Побудова плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, організація аналітичного обліку

http://www..ru/

Побудова плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, організація аналітичного обліку

бухгалтерський облік комерційний банк

1. Поняття про банківський рахунок

Для поточного відображення змін стану засобів банку та джерел їх утворення, що відбуваються під впливом господарських операцій, у бухгалтерському обліку застосовуються рахунки.

Рахунок бухгалтерського обліку — основна одиниця, яка реєструє, накопичує та зберігає інформацію, необхідну для ухвалення управлінських рішень.

За своєю формою рахунок бухгалтерського обліку — це таблиця, що має дві протилежні частини — ліву і праву. Ліва частина — дебет (скорочено — Д-т), права — кредит (скорочено — К-т).

Двостороння будова рахунку пояснюється тим, що під впливом господарських операцій в об'єктах бухгалтерського обліку можуть відбуватися два види змін — збільшення або зменшення.

Підсумки сум операцій, що відбулися за рахунком за певний період, називаються оборотами. Зміни, відображені за дебетом рахунку, називають дебетовим оборотом, за кредитом — кредитовим оборотом.

Залишок за рахунком називається сальдо. Сальдо може бути початковим (на початок звітного періоду) і кінцевим (на кінець звітного періоду).

За активним рахунком збільшення господарських засобів відображається за дебетом рахунку, а їх зменшення — за кредитом. Саль до активного рахунку завжди дебетове.

Сальдо пасивного рахунку завжди кредитове. Збільшення джерел господарських засобів відображається за кредитом пасивного рахунку, а їх зменшення — за дебетом.

За активно-пасивними рахунками записи здійснюються аналогічно записам за активними та пасивними рахунками.

Господарські операції відображають за рахунками бухгалтерського обліку методом подвійного запису. Тобто, кожна операція одночасно реєструється в однаковій сумі за двома взаємопов'язаними за економічним змістом даної операції рахунками: за дебетом одного рахунку та кредитом іншого. Внаслідок цього між рахунками ви никає взаємозв'язок, що називається кореспонденцією рахунків.

Кореспонденцію рахунків подають бухгалтерським проведенням — записом, що показує, за дебетом і кредитом яких рахунків і в якій сумі зареєстровано ту чи ту операцію.

За допомоги подвійного запису господарських операцій за рахунками бухгалтерського обліку забезпечується контроль за станом господарських засобів і джерел їх утворення. Подвійний запис також дає змогу контролювати економічний зміст проведених господарських операцій. За його допомоги можна з’ясувати, внаслідок яких операцій сталися зміни певного виду коштів, джерел їх утворення чи господарських процесів, звідки ці кошти надійшли і куди вони вибули.

2. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку в банках

Існує ряд класифікацій рахунків бухгалтерського обліку за окремими критеріями, які в цілому дають повну характеристику та кого важливого елементу системи обліку, як рахунок.

Рахунки бухгалтерського обліку за місцем їх відображення в балансі поділяються на балансові й позабалансові.

За балансовими рахунками відображається стан засобів і джерел їх утворення.

Позабалансові рахунки використовуються для обліку операцій, не відображених у балансі.

Згідно з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку елемент активу або пасиву відображається за балансовими рахунками в тому разі, якщо він задовольняє дві вимоги:

* існує ймовірність того, що банк отримає або втратить будь-яку майбутню економічну вигоду, пов’язану з конкретним видом активу чи зобов’язання;

* конкретний вид активу чи зобов’язання має вартість, яка може бути точно визначена.

Елементи активів чи зобов’язань, які не задовольняють хоча б од ну з названих вимог, обліковуються за позабалансовими рахунками.

Бухгалтерський облік операцій за позабалансовими рахунками ведеться за системою подвійного запису. Характеристика позабалансових рахунків визначається таким чином:

* позабалансовий рахунок є активним, якщо з переведенням об'єкта обліку на баланс дебетується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок 9020 «Іарантїї, що надані клієнтам» — активний, бо в разі, якщо клієнт виявиться неплатоспроможним, банк буде змушений здійснити платіж за наданою гарантією, дебетуючи при цьому балансовий рахунок «Сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями»;

* позабалансовий рахунок є пасивним, якщо з переведенням об'єкта обліку на баланс кредитується балансовий рахунок. На приклад, рахунок 9110 «Зобов'язання з кредитування, які отримані від банків» — пасивний, оскільки в разі, якщо банк скористається кредитною лінією (отримане зобов’язання буде реалізоване), він кредитуватиме відповідний балансовий рахунок першого класу 16 розділу «Кошти інших банків».

