Управління розвитком готельного підприємства

Зміст ВСТУП РОЗДІЛ 1: ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

1.1 Змістовна характеристика процесів управління розвитком підприємства

1.2 Фактори впливу на розвиток підприємства

1.3 Особливості управління розвитком готельних підприємств Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2: ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА «ГУРТОЖИТКУ ДЛЯ ПРИЇЖДЖИХ» ПраТ ХНПЗ

2.1 Дослідження стану розвитку готельного господарства України та Херсонської області

2.2 Оцінка стану та можливостей розвитку «Гуртожитку для приїжджих» ПрАТ ХНПЗ з використанням ПЕОМ

2.3 Аналіз конкурентних позицій «Гуртожитку для приїжджих» ПрАТ ХНПЗ

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3: УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ «ГУРТОЖИТКУ ДЛЯ ПРИЇЖДЖИХ» ПраТ ХНПЗ

3.1 Шляхи удосконалення елементів системи управління розвитком підприємства «Гуртожитку для приїжджих» ПрАТ ХНПЗ

3.2 Розробка плану заходів з підвищення рівня розвитку «Гуртожитку для приїжджих» ПрАТ ХНПЗ

3.3 Обгрунтування ефективності підвищення рівня розвитку «Гуртожитку для приїжджих» ПрАТ ХНП Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП Становлення та розвиток національної економіки визначає об'єктивну необхідність набуття більш глибоких знань та вмінь практичного використання закономірностей трансформаційних перетворень. Акцентом сучасного етапу управління економікою є активізація процесів розвитку на промислових підприємствах України. Однак, майже повна відсутність комплексних наукових розробок, спрямованих на вирішення проблем управління розвитком, не дозволяє здійснювати ефективне управління економічним розвитком на базі накопиченого досвіду, сучасного стану і стратегічних цілей діяльності суб'єктів господарювання.

Теоретичною основою наукових досліджень проблематики розвитку підприємств стали роботи Л. Маслоу, Ф. Герцберга, Д. Макгрегора, Л. Лайкерта, К. Аджириса, У. Бенніса, Р. Бекхарда, Г. Лінніта, В. Френча. Незважаючи на значний інтерес до окресленої проблематики з боку науковців та фахівців, система ефективного управління економічним розвитком підприємств чітко не окреслена. Крім того, відсутня загальновизнана точка зору щодо основних індикаторів економічного розвитку промислових підприємств, методології його діагностики, та вибору ефективного інструментарію управління діяльністю господарюючих суб'єктів для забезпечення активізації їх економічного розвитку.

Існуючі сьогодні методики оцінки ефективності розвитку підприємств промисловості не орієнтовані на процес управління цим складним полісистемним явищем, а виступають лише інструментом одномоментної фіксації досягнутого рівня ефективності.

У сучасній науковій літературі практично відсутні вдалі спроби розробки універсальних технологій управління розвитком підприємств, що суттєво перешкоджає підвищенню ефективності їх діяльності. Теоретичне, методологічне та практичне значення успішного розв’язання вказаних проблем, їх глибока теоретична і прикладна розробка обумовлює актуальність обраної теми, мету дипломної роботи, її завдання та напрями дослідження.

Успіх ринкових перебудов в Україні в значній мірі залежить від того, наскільки керівники підприємств засвоять методи управління в умовах жорсткої конкурентної боротьби та обмеженості ресурсів.

Створення та широке використання систем управління розвитком підприємств в Україні дозволить підвищити ефективність управління за рахунок більш повного аналізу інформації про середовище та прийняття раціональних рішень. Такі системи поєднають в собі найкращі досягнення сучасної науки управління та будуть доступними для багатьох готельних підприємств України.

Необхідність удосконалювання системи управління на сучасному етапі визначається багатьма факторами. Це й оптимізація чисельності апарата управління, його функцій; впровадження автоматизованих систем управління і розробки систем ухвалення рішення.

Еволюція системи управління в перехідний період спрямована на формування поліцентричної системи, що базується на функціонуванні в народному господарстві структур, здатних до самоврядування і саморозвитку.

На думку автора тема на сьогодні є досить актуальною. Це пов’язано з тим, що у сучасних умовах відбувається подальше удосконалювання управлінської діяльності, викликане науково-технічним прогресом, що прискорюється, ускладненням проблеми просування продукції на ринок. Разом з тим виникла необхідність вивчення форм і методів управління на рівні основної господарської ланки — підприємства. Використання досвіду вітчизняних підприємств — одна з найважливіших задач.

Структура управління містить у собі всі цілі, розподілені між різними ланками, зв’язку між якими забезпечують координацію окремих дій по їхньому виконанню. Зв’язок структури з ключовими поняттями управління — його цілями, функціями, процесом, механізмом функціонування, людьми і їхніми повноваженнями свідчить про її величезний вплив на всі сторони роботи організації.

Оскільки процес управління інформаційний, то об'єкт управління представлений у системі управління інформаційними зв’язками з органом управління і навколишнім середовищем.

Метою даної роботи є удосконалення системи управління розвитком підприємства готельного типу.

Поставлена мета визначає головні задачі, що підлягають вирішенню в даній роботі:

— аналіз діючої організаційної структури підприємства гостинності, особливостей її формування і можливостей щодо її вдосконалення;

— розробка й обґрунтування заходів щодо вдосконалювання елементів системи управління підприємства гостинності;

— проведення економічної оцінки економічної ефективності запропонованих заходів щодо вдосконалення організаційної структури на підприємстві гостинності.

