Аналіз основних фондів в умовах шахти ім. О. О. Скочинського

Міністерство Освіти України Донецький державний технічний університет Факультет: Економіки і менеджменту Кафедра: Бухгалтерського обліку і аудиту

Курсова робота

на тему:

Аналіз основних фондів в умовах шахти ім. О. О. Скочинського

Виконав: Бондаренко С. Ю.

Студент групи: УА 96г

Керівник: професор

Гавриленко В. А.

Донецьк 2000 р.

ЗМІСТ

• ВСТУП 4
• 1 ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА 5
• 1.1 Загальна характеристика підприємства 5
• 1.2 Характеристика умов виробництва 6
• 1.3 Аналіз техніко-економічних показників 8
• 2 АНАЛІЗ ОБСЯГУ ВИПУСКУ І РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ 14
• 2.1 Аналіз обсягу випуску продукції 14
• 2.2 Аналіз обсягу реалізації продукції 23
• 3 АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ФОНДІВ 29
• 3.1 Аналізу стану основних фондів 29
• 3.2 Аналізу ефективності використання основних фондів 43
• ВИСНОВОК 50
• ДОДАТОК 1 — ПРОГРАМА РОЗРАХУНКУ ПОКАЗНИКІВ 51

ВСТУП

Сучасний процес переходу до ринкової економіки ставить нові вимоги до підприємств та організацій. Зараз ефективність роботи підприємства у значній мірі залежить від постійного забезпечення конкурентоздатності продукції, що випускається, на основі максимального зниження витрат та підвищення якості продукції, що випускається.

Забезпечення конкурентоспроможності продукції вимагає постійного пошуку потенційних внутрішніх резервів на основі проведення всебічного комплексного економічного аналізу усієї системи виробниче-господарської діяльності підприємства. Головний зміст такого аналізу складає виявлення і вивчення всіх причинно-слідчих зв’язків, які складаються в процесі формування всіх техніко-економічних показників підприємства

Отже, загальний та детальний аналіз основних техніко-економічних показників конкретного промислового підприємства, пошук причин, які призводять до зниження ефективності роботи підприємства та виявлення потенційних внутрішніх резервів і становить мету написання цієї роботи.

У подальших розділах даної курсової роботи буде наведена загальна характеристика промислового підприємства, розглянута його виробнича структура, будуть наведені основні техніко-економічні показники роботи цього підприємства за останні п’ять років (1996, 1997, 1998, 1997 і 1999 роки) у фактичних та порівнянних одиницях вимірювання. Також буде зроблений загальний аналіз цих показників, визначені основні тенденції у динаміці та структурі найбільш важливих показників протягом періоду, що розглядається. Будуть визначені основні причини, що призвели до погіршення даних техніко-економічних показників. Також буде зроблений детальний аналіз обсягу випуску продукції та її реалізації, а також загального стану та ефективності використання основних фондів підприємства, підчас якого будуть встановлені основні причини, що викликали погіршення цих техніко-економічних показників, визначено кількісний вплив кожної з цих причин.

За результатами аналізу будуть зроблені висновки, визначені потенційні резерви підвищення ефективності роботи підприємства та запропоновані заходи щодо усунення виявленим негативних явищ і причин, що призводять до погіршення основних техніко-економічних показників роботи підприємства.

1 ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Загальна характеристика підприємства

Державне акціонерне товариство відкритого типу «Шахта імені О. О. Скочинського» є дочірнім підприємством Державної холдингової компанії «Донецьквугілля», до складу якої входять більшість вугільних шахт Донецька і Донецької області.

Шахта ім. О. О. Скочинського веде розробку вугільних пластів на глибині понад 1000 м. Більшість пластів, що розробляються шахтою відноситься до вельми тонких (до 0,7 м товщиною), середня потужність пластів складає близько 0,69 м. Загальна площа шахтного поля, на якому ведеться видобуток вугілля, складає 3 214 400 м, максимальний розмір шахтного поля по простяганню досягає 4650 м, середній розмір по простяганню становить 2450 м, максимальний і середній розміри шахтного поля по падінню складають відповідно 2375 м і 1712 м. Середній кут падіння вугільних пластів, що розробляються складає 5°, а максимальний кут падіння не перевищує 10°, що дає можливість застосовувати на даній шахті горизонтний спосіб підготовки шахтного поля (Див. розділ 1.2).

