Показники крові та сечі у вагітних жінок із гострим пієлонефритом

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Біологічний факультет Кафедра імунології та біохімії

Дипломна робота Освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст на тему: «Показники крові та сечі у вагітних жінок

із гострим пієлонефритом"

Виконав: студентка 6 курсу, 7.41 213−1з групи спеціальності 7.4 010 201 Біологія Голокоз О.М.

Керівник к.б.н., доцент, Новосад Н.В.

Рецензент д. б. н., професор, Бражко О. А.

Запоріжжя — 2014 року

РЕФЕРАТ Робота викладена на 75 сторінках друкованого тексту, містить 12 таблиць, 2 рисунків та 11 рисунків у додатках. Перелік посилань включає 56 джерел.

Об'єктом дослідження була капілярна кров та сеча вагітних жінок, гестація яких була ускладнена гострим пієлонефритом.

Метою роботи було визначення впливу строку гестації на клініко-імунологічні показники крові та сечі жінок при ускладненні вагітності гострим пієлонефритом.

Методи дослідження — гематологічні (кількість еритроцитів, вміст гемоглобіну, ШОЕ, кількість лейкоцитів, лейкограма), показників клінічного аналізу сечі (кількість лейкоцитів, еритроцитів, осади) з використанням уніфікованих методів клінічної лабораторної діагностики та статистичні.

У результаті дослідження встановлено, що у жінок з ускладненою гострим пієлонефритом вагітністю спостерігається піурія, гематурія, лейкоцитоз без ядерного зсуву та лімфопенія. Ступень змін визначається строком гестації.

Новизна роботи полягає в тому, що вперше проаналізований влив строку вагітності на напрям кількісних змін клініко-лабораторних показників сечі та крові при ускладненні вагітності пієлонефритом на різних строках гестації.

Значучись роботи — результати дослідження поширюють уявлення про те, що реактивність лейкоцитарної ланки імунного захисту периверичної крові при гострому пієлонефриті визначається строком вагітності.

Отримані результати можуть бути використані в практиці урологічних відділень, при лікуванні вагітних з ускладненням пієлонефритом.

ВАГІТНІСТЬ, ГОСТРИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ, СЕЧА, ЛЕЙКОЦИТИ, ЕРИТРОЦИТИ, ГЕМОГРАМА

ЗМІСТ ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ ВСТУП

1.ОГЛЯД НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Інфекції сечових шляхів (ІСШ) у вагітних

1.2 Фізіологічні зміни в сечостатевих шляхах при вагітності

1.3 Стан імунної системи у вагітних з пієлонефритом

1.4 Дагностичні тести при пієлонефриті

2. МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Об'єк дослідження

2.2 Матеріал дослідження

2.3 Методи дослідження

2.4 Статистична обробка даних

3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНАЧАСТИНА

3.1 Стан показників лейкограми у різні строки фізіологічного перебігу вагітності

3.1.1 Кореляційний аналіз показників лейкограми крові жінок з фізіологічним перебігом вагітності

3.2 Стан показників лейкограми при ускладнені вагітності гострим пієлонефритом

3.2.1 Стан показників лейкограми в при ускладнені вагітності пієлонефритом у першому триместрі

3.2.1.1 Кореляційний аналіз показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у першому триместрі

3.2.2 Стан показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у другому триместрі

3.2.2.1 Кореляційний аналіз показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у другому триместрі

3.2.3 Стан показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у третьому триместрі

3.2.3.1 Кореляційний аналіз показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у третьому триместрі

3.2.4 Ступень змін ШОЕ у жінок з ускладненням вагітності гострим захворюванням нирок

3.2.5 Однофакторний дісперсійний аналіз впливу строку вагітності на

напрям та ступень змін клітинного складу лейкограми при ускладненні вагітності гострим запаленням нирок

3.3 Дослідження показників вмісту еритроцитів та гемоглобіну в жінок з ускладненням вагітності захворюванням нирок

3.4 Лабораторні показники сечі у жінок, вагітність яких на різних строках ускладнена гострим враженням нирок

3.4.2 Кількість формених елементів у сечі жінок при ускладненні вагітності різних строків пієлонефритом за методом Нечипоренко

3.4.3 Кореляційний аналіз показників кількості формених елементів у сечі жінок при ускладненні вагітності різних строків пієлонефритом

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

ВИСНОВКИ ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ ДОДАТКИ кров сеча вагітна пієлонефрит

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ,

СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ Ер — еритроцити, тера/л

Hb — гемоглобін, г/л

ІСШ — інфекції сечових шляхів

Lk — лейкоцити, Г/л

Py — паличкоядерні нейтрофіли %

Sy — сегментоядерні нейтрофіли %

Eos — еозинофіли %

Mon — моноцити %

Lph — лімфоцити %

ШОЕ — швидкість осідання еритроцитів, мм/год

ВСТУП Гострий пієлонефрит — одне з найбільш поширених екстрагенітальних захворювань при вагітності, протікає на тлі виражених ретенційних змін верхніхмочевих шляхів, зустрічається приблизно у 8−18% пацієнток. У 30% хворих розвивається гнійна форма, у 40% жінок відзначається зниження або відсутність видільної функції нирки, в 10,3% випадків розвивається клініка бактеріотоксіческого шоку, в 6,4% - токсичний гепатит. У значному відсотку випадків він може призводити до ускладненого перебігу берменности, пологів і послеродововго періоду. Пієлонефрит несприятливо впливає на фетоплацентарну систему і новонароджених, підвищує частоту післяпологових ренальних і екстраренальних заболеваніц. Летальність при геспаціонном пієлонефриті досягає 4−10%, перинатальна сметрность становить 7,5% [1−5].

Пієлонефрит — крайня форма прояву інфекції сечових шляхів (ІСШ) вагітних — невирішена проблема акушерства. Патологічний процес розвивається в інтерстиціальної тканини нирки і завершується її склерозуванням, здавленням ниркових канальців, при цьому рано порушується концентраційна здатність нирок. На цьому тлі може розвинутися ниркова гіпертензія, яка спостерігається у 20% вагітних з пієлонефритом. При злоякісному перебігу артеріальної гіпертензії може розвинутися ниркова недостатність. Інфікування стінки сечоводу порушує його перистальтику, приводить до стазу сечі. Інфекція в ниркових мисках сприяє утворенню каменів, що травмують епітелій сечовивідних шляхів. Утворюється порочне коло — на тлі вагітності знижується евакуація сечі, сприяючи розвитку інфекції, а інфекція сечових шляхів посилює стаз і тяжкість патологічного процесу [1−6].

Пієлонефрит справляє негативний вплив на перебіг вагітності і стан плода, що виявляється в значній частоті загрози переривання вагітності, передчасних пологів, плацентарної недостатності, гіпоксії плоду, його внутрішньоутробного інфікування, гестозу та ускладненого перебігу періоду адаптації у новонародженого [6−9 ]. Крім того, прогресуюча вагітність може провокувати загострення пієлонефриту, почастішання нападів ниркової коліки, погіршує функцію єдиної нирки у жінок, які перенесли нефректомію.

За клінічним перебігом виділяють серозний або гнійний пієлонефрит. Серозний протікає при субфебрильної або навіть нормальній температурі, без симптомів інтоксикації. Розпізнається переважно за лабораторними ознаками. Гнійний підрозділяють на дифузно — гнійну (недеструктивну) форму — виліковується консервативними методами і вогнищево — гнійну форму (апостематозний нефрит, карбункул і абсцес нирки) — лікування оперативне.

В установленні серозної або вогнищево — гнійної форми пієлонефриту значна роль належить клініко — імунологічним даним, для отримання яких передбачається дослідження:

1) Гемограми: гострий пієлонефрит — лейкоцитоз з паличкоядерних зрушенням нейтрофілів, гіпохромна анемія; біохімічні показники — гіпопротеїнемія, диспротеїнемія, помірне підвищення концентрації сечовини та креатиніну;

2) Загального аналізу сечі: гострий пієлонефрит — піурія, бактеріурія, протеїнурія менше 1 г / л, мікрогематурія; хронічний пієлонефрит — непостійна бактеріурія, лейкоцити більше 10 — 15 в полі зору;

3) Аналіз сечі за Нечипоренко: при пієлонефриті відзначається різке підвищення вмісту лейкоцитів;

4) Для дослідження функції нирок застосовуються проба Зимницького (при хронічному пієлонефриті - ізогіпостенурія, ніктурія) і проба Реберга [10−11].

Дані, що містяться у доступної нам літературі не дають відповіді на питання про стан клініко-імунологічних показників крові та сечі при ускладненні гострим пієлонефритом жінок на різних строках гестації та про влив важкого техногенного навантаження на прояви клініко-імунологічних показників жінок, вагітність яких ускладнилась пієлонефритом.

Викладене визначило мету нашого дослідження: визначити вплив строку гестації на клініко-імунологічні показники крові та сечі жінок при ускладенні вагітності гострим пієлонефритом.

Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:

визначити показники гемограми (вміст еритроцитів, лейкоцитів, лейкограма) та ШОЕ у вагітних жінок із фізіологічним перебігом вагітності та з ускладненням вагітності гострим пієлонефритом на різних строках гестації;

визначити вміст лейкоцитів, еритроцитів, циліндрів в сечі у жінок з фізіологічним перебігом вагітності та з ускладненням вагітності гострим пієлонефритом на різних строках гестації;

скласти бази даних та провести статистичний та графічний аналіз даних і узагальнити результати досліджень.

