Опасність та загрози техногенного характеру

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ТА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ НЕБЕЗПЕКИ ТА ЗАГРОЗИ ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ реферат Студента ІІІ курсу спеціальності «Міжнародні відносини»

Кухалейшвілі Георгія Викладач: Лісодід Ю. С.

Маріуполь 2011

Зміст Вступ Розділ І. Поняття та сутність небезпек та загроз техногенного характеру Розділ ІІ. Основні види небезпек та загроз техногенного характеру та шляхи їх ліквідації

Висновки Список джерел та літератури

Вступ Сучасна епоха характеризується досить динамічним науково-технічним прогресом, високими темпами промислового розвитку та впровадження інноваційних технологій. Але постійний прямий контакт людини з власно створеними пристроями, обладнанням, транспортними засобами та іншими благами науково-технічного процесу та індустріального суспільства, досить часто призводе до виникнення небезпек та загроз техногенного характеру, якими є штучно створені об'єкти, речовини матеріально-культурного середовища, які мають потенційний негативний вплив на людину, прилеглу територію, інфраструктуру, який активізується у випадку появи відповідного фактору [10, 203−205]. Тому для попередження та своєчасної ліквідації даних загроз та небезпек необхідні конкретні заходи.

Саме тому тема є актуальною оскільки більшість з небезпек та загроз техногенного характеру є характерними для України, що несуть потенційну загрозу для благополуччя держави, її громадян. Також тема є актуальною, оскільки незважаючи на небезпечний техногенний потенціал, в Україні досить часто не застосовуються конкретні необхідні заходи з метою попередження своєчасної ліквідації даних небезпек та загроз. Тема є також досить важливою, оскільки техногенні небезпеки та загрози техногенного характеру в певній мірі є потенційною глобальною проблемою усього людства.

Об'єктом дослідження є небезпеки та загрози Предметом дослідження є небезпеки та загрози техногенного характеру

Історіографічна база є достатньо обширною:

· До першої групи слід віднести роботи Стеблюка М. І. [9], [10], в яких дається основна характеристика поняття та сутності небезпеки та загрози техногенного характеру.

· Другу групу складають роботи Александріва В. Н., Ємельянова В. І. [1], Максимів М. Т., Оджагова Г. О. [5], Машковича В. П., Панченко В. П. [6], Стеблюка Н. І. [8], що детально описують види небезпек та загроз техногенного характеру Метою даного дослідження є аналіз поняття, сутності небезпек та загроз техногенного характеру, їх основних видів та визначити конкретні заходи їх попередження та ліквідації.

Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити ряд наукових завдань:

· Розкрити та проаналізувати поняття та сутність небезпек та загроз техногенного характеру

· Проаналізувати основні види небезпек та загроз техногенного характеру

· Визначити конкретні заходи для попередження та своєчасної ліквідації небезпек та загроз техногенного характеру Джерельна база представлена рядом Законів України, серед яких важливе значення мають ЗУ «Про основи національної безпеки України» [2], Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» [3], Указ Президента України «Про Концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій» [4], Постанова «Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру» [7]

Методи дослідження. В ході дослідження було використано ряд наукових методів — аналіз, синтез, логічний метод, порівняння, системний підхід.

Таким чином для досягнення мети необхідно вирішити поставлені завдання.

Розділ І. Поняття та сутність небезпек та загроз техногенного характеру Відомо, що на початку 21 ст. інциденти з застосуванням засобів техногенного характеру, їх можлива несправність продовжують залишатися одним з основних джерел економічних збитків, елементом, який негативно впливає на навколишнє середовище. Проте індустріалізація та постіндустріалізація усіх держав світу, науково-технічний прогрес, поширили застосування електроенергії, механізмів, електроніки, синтетичних та хімічних речовин, створення нових видів важної та ядерної промисловості, які мають техногенний характер, тобто створені власно людиною, що представляють досить серйозну потенційну загрозу для громадян усіх держав.

Все це в свою чергу обумовлює активізацію в наш час небезпек та загроз техногенного характеру, під якими можна розуміти штучно створені об'єкти, речовини матеріально-культурного середовища, які мають потенційний негативний вплив на людину, прилеглу територію, інфраструктуру, який активізується у випадку появи відповідного фактору (фактично причина виходу з ладу, з під людського контролю даного об'єкту чи речовини) [10, 203−205]. Саме тому, оскільки від небезпек та загроз техногенного характеру можуть постраждати громадяни, життєво важлива територія або цивільна інфраструктура держави, то небезпекою та загрозою техногенного характеру є одним з видів загроз до національної безпеки держави (захищеність громадян, національної території). Тобто характерним для «поняття небезпека та загроза техногенного характеру» є те, що взагалі вона може проявитися в будь-який час та на будь-якому потенційно небезпечному техногенному об'єкті (завод, транспортний засіб, приміщення з небезпечними речовинами і т.д.) при появі будь-якої поломки на об'єкті, як фактору, що може стати причиною загибелі людей, забруднення території, або знищення будівель, обладнання, засобів праці.

