Верховний Суд США

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ.

Прикарпатський Університет ім. В.Стефаника.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА.

НА ТЕМУ:

«ВЕРХОВНИЙ СУД США».

ВИКОНАВ: студент 1-ого курсу юридичного факультету.

Ламах Євген Борисович.

ПЕРЕВІРИВ:

м. Івано-Франківськ.

2000 рік | |"Судова влада Сполучених Штатів | | |надається єдиному Верховному судові | | |і тім нижчім судам, що їхнього годину від | | |години може призначати і засновувати | | |Конгрес". | | | | | |- Стаття ІІІ, розділ 1, Конституція | | |США |.

Федеральний суд. Наявність федеральних судів чи судів штатів мотивується визначальною рисою Конституції США, що відображає федеральний устрій країни. Федералізм передає деякі функції урядові Сполучених Штатів (федеральному, тобто загальнодержавному урядові), полишаючи решту функцій штатам. Функції уряду Сполучених Штатів стосуються нації в цілому, власне, спрямовані на розв «язання таких завдань, як прокладання водних шляхів загальнодержавного значення, забезпечення оборонних потреб країни, догляд національних парків. Уряди штатів виконують функції, що їхні звичайно називаємо «урядуванням», чи то «Управлінням»: йдеться, зокрема, про керівництво системою шкіл, завідування поліційними відділками, правління у справах функціонування вулиць тощо.

Федеральні суди організовані урядом США для розв «язання конфліктів, що стосуються федеральної Конституції та затверджених Конгресом законів — законодавчих актів. Суди штатів організовує штат, округ чи місто у межах відповідного штату. Незважаючи тих, що суди штатів мають дбати про виконання федеральної Конституції та законів, здебільшого справ, котрі смердоті розглядають, стосуються конституції та законів відповідного штату.

Серед всіх федеральних судів найчисленніші - окружні державні суди. За ухвалою Конгресу територія США поділена на 94 федеральні судові округи, у кожному із які діє окружний суд. Це суд першої інстанції: там досліджують обставини справ, виступають свідки, присяжні складають вердикт. У кожнім судовім окрузі діє федеральний суд із питань банкрутства — підрозділ окружного суду.

Конгрес передавши кожний із 94 округів до одного із 12 районів. У кожному районі діє апеляційний суд. Програвши справу в окружному суді, зацікавлена особа може звернутись до апеляційного суду із проханням переглянути справу та вивірити правильність дій судье першої інстанції. До апеляційних судів звертаються також з проханням переглянути ухвали федеральних адміністративних установ, — наприклад, Національної заради із трудових відносин.

На карті Сполучених Штатів відзначено географічні межі 94 судових округів й 12 районів (до які належати 11 районів под номерами та район округу Колумбія). Виділяється ще Федеральний район, апеляційний суд якого міститься у Вашингтоні, дкр. Колумбія. Він розглядає спеціальні справ із усієї країни.

Найвідоміший із федеральних судів — це Верховний суд Сполучених Штатів у Вашингтоні, дкр, Колумбія. Колі хтось програє свою справу в апеляційному суді (чи, в окремих випадках, у верховному суді штату), він може звернутися із апеляцією до Верховного суду. Проте, на відміну від апеляційних судів, Верховний суд зовсім не вол «язаний розглядати її. 1 справді, Верховний суд розглядає лише кілька відсотків апеляцій, із якими до нього звертаються.

Стаття 111 Конституції передбачає утворення Верховного суду та інших федеральних судів, що їхнього визнає за необхідні Конгрес. Конгрес утворює окружні та апеляційні суди, визначає кількість суддів у федеральному суді (враховуючи й Верховний суд) та визначає, якого типу справ смердоті мають розглядати.

Верховний суд США є частиною системи федерального суду, але й його функціонування змішане. Він виконує апеляційну юрисдикцію над справами, котрі надходять із апеляційних судів США, а також судів штатів стосовно питань федерального законодавства .