Балансові запаси вугілля шахти ім. О. О. Скочинського складають близько 2884 тис. тонн, промислові запаси вугілля оцінюються експертами в 2544 тис. тонн.

Обсяг видобутку вугілля в 1999 році становив 367,2 тис. тонн (див. Таблицю 1.1), що менше аналогічного показника за 1998 рік на 0,2% ((1−367,2/368)Ч100%), а за 1995 рік — на 8% ((1−367,2/402)Ч100%). При незмінних обсягах видобутку вугілля (367,2 тис. тонн в рік) промислових запасів шахти вистачить ще на 7 років роботи.

Штат шахти імені О. О. Скочинського в 1999 році становив 3040 чоловік, з якого 2510 чоловік робітники. Середня місячна заробітна плата одного працівника становила 222,5 грн.

Основними споживачами продукції шахти є металургійні і коксохімічні підприємства Донецька і Донецької області, значна частина вугілля, яка має не досить високу якість, споживається котельними і електростанціями даного регіону. У 1999 році шахтою було реалізовано 355 тис. тонн вугілля на загальну суму 23 780 тис. грн.

Загальна криза вугільної промисловості, що охопила більшість вугледобувних підприємств України, також сильно вплинула і на підприємство, яке є предметом вивчення цієї роботи. У теперішній час шахта імені О. О. Скочинського, яка розробляє досить якісні вугільні пласти (Див. розділ 1.2) на відносно малих кутах падіння, є збитковою. У 1999 році загальна величина збитків шахти досягла 5421 тис. грн., при цьому тенденції більшості техніко-економічних показників свідчать про можливість подальшого суттєвого погіршення економічної ситуації на підприємстві.

1.2 Характеристика умов виробництва

На протязі періоду, що аналізується, роботи по видобутку вугілля проводилися на пластах l₄, m₃, l₁, l₇, на яких шахтою були застосовані наступні системи розробки:

по пласту m₃: суцільна й комбінована системи з розробкою лав по падінню вугільного пласта;

на пласті l₁: стовпова й комбінована системи з розробкою лав по протяганню пласта;

по пласту l₄: стовпова система з розробкою лав по падінню пласта;

по пласту l₇: стовпова й комбінована система з розробкою лав по падінню пласта.

В очисних забоях шахти застосується наступні типи обладнання і механізмів:

на пласті m₃: один очисний забій, в якому встановлений один вузькозахоплюючий комбайн 1К-101; застосовується індивідуальна кріп: гідростійки СУГ, верхняки 1БВ-2, посадочна кріп «Супутник»;

на пласті l₁: один очисний забій — вузькозахоплюючий комбайн 1К-101; механізована кріп МК-98, а на сполуці - індивідуальна кріп з гідростояками СУГ;

на пласті l₄: один очисний забій — стругова установка УСТ-2М, індивідуальна кріп: гідростійки СУГ, посадочна кріп «Супутник»;

на пласті l₇: один очисний забій — стругова установка УСТ-2М; індивідуальна кріп: гідростійки СУГ-4, верхняки ВВ-30, посадочна кріп «Супутник».

В усіх лавах для керування крівлею застосовується метод повного обрушення.

Усі підготовчі виробки на шахті проводяться вузьким ходом. Для механізації проведення підготовчих виробок на шахті застосовуються комбайни 4ПП-2, 4ПП-2м; навантажувальні машини ППМ-4У, ППМ-5; скреперні установки ЗУ-3, які обладнані скреперними лебідками: БС-4, ЛС-55, ЛС-100.

Для буріння шпурів застосовуються бурильні свердла ЕБГП, а також ручні свердла СЕР-19Д.

Кріп виробок — металева арочна податлива, типорозмірів АП-9,2; АП-11,2; АП-13,8; АП-15,5. Крок установки — 1,0 м. Капітальні гірські виробки на пластах l₁ та l₇ затягуються залізобетонною затяжкою, усі інші виробки мають дерев’яну затяжку.

Транспортування гірської маси по дільничним гірським виробкам (горизонтальним і похилим) здійснюється встановленими скребковими конвейєрами 1Л-80, КЛ-80, для транспортування матеріалів й обладнання, гірської маси при проходженні похилих виробок застосовується кінцева відкатка з застосуванням лебідок ЛВД-34, БГ-800.

По дільничним відкаточним штрекам транспортування вантажів здійснюється у шахтних вагонетках ВГ-2,5 за допомогою електровозів АМ-8 і 2АМ-8.

