Координація національних і міжнародних правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю (реферат)

Реферат на тему:

Координація національних і міжнародних правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю Міжнародне рейтингове агентство Fitch у січні 2003 року відмітило напружену та нестабільну ситуацію в Україні. На думку експертів агентства, причиною цього є такі проблеми, як корупція, організована злочинність, недосконала податкова система, слаб­кий банківський сектор та енергоємне виробництво. У даному випадку на особливу увагу заслуговує висновок щодо проблем боротьби з корупцією та станом боротьби з від­миванням брудних коштів, іншими економічними злочинами. Так, у грудні 2002 року міністр внутрішніх справ України зазначив, що економічні злочини завдають країні ве­ли­кої матеріальної шкоди, підривають матеріальне благополуччя громадян. Наприк­лад, у 2002 році працівниками міліції припинено діяльність 697 організованих груп і злочинних організацій. Викрито понад 3 тис. осіб, які вчинили у складі організованих груп та злочинних організацій більш як 6 тис. злочинів. Тільки за закінченими криміналь­ними справами державі завдано збитків на 620 млн. грн. У сфері економіки у 2002 році працівниками державної служби по боротьбі з економічною злочинністю та підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю МВС України виявлено 31,5 тис. злочинів, більшість на пріоритетних напрямках економіки. Понад 70% з виявлених кваліфіковано як тяжкі та особливо тяжкі. Задокументовано понад 400 економічних злочинів, збитки з кожного з них дорівнюють мільйон гривень. Значна частина економічних злочинів має транснаціональний характер.

У полі зору правоохоронців знаходились посягання на бюджетну систему України, боротьба з так званими новими злочинами, відповідальність за які ще донедавна не була навіть обумовлена законодавством — порушеннями порядку здійснення операцій з мета­лобрухтом, злочинами у сфері високих технологій та інтелектуальної власності. За останні три роки особливого загострення набула проблема боротьби з відмиванням коштів, здобутих злочинним шляхом. Це зумовлено передусім жорсткими умовами реформування дохідної частини бюджету, а також підвищенням вимог до прозорості і зміцнення фінан­сово-кредитної системи шляхом збільшення її капіталів з боку Світового банку, Ради Європи та інших організацій. МВС виявлено понад 350 злочинів даної категорії.

Незважаючи на проведену роботу, поле діяльності правоохоронців щодо супровод­ження негативних процесів в економіці повинне розширюватися, адже сума встановлених у кримінальних справах збитків далека від реальних, що завдаються державі [1].

Це викликає стурбованість не тільки владних структур України, але й міжнародних організацій, від яких залежить прийняття рішень щодо інвестування розвитку економіки та підтримки політичного курсу держави, участі її правоохоронних органів у діяльності міжнародних правоохоронних структур. З боку керівництва держави вживаються відпо­відні заходи щодо інтеграції в міжнародний простір [2].

Так, у січні 2003 року Президент України підписав Указ «Про Національний центр з питань Європейської інтеграції України». Національний центр створено як консультативно дорадчий орган при Президентові для забезпечення послідовної реалі­зації курсу країни на євроатлантичну інтеграцію, а також для підготовки пропозицій по координації роботи органів виконавчої влади у зазначеній сфері [3].

Питанням дослідження стану і трансформації транснаціональної злочинності приділя­ли увагу вчені-юристи: П.Д. Біленчук, С.Є. Єркенов, А. В. Кофанов [4], Л. А. Луць [5], Е. Б. Мельникова [6], М. П. Смирнов [7], Цепелєв В.Ф. [8] та ін. Їх праці в основному присвячені правовим аспектам взаємодії правових систем Ради Європи, Європейського союзу та держав-учасниць, правовим і фінансовим проблемам реалізації міжнародних правових актів по боротьбі зі злочинністю правоохоронними органами України, вивчен­ню позитивного досвіду організації роботи поліцейських служб розвинених країн. Однак проблеми координації боротьби з економічною злочинністю у міжнародному масштабі предметно не досліджувались.

Аналіз використання позитивного досвіду співпраці закордонних поліцейських струк­тур свідчить, що, обравши шлях удосконалення системи правоохоронних органів, завжди корисно реально оцінити свій власний досвід і разом з тим звернутися до практики та напра­цювань учених інших країн у цій галузі. Зарубіжні держави як різні суспільно-полі­тичні утворення зі своєю історією, особливостями державного устрою, політичною системою, культурою та традиціями мають свої підходи до координації діяльності власних правоохоронних органів. З метою співпраці у міжнародному масштабі вони розробили і застосовують ефективне законодавство, знайшли можливість фінансового забезпечення, створення і функціонування ряду міжнародних правоохоронних організацій по боротьбі з транснаціональною злочинністю, визнаною загрозою світового масштабу.

