Авіакосмічна промисловість світу: регіональні особливості розвитку

Курсова робота

Авіакосмічна промисловість світу: регіональні особливості розвитку

Вступ

Актуальність. Авіаційно-космічна промисловість має важливе політичне і економічне значення. Нею значною мірою визначаються промисловий потенціал і престиж держави: її підприємства постачають свою продукцію на внутрішній та зовнішні ринки, забезпечують замовленнями інші галузі господарства, надають велику кількість робочих місць. У сучасному світі практично будь яка великомасштабна соціально-економічна, наукова або оборонна програма вже не може бути ефективно реалізована без застосування можливостей авіакосмічної галузі.

Об'єкт дослідження. Процес розвитку авіаційно-космічної галузі світу.

Предмет дослідження. Розташування авіакосмічних підприємств.

Мета дослідження. Метою роботи є вивчення розміщення авіакосмічних підприємств світу, стратегій та шляхів вирішення проблем, що існують в авіаційно-космічній галузі.

Завдання. Першим та одним із основних завдань є характеристика структури світової авіакосмічної промисловості з метою визначення її основних ресурсів, які потрібні для виготовлення продукції. По-друге, потрібно визначити особливості розміщення авіакосмічних підприємств світу, це дозволить з’ясувати, які країни є лідерами у виробництві продукції тієї чи іншої галузі авіакосмічної промисловості. Це в свою чергу схарактеризує економічний потенціал країни. По-третє, необхідно визначити вплив науково-технічного фактору на розвиток авіакосмічної промисловості світу. Та четвертим завданням, є визначення перспектив розвитку авіакосмічної промисловості світу.

1. Сутність і значення авіакосмічної промисловості в розвитку господарства сучасного світу

авіакосмічний регіональний інноваційний промисловість Авіакосмічна промисловість — типова новітня галузь сучасного машинобудування, яка зайнята конструюванням, випробуванням і серійним виробництвом літальних апаратів, кораблів, а також їх двигунів і бортового устаткування. Авіаційна промисловість як галузь зародилася ще на початку XX ст., та значно продвинулась вперед під час Першої та Другої світової війни. Космічна ера була відкрита з початком Міжнародного геофізичний року (липень 1957 — грудень 1958), тобто друга половина XX сторіччя стала епохою освоєння космосу. Цей період ознаменувався запуском першого штучного супутника Землі. Він став першим штучним небесним тілом, яке створено людиною. Запуск здійснився в СРСР 4 жовтня 1957 р. і був результатом в області ракетної техніки, електроніки, автоматичного управління, обчислюваної техніки, небесної механіки та інших розділів науки та техніки. За допомогою цього штучний супутник Землі вперше була виміряна щільність верхньої атмосфери, також проведено було теоретичні розрахунки і основні технічні рішення, щодо виведення штучного супутника Землі на орбіту. 1 лютого 1958 року на орбіту був виведений перший американський штучний супутник Землі «Експлорер-1», пізніше і інші країни зробили запуски штучний супутник Землі.

Авіаційно-космічна промисловість має важливе політичне та економічне значення. Цією галуззю визначається промисловий потенціал країни. Авіакосмічні підприємства поставляють свою продукцію на внутрішній та зовнішній ринки, забезпечують замовленнями інші галузі господарства, забезпечують велику кількість робочих місць. (рис. 1.1)

Авіакосмічний комплекс потребує високого рівня продуктивності, вимагає великих капіталовкладень та науково-технічних розробок.

Особливістю авіаційного транспорту є високі вимоги до надійності та ефективності обслуговування. Через це необхідно проводити багато наземних і льотних випробувань для того, щоб отримати сертифікат, який підтверджує високій рівень безпеки та надає право роботи в цій галузі.

Рисунок 1.1. Аналіз рівня навичок фахівців зайнятих у світовій аерокосмічній промисловості. [14]

Особливістю авіакосмічної промисловості є величезні стартові інвестиції і виключно довгі програмами реалізації, що відкладає отримання прибутку на дуже довгий термін. Великі досягнення потребують великих капіталовкладень, і для успішного впровадження високих технологій також необхідні кошти.

Великі затрати припадають на перші 2−2,5 роки. І тільки після п`яті років інвестиції можливе повернення коштів (Рис. 1.2).

Рис. 1.2. Життєвий цикл капіталовкладень в авіакосмічній промисловості. [15]

Підприємства авіаційно-космічної галузі можуть належати як країні, так і приватним власникам. В результаті розвитку техніки і технологій космічна діяльність, як високотехнологічна галузь економіки, стає все більш рентабельною, залучаючи нові інвестиції приватних компаній і фізичних осіб. У промислово розвинених країнах в різних галузях економіки стали ширше впроваджуватися космічні технології та побічні продукти космічної діяльності. Розробляються за допомогою таких технологій нові вироби і навіть види послуг давно реалізуються на світовому ринку за конкурентоспроможними цінами.

Наприклад з продуктів харчування космічні розробки подарували людству біопродукти — йогурти, соки та спирти, збагачені біфідобактеріями. Ще в 1963 р. мікробіологи виявили бактерії, що пригнічують розвиток гнильних і хвороботворних мікробів, їх стали додавати в їжу космонавтів, це стало необхідною частиною трапези космонавта. З відкриттям космічної ери переосмислювалися уже звичні предмети. Наприклад, упаковку туби (тюбик), яка використовувалась для зберігання зубної пасти, стали використовувати для того, щоб годувати космонавтів в невагомості. Пастоподібні борщі і котлети стали розфасовувати в туби, так тривало до 1982 р., а потім впровадили нові засоби тривалого збереження продуктів.