1. ОГЛЯД НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Інфекції сечових шляхів (ІСШ) у вагітних

Інфекції сечових шляхів (ІМП) відносяться до числа найбільш поширених видів патології у вагітних, і разом з тим — це джерело особливо частих лікарських помилок. На жаль, лікарі нерідко займаються гіпердіагностикою пієлонефриту, а лікування різних форм ІСШ у вагітних в більшості випадків неадекватно. Саме тому частота цього важкого захворювання, за даними національної статистики, у кілька разів перевищує загальновизнані цифри, що наводяться ВООЗ. До найбільш значущих факторів, що сприяють інфікуванню сечового тракту в вагітних, належать:

гіпотонія і гіпокінезія ниркових мисок і сечоводів,

дилатація сечоводів (внаслідок дії прогестерону);

гіпотонія і збільшення об'єму сечового міхура,

збільшення обсягу залишкової сечі, іноді поява міхурово-сечовідного і / або мочеточнико-лоханочного рефлюксів;

підвищення pН сечі, поява глюкозурії;

механічне здавлення сечоводів збільшеною маткою і розширеними яїчниковимі венами (у другій половині вагітності, переважно праворуч);

ослаблення сфінктера уретри (наприкінці вагітності);

гемодинамічні порушення в чашково-мискової системі і сечоводах (на пізніх термінах вагітності);

супресія імунологічної реактивності, значне підвищення концентрації глюкокортикоїдів.

Всі перераховані вище фактори роблять ІСШ у вагітних надто частої патологією, схильної до рецидиву.

За даними епідеміологічних досліджень, поширеність серед вагітних безсимптомної бактеріурії становить близько 8%, гострої інфекції нижніх сечових шляхів — 1−4%, верхніх — 1−2,5%. Доведено, що частота гострих маніфестних ІСШ, зокрема найбільш важкої і небезпечної форми — пієлонефриту, залежить від виявлення та лікування в вагітних безсимптомної бактеріурії: у разі активного лікування менш ніж у 5% таких жінок клінічно розвивається ІСШ, при відсутності лікування — у 15 — 57%. Разом з тим лише у 1−2% вагітних, у яких був негативний результат бактеріологічного дослідження сечі при першому зверненні, надалі розвинулася гостра ІСШ. Всі перераховані вище фактори роблять ІМП у вагітних надто частої патологією, схильної до рецидиву. Слід також особливо підкреслити, що гострий пієлонефрит, що виник під час вагітності (гестаційний пієлонефрит), в більшості випадків — правобічний. За даними епідеміологічних досліджень, поширеність серед вагітних безсимптомної бактеріурії становить близько 8%, гострої інфекції нижніх сечових шляхів — 1−4%, верхніх — 1−2,5%. Доведено, що частота гострих маніфестних ІСШ, зокрема найбільш важкої і небезпечної форми — пієлонефриту, залежить від виявлення і лікування в вагітних безсимптомної бактеріурії: у разі активного лікування менш ніж у 5% таких жінок клінічно розвивається ІСШ, при відсутності лікування — у 15 — 57%. Разом з тим лише у 1−2% вагітних, у яких був негативний результат бактерио логічного дослідження сечі при першому зверненні, надалі розвинулася гостра ІСШ.

1.2 Фізіологічні зміни в сечостатевих шляхах при вагітності

Будь-яка вагітність супроводжується функціональними змінами сечової системи. За рахунок підвищення фільтрації та зменшення реабсорбції води і натрію з’являється поліурія, причому діурез повертається до норми в терміни від 13 до 28 тижнів вагітності, потім настає олігурія. Затримка в організмі натрію і водипов’язана не тільки із зменшенням клубочкової фільтрації, але і збільшенням канальцевої реабсорбції нирок. Характерним для вагітності є значне розширення чашково-мискової системи і сечоводів, яке починається в I триместрі, досягає максимуму на V-VIII місяці і залишається протягом 12−14 тижнів після пологів. Уродинамічні зміни більш виражені у первісток внаслідок більшої пружності черевної стінки. У розширеній чашково-мискової системі замість 3−5 мл сечі скупчується до 150 мл і більше т. з. «залишкової сечі» .

У публікаціях як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників одностайно відзначено триваюче зростання числа інфекційно-воспалітельнихзаболеваній сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефриту, який виявляється у 15% осіб молодого віку. Особливо актуальні ці проблеми спозіціі сучасного акушерства та перинатології, оскільки найчастіше захворювання проявляється під вре__ ма вагітності або обумовлює осложненноетеченіе вагітності і високу захворюваність новонароджених при наявності цієї патології у матері [3−5]. Слід зазначити, що не тільки пієлонефрит ускладнює перебіг вагітності, але і последняянегатівно впливає на перебіг запального процесу в нирках. При цьому приблизно в 1/3 випадків спостерігається його загострення. Поєднання пієлонефриту і вагітності підвищує ризик і послеродовыхвоспалительных ускладнень, які виникають у 22−33% породіль [6, 7]. Етіологія і патогенез. Виникнення і розвиток пієлонефриту у вагітних і родільніцобусловлено наявністю двох основних факторів: інфекційного вогнища в організмі і порушенням уродинаміки верхніх сечовивідних шляхів. Урології та нефрології відносять пієлонефрит вагітних, а також пієлонефрити, зумовлені різними обструктивними уропатіямі, до розряду ускладнених інфекцій верхніх сечовивідних шляхів, загрозливих розвитком важкого гнійно-септичного процесу [9−13]. Найбільш частими збудниками запального процесу в нирках є мікроорганізми, нормально існуючі в шлунково-кишковому тракті [14, 15]. Встановлено, що віруси, генітальні мікоплазми, хламідії і гриби також можуть ініціювати розвиток пієлонефриту [16, 17]. Було виявлено, що в умовах рецидивуючих інфекцій сечовивідних шляхів (СВШ) піхву хворих жінок чаще колонізіровано уропатогенной. За данням в 58% посівів вмісту піхви у жінок з рецидивуючою сечовий інфекцією виділяються грамнегативні бактерії, тоді як у пацієнток без даної патології вони визначаються лише в 24% спостережень.

Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених пієлонефриту, етіологія і патогенезданного захворювання у вагітних продовжують залишатися предметом вивчення. Так, не вирішені питання значущості факторів, що сприяють розвитку пієлонефриту при висхідному інфікуванні. Як відомо, основою механізму його розвитку є: анатомо-функціональні особливості жіночих СВШ; порушення уродинаміки верхніх СВШ; присутність безсимптомної бактери Урії у вагітної і безсимптомною бактеріосперміі у чоловіка; наявність інфекційних захворювань при вагітності і в анамнезі [24−27].

Гормональні діскорреляціі, властиві вагітності, викликають також порушення функції сечового міхура — зниження тонусу, збільшення ємності, порушення сечовипускання, що погіршує евакуацію сечі з верхніх сечовивідних шляхів. У вагітних, хворих на пієлонефрит, вміст гормонів в крові значно перевищує аналогічні показники у здорових вагітних. Автори підкреслюють, що починаючи з 6-го тижні і більше за все до 22−24-й тижні вагітності у 90% жінок виявляються розширення просвіту сечоводів, які зберігаються аж до розродження. У зв’язку із збільшенням матки в 50−60 разів при доношеною вагітності з’являється додатковий фактор здавлення сечовивідних шляхів вагітною маткою, що сприяє виникненню або загостренню вже наявного хронічного пієлонефриту. Підвищений обсяг квашене міхура і зниження його тонусу разом з тонусом сечі точніков сприяють застою сечі, виникнення сечовивідних-міхурного рефлюксу і гідронефрозу [29−31]. Крім цього, фізіологічне збільшення обсягу плазми крові в період вагітності супроводжується зниженням концентрації сечі. При цьому 70% жінок розвивається глюкозурія, яка сприяє зростанню бактеріальної флори в сечі, а збільшення вмісту в сечі гестагенів і естрагенов призводить до зниження стійкості епітелію нижніх СВШ до інвазії мікроорганізмів. Компенсаторний зростання вмісту плацентарних і плодових гормонів в крові сприяє змінам тонусу сечоводів, ниркових мисок і викликає нарушеніеуродінамікі задовго до появи механічних факторів.

1.3 Стан імунної системи у вагітних з пієлонефритом У пацієнток з хронічнім пієлонефрітом віявляються непрямі ознакой імунодефіціту: трівале Латентний перебіг процесса, короткочасній ефект від проведеної антібактеріальної терапії, множінні очима хронічної інфекційної патології, схильність до гострих респіраторно-вірусніх інфекцій. Причиною імунних порушень можуть служити первинні зміни імунної відповіді, обумовлені генетичними факторами. Проте згідно зі-тимчасовим уявленням саме бактеріальниеі вірусні інфекції стають однією з найчастіших причин розвитку вторинної імунної недостатності [32−34]. Дослідження параметрів клітинного та гуморального імунітету вагітних з пієлонефриттом показало, що імунологічна реактивність організму цих пацієнток залежить від стадії захворювання. За даними сучасної літератури, при гострому процесі імунологічна реактівность організма підвищується, при латентному перебігу незначно знижується, при хронічному спостерігається виражене пригнічення активності факторів імунітету.

Клініка. Найбільш часто пієлонефрит розвивається у вагітних (48%), рідше у породіль (35%) і породіль (17%). Клініка пієлонефриту у вагітних не відрізняється від такої у невагітних. Хронічний пієлонефрит має тенденцію до хвилеподібний клінічним перебігом: періоди загострень захворювання чергуються з періодами ремісій. Хвороба багато років може протікати латентно, загострюючись під час гострих інтеркуррентнихінфекцій, в період вагітності або довгий час зовсім не проявляючи себе. Варто вказати, що у третини хворих на хронічний пієлонефрит при клінічному обстеженні вдається виявити прізнаковвоспалітельного процесу в сечових шляхах. Слід підкреслити, що у вагітних клінічні ознаки хронічного пієлонефриту можуть нашаровуватись на симптоми, пов’язані з ускладненнями вагітності, спровоковані данним заболеваніем або виникли незалежно. Зокрема, болі в поперековій області з іррадіацією впаховую область і низ живота можуть бути связанис підвищенням тонусу матки при загрозі переривання вагітності, протеїнурія, гіпертензія, набряки можуть сигналізувати і про приєднання гестозу; лейкоцитурія може бути ознакою небла гополучія в нижніх відділах генітального тракту, а тривалий субфебрилітет на ранніх етапах вагітності часто характерний для нормального протікання гестаційного процесу. Все перераховане ускладнює клінічну діагностику пієлонефриту у вагітних жінок, вимагає використання високоінформативних, чутливих методів постановки диференціального діагнозу. Для чистих форм пієлонефриту набряки не характерні; артеріальний тиск нормальний, за винятком тяжких випадків, при яких захворювання супроводжується вторинною гіпертензією, діурез достатній. При поєднанні з гестозом набряки зустрічаються у 90% хворих, артеріальний тиск підвищується до значних цифр. Виражена протеїнурія.