З пласта l₄ гірська маса на горизонт навколоствольного двора по похилому квершлагу транспортується однокінцевою відкаткою у вагонетках ВГ-2,5 за допомогою підйомної машини БМ-200.

Доставка людей здійснюється із навколоствольного двора у людських вагонетках ВП-18. У центральну частину пласта l₇ по першому західному схилу люди доставляються моноканатною дорогою МДК-3.

Технологічний комплекс поверхні шахти, який розташовується на основній промисловій площадці, складається з об'єктів:

надшахтна будівля скіпового стовбуру у блоці із сортувальним відділенням;

залізничні вантажні бункери;

відкритий склад скреперного типу;

надшахтна будівля клітевого стовбуру із перекидачем вагонеток із породою;

галерея для транспортування породи стрічковим конвейєром;

вантажні порідні бункери;

На підприємстві працюють такі дільниці: дільниці по видобутку вугілля, шахтний транспорт, дільниця по ремонту гірських виробок, дільниця по монтажу і демонтажу обладнання, дільниця технологічного комплексу поверхні, дільниці підготовчих робіт, дільниця вентиляції та техніки безпеки, енерго-механічне управління.

До економічної служби шахти входять: бухгалтерія, планово-економічний відділ, відділ організації праці й зарплати.

Режим роботи шахти — семиденний робочий тиждень. Шахта працює у чотири зміни: I — ремонтно-підготовча, II, III, IV — видобуткові.

Підземні робітники працюють три доби поспіль, після чого за графіком роботи їм надається вихідний. Поверхневі робітники працюють з понеділка по п’ятницю, а в суботу і неділю відпочивають. Поверхневі робітники працюють з 7³⁰ до 15³⁰, з 12⁰⁰ до 12³⁰ вони мають перерву для відпочинку та харчування. Усім робітникам шахти щорічно надається відпустка, тривалість якої головним чином залежить від професії робітника.

Загальні відомості про техніко-економічні показники підприємства наведені у таблицях 1.1 і 1.4; данні про стан, структуру і ефективність використання основних фондів наведені у таблицях 3.1, 3.2 і 3.3 цієї роботи.

1.3 Аналіз техніко-економічних показників

Як зазначалося раніше, головним змістом економічного аналізу є виявлення і вивчення всіх причинно-слідчих зв’язків, які складаються в процесі формування всіх техніко-економічних показників підприємства (див. таблицю 1.1). При цьому складний показник розглядається як результат впливу великої кількості взаємозалежних чинників і обставин. Економічний аналіз техніко-економічних показників проводиться від загального до приватного з подальшою деталізацією. Таким чином, проводиться розкладання складного показника на прості елементи, які б дозволили виявити такі причини, по яких можна намітити конкретні заходи.

Отже, для загального аналізу такого комплексного показника, як собівартість одиниці продукції необхідно заздалегідь зробити аналіз його структурних елементів. Спочатку необхідно визначити динаміку структури собівартості за допомогою визначення питомої ваги кожного елемента в загальній величині даного показника за кожний рік і розрахунку зміни цієї питомої ваги протягом періоду, що аналізується. Результати розрахунку структури собівартості і її зміни протягом періоду, що досліджується наведені у таблиці 1.2, а динаміка структури собівартості і її елементів відображена графічно на малюнку 1.1.

Загальний аналіз полягає у визначенні загальної оцінки виконання плану і задач, поставленого перед підприємством. Загальна оцінка визначається як абсолютне і відносне відхилення (виражене, як правило в процентах) фактичного показника від плану або величини аналогічного показника за минулий період. Такі відхилення визначаються загалом по підприємству, дільницям, цехам і видам продукції, що випускається.

Оскільки абсолютна більшість техніко-економічних показників роботи підприємства виражені в грошових одиницях (див. таблицю 1.1), то для проведення загального аналізу цих показників за останні п’ять років, необхідно привести їх до порівнянних одиниць вимірювання.

Таблиця 1.1

Техніко-економічні показники

Таблиця 1.2

Аналіз структури собівартості одиниці продукції, %

Рисунок 1.1

Динаміка структури собівартості продукції

Приведення техніко-економічних показників до порівнянних одиниць вимірювання будемо здійснювати за допомогою методики питомих витрат¹¹ Гавріленко В. А. «Теорія і методика економічного аналізу виробниче-господарської діяльності виробничих підприємств» — Донецьк 1998 рік. Основу даної методики складає визначення питомих витрат по роках з розрахунку на грошову одиницю продукції, що випускається.