Для відображення позабалансових операцій за рахунками бухгалтерського обліку методом подвійного запису використовуються контрра-хунки 99 розділу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

За економічним змістом об'єктів обліку рахунки бухгалтерського обліку поділяють на активні, пасивні та активно-пасивні. Активні рахунки призначені для обліку розміщення коштів та подарських засобів, а пасивні - для обліку джерел утворення господарських засобів і коштів.

Певна частина рахунків є активно-пасивними, що пояснюється економічним змістом об'єктів обліку, що відображаються за вказаними рахунками. До таких рахунків належать технічні, транзит ні рахунки, окремі рахунки доходів і витрат банку, контр рахунки. Згідно з принципом окремого відображення активів і пасивів активно-пасивні рахунки слід розглядати як виняток. За активно-пасивним рахунком сальдо може бути дебетове, кредитове або розгорнуте (і дебетове, і кредитове).

За призначенням і структурою банківські рахунки переділяються на основні, регулюючі й операційні).

Основні рахунки призначені для обліку господарських засобів і їх утворення. Для регулювання (уточнення) оцінки господарських засобів і джерел їх утворення, відображених за структурою рахунками, використовують регулюючі рахунки. Вони, своєю чергою, поділяються на контрактивні й контрпасивні.

Контрактивні рахунки призначені для регулювання оцінки окремих основних активних рахунків, тому самі є пасивними. За їхнім кредитом відображають збільшення сум, які підлягають вирахуванню з залишку основного активного рахунка, а за дебетомзменшення цих сум. Сальдо такого рахунку показує остаточну суму, яка підлягає вирахуванню із залишку основного активного рахунка. До контрактивних рахунків належать, зокрема, такі: «Знос основних засобів», «Знос інших нематеріальних активів», «Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на інвестиції» то що. Сальдо контрактивного рахунку показується в активі балансу банку зі знаком «мінус» і таким чином зменшує оцінку об'єкта об ліку, відображеного за основним активним рахунком (або групою рахунків).

Контрпасивні рахунки призначені для регулювання оцінки основних пасивних рахунків, тому самі є активними. Вони слугують для регулювання (зменшення) оцінки джерел коштів, що обліковуються за основними пасивними рахунками. За дебетом контрпа-сивного рахунку відображається збільшення сум, що підлягають вирахуванню із сальдо основного пасивного рахунку, за кредитом — зменшення таких сум. Дебетове сальдо контрпасивного рахунку показує остаточну суму, на яку повинна бути зменшена оцінка об'єкта обліку, відображеного за основним пасивним рахунком. Прикладами контрпасивних рахунків є такі: «Неамортизований дисконт за цінними паперами власного боргу, емітованими банком», «Неамортизований дисконт за кредитами, отриманими від міжнародних та інших фінансових організацій» тощо.

3. Сутність і структура Плану рахунків

План рахунків банківських установ — систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій.

Він призначений для відображення бухгалтерської інформації та є складовою національної системи бухгалтерського обліку.

План рахунків бухгалтерського обліку розроблено Національним банком України відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів, Міжнародних і Національних стандартів бухгалтерського обліку. Він є обов’язковим для використання банківськими установами України. План рахунків розроблено окремо для комерційних банків і установ НБУ з метою забезпечення по треб складання фінансової звітності.

Він дає змогу здійснити детальний і повний облік усіх банківських операцій, а також своєчасно надавати детальну, достовірну і змістовну інформацію керівництву банку, існуючим чи потенцій ним акціонерам і діловим партнерам, Національному банку України, податковим, статистичним органам та іншим користувачам.

План рахунків бухгалтерського обліку банків України можна переділити на три логічні частини — балансову, частину доходів і витрат, позабалансову.

Балансова частина містить перші п’ять класів Плану рахунків На підставі цих класів складають балансовий звіт банку.

Частина доходів і витрат об'єднує класи доходів і витрат. На їх підставі складають звіт про фінансові результати діяльності банку.

Позабалансова частина містить позабалансові рахунки. У цій частині ведеться облік позабалансових вимог і зобов’язань банку, списаної заборгованості, активів клієнтів на зберіганні, інших засобів, цінностей і документів.

Усі частини Плану рахунків перебувають у тісному логічному зв’язку.

План рахунків побудовано за ієрархічним принципом. Кожна з чотирьох цифр номера балансового рахунка означає рівень ієрархії. Отже, перша цифра визначає клас рахунка, перша і друга — розділ, перша, друга й третя — групу, перша, друга, третя і четвертаномер рахунка. Такий підхід дає змогу виконувати групування на різних рівнях ієрархії та легко складати звіти різних форм.

Рахунки балансової частини Плану рахунків згруповано за ви дами операцій банку — казначейські та міжбанківські операції, операції з клієнтами, операції з цінними паперами, довгострокові вкладення, основні засоби та нематеріальні активи, капітал банку. Активи та зобов’язання в балансовій частині Плану рахунків подано за ознакою зниження ліквідності (активи) та збільшення часу, необхідного для повернення боргів (пасиви).