Об'єктом дослідження виступає процес управління розвитком «Гуртожиток для приїжджих» ПрАТ ХНПЗ, що здійснює діяльність у сфері гостинності в Херсонській обласі.

Предметом дослідження є теоретичні та методолічні аспекти управління розвитком виробничо-економічних систем, моделі, методи та інформаційні технології розв’язання задачі на прикладі виступає готельного комплексу «Гуртожиток для приїжджих» ПраТ ХНПЗ

Результати дипломного дослідження можуть бути використані підприємствами готельного бізнесу для підвищення ефективності організаційної діяльності, вдосконалення системи управління тощо.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

1.1 Змістовна характеристика процесів управління розвитком підприємства Сучасний етап розвитку економічної наукової думки характеризується переосмисленням традиційних підходів і методик управління соціально-економічними системами різних рівнів. Якщо в недалекому минулому вимірювання досягнень підприємств здійснювалося за допомогою таких методів управління розвитком господарюючих суб'єктів, які базувалися на управлінні фінансовими показниками діяльності, то сьогодні реалії сучасного ведення бізнесу вимагають переосмислення основних факторів економічного розвитку. Сьогодні існують багато проблем теоретичного та прикладного характеру, що заважають ефективному й якісному розвитку підприємств.

Необхідність удосконалення довгострокових механізмів управління підприємствами зумовлена глибинними структурними перетвореннями у світових економічних відносинах, які проявляються в усіх сферах суспільного життя:

— динамічні зміни структури суспільних потреб, що викликають зникнення традиційних та активний розвиток нових ринків;

— швидкий розвиток науково-технічної бази суспільного виробництва, що призводить до внутрішньої нестабільності виробничих систем;

— зміни суспільної свідомості та відношення до економічної діяльності, як такої, зумовлюють формування соціальних стереотипів чи моделей бізнес-діяльності;

— глобалізація економічних відносин різних рівнів, що якісно змінює характер функціонування самих виробничо-комерційних систем, надаючи їм як нові можливості, так і генеруючи нові ризики.

Починаючи теоретичні дослідження розвитку підприємств, слід визначитися з ключовими загальнонауковими категоріями, що формують філософську базу досліджень.

Ключовими поняттями поставленої наукової проблематики, які дозволяють її позиціонувати у понятійно-категоріальному полі економічної науки, слід вважати:

Управління. Дану категорію слід аналізувати з двох основних позицій:

— як процес;

— як стан динамічного функціонування.

У найбільш загальному контексті, під управлінням ми будемо розуміти процеси, основною метою яких є забезпечення здатності соціально-економічних систем зберігати та, у певних межах, змінювати свою якісну та кількісну визначеність. Термін «управління» вживається стосовно усіх різновидів систем (соціальних, економічних, організаційних, біологічних, механічних, хімічних тощо) і передбачає зусилля щодо їх цілеспрямованих змін.

Розвиток. У цілому категорія визначає характер змін, які відбуваються у будь-яких предметах, системах, явищах. Розвиток, як загальнонаукове поняття, характеризується кількома змістовними властивостями, що його визначають:

— спрямованість;

— швидкість;

— результат;

— причинність.

Традиційно виокремлюють дві форми розвитку будь-яких систем, явищ, процесів — прогрес (розвиток від «нижчого» до «вищого») та регрес (розвиток від «вищого» до «нижчого»). Зазначимо, що в економічних відносинах розвиток володіє усіма перерахованими рисами.

Категорія «управління» виражає здатність підприємства, як єдності соціально-економічної, матеріально-технічної та організаційно-технологічної систем, зберігати свою визначеність, підтримуючи стан динамічної рівноваги між внутрішніми та зовнішніми чинниками діяльності. Діяльність, у даному контексті, означає таке ставлення учасників бізнесу до соціально-економічного середовища господарювання, що передбачає його перетворення і підпорядкування їхнім економічним інтересам.

У загальнотеоретичному аспекті категорія «розвиток» розкриває характер змін, які відбуваються у системі підприємства 21,9. Іншими словами, це послідовність переходів соціально-економічної системи підприємства з одного стану в інший від моменту його створення до дати його ліквідації (юридичної та фізичної). Слід особливо зазначити, що підприємство, в рамках роботи трактується, як організаційно відокремлена, економічно самостійна, відкрита соціально-економічна система, яка на основі внутрішнього стану взаємодіє з зовнішнім середовищем і виготовляє продукцію (товари, роботи, послуги) 2, 3.

Розвиток підприємства є незворотнім процесом, який забезпечує спонтанні чи керовані переходи від одного неповторного стану до іншого через процеси змін. Неповторність кожного конкретного економічного стану підприємства забезпечується неможливістю повного повторення різноманітності, якості, кількості та сили впливу факторів, які його визначили.

Першоосновою розвитку підприємств слід вважати різноманітні зміни (внутрішнього та зовнішнього характеру), які виступають результатом взаємодії економічних предметів (об'єктів), їх різних властивостей, рис і параметрів. Соціально-економічні зміни у системі підприємства носять об'єктивний характер, тобто не залежать від волі та бажання людини (власників, менеджерів, працівників, інвесторів, кредиторів тощо).

