Вдосконалення системи управління інноваційною діяльністю підприємства на прикладі ТОВ «ТК-ВЕЛТ»

Дипломна робота Вдосконалення системи управління інноваційною діяльністю підприємства на прикладі ТОВ «ТК-ВЕЛТ»

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

1.1 Інновації, функції інновацій, класифікація інновацій

1.2 Суть і основні принципи інновацій у туризмі

1.3 Інноваційний процес

1.4 Інноваційна діяльність у туризмі, ринок інноваційної продукції. Способи поширення інноваційних продуктів РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ТОВ «ТК-ВЕЛТ»

2.1 Організаційно-економічна характеристика туристичної фірми «ТК-ВЕЛТ»

2.2 Організаційна структура управління підприємства, та управлінські рішення ТОВ «ТК-ВЕЛТ»

2.3 Аналіз методів управління інноваційною діяльністю туристичної фірми «ТК-ВЕЛТ»

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В ТОВ «ТК-ВЕЛТ»

3.1 Вдосконалення системи управління ТОВ «ТК-ВЕЛТ»

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ система управління інновація туризм

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Інновації, функції інновацій, класифікація інновацій

Інновації й інноваційна діяльність традиційно представляються як напрямок науково-технічного прогресу (високотехнологічної його складовій) і як процес, пов’язаний із впровадженням результатів наукових досліджень і розробок у практику. Однак зміст поняття «інновація» більш широкий. Сфера інновацій всеосяжна, вона не тільки охоплює практичне використання науково-технічних розробок і винаходів, але й включає зміни в продукті, процесах, маркетингу, організації. Інновація виступає як явний фактор зміни, як результат діяльності, втілений у новий або вдосконалений продукт, технологічні процеси, нові послуги й нові підходи до задоволення соціальних потреб. [2, стор. 28].

Термін «інновація» (від анг. Innovation — нововведення) характеризує якісні зрушення в процесі виробництва. Незважаючи на те, що поняття «інновація» є широко вживаним, дотепер не існує загальноприйнятого його визначення. Різні автор, в основному закордонні (П. Друкер, Н. Мончев, Є. Мэнсфилд, І. Перлаки, М. Портер, Й. Шумпетер і ін.), трактують його залежно від об'єкта й предмета дослідження — як результат і як процес.

Так, у сучасному словнику іноземних слів інновація — це кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності або в новому підході до соціальних послуг.

В оксфордському тлумачному словнику поняття «інновація» роз’яснюється в такий спосіб: «Будь-який новий підхід до конструювання, виробництва або збуту товару, у результаті чого новатор або його компанія одержують перевагу перед конкурентами». [2,стор 12]

Термін «інновація», у сучаснім його розумінні, першим став застосовувати Й. Шумпетер, який підкреслював, що інновація — це істотна зміна функції вироблення, полягає в новому з'єднанні й комерціалізації всіх нових комбінацій, заснованих на використанні нових матеріалів і компонентів, впровадженні нових процесів, відкритті нових ринків, впровадженні нових організаційних форм.

Нововведення (інновації) можливі у всіх сферах діяльності людини. Виходячи з різноманітних можливостей, інновації розрізняються по сфері додатка, масштабам поширення й по характеру. По сфері додатка інновації підрозділяються на науково-технічні, організаційно-економічні, соціально-культурні й державно-правові. По масштабах поширення розрізняють глобальні, національні, регіональні, галузеві й локальні (на підприємстві, компанії) інновації. По характеру вони можуть бути еволюційними й радикальними. [2, стор. 30].

Основні функції інновацій:

— вони втягують у виробництво нові продуктивні сили, сприяють підвищенню продуктивності праці й ефективності виробництва, скорочують різного роду витрати;

— підвищують рівень життя кожної людину й суспільства в цілому за рахунок різноманітності і якості виробленої продукції й послуг, задоволення потреб населення;

— допомагають привести у відповідність структуру виробництва зі структурою потреб, що змінилися, сприяють підтримці рівноваги між попитом та пропозицією, між виробництвом і споживанням;

— є результатом застосування творчих можливостей і знань конкретної особистості, людського інтелекту, що, у свою чергу, стимулює подальший ріст творчої діяльності [2, стор. 37].

Для успішного керування інноваційною діяльністю необхідно ретельне вивчення інновацій. Насамперед, необхідно вміти відрізняти інновації від несуттєвих видозмін у продуктах і технологічних процесах (наприклад, естетичні зміни — кольору, форми й т.п.); незначних технічних або зовнішніх змін у продуктах, що залишають незмінними конструктивне виконання, що й не виявляють достатнє помітного впливу на параметри, властивості, вартість виробу, а також вхідних у нього матеріалів і компонентів; від розширення номенклатури продукції за рахунок освоєння виробництва, що не випускалися колись на даному підприємстві, але вже відомих на ринку продуктів, з метою задоволення поточного попиту й збільшення доходів підприємства. Новизна інновацій оцінюється по технологічним параметрам, а також з ринкових позицій. З обліком цього будується класифікація інновацій.

По типу новизни для ринку інновації діляться на:

· нові для галузі у світі;

· нові для галузі в країні;

· нові для даного підприємства (групи підприємств).