4. Характеристика Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України за класами

План рахунків бухгалтерського обліку комерційного банку скла дається з дев’яти класів.

У першому класі Плану рахунків обліковують казначейські та міжбанківські операції комерційних банків. До казначейських інструментів належать:

* готівкові кошти;

* банківські метали;

* цінні папери, що їх рефінансує Національний банк України;

* кошти Національного банку України в комерційному банку;

* кошти комерційного банку в Національному банку України. До міжбанківських інструментів належать операції між комерційними банками:

* кореспондентські рахунки;

* депозити;

* кредити;

* фінансовий лізинг.

Рахунки другого класу використовують для обліку операцій з клієнтами банку — суб'єктами господарської діяльності, органами загального державного управління та фізичними особами. За такими рахунками обліковуються кошти на поточних рахунках, кредити, депозити, кошти на транзитних рахунках, дебіторська і кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами.

В третьому класі Плану рахунків обліковуються операції з цінними паперами (окрім цінних паперів, що рефінансуються НБХ і термінових вкладень), інші активи й зобов’язання банку, зокрема товарно-матеріальні цінності, розрахунки між установами одного банку, позиція банку за іноземною валютою та банківськими мета лами, дебіторська і кредиторська заборгованість установи.

У четвертому класі зосереджено групи рахунків, на яких обліковують довготермінові вкладення банку в асоційовані й дочірні підприємства, в нематеріальні активи та в основні засоби. Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух належних банкові основних засобів, нематеріальних активів, вкладень в інші активи довготермінового характеру.

П’ятий клас Плану рахунків служить для обліку капіталу банку. Він криє в собі привнесений капітал, нерозподілений прибуток і резерви, створені за рахунок прибутку.

Доходи і витрати обліковують відповідно у шостому й сьомому класах Плану рахунків. Усі статті доходів і витрат класифікуються за їхнім економічним змістом. Зокрема, вирізняють процентні, комісійні, торговельні та інші банківські операційні доходи (витрати). Крім названих груп, вирізняють також доходи у формі повернення списаних активів, непередбачені та інші доходи.

За рахунками сьомого класу обліковують також загальні адміністративні витрати, відрахування в резерви, непередбачені витрати і податок на прибуток. Резерви формують на покриття заборгованості за наданими кредитами, втрат від знецінення цінних паперів у портфелі банку, а також на покриття інших ризиків і втрат.

У восьмому класі відкриваються рахунки управлінського обліку, деталізація яких визначається установою банку самостійно.

На рахунках дев’ятого класу обліковуються:

* вимоги та зобов’язання банку, які можуть виникнути в майбутні періоди та за якими банк піддається ризикові;

* документи і цінності;

* розрахунки за операціями з приватизації тощо.

Усі рахунки дев’ятого класу поділяються на три частини.

Рахунки розділів 90−95 використовуються для обліку операцій, пов’язаних з різними ризиками для банку. Це — зобов’язання та вимоги за укладеними, але ще не виконаними угодами, як, наприклад, кредитні лінії, дозволений овердрафт, непокриті безвідкличні а кредити ви, гарантійні зобов’язання, зобов’язання за цінними паперами, спортові та форвардні контракти з купівлі-продажу іноземної валюти.

Рахунки розділів 96−98 використовуються для обліку списаної заборгованості та коштів до повернення, документів, цінностей та розрахунків за операціями з приватизації.

Рахунки розділу 99 є контррахунками, які використовуються для подвійного запису операцій, здійснених за рахунками розділів 90−98.

Рахунки відкриваються в аналітичному обліку у будь-якому на розсуд банку. За рахунками 99 розділу обліковується з позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами.

5. Аналітичний та синтетичний облік у банках

Синтетичний (узагальнюючий) облік дозволяє отримувати систематизовану інформацію щодо фінансового стану банку і контролювати правильність відображення операцій за рахунками бухгалтерського обліку.

Ведення синтетичного обліку забезпечується за допомоги рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 21.11.2007 р. № 388.

Облік операцій за рахунками синтетичного обліку не дає банкові можливості проконтролювати стан рахунків кожного клієнта. Тому детальна інформація про кожного контрагента і кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку за аналітичними рахунками. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку.

Банки самостійно визначають процедури перевірки тотожності даних аналітичного та синтетичного обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку — це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, книг, журналів тощо, що містять узагальнену облікову інформацію аналітичного та синтетичного рівнів.

Банки самостійно розробляють і затверджують форми регістрів, обліку з урахуванням того, що регістри синтетичного та аналітичного обліку повинні мати назву, період реєстрації операцій, Ізвища і підписи або інші кодовані знаки, що дають змогу іден-ифікувати осіб, які їх склали.