При офтальмоскопії виявляють глибокі зміни очного дна: ангиоретинопатия, нейроретінопатіі, крововиливи з набряком сітківки. При загостренні хронічного пієлонефриту вчасно вагітності необхідно пильну увагу лікаря, більш ретельний збір анамнезу та поглиблення діагностичного пошуку, так як часто спостерігається стерта клінічна картина. Діагностика. Для вдосконалення діагностики захворювань органів сечової системи використовують алгоритм. в основі якого лежить оцінка анамнестичних даних, традиційних клініколабораторних показників, мікробіологічних досліджень, ультразвукового сканування нирок, результатів магнітно-резонансної томографії та урографії, ендоскопічних і рентгенологічних (у разі крайньої необхідності) даних, а також контроль стану системи «мати — плацента — плід». Значущими в диференціальної діагностики захворювань нирок, особливо при уповільнених патологічних процесах, є кількісні методи підрахунку формених елементів сечі. В даний час найбільш часто застосовується метод Нечипоренко. Частота виділення мікроорганізмів з сечі залежить від гостроти запального процесу, тривалості захворювання, наявності чинників, що порушують пасаж сечі, що передував антибактеріального лікування, перенесених оперативних втручань та інструментальних обстежень. Для діагностики ниркової патології важливе значення мають визначення загального білка і білкових фракцій, холестерину, електролітів у крові, кислотно-основного стану, азотемії. При біохімічному дослідженні крові звичайно виявляються гіпопротеїнемія і диспротеїнемія за рахунок зменшення вмісту альбумінів і наростання рівня глобулінів. Може відзначатися короткочасне і помірне підвищення концентрації сечовини і креатиніну, що свідчить про порушення функції нирок. При діагностиці запальних захворювань різних органів, в тому числі СВШ, останнім десятиліття увага приділяється визначенню рівнів цитокінів. Цитокіни — це білки, що секретуються переважно активованими клітинами імунної системи, позбавлені специфічності щодо антигенів і є медіаторами міжклітинних взаємодій при імунній відповіді, гемопоезі, запаленні. Одним з методів діагностики запального процесу в нирках на початкових етапах обстеження є термографія, яка полягає в реєстрації підвищення температури тіла в області ураженого органу. Цей неінвазивний метод може бути використаний як експрес-діагностики, що дозволяє вже на ранніх стадіях захворювання диференціювати патологію нирок від хвороб інших органів, а також в якості тесту, визначального подальше цілеспрямоване обстеження пацієнток і забезпечує контроль за ефективністю лікування. Однак термографія з виявляє причину і характер ураження нирок. У комплекс стандартоного обстеження вагітних і породіль з заболеваніемі СВШ входить ультразвукове сканування (ультрасонографія). Дослідження дозволяє визначити товщину коркового шару, розміри нирок і ЧЛС, виявити вади розвитку та новоутворення нирок, встановити наявність сечокам’яної хвороби, гідронефрозу та ін. Метод нешкідливий для матері та плоду і може використовуватися неодноразово протягом вагітності [39, 42]. У сучасній медицині для діагностики багатьох захворювань, у тому числі урологічних, достатньо широко використовується метод магнітно-резонансної томографії (МРТ). Критеріями для проведення МРТ нирок під час вагітності є:

наявність аномалій СВШ;

часті загострення інфекційно-запальних захворювань нирок під час вагітності;

підозра на формування важких ускладнень у вигляді карбункула, апостематозного нефриту;

необхідність оцінки функціонального стану нирок Терапія. Лікування хронічного пієлонефриту — важке завдання через складність діагностики захворювання, потенційну схильніь запального процесу в нирках до рецидиву, особливо у вагітних, а також через відсутність чітких, об'єктивних клінічних та лабораторних критеріїв еффективности терапії.

Основою лікування хронічного пієлонефриту в період загострення є етіологічно направленна, з урахуванням спектру збудників та їх чутливихності до антимікробних препаратів, Антібтікотерапія і безумовне відновлення пасажу сечі. Евакуація з ниркової тканини запального детриту запобігає розвитку бактеріального шоку, який може бути пов’язаний з виділенням великої кількості ендотоксинів із загиблих під впливом антибіотиків мікроорганізмів при нарушен видільної функції сечовивідних шляхів. Відновлення відтоку сечі частіше за все необходимо у разі вторинного пієлонефриту і достигалась переважно оперативним шляхом — нефропіелолітотоміей, ліквідацією стриктури зі стентуванням сечоводу, катетеризацією, оператівная лікуванням пухлини, нефроптоз і т. д.

У зв’язку з тривалістю мікробіологічних досліджень сечі вибір антибіотика на перших етапах лікування здійснюється емпірично, на основаніі даних про переважаючих збудників, їх чутливості до антибактеріальних препаратів. При встановленні бактеріологічного діагнозу проводиться корекція обраної терапії у відповідповідно з чутливістю збудника до антимікробним препаратів. Для емпіричної антибактериальной терапії зазвичай вибирають препарати з активністю щодо актуальних збудників пієлонефриту не менше 85%.

1.4 Дагностичні тести при пієлонефриті

Діагноз гострого пієлонефриту підтверджується результатами аналізів сечі та культури. При пієлонефриті з урахуванням клінічних симптомів, характерних для ранніх стадій захворювання, посів сечі дає щонайменше 10 000 колонієутворюючих одиниць (КУО) / мм3. Кількість колоній у вагітних жінок від 1000 до 9999 КУО/мм3 насторожує. Піурія присутній майже у всіх хворих з гострим пієлонефритом і може бути виявлена швидко з використанням тесту виявлення лейкоцитарної естерази або тесту на нітрити. При позитивних обох тестах діагноз більш достовірний. Поєднання випробувань естерази і нітритів лейкоцитів (з позитивним результатом по обидвам) для гострого пієлонефриту є більш конкретним, але менш чутливим. (табл. 1.1). Хоча лейкоцити присутні в сечі при інших захворюваннях вони специфічні для гострого пієлонефриту. Гематурія може спостерігатися у пацієнтів з циститом і пієлонефритом.

Таблиця 1.1 — Лабораторна діагностика інфекцій сечового тракту

Посіви сечі позитивні у 90% пацієнтів з гострим пієлонефритом, але зразки сечі повинні бути отримані до початку антибактеріальної терапії. Посіви крові рекомендовані для госпіталізованих пацієнтів, до 20% з цих пацієнтів мають ріст культури. Посів крові рекомендовані тільки при наявності діагностичної невизначеності, у пацієнтів з ослабленим імунітетом.

Про концентраційну здатність нирок можна судити, використовуючи пробу за Зимницьким. Для хронічного пієлонефриту характерні ізогіпостенурія, ніктурія, при затиханні запального процесу низькі показники відносної щільності сечі можуть з’явитися єдиною ознакою захворювання. Для оцінки стану клубочкової фільтрації і канальцевої реабсорбції при захворюваннях нирок використовують пробу Реберга, визначають нирковий кровотік. Значущими в диференціальної діагностики захворювань нирок, особливо при уповільнених патологічних процесах, є кількісні методи підрахунку формених елементів сечі. В найбільш часто застосовується метод Нечипоренко. Частота виділення мікроорганізмів з сечі залежить від гостроти запального процесу. наявності факторів, нарушачих пасаж сечі, антибактериальне лікування, перенесені оперативні втручання та інструментальні обстеження. Для діагностики ниркової патології важливе значення мають визначення загального білка і білкових фракцій, холестерину, електролітів у крові, кислотно-основного стану, азотемії.

При біохімічному дослідженні крові виявляються гіпопротеїнемія і диспротеїнемія за рахунок зменшення вмісту альбумінів і наростання рівня глобулінів. Може відзначатися коротко тимчасове і помірне підвищення концентрації сечовини і креатиніну, що свідчить про порушення функції нирок. При діагностиці запальних захворювань різних органів, в тому числі СВШ, в останнє десятиліття увага приділяється визначенню рівнів цитокінів. Цитокіни — це білки, що виробляються переважно активованими клітинами імунної системи, позбавлені специфічності відносно антигенів і є медіаторамі міжклітинних взаємодій при імунній відповіді, гемопоезі, запаленні

Викладані дані літератури дозволяюти стверджувати, що дослідження та аналіз даних лабораторної діагностики гострих захворювань верхніх відділів СВШ у вагітних жінок — актуальна проблема сучасності. Ми не зустріли даних про вплив строку вагітності на прояв змін в периферичної крові при гострому пієлонефриті. Відомо, що строк вагітності суттєво впливає на кількісний та функціональний стан клітин загальної запальної реакції.

2. МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Об'єк дослідження

Дослідження проведені на базі клініко-діагностичної лабораторії м. Нікополь. Об'єктом дослідження були вагітні жінки, віком від 15 до 40 років з фізіологічним перебігом вагітності (25 осіб) — контрольна група; 3 групи жінок, вагітність яких була ускладнена гострим захворювання нирок на різних строках гестації: 1-а (5 осіб) — ускладнення на першому триместрі; 2-а — на другому триместрі (5 осіб), 3-я — ускладнення на третьому триместрі (25 осіб).

2.2 Матеріал дослідження Досліджували сечу та капілярну кров при надходженні вагітних жінок у відділення патології вагітності (1-е дослідження), в ході лікування (2-е дослідження), напередодні виписки (3-е дослідження). У жінок з ускладненням вагітності паралельно досліджували сечу. Контрольна група — жінки з фізіологічним перебігом вагітності, яки наблюдались у жіночій консультації.

У сечі проводили мікроскопічне дослідження осаду, отриманого при центрифугуванні, де визначали кількість клітин лейкоцитів, еритроцитів та наявність циліндрів, також в сечі визначали вміст білку. Уніфіковано визначали кількість формених елементів в 1 мл сечі за методом Нечипоренко.

У крові визначали загальний вміст лейкоцитів, лейкограму, вміст еритроцитів та гемоглобіну, ШОЕ.

.