По місці в системі (на підприємстві, у фірмі) можна виділити:

· інновації на вході підприємства

· інновації на виході підприємства (виробу, послуги, технології, інформація й ін.);

· інновації системної структури підприємства (управлінської, виробничої, технологічної).

Залежно від глибини внесених змін виділяють інновації:

· радикальні (базові);

· поліпшуючі;

· модифікаційні (частки).

У Науково-дослідному інституті системних досліджень (РНИИСИ) розроблена розширена класифікація інновацій з урахуванням сфер діяльності підприємства. За цією ознакою виділяються інновації:

· технологічні;

· виробничі;

· економічні;

· торгівельні;

· соціальні;

· в області керування.

Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, спричинюючи у ній прогресивні зміни. Первісними імпульсами новин і нововведень на підприємствах слугують не лише суспільні потреби і результати власних фундаментальних наукових досліджень, але й використання зарубіжного прогресивного досвіду в галузі технології і організації виробництва, сучасних форм господарювання. За своїм характером інноваційні процеси, новини і нововведення поділяються на взаємозв'язані певні їх види (рис. 1.1).

Технічні новини і нововведення проявляються у формі нових продуктів (виробів), технологій їх виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування. енергії, конструкційних матеріалів).

Рис. 1.1 Джерела, класифікація і взаємозв'язок інноваційних процесів (новин, нововведень)

Організаційні нововведення охоплюють нові методи і форми організації усіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки і виробництва, форми організації різних типів виробництва і колективної праці тощо); [2, стор. 37].

економічні — методи господарського управління наукою і виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації і оплати праці, оцінки результатів діяльності; соціальні — різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, в першу чергу складу керівників усіх рівнів; стимулювання його (їх) творчої діяльності; поліпшення умов і постійного підтримання високого рівня безпеки праці; охорона здоров’я людини і навколишнього природного середовища; створення комфортних умов життя тощо); юридичні — нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств і організацій.

За масштабністю і ступенем впливу на ефективність діяльності певних ланок суспільного виробництва усі новини та нововведення можна об'єднатиу дві групи — локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні).

Якщо локальні новини (нововведення) призводять переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності підприємств і через це не справляють особливо істотний вплив на ефективність їх функціонування і розвитку, то глобальні, що у своїй більшості є революційними (принципово новими), мають кардинально підвищувати організаційно-технічний рівень виробництва і завдяки цьому забезпечувати суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах.

Між окремими видами інноваційних процесів (новин, нововведень) існує порівняно тісний взаємозв'язок. Технічні новини обумовлюють перш за все відповідні організаційні нововведення, а останні вимагають, що правило, певних змін в економічному механізмі діяльності підприємств. Зокрема створення і розвиток гнучких автоматизованих виробництв на підприємствах різних галузей спричинюють докорінні зміни в організації технічної підготовки виробництва, методах його поточного планування і оперативного регулювання, а також перехід до безперервного (тризмінного) режиму роботи цехів з гнучкими виробничими системами. Широкомасштабна комп’ютеризація виробництва та інших сфер діяльності людини зумовлює появу нового виду господарювання — промислового сервісу і відповідних організаційно-економічних форм його здійснення.

Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно призводять до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а все зростаюча актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює їх розв’язання за допомогою нових організаційно-технічних і економічних рішень. Зрештою усі нововведення на підприємствах, які зорієнтовані на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти; інакше вони не зможуть справляти належний вплив на масштаби і строки досягнення соціально-економічних цілей діяльності підприємств і організацій. Тому треба позитивно оцінювати: активізацію законотворчих процесів в Україні, які сприяють швидшому переходу до соціальне орієнтованих ринкових відносин між суб'єктами господарювання; розробку і прийняття пакету законів і державних механізмів їх практичної реалізації, що визначають і регулюють діяльність підприємств та організацій усіх галузей народного господарства.

1.2 Суть і основні принципи інновацій у туризмі

Вивчення тенденцій і закономірностей комплексного освоєння інновацій, планування позитивних результатів і керування ними — складна методологічна проблема в сфері туризму, зв’язана насамперед із класифікацією нововведень. У якості значимих для визначення суті інновацій у туризмі виділяють наступні класифікаційні ознаки:

— джерело ідеї (потреби туристів, відкриття, винаходу);

— вид інновації (інфраструктура туризму, тур продукт, способи й засобу розподілу тур продукту/послуги, керування, фактори виробництва);

— ступінь новизни ;

— широта впливу, масштабність, зв’язність (локальні, глобальні, системні);

— інвестиційне наповнення (не капіталомісткі, капіталомісткі) [3, стор. 121].

Інновації в туризмі слід розглядати як системні заходи, що мають якісну новизну, що й приводять до позитивних зрушень, що забезпечують стійке функціонування й розвиток галузі в регіоні. Так, ідея створення й реалізація туристських проектів, що навіть не приносять спочатку істотного прибутку, може дати поштовх розвитку туризму й тим самим активно сприяти створенню додаткових робочих місць і зростання доходів населення.