На особливу увагу заслуговує координація багатьох правоохоронних органів США, діючих у рамках відповідних програм, затверджених на державному рівні (OCDETF, HIDTA). Досить плідним потрібно визнати створення і функціонування такого підрозділу, як «Ударна група», до складу якого включено оперативних співробітників від ФБР, митної служби, берегової охорони та інших відомств і служб з метою взаємодії та розши­рення кола повноважень підрозділу з належним рівнем нормативної регламентації, що створило відповідні умови для його високоефективної діяльності по боротьбі з економіч­ною злочинністю [7].

Позитивним прикладом може бути і той факт, що у 2000 році у США вперше було прийнято «Державну стратегію боротьби з відмиванням грошей», що включає декілька десятків заходів, спрямованих на досягнення чотирьох головних цілей: підвищення ролі органів державного правопорядкупосилення залучення банків та інших фінансових інститутівнадання більш ефективної допомоги регіональним і місцевим органам, які здійснюють та сприяють розвитку міжнародного співробітництва у боротьбі з економіч­ною злочинністю.

Завдяки координації на державному рівні органами правопорядку держави здійсню­ються спільні дії відповідно до програми «Гейтвей» (Gateway) щодо системи внутрішнього контролю та відповідних процедур дотримання вимог обліку інформації та подання повідомлень згідно із Законом «Про банківську конфіденційність», виявлення та повідом­лення даних про підозрілі операції [9]. Уся інформація щодо порушень обробляється Відділом систем боротьби з фінансовими злочинами Міністерства фінансів США, де, як і в інших країнах, створено потужні банки даних щодо порушників законодавства у сфері фінансової діяльності, що використовуються правоохоронними органами, які ведуть боротьбу з економічною злочинністю. В Україні зроблено перші кроки щодо створення відповідних баз даних, але зазначений процес потребує правового, фінансового та кадро­вого забезпечення [10].

Проблеми транснаціональної злочинності, як ніколи, у сучасних умовах вимагають участі правоохоронних органів усіх країн у їх розв’язанні в умовах тісної співпраці як на національному, так і міжнародному рівнях.

Аналіз звітів міжнародних організацій, статистичних даних про стан боротьби зі злочинністю у різних країнах підтверджує важливість справи міжнародного співробіт­ництва у боротьбі зі злочинністю, бо навіть ті держави, які не мають тісних політичних і економічних контактів, як правило, не зневажають контактами в галузі протидії злочин­ності. Велике значення надається таким формам взаємодії у боротьбі з економічною злочин­ністю, як підписання та реалізація міжнародних договорів щодо: надання допомоги у кримінальних справахвиконання рішень іноземних правоохоронних органіврегламен­тації кримінально-правових питаньобміну інформацієюпроведення спільних наукових досліджень у галузі по боротьбі зі злочинністюобміну досвідомспільної підготовки кадрів, взаємного надання матеріально-технічної та консультативної допомоги.

Результати ж співпраці вітчизняних правоохоронних органів з іноземними колегами свідчать про недостатню активність України у виконанні Програми ООН щодо заходів попередження злочинності і забезпечення кримінального правосуддя, упровад­женої 18 грудня 1991 року, що передбачає: боротьбу зі злочинністю національного та транснаціонального характеруоб'єднання зусиль держав-членів ООН у попередженні транснаціональної злочинності тощо.

Крім Інтерполу — всесвітньої поліцейської організації - в Європейському співтова­ристві створено Європол, основним завданням якого є організація і координація взаємодії націо­нальних поліцейських систем у боротьбі з «відмиванням» грошей, тероризмом, нелегаль­ним оборотом наркотиків і зброї, контроль за зовнішніми кордонами Європейсь­кого співтовариства. Для боротьби з кримінальними угрупованнями у Європі створена особли­ва група «Антимафія», до завдань якої входить аналіз діяльності мафіозних угрупо­вань, вироблення європейської стратегії протидії мафії.

