Основні форми діяльності Верховної Ради України. 
Законодавчий процес та інші парламентські процедури (реферат)

Реферат

на тему:

Основні форми діяльності Верховної Ради України. Законодавчий процес та інші парламентські процедури

У становленні парламентаризму майже кожної краї­ни одним із найскладніших, найтриваліших і найважчих є встановлення певної системи, порядку в роботі її пар­ламенту. Це зумовлено багатьма факторами: змістом і формами його роботи, складом та структурою, статусом й навіть особистими рисами парламентаріїв тощо.

Першочергове значення у встановленні порядку ро­боти парламенту має його нормативно-правове визна­чення. Порядок роботи Верховної Ради, а також її орга­нів та посадових осіб визначається Конституцією, Регла­ментом Верховної Ради, а надалі Законом про Регламент Верховної Ради, законами України про комітети Вер­ховної Ради, про статус народного депутата, іншими за­конодавчими актами. Відповідно до цих правових актів основними організаційними (організаційно-правовими) формами роботи Верховної Ради є її сесії і засідання.

Верховна Рада, зазначається у чинній Конституції, працює сесійно (ст. 82). Сесії Верховної Ради України поділяються на чергові й позачергові. Чергові сесії Вер­ховної Ради починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня. У зв’язку з такою конститу­ційною визначеністю початку роботи парламенту чергові сесії не скликаються.

Позачергові сесії Верховної Ради із зазначенням по­рядку денного скликаються Головою Верховної Ради на вимогу не менш як третини народних депутатів від кон­ституційного складу Верховної Ради або на вимогу Пре­зидента. У разі запровадження воєнного чи надзвичай­ного стану в Україні Верховна Рада збирається у дво­денний строк без скликання (ст. 83 Конституції).

У разі закінчення строку повноважень Верховної Ра­ди під час воєнного чи надзвичайного стану її повнова­ження тривають до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.

Проекти законів, постанов та інші документи поши­рюються серед депутатів під час їх реєстрації.

Порядок денний чергової сесії Верховної Ради за­тверджується на кожну чергову сесію. Цей документ включає, як правило, два розділи: у першому — питан­ня, повністю підготовлені для включення до розгляду на пленарних засіданняхдругий — питання, підготовку і доопрацювання яких Верховна Рада доручає здійснити комітетам, тимчасовим комісіям чи відповідним органам або особам.

Рішення про зміну чи включення питань із за­твердженого в цілому порядку денного сесії приймається не менш як 2/3 голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради. У разі, коли із зазначеного пи­тання є пропозиція погоджувальної ради депутатських фракцій, груп, рішення щодо неї приймається без обго­ворення більшістю голосів депутатів від конституційного складу.

Засідання Верховної Ради поділяються на пленарні, тобто загальні, і засідання її органів (комітетів тощо).

Засідання Верховної Ради відбуваються, як правило, відкрито. Закрите засідання відбувається за рішенням більшості від конституційного складу Верховної Ради (ст. 84 Конституції). Основним видом засідань і тим са­мим пріоритетною організаційною формою їх роботи є пленарні засідання.

Відповідно до Конституції (ст. 84) рішення Верхов­ної Ради приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування. До того ж голосування на засіданнях здійснюється народними депутатами осо­бисто.

Засідання Верховної Ради проводяться згідно з розкладом засідань. Рішення (крім процедурних) прийма­ються лише з питань, внесених до порядку денного засідання, за винятком випадків, встановлених Законом про Регламент Верховної Ради (Регламентом Верховної Ради). У разі порушення цієї вимоги прийняте рішення є недійсним, і Голова Верховної Ради не має права підписувати відповідний акт.

Засідання Верховної Ради відкривають, ведуть і за­кривають Голова Верховної Ради або його заступни­ки. Якщо вони з будь-яких причин не здійснюють цьо­го, то ці функції виконує один із голів комітету Вер­ховної Ради, визначений Головою Верховної Ради, один із його заступників або ж обраний депутатами головую­чий на засіданні. Під час обрання головуючого засідання веде найстаріший за віком присутній у залі засідань де­путат.

Перед кожним пленарним засіданням відбувається поіменна реєстрація депутатів з пред’явленням посвід­чення, персональної картки для голосування і з осо­бистим підписом депутата. На початку кожного засідан­ня Верховної Ради головуючий повідомляє про кількість депутатів, які зареєструвалися, а також про яких відомо, що вони відсутні з поважних причин. Кожного робочого | дня на початку першого засідання головуючий оголошує порядок денний на весь день роботи. Питання розгля­даються в тій послідовності, в якій вони включені до порядку денного. Перед закриттям засідання робочого дня головуючий уточнює та оголошує порядок денний на наступний день пленарної роботи відповідно до роз­кладу засідань Верховної Ради.