2.3 Методи дослідження Всі аналізи виконували з використанням уніфікованих методів, затверджених МОЗ України

2.4 Статистична обробка даних Стастичний аналіз даних здійснювали на ПК з використанням статистичної програми SPSS v.15.

Відповідність вибірок вимогам нормального розподілу тест Колмогорова — Смірнова), описову статистику з визначенням середнього, стандартної помилки середнього, стандартного відхилення, 95% довірчого діапазону середнього. Достовірність відмінностей визначали з використанням непараметричного апостеріорного порівняння (тест Фішера та тест Данета) та Мана — Уїтні. Достовірними вважали відмінності при значенні Р<0,05. Кореляційний аналіз здійснювали за Спірманом. Достовірними вважали кореляційні зв’язки при р<0,05.

3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

3.1 Стан показників лейкограми у різні строки фізіологічного перебігу вагітності

Дані описової статистки показників білої крові жінок з фізіологічним перебігом вагітності відображено у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 — Дані описової статистки показників білої крові у жінок з фізіологічним перебігом вагітності.

Відповідно до даних, що відображені у таблиці 3.1, на перший погляд у жінок з фізіологічним перебігом вагітності строк впливає на відносний вміст як лейкоцитів, так і їхніх субпопуляцій.

Достовірність відмінностей між показниками лейкограми визначали за U тестом Мана — Уїтні. Отримані дані представлені у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 — Значення U тесту Мана — Уїтні для показників лейкограми у жінок з фізіологічним перебігом вагітності в залежності від триместру

Значення Р (табл. 3.2) свідчить про відсутність достовірних відмінностей між показниками лейкограми у різні строки фізіологічного перебігу вагітності. Цей факт дає можливість використовувати у подальшому значення лейкограми у жінок с фізіологічним перебігом як одну контрольну групу.

3.1.1 Кореляційний аналіз показників лейкограми крові жінок з фізіологічним перебігом вагітності

При кореляційному аналізі відносного вмісту складових лейкограми (за Спірманом) виявляються один негативний зв’язок у лімфоцитів з сегментоядерними нейтрофілами (r=0,820, p=0,0001), тобто загальна вага ребра корелограми скдадає 0,820. Цей зв’язок характерний для корелограми практично здорових осіб у відсутності стану напруги.

3.2 Стан показників лейкограми при ускладнені вагітності гострим пієлонефритом

3.2.1 Стан показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у першому триместрі

Результати описової статистики показників ШОЕ та лейкограми цієї групи жінок відображено у таблиці 3.3.

Отримані дані свідчать про те, що за час перебування у стаціонарі показники лейкограми виявляють тенденцію до зниження, тобто до нормалізації.

Обгрутовану відповідь на це питання ми отримали шляхом порівняння стану показників лейкограми жінок при обстеженні та їх значеннями у контрольній групі (апостеріорні множинні порівняння, тест Данета). Отримані дані відображені у додатках А.1 та А.2.

Таблиця 3.3 — Показники описової статистики лейкограми у жінок з ускладненням вагітності пієлонефритом у першому триместрі

Представлені на рисунках додатків А.1 та А.2 дні свідчать про те, що ускладнення пієлонефритом вагітності у першому триместрі характеризують виражений лейкоцитоз — вміст лейкоцитів підвищено у середньому у три разі; помірний лівий зсув (кількість паличкоядерних нейтрофілів збільшена менш як у 1,5 рази); незначне, але достовірне підвищення сегментоядерних нейтрофілів; зниження у 1,8 разів вмісту лімфоцитів. Вміст еозинофілів та моноцитів не змінювався. За час перебування у стаціонарі вміст всіх субпопуляцій лейкоцитів нормалізувався, але залишався незначний лейкоцитоз.

3.2.1.1 Кореляційний аналіз показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у першому триместрі

При кореляційному аналізі відносного вмісту складових лейкограми (за Спірманом) виявляються два негативних зв’язку лімфоцитів: з палочкоядерними (r= - 0,634, p=0,027) та сегментоядерними нейтрофілами (r=0,735, p=0,006), тобто загальна вага ребра корелограми скдадає 1,369. При порівнянні ваги ребра корелограми цієї групи жінок з вагою ребра корелограми жінок з фізіологічним перебігом вагітності (0,820) можна заключити, що ускладнення вагітності у першому триместрі гострим запаленням нирок супроводжується збільшенням напруги в системі імунокомпетентних клітин.

3.2.2 Стан показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у другому триместрі

Результати описової статистики показників ШОЕ та лейкограми цієї групи жінок відображено у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 — Показники описової статистики лейкограми у жінок з ускладненням вагітності пієлонефритом у другому триместрі

Отримані дані свідчать про те, що за час перебування у стаціонарі у процесі лікуванн. практично всі показники лейкограми виявляють тенденцію до нормалізації.

Обгрунтовону відповідь на це питання ми отримали шляхом порівняння стану показників лейкограми жінок в динаміці їхнього обстеженні зі значеннями у контрольній групі (апостеріорні множинні порівняння, тести Фішера та Данета). Отримані дані відображено на рисунках додатків Б.1 та Б.2.

Дані, що відображені на рисункаї додатків Б.1 та Б.2, свідчать про те, що при ускладнені вагітності пієлонефритом у другому триместрі, порівняно з жінками з неускладненою вагітністю, вміст лейкоциті при госпіталізації був у 2 рази вище; при лікуванні поступово знижувався, але напередодні виписка залишався підвищеним на 30%. Вміст паличкоядерних нейтрофілів не відрізняється від контролю, вміст сегментоядерних нейтрофілів був підвищеним на 20,7%; вміст лімфоцитів та моноцитів при надходженні у відділення були знижені і складали відповідно 46% та 70% від контролю.

3.2.2.1 Кореляційний аналіз показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у другому триместрі

При кореляційному аналізі відносного вмісту субпопуляційного складу лейкоцитів жінок з ускладненням вагітності у другому триместрі виявляються два зв’язки у лімфоцитів: один з сегментоядерними нейтрофілами (r= - 0,892, p=0,003), другий з моноцитами (r= - 0,774, p=0,024). Вага ребра корелограми склала 1,666. При порівнянні з вагою ребра корелограми жінок з фізіологічним перебігом вагітності та ускладненням її у першому триместрі можливо відмітити зростання напруги, формування іншої гомеостатичної функціональної системи серед імунокомпетентних клітин периферичної крові.

3.2.3 Стан показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у третьому триместрі

Дані описової статистики показників лейкограми та ШОЕ відображено у табліці 3.5.

Отримані дані свідчать про те, що за час перебування у стаціонарі практично всі показники лейкограми виявляють тенденцію до змін у процесі лікування. Напрям змін та їх достовірність порівняно з жінками з неускладненою вагітність ми отримали шляхом апостеріорних множинних порівнянь (тести Фішера та Данета). Отримані дані відображено на рисунках додатків В.1 та В.2.

Таблиця 3.5 — Показники описової статистики лейкограми у жінок з ускладненням вагітності пієлонефритом у третьому триместрі

Дані, що відображені на рисунках додатків В.1 та В.2, свідчать про те, що при ускладнені вагітності пієлонефритом у третьому триместрі, порівняно з жінками з неускладненою вагітністю, вміст лейкоцитів при госпіталізації був на 91% віще; при лікуванні поступово знижувався, але напередодні виписки залишався підвищеним на 64%. Вміст паличкоядерних нейтрофілів не відрізнявся від контролю, вміст сегментоядерних нейтрофілів та еозинофілів не відрізнявся від контролю; вміст лімфоцитів за весь період госпіталізації залишався нижче за контроль. Вміст моноцитів був знижений напередодні виписки.

3.2.3.1 Кореляційний аналіз показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у третьому триместрі

При кореляційному аналізі відносного вмісту складових лейкограми у групі жінок з ускладненням вагітності у третьому триместрі виявляються два зв’язки у лімфоцитів: один з cегментоядерними нейтрофілами (r= - 0,854, p=0,005), другий — з паличко ядерними нейтрофілами (r — 0,400; p=0,005); сегментоядерні нейтрофіли формують ще два негативних з’вязки: з моноцитами (r= - 0,363, p=0,012) та еозинофілами (r= - 0,363, p=0,015).

При порівняння складу функціональних систем імунокомпетентних клітин клітин жінок з ускладненням вагітності гострим запаленням нирок на різних строках гестації ми бачимо поступове ускладнення структури адаптивної функціональної системи клітин запалення з підключенням моноцитів та еозинофілів. Вага ребра корелограми також збільшується і у жінок з ускладненням вагітності у третьому триместрі дорівнюється вже 1,974.

3.2.4 Ступень змін ШОЕ у жінок з ускладненням вагітності різного строку гострим захворюванням нирок

Результати змін ШОЕ у жінок з ускладненням вагітності гострим захворюванням нирок за триместрами представлені у табл. 3.6.

Таблиця 3.6 — Показники описової статистики ШОЕ та лейкограми у жінок з ускладненням вагітності пієлонефритом за триместрами

На рисунках додатку Г відображені напрями змін ШОЕ у досліджуваних групах вагітних жінок.

Відповідно до даних, що відображені на рисунках додатку Г, ускладнення вагітності пієлонефритом перебігає на тлі підвищеного ШОЕ, найбільш вираженого при ускладненні вагітності у другому триместрі. Прискорення ШОЕ залежіть від великої кількості факторів, але головним є порушення відношення альбуміни/глобуліни у сироватці крові. Диспротеїнемія у жінок, вагітність яких ускладнена пієлонефритом, може бути обумовлена або втратами альбуміну з сечею, або з підвищеним синтезом глобулінів. Той факт, що незалежно від строку вагітності у жінок знижено вміст лімфоцитів, а в сечі присутній білок, припустимо думати, що прискорення ШОЕ відображує прояв дії обох факторів.

3.2.5 Однофакторний дісперсійний аналіз впливу строку вагітності на напрям та ступень змін клітинного складу лейкограми при ускладненні вагітності гострим запаленням нирок Для з’ясування чи впливає строк вагітності на ступень змін клітин імунного захисту у периферичної крові при гострому бактеріальному враженні нирок вагітних жінок ми використовували однофакторний дисперсійний аналіз, де фактором, що впливав, був триместр. Результати ANOVA першого дослідження жінок, що надійшли у стаціонар з захворюванням нирок на різних строках вагітності, відображено у таблиці 3.6.

