Види суб «єктів господарського права. 
Державна реєстрація підприємства. 
Поняття і класифікація суб» єктів трудового права (контрольна робота)

КОНТРОЛЬНА РОБОТА Види суб'єктів господарського права. Державна реєстрація підприємства. 3. Поняття і класифікація суб'єктів трудового права.

1. Види суб'єктів господарського права Господарське законодавство і право регулює умови створення і діяльності різних видів суб'єктів. Кожен вид має законодавчо визначені назву і правове становище.

Суб'єктів господарського права класифікують на види згідно з об'єктивним матеріальним критерієм. Таким критерієм законо­давець вважає зміст діяльності або функції суб'єкта, які він вико­нує в економічній системі України.

Враховуючи особливості функцій, господарське законодав­ство визначає правове становище таких суб'єктів господарського права, як: 1) підприємства та їхні структурні підрозділи- 2) об'єд­нання підприємств- 3) фінансові та посередницькі інститути- 4) громадяни-підприємці- 5) органи державної виконавчої влади в економіці. Крім того, у кожній з цих груп враховуються особ­ливості правового становища окремих видів суб'єктів господар­ського права.

Підприємства відповідно до їхніх функцій посідають головне місце в економіці. З урахуванням соціально-економічної ролі підприємств законодавець кваліфікує їх як основну організацій­ну ланку народного господарства України. Така кваліфікація зу­мовлена тим, що підприємство є господарською організацією, господарюючим суб'єктом. Коротко підприємство визначається як господарюючий суб'єкт, що створюється для здійснення гос­подарської діяльності з метою одержання прибутку, який має не­обхідні для цього повноваження і реєструється у визначеному за­коном порядку як комерційна юридична особа. Терміну «підпри­ємство» в зарубіжному комерційному праві відповідають поняття «компанія» або «корпорація» .

Суб'єктами господарської діяльності є також підрозділи під­приємств (ст. 7 Закону України «Про підприємства в Україні») та інших господарських організацій. Вони створюються самими організаціями для певної господарської діяльності. Функції і компетенцію таких суб'єктів визначають підприємства у поло­женнях про них. Положення затверджують органи управління організацій. Ці суб'єкти не реєструються як юридичні особи.

Другим видом суб'єктів господарського права є об'єднання підприємств, що визначається як господарська організація, ство­рювана на добровільних засадах двома і більше підприємствами для спільного виконання делегованих учасниками виробничих, комерційних, наукових та інших визначених статутом (догово­ром) функцій і зареєстрована як юридична особа. Об'єднаннями згідно із законодавством є асоціації, корпорації, концерни, кон­сорціуми та інші виробничо-господарські комплекси. Специфіч­ним видом господарського об'єднання є промислово-фінансова група. Об'єднання підприємств створюється лише у тому разі, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

Третім видом суб'єктів господарського права є так звані фінансові і посередницькі інститути, що належать до інфра­структури ринку. Загальна риса, яка їх об'єднує, — обслуговуван­ня ринку. Фінансовий інститут можна визначити як організацію, що засновується у формі акціонерного або іншого товариства і реєструється як юридична особа, що забезпечує функціонування ринків товарів і капіталів.

Такі акціонерні та інші господарські товариства здійснюють кредитування господарюючих суб'єктів, інвестування об'єктів підприємництва та іншої діяльності, надають страхові, комерцій­ні та посередницькі послуги. Назви цих суб'єктів визначаються залежно від виду діяльності: банки, інвестиційні фонди, інвести­ційні компанії, страхові компанії, товарні та фондові біржі, довір­чі товариства тощо.

Четвертим видом суб'єктів господарського права є громадяни-підприємці (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства). Ці особи мають право здійснювати підприєм­ницьку господарську діяльність у будь-яких організаційних фор­мах за їх вибором (ст. 6 Закону України «Про підприємництво»). Зокрема, якщо діяльність фізичних осіб здійснюється із залучен­ням найманої праці, вона реєструється як приватне підприєм­ство.

П’ятим видом суб'єктів господарського права є органи влади і органи адміністративно-господарського управління та контролю. Згідно з Законом України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р. органи влади — це міністерства та інші цен­тральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи виконавчої влади Автономної Рес­публіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання ді­яльності суб'єктів природних монополій, ринку цінних паперів, державні органи приватизації, Національна рада України з пи­тань телебачення і радіомовлення, місцеві органи виконавчої владиоргани адміністративно-господарського управління та контролю — це суб'єкти господарювання, об'єднання, інші особи в частині виконання ними функцій управління або контролю в межах делегованих їм повноважень органів влади чи органів міс­цевого самоврядування.