Але аналіз конкретних результатів співпраці із зазначеними міжнародними організаці­ями щодо викриття мафіозних структур, розслідування резонансних кримінальних справ свідчить про те, що рівень співробітництва з ними правоохоронних органів України пови­нен стати кращим.

Чимало проблем виникає у зв’язку зі вступом України до Ради Європи. Розбіжності у національному і міжнародному законодавстві вимагають, по-перше, знання законодавства інших європейських країн, а, по-друге, — відповідне вдосконалення чинного законодав­ства України. Прикладом цього може бути той факт, що в січні 2003 року на офіціальному сайті FATF розміщено повідомлення про те, що Міжнародна група протидії легалізації «брудних» коштів (FATF) прийняла рішення про запровадження санкцій проти України. У ньому зазначено: «Це рішення є результатом провалу Україною прийняття законодав­чого акта про боротьбу з відмиванням „брудних“ коштів, який би відповідав міжнародним стандартам». У ньому також сказано, що Україна прийняла Закон «Про боротьбу з відми­ванням „брудних“ коштів», однак цей документ не відповідає рекомендаціям FATF, висловленим у червні 2001 року. FATF повинен урахувати заяву Прем'єр-міністра В. Януковича про те, що питання доопрацювання цього Закону буде ретельно обговорю­ва­тися у парламенті. Коментуючи процедуру прийняття Закону України «Про запобіган­ня і протидію легалізації (відмиванню) надходжень, отриманих злочинним шляхом», яким залишилася незадоволена FATF, В. Янукович заявив, що ця процедура була, на його думку, занадто заполітизованою, і велика кількість депутатів, які блокували прийняття цього документа, «напряму залежать від цього закону або є учасниками цього процесу» (відмивання брудних коштів).

За його словами, крім цього Закону, необхідно прийняти Закон «Про легалізацію доходів», тобто потрібно створити всі умови для того, щоб тінізація економіки в Україні мала наймінімальніший рівень.

Прем'єр-міністр зазначив, що у світі практично не існує жодної держави, де б тіньової економіки не було взагалі, але водночас підкреслив, що рівень тінізації економіки найчас­тіше залежить від того, яке законодавче поле діє у державі. У цьому контексті він підкрес­лив, що в Україні створення належного законодавчого поля для боротьби з відмиванням «брудних» коштів «тільки почалося» [10].

Вивчення правових основ співпраці із правоохоронними органами сусідніх держав показало, що, розірвавши економічні та політичні зв’язки, колишні радянські держави досить повільно їх налагоджують. У той же час процеси розриву сучасних зв’язків не зашкодили встановленню тісної співпраці криміналітету, у результаті цього злочинність усе більше набуває транснаціонального, міжнародного характеру — здійснення злочинів у сфері економіки на територіях кількох держав. Криміногенна обстановка у більшості держав-учасниць співдружності, особливо організовані форми економічної злочинності, викликає незадоволення населення і є реальною загрозою національній безпеці суверенних держав.

Набирають сили небезпечні процеси об'єднання економічної та загальнокримінальної злочинності, керівників злочинних угруповань з корумпованими посадовими особами органів влади та управління. Більш наполегливими є спроби злочинців «вписатись» в економічний простір, використати засоби кримінального походження для організації та розвитку власного бізнесу, приватизації великих об'єктів господарського комплексу держави.

Ще у березні 1992 року керівники урядів країн Співдружності прийняли рішення про спільні заходи щодо боротьби з організованою злочинністю та іншими небезпечними її видами на території СНД. Для координації було створено відповідне бюро, з метою посилення боротьби зі злочинністю планувалось виконання наступних завдань: форму­ван­ня спеціалованого банку данихсприяння у здійсненні міждержавного розшуку злочинцівзабезпечення погоджених дій при проведенні комплексних операцій, які зачіпа­ють інтереси кількох держав-учасниць Співдружностівідпрацювання рекомендацій по боротьбі з транснаціональною злочинністю. Проте аналіз виконання зазначених завдань свідчить, що правоохоронні органи практично не займаються спільним викриттям небез­печ­них організованих угруповань, які здійснюють економічні злочини міжнародного масштабу.

Передусім, причиною цього є відсутність чіткої правової регламентації зазначених заходів міждержавними правовими актами. Тому необхідно терміново укласти міждер­жавні угоди про співробітництво у сфері боротьби з економічною злочинністюпро поря­док взаємодії слідчо-оперативних груп на території інших державпро порядок взаємодії органів внутрішніх справ, митної та податкової служби, прикордонних військ.