Взагалі факторами, які можуть призвести до небезпек та загроз техногенного характеру є порушення в використанні транспортних засобів, підіймально-транспортного обладнання, горючих, легкозаймистих та вибухонебезпечних речовин, матеріалів. Також аналіз доводе, що факторами активізації небезпек та загроз техногенного характеру можуть бути процеси, що відбуваються при підвищених температурах та тиску, з використанням електричної енергії, хімічних речовин, іонізуючого, електромагнітного, акустичного випромінювання [9, 62−63]. Тобто небезпеки та загрози техногенного характеру не є випадковими явищами, а виникають у зв’язку з конкретними причинами, що викликаються факторам.

Слід відзначити, що оскільки наслідками небезпек та загроз техногенного характеру певною мірою у першому випадку є смерть або погіршення здоров’я людини, а в другому випадку пошкодження території та обладнання, на відновлення функціонування якого потрібні значні фінансові ресурси, то взагалі можна вважати, що загрози та небезпеки техногенного характеру несуть у собі збитки як гуманітарного (втрати серед населення) так і економічного (пошкодження території, інфраструктури) характеру, що обумовлює дуалістичність поняття «небезпеки та загрози техногенного характеру».

Аналізуючи сутність поняття небезпек та загроз техногенного характеру, то згідно ЗУ «Про основи національної безпеки» 2003 року, загрозами до національної безпеки є наявні та потенційно можливі явища та чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України, у тому числі в сфері громадянської оборони, екологічній сфері. Так в даному документі чітко прописуються види загроз національній безпеці України, серед яких можна побачити й небезпеки та загрози, що мають прояви техногенного характеру. Серед подібних небезпек та загроз можна відокремити значні антропогенні порушення і техногенна перевантаженість території України, зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, неподоланність негативних наслідків Чорнобильської катастрофи, загострення техногенного стану гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на річки Дніпро, неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів, застарілість та недостатня ефективність комплексів з утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів. Тобто наявність в базовому документі національної безпеки України проблем, які можна віднести до певних видів небезпек та загроз техногенного характеру, свідчить про те, що дані небезпеки та загрози є однією з складових загроз національної безпеки будь-якої держави, у тому числі України. Про це свідчить те, що згідно ЗУ «Про основи національної безпеки» національну безпеку характеризує відсутність будь-якої загрози для життя громадян, для території держави, а також для економічного потенціалу держави. Небезпеки та загрози техногенного характеру напроти створюють реальне або потенційне порушення як безпеки громадян, так і безпеки території держави, а також збитки для її економіки. Тобто можна в певній мірі вважати небезпеки та загрози техногенного характеру однією з внутрішніх загроз до національної безпеки держави, на рівні з зовнішньополітичними, військовими, економічними, інформаційними загрозами. Це обумовлює важливість попередження та подолання даних небезпек та загроз для України з метою забезпечення власної національної безпеки.

Слід відзначити, що за масштабом, руйнуванням та територіальним охватів, небезпеки та загрози техногенного характеру поділяються на декілька ступенів, які характеризуються небезпечним подіями техногенного характеру, що створюють на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров’я людей і призводять до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого процесу чи завдають шкоди довкіллю. Саме тому необхідно проаналізувати усі ступені небезпек та загроз.

Першим ступенем є легка небезпека та загроза, яка характеризується не дуже великим обсягом на конкретному приміщенні або дільниці підприємства. В масштабах даної події досить незначним є матеріально-технічні пошкодження інфраструктури або території де вона відбулася. Може також бути відсутні людські жертви, за виключенням легкопоранених [10, 212−216].

Другим ступенем представлена середня небезпека та загроза, що має більш значний масштаб та охоплює підприємство або невелику територію. Рівень руйнувань та збитків також є середнім. Досить значна кількість поранених, не виключені випадки людських жертв [10, 216−218].

Третім ступенем вважається важка небезпека та загроза, що охоплює декілька підприємств, місто або значну територію держави. Досить великим є руйнування інфраструктури. Значна кількість загиблих та поранених [10, 218−220].

Щодо четвертого ступеню, то їм є особливо важка небезпека та загроза, яка розповсюджується в масштабі держави, приводе до важких збитків в економічній сфері, до величезних людських втрат на державному рівні [10, 220−221].

П’ятий ступень представляє великомасштабна небезпека та загроза, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування, охоплюючи масштаб регіону [10, 222−223].

Щодо шостого ступеню, то їм є глобальна небезпека та загроза, що охоплює цілі континенти і їх розвиток ставить під загрозу існування усієї біосфери [10, 225−228].