Таблиця 3.7 — Показники достовірності (P) впливу строку вагітності на ступень змін у лейкограмі при надходженні жінок у стаціонар з з гострим захворюванням нирок за даними ANOVA

Дані таблиці 3.6 переконливо свідчать про відсутність впливу строку вагітності на напрям та ступень ступінь змін досліджуваних показників крові при ускладненні вагітності гострим захворюванням нирок: значення показника Р більш ніж 0,05.

3.3 Дослідження показників вмісту еритроцитів та гемоглобіну в жінок з ускладненням вагітності гострим пієлонефритом

Графічний аналіз показників червоної крові у жінок, вагітність яких ускладнена гострим пієлонефритом, відображено на рис. 3.1.

Примітка: на осі ординат вміст еритроцитів та гемоглобіну; на осі абсцис строк вагітності - триместри.

Рисунок 3.1 — Напрям змін вмісту гемоглобіну та еритроцитів у госпіталізованих жінок, вагітність яких на різних строках ускладнена гострим пієлонефритом Дані таблиці 3.7 переконливо свідчать про відсутність впливу строку вагітності на напрям та ступінь змін вмісту еритроцитів та гемоглобіну крові при ускладненні вагітності гострим захворюванням нирок: значення Р більш ніж 0,05.

Таким чином, дослідження вмісту лейкоцитів та показників лейкограми у жінок, вагітність яких ускладнена гострим пієлонефритом, дозволяють зробити такі узагальнення.

Враження нирок вагітних гострим пієлонефритом перебігає на тлі помірного лейкоцитозу, практичною відсутністю лівого зсуву у лейкограмі, помірним зниженням лімфоцитів. Строк вагітності практично не впливає на напрямок змін, але визнчає їх ступень.

Таблиця 3.8 — Показники достовірності (P) впливу строку вагітності на ступень змін еритроцитів та гемоглобіну при надходженні жінок у стаціонар з захворюванням гострим захворюванням нирок за даними ANOVA

Порівняно з жінками з фізіологічним перебігом вагітності всі вігітні жінки з гострим пієлонефритом страждають на гіпохромну анемію.

3.4 Лабораторні показники сечі у жінок, вагітність яких на різних строках ускладнена гострим враженням нирок

3.4.1 Мікроскопічне дослідження нативних препаратів осаду сечі, отриманого при центрифугуванні

Результати дослідження лабораторних показників сечі жінок з ускладненням вагітности у першому триместрі гострим пієлонефритом представлена у табл. 3.8.

Таблиця 3.9 — Описова статистика лабораторних показників сечі жінок з ускладненням вагітности у першому триместрі гострим пієлонефритом

Примітка: * - P < 0,05.

Відповідно до даних, що відображено у табл. 3.8 у групі жінок, вагітність яких ускладнилась враженням нирок у першому триместрі, було 5 осіб.

На рисунку додатку Д відображено зміни лабораторних показників сечі жінок, вагітність яких на першому триместрі ускладнилась гострим захворюванням нирок.

У другому триместрі сечу досліджували тільки у двох вагітних жінок.

На рис. 3.2 представлені результати дослідження напряму змін вмісту білку та лейкоцитів у сечі жінок з ускладненням вагітності гострим враженням нирок у третьому триместрі.

Примітка: на осі ординат — вміст еритроцитів та гемоглобіну; на осі абсцис — дослідження.

Рисунок 3.2 — Напрям змін вмісту білку, лейкоцитів та еритроцитів у сечі жінок з ускладненням вагітності гострим враженням нирок Як показали результати досліджень, у третьому триместрі при ускладненні вагітності пієлонефритом, спостерігається значне зростання кількості лейкоцитів, яке зростає протягом дослідження і до норми не повертається. Рівень білка на початку захворювання був також високим і при виписці не зникав.

Таким чином, для третього триместра вагітність, ускладнена пієлонефритом, характеризується більшим запаленням у нирках.

3.4.2 Кількість формених елементів у сечі жінок при ускладненні вагітності різних строків пієлонефритом за методом Нечипоренко

Уніфіковане визначення кількості формених елементів в 1 мл сечі методом Нечипоренко представлене у табл. 3.9−3.11.

Таблиця 3.10 — Кількість формених елементів сечі жінок при ускладненні вагітності у першому триместрі гострим пієлонефритом

Примітка: * - P < 0,05.

Таблиця 3.11 — Кількість формених елементів у сечі жінок при ускладненні вагітності у другому триместрі гострим пієлонефритом

Примітка: * - P < 0,05.

Таблиця 3.12 — Кількість формених елементів у сечі жінок при ускладненні вагітності у третьому триместрі гострим пієлонефритом

Примітка: * - P < 0,05.

Найбільше підвищення кількості лейкоцитів спостерігалося у групі вагітних жінок, які захворіли на пієлонефрит у 2 триместрі вагітності. Їх кількість склала 16 891 кл/мл, проти 13 137 кл/мл у 1 триместрі та 8415 кл/мл у третьому. При лікуванні, у жінок, що захворіли у 1 триместрі, кількість лейкоцитів знижувалась до показників норми, проте перевищувала контроль у 2,72 рази. У жінок, що захворіли у 2 триместрі, спостерігалося зниження лейкоцитів до верхньої межі фізіологічної норми. У 3 триместрі - їх кількість знижувалась, але до норми не поверталася і перевищувала показник контролю майже у 2 рази.

Кількість еритроцитів за межами норми (1200 кл/мл) була тільки на початку захворювання у жінок, які захворіли у 1 триместрі вагітності. В інших групах їх кількість зменшувалась в ході лікування, проте у всіх дослідах була у межах норми.

Кількість циліндрів також знаходилася у межах норми.

Отже, у вагітних із пієлонефритом спостерігається лейкоцитурія, яка при лікуванні зникає у 1 триместрі вагітності, у 2 знижується до показників верхньої межі фізіологічної норми і не зникає у третьому, що свідчить про більшу тривалість запального процесу у цьому триместрі.

3.4.3 Кореляційний аналіз показників кількості формених елементів у сечі жінок при ускладненні вагітності різних строків пієлонефритом Як показали результати досліджень, між кількістю лейкоцитів та еритроцитів у сечі вагітних жінок із ускладненням пієлонефритом у першому триместрі існує достовірний позитивний кореляційний зв’язок середнього ступеню (r = 0,642, p=0,001). Також встановлений слабкий позитивний достовірний кореляційний зв’язок між кількістю лейкоцитів та циліндрів (r = 0,483, p=0,014). У жінок з фізіологічним перебігом вагітності існує достовірний позитивний кореляційний зв’язок високого ступеню тільки між кількістю лейкоцитів та еритроцитів (r = 0,949, p=0,05).

У другому та третьому триместрах вагітності жінок із ускладненням пієлонефритом спостерігався середній позитивний достовірний кореляційний зв’язок тільки між кількістю лейкоцитів та циліндрів (r = 0,535, p = 0,018 та r = 0,576, p = 0,003).

Таким чином, наявність кореляційного зв’язку у всіх триместрах вагітності між кількістю лейкоцитів та циліндрів говорить про присутність саме лейкоцитарних циліндрів, які характерні для пієлонефриту.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

В ході написання даної роботи я дотримувалась правил техніки безпеки та охорони праці. Перед початком роботи зі мною був проведений інструктаж з охорони праці науковим керівником за інструкцією № 296 з Охорони праці та інструкцією № 62 з Пожежної безпеки.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Метою даного розділу є показати теоретичні та практичні знання з дисципліни охорони праці у галузі.

Експериментальна частина дипломної роботи складається з кількох етапів: перший — дослідження мазків периферійної крові людини, другий етап — статистичний та графічний аналіз отриманих даних за допомогою комп’ютера.

Техніка безпеки є частиною охорони праці. Під технікою безпеки розуміють сукупність технічних засобів і прийомів виконання операцій, що зводять до мінімуму ризик під час виконання роботи.

Метеорологічні умови робочої зони визначаються сукупністю параметрів — температури, відносної вологості, швидкості руху повітря, атмосферного тиску, інтенсивності теплового випромінювання. Сукупність цих величин, характерних для конкретних виробничих умов, називається мікрокліматом.

Сполучення різних значень параметрів мікроклімату робочої зони створює ряд метеорологічних умов, що по-різному позначаються на фізіологічних процесах протікання життєвих функцій організму людини.

Нормування параметрів мікроклімату полягає у встановленні їх оптимальних або допустимих величин стосовно конкретних виробничих умов (таблиця 4.1). Воно проводиться з урахуванням таких характеристик: ступеня важкості виконуваної роботи; пори року; кількості надлишкового тепла, що надходить у робочу зону від устаткування (ДСН 3.3.6.042−99. Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень).

Оптимальні умови мікроклімату — таке сполучення параметрів метеорологічних умов на робочому місці, що при тривалому й систематичному впливі на людину забезпечує збереження нормального функціонування організму без перенапруження роботи механізму терморегуляції працюючого.

Допустимі мікрокліматичні умови — сполучення параметрів мікроклімату, що при тривалому й систематичному впливі на людину може викликати минаючі чи такі, що швидко нормалізуються, зміни функціонального і теплового стану організму. При цьому не відбувається порушення здоров’я працюючого, однак можливе додаткове короткочасне напруження в роботі механізму терморегуляції.

Таблиця 4.1 — Значення параметрів мікроклімату в лабораторії [54]

Оптимальним в лабораторії вважають атмосферний тиск 760 мм.рт.ст.

За ГОСТом 12.1.005−88 та СН 245−71 нормуються гранично допустимі концентрації (ГДК) різного пилу в робочій зоні. ГДК пилу різного походження коливається від 1 до 10 мг/м3.

Для підтримання в приміщеннях нормальних параметрів товітряного середовища, яке відповідає санітарно-гігієнічним і технологічним вимогам, влаштовують вентиляцію.

Санітарно-гігієнічне призначення вентиляції полягає в підтриманні в приміщеннях параметрів повітряного середовища, яке відповідало б вимогам Сніп 2.04.05−91 «Опалення, вентиляція і кондиціонування повітря», а токож ГОСТ 12.1.005−8 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони».