Також багато чого з одягу булу запозичене у космонавтів. Термобілизну спочатку було розроблено для космонавтів, тому що вона сприяє випаровуванню надлишку вологи, яка виділяється тілом при навантаженнях і зберігає тепло. В наш час вона використовується любителями зимових видів спорту. Також вогнестійка тканина для костюмів пожежників спочатку використовувалась в скафандрах космонавтів. Також при виготовленні бігових кросівок використовується тривимірна тканина з поліуретановою піною, вона правильно розподіляє навантаження піж час руху. Її також використовували у місячних черевиках. Черевики місячних піонерів пружинили крок та забезпечували вентиляцію.

Для побутової техніки було запозичено фільтри для води з технологією чищення за допомогою срібла. Їх використовували на борту МКС, а зараз їх використовують на всіх кухнях країни. А бездротові портативні пилососи, які ідеально відповідають для прибирання автомобіля, зроблені за принципом апарата, розробленого NASA для збору ґрунту з Місяця.

Також багато космічного використовується в медицині. Костюми, що використовуються космонавтами на орбіті для підтримки м’язів в тонусі (вони атрофуються від бездіяльності в невагомості), на Землі використовують для дітей з церебральним паралічем. Цей костюм успішно застосовується на орбіті більше 20 років. Під час операції з лазерної корекції зору хірургами застосовується технологія, яка заснована на принципі стикуванні космічних кораблів. Ця технологія дозволяє з точністю до міліметра визначити відстань до об'єкта. Око робить близько 1000 мікропереміщень під час офтальмологічної операції, але лазер за допомогою технології LIDAR, встигає за ним. Також п'єзоелементи, розроблені з метою постійної роботи оптичних систем на супутниках, допомагають рятувати людські життя. На їх основі були розроблені браслети для діабетиків, які оснащені вбудованим насосом для інсулінових ін'єкцій. У 80-х роках в США була створена програма, яка дозволяла поліпшати якість знімків, зроблених космічними апаратами. Пізніше вчені передали цю програму медикам, зараз йдуть випробовування щодо використання її для аналізу інформації рентгенівських апаратів, томографів, маммографів та УЗД.

Комерційні фірми стали основними інвесторами в ряді сегментів космічного ринку — наприклад в секторі супутникового зв’язку. По суті, почався процес приватизації космічної діяльності та ліквідації монополії держав на її ведення.

Авіакосмічна промисловість відіграє дуже важливу роль у сучасному світі. Розміщення підприємств авіакосмічної промисловості залежить від багатьох чинників, насамперед від надходження конструкційних матеріалів, наявності кваліфікованої робочої сили, зв’язків з науково-дослідною базою, розміщення ринків збуту. Авіакосмічна промисловість займає провідне місце серед оборонних галузей промисловості за обсягом виробництва і реалізації продукції, вартості основних фондів підприємств, чисельності висококваліфікованих кадрів. Уже наприкінці минулого століття почався процес комерціалізації космічної діяльності. Побачивши вигоди від використання космічної техніки і технологій, в освоєння космосу активно включився приватний бізнес. Та й державний сектор став приділяти більше уваги комерційних аспектів використання космічного простору в мирних цілях.

Космічна індустрія, доходи від якої в середині 1990;х років склали десятки мільярдів доларів США, перетворилася в найбільшу галуззю світової економіки. У 1996 р. загальні доходи від комерційної діяльності вперше перевищили обсяги державних видатків на космос. У загальному обсязі космічних програм комерційного характеру на частку країн ЄС припадало 60%, на частку Росії - 10−12%. За ними слідували Сполучені Штати, Китай та Індія. У середині 2000;х років щорічний приріст світового космічного ринку становить 30−40 млрд. доларів.

Наступні чотири пункти відображають особливості авіакосмічної промисловості. Вони сильно впливають на структуру і розвиток організації виробництва, місце розташування виробництва і останнє, але не менш важливе, — відношення уряду до промисловості.

· Високий технологічний рівень Високий технологічний рівень сучасної конструкції літака і його базова технологія має на увазі, що незначні поліпшення технології досягається шляхом великих зусиль і веде до значного збільшення кінцевої вартості продукту. Це також пояснює однорідність технологічних рішень: невеликі помилки в модернізації призводять до великих фінансових втрат. Існує дуже високий ризик неправильного позиціонування в технології виготовлення моделі (матраци). Компанії намагаються зменшити ці ризики за допомогою угод про співробітництво з іншими фірмами, включаючи ті, які можуть бути потенційними конкурентами.

· Технологічна складність Складна конструкція авіакосмічної продукції є перешкодою для інновацій, оскільки передбачає обмежені можливості контролю впровадження змінити. Знову ж таки, величезні витрати втілюються в невеликих технологічних удосконаленнях. Тому компанії зосереджують свої ноу-хау в конкретних областях, щоб розширити свої технологічні кордону. Виробникам авіакосмічної продукції необхідно розвивати систему взаємовідношення між спеціалізованими фірмами.