Тобто можна побачити, що небезпеки та загрози техногенного характеру не є однаковими та можуть відрізнятися за територіальним масштабом, обсягом збитків, радіусом негативного впливу.

Таким чином небезпеки та загрози техногенного характеру мають чітко визначене поняття, сутність, що полягає в дуалістичності даного поняття, наявності факторів, що її обумовлюють, ступенів, що в свою чергу доводе системність небезпек та загроз техногенного характеру, послідовність в причинені негативного впливу на людину, інфраструктуру, навколишнє середовище. Більш того небезпеки та загрози техногенного характеру є однім з видів загроз до національної безпеки держави.

Розділ ІІ. Основні види небезпек та загроз техногенного характеру та шляхи їх ліквідації

Слід відзначити, що небезпеки та загрози техногенного характеру є розповсюдженими у всіх сферах життя життєдіяльності людини, а також в сферах, що були створені самим людством, а значить які мають техногенний характер. Також відомо, що ступень небезпек та загроз техногенного характеру, відображується в кожній сфері життєдіяльності техногенного характеру, а значить в кожному виді небезпек та загроз техногенного характеру.

Саме тому необхідно проаналізувати кожен з основних видів небезпек та загроз техногенного характеру.

Відомо, що найбільш розповсюдженим видом небезпек та загроз техногенного характеру є т. з. антропогенне забруднення, яке на відміну від інших видів техногенних небезпек та загроз не має тимчасового характеру або непередбаченої появи, оскільки фактором даного явища є постійна робота теплових електростанції, металургійних, хімічних заводів, а також будь-яких підприємств, або транспортних засобів, що виділяють продукти паління та виробничі відходи в процесі функціонування [10, 236−238]. Даний вид техногенних небезпек та загроз має досить пагубний вплив на атмосферу, гідросферу, літосферу. На приклад ТЕС викидають сполуки сірки, вуглецю та азоту, що є джерелами забруднення атмосфери. Також споживання ТЕС та АЕС великої кількості води, призводе до викидання стічних вод до водоймищ, які мають нестандартну температуру, містять шкідливі речовини, що призводе до погіршення якості води, теплового забруднення. Також досить потужним джерелом антропогенного забруднення є металургійні підприємства, які виділяють велику кількість відходів, серед яких металевий та вугільний пил, оксид вуглецю, сірчаний газ, коксовий газ, фенол, сірководень, вуглеводні, що є пагубним для атмосфери [10, 238−240]. Великим джерелом забруднення атмосфери є автотранспорт, оскільки у викидних газах автомобілів переважають оксид вуглецю, диоксид азоту, свинець, токсичні вуглеводні, взаємодія яких з оксидами азоту при високій температурі призводить до утворення озону [10, 242−245]. Відомо, біля земної поверхні підвищений вміст озону викликає пригнічення рослинності, подразнення дихальних шляхів й ураження легень. Також виникає т. з. парниковий ефект, який сприяє глобальному потеплінню. Небезпечною для гідросфери є целюлозно-паперова промисловість, яка викидає стічні води, що досить багаті сполуками сірки, хлору, розчиненої органіки [10, 246−248]. Пагубний вплив на літосферу, гідросферу, атмосферу мають процеси сільськогосподарської діяльності, а саме застосування пестицидів [10, 248−250]. При розкладанні пестицидів в ґрунті, воді, рослинах часто утворюються більш стійкі і токсичні шкідливі речовини, які призводять до отруєння людей. Також велике забруднення приносять мінеральні здобрила, тваринницькі комплекси, які викидають у літосферу та гідросферу гній, залишки силосу і кормових добавок, в яких досить часто містяться сальмонели та яйця гельмінтів. Взагалі антропогенний вплив, як небезпека та загроза техногенного характеру є досить специфічною, оскільки має постійний, перманентний пагубний вплив на атмосферу, гідросферу, літосферу, і навіть на біосферу в масштабах усього світу, що є свідченням глобального характеру даного явища, а значить антропогенний вплив має характер глобальної катастрофи, ліквідація якої є актуальною задачею усіх держав.