Інноваційний процес у туризмі досить специфічний. Він одержує, як правило, своє визнання, з одного боку, через туристський ринок і ступінь задоволеності клієнта, а з іншої сторони, в основному завдяки прийняттю спільних розв’язків туристськими організаціями, органами керування галуззю в регіоні, органами місцевого самоврядування й громадськими організаціями, діяльність яких пов’язана з туризмом, а також завдяки оцінці галузі місцевим населенням. Тільки така взаємодія всіх елементів (суб'єктів і об'єктів) інноваційного процесу може привести до появи істотного синергетичного ефекту, вираженого в якості росту (розвитку) сфери туризму. Комплексність і трансформація відкриттів, коли впровадження нового в одній області дає ефект (і можливо, більш сильний) в іншій, що становить їхню сутність у галузі, тому потребують науково обґрунтованої організації й керуванні [3, стор. 122].

До основних принципам інновацій у туризмі відносять:

1. Принцип науковості, що полягає у використанні наукових знань і методів для реалізації інновацій, відповідних до потреб туристів.

2. Принцип системності. Розроблювальна стратегія інноваційного розвитку сфери туризму в регіоні повинна враховувати фактори й умови, необхідні для задоволення потреб людей у відпочинку; ресурсні можливості регіону (економічні, фінансові, кадрові й інші); соціальний вплив на суспільство; фактори зовнішнього середовища.

3. Принцип відповідності інновації потребам туристів. Пропонуються тільки ті нововведення, які дійсно потрібні клієнтові, а не ті, які може зробити й впровадити туристська організація.

4. Принцип позитивності результатів, що полягає в попередженні нерозумного, не продуманого створення й впровадження нововведення, яке може бути небезпечним, по-перше для туриста; по-друге для конкретного підприємства; по-третє для біосфери й суспільства в цілому.

5. Принцип іманентності інвестиційним процесам. Для проведення необхідних досліджень, розробки й матеріалізації інновацій використовуються інвестиційні ресурси, ефективність яких визначається ступенем значимості й масштабністю нововведень.

6. Відповідність інноваційної діяльності і її результатів (нововведень) рівню розвитку суспільства.

7. Принцип зв’язності. Процес нововведення закінчується появою на ринку продукту, який повинен на певному етапі свого життєвого циклу викликати потреби (стимулювати ідею) створення наступного нововведення й забезпечувати фінансову підтримку цього процесу.

8. Принцип безпеки. Будь-яке нововведення повинне гарантувати відсутність шкоди для людини й навколишнього середовища [3, стор. 124].

1.3 Інноваційний процес, проект

Всю сукупність процесів і явищ, що відбуваються на підприємствах різних галузей народного господарства, можна умовно поділити на дві групи — традиційні і інноваційні. Традиційні процеси і явища характеризують звичайне функціонування народного господарства, його галузей і підприємств, а інноваційні — розвиток останніх на якісно новому рівні.

Впродовж тривалого періоду, коли економіка функціонувала і розвивалась переважно за рахунок екстенсивних факторів (застосування постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів — персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні процеси і явища. Оскільки екстенсивні фактори практично себе вичерпали або їх дія стала економічно невигідною, розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися переважно на нових рішеннях у галузі технології, техніки, організаційних форм і економічних методів господарювання. Опрацювання, прийняття і реалізація таких рішень складають зміст так званих інноваційних процесів. Терміни «інновація» і «інноваційний процес» близькі, але не однозначні. Під інноваціями в широкому змісті розуміється прибуткове використання нововведень у вигляді нових технологій, видів продукції й послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних розв’язків виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру. Інноваційний процес пов’язаний зі створенням, освоєнням і поширенням інновацій. Період часу від зародження ідеї, створення й поширення нововведення й до його використання прийнято називати життєвим циклом інновації. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл інновації розглядається як інноваційний процес.

Інноваційний проект — комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції.

інноваційні проекти установ НАН України проходять попередню оцінку Відділеннями, Секціями та Президією НАН України згідно прийнятого Положення. Запити, реєстрація, фінансування та виконання інноваційних проектів проводяться згідно з Законом України «Про інноваційну діяльність» .

Рішення про проведення конкурсу науково-технічних проектів приймається Президією НАН України після затвердження бюджетного фінансування НАН України на відповідний рік та доводяться до установ НАН України в установленому порядку. [ ]

Творці інновації керуються такими критеріями, як життєвий цикл виробу й економічна ефективність. Їхня стратегія спрямована на те, щоб перевершити конкурентів, створивши нововведення, яке буде визнано унікальним у певній області. Науково-технічні розробки й нововведення виступають як проміжний результат науково-виробничого циклу й у міру практичного застосування перетворюються в науково-технічні інновації - кінцевий результат. Науково-технічні розробки й винаходи є додатком нового знання з метою його практичного застосування, а (НТІ) — це матеріалізація нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок у процесі виробництва з метою їх комерційної реалізації для задоволення певних запитів споживачів. Неодмінними властивостями інновації є науково-технічна новизна й виробнича застосовність. [2,стор 85]

Отже, інновації повинні:

· мати новизну;

· задовольняти ринковому попиту;

· приносити прибуток виробникові.

Поширення нововведень, як і їх створення, є складовою частиною інноваційного процесу.

Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу: простий внутрішню організаційний, простий між організаційний і розширений. Простий внутрішню організаційний інноваційний процес припускає створення й використання нововведення усередині однієї й тієї ж організації, нововведення в цьому випадку не ухвалює безпосередньо товарної форми. При простому між організаційному інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відділення функції творця й виробника нововведення від функції його споживача. Розширений інноваційний процес проявляється в створенні нових виробників нововведення, у порушенні монополії виробника — піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію вдосконалюванню споживчих властивостей товару, що випускається. В умовах товарного інноваційного процесу діють як мінімум два господарюючі суб'єкти: виробник і споживач нововведення. Якщо нововведення — технологічний процес, його виробник і споживач можуть сполучатися в одному господарюючому суб'єктові.

Простий інноваційний процес переходить у товарний за дві фази:

1) створення нововведення і його поширення;

2) дифузія нововведення.

Перша фаза — це послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організація досвідченого виробництва й збуту, організація комерційного виробництва. На першій фазі ще не реалізується корисний ефект нововведення, а тільки створюються передумови такої реалізації. На другій фазі громадсько-корисний ефект перерозподіляється між виробниками нововведення, а також між виробниками й споживачами.

Інновації можна класифікувати за рядом ознак. Залежно від технологічних параметрів інновації поділяють на продуктові і процесові. Продуктові інновації включають використання нових матеріалів, нових напівфабрикатів і комплектуючих, отримання принципово нових продуктів.

Процесові інновації означають нові методи організації виробництва, нові технології, нові методи управління виробництвом. Процесові інновації можуть бути пов’язані з створенням нових організаційних структур в складі підприємства.За типом ринкової новизни інновації поділяються на: нові для світових ринків, нові для національних ринків, нові для конкретного підприємства або групи підприємств. [13,стор 60]

За місцем у виробничому процесі підприємства розрізняють такі інновації:

* інновації на вході виробничого процесу підприємства (зміни у виборі і використанні виробничих ресурсів підприємства);

* інновації на виході виробничої діяльності підприємства (нові вироби, нові види послуг, методів управління та організації виробництва, що є предметом реалізації на зовнішній ринок);

* інновації системної структури підприємства (управлінської, виробничої, технологічної).

Відповідно до ступеня внесених змін розрізняють інновації радикальні, покращуючі, модифікаційні.Американський досвід організації пошукових науково-дослідних розробок породив своєрідну форму підприємництва — венчурний (ризиковий) бізнес.

Венчурне підприємництво — це невеликі самостійні підприємства, які спеціалізуються на дослідженні, розробці та впровадженні інноваційних продуктів.Венчурні фірми працюють на етапах зростання та насичення ринку результатами наукових розробок. В цей час ще зберігається, але вже на стадії спадання активність наукових досліджень.

Створення венчурних фірм передбачає наявність таких компонентів:

* ідеї інновації;

* готовності ринку до споживання інноваційного продукту та наявності підприємця, який на основі запропонованої ідеї може організувати фірму;

* ризикового капіталу для фінансування.

Венчурний капітал може мати різноманітне походження: кошти великих компаній, банків, держави, страхових, пенсійних та інших фондів. Величина прибутку, як результат вкладеного капіталу визначається різницею між курсовою вартістю акцій, що належать ризиковому інвестору в сумі акцій фірми-новатора та сумою коштів, вкладених ним у проект.

Результати інноваційної діяльності виражаються в інноваційній продукції, яка може бути у вигляді речової форми або без неї (наприклад «ноу-хау») та підлягає юридичному захисту.

Основне завдання правового захисту результатів Інтелектуальної діяльності — це надання авторам технічних рішень, вченим, винахідникам на певний термін як винагороду за свою працю виключного права розпоряджатися своїм винаходом. Законодавчий захист винаходів гарантує автору, що результати його творчої діяльності не будуть безкоштовно використовуватись третіми особами. В цьому випадку виникає таке юридичне поняття як інтелектуальна власність. Основними вважаються три типи інтелектуальної власності:

* патенти, які закріпляють за автором право на винахід;

* авторське право, яке поширюється на інтелектуальний продукту сфері науки, літератури і мистецтва;

* товарний знак, який дає змогу віднести конкретний вид виготовленого товару до його виробника.

Патент — це документ, який видається компетентним державним органом, підтверджує визнання науково-технічного винаходу та засвідчує право патентовласника виготовляти та реалізувати продукцію, яка втілила винахід або використовувати технологічні процеси, які є винаходом, на монопольній основі.

Таке право власності на винахід дозволяє власнику патенту у випадку порушення його прав звернуться в суд та вимагати компенсації своїх збитків.

Товарні знаки дозволяють ідентифікувати продукцію окремого виробника. Вони служить орієнтиром під час вибору товару. При тому і виробник і продавці можуть мати свої окремі товарні знаки.

Товарний знак виконує такі функції:

* служить орієнтиром при виборі товару;

* вказує на відповідність певному рівню якості товарів;

* рекламує товар, ним забезпечує виробнику популярність.

Товарний знак входить в склад нематеріальних активів та на рівні з патентом є предметом ліцензійних угод.

Результатом ліцензійної угоди є ліцензія, яка є дозволом власника технології чи прав промислової власності на використання особою чи організацією винаходу, науково-технічного досягнення, технічних знань та виробничого досвіду, необхідного для організації виробництва, а також торгової марки протягом певного періоду часу за обумовлену в угоді винагороду.

Розрізняють патентні ліцензії та «ноу-хау» — ліцензії. Патентна ліцензія надає право використання винаходу, захищеного патентом. «Ноу-хау» ліцензії дають дозвіл на використання технічних знань, практичного досвіду, технічну, комерційну, управлінську інформацію, які мають комерційну цінність та не захищені патентами.