· Високі та зростаючі витрати на розробку Наприкінці вісімдесятих років, деякі вчені стверджували, що витрати на розробку нового покоління літаків, А 380 досягне 10 млрд. доларів. Але після того як зробили перший літак A 380 витрати досягли 15 млрд. доларів США в 2004 році. Для зниження високих витрат і зниження фінансових ризиків, фірми йдуть на інтенсивний передпроектний період і виділяють тих партнерів які найкраще підходить для цієї роботи.

· Довгі періоди самоокупності і невеликі ринки Нема ні однієї країни в світі яка була би в змозі поглинути в своєму внутрішньому ринку кількості повітряних суден, необхідних для досягнення порогу самоокупності, який забезпечує прибутковість одного виробника. Крім того, багато урядів вводять прямі та непрямі бар'єри на придбання повітряних суден якщо процес виробництва проводиться без участі місцевих фірм. Великі виробники переступають через цей бар'єрів шляхом укладання угод з фірмами країн де необхідно реалізувати свої проекти. [13]

2. Сучасна структура авіакосмічної промисловості

Спочатку авіаційна промисловість розвивалась як військова галузь, а вже з часом стала вироблятися задля забезпечення громадянських потреб. Прикладом можуть слугувати пасажирські авіалайнери й невеличкі літаки і вертольоти, також задля вдоволення необхідних потреб народного господарства. У структурі авіакосмічної промисловості виділяють літакобудування та вертольотобудування, ракетобудування, виробництво космічних літальних апаратів, виробництво двигунів, авіаційне приладобудування. Не всі країни мають повний набор цих галузей, лише промислово високорозвинені країни можуть виготовляти всі види продукції.

Літакоі вертольотобудування є одними з найважливіших галузей авіабудування. Разом виробництва літаків і вертольотів (тобто літаки готової продукції) припадає понад 50% від загального обсягу виробництва авіакосмічної продукції. Крім того, технічне обслуговування та ремонт склали близько 20%. (рис. 2.1.)

Рис. 2.1. Розбивка в деталях авіакосмічної промисловості за 2007 рік Великі цивільні повітряні судна (47%) і військові літаки (34%) на сьогоднішній день найбільша частка остаточного виробництва, в той час як наприклад, вертольотам доводиться лише близько 12%, а регіональні та бізнес літаки займають декілька відсотків. (Рис. 2.2)

Дослідження, проведенні провідними зарубіжними авіакосмічними корпораціями з метою виявлення залежності між показниками інтегрованості і конкурентоздатності підприємств на світовому ринку космічних послуг, показують наступне. Найбільш високим рівнем конкурентоздатності володіють фірми, які зуміли в умовах постійно мінливого обсягу і якісного складу ринку забезпечити:

o організаційну структуру корпорації в складі 6−7 великих підприємств;

o виробництво конкурентоспроможної продукції різного призначення із збереженням частки випуску авіакосмічної техніки, рівної 30−70%;

Рис. 2.2. Структура готової продукції в світі. [16]

o чисельність залученого до роботи в космічному секторі персоналу, рівну 14−45 тис. чоловік.

Дослідження, проведенні провідними зарубіжними авіакосмічними корпораціями з метою виявлення залежності між показниками інтегрованості і конкурентоздатності підприємств на світовому ринку космічних послуг, показують наступне. Найбільш високим рівнем конкурентоздатності володіють фірми, які зуміли в умовах постійно мінливого обсягу і якісного складу ринку забезпечити:

o організаційну структуру корпорації в складі 6−7 великих підприємств;

o виробництво конкурентоспроможної продукції різного призначення із збереженням частки випуску авіакосмічної техніки, рівної 30−70%;

o чисельність залученого до роботи в космічному секторі персоналу, рівну 14−45 тис. чоловік.

3. Регіональні особливості розміщення авіакосмічної промисловості

Нині літаки и вертольоті виробляють більше 20 країн світу. Це країни з високорозвиненою економікою. Лідируючі позиції серед виробництва авіаційної продукції займають Сполучені Штати, Росія та Західна Європа. Останнім часом авіабудування з’явилось у деяких країнах, що розвиваються, а саме: Бразилія, Аргентина, Індія, Пакистан. Виробництво ракетної техніки и космічних апаратів територіально ще більш обмежена. Всього космічною діяльністю займаються понад 120 держав, — близько з 20 з яких поводяться вельми активно. На сьогоднішній день це США, Росія, Франція та Велика Британія.

Авіакосмічні підприємства прагнуть розташовуватись біля великих агломерацій та міст, також увага звертається на зацікавленість фірм та військово-стратегічні міркування. Для того, щоб розмістити на своїй території підприємства космічної промисловості чи підприємства авіабудування необхідно, щоб країна мало потужний економічний та ресурсний потенціал, тому що ця промисловість потребує не лише великих фінансових витрат та висококваліфікованих кадрів, але й можливості транспортування невистачаючих матеріалів з далеких ділянок країни чи з інших країн, потрібні полігони для випробовування нової продукції та інше.