Результати розрахунку питомих витрат підприємства по кожному року періоду, що аналізується, наведені в таблиці 1.3.

На основі отриманих показників питомих витрат розраховуються показники зміни питомих витрат шляхом зіставлення питомих витрат по кожному року і питомих витрат останнього року або року до рівня цін якого необхідно привести відповідні техніко-економічні показники¹.

У розрахунку коефіцієнтів зміни питомих витрат за базовий період буде прийнятий 1999 рік. Результати розрахунків по кожному року періоду, що аналізується приведені в таблиці 1.3.

Використовуючи коефіцієнти зміни питомих витрат розрахуємо приведені витрати для кожного року

Результати розрахунків приведених витрат по кожному року періоду, що досліджується також наведені в таблиці 1.3.

Для приведення вартісних техніко-економічних показників до порівнянних одиниць вимірювання необхідно визначити коефіцієнти коректування для кожного року.

Розраховані по вищезгаданій методиці коефіцієнти коректування вартісних техніко-економічних показників наведені в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Приведення показників до порівнянних одиниць вимірювання

Таблиця 1.4

Техніко-економічні показники, приведені до порівнянних одиниць вимірювання

Результати приведення вартісних техніко-економічні показники до порівнянних одиниць вимірювання за допомогою обчислених коефіцієнтів коректування для кожного року (див. Таблицю 1.3) наведені в таблиці 1.4.

Загальний аналіз результатів розрахунків, наведених в таблиці 1.3 показує, що підприємство починаючи з 1995 року (тобто з першого року періоду, що аналізується) терпить збитки. Про це свідчить величина коефіцієнта питомих витрат, яка протягом всьому періоду дослідження перевищує 1, і має стійку тенденцію до постійного збільшення.

Для більш детального відображення динаміки основних техніко-економічних показників роботи підприємства розрахуємо базисні індекси зміни динних показників протягом періоду, що аналізується, обравши за базис розрахунків 1995 рік. Результати розрахунків, виражені в процентах, представимо у вигляді наступної таблиці.

Таблиця 1.5

Динаміка техніко-економічних показників, %

Динаміка техніко-економічних показників, приведені до рівня цін 1999 року, свідчить про істотне погіршення економічної ситуації на підприємстві. По абсолютній більшості важливих показників (обсяг здобичі, обсяг реалізації продукції, продуктивність труда і т.д.) спостерігається щорічне зниження, в також час такі показники, як собівартість одиниці продукції, коефіцієнт облікового складу, питомі витрати постійно зростають. Загальні негативні тенденції основних техніко-економічних показників також відображені негативною динамікою фінансового результату підприємства.

Аналіз динаміки базисних індексів зміни техніко-економічних показників, наведений в таблиці 1.5, дозволяє більш чітко визначити загальні тенденції основних показників і стану підприємства загалом.

Постійне зменшення обсягу випуску протягом періоду, що аналізується свідчить про істотний фізичний і моральний знос основних виробничих фондів підприємства (що підтверджується також збільшенням частки амортизаційних відрахувань в собівартості продукції), а також про зниження продуктивності труда працівників.

Протягом періоду, що усього аналізується спостерігається зниження середнеоблікова чисельності працівників, однак при цьому спостерігається постійне щорічне зростання коефіцієнта облікового складу і зниження продуктивності труда, що свідчить про погану організацію труда, а також істотні недоліки кадрової політики підприємства.

У умовах відміченого раніш скорочення обсягу випуску продукції спостерігається зростання загальної собівартості продукції і істотне зростання собівартості одиниці продукції. Аналіз структури собівартості продукції показав значне збільшення частки амортизаційних відрахувань, що свідчить про застосування на підприємстві часткового способу відтворювання основних фондів, а також є наслідком недосконалості законодавства у цій галузі. Зростання частки матеріальних витрат в собівартості продукції, яке відмічається протягом усього періоду, що аналізується, пов’язане значною мірою з використанням застарілих технологій, незавершених способів розробки шахтного поля і видобутку вугілля, а також з істотним зносом обладнання, який підвищує матеріаломісткість виробництва за рахунок збільшення витрати запасних частин, мастильних, антикорозійних матеріалів і т.д.