2. Державна реєстрація підприємства Державна реєстрація підприємств є обов’язковою юридичною дією при їх створенні. Вона встановлена ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні» та ст. 8 Закону України «Про під­приємництво». Ці статті визначають державні органи, на які по­кладено реєстрацію підприємств (органи державної реєстрації), а також загальні умови і порядок реєстрації. Детальніше вони ви­значаються Положенням про державну реєстрацію суб'єктів під­приємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740.

Реєстрація підприємств є процесуально-правовою дією, вна­слідок якої підприємства включаються до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій. Днем включення визначено день реєстрації підприємства. Зазначена дія має за мету надати підприємству формально-юридичних ознак суб'єкта права, згідно з якими воно починає функціонувати у господарсько-правовому обігу як загальновідома для третіх осіб і органів держави юри­дична особа. Запис у Єдиному державному реєстрі про реєстра­цію підприємства становить юридичний факт виникнення під­приємства — суб'єкта права з правами юридичної особи. Відпо­відно до законодавства України підприємство визначається дію­чим, стає юридичною особою, набуває прав та обов’язків з дня його державної реєстрації (ст. 5 Закону України «Про підприєм­ства в Україні»). Діяльність незареєстрованих підприємств не до­пускається. З іншого боку, підприємство вважається таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру. Цей запис є скасуванням реєстрації.

Законодавство визначає органи державної реєстрації підпри­ємств. За загальним правилом, це державні органи за місцезнахо­дженням підприємств, а саме: а) виконкоми міських, районних у містах радб) районні, районні міст Києва і Севастополя держав­ні адміністрації.

Законодавством визначено також органи, які здійснюють дер­жавну реєстрацію окремих видів суб'єктів господарського права. Так, господарські товариства, що займаються банківською діяль­ністю, реєструє Національний банк України в порядку, визначе­ному Законом України «Про банки і банківську діяльність». Фондова біржа підлягає державній реєстрації Державною комі­сією з цінних паперів та фондового ринку.

3. Поняття і класифікація суб'єктів трудового права.

Суб'єкти трудового права — це учасники індивідуальних, колективних трудових та інших відносин, що є предметом тру­дового права, і які на підставі чинного законодавства наділя­ються суб'єктивними правами та відповідними обов’язками.

Основними суб'єктами трудового права є працівник і робо­тодавець, як суб'єкти індивідуальних трудових відносин.

Суб'єкти трудового права — більш широке поняття, ніж суб'єкти трудових правовідносин.

Суб'єктами трудового права є: громадяни (працівники, ро­ботодавці) — трудові колективипрофспілкові організації або інші уповноважені на представництво трудовим колективом органисоціальні партнери на державному, галузевому, регіональному рівнях в особі представників відповідних об'єднань профспілок або інших представницьких організацій трудящих і об'єднань власників або уповноважених ними органівдержавні органимісцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.

Кожен суб'єкт трудового права наділяється специфічними властивостями, тобто правовим статусом, під яким розуміється його юридичне становище, як можливого учасника конкретних правових відносин в сфері використання найманої праці.

Зміст статусу суб'єктів трудового права включає такі ос­новні елементи:

1) трудова правосуб'єктність — особлива властивість, що виз­нається державою за суб'єктами трудового права і означає, що за наявності певних умов (досягнення конкретного віку — для громадянорганізаційних передумов — для тру­дових колективівгосподарської або майнової і оперативної відокремленості - для підприємств, установ, організацій) вони здатні бути учасниками конкретних правовідносин у сфері праці, володіти правами та обов’язками, а також набувати їх своїми діями, тобто володіти трудовою пра­во дієздатністю;

2) основні (статутні) трудові права і обов’язки. Трудова правосуб'єктність також є передумовою наділення суб'єкта трудового права такими правами і обов’язками, які безпо­середньо випливають із дії закону і не пов’язані з вчинен­ням будь-яких дій з його боку. Суб'єктивні права і обов’яз­ки, що безпосередньо випливають із закону, складають ядро правового статусу суб'єкта трудового права. Вони, зазвичай, фіксуються в основних нормативних актах тру­дового законодавства. На відміну від суб'єктивних прав і обов’язків, що складають зміст конкретних правовідносин, ці суб'єктивні права і обов’язки називаються статутними. Наприклад, перелік основних статутних трудових суб'єктивних прав і обов’язків працівників міститься в Конституції України, в КЗпП України та інших норма­тивних актах. Статутні права і обов’язки підприємств (об'єднань) — в Законі України «Про підприємства в Україні», профспілок — в Законі України «Про про­фесійні спілки їх права та гарантії діяльності», у відповідних статтях КЗпП України;

3) гарантії цих прав і обов’язків;

4) відповідальність за порушення трудових обов’язків.