Серед країн світу найбільш розвинутих авіаційну промисловість має США. Тут центри авіакосмічної промисловості є в багатьох штатах. Більша за все відрізняються тихоокеанські штатів (Орегон, Вашингтон, Аляска) та Каліфорнія з головним центром авіакосмічної промисловості США — Лос-Анджелесом. Загальна чисельність зайнятих в авіапромисловості США — 135 тис. чоловік, тут виробляється чверть всіх літаків та майже половина всієї ракетної техніки США. Велику роль грає Сіетл — головна вотчина «Боїнг» («BOEING»). У компанії «Боїнг» працює більше осіб, ніж у всіх інших компаніях Вашингтона, і вона є світовим лідером виробництва комерційних реактивних літаків. Ця фірма передає в Південну Каліфорнію четверту частину своїх замовлень. Тут розташовано багато величезних заводів, таких як «Макдоннел-Дуглас», «Локхід», «Нортроп». Ракетне виробництво, також представлено великими заводами «Дженерал Дайнемікс», «Рокуелл». Чимало існує заводів з виробництвом космічної техніки та заводів виробництва ракетоносіїв. [16]

В лютому 1958 року було створено Агентство передових оборонних дослідницьких проектів (The Defense Advanced Research Projects Agency, скор. DARPA), воно відповідало за розробку новітніх технологій для користування збройних сил США.

29 липня того ж року в США було створено Національне управління з повітроплавання і дослідження космічного простору (англ. National Aeronautics and Space Administration, скор. NASA). Це відомство, яке належить уряду США, та підкорюється віце-президенту США. НАСА відповідає за громадянську космічну програму країни. Багато проектів DAPRA були передані NASA.

За об'ємом випускаємої продукції авіабудування Росії знаходиться на другому місті у Світі. Центри російського авіабудування сконцентровані в двох профільних інтегрованих структурах: З'єднана Авіабудівна корпорація та Оборонпром. Взагалі тут працює більше ніж 411 тис. чоловік. Всеросійській науково-дослідний інститут авіаційних матеріалів, Центральний інститут авіаційного моторобудування, Центральний аерогідродинамічній інститут ім. Професор Н. Є. Жуковського, Льотно-дослідний інститут імені М. М. Громова, Державний науково-дослідний інститут авіаційних систем є найкрупнішими центрами авіабудування Росії.

Федеральне космічне агентство (Роскосмос) створено 25 лютого 1992 р., наказом президента РФ № 185. За даними офіційного сайта цього агентства, в структуру Роскосмоса входять 66 підприємств. Найкрупніші з них: ВАТ «РКК „Енергія“ ім. С.П. Корольова», ГКНПЦ ім. М.В. Хрунічева, ЦСКБ-Прогрес, Науково-виробнича корпорація «Системи прецизійного приладобудування», НВО машинобудування, ВАТ «НВО Енергомаш імені академіка В.П. Глушко», ВАТ «Державний ракетний центр імені академіка В.П. Макєєва» (ВАТ «ГРЦ Макєєва»), Науково-виробниче об'єднання ім. С.А. Лавочкіна. [18]

Ще одним глобальним гравцем авіаційно-космічної промисловості є Західна Європа. 30 травня 1975 року було утворено Європейське Космічне Агентство (ЄКА), до складу якого входили 10 держав: Франція, Великобританія, Німеччина, Бельгія, Данія, Іспанія, Італія, Нідерланди, Швеція та Швейцарія. У 1987 року до ЄКА приєдналася Австрія, а з 2005 року членами ЄКА стала Греція, Люксембург, потім Ірландія, Норвегія, Португалія та Фінляндія. ЄКА створили ракету «Аріан», та мають на меті вдосконалити ії, щоб мати можливість транспортувати людей та великий вантаж до космосу.

До початку 1990;х років ЄКА проводило космічні наукові дослідження нарівні з НАСА і РКА. Фінансування ЄКА складається з обов’язкових програм, які утворюють основу діяльності агентства. Фінансуються країнами пропорційно їх участі у відповідних роботах. Радою керуючих призначається генеральний директор ЄКА, також разом з міністерствами космічних чи наукових урядів окремих країн, вона розроблює програму діяльності агентства. Головний центр ЄКА знаходиться в Парижі, він розпоряджується ще п’ятьма космічними центрами і полігонами.

Ще однією країною з розвинутою економікою, яка має авіакосмічну промисловість є Японія. Ії участь у космічних дослідженнях обмежена конституцією Японії, яка забороняє розроблювати стратегічні види зброї. Однак Японія все одно має солідну космічну програму. У 1981 році було створено Інститут космосу і астронавтики (ISAS), ним керувало міністерство освіти. В наш час це незалежна організація, з центром у Сагаміхаре (на захід від Токіо). Інститут має у своєму розпорядженні чотири полігону: центр випробувань КЛА в Носіро, космодром в Кагосіма, куля-зондовий полігон в Санріку і центр управління польотами в Усуде. У 1969 р. було створене Національне управління розробок для космосу (NASDA), воно підпорядковувалось міністерству торгівлі та промисловості і було покликане розробляти космічні технології і системи. Головний офіс NASDA находиться в Токіо. Воно володіє чотирма великими полігонами: космодромом на о. Танегасіма, центром управління і стеження в Цукубі, центром розробки двигунів в Какудо і центром наземних спостережень.

Китайська Народна Республіка також відіграє важливу роль в авіакосмічній промисловості світу. До 70 років XX ст. космічна діяльність КНР була засекречена та була спрямована на використання космосу у військових цілях. Але ця країна створила ракети-носії «Великий похід-3», які 1984 почали конкурувати із західними і радянськими ракетами. Міністерство космонавтики КНР відповідає за космічну діяльність країни. Технічні послуги надаються Китайською академією космічної техніки, Шанхайським інститутом проектування супутників і Шанхайським бюро космонавтики.

