядок опрацювання первинної документації на ЕОМ визначається системою програмного забезпечення, яка керує цим процесом. Дані первинних документів накопичуються у запам’ятовуючому пристрої ЕОМ (магнітні диски, магнітні стрічки). При цьому для кожного синтетичного й аналітичного рахунка відводиться окреме місце зберігання інформації. У запам’ятовуючий пристрій ЕОМ вводяться також початкові залишки на рахунках, планові і нормативні дані, необхідні для обліку і контролю [18, 266].

Систематизація введеної інформації на рахунках здійснюється автоматично: досить ввести змінну інформацію один раз, тобто вказати код інформації і суму, як машина за її номером вибирає із класифікатора код рахунків, що дебетуються і кредитуються.

Первинна інформація вводиться у комп’ютерну систему програмістом або самим бухгалтером, який здійснює візуальний і машинний контроль, веде діалог, виправляє помилки, опрацьовує за допомогою комп’ютера інформацію; за допомогою друкуючого пристрою отримує відповідні машинограми (документів, регістрів синтетичного й аналітичного обліку, оборотних і сальдових відомостей, балансу та інших форм звітності).

Таким чином, автоматизована форма забезпечує повноту автоматизованої обробки і систематизацію облікової інформації та видачу вихідної інформації як у вигляді друкованих документів, так і відеограм. Вихідна інформація повинна, оформлятися в порядку, який забезпечує:

достовірність;

своєчаснісність;

системність, тобто взаємозв'язок інформації хронологічного і систематичного обліку, синтетичного й аналітичного обліку, облікової і звітної інформації;

обгрунтованість, тобто відповідність даних перевіреним і опрацьованим первинним документам;

повноту, тобто отримання всієї облікової і звітної інформації, необхідної для обліку і контролю;

В Україні більш широкого розповсюдження набула програма «1С: Підприємство 7.7 «. Проте сьогодні дедалі більшої популярності набуває нова версія цієї програми «1С: Підприємство 8.0» завдяки своїм новим додатковим можливостям [18, 246 ].

Схема автоматизованого бухгалтерського обліку в комп’ютерній програмі «1C Бухгалтерія «наведена на рисунку 4.1.

Рис. 4.1. Схема автоматизованого бухгалтерського обліку в комп’ютерній програмі «1C Бухгалтерія»

«1С Підприємство» забезпечує рішення всіх завдань, що стоять перед бухгалтерською службою підприємства, якщо бухгалтерська служба повністю відповідає за облік на підприємстві, включаючи, наприклад, виписку первинних документів, облік продажів і т.д. Дане прикладне рішення також можна використовувати винятково для ведення бухгалтерського й податкового обліку, а завдання автоматизації інших служб, наприклад, відділу продажів, вирішувати спеціалізованими конфігураціями або іншими системами.

До складу «1С Підприємство» включений план рахунків бухгалтерського обліку, що відповідає Наказу Міністерства Фінансів України «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку й Інструкції про його використання» від 30 листопада 1999р. № 291. Склад рахунків, організація аналітичного, валютного, кількісного обліку на рахунках відповідають вимогам законодавства по веденню бухгалтерського обліку й відображенню даних у звітності. При необхідності користувачі можуть самостійно створювати додаткові субрахунки й розрізи аналітичного обліку. Основним способом відображення господарських операцій в обліку є введення документів із конфігурацією, що відповідає первинним бухгалтерським документам. Крім того, допускається безпосереднє введення окремих проведень.

Для групового введення проведень можна використовувати типові операції - простий інструмент автоматизації, що легко і швидко налаштовується користувачем.

Порядок дій по оплаті рахунку постачальника, в умовах ведення комп’ютерного обліку в середовищі типової конфігурації програми «1С:Бухгалтерія» припускає виконання наступних кроків:

— реєстрація контрагента.

— реєстрація рахунку. Оскільки облік розрахунків з постачальниками ведеться в аналітичному розрізі документів-підстав, треба відразу ж по приходу таких документів зареєструвати їх у документі «Договори» «Рахунку вхідні».

— виписка платіжного доручення. На підставі рахунку постачальника виписується платіжне доручення. Формування платіжного доручення з використанням убудованого документа дає можливість не тільки надрукувати документ, але й зберегти його в інформаційній базі у відповідних журналах, що дозволить надалі використати цю інформацію для уведення й контролю банківських виписок.