Наслідком інноваційної діяльності є також нові дизайнерсько-художні рішення зовнішнього виду виробу — промислові зразки.

Промислові зразки відображають єдність технічних, функціональних та естетичних властивостей виробу, які також входять до складу нематеріальних активів і є предметом ліцензійних угод та об'єктом охорони промислової власності.

Загалом, результатом інноваційної діяльності є підвищення конкурентоспроможності виготовленої продукції, успішна її реалізація на внутрішньому та зовнішньому ринках. [15,стор 25].

1.4 Інноваційна діяльність у туризмі, ринок інноваційної продукції. Способи поширення інноваційних продуктів

Інноваційна діяльність — комплекс наукових, технологічних, організаційних, фінансових, комерційних заходів, які приводять до інновацій. Діяльність є інноваційної, якщо в неї приносяться нові знання, технології, приймання, підходи для одержання результату, який широко затребуваний у суспільстві. Інноваційну діяльність підприємства можна визначити як спільну роботу всіх працівників, спрямовану на створення й впровадження нововведення. Інноваційна діяльність носить системний характер, систему утворюють суспільство й суб'єкти інноваційної діяльності. 8, стор 31]

Основні напрямки інноваційної діяльності в сфері туризму й гостинності:

— випуск нових видів туристського продукту, ресторанного продукту, готельних послуг і т.д.;

— використання нової техніки й технології у виробництві традиційних продуктів;

— використання нових туристських ресурсів, що раніше не використовувалися. Унікальний приклад — подорожі туристів на космічних кораблях;

— зміни в організації виробництва й споживання традиційного туристського, ресторанного продукту, готельних послуг і т.д.; новий маркетинг, новий менеджмент;

— виявлення й використання нових ринків збуту продукції (готельні й ресторанні ланцюги).

Основу інноваційної діяльності у всіх секторах економіки становить реалізація досягнень науково-технічного прогресу. Сказане повною мірою ставиться й до сфери соціально-культурного сервісу й туризму. 8, стор 56]

Науково-технічна революція не тільки стала матеріальною основою формування масового туризму. Вона вплинула на інноваційну діяльність у соціально-культурний сервіс і туризм через високі технології, до яких належать нові матеріали, мікропроцесорна техніка, засоби інформації й зв’язки, біотехнології.

Поява полімерних, композитних і інших нових матеріалів привело до появи нових видів одягу й взуття, нового спортивного й іншого спорядження, нової тари й упакування і т.д. Нові матеріали стали матеріальною основою екстремального туризму, сприяли розвитку водного, гірського й ряду інших видів туризму.

Поява сучасних засобів інформації й зв’язку вплинула на суспільне виробництво й побут людей. Сучасну туристську діяльність і роботу туристських фірм не можна представити без Internet. Сучасна аудіо-відео техніка суттєво змінила технологію менеджменту. Керування переводиться в режим реального часу і т.д.

Таким чином, інноваційна діяльність у сфері туризму спрямована на створення нового або зміна існуючого продукту, на вдосконалювання транспортних, готельних і інших послуг, освоєння нових ринків, впровадження передових інформаційних і телекомунікаційних технологій і сучасних форм організаційно-управлінської діяльності.

Суб'єкти інноваційного ринку — це держава, підприємства, організації, установи, університети, фонди, фізичні особи (учені й фахівці).

Об'єкти інноваційного ринку — це результати інтелектуальної діяльності, представлені:

в упредметненій формі (у вигляді устаткування, агрегатів, досвідчених установок, інструментів, технологічних ліній і т.д.);

у непредметній формі (дані науково-дослідних, проектно-конструкторських робіт у вигляді аналітичного звіту опису, що узагальнює, способу, конструкторської й технічної документації);

у вигляді знань, досвіду, консультування в сфері консалтингу, маркетингу, проектного керування, інжинірингу й інших науково-практичних послуг, пов’язаних із супроводом і обслуговуванням інноваційної діяльності. 1, стор178]

Загальноприйнятим у світовій практиці є узагальнення всього спектру економічних відносин із приводу купівлі іпродажу результатів наукової, інноваційної діяльності й надання послуг у цій сфері в понятті «технологічний обмін» або «передача (трансфер) технологій». В основі такого підходу лежить сучасне розуміння сутності технології, яка містить у собі як технічні засоби, систему відповідних навичок і знань, так і фінансові, матеріально-технічні, кадрові й інформаційні ресурси, виробничу культуру, систему адекватного керування, соціальне й природне середовище, у якому реалізується технологічний процес, а так само систему соціально-економічних наслідків (насамперед, екологічних).

Ринок інновацій характеризується рядом відмітних особливостей:

він традиційно є новим для вихідної на ринок організації (у силу новизни розробленого продукту доводиться мати справу з незнайомими споживачами);

він є нееластичним, внаслідок обмеженого впливу цінової політики на обсяг збуту;

він характеризується обмеженою кількістю покупців і продавців.

Попит на інноваційну продукцію може виходити із властиво наукового співтовариства, промисловості або від суспільства в широкому його розумінні. У багатьох випадках створення нової технології не спричиняє попиту, оскільки характерною рисою для неї є високий ступінь ринкової й технологічної невизначеності.