Після розпаду СРСР Україна отримали майже третину радянського космічного потенціалу та значно примножила його. Україна має третій після США та Росії ракетно-космічний комплекс. Але у рейтингу космічної активності Україна — на 5-му місці. Попереду — Сполучені Штати, Росія, Китай та Європейське космічне агентство. За показниками в космічній галузі Україна намагається вийти на рівень 90-го року. Авіакосмічна галузь України є однією з базових та стратегічно важливих галузей економіки країни. Вона є потужним фактором посилення міжнародної співпраці України та засобом набуття нашою державою статусу регіонального лідера. Авіакосмічна галузь України є однією з небагатьох, які забезпечують сталий розвиток нашої економіки, і має реальні перспективи виходу на міжнародні ринки високотехнологічної продукції. Створення науково-дослідної та конструкторської бази, розвиток алюмінієвої та титанової промисловості, підготовка висококваліфікованих кадрів вплинули на розвиток авіакосмічної промисловості. Сьогодні в нашій державі немає такої сфери діяльності людини, де б не використовувалися практичні результати наробок авіакосмічної галузі України. Авіаційна промисловість України нараховує 39 підприємств, які належати країні та приватним власникам. В наш час в цій промисловості працює понад 90 тис. чоловік. Також вона має практично все, що дозволяє розробляти, випробовувати та серійно виготовляти літаки, авіаційні двигуни, спеціальне обладнання, бортову радіоелектронну апаратуру, авіаційні агрегати, проводити науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи у галузі технологій виробництва та експлуатації авіаційної техніки, виконувати модернізацію та ремонт авіаційної техніки. [2]

Космічний комплекс України налічує близько 40 підприємств та науково-дослідних Інститутів, які мають неабиякий досвід у розробці та виготовленні ракетоносіїв, космічних апаратів, двигунів, систем керування та телеметрії. Космічна програма України має статус закону, її затверджує Верховна Рада. Політика керівництва космічної галузі України спрямована на те, щоб підтримувати ці технології, розвивати їх та впроваджувати в інші галузі господарства, підвищуючи ефективність економіки країни. Провідними представниками вітчизняної космічної галузі є державне підприємство «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля», державні підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод», «Завод «Арсенал», «Центральне конструкторське бюро «Арсенал», державне науково-виробниче підприємство «Об'єднання «Комунар». Принципово для України — освоєння космосу винятково в мирних цілях.

Нажаль бюджет України не може забезпечувати навіть десяту частину тих капіталовкладень, які потрібні для самодостатнього розвитку авіакосмічної промисловості. Але саме завдяки авіації і космонавтиці Україна прославилася на весь світ і своїми літаками, і ракетоносіями, і різноманітними винаходами, причому аналогів деякої авіакосмічної продукції України не має в жодній крані. [1]

Існують оцінки, згідно з якими при об'єднанні українського та російського авіакосмічного комплексу, з’явиться новий могутній центр авіакосмічного будування, який займе третє місце у світі за значимістю.

Але у світі не лише великі і розвинені країни зацікавлені у використанні космосу. Інші держави, не маючи у своєму розпорядженні ресурсів для реалізації космічних програм, дивляться на космос як на спосіб дослідження своїх природних ресурсів і основу технічного прогресу. У таких країнах є спеціальні космічні агентства або міністерства, які займаються питаннями дослідження космосу та регламентування космічної діяльності.

4. Вплив науково-технічного та інноваційного фактору на розвиток авіакосмічної промисловості

Авіакосмічна промисловість виникла під час науково-технічної революції, тому технологічний процес є основою конкурентоспроможності авіакосмічної промисловості. За темпами розвитку авіаційно-космічна промисловість перевершила інші галузі і придбала визначальне значення для сучасної цивілізації.

Прогрес у розробці науково-технічних систем по дослідженню і використанню космосу не стоїть на місці. Створення нових систем запуску, аерокосмічних об'єктів і міні супутників — тільки один з проривів у цій сфері. Освоєно застосування космічних апаратів багаторазового використання типу «Шаттл». На всі планети Сонячної системи, за винятком Плутона, за останні півстоліття було здійснено запуски космічних апаратів. З’явилися можливості тривалого перебування в космосі за рахунок використання російських і американських космічних станцій «Салют», «Мир», «Скайлеб». Запуски супутників прикладного призначення дозволили налагодити спостереження за Землею і її надрами з космосу і сприяли розвитку телекомунікацій.

Найбільш важливими секторами космічної діяльності стали: дистанційне зондування Землі, космічний зв’язок, космічні послуги з визначення місцезнаходження, і супутникові можливості Інтернету, виробництво супутників і ракет-носіїв, запуск корисних навантажень, наукові дослідження та метеорологія. У найближчі десять років планується виробити близько 1700 запусків космічних апаратів, половина з яких буде комерційними.

В умовах наростаючих процесів глобалізації економіки успішний розвиток авіакосмічної промисловості супроводжується конкурентною боротьбою світових лідерів авіакосмічного виробництва, об'єднаних у великі корпорації. Досить навести як приклад такі інтегровані структури цієї галузі США, як компанії Боїнг, Локхід-Мартін, Райтсон, Нортроп-Грумман, європейські об'єднання EADS, Астріум, що налічують у своєму складі десятки підприємств з багатотисячним інженерно-технічним персоналом.