— одержання й уведення банківської виписки. При надходженні виписки банку, що підтверджує платіж, факт оплати відображається в обліку проводкою в дебет рахунку розрахунків з постачальниками й із кредиту рахунку 311 [25, 125 ].

Для виписки платіжного доручення в типовій конфігурації передбачений документ «Платіжне доручення». Звертання до цього документа здійснюється через меню «Документи — Платіжне доручення». Розглянемо послідовність дій при заповненні форми документа «Платіжне доручення» :

— Вибирається розрахунковий рахунок, з якого будуть перераховуватися кошти за замовчуванням документ використає той розрахунковий рахунок, що був обраний як основний при заповненні відомостей про організації. Якщо необхідно виконати перерахування з іншого розрахункового рахунку, то досить нажати на кнопку й вибрати рахунок з довідника «Банківські рахунки» .

— Уводиться номер платіжного доручення. Завжди автоматично встановлюється наступний один по одному номер, але його можна змінити вручну. Програма контролює унікальність номерів протягом одного фінансового року й не дозволить увести повторювані номери.

— У поле «від» вводиться дата виписки платіжного доручення.

— У поле «Контрагент» є кнопка звертання до довідника «Контрагенти». З нього вибирається постачальник платежу. Підставляється його розрахунковий рахунок.

— У поле «Замовлення» можна ввести документ, на підставі якого виконується платіж. Якщо запис про документ в довіднику відсутній, то її можна ввести в процесі заповнення даного поля.

— У поле «Сума» вводиться сума перерахування, включаючи ПДВ.

— «ПДВ» визначена за замовчуванням рівної 20%, її не прийдеться змінювати вручну.

— У поле «Призначення платежу» вводиться короткий зміст операції, проведеної платіжним дорученням, у якій варто відбити наступні моменти: призначення загальної суми платежу, тобто, за який товар; за які роботи або послуги перераховуються кошти; якщо перерахування провадяться до одержання товару або надання послуги, то вказується, що даний платіж є передоплатою; номери й скорочені назви виправдувальних документів із вказівкою дати їхнього складання або отримання. Екземпляри платіжного доручення підписуються керівником підприємства й головним бухгалтером і направляються в банк [ 25, 133 ].

Вихід з форми уведення документа приведе до його збереження в журналах операцій і документів. Оскільки документ не породжує проводок, то він не попадає ні в журнал проводок, ні в журнал операцій.

Запис про виписане платіжне доручення реєструється в журналі «Банк» Запис містить основні реквізити, що дозволяють ідентифікувати документ. По цьому записі можна в будь-який час знову звернутися до екранної форми даного документа, де заповнені всього її поля, а також роздрукувати платіжне доручення в необхідній кількості екземплярів.

Після виписки платіжного доручення банк підприємства перераховує кошти з рахунку підприємства на рахунок постачальника. Операція перерахування грошових коштів відображаються в бухгалтерському обліку на основі банківської виписки. Для цієї мети призначений документ типової конфігурації «Банківська виписка» [ 25, 137 ].

Великомостівське споживче товариство застосовує напівавтоматизовану форму ведення бухгалтерського обліку. Отже, даному підприємству потрібно удосконалювати систему ведення бухгалтерського обліку від напівавтоматизованої до автоматизованої форми ведення бухгалтерського обліку.

Висновки

Досліджуючи облік розрахунків з постачальниками, можна відзначити наступне:

Порядок та форми розрахунків між постачальником та покупцем визначаються в господарських договорах — найбільш розповсюджена і важлива основа виникнення зобов’язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин в ринковій економіці.

2. Документи, що оформляються при перерахуванні коштів, залежить від форми розрахунків: платіжне доручення, акредитив, інкасо та інші платіжні документи. Варто відмітити, що на Великомостівському споживчому товаристві найбільш поширеною формою безготівкових розрахунків є платіжне доручення.

3. Підставою для обліку імпортних товарів та їх руху є документи інофірми-постачальника, транспортно-експедиційних компаній по навантажувально-розвантажувальних і транспортних послугах, документи на послуги по зберіганню товару, розрахункові документи про сплату мита, зборів і податків. Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядчиками проводяться на підставі документів постачальника.

4. При виявленні недостачі або дефекту товарів приймання не припиняється, а складається рекламаційний акт.

Для обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги призначений рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». На досліджуваному споживчому товаристві найчастіше використовується 631 рахунок «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», тому що, розрахунків з іноземними постачальниками товариство не проводить.