Рішення Верховної Ради з будь-якого питання прий­маються, як правило, після його обговорення. Голосу­вання здійснюється депутатами особисто в залі засідань або у відведеному для таємного голосування місці біля зали засідань.

Верховна Рада приймає закони, постанови та інші акти більшістю голосів депутатів від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією.

Рішення з питань парламентської процедури у ході засідання (процедурних питань) приймаються більшістю голосів депутатів, які взяли участь у голосуванні, за ви­нятком випадків, передбачених Законом.

Рішення Верховної Ради приймаються відкритим го­лосуванням за допомогою електронної системи підра­хунку голосів та таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів.

Поіменне голосування проводиться за пропозицією будь-якого з депутатів, підтриманою не менш як трети­ною депутатів, які взяли участь у голосуванні. На голо­сування ця пропозиція ставиться першою серед інших пропозицій щодо способу голосування.

Під час розгляду й обговорення питань порядку ден­ного надається час для доповіді - не менше 30 хвилин, співдоповіді - 20 хвилин і заключного слова — 10 хви­лин. Виступаючим у обговоренні надається 10 хвилин, для заяв, внесення запитів, резолюцій, виступів — 5 хвилин, для повторних виступів — 3 хвилини.

На пленарному засіданні ніхто не може виступати без дозволу головуючого. Промовець мусить виступати тільки з питання, з якого йому надано слововін не по­винен вживати образливі висловлювання та непристойні й лайливі слова, закликати до незаконних чи насиль­ницьких дій. Головуючий на засіданні має попередити промовця про недопустимість таких висловлювань і за­кликів або припинити його виступ, а в разі повторного порушення — позбавити його права виступу на даному засіданні.

Кожна функція Верховної Ради (законодавча, уста­новча, контрольна та ін.) має свій порядок здійснення або свої особливості. Здійснення цих функцій або окре­мих дій Верховної Ради та її органів, як правило, нази­вається процедурами, або процесом. Відповідно розріз­няють: законодавчу процедуруформування органів дер­жавної влади (установчу процедуру) — процедуру парла­ментського контролюбюджетну та інші спеціальні про­цедури.

Законодавчий процес та інші парламентські процедури

Головним видом парламентських процедур є зако­нодавча процедура (законодавчий процес). Вона стано­вить собою передбачений Конституцією та законами Ук­раїни порядок здійснення законодавчої функції і реалі­зації законодавчих повноважень. Законодавча процедура складна й багатогранна. Вона поділяється на види і стадії. Основними видами законодавчого процесу (зако­нодавчої процедури) є конституційний процес і звичай­ний законодавчий процес. Конституційний процес (конституційна процедура) — це порядок внесення змін до Конституції (відповідно до ст. 154−159). Звичайний законодавчий процес (законодавча процедура) — поря­док прийняття, зміни, скасування законів або призупи­нення їх дії.

Законодавча процедура складається з кількох стадій. Це вияв законодавчої ініціативи, обговорення законо­проекту, прийняття закону, його підписання і оприлюд­нення (опублікування). Кожна з таких основних стадій поділяється, у свою чергу, на окремі етапи, стадії, серед яких розрізняють, зокрема щодо першої стадії: розробку проектів законіввнесення і відкликання законодавчих пропозицій, законопроектів, поправокрозгляд законо­давчих пропозицій, законопроектів, поправок у коміте­тах, тимчасових спеціальних комісіяхщодо другої і третьої стадій законодавчого процесу (розгляд законо­проектів і прийняття законів) розрізняють розгляд зако­нопроектів у трьох читаннях тощо. Заключна стадія за­конодавчого процесу включає процедуру підписання за­конів, опублікування, введення їх у дію тощо.

Особа, яка має право законодавчої ініціативи або представляє орган, що має право законодавчої ініціати­ви, вносить на ім'я Верховної Ради законодавчі пропо­зиції, законопроекти, поправки (документи законодавчої ініціативи) у письмовій формі за своїм підписом.

Законодавчі пропозиції і проекти законів вносяться разом із супровідною запискою, яка має містити обґрунтування необхідності їх розробки або прийняття, а та­кож характеристику цілей, завдань та основних положень майбутніх законів, вказівку на їх місце в системі чинного законодавства, очікувані соціально-економічні та інші наслідки їх застосування. У разі внесення зако­нодавчої пропозиції, законопроекту або поправки, реа­лізація яких потребує матеріальних чи інших витрат за рахунок державного або місцевих бюджетів, додаються їх фінансово-економічне обґрунтування та пропозиції що­до покриття цих витрат.