З метою позиціонування поняття «розвиток підприємства» в системі економічних категорій, можна рекомендувати вивчення характеру його зв’язків з основними загальнонауковими суміжними термінами (рис. 1.1).

На основі проведеного формально-логічного аналізу категорії «розвиток» та поняття «розвиток підприємства», слід відзначити, що джерелом розвитку підприємства є об'єктивно існуюча невизначеність і внутрішні протиріччя економічних систем.

Рис. 1.1. Логічний генезис поняття «розвиток підприємства»

Ключовим фактором у цьому процесі слід вважати протиріччя між обмеженими економічними ресурсами та необмеженістю економічних потреб людини. Таким чином, розвиток підприємств слід визначити на чотирьох рівнях, кожен з яких створює основу для наступних рівнів:

Науково-теоретичному рівні: розвиток — це сукупність внутрішньо та зовнішньо обумовлених послідовностей переходів підприємства (чи окремих його підсистем) з одного стану відносної стійкості у інший, починаючи від моменту його створення до повного припинення функціонування.

На методологічному рівні: розвиток підприємства — це постійні зміни структури, функцій, елементів, а також їх окремих властивостей, які дозволяють більш чи менш ефективно функціонувати соціально-економічній системі підприємства за умов динамічного середовища господарювання.

Методичному рівні: розвиток підприємства — це процес поступової зміни кількісних і якісних характеристик окремих бізнес-процесів і цільової ефективності підприємницької діяльності у цілому.

Прикладному рівні: розвиток підприємства — це постійні зміни (підвищення) цільової ефективності використання основних засобів, оборотних коштів, персоналу, земельних ділянок тощо у короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективах.

Як правило, термін «розвиток» вживається тільки у контексті прогресивних змін, що удосконалюють бізнес-процеси підприємства. Не слід забувати й про інші можливі напрямки розвитку підприємств — регресивні зміни, які цілком допустимі за певних обставин. У науковій літературі [2, 5, 19 та ін.], під розвитком підприємства найчастіше розуміють саме удосконалення діяльності, тобто зміни по висхідній траєкторії — від нижчого до вищого, від простого до складного. На наш погляд, не можна однозначно вказати на прогресивність таких змін.

Проблеми забезпечення ефективності розвитку підприємств належать до сфери стратегічного управління. Практичні результати визначення напрямків і кількісних параметрів розвитку підприємств втілюються у їхніх стратегіях, деталізуються у тактичних планах і доводяться до практичних заходів у рамках оперативних вказівок 1, 27 та ін.

Розвиток соціально-економічних систем різних рівнів (в тому числі малих підприємств) буває спрямований (цілеорієнтований) та неспрямований (спонтанний). Крім того, слід відокремлювати свідоме та несвідоме управління, що передбачають різні процеси та мають різну структуру. Вивчення наукових праць вітчизняних і зарубіжних науковців дало можливість побудувати комплексну класифікацію видових проявів процесів розвитку на підприємстві (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Видові прояви процесів розвитку на підприємстві

Продовження табл. 1.1

Отже, розвиток підприємства — це сукупність змін різної економічної природи, спрямованості, інтенсивності, що об'єктивно відбуваються у соціально-економічній системі підприємства під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, а також призводять до переходу та фіксації підприємства у різних організаційно-економічних станах (відносно стійкого характеру).

1.2 Фактори впливу на розвиток підприємства Розвиток сучасного підприємства — це процес систематичних динамічних перетворень, трансформацій його підсистем в межах встановлених підприємством стратегічних цілей для забезпечення сталого розвитку. Тому загальною проблемою розвитку є раціоналізація та інтеграція всіх процесів в системі управління підприємством. Це пояснюється, з одного боку, множиною багаторівневих цілей об'єктів і суб'єктів управління, які повинні мати високий рівень узгодженості, а з іншого, — складністю їх гармонізації.

У зв’язку з тим, що формування потенціалу підприємства є складним динамічним процесом, орієнтованим на максимальну взаємодію з зовнішнім середовищем і забезпечення високої якості реалізації, важливо визначити, які саме фактори обумовлюють розвиток його елементів і впливають на їхню збалансованість і ефективність використання.

Очевидно, що в основі побудови системи цих факторів повинен лежати принцип сфери впливу на елементи потенціалу, відповідно до якого усі фактори можна класифікувати на зовнішні і внутрішні відносно формування та розвитку потенціалу.

До зовнішніх факторів відносяться економічні, соціальні, політичні, юридичні умови, вплив яких визначається обмежувальними або стимулюючими заходами з боку різних державних органів, банків, інвестиційних компаній, суспільних груп, політичних сил і т. ін. Такими заходами, як правило, виступають податкові, процентні ставки, законодавчі, етичні, суспільні норми, тиск політичних сил.