Доцільно також розширити форми таких прямих зв’язків у боротьбі зі злочинністю, як використання прямих контактів між керівниками правоохоронних органів, що взаємо­діють з приводу розв’язання загальної проблеми по боротьбі з економічною злочинністюстворення тимчасових цільових груп для вирішення завдань у сфері боротьби з економіч­ною злочинністюстворення нових «інтегруючих» органів з питань координації управ­лін­ня безпосередньо прямими зв’язками у процесі боротьби з економічною злочинністю. У свою чергу, інформаційні зв’язки повинні утворити сукупність взаємовідносин щодо використання інформації для спільного прогнозування ситуації, більш ефективного застосування методів координації в управлінні правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю.

Зазначене дає підстави зробити висновок, що на національно-державному та міжна­родному рівнях необхідно визнати першочерговими такі заходи протидії економічній злочинності: законодавче закріплення пріоритетними міжнародно-правових норм бороть­би з економічною злочинністюприведення національного законодавства відповідно до міжнародно-правових нормзабезпечення точного, повного, всебічного й безперешкодного застосування національно-правових норм, які відповідають світовим стандартам як у власній практиці роботи правоохоронних органів, так і у відносинах з відповідними органами взаємодіючих іноземних держав.

Доцільно також врахувати та використати фактори, які сприяють активізації міжна­род­них зв’язків щодо боротьби з економічними злочинами, зокрема: ріст розповсюджено­сті економічної злочинностінеобхідність протидії її світовим масштабамадекватним рівнем розвитку міжнародного співробітництва правоохоронних органівпрагнення бага­тьох дружніх держав сприяти активному залученню України до міжнародного співробітни­цтванаявність реальної перспективи збільшення масштабів відмивання «брудних кош­тів» у світі в ціломуактивізація діяльності у міжнародних організаціях, насамперед за програ­мами ООН та FATF з питань міжнародного співробітництва у боротьбі з економіч­ною злочинністю.

Необхідно створити умови, при яких особливо ефективними у боротьбі з економічною злочинністю стануть заходи щодо координації управління органами правопорядку, фінансовими та регулятивними структурами в єдиній системі обміну інформацією, що перетворить їх у своєрідну клірингову систему для сприяння обміну необхідною інформа­цією з питань економічної злочинності та фінансових порушень та допоможе правоохо­рон­ним органам своєчасно вийти на слід злочинних елементів та їх доходів кримінального походження.

Література:

1. Смирнов Ю. За безпеку і спокій наших громадян міліція платить високу ціну // Урядо­вий кур'єр. — 2002. — 26 грудня. — № 242.

2. Кризис нам не грозит. До выборов // Сегодня. — 2003. — 15 января.

3. Евро-Атлантическая активность // День. — 2003. — 14 января. — № 5.

4. Биленчук П. Д., Еркенов С. Е., Кофанов А. В. Транснациональная преступность: сос­тоя­ние и трансформация: Уч. пособ. / Под ред. П. Д. Биленчука. — 1999. — С. 302−305.

5. Луць Л. А. Деякі аспекти взаємодії правових систем Ради Європи, Європейського союзу та держав-учасниць // Держава і право: Збірник наукових праць. — 2002. — Вип. 16. — С. 11−17.

6. Мельникова Э. Б. Теоретическая концепция международного сотрудничества в сфере уголовной юстиции // Уголовная юстиция, проблемы международного сотрудни­чества. — М.: Юристъ, 1995. — С. 1−20.

7. Смирнов М. П. Зарубежная налоговая и криминальная полиция и их оперативно-розыскная деятельность. — М.: Изд-во МГУ, ЧеРо, 2000. — С. 301−305.

8. Цепелев В. Ф. Транснациональный аспект организованной прес­тупности и некото­рые проблемы борьбы с ней // Актуальные проблемы теории и практики борьбы с организо­ван­ной преступностью в России: Материалы научно-практической конференции. — М., 1994. — С. 87−90.

9. Режим і законодавство Сполучених Штатів Америки у сфері бо­ротьби з відмиванням грошей. — К.: Міністерство юстиції України (Відділ радника з юридичних питань Посольства США в Україні. Центр правової реформи і законопроектних робіт при Міні­стер­­стві юстиції України), 2001. — 35 с.

10. FATF запровадила санкції проти України // КРОК. — № 24. — Грудень. — 2002.