Верхів`я федеральної судової пераміди становить Верховний суд — це Єдиний суд, створення якого спеціально передбачене Конституцією. Однак кількість його членів та його юрисдикцію в межах юрисдикції, зафіксованої Статтею ІІІ Конституції, визначаються законодавчими актами Конгресу. Від середини ХІХ століття і понині Верховний Суд складається із 9 суддів: 8 помічників судье та одного «Головного судье США». У різні часи у ньому було б від 5 до 10 суддів. як й федеральних суддів, їхнього призначає президент країни за рекомендацією та згодою Сенатові. Суд розташований поруч із Капітолієм у Вашингтоні й слухає кожну справу у розширеному складі. Це означає, що усі 9 суддів засідають й приймають остаточні рішення із всіх питань. Щороку суд починає роботу в перший понеділок жовтня і закінчує, як правило, наприкінці червня.

Верховний суд має повноваження переглядати будь-які рішення федеральних апеляційних судів. До його юрисдикції входять також рішення вищих судів штатів із питань федерального законодавства. Функція перегляду справ судів штатів та федеральних судів надає Верховному судові виняткового положення в американській системі судочинства.

Тобто, Верховний суд Сполучених Штатів — найвищий суд країни. Постанови Верховного суду із приводу справ, апеляції на котрі надійшли із нижчих судів, створюють преценденти для тлумачення Конституції та федеральних законів, що ними керуються усі інші суди — як штатні, то й федеральні. На відміну від нижчих апеляційних судів, Верховний суд зовсім не вол «язаний розглядати усі справ, що надходять до нього на перегляд. Розглядати якусь справу чи ані, вирішує сам Верховний суд. Це суд іншого типу, тому виправляння помилок судів присяжних — не головна його функція. Найперше заподіяння Верховного суду — троянд «яснювати закон, коли інші суди не можуть дійти згоди в тлумаченні Конституції чи федеральних законів. Щороку тих сторони, які програли процес, звертаються до Верховного суду із проханням перевірити близько 5000 з майже 30 мільйонів справ, розглянутих штатними та федеральними судами. Більшість цих апеляцій надходить як клопотання, щоб суд відправивши вимогу на надання справ нижчим судом. Суд відбирає близько 170 найсерйозніших випадків.

Повноваження Верховного суду на судовий перегляд робить його роль у нашому врядуванні ще істотнішою. Судовий перегляд — це повноваження суду, розв «язуючи певну справу, заявити, що закон, виданий законодавчим органом чи та чи та дія виконавчої влади неправомочні, бо смердоті несумісні із Конституцією. Незважаючи тих, що окружні, апеляційні й штатні суди також мають декларація про судовий перегляд, їхні постанови завжди теж можуть переглядатися за апеляцією Верховним судом. Алі якщо якийсь закон оголосить неконституційним Верховний суд, ця ухвала може бути скасована лише наступною ухвалою Верховного суду чи доданою поправкою до Конституції. Сім з 26 поправок до Конституції скасовують ухвали Верховного суду. І усе ж таки більшість постанов Верховного суду стосуються не конституційності законів, а швидше інтерпретації законів, що видані Конгресом й штатами.

Під годину сесії суд вислуховує засну аргументацію протягом тижня, а под кінець його на закритій нараді обговорює справ, ухвалює постанови і починає готувати загальні висновки. Жодна сентенція не висловлюється, поки не оголошено постанов — здебільшого под кінець весни чи на початку літа. Найважливіші постанови Верховного суду наводяться і обговорюються у всеамериканських засобах масової інформації.

Постанови Верховного суду впливають на життя мільйонів людей — від заарештованого, який має право не відповідати на запитання в поліції, але й якого слід поінформувати про це право, й до редактора журналу, який силкується із «ясувати, чи публікація компрометуючої з статтею на відому людину якщо порушенням закону. Широкий діапазон впливу деяких справ викликає жваве обговорення в засобах масової інформації. Декотрі із цих спірних питань так ніколи і не знаходять залишкового розв «язання. 1 все-таки якщо справу заслуховує уже Верховний суд, усі докази кожної зі сторін всебічно виважуються. Навіть понад — постанови Верховного суду видаються остаточними із того погляду, що їхні не може скасувати жоден суд.