Крім того, важливим зовнішнім фактором є також ринкові умови на вході (умови конкуренції на ринках ресурсів) і виході із системи (умови конкуренції безпосередньо в галузі). Перший фактор пов’язаний з вартістю забезпечення кожного елемента потенціалу ресурсами, яка є альтернативною вартістю цих ресурсів, тобто цінністю тих альтернативних можливостей, від яких довелося відмовитися через спрямування ресурсів в той, а не інший елемент потенціалу з метою максимального досягнення цілей. Другий фактор означає, що для завоювання міцних ринкових позицій потенціал підприємства повинний відповідати необхідним конкурентним властивостям продукції (ціні, якості, технічним характеристикам, сервісу, гарантіям). Так, за умов посилення конкуренції підприємство повинне сфокусувати свої зусилля на максимальній реалізації наявного потенціалу та створенні нового за рахунок своєчасного виявлення слабких позицій конкурентів. Інновації з боку конкурентів вимагають, як правило, адекватного реагування шляхом створення та реалізації нових можливостей.

До внутрішніх факторів відносяться, насамперед, стратегія підприємства, для реалізації якої формується потенціал, досвід і навички менеджерів, необхідні для реалізації намічених планів, принципи організації та ведення бізнесу, якими керуються на підприємстві, моральні цінності й амбіції керівників, а також загальноприйняті в рамках підприємства цінності та культура. Рішення щодо формування потенціалу орієнтовані на майбутнє і тому базуються на попередніх умовах розвитку релевантних факторів, тобто певних передумовах. Особливе значення мають передумови, які визначаються потребами клієнтів і впливають на якість «виходу», пріоритет якого в процесі формування потенціалу був визначений вище. Крім того, дуже важливі передумови, пов’язані з конкурентами, тому що ресурсний потенціал підприємства втрачає свою цінність саме під їх тиском. Також повинні бути враховані і внутрішні передумови, пов’язані з загальноприйнятими настановами всередині підприємства.

Характерними рисами розвитку потенціалу підприємства як економічної системи є:

— комплексність проблем і необхідність їхнього вивчення в єдності технічних, економічних, соціальних, психологічних, управлінських і інших аспектів;

— ускладнення розв’язуваних проблем і об'єктів;

— зростання кількості зв’язків між об'єктами;

— динамічність ситуацій, що змінюються;

— дефіцитність ресурсів;

— підвищення рівня стандартизації й автоматизації елементів виробничих і управлінських процесів;

— глобалізація конкуренції, виробництва, кооперації і т. д.;

— посилення ролі управлінського фактора

Теоретично визначено, що суттєвий вплив на розвиток підприємств має сукупність факторів макро-, мезота мікросередовища. Стосовно будь-якого підприємства вони відіграють неоднакову роль і можуть впливати на його діяльність позитивно, негативно або залишитися нейтральними. Комбінаційний склад чинників, їх варіації, вагомість та інтенсивність впливу залежать від цілей підприємства, організаційної структури, виробничих і комерційних зв’язків.

Забезпечення розвитку підприємств повинно супроводжуватися постійною діагностикою факторів впливу на їхню господарську діяльність у декомпозиційному аспекті. З позиції вирішення поставленого завдання та дотримання основних принципів методології досліджень (визначеності, конкретності, причинності, розвитку, об'єктивності) було проаналізовано портфель методичних підходів до здійснення багатофакторного аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища промислових підприємств.

Дійсно, економічний розвиток підприємства залежить від багатьох чинників (факторів), що є взаємозалежні між собою і нерідко впливають в різних напрямках. Тому його аналіз та оцінку слід проводити з врахуванням сучасних умов та чинників, що визначають функціонування підприємств та впливають на їх економічний розвиток.

З цією метою в роботі здійснена класифікація чинників економічного розвитку підприємств (рис. 1.2):

Рис. 1.2. Класифікація чинників економічного розвитку підприємства Класифікація здійснена за такими ознаками:

— За можливістю керованості чинниками економічного розвитку;

— За місцем виникнення;

— За характером впливу на функціонування підприємств.

Така класифікація дозволяє виділити ті з них, які є найбільш важливими для оцінки економічного розвитку і які слід відібрати для аналітичних розрахунків.

В розрахунок алгоритму економічного розвитку пропонується включати тільки керовані чинники, оскільки вони є залежними від підприємства та можуть ним регулюватись. Вплив зовнішніх чинників може бути значним, навіть вирішальним в їх діяльності. Проте підприємства не можуть їх змінити, але, реагуючи на їх вплив, пристосовують відповідно до них свою внутрішню виробничу структуру, технологію, персонал. Відмічається значний вплив в останні роки зовнішніх чинників, що робить менш стійкою економічну рівновагу та стабільність суб'єктів господарювання.

1.3 Особливості управління розвитком готельних підприємств Постулат, що говорить, якщо система не розвивається, вона в підсумку гине, поширюється і на готелі. Звичайно, тут мова не йде про фізичну загибель, а про досягнення стану неспроможності, коли готель змушен припинити функціонування як господарська одиниця в зв’язку з відсутністю необхідних ресурсів для здійснення своєї діяльності. Можуть сказати, що такого в готельному господарстві ще не було. А як розцінювати стан готелю, коли він тривалий час перебуває на картотеці, тобто не може виконувати свої фінансові зобов’язання. Такі випадки — не поодинокі, і вони мають місце в господарській практиці. Саме поверхневий аналіз таких готелів показує, що на якомусь етапі діяльності їх розвиток не відповідав вимогам дійсності, і вони задовольнялися станом, який колись дозволяв їм отримувати хороші фінансові результати. Але не можна забувати, що в сучасних умовах, коли склався і працює ринок готельних послуг, який розбитий на сегменти і всередині кожного сегмента йде конкуренція, для збереження конкурентоспроможності необхідно розвиватися і причому безперервно. Ми маємо процес, яким необхідно управляти.