Величина основних фондів підприємства також має тенденцію до зниження, при цьому величина активної частини основних фондів істотно меншає. Це свідчить про надто низьку частку надходження на підприємство нового обладнання і про істотний знос техніки, що застосовується.

Збільшення протягом що аналізується величини збитків підприємства більш ніж на 175% значною мірою є наслідком негативних тенденцій техніко-економічних показників, які були зазначені раніш.

2 АНАЛІЗ ОБСЯГУ ВИПУСКУ І РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

2.1 Аналіз обсягу випуску продукції

Обсяг випуску продукції є одним з найважливіших техніко-економічних показників роботи підприємства, який характеризує загальну ефективність виробничого процесу і є індикатором стану матеріально-технічної бази підприємства. Отже, аналіз обсягу випуску продукції виступає одним з найважливіших елементів управління і обліку на підприємстві.

На першому етапі аналізу обсягу випуску необхідно визначити загальну оцінку виконання плану загалом по підприємству, порівняти обсяг випуску з даними попереднього періоду і виявити загальні тенденції і перспективи.

Дані для загального аналізу випуску продукції наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Загальні відомості про випуск продукції за грудень 1999 р.

В умовах ринкової економіки на обсяг випуску продукції можуть впливати як зовнішні причини (такі як зміни ринкової кон’юнктури, посилення конкуренції і т.д.), так і внутрішні чинники, пов’язані з організацією і забезпеченням виробництва.

Виходячи з даних, які наведені у таблиці 2.1, можна визначити, що зниження обсягу випуску в періоді, що аналізується, є наслідком впливу тільки внутрішніх чинників, оскільки величина отриманих замовлень перевищує обсяг виробництва продукції в попередньому періоді.

Дані таблиці 2.2 свідчать також про істотне заниження планових показників підприємства по видобутку вугілля були. Так, фактичний обсяг випуску продукції в грудні 1999 року складає 30 600 тонн, що становить 99,78% від обсягу випуску в попередньому періоді і 105,26% планових показники.

Отже, для загального аналізу обсягу випуску продукції більш доцільно зіставляти фактичний обсяг з даними попереднього періоду, а не плановими показниками.

У порівнянні з попереднім періодом обсяг товарної продукції підприємства зріс на 75 тис. грн. (1,89%), однак це збільшення викликане виключно зростанням цін на продукцію, яке становило 2,8 грн. за тонну (2,17%), оскільки обсяг випуску продукції в грудні 1999 року знизився на 67 тонн (0,22%).

Дані для виявлення і аналізу значної групи внутрішніх причин, які спричинили зниження обсягу випуску продукції підприємства в грудні 1999 року наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Відомості про обсяги і трудомісткість випущеної продукції за грудень 1999 р.

Дані, наведені в таблиці 2.2 свідчать, що на підприємстві на протязі періоду, який аналізується, мали місце значні внутрішнезмінні втрати робочого часу (2621 чол•змін).

Величина зниження обсягу випуску продукції під впливом внутрішнезмінних втрат робочого часу визначається по наступній формулі:

?Qв₂ = (Т_р^ф — Т^ф)ЧП^н, де

Т_р^ф - фактична технологічна трудомісткість продукції, що випускається, чол•змін;

Т^ф - фактичні витрати труда на випуск того ж фактичного обсягу продукції, чол•змін;

П^н - нормативна змінна продуктивність основного робітника по випуску продукції, тонн.

Фактична технологічна трудомісткість визначається шляхом розподілу обсягу випущеної продукції на норму вироблення. Результати розрахунку фактичної технологічної трудомісткості для кожного з виробничих дільниць підприємства наведені в таблиці 2.2.

Нормативна змінна продуктивність основного робітника по випуску продукції визначається по формулі:

П^н = Q_в^п , де

Т_р^п

Q_в^п - плановий обсяг випуску продукції, тонн;

Т_р^п - планова трудомісткість продукції, що випускається, чол•змін.

Використовуючи дані таблиць 2.2 і 2.4 обчислимо нормативну змінну продуктивність основного робітника по випуску продукції:

П^н = 29 070/7050=4,123 тонн/чол•зміну

Таким чином, величина зниження обсягу випуску продукції під впливом внутрішнезмінних втрат робочого часу становить:

?Qв₂ = 2621Ч4,123=10 806,3 тонни

Величина зниження обсягу випуску продукції внаслідок внутрішнезмінних втрат робочого часу становить 35,3% (10 806,3/30 600) від загального обсягу здобичі в грудні 1999 року, що свідчить про існування значних недоліків в області організації виробництва і дисципліни труда на підприємстві.