Внесені для розгляду Верховною Радою законодавча пропозиція чи проект закону у разі невідповідності ви­могам Закону про Регламент Верховної Ради та поло­жень про порядок розробки проектів законів і про структуру, виклад, зміст та оформлення проектів законів із врахуванням висновків комітету з питань регламенту не пізніш як у п’ятнадцятиденний термін повертаються заступниками Голови Верховної Ради або Головою Вер­ховної Ради їх ініціаторам із зазначенням причин по­вернення. Основні підстави повернення законодавчих пропозицій чи проектів законів мають бути передбачені Законом про Регламент Верховної Ради України.

Верховна Рада розглядає законопроекти на пленар­них засіданнях. Розгляд і прийняття законопроекту (за­кону) включає: обговорення і схвалення основних поло­жень в основному, обговорення і схвалення статей та в цілому (розгляд у трьох читаннях). Кількість повторних читань законопроекту не обмежується.

Законопроект, підготовлений головним комітетом до першого читання, висновки відповідних комітетів та інші матеріали до нього надаються депутатам не пізніше як за 6, а такий, що стосується Конституції, — не пізніше як за 14 днів до розгляду на засіданні. При підготовці законопроекту до першого читання головний комітет бере один із текстів законопроектів за основу або складає інший текст.

При першому читанні законопроекту Верховна Рада заслуховує доповідь його ініціатора, співдоповіді ініціа­торів внесення кожного альтернативного законопроекту (якщо такі є) в порядку їх надходження, співдоповідь головного комітету, заслуховує відповіді на запитання, обговорює основні положення законопроекту і його структуру (частини, розділи, глави, статті, повноту і послідовність їх викладення), заслуховує пропозиції та зау­важення щодо них, розглядає пропозиції про опубліку­вання законопроекту для народного обговорення, роз­глядає проект закону про внесення змін чи доповнень до чинних законів, інші проекти рішень Верховної Ради, внесені ініціатором.

За результатами обговорення законопроекту у першому читанні Верховна Рада може прийняти рішення про:

— прийняття законопроекту за основу (з можливим доопрацюванням) і доручення відповідним комітетам підготувати законопроект на друге читання;

— відхилення законопроекту-

— передачу законопроекту ініціатору його внесення на доопрацювання у запропонований ініціатором вне­сення термін, але не більше 30 днів, і повторне його по­дання головним комітетом на перше читання;

— передачу законопроекту комітетам Верховної Ради на доопрацювання із встановленням строку доопрацю­вання і повторне поданням його на перше читання;

— опублікування законопроекту для народного обго­ворення, доопрацювання його із врахуванням наслідків обговорення і повторне подання на перше читання.

Основним у розгляді законопроекту є, звичайно, друге його читання.

Законопроект до другого читання подається у ви­гляді таблиці, яка містить: 1) законопроект, прийнятий у першому читанні за основу- 2) всі внесеш і не відкли­кані у встановленому порядку пропозиції, поправки із зазначенням ініціаторів їх внесення- 3) висновки голов­ного комітету щодо пропозицій і поправок- 4) законо­проект, запропонований головним комітетом в остаточ­ній редакції.

Під час другого читання законопроекту Верховна Рада проводить його постатейне обговорення та здійс­нює постатейне голосування.

За результатами другого читання законопроекту Вер­ховна Рада після скороченого обговорення може прий­няти рішення про:

— прийняття законопроекту у другому читанні, підготовку його на третє читання-

— відхилення законопроекту-

— повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на повторне друге читання;

— опублікування для народного обговорення зако­нопроекту в редакції? прийнятій на першому або друго­му читанні, доопрацювання із врахуванням наслідків об­говорення і повторне подання його на друге читання;

— повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на третє читання.

Законопроект, підготовлений до третього читання, висновки відповідних комітетів та інші матеріали поши­рюються серед депутатів не пізніше як за 2, а пов’язані з Конституцією — за 4 дні до його розгляду на засіданні Верховної Ради.

Під час третього читання Верховна Рада обговорює законопроект разом з іншими документами в такій по­слідовності:

1) закінчення постатейного голосування щодо всіх статей законопроекту, якщо воно не було до кінця здійснене під час другого читання;

2) прийняття постанови про схвалення внесеного Кабінетом Міністрів плану організаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних за­ходів для впровадження закону в життя;

3) прийняття законопроектів про внесення змін, до­повнень до чинних законів-

4) голосування щодо частин законопроекту-

5) прийняття законопроекту в цілому-

6) прийняття в цілому проекту закону або постанови про порядок введення прийнятого закону в дію.