Готельне підприємство належить до сфери послуг. За своєю природою управління у сфері послуг неоднорідне: воно виступає як єдність взаємопов'язаних і взаємозалежних функцій, індивідуальної і колективної праці, відносин різних форм власності та ін. Але за всіх умов воно є найважливішою ланкою реалізації соціально-економічних завдань держави у сфері послуг. Функції управління — це конкретні види цілеспрямованої діяльності, орієнтовані на досягнення заданих результатів. У функціях управління розкриваються сутність і характер управлінської діяльності у сфері послуг, відображається місце управління в системі їх виробництва та обігу. Критерієм вдосконалення управління підприємством готельного господарства є рівень задоволення різноманітних потреб людей в потрібних їм послугах. Найбільш ефективна діяльність, узгоджена з цим критерієм, досягається, коли враховуються особливості управління в даній сфері.Управління всіма областями господарської діяльності обов’язково має здійснюватися за допомогою розумного поєднання централізації з децентралізацією.

У сфері готельного бізнесу на відміну від багатьох інших сфер людської діяльності тісно переплітаються функції створення і реалізації послуг, зближуючись в единий виробничий процес. У порівнянні, наприклад, з промисловими підприємствами, у сфері послуг, як правило, відсутні зовнішні посередники з реалізації її товару. Послуги доводяться до споживачів переважно в індивідуальному порядку. Процес, пов’язаний з послугами в готельному господарстві, можна умовно розділити на дві взаємозалежні частини: організацію обслуговування людини і організацію матеріального виробництва послуг. Оскільки сфера послуг покликана обслуговувати конкретну людину з її індивідуальними запитами, то початковою і обов’язковою умовою матеріального виробництва є безпосередній живий контакт із замовником. У зв’язку з цим возникла потреба у вивченні попиту на послуги, їх рекламі, збору замовлень, обліку побажань замовника. Необхідно також погодити з ним строки їх виконання, форми обслуговування. Важливо створити при цьому максимум зручностей, комфортних умов, належну етику і культуру, врахувати багато інших моментів організації обслуговування замовників. Успіх управління готельним підприємством залежить від багатьох чинників, пов’язаних з психологією замовлення, природно-кліматичними умовами регіона, рівнем життя людей, національними особливостями і традиціями населення, змінами в структурі потреб, в мережі підприємств сфери послуг і транспортних комунікацій. Обслуговування — найбільш видима сторона діяльності сфери послуг, за якою нерідко судять про стан сервісу взагалі.Удосконалення управління процесами обслуговування, що виявляється в першу чергу у виявленні запитів людей, раціональної організації потоку замовлень, у розвитку прогресивних форм надання послуг, підготовці організаторів сервісу, є однією з найактуальніших завдань. Кінцевою метою управління готельним підприємством є нарощування сумарного результату діяльності працівників контактної зони і виробництва у вигляді наданої послуги, що задовольняє потреби замовника. Якість управління в сфері готельного бізнесу багато в чому залежить від ефективності взаємодії процесів власне обслуговування і матеріального виробництва послуг, що забезпечують чітке функціонування всієї системи в цілому.Таким чином, готельне підприємництво має такі особливості:

— Велика кількість підприємств різних розмірів та видів розкидані по країні і світу;

— Багато підприємств працюють цілодобово і всі дні тижня;

— Ціни фіксовані і високі, пропозиція також фіксована, але існує їх сезонність коливання, які залежать від непередбачуваного попиту;

— Це індустрія виробництва та обслуговування;

— Існують різні клієнти з різними потребами і очікуваннями;

— Обслуговування орієнтовано безпосередньо до клієнта, а пропонований продукт має відчутну і невловиму природу;

— Багато операцій комбіновані, більшість з них проводяться одночасно;

— Потрібен високий рівень координації і часто в дуже стислі терміни;

— Від менеджерів потрібно високий професіоналізм і вправність, особливо в питаннях управління;

— Крім висококваліфікованої праці існує багато некваліфікованої праці;

— Більшість робіт малооплачувані;

— Персонал часто змушують працювати позаурочний час;

— Велика частка молодіжної, жіночої та півгодинної праці;

— Багато працівників з інших країн;* Велика плинність кадрів всередині індустрії (між галузями) і з неї.Все це повинен знати і враховувати досвідчений управлінець.