Іншим видом є виробничі небезпеки та загрози, що відбуваються на промислових об'єктах, які також є досить частим явищем у повсякденному житті. Взагалі виробничою небезпекою та загрозою є раптова зупинка роботи або порушення установленого процесу виробництва на промисловому об'єкті, яка призводе до пошкодження або знищення промислової інфраструктури, загибелі людей [8, 98−102]. Тобто можна побачити, що фактором виникнення даної небезпеки та загрози є порушення ритму виробничого процесу, можливі поломки виробничого обладнання. Також в основному дані небезпеки та загрози трапляються у випадку безвідповідального ставлення проектувальників до вимог техніки безпеки, низький контроль за станом виробництва, небезпечними ділянками, порушення будівельних норм при будівництві промислових об'єктів, порушення технології виробництва, несправність обладнання [8, 103−106]. Тобто ми бачимо, що в основному виникнення виробничих небезпек та загроз, як виду техногенної небезпеки та загрози, спричиняється людським фактором халатності, необов’язковості під час виробничого процесу. В основному дані небезпеки та загрози характеризуються рядом вражаючих факторів, серед яких найбільш типовими є вибухи, що призводять до руйнування виробничих будівель, пожежі, отруєння рідинами, газами, обвалення, ураження електротоном, затоплення [8, 108−112]. Взагалі дані небезпеки та загрози в основному бувають за ступенем легкими, середніми та іноді великими, якщо відбуваються на великому підприємстві, або нам декількох підприємствах водночас, але не можуть мати глобального характеру.

Наступним видом техногенних небезпек та загроз є радіоактивні небезпеки та загрози, які є досить актуальними для України, у зв’язку з аварією на ЧАЕС 26 квітня 1986 року. Як відомо, дані небезпеки та загрози характеризуються викидом радіоактивних речовин або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно-небезпечних об'єктів, у кількості понад поставлену межу їх безпечної експлуатації. Тобто до факторів радіаційних небезпек та загроз відносяться будь-які пошкодження ядерного реактору, або радіоактивного обладнання, що призводе до викидання радіоактивних речовин до сфери життєдіяльності людини. Не менш важливим фактором даної небезпеки та загрози техногенного характеру є радіоактивні речовини, що використовуються в ядерній енергетиці [5, 32−36]. Безумовно до виникнення подібної аварії може призвести і людській фактор, який полягає в халатності, відсутності дисципліни на радіоактивному об'єкті. Слід відзначити, що для визначення ступеню даної небезпеки та загрози за обсягом існує спеціальна класифікація, за якою вони можуть бути локальними, що розповсюджуються на зону з 10 тис. населенням, регіональні, що охоплюють райони, області з населенням більше ніж 10 тис., а також глобальні, які поширюються на значну або всю територію держави, можуть поширювати наслідки на територію інших держав [5, 56−58]. Взагалі, потенційно небезпечними радіоактивними об'єктами на території будь-якої держави, у тому числі України, є АЕС, підприємства уранодобувної і переробної промисловості, підприємства, організації зберігання та переробки радіоактивних відходів та джерел іонізуючого випромінювання, дослідницькі реактори [5, 138−142]. Окрім аварії на ЧАЄС, були також випадки радіоактивних небезпек та загроз, меншого масштабу в деяких державах. Так в 1957 рік відбулася аварія в Уїндскейлі на заводі по виробництву-плутонію на території Великобританії, де зона радіоактивного забруднення становила 500 км² [5, 250−252]. В 1957 році відбувся вибух сховища радіоактивних відходів біля Челябінська на території СРСР, де радіаційне забруднення переважно стронцієм-90 відбулося території, де мешкало 500 тис. осіб [5, 253−256]. В 1961 році відбулася аварія на АЕС в Айдахо-Фолсі, США, в ході якої відбувся вибух в реакторі [5, 266−268]. В 1979 році відбулася аварія на АЕС «Тримайл-Айленд» на території США, в ході якої відбулося зараження великих територій короткоживучими радіонуклідами, що призвело до необхідності евакуювати населення з прилеглої зони [5, 273−276]. Взагалі, попередження небезпек та загроз з викидом радіоактивних речовин, є досить актуальним для будь-якої держави, оскільки їх наслідками є перетворення великих територій на зони відчуження, онкологічні хвороби серед населення, променева хвороба, радіоактивне забруднення води та грунту. Особливо небезпечним наслідком радіоактивних небезпек та загроз є їх фактично необмежена тривалість, оскільки період розпаду деяких радіоактивних елементів триває декілька століть.