Які ж найприкметніші факти та поняття, що їхні слід пам «ятати при із «ясуванні діяльності федеральних судів США? Коли вважати характеристичним — це залежить від особистого погляду шкірного, але й буцай такі пункти варто пам «ятати усім: • Федеральні і штатні суди співіснують у своїй діяльності. Штатні суди — суди універсальної юрисдикції, смердоті розглядають незмірно понад справ, ніж федеральні. Федеральні суди — суди обмеженої юрисдикції. • Суди розв «язують конфлікти через змагальний процес як на рівні першої інстанції, то й на апеляційному, а прийнятті постанов керуються прецедентами. • Кожна людина має право прийти зі своєю справою до федерального суду (якщо лише цей суд має відповідну юрисдикцію, як й незаперечне право апеляції - клопотання про перевірку постанови окружного суду. Тільки в рідкісних випадках справа доходити аж до Верховного суду Сполучених Штатів. • У кримінальних справах суд передбачає для оскарження неплатоспроможних безоплатний юридичний захист.

За нечисленними винятками, юрисдикція Верховного суду є вибірковою. Сторони процесу подають до суду петицію із проханням заслухати справу та винести рішення із її обставин. Суд вирішує на свій розсуд, чи задовольнити це прохання, використовуючи «правило чотирьох». Якщо четверо із дів «яті членів суду дають згоду на т.зв. certiorari — витребування судом вищої інстанції справ із нижчої інстанції, справа приймається до розгляду. У протилежному випадку петиція відхиляється й чинним залишається рішення нижчого суду.

Існує два шляхи, як домогтися перегляду справ Верховним судом США: апеляція, заговорили українською у «язана з питаннями законодавства, й дії, передбачені правилом certiorari. Дуже мало справ підпадає под категорію апеляцій в питаннях законодавства. На практиці найчастіше використовують certiorari — це Єдиний шлях домогтися перегляду справ Верховним судом. certiorari означає «витребування справ із провадження у нижчому суді до вищого», що є, в цілому, першим кроком в апеляційному процесі, коли юрисдикція уже розпочата. Застосовуючи свою апеляційну юрисдикцію над справами, котрі надходять із нижчих федеральних судів та вищих судів штатів, суд керується верховенством федерального законодавства, наводити всі у відповідність саме до його норм.

Порядок certiorari. З приводу certiorari судье голосують. Питання про підтримку certiorari вирішуються згідно із «Правилом чотирьох», що означає: для надання ходу certiorari потрібні голоси чотирьох суддів. як й Верховний суд штату, що виконує дискреційну юрисдикцію, то й Верховний суд США покликаний не виправляти окремі дрібні помилки, а служити інтересам закону, системі законодавства взагалі. Через це хід справі надається лише тоді, коли має місце конфлікт у питаннях федерального закону, який виник між федеральними апеляційними судами, між одним із них й Верховним судом штату, чи коли Верховний суд штату чи федеральний апеляційний суд розв «язали важливе федеральне запитання у спосіб, що суперечить рішенням Верховного суду. Загалом Верховний суд одержує приблизно 6000 петицій за процедурою certiorari, а переглядає лише 130 із них, тобто приблизно 2% .

Відмова Верховного суду у наданні certiorari не означає, що нижчий суд виніс правильне рішення із обставин справ, а й просто, що суд зовсім не приймає до розгляду правничу проблему, Яка становить основу справ — принаймні на цей годину. Таке може статися через перевантаженість розкладу роботи Верховного суду; неважливість проблеми, порушеної в справі; неясний виклад обставин справ, чи бажання суду дочекатися подальшого розгляду проблеми в інших судах, щоб матір змогу ознайомитися із аргументами інших суддів.