Управлінська діяльність на підприємствах готельного бізнесу є специфічним різновидом трудового процесу з функціональною неоднорідністю. В готельному господарстві функціональні аспекти управлінської діяльності відзначаються евристичністю, адміністративністю і операторністю. Евристичність управлінської роботи в даній сфері полягає в тому, що вона має виражений творчий характер, пов’язана з визначенням завдань, аналізом ситуацій, пошуком шляхів щодо вирішення проблем. Адміністративність управлінської праці у готельному господарстві полягає у цілеспрямованому впливі керівництва підприємств на діяльність підлеглих з метою виконання ними поставлених завдань. Операторність праці зумовлюється виконанням стереотипних операцій, необхідних для інформаційного забезпечення процесу управління. Для того, щоб менеджмент підприємства забезпечував ефективну роботу по наданню послуг проживання, система управління повинна бути конкурентоздатною й мати певні характеристики: — обмежене число рівнів управління; - компактні підрозділи, укомплектовані кваліфікованими фахівцями;- виробництво послуг проживання й надання додаткових послуг повинні бути орієнтовані на задоволення вимог споживача. На підприємствах готельного бізнесу існує чітка ієрархія апарату управління, в межах якої місце кожного її члена чітко визначене відповідно до його статусу. У нижньому щаблі ієрархії знаходяться працівники зайняті безпосереднім виконанням виробничих процесів. До них відноситься виробничий персонал готелю, так звані індивідуальні учасники трудового процесу. Керівництво їхньою діяльністю здійснює багатоповерхова піраміда менеджерів, у якій виділяють три рівні: — менеджери, які керують роботою лише окремих працівників і не контролюють діяльність інших менеджерів;- менеджери, які керують роботою інших менеджерів. В їх обов’язки входить пошук методів вирішення найважливіших завдань, участь у складанні планів;- менеджери вищої ланки, які відповідають за постановку глобальних завдань, формування стратегії розвитку, визначення пріоритетних напрямів діяльності і системи внутрішніх цінностей підприємства.

При реалізації функції менеджменту «організація» на підприємствах готельного бізнесу дотримуються, специфічних принципів, які відрізняють ці підприємства від підприємств інших сфер діяльності, а саме:

— Принцип обумовленості функцій управління персоналом цілям виробництва. Зміст цього принципу полягає у тому, що функції управління персоналом формуються і змінюються не довільно, а відповідно до потреб і цілей виробництва.

— Принцип потенційних імітацій. Цей принцип твердить, що тимчасова відсутність окремих працівників не повинна переривати процес здійснення виробничих операцій.

— Принцип економічності передбачає найбільш ефективну й економічну організацію технологічних процесів, зниження витрат на одиницю послуг, пропонованих підприємством.

— Принцип відповідності організації виробництва послуг кращим зарубіжним і вітчизняним аналогам.

— Принцип прогресивності та перспективності. При організації технологічних процесів, укомплектуванні їх обладнанням і засобами праці необхідно враховувати перспективи розвитку підприємства і можливість впровадження прогресивних технологій у виробництво послуг.

— Принцип комплексності. На підприємствах готельного господарства необхідно враховувати всі чинники, які впливають на організацію процесів надання послуг.

— Принцип оперативності та оперативного реагування. При виході з ладу окремого ланцюга в процесі надання послуг у стислий термін ліквідується виникла ситуація.

— Принцип оптимальності передбачає обрання найраціональнішого варіанту для конкретних умов організаційної діяльності підприємства.

— Принцип ієрархічності. Цей принцип регулює управлінську взаємодію у вертикальних структурах апарату управління.

— Принцип автономності передбачає, що у будь-яких горизонтальних і вертикальних структурах управління організацією виробництва послуг повинна забезпечуватись раціональна автономність структурних підрозділів або окремих керівників.

— Принцип узгодженості. Всі структурні підрозділи підприємства готельного господарства повинні узгоджувати свої дії.

— Принцип комфортності. При організації технологічних процесів на підприємствах повинен забезпечуватись максимум зручностей для їх виконання.

— Принцип єдності управління. Незалежно від організаційної структури підприємства, ступеня децентралізації й делегування повноважень один керівник повинен нести повну й абсолютну відповідальність за роботу всього колективу.

— Принцип диференціації робіт. Різні види робіт мають різні характеристики, що необхідно враховувати при поділі виробничих процесів між працівниками. Висококваліфікована індивідуальна праця вимагає інших умов, ніж некваліфікована.

— Поділ складних робіт на окремі операції, їх спеціалізація і стандартизація. Реалізація зазначених принципів в діяльності підприємств дозволяє знизити витрати на виробництво послуг, на які припадає значна питома вага у загальній собівартості послуг готельного бізнесу. Використання у практичній діяльності принципів функції менеджменту «організація виробництва послуг проживання» підтверджує особливість і неординарність цієї галузі та її відмінність від інших сфер діяльності.

Характер процесу обслуговування населення зумовлює особливі методи і організаційні структури управління сферою послуг. Методи управління готельним підприємством — найважливіший елемент у механізмі використання об'єктивних законів ринку. Якість та ефективність управлінської діяльності в цій сфері багато в чому залежать від застосовуваних методів управління. Метод управління готельним підприємством — це спосіб цільових перевірок спрямованого впливу на службу сервісу і споживача з метою максимально повного і ефективного задоволення зростаючих запитів людей. Слово «метод» грецького походження (methods), що в перекладі означає спосіб досягнення якої-небудь мети. Через методи управління реалізується основний зміст управлінського діяльності. По суті, способи здійснення управлінської діяльності, застосовані для постановки і досягнення цілей готельної організації, виступають як методи менеджменту. При вирішенні того чи іншого завдання методи служать цілям практичного управління, надаючи в його розпорядження систему правил прийомів і підходів, що скорочують витрати часу і інших ресурсів на постановку і реалізацію цілей. Складність, мінливість об'єкта управління визначають різноманіття використовуваних методів. Розрізняють загальні і спеціальні методи управління у сфері готельного бізнесу, які реалізуються через вивчення об'єкта управління в часі і просторі, у тісному взаємозв'язку і взаємозумовленостю з іншими об'єктами, з урахуванням етнопсихології населення і т.д. У зв’язку з впровадженням комп’ютерів, електроних обчислювальних машин, потребою об'єктивного і швидкого обгрунтування прийнятих рішень в сфері послуг все частіше застосовуються спеціальні методи економічного моделювання.