Не менш важливим видом небезпек та загроз техногенного характеру є хімічні небезпеки та загрози, які відбуваються на підприємствах хімічної, нафтопереробної, целюлозно-паперової, харчової промисловості, на водопровідних і очисних спорудах, при транспортуванні сильнодіючих отруйних речовин [1, 88−92]. Також до об'єктів де є потенційна загроза виникнення хімічних небезпек та загроз є заводи та комбінати хімічної промисловості, заводи нафтопереробної промисловості, промислові об'єкти де використовуються СДЯР, криогенні установки, де використовується хлор, аміак, ж/д станції де концентрується вантажі зі СДЯР, ж/д транспорт, автотранспорт, що перевозить СДЯР, склади з хімікатами [1, 93−95]. Взагалі даними небезпеками та загрозами є викиди та витоки небезпечних хімічних речовин, загорання різних матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій, яке супроводжується забрудненням навколишнього середовища, а також аварії на транспорті при перевезенні небезпечних хімічних речовин, вибухових та пожежонебезпечних вантажів [1, 12−16]. Тобто можна помітити те, що головними факторами виникнення хімічних небезпек та загроз є ушкодження, внаслідок яких відбувається витікання СДЯР, а також самі СДЯР (С12, НС1, HF, HCN, SO3, SO2, CS2, CO, СО2, NH3, COC13, оксиди азоту), організаційні помилки людей. Необхідно окремо розглянути СДЯР, як основний фактор виникнення хімічних небезпек та загроз, якими вважається хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують ГДК [1, 36−38]. Також СДЯР бувають елементами технологічного процесу (аміак, хлор, сірчана й азотна кислоти, фтористий водень), а також утворюються при пожежах на об'єктах народного господарства (чадний газ, оксиди азоту та сірки, хлористий водень) [1, 39−42]. Як відомо, в ході хімічних небезпек та загроз від СДЯР відбувається хімічне ураження людей, с/г тварин, зараження місцевості, грунту, води, урожаю провіанту. Головною особливістю хімічних аварій є їх здатність розповсюджуватись на значні території, де можуть виникати великі зони небезпечного забруднення навколишнього середовища. Тобто хімічні небезпеки та загрози є більш мобільними, що обумовлюється швидкістю їх розтікання розповсюдження через грунт, воду і навіть повітря. Дана мобільність є також свідченням того, що за масштабом хімічні небезпеки та загрози можуть проходити усі ступені, від легких до глобальних, що не виключає можливість потенційної небезпеки та загрози глобального масштабу. Тобто можна побачити, що запобігання хімічних небезпек та загроз є важливим для усіх держав світу, у тому числі для України та її громодян.

Досить цікавими для аналізу є небезпеки та загрози на транспорті, як частина небезпек та загроз техногенного характеру, оскільки вони є досить розповсюдженими. Вони поділяються на небезпеки та загрози автомобільного транспорту, ж/д, повітряного, морського транспорту [9, 64−65]. Можна визначити спільні фактори активізації небезпек для усіх небезпек та загроз на транспорті, серед яких порушення правил дорожнього руху, пілотування, судноплавства, перевищення швидкості руху, недостатня підготовка водіїв, пілотів, моряків, їх слабка реакція, технічні несправності транспортних засобів, недотримання правил перевезення небезпечних вантажів, відсутність знаків про попередження, несправність сигналізації на ж/д переїздах, порушення дорожнього руху пішоходами [10, 88−90]. Взагалі будь-який транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а людина, що переміщується в транспортному засобі, знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Якщо розглядати небезпеки та загрози автомобільного транспорту, то в основному вони полягають у ДТП, що виникають у випадку порушення правил транспортного руху, знаходження у нетверезому стані за кермом, халатності при управлінні транспортним засобом, які в свою чергу виступають факторами небезпек та загроз автотранспорту [9, 94−95]. Щодо загроз та небезпек повітряного транспорту, то взагалі, відмова двигунів у польоті завжди призводить до загибелі повітряного транспортного засобу [9, 94−95]. Хоча існує тенденція показує, що загальний шанс на спасіння в авіакатастрофах при польотах на великих реактивних авіалайнерах вищий, порівняно з невеликими літаками. В основному наслідками авіакатастроф є невротичний шок, ушкодження тазових органів, органів черевної порожнини, грудної клітки, поранення голови, шиї, опіки, переломи. Якщо розглядати небезпеки та загрози ж/д транспорту, то зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є залізничні колії, переїзди, посадочні платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзди [9, 94−95]. Постійну небезпеку становить система електропостачання, можливість аварій, зіткнення, отримання травм під час посадки або висадки. Крім цього залізничними коліями перевозяться небезпечні вантажі (паливо, нафтопродуктів, вибухові речовини, радіоактивні відходи). Найбільшу небезпеку для пасажирів становлять пожежі у вагонах, оскільки у вагонах завжди перебуває велика кількість людей. Температура в осередку пожежі дуже швидко підвищується з утворенням токсичних продуктів горіння [10, 91−93]. Щодо небезпек та загроз морського транспорту, то потенційний ризик для життя людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних видах, але нижчий, ніж на автомобільних. Взагалі, окремими факторами загибелі суден є посадка на рифи, зіткнення, перекидання, пожежі, порушення норм експлуатації та правил безпеки, помилкові функціональні дії команди [9, 94−95]. Відомо, що найбільша небезпека виникає тоді, коли відмовляють пристрої, оскільки пасажири не можуть покинути судно, втрачають шанси на спасіння, потрапляють в складну ситуацію [10, 96−98]. Небезпечним є спуск на воду рятувальних засобів при їх перекиданні, сильних ударах об борт судна, неправильне використання рятувальних жилетів, стрибки з висоти 6−15 м з борту корабля, який тоне [10, 98−99]. В цілому небезпеки та загрози на транспорті будуть завжди мати потенційний характер для усіх людей, тому важливим є дотримання правил безпеки з метою їх попередження або зменшення їх масштабу.