Технологічне призначення вентиляції полягає в забезпеченні в приміщенях чистоти, температури, відносної вологості, швидкості руху повітря, виходячи з особливостей технологічного процесу і умов збереження предметів, апаратів, приладів.

Лабораторні приміщення повинні добре вентилюватися: мати припливно-витяжну вентиляцію і витяжні шафи. Лабораторія обов’язково забезпечується водопроводом, каналізацією, центральним опаленням.

Освітлення — використання світлової енергії сонця та штучного світла для забезпечення нормального зорового сприйняття. Світло необхідно для збереження здоров’я та для підтримки високої продуктивності праці.

При виконанні роботи використовувалось природне та штучне освітлення. Природне — створюється природними джерелами — сонячними променями. Штучне — створюється електроприладами. Відповідно до норми освітлення повинно бути 400 лк, але можуть бути і зміни цього показника в залежності від роботи.

Природне та штучне освітлення лабораторії повинно відповідати вимогам СНІП 11−4-79.

Основним небезпечним фактором при виконанні роботи була можливість інфікування при роботі зі зразками крові, тому виконувались обов’язкові умови роботи в лабораторії: змінний одяг, закритий халат, шапочка, маска, гумові рукавички. Відпрацьований матеріал, що застосовувалася для дослідження посуд, поверхня лабораторного столу обробляються дезінфікуючими розчинами.

При роботі в лабораторії необхідна наявність другої особи для надання допомоги при нещасних випадках. Працювати у лабораторії треба у зручному одязі, який не стримує рух.

При проведенні дослідів у лабораторії застосовується хімічний посуд: загального і спеціального призначення, зокрема мірний. Дуже часто використовуються пробірки.

Неприпустимо, щоб пробірка була наповнена до країв, щоб уникнути вихлюпування і попадання рідин на шкіру експериментатора. Зовсім неприпустимо закривати пробірку пальцем і струшувати її в такому виді, оскільки можна зашкодити шкіру пальця чи одержати опік.

При нагріванні відкритий кінець пробірки повинен бути звернений убік від працюючого і від сусідів по столу, щоб уникнути попадання на шкіру чи в очі випадково виплеснутої рідини.

При митті посуду треба стежити за тим, щоб йорж не вдарявся об дно і стінки посуду, тому що так можна вибити дно чи проломити стінку і поранитися.

У раковину не можна виливати і викидати концентровані розчини кислот і лугів, що сильно пахнуть, та отруйні речовини, і т.п. При виливанні в раковину таких речовин можливе їхнє випаровування й отруєння повітря лабораторії. Концентровані кислоти і луги необхідно попередньо сильно розбавити чи нейтралізувати, щоб уникнути руйнування каналізаційної мережі.

У лабораторії передбачена безпечна робота з хімічними реактивами.

Для запобігання більшості нещасних випадків у лабораторії зберігається лише мінімальна кількість потрібних у роботі реактивів.

При проведенні досліджень використовувався світловий мікроскоп. З метою уникнення перенавантаження очей, що може привести до погіршення гостроти зору, протягом роботи робились перерви для відпочинку.

Одягти спецодяг і отримати дозвіл на виконання роботи. Перевірити захисне заземлення (занулення). Упевнитись в наявності засобів гасіння вогню і надання першої допомоги. Перед початком роботи уважно ознайомитись із завданням, правилами безпеки робіт, обладнанням, матеріалами та інструментом .

Під час проведення експериментальних та дослідницьких робіт, що пов’язані з використанням високих напруг, хімічних реактивів, газів, необхідно проводити спеціальний інструктаж студентів, що приймають участь в досліді та обов’язково реєструвати інструктаж у відповідних журналах.

Забороняється вмикати чи вимикати електричну мережу, або прилади без дозволу керівника або лаборанта.

Забороняється заставляти своє робоче місце обладнанням, яке не використовується під час роботи.

Під час виконання завдання забороняється ходити по лабораторії, якщо в цьому не має потреби.

Не дозволяється залишатись працювати в лабораторії одному. Обов’язкова присутність в лабораторії іншої людини необхідна для того, щоб можна було своєчасно надати першу медичну допомогу у разі нещасного випадку.

Забороняється знаходитись в лабораторії у верхньому одязі.

Хімічні реакції необхідно виконувати з такою кількістю та концентрацією, в такому посуді та приладах і в тих умовах, як це вказано у відповідних інструкціях.

У разі непередбаченої ситуації необхідно припинити роботу та довести до відома керівника, викладача або лаборанта.

Забороняється проведення досліджень у брудному посуді.

Забороняється аналізувати будь-які речовини на смак, нюх, а також пити воду з хімічного посуду, так як більшість речовин, що використовуються — отруйні.

Всі прилади, в яких це передбачено, повинні бути заземлені.

У разі виникнення напруги на корпусах використаного обладнання, вимкнути мережу чи прилад і повідомити керівника робіт. З метою запобігання загорання електропроводки слідкувати за цілістю ізоляції, а в разі її пошкодження — ізолювати пошкоджену ділянку.Для живлення електроприладів використовувати електропровідники які дозволяють проводити необхідний для живлення струм. Для живлення електроприладів використовувати електропровідники які дозволяють проводити необхідний для живлення струм. Забороняється користуватися несправними приладами. Електронагрівальні прилади слід ставити на вогнетривку основу, та обов’язково заземлити.

Утримання та використання в лабораторії кислот, горючих рідин, газів і інших матеріалів, що являють собою небезпеку не повинно перевищувати добових норм.

В лабораторії палити заборонено.

Після закінчення робіт керівник або лаборант обов’язково оглядає приміщення, вимикає електроживлення.

Відповідальному за техніку безпеку лабораторії необхідно слідкувати за справністю та своєчасною перезарядкою вогнегасників.

Працівник може відмовитись від дорученої роботи, якщо склалася виробнича ситуація, що небезпечна для його життя чи здоров’я, або оточуючих його людей .

При виникненні аварійної ситуації треба ізолювати джерело виникнення її та покликати на допомогу керівника робіт чи лаборанта.

При необхідності гасіння пожежі. Знати місце знаходження засобів пожежегасіння, використати вуглекислотний або порошковий вогнегасники.

Про виникнення аварійної ситуації повідомити керівника підрозділу.

Уміти надати першу допомогу при виникнення екстремальних ситуацій.

При роботі в лабораторії можуть виникати травми різного характеру. Будь-яку рану очищують від забруднення, змазують краї настойкою йоду, дезінфікують 3% розчином перекису водню, накладають стерильну пов’язку.

Можуть виникати термічні опіки 1-го, 2-го і навіть 3-го та 4-го ступенів. Допомога при термічних опіках 1-го, 2-го ступеня: швидко припинити дію високої температури. Для цього потрібно відразу після евакуації потерпілого із зони ураження облити місце опіку холодною водою. Потім необхідно зняти обгорілі шматки одягу, обробити обпечену поверхню теплою водою з милом, 96% спиртом та накласти пов’язку з проти опіковою маззю. Для знеболювання дають 1−2 таблетки кетанолу. Після цього потерпілого доставляють в опікове відділення.

Хімічні опіки виникають при потраплянні на шкіру розчинів концентрованих кислот, лугів і солей деяких важких металів. При хімічних опіках одяг, змочений хімічною рідиною, негайно видаляють; уражену ділянку поливають великою кількістю проточної води впродовж 10−15 хвилин; приступають до нейтралізації: при опіках кислотами використовують 4% розчин соди, а при опіках лугами — слабкий розчин оцтової або лимонної кислот, якими змочують серветки і накладають на поверхню опіку.

При роботі з кров’ю можливе її потраплянні на шкіру, одяг та слизові оболонки. При потраплянні крові на халат, потрібно його зняти і змочити у дезінфікуючому розчині на 1 годину. Такими дезінфікуючими розчинами можуть бути 0,5% розчин хлорантоїну, 0,5% розчин дезактину, 0,05% розчин бактоліну. Якщо кров потрапила на шкіру, потрібно обробити уражену ділянку одним із дезінфікантів — це можуть бути 70% спирт, 3% розчин перекису водню, 5% розчин йоду. Потім промивають шкіру двократно під проточною водою з милом, висушують стерильним рушником і знову обробляють дезінфікатором. При потраплянні крові на слизові оболонки очей потрібно промити очі великою кількістю води і закапати 30% розчином альбуциду, якщо ж кров потрапила на слизові оболонки ротової порожнини, потрібно прополоскати рот 70% розчином спирту.

При електротравмах потерпілого слід звільнити від джерела струму. Для зупинки дії струму треба повернути вимикач, вимкнути рубильник або вивернути пробки на щитку. Якщо це неможливо, то звільнити потерпілого від електропроводу, одягнувши гумові рукавички або обмотавши руки шовковою тканиною, а також користуючись сухою дерев’яною палкою. Ні в якому разі не можна торкатися потерпілого голими руками. При відсутності ознак життя після звільнення потерпілого від дії електричного струму потрібно провести реанімаційні заходи. При наявності ознак життя необхідно накласти потерпілому асептичні пов’язки на ділянки з опіками і доставити потерпілого в лікарню.

При виникненні пожежі, в першу чергу, дії повинні бути спрямовані на забезпечення безпеки та евакуації людей. При виявленні пожежі необхідно вимкнути від енергопостачання прилади та обладнання; приступити до гасіння пожежі первинними засобами пожежегасіння, а при неможливості здійснення даних дій, вийти із приміщення, щільно зачинити за собою двері та вікна, щоб запобігти швидкому поширенню вогню. Негайно викликати пожежну охорону.

У лабораторії наявні первинні засоби для гасіння пожеж:

порошковий вогнегасник, що розташований у лабораторії біля дверей;

ящик з піском та совком;

покривало з вогнестійкого матеріалу.

До всіх засобів пожежегасіння забезпечено вільний доступ.

При виникненні пожежі можливе отруєння угарним газом через несправну витяжку. При цьому потерпілого необхідно винести на свіже повітря. Якщо потерпілий не дихає самостійно, необхідно провести штучне дихання, а при зупинці серця, його непрямий масаж. Швидко доставити потерпілого в реанімаційне відділення .