Серед основних форм регістрів синтетичного обліку банки зобов’язані передбачити щоденний оборотно-сальдовий баланс. Тому у балансі відображаються обороти за дебетом і кредитомного синтетичного рахунка за день та вихідні залишки за кожним балансовим рахунком четвертого порядку з проміжними підсумками за балансовими рахунками третього та другого порядків (аналогічно і за позабалансовими рахунками). В оборотно-сальдовому балансі відображаються підсумки за кожним класом рахунків та загальний підсумок за всіма рахунками установи банку за активом і пасивом балансу. Правильність складання щоденного балансу оборотів і залишків контролюється рівністю дебетових і кредитових оборотів та залишків за активом і пасивом. Наявність такої рівності є обов’язковою умовою початку нового банківського дня До інших регістрів синтетичного обліку належать: сальдовий баланс, перевірочні відомості, касові журнали тощо. Вони відрізняються за ступенем узагальнення інформації та використовуються для звіряння даних аналітичного та синтетичного обліку.

Щоденна детальна інформація про здійснені банком операції відображається в основних регістрах аналітичного обліку — особових рахунках, які відкриваються за кожним аналітичним балансовим і позабалансовим рахунком.

За деякими балансовими рахунками аналітичний облік може вестися в операційних журналах, картках, книгах, у вигляді хронологічного запису операцій. Як регістри аналітичного обліку можуть ви користовуватися окремі примірники первинних документів.

Особові рахунки клієнтів банки ведуть у двох примірниках. Перший примірник особового рахунка зберігається в документах дня банку. Другий примірник — виписку з особового рахунка — за підписом працівника банку з відбитком штампа видають клієнтові. До виписок з особових рахунків додають документи або їхні копії, на основі яких здійснено записи за рахунком.

6. Формування номера аналітичного рахунка

Кожен об'єкт аналітичного обліку характеризується набором параметрів, необхідних для складання фінансової звітності. Національний банк України розробив і довів до комерційних банків «Методичні вказівки про ведення параметрів аналітичного обліку», затверджені постановою Правління НБУ від 17.06.2007 р. за № 191.

Усі параметри аналітичного обліку Національним банком України переділено на дві групи:

* обов’язкові;

* необов’язкові.

Обов’язкові параметри вводять з урахуванням вимог НБУ що до звітності банків, їх неодмінно заповнюють під час занесення до комп’ютерної системи нового контрагента (клієнта).

В свою чергою, обов’язкові параметри бувають:

* загальні;

* спеціальні.

Загальні параметри застосовують до всіх аналітичних рахунків, спеціальні - до окремих груп аналітичних рахунків залежно від економічного змісту.

До номера аналітичного рахунка можуть долучати лише деякі параметри аналітичного обліку, інші параметри зберігають поза номером рахунка і використовують для виконання операцій і скла дання звітності.

Методичними вказівками НБУ визначено, що довжина номера аналітичного рахунка не є фіксованою і може мати до 14 знаків. Перші п’ять знаків жорстко регламентовано. Наступні знаки в номері рахунка банк формує самостійно відповідно до власних можливостей і потреб.

Усі номери рахунків аналітичного обліку формуються за такою схемою:

АААА К ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ, АААА — номер балансового рахунка (4 знаки) К — ключовий розряд (1 знак) ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ — інформація про аналітичний рахунок (до 9 знаків).

Сегмент ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ номера аналітичного рахунка визначається банком самостійно. До складу цього сегмента можуть уводитися такі параметри:

* код контрагента;

* порядковий номер рахунка;

* номер філії банку;

* код валюти тощо.

У разі необхідності банки можуть самостійно збільшувати кіль кість необхідних атрибутів поза номером рахунка. Код валюти в номері рахунка заповнюється в окремому полі та вирізняється похилою лінією вправо.

До інших регістрів синтетичного обліку належать: сальдовий баланс, перевірочні відомості, касові журнали тощо. Вони відрізняються за ступенем узагальнення інформації та використовуються для звіряння даних аналітичного та синтетичного обліку.

Щоденна детальна інформація про здійснені банком операції відображається в основних регістрах аналітичного обліку — особових рахунках, які відкриваються за кожним аналітичним балансовим і позабалансовим рахунком.

За деякими балансовими рахунками аналітичний облік може вестися в операційних журналах, картках, книгах, у вигляді хронологічного запису операцій. Як регістри аналітичного обліку можуть ви користовуватися окремі примірники первинних документів.

Особові рахунки клієнтів банки ведуть у двох примірниках. Перший примірник особового рахунка зберігається в документах дня банку. Другий примірник — виписку з особового рахунка — за підписом працівника банку з відбитком штампа видають клієнтові. До виписок з особових рахунків додають документи або їхні копії, на основі яких здійснено записи за рахунком.