5. Перспективи розвитку авіакосмічної промисловості

Розглянути перспективи розвитку світової авіації можна на прикладі компанії Airbus. З 11 по 16 вересня 2012 року в Берліні тривала Міжнародна авіаційно-космічна виставка ILA-2012. В рамках виставки Airbus представив прогноз розвитку світової авіації до 2031 року. Вперше подібний прогноз виробника стосується таких питань, як експлуатація літаків у повітрі та на землі.

Airbus оцінив ринок нових цивільних комерційних літаків (як пасажирських, так і вантажних) до 2031 р. в 28,2 тис. машин. Їх загальна вартість складе приблизно 4 трлн. дол. (рис. 5.1)

Рис. 5.1. Двадцятирічний попит на 28,200 нових пасажирських і грузоперевозних літаків. [7]

Чарльз Чеміон, виконавчий віце-президент компанії з питань інжінерінгу, сказав, що для досягення цілей необхідні великі інвестиції.

І ще один цікавий факт. При тому, що пасажирський трафік з 2000 року виріс в півтора рази, реальні потреби в паливі не змінилися. Цьому сприяв перехід авіакомпаній на більш сучасні та економічні повітряні судна, що дозволило значно знизити негативний вплив високих світових цін на нафту і нафтопродукти.

Спираючись на проведені дослідження, компанія Airbus стверджує, що за умови оптимізації системи управління повітряним рухом і технологій, вживаних на борту літаків можна вже в наш час тривалість авіаційних польотів в Європі та США скоротити в середньому на 13 хвилин. Тобто можна було б заощадити 9 мільйонів тонн палива на рік, враховуючі, що щорічно виконується близько 30 мільйонів перевезень та 5 мільйонів годин польоту. Також можна було б зменшити кількість викидів в атмосферу CO2. А якщо додати до цього альтернативні джерела енергії та новий підхід до виконання польотів, тоді показники можна ще значно поліпшити.

Попит на пасажирські авіаперевезення буде рости в середньому на 4,7% щорічно, що відповідає динаміці попередніх десятиліть — подвоєння за 15 років. (рис. 5.2)

Рис. 5.2. Попит на пасажирські авіаперевезення. [7]

За весь цей час близько 10,35 тис. літаків будуть замінені новими, більш ефективними моделями. Зараз експлуатуються 15,55 тис машин. Порівняно з теперішнім часом, до 2031 р. флот пасажирських повітряних суден збільшиться вдвічі, та складатиме 32,55 тис. машин. Проти нинішніх 1,6 тис. машин загальносвітового парку, через 20 років буде налічуватися 3 тис. машин. (рис. 5.3)

Рис. 5.3. Попит на 27,000 нових пасажирських літаків. [7]

Спираючись на прогнози авіабудівника, можна сказати, що в найближчі 20 років буде потрібно 27,35 тис. пасажирських літаків вартістю 3,7 трлн. дол. (рис 5.4)

Спираючись на розрахунки європейського авіабудівника, ринок вузько фюзеляжних літаків до 2031 р. складе 19,52 тис. прим. Їх вартість оцінюється в 1,6 трлн. дол. приблизно одна третина вироблених вузько фюзеляжних літаків буде поставлена?? в країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР), 25% - в Північну Америку, 22% - в Європу. (рис. 5.5)

Рис. 5.4. Глобальні прогнози на 2012: основні моменти. [7]

У сегменті широко фюзеляжних літаків (місткістю від 250 до 400 пас.), Таких як Airbus A330 і A350 XWB, в найближчі 20 років, згідно з розрахунками літакобудівників, буде поставлено 6,97 тис. нових машин, з яких 6,5 тис. повітряних суден будуть пасажирськими. Загальна їх вартість оцінюється в 1,7 трлн. дол Найбільшим попитом широко фюзеляжні моделі, також як і вузькофюзеляжні, будуть користуватися в країнах АТР (46%);

Компанія Airbus вже працює над низкою інноваційних рішень, які допоможуть досягти поставлених цілей в майбутньому:

o застосування альтернативних видів палива,

o пошук нових конструктивних рішень,

o модернізація системи управління повітряним рухом.

Рис. 5.5. Виробництво вуьзкофюзеляжних літаків, їх вартість та кількість виробництва. [7]

Європі потрібно 17% від загальної кількості нових літаків, країнам Північної Америки — 13%. (рис 5.6)

Airbus також є одним з ключових учасників програм NEXTGEN і SESAR. Ці програми орієнтовані на модернізацію системи управління повітряним рухом шляхом більш повного використання можливостей авіаційної техніки, а також внесення змін в організацію роботи аеропортів та в інфраструктуру.

«Майбутнє авіації залежить від безлічі факторів, а успішне вирішення поставлених завдань вимагає спільної роботи всіх сторін, зацікавлених в успіхах світової авіаційної галузі», — каже Чарльз Чеміон.

Кількість надвеликих літаків, в категорію яких входить Airbus А380, через 20 років буде нараховувати 1,71 тис. машин вартістю 600 млрд. дол., з них 1,3 тис. будуть пасажирськими. У країнах АТР через 20 років буде експлуатуватися 46% нових літаків дуже великої місткості, в Близькосхідному регіоні - 23%, в Європі - 19% (Рис. 5.7.).

Але це оптимістичні прогнози, тому що знайдених запасів нафти залишається лише на 100 років.

Рис. 5.6. Замовленя Airbus. [7]

Розвиток космосу поділяється на декілька етапів — чотири десятиріччя.