Оскільки внутрішнезмінні втрати робочого часу можуть виникати через недостатню забезпеченість виробництва необхідними матеріалами, то треба встановити, чи були своєчасно і в повному обсязі здійснені постачання матеріалів по заявлених потребах.

Дані, необхідні для аналізу забезпеченості виробництва продукції матеріалами, наведені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Дані про забезпеченість підприємства матеріалами за грудень 1999 р.

Дані таблиці 2.3 свідчать, що в грудні 1999 року мало місце недостатнє забезпечення виробництва лісовими матеріалами. Розмір недопостачання становив 8 м³, що становить 2,05% (8/390Ч100%) від загальної заявленої потреби даних матеріалів.

Величина зниження обсягу випуску продукції підприємства через незабезпеченість виробництва матеріалами визначається по наступній формулі:

?Qв_2.1 = Q_в^п ЧК_нм, де

Q_в^п - плановий обсяг випуску продукції, тонн;

К_нм - найбільший коефіцієнт незабезпеченості виробництва матеріалами;

Внаслідок недостатньої забезпеченості підприємства лісовими матеріалами обсяг випуску продукції в грудні 1999 року знизився на наступну величину:

?Qв_2.1 = 29 070Ч0,0205=595,34 тонни

Величина зниження обсягу випуску продукції, викликана даною причиною становить 5,51% (595,34/10 806,3) від зниження видобутку внаслідок внутрішнезмінних втрат робочого часу і 1,95% (595,34/30 600) від загального фактичного обсягу випуску продукції в періоді, що аналізується. Отже, внутрішнезмінні втрати робочого часу, видобутки, що викликали зниження фактичного обсягу вугілля в найбільшій мірі зумовлені поганою організацією труда, низькою трудовою дисципліною, низьким рівнем мотивації праці і рядом інших причин, що знижують ефективність труда працівників, ніж недостатньою забезпеченістю виробництва необхідними матеріалами.

Величину зниження обсягу випуску, яке викликане впливом даних причин, можна визначити як різницю між загальним зменшенням обсягу видобутку внаслідок внутрішнезмінних втрат робочого часу і зниженням обсягу видобутку, зумовленого недостатньою матеріальною забезпеченістю виробництва:

?Qв_2.2 = ?Qв₂ — ?Qв_2.1 = 10 806,3 — 595,34 =10 210,96 тонн

Дане зниження обсягу випуску продукції становить вельми істотний відсоток (10 210,96/30 600=33,3%) від фактичного обсягу видобутку в періоді, що аналізується, що свідчить про необхідність найшвидшої розробки і реалізацію кардинальних заходів, направлену на підвищення організації труда і поліпшення трудової дисципліни.

Погана трудова дисципліна також позначається на кількості виходів працівників на роботу і приводить до зниження явочної чисельності. Це викликає недостатню забезпеченість виробничих дільниць робітників і, таким чином, призводить до загального зменшення випуску продукції підприємством.

Для визначення можливої недостатньої забезпеченості підприємства основними працівниками будемо використати планові показники облікової і явочної чисельності по кожній виробничій дільниці. Незважаючи на те, що планові показники, як зазначалось раніш, по випуску продукції були занижені, планова явочна чисельність працівників повинна була визначатись з урахуванням технологічної необхідності виробничого процесу, і, таким чином, показники планової явочної чисельності можуть бути використані для виявлення недостатньої забезпеченості основними робітниками виробничих дільниць у періоді, що аналізується.

Відомості про забезпеченість підприємства основними робітниками приведені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Відомості про забезпеченість підприємства робітниками за грудень 1999 р.

Дані таблиці 2.4 свідчать про те, що протягом періоду, який аналізується, три виробничих дільниці підприємства (№ 1, № 3 і № 5) не були повністю забезпечені основними робітниками. Загальна нестача основних працівників становила 2,47% (8/324Ч100%) від фактичної явочної чисельності працівників і 2,41% (8/332Ч100%) від запланованої явочної чисельності. Недостатньо повна забезпеченість основними робітниками стала причиною додаткового зниження обсягу випуску продукції.

Величина зниження обсягу випуску продукції через недостатню забезпеченість виробничих дільниць робітниками розраховується по наступній формулі:

?Qв₃ = ?Ш_яЧП_о^п, де

?Ш_я - недоукомплектованість виробничих дільниць основними робітниками, чол.;

П_о^п - планова місячна продуктивність труда основного робочого явочного складу, тонн/чол.