Ринкова невизначеність полягає у відсутності інформації щодо характеру й ступеня задоволення тієї або іншої потреби ринку за допомогою нової наукомісткої продукції. У випадку появи на ринку принципово нової продукції важко передбачити реакцію споживача через його непоінформованість про свої запити.

Ринкова невизначеність обумовлена наступними умовами:

споживач ще не знає, якою мірою нова продукція може задовольнити його потребу (або в якому ступені нові продукти краще вже існуючих);

поведінка споживача піддається впливу багатьох факторів і не може бути передбачуване навіть у випадку покупки нової продукції;

у випадку визнання споживачем якості нової продукції виникає проблема її сумісності з іншою продукцією, уже використовуваною споживачем;

важко передбачити швидкість, масштаби поширення нововведення й насичення їм попиту, визначити ємність потенційного ринку й наміру конкурентів.

Технологічна невизначеність полягає у відсутності у виробника впевненості в тому, чи зможе продукція задовольнити усвідомлені запити потенційних споживачів.

Для того щоб інноваційні продукти знаходили широке застосування, їх передають зацікавленим особам і організаціям. Передача інноваційних технологій являє собою переміщення науково-технічних досягнень усередині країни або за її межі. Як правило, у технологічний обмін бувають залучені чотири сфери людської діяльності - наука, техніка, виробництво й керування. Здійснюється передача як на комерційній, так і на безоплатній основі.

У сфері туризму є численні випадки придбання й продажу технологічних процесів, прав на використання розроблених туристськими компаніями нововведень економічного, технологічного й фінансового характеру, тому працівникам туристського бізнесу необхідно мати виставу про те, як відбувається передача інноваційних технологій.

Комерційна передача. Основними формами передачі технологій на комерційній основі є:

* патентні угоди — торговельна угода, по якій власник патенту уступає свої права на використання винаходу покупцеві патенту;

* ліцензійні угоди — торговельна угода, по якій власник винаходу або технічних знань надає іншій стороні дозвіл на використання в певних межах прав на інтелектуальну власність;

* ноу-хау — надання технічного досвіду й безпатентних секретів виробництва, що мають комерційну цінність, що й включають відомості технологічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру;

* інжиніринг — надання технологічних знань, що включають широкий комплекс заходів щодо підготовки техніко-економічного обґрунтування проектів, консультування, нагляд, проектування, випробування й обслуговування. [13, стор 156]

У міжнародній практиці основною формою науково-технічного обміну є продаж ліцензій. Ліцензійні угоди встановлюють вид ліцензії (патентна, безпатентна), характер і обсяг прав на використання технології (проста, виняткова, повна), виробничу сферу, територіальні границі й строк використання предмета ліцензії, а також порядок оплати.

Розділ 2. Дослідження особливостей управління інноваційною діяльністю ТОВ «ТК-Велт»

2.1 Організаційно-економічна характеристика туристичної фірми «ТК-ВЕЛТ»

В 2000 році в Києві відкрилося українське представництво болгарської компанії «WELT» — «ТК-Велт». Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК-Велт» туристичний оператор по Болгарії, Йорданії, Словаччині і Сербії займається в основному виїздним туризмом, на агенських договорах просуває продаж туристичної продукції інших операторів. Головний офіс компанії знаходиться в Болгарії, а його представництва в Росії, Україні, Словаччині. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК-Велт» зереєстроване Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 11 лютого 2000 року за № 26 121, ідентифікаційний код «30 676 677, здійснює діяльність відповідно до Закону України «Про господарські товариства» та чинного законодавства України. Товариство є самостійний господарський суб'єкт, який є самостійною юридичною особою. Товриство з обмежаною відповідальністю «ТК-Велт» діє на підставі статуту (Дод 1). Має свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 номер 768 643 від 02.02.2011 р. (Дод 2) ТОВ «ТК-Велт» взято на облік у державній податковій інспекції 10.03.2000 р. Номер 100 333 070 і є платником податку на додану вартість. (Дод 3). Банківським гарантом компанії виступає «Перший інвестиційний банк», який надає банківську гарантію ТОВ «ТК-Велт» на строк дії ліцензії та гарантує сплату, на користь фізичних осіб — туристів, туристичного обслуговування, грошову сплату у розмірі 20 тисяч євро.

Юридична адресса підприємства: м. Київ, вул. Еспланадна, 20, оф. 209, тел (044) 461−90−22, веб-ресурс: www.tkwelt.com.ua, електронна пошта: [email protected]

Цілі і предмет діяльності ТОВ «ТК-Велт»

5.1. Товариство створене з метою одержання прибутку від підприємницької діяльності та його подальшого розподілу між учасниками.

5.2. Предмет діяльності Товариства:

— туроператорська діяльність, а саме: організація та забезпечення створення туристичного продукту;

— реалізація та надання туристичних послуг;

— посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг;

5.3. В передбачених законодавством випадках, визначена в п. 5.2. діяльність може здійснюватись Товариством лише після одержання відповідного дозволу (ліцензії, патенту) у встановленому порядку.