Перше десятиріччя це з 2010 по 2020 роки. В цей час буде розвиватися космос в військових та туристичних цілях. Визначати тенденції розвитку космосу в цьому та в наступному десятиріччі будуть Сполучені Штати Америки. Потім вже будуть Китай, Японія та Німеччина. США буде стрімко нарощувати свою перевагу, та до кінця десятиріччя доб'ється беззаперечної переваги в ближній операційній зоні (100−2000 км). Американські угрупування, що складаються з малих космічних апаратів, створять «супутникові хмари» на висотах від 400 до 1500 км. Геостаціонарній орбіті та дистанційному зондуванні Землі буде приділятися особлива увага, тому що вони будуть набувати військово-стратегічного значення. Програми Міжнародної Космічної Станції (МКС) будуть здійснюватися досить успішно. Росія відчує себе значно впевненіше, тому що доставка космонавтів на станцію та забезпечення повернення їх на землю буде здійснюватися завдяки російським кораблям. У 2012 році відбулась міжнародна конференція країн-партерів по МКС, в ній взяли участь представники національних космічних агентств та академія наук з питання вибору наукових проектів для МКС. Було відібрано три проекти, які будуть реалізовувати до кінця другого десятиріччя. Це буде вершиною успіху проекту МКС, але пізніше юридичними питаннями будуть займатися тільки Сполучені Штати. За основу міжнародної угоди буде прийнятий саме проект США. Також під кінець цього десятиріччя в космосі почне роботу європейський космічний телескоп. Він прийде на зміну телескопу «Хаббл» — найуспішнішому космічному проекту сторіччя. Експедиції будуть забезпечуватися європейськими пілотованими кораблями, метою їх буде виявлення планети, що має ознаки наявності сприятливого середовища проживання людини тобто пошук наявності життя в космосі. Лазерні реактивні двигуни будуть призначатися для забезпечення автономного польоту космічного апарату на великі відстані. Також у США будуть здійснені пробні запуски на навколоземну орбіту над малих супутників оснащених ЛРД. Потім таки ж супутники запустить Китай. До кінця десятиріччя також буде виконане завдання об'ємного картографування Місяця, тому що військові підрозділи США, Китаю, Японії та Індії виділять на це великі кошти. У середині десятиріччя почнуть реалізовуватися державні освітні програми уроків з космосу для школярів та студентів, які розпочиналися ще в XX ст. радянським космонавтом А. А. Сербовим. Країни, які не мають досвіду космічних польотів, але здатні витратити великі фінансові кошти на космічне утворення, можуть це забезпечити за допомогою віртуальних сесій держави «космічного клубу». А після того, як 1 лютого 2019 року двокілометровий астероїд 2002NT7 пройде дуже близько від Землі буде актуалізоване завдання захисту Землі від астероїдно-кометної небезпеки.

Рис. 5.7. З 2000 повітрні подорожі зросли на 53%. [7]

Друге десятиріччя (2021;2030 рр.)

Збережеться домінування США в космосі, до середини десятиріччя вони поширять свій контроль на середню операційну зону від двох тисяч до двадцяти тисяч. Однак вже с цього часу не лише США буде панувати в цій галузі, до них приєднається Китай, Індія, Німеччина. Вони настільки значно економічно виростуть, що світ від однополярного поступово стане багатополярним. Китай, щоб досягти рівних позицій з США, буде використовувати російський досвід та технології. Перший час все так і буде, але, через деякий час послаблення Росії, Китай визнає цей шлях неперспективним. Але все ж таки через деякий час Китаю вдасться стати другою державою після США.

На початку третього десятиріччя (2031;2040 рр.) почне функціонувати космічна станція Китаю. Керівництво Китаю з самого початку поставить завдання підготовки наукових проектів для своїх станцій. Росія успішно зведе з орбіти МКС, більш таких гігантських конструкцій на навколо земельній орбіті розміщувати не будуть. Безліч компактних космічних апаратів будуть вимагати регулярних ремонтно-профілактичних робіт, це буде дорого навіть для США. Тому американці запустять першу ремонтну орбітальну станцію, для якої почнуть готувати «космічних ремонтників». На навколоземельній орбіті буде розпочате напівпромислове виробництво унікальних матеріалів з продовженням технологічного ланцюжка в земних підприємствах і лабораторіях. Держави приступлять до очищення простору навколо Землі від космічного сміття. Почнеться реалізовуватися міжнародний проект спрямований на дослідження супутників Юпітера, на них пі верхнім шаром льоду може знаходитися океан води. Буде повністю вичерпано ресурс геостаціонарної орбіти, тому почнеться будування важких багатоцільових платформ, здатних замінити багато супутників. Буде значних успіхів досягнено в досліджені Марса і його супутників завдяки марсоходам та автоматичним станціям. Можливі будуть тижневі тури навколо місяця, але це буде доступно лише мільйонерам. В кінці цього десятиріччя США, Китай, Японія, Індія, Росія та ЄКА будуть проводити освоєння природного супутника Землі. ЄКА виступить з ідеєю створити на зворотному боці Місяця астрономічну обсерваторію, цю ідею підтримує Росія. Китай буде в ході дослідження Місяця здійснювати його пілотовані обльоти. США буде використовувати космос задля військових цілей. Вони будуть контролювати не лише навколоземельний космічний простір, але й міжпланетний простір.