Планова місячна продуктивність труда основного робочого явочного складу розраховується по формулі:

П_о^п = Q_в^п , де

Ш_я^п

Q_в^п - плановий обсяг випуску продукції, тонн;

Т_р^п - планова явочна чисельність робітників, чол.

Величина планової місячної продуктивності труда основного робочого явочного складу у періоді, що аналізується, дорівнює:

П_о^п =29 070/332=87,56 тонн/чол.

Таким чином, внаслідок недоукомплектованість виробничих дільниць основними робітниками обсяг випуску продукції знижується на:

?Qв₃ = 8Ч87,56 = 700,48 тонн.

Отримана величина зниження обсягу випуску продукції в періоді, що аналізується, становить відносно невисокий відсоток від фактичного (700,48/30 600Ч100%=2,3%) і запланованого (700,48/29 070Ч100%=2,41%) обсягу видобутку, однак неповна укомплектованість робочих місць основними робітниками може привести до порушення технологічного процесу видобутку, простоїв і аварій. Отже, проблема забезпечення повної укомплектованості робочих місць основними робітниками також вимагає невідкладного вирішення.

Зниження обсягу випуску продукції також може бути спричинене погіршенням структури виробництва, яке призводить до збільшення трудомісткість виробництва продукції, відповідно, до зменшення нормативної продуктивності труда основних робітників. Однак, протягом періоду, що аналізується, на підприємстві не відбувалися будь-які істотні структурні зміни, що також підтверджується рівністю між нормативною плановою (П^{н (п)} = 29 070/7050 = 4,123 тонн/чол•зміну) і нормативною фактичною (П^{н (ф)} = 30 600/7423 = 4,123 тонн/чол•зміну) продуктивністю праці основних робітників підприємства (Див. таблиці 2.2 і 2.4).

Отже, структурні зміни не могли впливати на обсяг випуску продукції в періоді, що аналізується.

Таким чином, ми встановили, що протягом періоду, що аналізується на величину обсягу випуску продукції впливали внутрішнезмінні втрати робочого часу внаслідок яких обсяг видобутку знизився на 10 806,3 тонн (в тому числі зниження здобичі з вини адміністрації становило 595,34 тонн, з вини працівників — 10 210,96 тонн), а також недоукомплектованість виробничих дільниць основними робітниками, що призвело до зниження обсягу випуску на 700,48 тонн. Розрахуємо загальну величину зниження обсягу випуску продукції, зумовлену впливом вищенаведених причин:

?Qв = ?Qв_2.1 + ?Qв_2.2 + ?Qв₃

?Qв = 595,34+10 210,96+700,48=11 506,78

Загальне зниження обсягу випуску продукції становило 37,6% (11 506,78/30 600Ч100%) від фактичного обсягу випуску в грудні 1999 року і 39,58% (11 506,78/29 070Ч100%) від запланованої видобутку на даний період.

Результати аналізу випуску продукції в періоді, що аналізується, доцільно представити у вигляді наступної таблиці:

Таблиця 2.5

Результати аналізу випуску продукції за грудень 1999 р.

Як бачимо, величина зниження обсягу виробництва вельми істотна, отже, необхідно розробити і реалізувати заходи, які дозволили б усунути негативний вплив виявлених причин і сприяти зростанню обсягу випуску продукції.

Таблиця 2.6

Заходи щодо збільшення обсягу випуску продукції

Таким чином, реалізація наведених в таблиці 2.6 заходів щодо усунення виявлених негативних причин дозволила б досягти підвищення випуску продукції в межах розрахованого у цій таблиці резерву (11 506,78 тонн).

Крім того, укрупнено деякі резерви зростання обсягу випуску продукції можна визначити на основі аналізу ритмічності роботи учасників, цехів і підприємства загалом. Для цього аналізу будемо використати дані про випуск продукції за кожну добу (див. таблицю 2.7), на основі яких розрахуємо середньодобову величину обсягу випуску і визначимо максимально досягнутий обсяг видобутку в окремі робочі дні по кожній виробничій дільниці.