6.Незалежно від методу оцінки ТМЦ, прийнятого на підприємстві, рахунок 63 кредитується згідно з документами постачальника в межах суми акцепту. У випадку, коли рахунок постачальника був акцептований і оплачений до надходження вантажу, а при прийманні ТМЦ виявилась їх недостача проти відфактурованої кількості, невідповідність цін та якісних показників, обумовлених в угоді, арифметичні помилки, брак отриманих ТМЦ, та робиться проводка на суму недостачі, неякісних товарів, помилки тощо.

8. Розрахунки з постачальниками-нерезидентами, які здійснюються в іноземній валюті, перераховуються в еквіваленті грошової одиниці України (гривні) за курсом, встановленим НБУ для здійснення розрахунково-платіжних операцій.

9. Щодо автоматизації облікових регістрів то в Україні більш широкого розповсюдження набула програма «1С: Підприємство 7.7». Проте сьогодні дедалі більшої популярності набуває нова версія цієї програми «1С: Підприємство 8.0» завдяки своїм новим додатковим можливостям.

Великомостівське споживче товариство застосовує напівавтоматизовану форму ведення бухгалтерського обліку. Отже, даному підприємству потрібно удосконалювати систему ведення бухгалтерського обліку від напівавтоматизованої до автоматизованої форми ведення бухгалтерського обліку.

Список використаних джерел

1. Альбом бухгалтерських проводок. — Харків: Фактор, 2010. — 80 с.

2. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник / За ред. Ф. Ф. Бутинця. — Житомир: ЖІТІ, 2000. — 608 с.

3. Грабова Н. М., Кривоносов Ю. Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках: Навч. посібник. — К.: А.С.К., 2001. — 416 с.

4. Енциклопедія бухгалтерських проводок // Бізнес (Додаток). — 2009. — 189 с. 14, N 15−16, N 17, 112).

5. Україна. Закон. Про Національний банк України від від 20.05.1999 № 679-XIV

6. Україна. Закон. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР.

7. Україна. Закон. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996.

8. Україна. Закон. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР) ;

9. Україна. Закон. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 № 2346-III

10. Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України затверджена постановою Правління Національного банку України № 149 від 20 червня 1995 року

11. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Правління НБУ 21 січня 2004 р.

12. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 // Все про бухгалтерський облік. — 2001. — № 48.

13. Кіндрацька Л. М. Бухгалтерський облік у банках України: Підруник. — Вид. 2-ге, доп. і перероб. — К.: КНЕУ, 2001. — 636 с.

14. Кірейцев Г. Г. Фінансовий менеджмент / За ред. проф. Г. Г. Кірейцева. — К.: ЦУЛ, 2002.

15. Марченко Д. М. «Автоматизація бухгалтерського обліку як джерело зростання його ефективності» / Д. М. Марченко // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 6. — с. 248−254

16. Новий бухгалтерський облік в Україні (побудова і застосування): навчально-методичний посібник. — Тернопіль: Карт — бланш, 2010. — 288 с.

17. Партин Г. О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики. Навчальний посібник. — К.: Знання, 2005. — 245 с.

18. Пічугин П. 1С: Бухгалтерія: доступно для бухгалтера. Повний практичний посібник для сучасного бухгалтера. — Х.: Фактор, 2004. — 425 с.

19. Полянська О. А. «Проблемні аспекти автоматизації управлінського обліку» / О. А. Полянська // Вісник ЛКА сер.: економічна. — 2011. — вип. 35. с. 289−290

20. Попітіч Т. В. «Організаційне та методичне забезпечення бухгалтерського обліку в умовах комп’ютеризації» / Т. В. Попітіч // Вісник ЛКА сер.: економічна. — 2011. — вип. 34. — с. 100−104

21. Пушкар М. С. Фінансовий облік: Підручник.- Тернопіль: Карт — бланш, 2002. — 628 с.

22. 34 Положення (стандарти) бухгалтерського обліку. — К.: Алерта 2011. — 272 с.

23. Сопко В. В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. — К., 2000. 578 с.

24. Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей / за ред. П. Я. Хомина. — Тернопіль: Астон, 2002. — 288 с

25. Чистов Д. В. Таранов А. В. Заремба О. А. Хозяйственные операции в компьютерной бухгалтерии 7.7 для Украины: Учебное пособие — М.: 1С, 2002. — 523 с.