За результатами третього читання законопроекту Верховна Рада може прийняти рішення про:

— прийняття закону в цілому-

— відхилення законопроекту-

— повернення законопроекту на доопрацювання із наступним поданням на повторне третє читання-

— відкладення голосування щодо законопроекту в Цілому до прийняття інших рішень-

— схвалення тексту законопроекту в цілому і вине­сення його тексту на всеукраїнський референдум, жзадо законопроект стосується питання, зазначеного у ст. 73 Конституції (про зміну території України).

Тексти законів та інших законодавчих актів, прийня­тих Верховною Радою, оформляються апаратом Верхов­ної Ради і в п’ятиденний термін підписуються Головою Верховної Ради, після чого закони невідкладно надси­лаються на підпис Президентові.

Президент підписує закон, беручи його до виконан­ня. Закон, переданий Президентові, має бути підписа­ний ним протягом 15 днів від дня отримання та офіцій­но оприлюднений.

Закон набирає чинності через десять днів від дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не перед­бачено самим законом, але не раніше дня його опублі­кування.

До основних парламентських процедур належить і має належати також процедура (процедури) формування органів державної влади, тобто установча процедура. Вона охоплює, зокрема, процедури надання згоди на призначення Президентом Прем'єр-міністра, прийняття резолюції недовіри Кабінетові Міністрівпризначення суддів Конституційного Суду, обрання суддів безстроко­венадання згоди на призначення Президентом на по­саду Генерального прокурора, висловлення недовіри Ге­неральному прокуроровіпризначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради з прав людинипризначення на посади та звільнення з посад голови та членів Рахункової палатипризначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку, членів Ради Національного банкупризначення членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовленняпризначення на посаду та припинення повноважень членів Центральної виборчої комісіїна­дання згоди на посади та звільнення з посад Президен­том Голови Антимонопольного комітету, Голови Фонду державного майна, Голови Державного комітету телеба­чення і радіомовлення України.

Пріоритетною уставчою процедурою є надання згоди на призначення Президентом Прем'єр-міністра. Вона передбачає: звернення Президента письмово до Верхов­ної Ради про надання згоди на призначення ним Прем'єр-міністра. Одночасно з письмовим поданням подається низка інформаційних матеріалів: відомості про освіту, фах, належність до політичної партії, автобіо­графія, декларація про доходи, виписка з трудової книжки про трудову діяльність тощо. Перед внесенням на розгляд кандидатури Прем'єр-міністра вона обгово­рюється у відповідних комісіях і у депутатських фрак­ціях, групах.

Під час розгляду кандидатури Прем'єр-міністра України у засіданні Верховної Ради бере участь Пре­зидент.

Кандидат на посаду Прем'єр-міністра виступає з до­повіддю про основні напрями майбутньої діяльності Ка­бінету Міністрів, відповідає на запитання народних де­путатів. В обговоренні кандидатури можуть брати участь тільки народні депутати.

Надання згоди на призначення Президентом запро­понованого ним кандидата на посаду Прем'єр-міністра здійснюється на пленарному засіданні Верховної Ради таємним голосуванням шляхом подачі бюлетнів. Резуль­тати голосування щодо згоди на призначення Прем'єр-міністра оформляються постановою Верховної Ради.

Іншою, не менш важливою, парламентською проце­дурою з числа основних його процедур є процедура здійснення парламентського контролю.

Верховна Рада відповідно до своїх повноважень без­посередньо або через свої органи здійснює (має здійс­нювати) парламентський контроль за забезпеченням конституційних прав, свобод і обов’язків громадян України, додержанням законів та інших актів, за вико­нанням загальнодержавних програм і бюджету, діяль­ністю органів, а також посадових осіб, яких вона оби­рає, призначає або затверджує.

Верховна Рада розглядає питання про додержання Конституції та законів України з власної ініціативи чи за поданням комітетів та тимчасових комісій Верховної Ради, народних депутатів України.

Верховна Рада розглядає програму діяльності Ка­бінету Міністрів на період його та своїх повноважень Ця програма подається на розгляд Верховній Раді місячний термін теля утворення уряду. За результатами розгляду програми Кабінету Міністрів приймається відповідна постанова.