Якщо орієнтуватися на максимальний обсяг виробництва по підприємству, то можливий найближчий резерв зростання випуску продукції можна визначити по наступній формулі:

?Qв_2.1 = (Q_в^max- Q? _в)ЧN_д^ф , де

Q_в^max - максимальний обсяг випуску продукції за окрему добу, тонн;

Q? _в - фактичний середньодобовий обсяг випуску продукції, тонн;

N_д^ф - кількість днів роботи підприємства по випуску продукції;

Відомості про ритмічність роботи підприємства в грудні 1999 року наведені в таблиці 2.7.

Вивчення динаміки випуску продукції підприємствам по добах показує, що максимальний обсяг видобутку за грудень 1999 року склав: по дільниці № 1 — 307,9 тонн, по дільниці № 2 — 256,3 тонн, по дільниці № 3 — 235,6 тонн і по дільниці № 4 — 225 тонн. До того ж, як бачимо з таблиці 2.7, середньомісячні обсяги видобутку вугілля по кожній дільниці підприємства відрізняються від досягнутого в даному місяці максимально обсягу видобутку на відносно незначну величину, що свідчить про відносно стабільну роботу підприємства.

Таким чином, коли щодобовий обсяг видобутку по кожній дільниці протягом всього місяця залишався на досягнутому максимальному рівні, то місячний обсяг видобутку вугілля збільшився б на 1169,01 тонн (див. таблицю 2.7). Дана величина і складає резерв підвищення об'єму впускання другого роду.

Як бачимо, величина резерву другого роду складає незначну величину у порівнянні з резервом першого роду (11 506,78 тонн), її питома вага у загальному фактичному обсязі випуску продукції становить 3,82% (1169,01/30 600Ч100%), і 4,02% (1169,01/29 070Ч100%) по відношенню до запланованого на цей місяць обсягу випуску продукції.

Таблиця 2.7

Відомості про ритмічність роботи підприємства за грудень 1999 р., тонн

Оскільки розрахований резерв другого роду (1169,01 тонн) значно менше раніше розрахованого загального резерву підвищення випуску продукції (11 506,78 тонн), то можна вважати, що всі основні резерви підприємства по підвищенню об'єму видобутку були виявлені підчас аналізу.

2.2 Аналіз обсягу реалізації продукції

Реалізація є завершальною стадією всієї виробниче-господарської діяльності підприємства, в процесі якої підприємство отримує за вироблену продукцію (виконані роботи, послуги) грошові кошти, які повинні дозволити підприємству покрити його витрати й отримати прибуток. З урахуванням складної економічної ситуації, недосконалості податкового законодавства і кризи неплатежів аналіз реалізації продукції є однією з найважливіших задач керівництва підприємства.

Відповідно до пункту 1.31 закону «Про Оподаткування прибутку» діючого законодавства реалізацією вважається відвантаження продукції (виконання робот, послуг).

Поперед проведення детального аналізу реалізації продукції необхідно зробити її загальний аналіз, шляхом визначення і оцінки абсолютного і відносного відхилення наведених фактичних показників від аналогічних показників попереднього періоду і показників реалізації, передбачених планом.

Дані про реалізацію продукції за листопад і грудень 1999 року підприємства і планові показники реалізації за цей період наведені в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Загальні дані про реалізацію продукції за грудень1999 р.

Загальний аналіз даних, приведених в таблиці 2.8, показує істотне перевищення фактичних показників реалізації продукції за грудень 1999 ріку над плановими показниками у цьому періоді. Однак це не є свідченням збільшення ефективності роботи служби збуту або підприємства загалом, а швидше усього є наслідком завищення планових показників, оскільки у порівнянні з попереднім періодом (листопад 1998 року) спостерігається зниження більшості показників, які характеризують реалізацію продукції.

Для більш детального відображення відхилення показників реалізації у періоді, що аналізується, від плану і попереднього періоду зробимо зіставлення цих показників, розрахувавши їх абсолютні і відносні взаємні відхилення. Результати розрахунків представимо у вигляді наступної таблиці.

Таблиця 2.9

Зіставлення показників реалізації продукції з планом і попереднім періодом

Загальний аналіз результатів розрахунків абсолютних і відносних відхилень, представлених в таблиці 2.9, свідчить про погіршення основних показників реалізації (обсяг товарної продукції, обсяг реалізованої продукції і у грудні 1999 року у порівнянні з попереднім періодом, при цьому середня ціна продукції, залишки готової продукції на складі, величина дебіторської заборгованості і ряд інших негативних показників збільшилися. Більшість же планових показників реалізації у періоді, що аналізується, була перевищена.