Обробка результатів досліджень проводилася з застосуванням комп’ютерної техніки. При роботі з комп’ютером необхідно дотримуватися деяких правил, що забезпечать тривалу експлуатацію комп’ютера та зведуть до мінімуму шкідливий вплив деяких факторів на організм працюючого.

Робота на комп’ютері пов’язана з навантаженням на зір та опорно-руховий апарат. Вплив на зір апаратура здійснює через такі фактори, як яскравість зображення, колір, відповідність символів, відстань між рядками, стійкість зображення.

До роботи на комп’ютері допускаються особи, що пройшли навчання та інструктаж з охорони праці. Усі особи, що працюють на комп’ютері, повинні знати міри захисту та прийоми надання першої долікарської допомоги при ураженні електричним струмом.

Вмикання комп’ютерів до електричної мережі здійснюється тільки через спеціально встановлені електричні розетки або вилки із заземленням. Підключення комп’ютера дротом без вилки забороняється.

Перед початком роботи треба видалити пил з екрану, перевірити захисне заземлення, упевнитись у наявності засобів гасіння вогню.

Відстань від очей користувача до екрану дисплея повинна становити 50 — 70 см. Переважним є розташування площі екрана перпендикулярно до лінії зору користувача. Руки користувача повинні розташовуватися на робочому столі в горизонтальному положенні, або злегка нахилені. Необхідна гарна опора для спини та сідниць.

Необхідно передбачити дотримання регламентованих перерв, активне їх проведення, регулярне заняття виробничою гімнастикою, рівномірне розподілення завдань.

Різні види робіт вимагають різного підходу в організації перерв. Для робіт, що використовуються з великим навантаженням рекомендується 10−15 хв. через кожні 2 години. Кількість мікро пауз (тривалість 2 хв.) повинна регулюватися індивідуально.

Організація робочого місця: клавіатура розташована на оптимальній висоті, і має підставку для рук, що підвищує зручність роботи та не спричиняє порушень кровообігу кінцівок. Крісло збудовано з урахуванням анатомії людини, і забезпечує нормальний кровообіг нижніх кінцівок.

Після кожних двох годин роботи влаштовувалась перерва в роботі (10−15 хвилин), під час якої виконувались гімнастичні вправи для зняття напруження з м’язів та спеціальні вправи для зняття зорової втоми .

Таким чином, знання правил техніки безпеки дозволило мені уникнути травмування під час виконання дипломної роботи.

ВИСНОВКИ При фізіологічному перебігу вагітності відсутній вплив строку вагітності на показники вмісту гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів та складових лейкограми; у сечі відсутній білок, кількість еритроцитів не перевищує 3−4, лейкоцитів — 5−6 клітин.

При ускладненні вагітності гострим пієлонефритом у першому триместрі при надходженні жінок у стаціонар в їх сечі визначається значна піурия (вміст лейкоцитів складав 27,6 ±7,6×102 кл/мл) та гематурія (вміст еритроцитів складав 2,0±0,78×102). У крові спостерігається незначний лейкоцитоз за рахунок сегментоядерних нейтрофілів та еозинофілів і виражена лімфопенія. За час перебування у стаціонарі вміст всіх субпопуляцій лейкоцитів увійшов у межі контролю.

При ускладнення вагітності гострим пієлонефритом у другому триместрі при надходженні жінок у стаціонар в сечі визначалась виражена піурия (вміст лейкоцитів складав 51,7 ± 16,9×102 кл/мл) та гематурія (вміст еритроцитів складав 3,3±0,88×102), циліндри. У крові спостерігається лейкоцитоз за рахунок сегментоядерних нейтрофілів, виражена лімфопенія та моноцитопенія. За час перебування у стаціонарі зменшились прояви враження нирок, але показники крові практично не змінились.

При ускладненні вагітності гострим пієлонефритом у третьому триместрі при надходженні жінок у стаціонар в сечі визначались піурия (вміст лейкоцитів складав 21,5 ± 3,5×102 кл/мл) та гематурія (вміст еритроцитів дорівнювався 1,86±0,3×102), циліндри. У крові спостерігається лейкоцитоз за рахунок сегментоядерних нейтрофілів та лімфопенія. За час перебування у стаціонарі дещо знизились показники сечі, вміст еритроцитів, Hb, лейкоцитів, ШОЕ, сегментоядерних нейтрофілів та лімфоцитів.

Ступень вираженості клініко-лабораторних показників сечі та крові жінок, вагітність яких ускладнена гострим пієлонефритом, визначаються строком гестації; найбільші зміни характерні для другого триместра вагітності.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Отримані результати можна практично використовувати при подальшому прицільному лікуванні вагітних жінок, хворих на пієлонефрит. Комплексний аналіз клініко-лабораторних показників дозволяє визначити тенденцію розвитку захворювання, прогнозувати його перебіг і виникнення ускладнень, а отже і оптимальну лікувальну тактику.

Скоординувати науково-практичну діяльність в цій галузі, для чого необхідне створення Українського нефрологічного Центру.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ Нечипоренко Н. А. Акушерская и гинекологическая урология: Состояние проблемы и перспективы развития /Н.А. Нечипоренко // Журнал Гродненского медицинского университета. — 2006. — № 2(14). — с.3 — 6.

Никонов А. П. Инфекции мочевыводящих путей и беременность / А. П. Никонов, О. Р. Асцатурова, В. А. Каптильный // Гинекология.- 2007. — 9 (1). Www. Consilium — medicum.com.

Аляев Ю. Г. Современные аспекты диагностики и лечения гестационного пиелонефрита / Ю. Г. Аляев, М. А. Газмиев, Д. В. Еникеев // Урология. — 2008. -№ 1. — C. 3 — 6.

Hooton T. M. Recurrent urinary tract infection in women / T. M. Hooton // Int. J. Antimicrob. Agents. — 2001. — Vol. 17. — P. 259−268.

Принципы диагностики и терапии (формулярнаясистема) инфекции мочевыводящих путей у беременных и родильниц / [Б. Л. Гуртовой, А. И. Емельянова, А. Б. Погорелова и др.] // Акушерство и гинекология. — 2003. — № 3. — С. 3−8.

Новикова Н. В. Особенности клеточного звена иммунологического статуса у беременных с хроническим пиелонефритом / Н. В. Новикова, Г. В. Чижова, Т. Ф. Боровская // Вестник перинатологии, акушерства и гинекологии. — 2000. — Вып. 7. — С. 113−115.

Довлатян А. А. Интенсивная терапия при осложненных формах гнойного пиелонефрита беременных / А. А. Довлатян // Урология. — 2008. — № 2. — С. 10−14.

Пиелонефрит и беременность: этиология, патогенез, классификация, клиническая картина, перинатальные осложнения / [И. Г. Никольская, Т. Г. Тареева, А. В. Микаэлян и др.] // Рос. вестник акушера — гинеколога. — 2003. — № 2. — С. 34−36.

Сафронова Л. А. Пиелонефрит и беременность/ Л. А. Сафронова // Русский медицинский журнал. -2000. — Т. 8, № 18. — С. 78 — 81.

Антошина Н. Л. Хронический пиелонефрит и беременность: этиология, патогенез, клиника, диагностика, лечение / Н. Л. Антошина, С. И. Михалевич // Медицинские новости.- 2006. — № 2. С. 24 — 33.

Беременность и роды при заболеваниях мочевыводящих органов / Н. В. Орджоникидзе, А. И. Емельнова, В. О. Панов [и др.]. — М., 2009. — С. 131−135.

Елманов И. В. Острый гестационный пиелонефрит / И. В. Елманов //Урология и нефрология.- 1999. — С.49 — 53.

Шехтман М. М. Руководство по экстрагенитальной патологии у беременных / М. М. Шехтман — М.: «Триада». — 1999. — 816 с.

Баев О. Р. Значение исследования почечной гемодинамики при лечении беременных с пиелонефритом / О. Р., Баев, А. А Лебедский-Тамбиев // Вопросы гинекологии, акушерства и перинатологии. 2007. Т. 6, № 2. С. 5−10.

Вандер А. Физиология почек / А. Вандер / Пер. с англ. — СПб., 2000. — 252 с.

Гуртовой Б. Л. Применение антибиотиков в акушерстве и гинекологии / Б. Л. Гуртовой, В. И., Кулаков, С. Д. Воропаева / М., 2004. — 176 с.

Храйчик Д. Е. Секреты нефрологи / Храйчик Д. Е., Седор Д. Р., Ганц М. Б. СПб.- М.:Медицина, 2001. — 303 с.

Яковлев С. В. Практические рекомендации Американского общества по диагностике и лечению бессимптомной бактериурии у взрослых / С. В. Яковлев, В. С. Яковлев // Consilium medicum. 2005. — T. 7, № 7. — С. 524−526.

Митюшкина Т. А. Проблемы инфекции мочевыводящих путей у женщин (обзор литературы) / Т. А. Митюшкина // Гинекология. -2002. Т. 4, № 4. — С. 196−198.

Уварова Е. В. Влагалище как микроэкосистема в норме и при воспалительных процесах гениталий различной этиологии / Е. В. Уварова, Ф. Ш. Султанова // Гинекология. — 2002. — № 4. — С. 189−195.

Мальцева Л. И. Особенности течения пиелонефрита у беременных женщин при урогенитальной микоплазменной и хламидийной инфекции / Л. И. Мальцева, Железова М. Е., Музеева Л. Ф. // Сб. матер. II cъезда нефрологов России. М., 1999. — С. 1822−1823.

Яковлев С. В. Современные подходы к антибактериальной терапии инфекций мочевыводящих путей / Яковлев С. В. //Consilium medicum. — 2001. — № 7. — С. 300−306.

Акопян Т. Э ., Анкирская А. С., Тютюнник В. Л. Бактериальный вагиноз и беременность / Т. Э. Акопян, А. С. Анкирская, В. Л. Тютюнник // Контрацепция и здоровье женщины. — 1999. — № 2. С. 17−21.

Шехтман М. М. Гестационный пиелонефрит/ М. М. Шехтман, З. П. Гращенкова // Заболевания почек и беременность. М.: Медицина, 1980. С. 78−110.