Сферами надання данних послуг є слідуючи види туризму: дитячий, молодіжний, сімейний, для осіб похилого віку, для інвалідів, культурно-пізнавальний, лікувально-оздоровчий, спортивний, релігійний, екологічно-оздоровчий, сільский, підводний, гірський, пригодницький, мисливський, автомобільний, самодіяльний.

Зовнішньо-економічна діяльність

Здійснюючи зовнішньо-економічну діяльність ТОВ «ТК-Велт» користується в повному обсязі правами юридичної особи, відповідно зі ст 4 закону України «Про зовнішньо-економічну діяльність».

1.1. Товариство має право, у встановленому законом порядку, здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, згідно чинного законодавства України.

1.2. Товариство може створювати спільні підприємства, вступати до будь-яких міжнародних обєднань, союзів, асоціацій тощо, відкривати за кордоном представництва та філії.

1.3. Товариство може відкривати валютні рахунки у вітчизняних та закордонних банківських установах, у встановленому чинним законодавством порядку.

Підприємство одержало ліцензію на зайняття туроператорської діяльності. Остання ліцензія серії АВ номер 566 466 від 16.02.2011 р. (Дод 4)

Як вже було зазаначено підприємство займається міжнародним та внутрішнім туризмом. За напрямком внутрішнього туризма товариство працює як туристичний агент, не маючих прямих договорів на співпрацю з українськими операторами, що працюють на внутрішньому ринку України. Натомість, підприємство має прямі договори з українськими туристичними операторами внутрішнього туризма і працює у цій сфері виключно за агентську коміссійну винагороду. Другим і основним напрямком компанії є міжнародний або виїздний туризм. У сфері міжнародного туризму підприємство спеціалізується як туристичний оператор та туристичний агент одночасно. Різницю становить виключно цільовий ринок, а точніше цільові напрямки роботи.

Компанія представила українському туристу широкий вибір путівок до Болгарії, були підписані договори з партнерами в Йорданії, Словаччини, Сербії - інші напрямки фірми. Підприємство швидко розвивається і завдяки професіоналізму співробітників, активної маркетингової стратегії, розширенню асортименту туристичного продукту постійно збільшує свою частку на ринку України.

Особливу увагу компанія приділяє програмам просування свого туристичного продукту по всій Україні, використовуючи всі необхідні для цього інструменти: телебачення, зовнішню рекламу, друкарські CМІ, Pr-заходи. В тому числі приймає участь у туристичних виставках UITTA, що дає можливість зустрітися з агентами, підписувати договори, розповсюдити каталоги і іншу рекламну продукцію, проводити семінари. Компанія має численні дипломи від Української так і від Болгарської сторін, Автоекспо 2009, 2011, PZU Ukreine, UTS, подяки від Болгарського посольства «За просування Болгарії на ринку в Україні», на протязі 2−3років, журнал «Турбізнес» робить опитування серед агентств і наша фірма займає перше місце серед операторів по Болгарії. В своїй діяльності ми орієнтуємося на інтереси споживачів, співробітників компанії, партнерів, засновників і суспільства.

Цінності команії:

чесність

відвертість

відданість справі компанії

орієнтація на розвиток і зростання персоналу у середині компанії

постійне підвищення професіоналізму

вдосконалення рівня сервісу для клієнтів

надання виключно якісної туристичної продукції

Компанія ТОВ «ТК-Велт» займається розробкою і просуванням туристичного продука, не тільки в сезон, а і в міжсезоння, працює в напряму з туристами і розвиває сітку агентств — партнерів по всій Україні. Має свій автопарк автобусів марок SETRA і NEOPLAN класу люкс 4*, для перевезення пасажирів на дальні відстані. Має блок місць на чартері «BULGARIA AIR», «DONBASSAERO», і на регулярних авіалініях «АероСвіт».

Підприємство ТОВ «ТК-Велт» є юридичною особою, веде самостійний баланс, має поточний, валютний, та інші рахунки в установах банків, круглу печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, фірмовими бланками із своїм найменуванням, символікою. Управління підприємством здійснюється загальними зборами учасників. Товариство було створено на базі іноземних вливань, які нараховують 40% від загального капіталу підприємства. Іноземним інвестором виступає болгарська компанія WELT ltd, що є частковим засновником ТОВ «ТК-Велт» та основним партнером компанії на лані операторської діяльності. Як бачимо підприємство існує (одинадцять років) і зараз знаходиться на етапі свого розвитку. Іншими словами діяльність підприємства майже досягла максимального розмаху. В той же час вже десять років діяльності свідчать про успішну роботу. На табл.3.1 і на мал.3.1. представлена динаміка обсягів наданих послуг і прибутку підприємства за 2006;2010 роки (джерелом даних є Звіти про фінансові результати (форма № 2) за цей період).

Таблиця 3.1. Динаміка обсягу наданих туристичних послуг та прибутку підприємства ТОВ «ТК-Велт» за 2006;2010 роки

Рис. 3.1. Динаміка обсягів наданих туристичних послуг та прибутку підприємства ТОВ «ТК-Велт» за 2006;2010 роки.

Як бачимо, протягом п’яти років об'єм виручки від наданих послуг у порівнянні з 2006 р. зріс, але це відбувається досить нерівномірно:

— 2007р., 2008р. збільшення показника у 1,7%;

— 2009р., 2010 р. збільшення у 1,2%-1,1%.

Загалом спостерігається тенденція до зменшення чистого доходу за останні два роки.