Досить специфічними техногенними небезпеками та загрозами є вибухи та пожежі, які полягають у виникненні пожежі на об'єктах, які виробляють вибухонебезпечні та хімічні речовини [8, 9−12]. При горінні багатьох матеріалів утворюються високотоксичні речовини, від дії яких люди гинуть частіше, ніж від вогню, при попаданні до легенів, що зумовлює запинку серця [8, 12−16]. Раніше при пожежах виділявся переважно чадний газ. Горіння штучних речовин, таких як полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон, призводе до виділення в повітря синильної, соляної й мурашиної кислот, метанолу, формальдегіду, які є високотоксичними речовинами [8, 18−20]. Найбільш вибухота пожежонебезпечні суміші з повітрям утворюються при витоку газоподібних та зріджених вуглеводних продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропилену [8, 21−23]. Основними факторами активізації вибухів та пожеж є несправність електрообладнання, куріння в неналежному місці, перегрів внаслідок тертя в несправних вузлах машин, перегрів пальних матеріалів, контакти з пальними поверхнями через несправність котлів, печей, димоходів, контакти з полум’ям, запалення від полум’я горілки, запалення від пальних часток (іскри) від установок та устаткування для спалювання, самозапалювання пальних матеріалів, запалювання матеріалів при різці та зварюванні металу [8, 25−28]. Вибухонебезпечними вважаються технологічні системи та обладнання, серед яких необхідно відмітити реактори, ємності, нафто-, газопроводи, будь-які будівлі. Тобто ми бачимо, що для попередження вибухів та пожеж важливим є дотримання правил пожежної безпеки.

Таким чином проаналізувавши усі види небезпек та загроз техногенного характеру, можна побачити, що взагалі досить схожими є фактори активізації даних небезпек та загроз, які в більшості випадках проявляється в наявності конкретних несправностей, людського фактору, що проявляється в халатності, а також в порушенні правил безпеки.

Саме тому для ефективного попередження та своєчасної ліквідації небезпек та загроз техногенного характеру, необхідним є недопущення виникнення факторів їх активізації, джерел небезпек та загроз. З цього приводу важливо визначити конкретні заходи попередження та своєчасної ліквідації проаналізованих небезпек та загроз в антропогенній, виробничій, радіоактивній, хімічній сферах, в сфері транспорту та пожежної безпеки, з метою недопущення їх виникнення в України, для захисту від них громадян України.

Так для запобігання антропогенного забруднення вкрай важливим є проведення заходів модернізації вітчизняних підприємств, які є джерелом забруднення атмосфери, гідросфери, літосфери, біосфери. Необхідним заходом є встановлення фільтрів та очисних споруд інноваційного характеру для попередження викидань продуктів згорання, відходів виробництва, які можуть бути небезпечними для води, повітря, грунту, біологічних об'єктів. Перспективними заходами для подолання забруднення атмосфери є перехід на екологічно чистий автотранспорт, альтернативні джерела енергії.

Якщо розглядати заходи попередження виробничих небезпек та загроз важливим є неуклонне дотримування виробничих правил, технологій, своєчасна заміна, ремонт небезпечного обладнання, виконання правил безпеки на виробництві, забезпечення відповідального ставлення проектувальників до вимог техніки безпеки, високого контролю за станом виробництва, небезпечними ділянками.

Щодо попередження радіоактивних небезпек та загроз, то бажаними заходами є недопущення, своєчасний ремонт пошкодженнь ядерного реактору, радіоактивного обладнання для недопущення викидання радіоактивних речовин до сфери життєдіяльності людини [6, 155−158]. Важливим заходом є проведення дезактивації на території, куди потрапили радіоактивні речовини. В умовах підвищеної радіації в деяких районах України серед населення актуальним є проведення заходів по виведенню радіонуклідів, які потрапляють з їжею. Насамперед, існує сучасна концепція радіозахисного харчування, що базується на принципах обмеження надходження радіонуклідів з їжею, гальмування всмоктування, накопичення і прискорення їх виведення, підвищення захисних сил організму [6, 183−188]. Підвищення сил організму передбачає пошук та створення радіозахисних харчових речовин і продуктів, які мають антиоксидантну та імуностимулюючу активність й здатні підвищувати стійкість організму до несприятливої дії радіоактивного випромінювання, листя чаю, виноград, чорна смородина, чор­ноплідна горобина, обліпиха, банани, лимони, фініки, грейпфрути, гранати, шпинат, брюссельська і цвітна капуста, боби, петрушка [6, 200−203]. Для того, щоб радіонукліди не засвоювались організмом, потрібно постійно вживати продукти, які містять пектини, зокрема яблука. Насіння соняшника належить до групи радіозахисних продуктів. Багаті на біорегулятори морські продукти, дуже корисний мед і свіжі фруктові соки.