Якщо certiorari надано, справа призначається до слухання. Протилежні сторони подають письмові виклади справ, адвокати представляють усні аргументи перед повним складом суду, а справа вирішується письмовим свідченням. Всі аспекти процесу — рішення із приводу certiorari, слухання аргументів та винесення рішення — здійснюються за участю всіх дів «яті членів Верховного суду; окремі засідання не утворюються.

як правило, Верховний суд переглядає справу после винесення рішення Федеральним апеляційним судом. Взагалі, Верховний суд може дати згоду на перегляд справ до винесення рішення в апеляційному суді, але й це повноваження використовується нечасто — лише у випадках, що мають велике громадське значення та потребують особливої оперативності. Є лише одна обставина, за якої Верховний суд може безпосередньо переглядати справу окружного суду. Якщо окружний суд проводити засідання в присутності трьох суддів, у деяких випадках апеляцію можна податі прямо до Верховного суду.

Юрисдикція Верховного суду щодо судів штатів обмежена переглядом рішень вищого суду штату, що порушують так зване контрольне запитання федерального права. Федеральне запитання вважається контрольним, якщо спростування Верховним судом рішення суду штату із цого запитання неодмінно змінить наслідок судочинства. Федеральний закон може бути статутним чи конституційним. Таке становище надає Верховному судові право контролю над п «ятдесятьма верховними судами штатів в аспектах, що стосуються федеральних законів. Це право розповсюджується також на суди округу Колумбія та Співдружності Пуерто-Рико. Верховний суд зовсім не має юрисдикції над законами штатів, що походять від судів цих штатів. Верховний суд шкірного штату є повноправним та остаточним арбітром законів цого штату.

У підсумку, юрисдикція Верховного суду Сполучених Штатів розповсюджується на шістдесят п «ять апеляційних судів — тринадцять апеляційних судів США (із всіх питань), а також п «ятдесят верховних судів штатів, Апеляційний суд округу Колумбія та Верховний суд Пуерто-Рико (із федеральних питань). Вірогідно, це Єдиний до суду, який має настільки широкі повноваження щодо інших апеляційних судів.

Базова юрисдикція. Верховний суд здійснює також базову юрисдикцію щодо вузької категорії справ. Ці справ становлять незначну частину його роботи, десь менше однієї десятої від усієї кількості. Практично в всіх справах оригінальної юрисдикції, розглянутих Судом, йдеться про спори між штатами. Більшість із них стосується територіальних подань. Характерним нетериторіальним суперечкою, що виник нещодавно, був до безтями нескінченний судовий процес між штатами Техас, Каліфорнія й Юта із приводу того, хто має право оподаткувати майно мульти-мільярдера Говарда Х «юса. Таких випадках Верховний суд діє як суд першої інстанції, бо будь-які судові розгляди до Верховного суду були б досить громіздкими. Суд таким суперечках призначає «спеціального майстра», зазвичай федерального суддю у відставці, для слухання доказів й винесення рішення-рекомендації.

Методи відбору суддів Характеристики суддів. Досвідченість як обов «язкова умова вступу до колегії адвокатів. Практично усі судье сьогодні є членами колегії адвокатів. Вони мають однакову юридичну освіту, пройшли процедуру прийняття до колегії адвокатів. У були такі часи, коли судье не входили до колегії адвокатів, навіть було невідомо законодавства. Від колоніальних часів й до XIX ст. суддями призначали відомих людей. Сьогодні ситуація інша, хоча у деяких штатах у сільській місцевості обов «язки суддів виконують не юристи.

У США, як правило, місце судье займають лише через кілька років юридичної практики в ролі приватного адвоката, прокурора чи громадського звинувачувача. Через це судье США дещо старші за віком від своїх колег у країнах цивільного закону, де більшість починає свою суддівську кар «єру одразу после здобуття юридичної освіти. Такий підхід зумовлений не лише англо-американською традицією, а і тім, що суддя винен матір відповідні знання законодавства, досконало володіти судовою процедурою. Особливо це стосується складних судових процесів. До цого в юридичних школах не дуже добро готують. Алі це ще в усіх. Для прийняття зваженого рішення вимагається не лише фаховий, а і життєвий досвід, на думку багатьох США, саме останній є важливою характеристикою хорошого судье. Найбільше це стосується суддів, що працюють у системі загального права.