Наступний четвертий етап триватиме з 2031;2040 р. Він характеризуватиметься мілітаризацією космосу. Збережеться ситуація, яка склалася в світі ще з попереднього десятиріччя. Сполучені Штати залишиться єдиним центром в умовах геоекономічної багатополярності. США почнуть програму комерціалізації космосу, зосередившись на виробництві енергії. К 2040 року використання сонячної енергії стане рентабельним. США почнуть активно співпрацювати з Японією, тому що буде здійснюватися комерціалізація космосу з використання робототехніки. В 2031 планується закласти першу місячну базу та здати ії в експлуатацію к 2039 р. Китай зробить експедицію на Місяць з висадкою. У цьому десятиріччі очікується початок планових робіт по дослідженню Місяцю і місячних матеріалів. До 2035 року пройдуть випробовування бойових скафандрів, як засобу індивідуального спорядження військового космонавта. Дослідження супутника Сатурну Титану принесуть цікаві результати, він багато в чому схожий на Землю, якщо замінити воду на метан. Астероїд Апофіс у 1926 році знову пройде повз Землю, але не нашкодить їй. Тому ніхто не підпише договір про виведення в космос ядерних зарядів в цілях експериментів зруйнування небесних тіл, що загрожують Землі зіткненням. Міжнародне космічне право мало в чому зміниться з XXст. Сполучені Штати так і будуть чинити опір укладанню договору щодо демілітаризації космічного простору. [8]

Висновки

Авіакосмічна промисловість відіграє дуже важливу роль в економічному та політичному житті країни. Вона виникла в XX ст. Авіаційна та космічна промисловість є складовими машинобудування. Авіакосмічний комплекс дуже капіталомісткий та вимагає великих науково-технічних розробок.

В наш час виробництвом авіакосмічної продукції займаються приблизно 20 країн світу. Це США, Росія, Західна Європа та Японія. Підприємства ціє галузі можуть розташовуватись лише в розвинених країнах, а для того, щоб розмістити на своїй території підприємства космічної промисловості чи підприємства авіабудування необхідно, щоб країна мало можливість транспортувати невистачаючі матеріали з далеких ділянок країни чи з інших країн, потрібні полігони для випробовування нової продукції та інше. Авіакосмічна промисловість розвивається дуже швидкими темпами, вона перевершила інші галузі та придбала визначальне значення для сучасної авіації. Як все на світі, ця галузь не стоїть на місці, вона й далі розвивається.

Розвиток авіаційної промисловості до 2031 року показан на основі даних європейської компанії Airbus. Ці програми орієнтовані на модернізацію системи управління повітряним рухом шляхом більш повного використання можливостей авіаційної техніки, а також внесення змін в організацію роботи аеропортів та в інфраструктуру. Розвиток космосу можна поділити на 4 етапа. Перший та другий етап це розвиток космосу задля туристичних цілей, і наступні 2 етапи це мілітаризація космосу. Але авіакосмічна промисловість залежить від паливних ресурсів, а запасів нафти на Землі залишається на 100 років.

Список використаної літератури

авіакосмічний регіональний інноваційний промисловість

1) Борисенко П. А. Проблеми реформування та розвитку авіакосмічної промисловості України // Економіка держави. — К.: 2008. № 8. С. 61−65.

2) Теоретико-методологічне обґрунтування інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України в контексті глобалізації: Автореферат/ І.Д. Дячук. — К.: Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, 2011. -39 с.

3) Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (Теорія, методи, практика). Вид. 4-е, доп. - К.: Європ. ун-т, 2009. - 210 с.

4) Кунцевич А.С. Космічна наука в Україні: тенденції та перспективи // Вісник НАН України. 1998. № 11−12. С. 45−52.

5) Лялько В. Аерокосмічний дослідження землі в Україні: стан та перспективи розвитку // Краєзнавство. Географія. 2007. № 2−3. С. 8−11.

6) Савін С.А. Авіакосмічна промисловість — гордість України // Еженедельник 2000. 2007.

7) Черний К. Н. Boeing в центре «ракетного скандала» // Новости космонавтики. 2003. № 9. С. 23−25.

8) Космонавтика XXI века (Попытка прогноза развития до 2101 года) / Под ред. Б. Е. Чертока. Москва: Космоскоп РТСофт, 2010. 864с с.

9) Аналіз сучасних тенденцій в авіаційній галузі // Економіка, Фінанси і Право. 2011. № 7. С. 12−17.

10) Аэрокосмическое обозрение, № 3 (46), 2010: — Москва, Бедретдинов и Ко, 2010 г. — 168 с.

11) Российская и советская авиация.: Фотинов Ю. Л., Рубан О. Г. — Санкт-Петербург, 2010 г. — 356 с.

12) Цивільна авіація України: тенденції, перспективи, пріоритети // Економіст -2009. № 5. — с. 28−30

13) The Aerospace and Defense Industry in the U.S. A financial and economic impact study // Deloitte. March 2012. -81 с.

14) A PROFILE OF CAREER OPPORTUNITIES IN NIAGARA’S AEROSPACE SECTOR // Pathway to Flight. April, 2002. -60 с.

15) FWC Sector Competitiveness Studies — Competitiveness of the EU Aerospace Industry with focus on: Aeronautics Industry. 15 December 2009. С. 356c.

16) Офіційний сайт Airbus URL: http://www.airbus.com/

17) Офіційний сайт Boeing URL: http://www.boeing.com/

18) Офіційний сайт РОСКОСМОС URL: http://www.federalspace.ru/