Для попередження та своєчасної ліквідації хімічної небезпеки та загрози, необхідно проводити відповідні заходи для недопущення пошкодження сосудів та резервуарів, що містять СДЯР. Також важливим заходом є недопущення організаційних помилок людей при використанні, роботі з СДЯР завдяки дотриманню правил безпеки, правилам професійних інструктажів. Доцільним є також допуск до СДЯР високо компетентних робітників. На об'єктах з потенційною хімічною небезпекою та загрозою обов’язкове дотримання технологічних інструкцій, правил використання обладнання, резервуарів, що містять СДЯР. Не менш бажаним заходом є дотримання правил безпеки у випадку транспортування СДЯР. У випадку витікання СДЯВ, важливою є їх локалізація для зменшення обсягів хімічної небезпеки та загрози.

Для попередження та недопущення небезпек та загроз на транспорті важливим заходом є дотримання правил дорожнього руху, пілотування, судноплавства, запобігати перевищення швидкості руху, проведення професійної підготовки водіїв, пілотів, моряків, своєчасна ліквідація технічних несправностей транспортних засобів, дотримання правил перевезення небезпечних вантажів, встановлення знаків про попередження на дорогах, а також сигналізації на ж/д переїздах, дотримання правил дорожнього руху пішоходами. Не менш доцільним заходом для уникнення автокатастроф є підготовка та вивчення різних видів автокатастроф для їх запобігання водіями, оскільки підготовлені особи знають про можливі аварійні ситуації, а також про те, що робити при їх виникненні, скоять менше помилок під час дійсної аварійної ситуації, що може врятувати їм життя [10, 396−398]. Існують також заходи попередження ж/д катастроф, серед яких важливим є дотримання пішоходами правил ж/д руху, а саме при русі вздовж залізничної колії не підходити ближче ніж на 5 м до крайньої рейки, на електрифікованих ділянках залізничної колії не підніматися на опори, а також не торкатися спуску, який відходить від опори до рейок, а також дротів, які лежать на землі, а залізничні колії можна переходити тільки у встановлених місцях, перед переходом яких необхідно впевнитись у відсутності потяга або локомотива і тільки після цього здійснювати перехід. Забороняється бігти по платформі вокзалу вздовж потяга, що прибуває чи відходить. Під час проходження потяга без зупинки не можна стояти ближче двох метрів від краю, платформи, а підходити до вагона дозволяється тільки після повної зупинки потяга. Забороняється на ходу потяга відкривайте зовнішні двері тамбурів, стояти на підніжках та перехідних майданчиках, а також висовуватись з вікон вагонів, використовувати у вагонах відкритий вогонь та користуватися побутовими приладами, що працюють від вагонної електромережі, перевозити у вагонах легкозаймисті та вибухонебезпечні матеріали. При екстреній евакуації з вагона необхідно зберігати спокій, брати тільки те, що необхідно, великі речі залишати у вагоні, тому що це погіршить швидкість евакуації. При виході через бокові двері та аварійні виходи необхідно бути обережними, щоб не потрапити під зустрічний потяг [10, 406−408]. Щодо заходів для збереження життя у випадку небезпеки та загрози морського транспорту, то для уникнення переохолодження важливо тримати голову якомога вище над водою тому, що понад 50% всіх тепловитрат організму припадає на голову. Утримувати себе на поверхні води треба так, щоб мінімально витрачати фізичні зусилля. Перебуваючи на рятувальному плоті, шлюпці чи в воді, людина повинна намагатися подолати паніку, розгубленість, вірити в те, що її врятують [10, 412−416]. Така поведінка в екстремальних ситуаціях збільшує шанси людини на виживання.

Щодо попередження та своєчасної ліквідації вибухів та пожарів, слід звернути увагу на наступні заходи попередження, серед яких основними є вентиляція електроприладів, ізоляція та відокремлення вибухонебезпечних приміщень, встановлення полум’ягасних пристроїв, використання при будівництві вибухонебезпечних, пожежонебезпечних приміщень вогнестійких матеріалів. Температура зовнішніх поверхонь електроустановок має бути нижчою температури спалахування. Важливою також є наявність ручних вогнегасників, спринклерних установок в приміщеннях. Не менш важливим є дотримання правил пожежобезпеки, вміння персоналу користуватися аварійними та евакуаційними виходами з вибухонебезпечних, пожежонебезпечних приміщень, споруд.