Верховна Рада здійснює контроль також за ходом виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культур­ного розвитку, охорони навколишнього середовища як безпосередньо, тобто заслуховуючи доповіді Кабінету Міністрів з цих питань, так і через комітети Верхов­ної Ради відповідно до їх компетенції. Кабінет Мініст­рів одночасно із звітом про виконання Державного бюджету має подавати на розгляд Верховної Ради до­повіді про хід і результати виконання затверджених нею програм.

Однією з найважливіших контрольних процедур є заслуховування звіту Кабінету Міністрів.

Верховна Рада раз на рік розглядає звіт Кабінету Міністрів про хід і результати виконання схваленої нею програми його діяльності. Щорічний звіт Кабінету Міністрів про свою діяльність подається у 45-денний строк після закінчення календарного року не пізніше як за 15 днів до розгляду на засіданні Верховної Ради. Він передається комітетам Верховної Ради, а також поши­рюється серед депутатів.

Звіт про роботу Кабінету Міністрів на засіданні ро­бить Прем'єр-міністр або, у разі його відсутності, Пер­ший віце-прем'єр-міністр. Після заслуховування звіту Кабінету Міністрів та співдоповідей комітетів Верховної Ради відбувається його обговорення. За підсумками об­говорення звіту Верховна Рада приймає відповідну по­станову. У випадках, коли .діяльність Кабінету Міністрів буде визнана незадовільною, Верховна Рада може прий­няти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів в' цілому, що тягне за собою його відставку.

Контрольна діяльність Верховної Ради поширюється й на деякі інші органи і посадові особи.

Верховна Рада розглядає звіти Генерального проку­рора, Голови Національного банку, Голови Фонду дер­жавного майна та керівників інших органів і посадо­вих осіб, які обираються, призначаються чи затверджу­ються Верховною Радою, крім органів судової влади та суддів.

Щорічні письмові звіти таких органів і посадових осіб подаються до Верховної Ради протягом місяця після закінчення календарного року і поширюються серед де­путатів. У разі необхідності їх розгляду на засіданні Вер­ховної Ради відповідні питання включаються до порядку денного сесії.

Важливими і дієвими формами парламентського контролю є і мають бути депутатські запити як офіційні звернення на сесії Верховної Ради до органів Верховної Ради, Кабінету Міністрів, керівників інших органів дер­жавної влади та місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташо­ваних на території України, незалежно від їх підпоряд­кування та форм власності.

Запит оголошується головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради або самим депутатом, якщо він на цьому наполягає.

Відповідь на депутатський запит також оголошується головуючим на засіданні Верховної Ради в тому разі, якщо на цьому наполягає депутат.

Доцільним є і проведення у порядку парламентсько­го контролю «Дня Уряду» (Кабінету Міністрів) за ініціа­тивою народних депутатів та громадян України з акту­альних питань внутрішньої і зовнішньої політики держа­ви, її соціально-економічного розвитку, про стан додер­жання Кабінетом Міністрів вимог Конституції, вико­нання законів України тощо.

Можлива й така форма парламентського контролю за реалізацією Конституції, законів України та їх окре­мих положень, як парламентські слухання.

Поряд із основними процедурами діяльності Вер­ховної Ради — законодавчою, установчою та контроль­ною — у парламенті України мають діяти і спеціальні процедури, тобто спеціальний порядок розгляду деяких питань. Зокрема, за спеціальними процедурами відбу­ваються заслуховування Верховною Радою щорічних та позачергових послань Президентазатвердження Дер­жавного бюджету і контроль за його виконаннямроз­гляд зовнішньополітичних питань.

За спеціальними процедурами мають: розглядатися питання про внесення змін до Конституціїздійснюва­тись повноваження щодо Автономної Республіки Кримрозглядатися звернення громадян про порядок дострокового припинення повноважень народного депутатапитання про запровадження воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях, оголошення стану війни, загальну або часткову мобілізацію, оголо­шення окремих місцевостей зонами надзвичайної еко­номічної ситуаціїздійснюватися усунення Президента з поста в порядку особливої процедури (імпічменту) — роз­глядатися питання про згоду на притягнення до кри­мінальної відповідальності, затримання чи арешт народ­ного депутата, затримання чи арешт судді, судці Консти­туційного Суду тощо.

Істотне вдосконалення загального порядку роботи Верховної Ради та порядку здійснення окремих функцій (процедур) і розгляду й вирішення окремих питань має здійснюватись в ході прийняття найближчим часом но­вих парламентських законів, зокрема: про Регламент Верховної Ради, про комітети Верховної Ради, про ста­тус народного депутата та інших законодавчих актів, а також у процесі здійснення організаційних заходів.