Чистий прибуток спостерігається лише у 2006 р. (7,8 тис. грн.) та у 2008 р. (23,5 тис. грн.), що не можна сказати про 2007р. (-2,9 тис. грн.), 2009р. (-109,5 тис. грн.) та 2010р. (-249,8 тис. грн.), за цей період ТОВ «ТК-Велт» отримало значні збитки. На даному етапі збиткова сума складає -257,6 тис. грн. у порівнянні з 2006р., це пояснюється тим, що в Україні залишилися наслідки світової економічної кризи, які негативно вплинули на діяльність усіх підприємств.

В зв’язку з цим можна відслідкувати рентабельність наданих послуг (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Рентабельність наданих послуг ТОВ «ТК-Велт» за 2006;2010 роки.

Як випливає з графіка протягом п’яти років, як валова рентабельність наданих послуг (відношення валового прибутку до чистої виручки від наданих послуг), так і чиста рентабельність наданих послуг (відношення чистого прибутку до чистої виручки від наданих послуг) зменшується.

При цьому значення валової рентабельності наданих послуг зменшилося з 1,2 до 1,19. Зниження показника чистої рентабельності наданих послуг більш значне. Так, у порівнянні з 2006 р. він зменшився з 0,06 до — 1,78.

Треба звернути увагу на те, що відмінність значень цих двох показників рентабельності обумовлена необхідністю підприємства нести адміністративні, матеріальні та інші витрати, а також сплачувати податки з прибутку (фактично ці витрати і складають різницю між валовим і чистим прибутком підприємства, є чисельниками у формулах розрахунку цих показників рентабельності).

У наш час, в зв’язку з наявністю в Україні проблем, пов’язаних з рівнем та дисципліною оплати праці, характеризувати діяльність підприємства, оминувши це питання, неможливо. Станом на 01.01.2011 року середньоспискова чисельність працюючих на ТОВ «ТК-Велт» складала 7 чоловік, що повністю задовольняє потреби підприємства у трудових ресурсах. Заробітна плата працівникам виплачується регулярно, 2 рази на місяць як того і вимагає чинне трудове законодавство. Заборгованість з виплати заробітної плати відсутня.

Таблиця 3.2. Аналіз вартості й структури активів ТОВ «ТК-Велт» за 2006;2010 р.

Як видно з таблиці 3.2. значення структури активів фірми постійно зростало у період з 2006 р. по 2010 р., тільки у 2010 р. спостерігається зменшення структури активів до 682, 7 тис. грн. порівняно з 2009 р.

Найбільшу часту в активах займають оборотні активи (від 71,2%- 2006 р. до 99,4% - 2009 р.), зокрема за рахунок іншої поточної дебіторської заборгованості (від 48,9% - 2006 р. до 95,6%- 2009 р.) та грошових коштів у національній валюті (від 2,9% - 2009 р. до 22,3% - 2006 р.).

Забезпечення оборотними активами є позитивним явищем для фірми.

Таблиця 3.3. Аналіз пасиву балансу ТОВ «ТК-Велт» за 2006;2010 р.

За даними пасиву балансу видно значту збитковість фірми у період починаючи з 2008 р. по 2010 р.

Зросли також поточні зобов’язання :

— кредиторська заборгованість складає 88,6% на 2010 р. (604,6 тис. грн.);

— інші поточні зобов’язання досягли позначки 88,8% у 2009 р. (1392,3 тис. грн.).

Значна заборгованість пояснюється різною курсовою різницею євро та різноманітними витратами підприємства.

При аналізі кредитоспроможності проводяться розрахунки з визначення ліквідності активів підприємства і ліквідності його балансу.

Ліквідність балансу виявляється в ступені покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строку погашення зобов’язань.

Ліквідність балансу досягається встановленням рівності між зобов’язаннями підприємства та його активами.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються наступні умови: А1>П1, А2>П2, А3>П3 і А4<�П4.

Таблиця 3.4. Аналіз ліквідності балансу ТОВ «ТК-Велт» (тис. грн.)

2006 — {А1> П1; А2 >П2; А3 > П3; А4 < П4}- абсолютна ліквідність балансу;

2007 — {А1> П1; А2 <�П2; А3 > П3; А4 < П4}

2008 — {А1< П1; А2 >П2; А3 > П3; А4 > П4}

2009 — {А1< П1; А2 >П2; А3 > П3; А4 > П4}

2010 — {А1< П1; А2 >П2; А3 > П3; А4 > П4}

Аналіз виявив недостатню ліквідність балансів підприємства за п’ять років. Найбільш ліквідні активи то зростали, то зменшувалися у період з 2006 по 2010 роки. Цю нестабільність можна пояснити несприятливою ситуацією у державі, інфляційними процесами, зростанням цін.

Коефіцієнти, які використовуються при аналізі ліквідності, дозволяють оцінити ефективність використання активів.

Таблиця 3.5. Коефіцієнти ліквідності балансу

Ліквідність означає здатність перетворити актив в гроші без втрат його ринкової вартості.

Коефіцієнт поточної ліквідності дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи скільки гривень поточних активів підприємства доводиться на одну гривню поточних зобов’язань. Коефіцієнт поточної ліквідності, який дорівнює 1 і більше, свідчить про сприятливий стан активів підприємства.