Методи управління готельним підприємством класифікують наступним чином:

* організаційно-адміністративні, засновані на прямих директивних вказівках;

* економічні, обумовлені економічними стимулами;

* соціально-психологічні, застосовані з метою підвищення соціальної активності співробітників.

Розподіл методів на адміністративні та економічні певною мірою умовно, так як абсолютно чітко відокремити кожен з них не уявляється можливим: вони взаємопроникають один в одного і мають чимало спільних рис. У той же час властиві їм відмінності в способах впливу на об'єкти управління дозволяють розглядати кожний з них окремо. Особливої гостроти проблема методів управління у сфері готельного господарства набуває в обстановці переходу до ринкової економіки, різноманіття форм власності, ліквідації монополії виробників послуг в рамках однієї спеціалізованої галузі, переорієнтації сфери послуг на ринок споживача. Найважливішою відмінною рисою створюваної ринкової економіки є перехід від переважно адміністративних до переважно економічних методів управління, зростання ролі соціально-психологічних методів.

Безперервний розвиток припускає введення нових, закриття старих, модернізацію існуючих елементів. Точніше кажучи, оновлення. Необхідно пам’ятати, що кожен готель самобутній, і важливо, оновлюючи готель (тобто розвиваючи його), зберегти найбільш привабливі елементи цієї самобутності. Самобутність готелю з роками перетворюється в надбання, яке працює на готель з більшою віддачею. Потрібно визнати, що управляти безперервним розвитком готелю ми сьогодні тільки вчимося. І, швидше за все, той, хто освоїть цю науку раніше за інших, залишиться у виграші. Це твердження не вимагає особливих доказів, бо таке управління передбачає прийняття запобіжних дій з боку готелю в потрібний момент і в потрібному місці. Причому ці дії повинні бути неординарними, заснованими на аналізі великої кількості фактів, які відображають виробничі, господарські, соціальні, фінансові та інші процеси, що відбуваються як усередині готелю, так і поза ним. Мова може йти про дійсність, яка буде виступати і як стримуючий фактор, і як основне джерело, що забезпечує безперервний розвиток. У даному твердженні немає протиріч, тому що розуміння того, що необхідно розвивати та змінювати, дає нам дійсність, яка об'єктивно буде чинити опір змінам. Так влаштована природа і живого, і суспільного. І в той же час, функціонуючи в тому вигляді, який він є, готель буде приносити дохід, частину якого можна (точніше потрібно) використовувати на розвиток. Розвиток неможливий без вкладень коштів. Насправді, дійсність володіє не тільки тим, про що згадано вище, у ній зароджуються тенденції поведінки необхідних нам процесів, категорій у майбутньому. Побачити, відчути, розпізнати, вивести ці тенденції і спроектувати їх на майбутнє - сенс діяльності тих, хто відповідає за безперервний розвиток готелю. Знання дійсності, тобто фактів, через які вона проявляється, вміння розпізнавати тенденції і проектувати їх на майбутнє, дозволяє рухатися в потрібному напрямку і, найголовніше, не ламати дійсність «через коліно», а використовувати її ресурс для оновлення тих елементів, які дійсно гальмують розвиток готелю. Прагнення замінити в дійсності все і вся без належного аналізу можливостей віддачі її існуючих елементів, може дати негативний ефект. Тому не можна забувати, що є факти і їх бажано сприймати, як факти-друзі, які слід використовувати, щоб рухатися в потрібному напрямку. Розглянемо як приклад такі факти, як існуюче визначення готелю та його середньорічне завантаження. При їх упередженому аналізі вони можуть допомогти для прийняття серйозного рішення, пов’язаного з розвитком готелю.

Основної переваги готель домагається тоді, коли він ефективно використовує номерний фонд і пропонує такий набір додаткових послуг. Необхідність безперервного розвитку номерного фонду — аксіома, яка сприймається усіма. Тим не менш, здавалося б, відомий процес з позиції управління безперервного розвитку кожного разу проявляє себе по-новому. Ця новизна об'єктивна, тому що процес проявляється в інших умовах і спроба провести його традиційно, без урахування реального стану справ у самому готелі і в зовнішньому середовищі знижує його результативність. Ми деколи нарікаємо на те, що проведений ремонт номерного фонду, його оснащення сучасним обладнанням не дало очікуваного ефекту. Здавалося б, ми все робили правильно: сучасний дизайн, новітні оздоблювальні матеріали, зручні меблі і т.д., а номери слабо продаються. У чому тут причина? Справа в тому, що, приступаючи до ремонту, ми як і раніше керуємося установкою: оновлені номери завжди добре продаються. В умовах сучасного ринку ця установка вірна, може бути, на 10%, решта визначає ринок і, зокрема, положення готелю та його продукту на ринку. Пропонуючи новий продукт, готель змінює своє положення на ринку, і якщо ринок не готовий прийняти цей продукт, то готель несе значні збитки. Найбільш значущим для готелів сьогодні є фактор створення додаткових послуг, тобто нового продукту, наявність якого демонструє прогресивний характер розвитку готелю. Практика показує, що створення нового продукту — це процес, по-перше, творчий, по-друге, пов’язаний з аналізом величезної кількості чинників, по-третє, що вимагає на його реалізацію певних засобів і т.п.