Millar L. K. Uterine contraction frequency during treatment of pyelonephritis in pregnancy and subsequent in risk of preterm birth / L. K. Millar, L. Debuque, D. A. Wing // J. Perinatol. Medic. — 2003. — Vol. 31, № 1. — P. 41−46.

Delzell J. E. Jr, Lefevre M. L. Urinary tract infections during pregnancy /J. E. Jr./ Delzell, M. L. Lefevre // Amer. Fam. Physician. — 2000. — Vol. 61. № 3. — P.713−721.

Micelyte S. Hydronephrosis in pregnancy: importance ofurologic actions and their volum / S. Micelyte, G. Glinskis, Z. Cekauskas, V. Dasevicius // Medicina (Kaunas). — 2002. — Vol. 38, Suppl. 1. P. 22−29.

Принципы диагностики и терапии (формулярная система) инфекции мочевыводящих путей у беременных и родильниц / [Б. Л. Гуртовой, А. И. Емельянова, А. Б. Погорелова и др.] // Акушерство и гинекология. — 2003. — № 3. — С. 3−8.

Новикова Н. В., Чижова Г. В., Боровская Т. Ф. Особенности клеточного звена иммунологического статуса у беременных с хроническим пиелонефритом / Н. В. Новикова, Г. В. Чижова, Т. Ф. Боровская // Вестник перинатологии, акушерства и гинекологии. — 2000. Вып. 7. — С. 113−115.

Акушерство / [Г. М. Савельева, Р. И. Шалина, Л. Г. Сичинава и др.]. М.: Геотар-Медиа, 2011. С. 337−359.

Гориловский Л. М., Лахно Д. А. Хронический пиелонефрит/ Л. М. Гориловский, Д. А. Лахно // Амбулаторная хирургия. — 2003. -№ 4 (12). — С. 3−55.

Айламазян Э. К. Неотложная помощь при экстремальных состояниях в акушерской практике/ Э К. Айламазян.- СПб. СпецЛит.- 2007. — С. 275−284.

Довлатян А. А. Интенсивная терапия при осложненных формах гнойного пиелонефрита беременных/ А. А Довлатян // Урология. — 2008. — № 2. — С. 10−14.

Пиелонефрит и беременность: этиология, патогенез, классификация, клиническая картина, перинатальные осложнения / [И. Г. Никольская, Т. Г. Тареева, А. В. Микаэлян и др.]. //Рос. вестник акушера-гинеколога. — 2003. — № 2. С. 34−36.

Effect of cytokines and growth factors on the secretion of inhibin A, activin A and follistatin by term placental villous trophoblasts in culture / [ A. Mohan, J. Asselin, I. L. Sargentet al.] // Eur. J. Endocrinol. 2001. Vol. 145, № 4. P. 505−511.

Ultrasonic diagnosis and prognosis of fetal multicystic kidney dysplasia / [W. S. Нu, J. He, Y. M. Shen et al.] // Zhonghua Yi Xue Za Zhi.- 2007. — Vol. 87, № 21. P. 1491−1492.

Сафронова Л. А. Пиелонефрит и беременность / Л. А. Сафронова // Русский медицинский журнал.- 2000. — Т. 8, № 18. — С. 78−81.

Синякова Л. А., Белобородов В. Б. Э мпирическая антибактериальная терапия гнойного пиелонефрита / Синякова Л. А., Белобородов В. Б. // Инфекции и антимикробная терапия. — 2002. — Т. 4, № 1. — С. 24−26.

Кулаков В. И., Орджоникидзе Н. В., Тютюнник В. Л. Плацентарная недостаточность и инфекция / В. И., Кулаков, Н. В. Орджоникидзе, В. Л Тютюнник. М.: Медицина.2004. — 494 с.

Яковлев С. В. Антибактериальная терапия обострения хронического пиелонефрита в стационаре // Consilium medicum. 2003. Т.5, № 7. С. 372−376

Шехтман М. М. Руководство по экстрагенитальной патологии у беременных/ М. М Шехтман. — М.: Медицина, 1999. — С. 459−514.

Частота та фактори ризику хронізації патології нирок після перенесенного гестаційного пієлонефриту / [Медведь В.І., Ісламова О.В., Наконечна І.В. та ін. ] // Перинатологія та педіатрія. — 2001 — С.13−15.

Пиелонефрит и беременность. Этиология, патогенез, классификация, клиническая картина, перинатальные осложнения / Никольская И. Г., Тареева Т. Г., Микаелян А. В. и др. //Российский весник акушера — гинеколога. — 2003 — С. 34 -36.

Принципы диагностики и терапии (формулярная система) инфекции мочевыводящих путей у беременных и родильниц / [Емельянова А.И., Гуртовой Б. Л., Погорелова А. Б. и др.] //Акушерство и гинекология. — 2003. — С.3 — 9.

Давидова І.А. Сучасні аспекти патогенетичної ролі мікробіологічних факторів у розвитку ускладнень у вагітних з пієлонефритом / І.А. Давидова //Одеський медичний журнал. — 2003. — № 2 (76). — С.85 — 87.

Гриценко В. А. Экологические и медицинские аспекты симбиоза Escherichia coli и человека / В. А. Гриценко, О. В. Бухарин. //Журн. микробиол. — 2000. — № 3. — С.92- 99.

Принципы диагностики и терапии (формулярная система) инфекции мочевыводящих путей у беременных и родильниц / [Емельянова А.И., Гуртовой Б. Л., Погорелова А. Б. и др] //Акушерство и гинекология. — 2003. — № 3. — С.3 — 9.

Гресь А. А. Пиелонефрит беременных /А.А Гресь., В. Ю. Лелюк // Журнал Гродненского государственного медицинского университета.- 2002, 2(14). — С. 12−16.

Меньшиков В. В. Лабораторные методы исследования в клинике: Справочник / В. В. Меньшиков / Под ред. Меньшикова В. В. — М.: Медицина, 1987. — 368 с.

Бююль А. SPSS: искусство обработки информации. Анализ статистических данных и восстановление скрытых закономерностей/Фхим Бююль, Петер Цёфель.- Москва-Санкт-Петербург-Киев:DiaSoft, 2002.-600.

Межгосударственные стандарты: указатель: в 6 т. / [сост. Ковальова И. В., Павлюкова В. А., ред. Иванов В. Л.,]. — Ленинград.: Леонорм, 2005. — (Серия Нормативная база предприятия). Т. 1. — 2005. — 277 с., Т. 2 — 2002. — 252 с., Т. 4 — 2002. — 256 с., Т. 5. — 2007. — 264 с., Т. 6. -2007. — 277 с.

Кодекс законів про працю України: за станом на 22 квіт. 2008 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К.: Парлам. вид-во, 2008 р. — 75 с. — (Бібліотека офіційних видань).

Охорона праці. Терміни та визначення основних понять: ДСТУ 2293−99. — К.: Держстандарт України, 1999. — 22 с. — (Національний стандарт України).

Кузнєцов В. А. Пожежна безпека / В.А. Кузнєцов. — Харків: Фактор, 2008. — 575 с.

Основи охорони праці: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України / [ред. Б.М. Коржика]. — Харків: ХДАМГ, 2002. — 105 с.

Ткачук К. Н. Охорона праці та промислова безпека. Навчальний посібник / [Ткачук К.Н., Халімовський М.О., Запарний В. В. та ін.]; під ред. К. Н. Ткачука і М.О. Халімовського. — [2-е вид. доповнене] - К.: Основа, 2006. — 448 с.

ДОДАТКИ Показники лейкограми крові жінок із ускладненою пієлонефритом вагітністю у першому триместрі

Показники лейкограми крові жінок із ускладненою пієлонефритом вагітністю у першому триместрі

Примітки:

1 — результати дослідження на початку лікування;

2 — результати дослідження в процесі лікування;

3 — результати дослідження напередодні виписки;

К — контроль Показники лейкограми крові жінок із ускладненою пієлонефритом вагітністю у другому триместрі

Примітки:

1 — результати дослідження на початку лікування;

2 — результати дослідження в процесі лікування;

3 — результати дослідження напередодні виписки;

К — контроль Показники лейкограми крові жінок із ускладненою пієлонефритом вагітністю у другому триместрі

Примітки:

1 — результати дослідження на початку лікування;

2 — результати дослідження в процесі лікування;

3 — результати дослідження напередодні виписки;

К — контроль Показники лейкограми крові жінок із ускладненою пієлонефритом вагітністю у третьому триместрі

Примітки:

1 — результати дослідження на початку лікування;

2 — результати дослідження в процесі лікування;

3 — результати дослідження напередодні виписки;

К — контроль

Показники лейкограми крові жінок із ускладненою пієлонефритом вагітністю у третьому триместрі

Примітки:

1 — результати дослідження на початку лікування;

2 — результати дослідження в процесі лікування;

3 — результати дослідження напередодні виписки;

К — контроль

Показники ШОЕ при ускладненні вагітності різного строку пієлонефритом

Примітки:

1 — результати дослідження на початку лікування;

2 — результати дослідження в процесі лікування;

3 — результати дослідження напередодні виписки;

К — контроль Лабораторні показники сечі жінок, вагітність яких на першому триместрі ускладнилась гострим захворюванням нирок

Примітки:

1 — результати дослідження на початку лікування;

2 — результати дослідження в процесі лікування;

3 — результати дослідження напередодні виписки;

К — контроль Кількість формених елементів у сечі жінок при ускладненні вагітності у першому триместрі гострим пієлонефритом

Примітки:

1 — результати дослідження на початку лікування;

2 — результати дослідження в процесі лікування;

3 — результати дослідження напередодні виписки;

К — контроль Кількість формених елементів у сечі жінок при ускладненні вагітності у другому триместрі гострим пієлонефритом

Примітки:

1 — результати дослідження на початку лікування;

2 — результати дослідження в процесі лікування;

3 — результати дослідження напередодні виписки;

К — контроль Кількість формених елементів у сечі жінок при ускладненні вагітності у третьому триместрі гострим пієлонефритом

Примітки:

1 — результати дослідження на початку лікування;

2 — результати дослідження в процесі лікування;

3 — результати дослідження напередодні виписки;

К — контроль