Тобто можна побачити, що для попередження, своєчасної ліквідації небезпеки та загрози техногенного характеру або врятування людського життя у випадку неможливості уникнути даної небезпеки та загрози, важливу роль грають перераховані засоби, що нівелюють, або ліквідують фактори активізації небезпек та загроз техногенного характеру, які є причиною техногенних небезпек та загроз. Іншими словами заходи попереджання в конкретній техногенній сфері виконують роль протидії відповідним небезпекам та загрозам у конкретній техногенній сфері.

Таким чином проаналізувавши усі види небезпек та загроз техногенного характеру та попереджальні заходи для попередження, нівелювання, ліквідації даних небезпек та загроз, можна помітити те, що кожній небезпеці та загрозі техногенного характеру (антропогенне забруднення, виробничі, радіоактивні, хімічні, транспортні, небезпеки та загрози, вибухи та пожежі) відповідає конкретний захід попередження та своєчасної ліквідації. Важливим є те, що взагалі для попередження будь-якої небезпеки та загрози техногенного характеру важливим є своєчасно ліквідувати фактор активізації даної загрози та небезпеки, який водночас виступає її причиною та джерелом.

Висновки техногенний небезпека антропогенний загроза Проведений нами аналіз дозволяє зробити наступні висновки. В ході дослідження вдалося розкрити поняття та сутність небезпек та загроз техногенного характеру. Вдалося довести, що небезпеками та загрозами техногенного характеру є об'єкти створені людиною, котра проявляється завдяки факторам активізації. Не менш важливим є те, що небезпеки та загрози техногенного характеру є частиною загроз до національної безпеки держави, оскільки загрожують громадянам, території держави, захищеність яких є гарантом національної безпеки будь-якої держави. Також вдалося довести, що небезпеки та загрози техногенного характеру не є випадковими, оскільки мають чіткі стадії згідно масштабу розповсюдження, що доводить їх поступовість, перманентність. Вдалося довести, що небезпеки та загрози техногенного характеру мають дуалістичну сутність оскільки приносять подвійні збитки гуманітарного (втрати серед громадян), економічного характеру (знищення інфраструктури.

Також в ході дослідження було проаналізовано проаналізувано основні види небезпек та загроз техногенного характеру, які розділяються по техногенних сферах їх виникнення Тому їх вдалося поділити на антропогенне забруднення, виробничі, радіоактивні, хімічні, транспортні, небезпеки та загрози, вибухи та пожежі. Вдалося дійти до того, що усі небезпечні ситуації, незважаючи на сферу, мають деякі однакові фактори, серед яких є різні види несправності, поломки, людський фактор, що полягає у халатності, порушенні правил безпеки, технологічних інструкцій, що може свідчити про однаковий механізм виникнення даних небезпек та загроз, оскільки фактори їх активізації є причинами та джерелами виникнення небезпек та загроз техногенного впливу.

Важливим результатом дослідження є визначення конкретних заходів для попередження та своєчасної ліквідації небезпек та загроз техногенного характеру. Так більшість з заходів має попереджальний, організаційного, рятувального характеру, які є протидією небезпекам та загрозам техногенного характеру завдяки ліквідації факторів активізації даних небезпек та загроз.

Таким чином в ході дослідження нам вдалося реалізувати поставлену мету, а саме проаналізувати поняття, сутність небезпек та загроз техногенного характеру, їх основні види та визначити конкретні заходи їх попередження та ліквідації. Тому завдяки конкретним заходам можливо попереджання та своєчасної ліквідації небезпек та загроз техногенного характеру, а значить завдяки ліквідації їх факторів активізації, не допускати прояву їх дуалістичної сутності, яка відображається в негативному впливі гуманітарного та економічного характеру.

Список використаної літератури

1. Александров В. Н., Емельянов В. И. Отравляющие вещества / В. Н. Александров, В. И. Емельянов. — М.: Воениздат, 1990. — 270 с.

2. Закон України «Про основи національної безпеки» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T030964.html

3. Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1087.539.0

4. Постанова «Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру» N 1198 від 3 серпня 1998 р. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1059.965.6&nobreak=1

5. Указ Президента України «Про Концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій». — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=284%2F99

6. Максимов М. Т., Оджагов Г. О. Радиоактивные загрязнения и их измерения / М. Т. Максимов, Г. О. Оджагов. — М.: Энергоиздат, 1989. — 304 с.

7. Машковивич В. П., Панченко В. П. Основы радиоационной безопасности / В. П. Машкович, В. П. Панченко. — М.: Энергоиздат, 1988. ;

8. Стеблюк Н. И. Борьба с пожарами и другими стихийными бедствиями, ликвидация последствий крупных производственных аварий / Н. И. Стеблюк. — К.: УСХА, 1983. — 134 с.

9. Стеблюк М. І. Цивільна оборона / М. І. Стеблюк. — К.: Знання, 2006. — 487 с.

10. Стеблюк М. І. Цивільна оборона / М. І. Стеблюк. — К.: Знання-Прес, 2003. — 455 с.