Приступаючи до створення нового продукту, готель повинен знати, на якому ринку даний продукт буде реалізовуватися, передбачуваний обсяг продажів, його життєвий цикл, орієнтовну ціну, витрати на його створення і період випуску його на ринок. Такі вимоги до створення нового продукту виключають спонтанний характер даного процесу і припускають наявність у готелі механізму управління безперервним розвитком. Саме створення нового продукту реалізується через безперервний процес, тобто випуск на ринок нового продукту не означає згортання робіт зі створення чергового продукту.

Слід також мати на увазі й те, що будь-якому готелі в процесі діяльності доводиться вирішувати питання про зняття з продажу тієї чи іншої послуги з різних причин. У цій ситуації важливо, щоб готель сам і завчасно це зробив, а не чекав, коли за нього це зроблять клієнти, тобто перестануть споживати цю послугу. Приймаючи рішення про зняття з продажу послуги (продукту), готель завжди повин мати цьому продукту заміну з тим, щоб не віддавати сегмент (нішу) ринку даної послуги (продукту) своєму конкуренту. Це має змушувати готель безперервно вести аналіз рентабельності конкретного продукту, що продається на ринку. Розглянуті вище фактори, процеси (ними, звичайно, не вичерпується їх склад) характеризуються безперервністю розвитку, тобто така їхня природа. Саме ця природа вимагає від готелю адекватного, тобто безперервного, управління. І якщо відповідати об'єктивно на питання, поставлене вище, про управління безперервним розвитком готелю, то воно знаходиться на рівні, який вимагає від нас значних зусиль для його підвищення, і цього можна досягти, якщо переглянути не стільки техніку, скільки філософію підходу до вирішення даної проблеми.

Висновки до розділу 1

Неефективність традиційних підходів до управління розвитком підприємств за умов зростання рівня конкуренції, швидких змін технологій і поколінь техніки, методів організації виробництва, глобалізації економічних відносин вимагає пошуку нових концепцій забезпечення довгострокової успішності діяльності підприємств. Зростання вимог щодо якості та ефективності усіх без винятку бізнес-процесів підприємств позначається на усіх сферах господарської діяльності, а особливо це стосується управління.

На основі глибокого та комплексного аналізу існуючих теоретичних підходів до вивчення процесів розвитку підприємств і особливостей функціонування малих суб'єктів господарювання сформулювано наступні висновки теоретичного характеру:

1. На основі дослідження загальносистемних характеристик та позиціонування поняття «розвиток» в системі загальнонаукових та економічних категорій сформовано системне розуміння і уточнено визначення «розвитку підприємства», як складного соціально-економічного феномену. Конструктивний аналіз сучасного наукового доробку з проблематики оцінки та управління розвитком підприємств визначив необхідність та актуальність магістерської роботи на системній основі синтезу теоретичного і методичного інструментарію.

2. З метою управління розвитком підприємств, як складним соціально-економічним феноменом, розроблено класифікацію його видових проявів на рівні підприємства, яка побудована за такими ознаками:

— за масштабом змін;

— за якістю змін;

— залежно від природи змін (об'єкту розвитку);

— за характером змін;

— за типом тренду;

— за рівнем динамічності змін;

— за природою ключового критерію;

— за рівнем невизначеності;

— залежно від основи змін;

— за можливістю управління змінами;

— залежно від корпоративної стратегії;

— залежно від складності змін;

— залежно від мети змін. Наведена класифікація процесів розвитку підприємств має універсальний характер та може використовуватися в управління соціально-економічними системами різних рівнів.

Готельний бізнес в силу своєї приналежності до сфери послуг має ряд особливостей, що поширюються і на систему управління. Ці особливості пов’язані, перш за все, з необхідністю прямого контакту з клієнтом, з задоволенням індивідуальних потреб кожного споживача послуг. Тому вкрай важливо на підприємстві готельного бізнесу грамотно підібрати сукупність методів управління, яка б забезпечила найбільш ефективну діяльність.

готельний управління гуртожиток

РОЗДІЛ 2: ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Дослідження стану розвитку готельного господарства України та Херсонської області

На 1.01.2009 р. в Україні нараховувався 1201 готель, в тому числі 752 комунальних і 499 відомчих — всього на 78,8 тисяч місць. Для обслуговування туристів використовується біля 1400 готелів, мотелів, кемпінгів та інших підприємств різних форм власності. Їх одночасна місткість становить 113,8 тисяч ліжко-місць. Серед них готелі складають 69%, мотелі -1,1%, кемпінги-0,7%, гуртожитки-27,8%. У цілях спортивно-оздоровчого туризму використовується біля 3,5 тисяч санаторно-лікувальних закладів. В той же час (для порівняння) місткість готелів та інших засобів розміщення становить: у Франції - 1,2 млн. ліжко-місць, Іспанії - 1,1 млн., Німеччині - 1,5 млн., Італії - 1,8 млн., Росії - 400тис., Китаї - 1,4 млн. ліжко-місць.