Кар «єра суддів. У вона відрізняється від кар «єри судье у країнах цивільного закону чи в Англії. Судді США зазвичай починають свою кар «єру із самого початку, із перших сходинок, й сумлінною працею прокладають шлях до посад у вищих судах. Суддя США, працюючи на рівні суду першої інстанції, залишається там доти, доки не приверне увагу виборців чи політичних влади, що призначають суддів. Офіційної системи «розгляду особистих характеристик» немає. А взагалі-то кар «єра судье на будь-якому рівні залежить від його вміння завойовувати симпатії виборців, привертати увагу влади. Тому адвокат, у якого немає попереднього суднового досвіду, все-таки може статі суддею суду останньої інстанції у штаті, чи навіть Верховного суду США. Так сталося із молодим суддею Феліксом Френкфертеро, який прийшов до Верховного суду у 25 років. як показує статистика, менше половини суддів, що працювали США, малі який-небудь попередній юридичний досвід.

додаток 1.

СТАТТЯ III.

ФЕДЕРАЛЬНОЇ КОНСТИТУЦІЇ США.

Розділ 1. Судова влада Сполучених Штатів надається єдиному Верховному судові і тім нижчим судам, що їхнього годину від години може призначати і засновувати Конгрес. Судді як Верховного, то й нижчих судів зберігають свої посади, поки перед тим немає претензій, й в визначені рядки дістають упродовж свого службу винагороду, Яка не може бути зменшена, поки смердоті перебувають на посаді.

Розділ 2. Судова влада поширюється на усі справ, що розв «язуються за законом й правом справедливості, виникають на основі цієї Конституції, законів Сполучених Штатів, міжнародних угод, що укладені чи будуть укладені Сполученими Штатами; на усі справ, що стосуються послів, інших повноважних представників та консулів; на усі справ адміралтейства та інші морські справ, в які Сполучені Штати є стороною; на усі спори між двома чи понад штатами, між штатом й громадянами іншого штату, між громадянами різних штатів, між громадянами одного штату за позовами про землі, даровані різними штатами, а також між штатом чи його громадянами та чужоземними державами, громадянами чи підданцями.

Усі справ, що стосуються послів, інших повноважних представників та консулів, а також справ, де однією з сторін є котрийсь штат, підсудні Верховному судові як першій інстанції. У всіх інших згаданих вище випадках Верховний суд є апеляційною інстанцією, що розв «язує як запитання права, так й факту із тими обмеженнями й відповідно до тихий правил, що їхнього запровадить Конгрес.

Усі справ про злочини, за винятком випадків імпічменту, підсудні суду присяжних, й судовий розгляд відбувається до того штаті, де скоєно злочин, а якщо його скоєно за межами штату, то суд відбувається до того місці чи місцях, котрі визначить Конгрес.

Розділ 3. За зраду Сполучених Штатів уважається лише розв «язання війни проти них, приєднання до їхніх ворогів, надання ворогам допомоги та послуг. Ніхто не може бути визнаний винним у державній зраді, якщо це не якщо підтверджено свідченнями двох свідків інкримінованого акту чи власним зізнанням у відкритому судновому засіданні.

Конгрес має право визначати покарання за зраду, але й засудження за зраду не повинне тягти за собою позбавлення громадянських прав чи конфіскацію майна інакше як за життя засудженого.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА.

Конституція Сполучених Штатів Америки Даніел Джон Мідор «Суди в Сполучених Штатах» — Київ-1997 р.

Федеральний судовий центр «Чим займаються федеральні суди Сполучених Штатів» — Київ-1995 р.

American Bar Association — Public Education Division — New-York. — 1990.

Гуценко К.Ф. «Судова система навіть її класова сутність» — Москва-1961 г.

Мишин А.А. «Принцип поділу влади у конституційному механізмі США» — Москва-1984 г.